UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Военна політика держави та армія
Автор
РозділВійськова справа, ДПЮ, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось5678
Скачало270
Опис
Якісна студентська робота. Можна закачати безкоштовно і миттєво
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

21

 

 

 

“ воєнна Політика держави та армія”

 

 

 

Війна – породження політики та її метод для досягнення певної

економічної, соціальної, воєнної та іншої мети. Тому-то правомірна теза

про війну як продовження політики іншими, а саме, насильницькими

методами. Політика, що допускає війну або приводить до війни, є політика

війни. Але така політика розкриває тільки верхній, стратегічний зріз, що

характеризує загальне спрямування діяльності держави. Існує спеціальна

галузь, сфера політики, що безпосередньо займається вирішенням

практичних питань підготовки і ведення війни – воєнна політика. Ще в XIX

ст. один з видатних воєнних теоретиків Генрі Жоміні підкреслював, що під

політикою війни розуміються всі взаємовідносини між дипломатичною

діяльністю і війною, тоді як термін воєнна політика означає тільки

військові комбінації уряду і полководця.

 

 

 

Воєнна політика держави: сутність, структура та функції.

 

 

 

Що таке воєнна політика? Воєнна політика – частина загальної політики

певних соціальних сил і спеціально створених ними інститутів влади, що

спрямована на підготовку і використання (навмисне або змушене, військове

або невійськове) засобів збройного насильства для досягнення тих або

інших класових, національних або загальнолюдських інтересів, мети; для

ведення війни або протидії. На рубежі XVIII-XIX ст. воєнна політика

виділилася у відносно самостійну галузь діяльності. Спочатку керівництво

війною і воєнною справою іменувалося стратегією (великою стратегією),

політичною стратегією, а пізніше утвердилося сучасне поняття – воєнна

політика. Субординацію і координацію понять вдало визначив німецький

воєнний теоретик Адам Генріх Дітрих Бюлов. Розкриваючи суть воєнної

політики як великої стратегії, він відзначав, що політична стратегія

належить до воєнної тому, що воєнна стратегія є найвища. Вперше розкрив

складну діалектику перетворення воєнної стратегії у воєнну політику один

з видатних воєнних теоретиків Карл Клаузевіц. У праці „Про війну”

відзначав, що стратегія „межує з політикою і державознавством або,

вірніше... сама стає і тим й іншим”. Відомий російський воєнний теоретик

Георгій Леєр визнав необхідним підвести під воєнно-політичну діяльність

серйозну наукову основу, відзначивши, що політичні умови на ведення

воєнних дій, коротше, того зв’язку, що існує між війною і політикою, і

має скласти завдання саме воєнна політика.

 

Англійський військовий теоретик Е. Кінгстон-Маклорі писав: „Національна

політика – це вершина трикутника, основою якого слугує економічна

політика, зовнішня політика і воєнна політика у їх сукупності”.

 

Воєнна політика – це частина загальної політики певних соціальних сил,

держави, партій та інших соціально-політичних інститутів, спрямована на

створення, розвиток і застосування воєнної організації, засобів

збройного насильства для забезпечення національної безпеки, досягнення

тих чи інших державних або загальнолюдських цілей, для ведення війни чи

протидії її розв’язанню. Воєнна політика – це напрями і форми політичної

діяльності, які виникають на перетині загальнодержавної політики і

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ