UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Основи журналістикознавчих досліджень. Українська школа журналістикознавства та теорії масової комунікації
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось13884
Скачало553
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

іодичних видань від «Русалки Дністрової»

(1837) до періодики початку ХХ століття, вказавши на їхню роль у

політичному та культурному житті. Це такі праці, як «Симптоми розкладу в

галицькій суспільності» (1878), «Українська альманахова література»

(1887), «З останніх десятиліть ХІХ століття» (1901), «Нарис історії

українсько-руської літератури до 1890 р.» (1910).

 

Визначаючи шляхи розвитку української журналістики, Франко використав

науковий метод історико-літературних досліджень, який передбачає розгляд

культурних явищ залежно від національної свідомості народу, насиченості

політичного життя та інших чинників.

 

Роздуми Франка – це ціла система наукових поглядів на журналістику (яку

він вважав «вчителем і просвітителем суспільства») як соціальний

інститут.

 

Одним із головних положень журналістикознавчої спадщини Франка є

осмислення публіцистики, з’ясування її природи. Основне для публіциста –

підтримка постійного контакту з життям суспільства, тобто критерієм

будь-якого журналістського матеріалу є суспільно-політична функція

опублікованого тексту. Головною функцією Франко вважав формування

громадської думки, а основним завданням публіциста – «показати, крім

моментального освітлення біжучих справ, також розвій найважливіших

суспільно-політичних питань у короткій, по змозі популярній формі»

[Т.39, 262].

 

Від журналіста він вимагав глибокого розуміння конкретної соціальної

ситуації. Актуальність (основна ознака публіцистики), за Франком, – це

відгук на ту чи іншу суспільно-політичну подію. Завдання автора –

побачити в ній значне соціальне явище і проникнути у саму її суть.

 

У гостропубліцистичній статті «Наша публіка» він розкриває своє бачення

взаємозв’язків: видання – журналіст – публіка та відстоює право читача

отримувати різноманітну і правдиву інформацію, яка б задовольняла

«економічні, громадські чи духовні» потреби [Т.18, 89 – 98].

 

Завдання публіцистики – впливати на громадськість, торкатися життєвих

проблем читача, цікавити його. Вчений був переконаний: найголовніше

знаряддя журналіста – слово.

 

Франко вважав, що цінність видання визначається не кількістю

передплатників, а його якістю: змістом, тематикою, актуальністю, те, яке

«не нехтуючи високими вселюдськими і народними ідеалами, вміє промовляти

до широкої громади зрозумілою для неї мовою, вміє зацікавити, зігріти її

до тих ідеалів».

 

Франко першим визначив принцип міжпартійності преси. Характеризуючи

«Літературно-науковий вісник», який редагував з 1898-1906 рр., він

писав, що це видання не могло бути органом «ані жодної політичної

партії, ані жодної літературної школи: навпаки, задля свойого становища

як одинокий літературно-науковий орган українсько-руської нації мусив

давати місце різним поглядам» [Т.34, 494-495].

 

Значне місце у журналістикознавчому доробку вченого відведене ролі

редактора, який повинен цінувати різні погляди та різні

літературно-естетичні уподобання: «Всякий літературний твір, у кому

видно іскру таланту та працю автора, всякий публіцистичний чи критичний

голос, продиктований любов’ю до рідного слова й його поваги та щирим

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ