UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Системи стрілецької зброї та засобів ближнього бою Збройних Сил та НГУ
Автор
РозділВійськова справа, ДПЮ, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось8172
Скачало616
Опис
Якісна студентська робота. Можна закачати безкоштовно і миттєво
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

оби.

 

Для вирішення цих завдань у 1918 році було утворене

проектно-конструкторське бюро по розробці автоматичної зброї, яке

очолював Володимир Григорович Федоров (1874-1966). В бюро працювали

талановиті конструктори-зброярі Василь Олександрович Дегтярьов, Георгій

Семенович Шпагін(1897-1952), Сергій Гаврилович Сімонов, Петро Максимович

Горюнов(1902-1943) та інші.

 

Першочерговою задачею вдосконалення системи стрілецького озброєння була

розробка вітчизняного ручного кулемета, оскільки та невелика кількість

ручних кулеметів систем Льюіса, Гочкіса, Шоша та ін., яку мала на

озброєнні армія та які були закуплені ще царським урядом, не

задовольняла зростаючих потреб у цьому виді зброї.

 

Над створенням вітчизняного ручного кулемета протягом кількох років

працював Василь Олександрович Дегтярьов. Він сконструював кулемет ДП

(Дегтярьов піхотний), який був високо оцінений як вітчизняними

фахівцями, так і за рубежем. Після випробувань (1924-1927р.р.) кулемет

ДП був прийнятий на озброєння Червоної Армії. Він відрізнявся невеликою

вагою (вага тіла кулемета 7,7кг близька до ваги найбільш легких

іноземних ручних кулеметів тих часів), простотою конструкції та доброю

кучністю бою. Конструкція основних його механізмів була настільки

досконалою, що її розповсюдили і на інші види кулеметів: авіаційний ДА

(1928р.), танковий ДТ (1929р.), великокаліберний ДШК (1938р.) та

станковий ДС (1939р.).

 

Іншим важливим напрямком роботи зброярів тих часів було вдосконалення

гвинтівки. Не дивлячись на деяке зменшення ролі гвинтівки у першу

світову війну, вона на той час лишалась основним та найбільш масовим

видом зброї піхоти. Питання про підвищення її швидкострільності не

знімався з порядку денного. Конструктори-зброярі, що працювали ще до

першої світової війни над створенням автоматичної (самозарядної)

гвинтівки (Володимир Григорович Федоров, Федір Васильович

Токарев(1871-1968), Василь Олександрович Дегтярьов, М.І.Колесніков,

Я.У.Рощепей, В.П.Коновалов та ін.) відновили роботи у цьому напрямку.

Проводилося три конкурсних випробування (у 1926, 1928 і 1930 р.р.), але

жодна з випробуваних автоматичних гвинтівок не була прийнята на

озброєння. Тільки у 30-ті роки армія отримала автоматичну гвинтівку АВС

(конструктор Сергій Гаврилович Сімонов), яку у 1939 році замінили

самозарядною гвинтівкою СВТ, сконструйованою Федором Васильовичем

Токаревим. Гвинтівка СВТ після часткової модернізації у 1940 році

увійшла у передвоєнну систему озброєння.

 

Магазинна гвинтівка у зв’язку із затримкою у розробці автоматичної

гвинтівки була певним чином покращена у 1930 році (прийнята драгунська

гвинтівка, яка коротше та легше піхотної гвинтівки, з покращеним

прицілом, кріпленням багнету, ложевими кільцями, шомпольним упором та

ін.) та отримала назву гвинтівки зразку 1891/30р. У 1938 році система

озброєння поповнилася карабіном, який відрізнявся від гвинтівки зразку

1891/30р. довжиною стволу (гвинтівки зразку 1891/30р. - 730 мм, карабіну

- 512мм) та, як наслідок цього, балістичними характеристиками (початкова

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ