UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Періодичні видання Східної України початку ХХ століття у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського: надходження, зберігання, вивче
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось21290
Скачало553
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

овані та арештовані. Всі

відомості про це він передавав цензорам.

 

На початку ХХ ст. редакції могли існувати лише за рахунок меценатства,

адже дуже часто тиражі та кількість передплатників були незначними і

прибутків майже не приносили. Так, „Журнал „Киевская старина” був

збитковим: і 1905, і 1906 рр. редакція завершила з дефіцитом. Тираж

журналу „Україна” (спадкоємець попереднього часопису) у січні 1907 р.

становив 1110 примірників (у порівнянні з 913 примірниками „Киевской

старины” в січні 1905 р.), це підвищення тиражу дозволило редакції

отримати незначний прибуток. Цікаво простежити за відомістю витрат на

журнал „Україна” у 1907 р. Відомі такі цифри: „Друкарня – 3403 крб. 86

коп. Папір – 1682 крб. 38 коп. Пошта і дрібниці – 851 крб. 74 коп.

Прислуга – 216 крб. Редакційні засідання – 114 крб. Телефон – 75 крб.

Секретарство – 240 крб. Огляди газет – 100 крб. Квартира, освітлення й

опалення – 451 крб. 60 коп. Гонорари, вінки, листування – 205 крб.” [29,

с. 65]. Нерідко журнали підтримували українських письменників, маючи для

цього преміальний фонд. Так, „Киевская старина” тисячу карбованців

такого фонду розподілила між письменниками: В. Винниченком, М.

Коцюбинським, М. Чернявським, О. Кобилянською, Лесею Українкою.

 

Основні газети й журнали на території України в межах Російської імперії

упродовж 1905 – 1907 рр. видавалися в Києві, що зумовлено значною

кількістю обладнаних і модернізованих, як на той час, друкарень. Ця

преса надходила читачам шляхом розгалуженої і налагодженої мережі. Хоча

не завжди легко було розібратися у безлічі назв (у 1906 р. їх

налічувалося 82) періодики, що мала різноманітне політичне спрямування.

Чимало видань залишалися збитковими через незначну кількість

передплатників, а отже, й тиражі.

 

 

 

1.4 Мовні питання на сторінках періодичних видань, що знаходяться у

Національній бібліотеці ім. В.І. Вернадського

 

 

 

Періодика кінця ХІХ – початку ХХ ст. значну увагу приділяла обговоренню

питань розвитку української літературної мови, її функціонування в

суспільстві, унормування, зв’язку з російською мовою та місцевими

територіальними діалектами.

 

У кінці 90-х років ХХ ст. знову порушується мовне питання, яке до цього

вже неодноразово обговорювалося. Дискусію розпочала газета „Биржевые

ведомости”, в якій писалося про те,що українська мова є лише говором

„общерусской речи”, а її літературне виявлення вважається взагалі

„чимось недоречним”. У відповідь на це „Санкт-Петербургские ведомости”

друкують статтю Д. Мордовцева. Він спростовує твердження критичної

статті, посилаючись на видатних лінгвістів, таких як Ф. Міклошича, П.

Шафарика, П. Лаврівського, О. Потебню, П. Житецького та інших вчених.

 

У тому ж 1898 р. відомий своїми реакційними поглядами Т. Флорінський,

професор Київського університету, публікує в „Университетских известиях”

статтю, в якій заперечує самостійність української мови, всебічний її

літературний розвиток. Вважаючи її наріччям російської, Флорінський

писав, що українська мова повинна обмежуватися лише художніми творами,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ