UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Професійне зростання журналіста. Чинники, які сприяють вдосконаленню журналістських навичок
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось5332
Скачало462
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

снує. Не треба силувати журналістику й вилучати з неї те, що в неї має

бути.

 

Журналіст не психічно хворий, який просто говорить у вагоні електрички.

Журналістика в суспільстві для чогось існує, тобто вона має сенс. А якщо

так, то журналістика має призначення, що залежить від

соціально-політичних умов, системи цінностей, культури тощо.

 

Суспільний сенс журналістики не може бути поза взаємодією з

суспільством. А ця взаємодія є впливом, тобто осмисленим контактом

комунікаторів. І не просто дія, а ВЗАЄМОДІЯ: журналістика впливає на

суспільство, а суспільство впливає на журналістику. Бо то є природа

спілкування.

 

Якщо журналістика - суспільне явище, породження суспільної дійсності, то

вона не може бути не залежною від суспільного життя, не заангажованою

ним. Журналістика така ж розмаїта за своїми цілями, уподобаннями,

способами відтворення дійсності, як розмаїте й саме життя. Тому

прагнення людства зробити журналіста за образом і подобою терпить крах.

Визначення журналіста й журналістики в кожен історичний момент набуває

відповідного моментові політичного й ідеологічного зафарбування, через

що журналістику (особливо в радянські часи!) й вважали ідеологічною

справою.

 

Журналістика буде такою й не іншою, яким є час! Не треба забувати: наш

день таким, яким він є, зробили не журналісти; їм дали можливість певні

соціальні сили й обставини наблизити й увіковічнити цей день. Не можна

недооцінювати, але не треба й переоцінювати роль журналістів у

суспільстві, журналісти, як і всі інші люди, творять життя й формують

суспільство у межах і за законами суспільного розвитку, згідно з

принципами існування суспільства як організму.

 

Спокусою є вважати себе Богом, але це гріх. Журналіст, який заявляє, що

він абсолютно незалежний ні від кого і, як Всевишній, споглядає за

грішними та пише про них, - такий журналіст впадає у великий гріх. Бо

він бреше! Бо заявляє про те, чого реально бути не може.

 

Незалежність - річ відносна. Треба чітко казати від чого чи від кого ти

незалежний, але справедливо буде, коли ти скажеш, а від чого чи від кого

ти залишився або став залежним. Будучи незалежним від А, ти потрапляєш у

залежність від Б. Такий закон суспільного буття.

 

Це треба пам'ятати й враховувати, а не займатися побудовою

комунікологічно "неживих" моделей. Бо якщо не враховувати цей зв'язок,

тоді журналістика й комунікація стає непрогнозованою стихією. Природу не

обдурити. Вплив все одно буде, тільки він буде неконтрольованим і

безвідповідальним. Це не є закликом до жорсткого контролю за інформацією

й до цензури. Ні в якому разі. Це є закликом до відповідальності

журналіста за своє слово.

 

Процес спілкування не варто усікати; штучно можна журналіста як

комунікатора обмежити й дозволити чинити йому тільки так і тільки на

певних етапах процесу комунікації. Але це означає піти проти людської

природи журналіста. Як себе поведе журналіст на різних етапах

спілкування - залежить від його виховання й культури. Його поведінка -

це, до речі, його свобода совісті й свобода вибору.

 

Тут ми підходимо до того моменту, коли треба чітко визначитися:

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ