UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Професійне зростання журналіста. Чинники, які сприяють вдосконаленню журналістських навичок
Автор
РозділЖурналістика, телебачення, ЗМІ
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось5333
Скачало462
Опис
Безкоштовна студентська робота. Закачати
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

стему соціальних, етичних,

морально-психологічних цінностей, де є місце й патріотизму,

"заангажованості" певними поглядами на соціальну дійсність. І позбавити

журналіста політичної культури, того, що дала йому його соціальна

природа, ніхто не має права. Ми ж не фашисти і не диктатори. У

демократичному світі якраз і має бути розмаїття політичних поглядів.

Тому політична незалежність чи залежність як категорія не повинна бути

складником професіограми спеціаліста. Це інший рівень оцінки людини.

 

Незалежність і опозиційність від та до влади. Добре, коли влада погана,

це виправдовує таку незалежність та опозиційність. А якщо влада гарна,

думає про державу, її людей, а ми формуємо незалежних від влади і

критично до неї налаштованих журналістів. Як тут бути? Завжди в

опозиції, навіть якщо не треба бути в опозиції. Це вже крайнощі. А якщо

гарної влади не може бути?! Тоді боротьба за соціальну справедливість,

порядок, краще життя у державі ніколи не приведе до позитивного

результату. Крах соціуму. Виходить, що журналістів треба постійно

готувати до боротьби за те, чого ніколи не буде досягнуто. Та річ не в

опозиційності, а в здоровому глузді, у критичності поглядів, в умінні

розумно й глибоко зіставляти та аналізувати факти.

 

Погляньте на визначення журналіста у радянські часи. Маємо ототожнення

журналізму й публіцистичності. У радянський час ці речі не розрізнялися,

бо їх не треба було розрізняти. Публіцист - це не професія, це

соціальний статус людини, це вміння перейматися соціальними проблемами і

говорити від імені великих соціальних груп до народу. Публіциста не

готують, його виховують. Тому для образу публіциста такими важливими є

соціальні характеристики на зразок "правдолюбство, відданість...".

Сукупність цих характеристик дає змогу називати публіцистом будь-кого:

лікаря, учителя, інженера, робітника, домогосподарку. Публіцистові

завжди властиве творче начало, яке переважає над виробничим,

професійним, технологічним, "поставленим на потік".

 

Публіцистичність - це не погано. Це прекрасно. Бо публіцисти потрібні в

усі часи й в усі епохи. Але не можна зводити роль професійного мовця

тільки до рівня публіцистичного звучання. Це добре, коли професійний

мовець за своїм вихованням досяг рівня публіциста, але це не означає, що

всі професіонали такими є.

 

Журналісти належать до професійних мовців. Журналістика - це професія.

Публіцист - це журналіст у соціальному вимірі. Публіцист - це чітка

політична позиція, яскраво виявлена ідейна основа, це пристрасть у

боротьбі за свої погляди, що виражають погляди певного мікросоціуму.

 

Якщо ми відділяємо журналістику від публіцистики на тій підставі, що

публіцистика - це творчість душі, це соціально заданий політ думки, то

журналістиці ми залишаємо професійну основу, тобто рівень знань, умінь

та навичок, необхідних для сфери інформаційного виробництва, для

володіння технологією цього виробництва. А це зобов'язує нас розділити

сферу виробничого й соціального у підготовці фахівців та не підміняти

одне іншим. Це зобов'язує нас зробити професіограму журналіста і

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ