UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва Системи стрілецької зброї та засобів ближнього бою Збройних Сил та НГУ
Автор
РозділВійськова справа, ДПЮ, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось8173
Скачало616
Опис
Якісна студентська робота. Можна закачати безкоштовно і миттєво
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

льби для

стрілецького відділення (як у наступі, так і в обороні):

 

· ручний кулемет - з 800 м;

 

· відмінні стрільці - з 600 м;

 

· усі стрільці - з 400 м.

 

Стрільба найбільш дальнобійного засобу стрілецького озброєння

нормального (звичайного) калібру - станкового кулемета - обмежувалась

дальністю 800-1000 м. “Кулеметне відділення веде дійсний вогонь на

1000м; але краще вести несподіваний вогонь з дистанції 600 м та ближче”.

Щоправда, у період війни малися чисельні приклади використання вогню

станкових кулеметів і на більших відстанях (дії у горах, подолання

водних перешкод та іш.), але і у цих особливих випадках дальність

стрільби не перевищувала 2000-3000 м.

 

Тобто, виявилася невиправданою передвоєнна тенденція надмірного

збільшення дальності вогню станкових кулеметів (до 5000 м ), а

також і стрільба із них з закритих позицій.

 

Зниження дальності вогню станкових кулеметів природно дозволило,

по-перше, скоротити номенклатуру патронів (виключивши патрон з важкою

кулею), оскільки легка куля забезпечувала стрільбу до 3500 м; по-друге,

знов стало питання про доцільність заміни важкого кулемета “Максима”

більш легким та сучасним зразком.

 

Прийнятий на озброєння напередодні війни станковий кулемет ДС не був

освоєний військами, не отримав їх визнання з приводу цілого ряду

недоліків(випадіння куль з гільз під час стрільби; випадки розриву

патронів у ствольній коробці; нестійкість станку; недостатня живучість

деяких деталей) і він був знятий з виробництва у 1941 році.

 

Проблема заміни кулемета “Максима” більш сучасним була вирішена у 1943

році конструктором П.М.Горюновим, який зробив у співробітництві із

П.П.Горюновим та В.В.Воронковим станковий кулемет СГ-43, більш простий

та легкий (44,5 кг) з повітряним охолодженням та металевою стрічкою.

 

Кулемет СГ-43 за бойовими характеристиками та показникам надійності не

поступався кулеметові “Максима” та отримав визнання військ. Однак станок

кулемета виявився незручним у експлуатації та не забезпечував

стабільності бою, а сам кулемет мав недостатню живучість (25 тисяч

пострілів). Ці недоліки були усунені у 1945 році.

 

Ручний кулемет ДП на початковому етапі війни виправдав надії, які на

нього покладалися. Разом з тим були виявлені і деякі його

недосконалості: недостатня міцність сошок та ненадійне їх кріплення;

знижена живучість бойової пружини (внаслідок розташування її

безпосередньо під стволом та нагріву під час стрільби) та інших дрібних

деталей (викидувача, його пружини, бойку, ударника та відбивача); велика

“мертва” вага магазину та мала його місткість. Кулемет був

модернізований у 1944 році О.І.Шиліним та отримав найменування ДПМ.

 

Цей кулемет за своїми характеристиками переважав німецькі єдині кулемети

МГ-34 та МГ-42 у ручному варіанті. Однак, він так же, як і станковий

кулемет, не відповідав швидко зрісшей мобільності піхоти.

 

Станковий кулемет був виділений у розряд важкого озброєння піхоти. Під

час розташування бойових порядків тактико-технічні показники станкових

кулеметів, що стояли на озброєнні, примушували використовувати їх у

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ