.

Становлення і топографо-анатомічні взаємовідношення стінок носа із суміжними структурами в постнатальному онтогенезі людини (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
176 5464
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАКАР Богдан Григорович

УДК 611.21+611.216] 013

Становлення і топографо-анатомічні

взаємовідношення стінок носа із суміжними

структурами в постнатальному онтогенезі людини

14.03.01 — нормальна анатомія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Буковинській державній медичній академії МОЗ України
(м.Чернівці).

Науковий консультант: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор
медичних наук, професор Круцяк Володимир Миколайович, Буковинська
державна медична академія, завідувач кафедри анатомії людини.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бобін Володимир Вікторович, Харківський
державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри анатомії
людини;

доктор медичних наук, професор Черкасов Віктор Гаврилович, Національний
медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України (м.Київ), професор
кафедри анатомії людини;

доктор медичних наук, професор Пикалюк Василь Степанович, Кримський
державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України,
завідувач кафедри анатомії людини.

Провідна установа: Івано-Франківська державна медична академія МОЗ
України, кафедра нормальної анатомії людини.

Захист відбудеться “_22____”_квітня______________2004 р. об__11_____
год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при
Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків-22, пр.
Правди, 12).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “22 “березня_2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент Терещенко А.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення розвитку, становлення топографо-анатомічних
взаємовідношень органів у різні вікові періоди є одним із провідних у
підході до організму людини, актуальним завданням ембріологів, анатомів,
тератологів, хірургів (Ахтемійчук Ю.Т., 1997; Круцяк В.М. та ін., 1998).
У ХХІ столітті морфологам необхідно закріпити і розширити зв’язки між
морфологічними й клінічними дослідженнями (Куприянов В.В., 2000).

Особливості будови верхніх дихальних шляхів, їх синтопії та структурної
трансформації залишаються актуальною проблемою морфологів і клініцистів.

Морфологічні дослідження носової ділянки, на якому б структурному рівні
вони не проводилися, направлені на розкриття механізмів і патогенезу
захворювань та пошуку ефективних методів лікування (Белоусова А.А.,
1999). Вивчення становлення стінок носа має значну практичну цінність,
тому що в даній ділянці досить часто зустрічаються варіанти будови та
вади розвитку, які вимагають хірургічної корекції (Круцяк В.М., 1996).
Важливе значення має також вивчення топографо-анатомічних
взаємовідношень стінок носа із суміжними структурами в різні вікові
періоди (Бачинська М.І., 2002; Скрипніков М.С. та ін., 1997), кожний з
яких має свої морфологічні й функціональні особливості. Поряд із
хірургією дорослих і дітей виникла хірургія новонароджених, хірургія
літнього та старечого віку (Боднар Б.М. та ін., 2002). Окрім цього, в
останні десятиріччя відбувся значний прогрес у ринології. Впровадження в
медичну практику комп’ютерної діагностики (Arnold V. et al., 1995;
Neuman K. еt al., 1997) і ендоскопічної техніки дозволяє об’єднати в
собі вірогідність діагностичних досліджень, фізіологічні, бережливі та
високоефективні принципи лікування (Боєнко С.К. та ін., 2001;
Заболотный Д.И. и др., 1999; Климов З.Т., 2001; Шербул В.И., Олейников
В.Б., 1999). Перехід запального процесу з носа і приносових пазух в очну
ямку зумовлений близькістю й спільністю їх кровопостачання, лімфообігу
та іннервації (Матвійчук Я.М., 2002).

У літературі висвітлюються дані про вплив нервової системи на виникнення
і перебіг ряду патологічних процесів у стінках носової порожнини та
приносових пазухах (Казимирко М.М., 1995). Разом з тим, топографія
нервових волокон і судин у вищезазначених структурах у різні вікові
періоди вимагає подальшого морфологічного дослідження (Банецкая Н.В. и
др., 2000).

Одним із принципово важливих моментів техніки виконання хірургічних
маніпуляцій на органах із діагностичною або лікувальною метою є чітке
знання їх топографо-анатомічних характеристик (Боєнко С.К. та ін., 2002;
Титков С.К., Колесников Л.Л., 2002).

У багатьох дослідженнях відсутній комплексний підхід до вивчення
проблеми становлення та особливостей будови стінок носа та приносових
пазух упродовж усього онтогенезу людини. Водночас, сучасна клініка
вимагає більш точних даних про індивідуальну анатомічну мінливість у
постнатальному періоді розвитку (Беков Д.Б., Вовк Ю.Н., 2003).

Наукові розробки, як правило, виконувалися в окремі вікові періоди, на
незначній кількості об’єктів, не проводився корелятивний аналіз їх
прогресивних та регресивних змін. Дослідження в більшості випадків
виконувалися ізольовано, без урахування взаємовідношень стінок носа із
суміжними структурами.

Отоларингологам і офтальмологам важливо знати особливості будови
суміжних органів, зміну їх синтопії в різні вікові періоди. Це зможе
допомогти у визначенні супутніх симптомів захворювань прилеглих ділянок,
що, безумовно, позитивно вплине на своєчасну кваліфіковану диференційну
діагностику, ефективність лікування та профілактику можливих ускладнень
з боку суміжних органів.

Дані літератури не дають цілісного уявлення про становлення та
корелятивні топографо-анатомічні взаємовідношення стінок носа із
суміжними структурами впродовж постнатального онтогенезу людини,
значення судинно-нервових елементів у розвитку носової ділянки,
інволютивні зміни, які виникають у стінках носа і суміжних структурах у
людей літнього та старечого віку.

Таким чином, актуальність даного дослідження зумовлена необхідністю
комплексного вивчення становлення і топографо-анатомічних
взаємовідношень стінок носа із суміжними структурами в постнатальному
періоді онтогенезу людини, особливостей синтопії судинних і нервових
елементів та їх значення для структур, що досліджуються, нового
визначення деяких вад носової ділянки, з’ясування анатомічних змін,
вікової індивідуальної мінливості, прогресивних та регресивних
реформацій стінок носа впродовж життя людини та морфологічного
обґрунтування окремих нових методів хірургічного втручання в
оториноларингології в різні вікові періоди.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом планової комплексної наукової роботи кафедр анатомії людини,
топографічної анатомії та оперативної хірургії і гістології Буковинської
державної медичної академії “Розвиток і становлення топографії стінок
тулуба в пренатальному періоді онтогенезу людини” (№ держреєстрації
01.00U 005003, шифр ІН.07.00.0001.00). Автор є відповідальним виконавцем
всієї планової комплексної наукової роботи.

Мета і задачі дослідження. Комплексно вивчити хронологічні
закономірності морфогенезу і синтопічні взаємовідношення структур
носової ділянки із суміжними утвореннями в постнатальному періоді
онтогенезу людини, з нових позицій висвітлити індивідуальну і вікову
анатомічну мінливість та їх просторово-часові перетворення, морфологічно
обґрунтувати деякі методи хірургічних втручань зазначеної
топографо-анатомічної ділянки.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі задачі:

Дослідити становлення і топографо-анатомічні взаємовідношення стінок
носа із суміжними структурами в новонароджених та дитячому віці.

2. Описати будову і синтопію стінок носа із суміжними утвореннями в
юнацькому віці.

Доповнити відомості про особливості будови і топографо-анатомічні
взаємовідношення стінок носа із суміжними структурами в зрілому віці.

Визначити особливості структурної організації і топографо-анатомічні
взаємовідношення стінок носа із суміжними структурами в літньому та
старечому віці.

З’ясувати індивідуальну і вікову анатомічну мінливість та періоди
інтенсивних і уповільнених змін у формуванні структур носової ділянки.

Виявити особливості топографії кровоносних судин та нервів стінок носа і
суміжних структур упродовж постнатального періоду онтогенезу людини.

Морфологічно обґрунтувати раціональні методи окремих хірургічних
втручань носової ділянки.

Об’єкт дослідження: топографо-анатомічні взаємовідношення верхніх
дихальних шляхів упродовж постнатального періоду онтогенезу людини.

Предмет дослідження: морфогенез і зміни топографії стінок носа та
суміжних з ними структур.

Методи дослідження: макроскопія, мікроскопія серій послідовних
гістологічних і топографо-анатомічних зрізів, звичайне і тонке
препарування, реконструювання, ін’єкція судин, рентгенографія,
комп’ютерна томографія і стереофотографування дали можливість визначити
становлення та зміни будови і топографії, періоди інтенсивного та
уповільненого росту, мінливість стінок носа і суміжних з ними структур
упродовж постнатального періоду онтогенезу людини. З метою
об’єктивізації одержаних даних використані морфометричні методи. Для
обробки цифрових даних застосовувалися статистичні методи.

Застосування комплексу адекватних морфологічних методів дослідження дало
можливість уточнити, розширити та доповнити відомості, які є в доступній
літературі з цих питань, а також одержати нові дані про особливості
розвитку, будови і морфологічні зміни стінок носа і суміжних з ними
структур на різних етапах онтогенезу людини, що допоможе клініцистам
більш детально зрозуміти перебіг патологічних процесів, запобігти
можливим ускладненням суміжних ділянок, вибору раціональних методів
знеболювання та визначення обсягу оперативних втручань.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше за допомогою адекватних
морфологічних методів проведено комплексне дослідження особливостей
будови і становлення топографії стінок носа та суміжних з ними структур
упродовж постнатального періоду онтогенезу людини. Простежено динаміку
змін форми та розмірів складових стінок носа в різні вікові періоди.

З’ясовані та описані топографо-анатомічні взаємовідношення стінок носа
із суміжними структурами, визначені їх морфологічні зміни в будові,
мінливості, періоди інтенсивного та уповільненого росту, особливості
синтопії судинно-нервових елементів у різні вікові періоди.

Виділена окрема стадія носових розтворів, що може бути використано при
складанні нової систематизації вад розвитку носової ділянки.

Уточнені, розширені та доповнені дані літератури щодо закономірностей
будови і морфологічних змін у будові стінок носа та суміжних структур
упродовж онтогенезу людини.

Морфологічно обґрунтовано запропоновані нами деякі оперативні втручання
в носовій ділянці і суміжних структурах.

Оскільки вирішення поставлених задач поглибить і доповнить відомості про
розвиток та становлення топографії стінок носа і суміжних з ними
структур, то теоретичне значення проведеного дослідження полягає в тому,
що його результати можуть бути використані при виданні монографій,
навчальних посібників і підручників з анатомії людини, топографічної
анатомії і оперативної хірургії, дитячих та ЛОР-хвороб.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані дані є теоретичною
основою для наступних експериментальних, порівняльно-анатомічних
досліджень у клінічній анатомії.

У рамках Національної програми “Планування сім’ї”, затвердженої
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.95р., № 736, та
Національної програми “Діти України”, затвердженої Указом Президента
України 18.01.96 р., № 63/96, результати дослідження можуть бути
застосовані для оцінки ступеня розвитку носової ділянки, особливо в
ранньому дитячому віці, і діагностики відхилень від нормального розвитку
з подальшою хірургічною корекцією.

Окрім цього, робота була цілком присвячена вивченню нормального ходу
морфогенезу і топографо-анатомічних взаємовідношень стінок носа із
суміжними структурами на різних стадіях онтогенезу, їх варіантності та
мінливості, то проведені дослідження можуть стати базою для порівняльної
характеристики морфологічних відхилень при патологічних процесах верхніх
дихальних шляхів та суміжних органів. У передмові журналу “Ринологія,
2003, № 2” редколегія акцентує, що наші дослідження анатомічних
особливостей будови приносових пазух необхідні при виконанні хірургічних
втручань на останніх.

Дані про особливості топографії стінок носа в різні вікові періоди є
морфологічною основою для вдосконалення існуючих та розробки нових
способів хірургічної корекції природжених вад та набутої патології
носової ділянки. Описані особливості відхилень у будові носо-сльозової
протоки, які можуть призвести до розвитку дакріоциститу в
новонароджених, вказують на обов’язкову участь отоларинголога в
ліквідації патології зазначеної ділянки.

Топографо-анатомічні особливості крило-піднебінного вузла і розташування
нервів і судин у задній ділянці стінок носа слід враховувати при
хірургічних маніпуляціях на них та виборі раціональних і бережливих
методів оперативного втручання.

Особливості будови і топографічне розташування верхньощелепної пазухи в
дітей раннього віку необхідно враховувати при невстановленому діагнозі
захворювання в ділянці носа, а також, за необхідністю, при виборі місця
для пункції пазухи.

Морфологічні зміни стінок носа в людей літнього та старечого віку є
важливими для з’ясування патогенезу можливих ускладнень з боку суміжних
органів, вибору правильної тактики терапевтичного чи хірургічного
лікування різноманітних захворювань у ділянці носа зазначеної категорії
людей. Ці дані допоможуть отоларингологам і офтальмологам визначитися з
атиповими симптомами захворювань суміжних ділянок, своєчасно
діагностувати і вибрати найбільш ефективний метод лікування й
профілактики можливих ускладнень суміжних органів.

На основі морфологічних досліджень запропоновано метод хірургічного
лікування рубцевих стенозів носо-сльозової протоки, який захищений
патентом і нагороджений Дипломом ІІ ступеня Головного Комітету ВДНГ
України та впроваджений у практичну охорону здоров’я (інформаційний лист
МОЗ України № 163 99).

Для виконання селективної денервації задніх носових нервових гілок нами
сконструйований спеціальний “Наконечник для термокаутера”.

Фрагменти дисертації використані при написанні навчальних посібників
“Структурно – функціональна організація дихальної системи”,
“Структурно – функціональна організація кісткової системи” та “Клінічна
анатомія носа, горла і вуха: термінологія, тлумачення з малюнками та
описом”, які рекомендовані Центральним методичним кабінетом з вищої
медичної освіти МОЗ України як навчальні посібники для студентів вищих
медичних закладів освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації.

Особистий внесок здобувача. Самостійно проаналізована наукова література
й обґрунтована ідея, визначена тема і складені план та робоча програма
дослідження, зібрано біологічний матеріал, виконано морфологічні
дослідження на 220 препаратах різних вікових періодів життя людини.
Проведено статистичну обробку, написані всі розділи дисертації, аналіз і
узагальнення одержаних результатів. Сформульовано висновки і практичні
рекомендації, відредаговано й оформлено роботу.

Апробація результатів дослідження. Результати роботи доповідалися та
обговорювалися на: – науковій конференції “Гнійно-септичні ускладнення у
невідкладній хірургії /Чернівці, 1992/; – XI з’їзді анатомів, гістологів
і ембріологів /Смоленськ, 1992/; – науковій конференції, присвяченій
100-річчю з дня народження професора М.Г.Туркевича “Актуальні питання
морфогенезу” /Чернівці, 1994/; – науковій конференції, присвяченій
50-річчю Чернівецького державного медичного інституту “Вчені Буковини –
народній охороні здоров’я” /Чернівці, 1994/; – матеріалах регіональної
науково-практичної конференції, присвяченій 50-річчю Чернівецького
державного медичного інституту “Сучасні проблеми і досягнення в хірургії
і суміжних галузях медицини”; – симпозіумі з міжнародною участю
“Хірургічні проблеми і екологія” /Чернівці, 1995/; – науковій
конференції “Актуальні питання морфогенезу” /Чернівці, 1996/; –
Міжнародному симпозіумі “Принципи пропорції, симетрії, структурної
гармонії та математичного моделювання в морфології” /Вінниця, 1997/; –
науково-практичній конференції “Актуальні питання хірургії
/Київ-Хмельницький, 1997/; – виїзній сесії Української академії наук
національного прогресу, присвяченій 40-річчю Тернопільської державної
медичної академії ім. І.Я. Горбачевського /Тернопіль, 1997/; – науковій
конференції “Актуальні питання травматології та ортопедії” /Чернівці,
1998/; – ІІ Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і
топографоанатомів України /Луганськ, 1998/; – Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Поєднана патологія в хірургії”
(Чернівці, 1999); – Міжнародному симпозіумі “Актуальні питання медичної
допомоги населенню” /Чернівці, 2000/; – Міжнародній конференції
“Структурные преобразования органов и тканей на этапах онтогенеза
человека в норме и при воздействии антропогенных факторов. Экология и
здоровье населения. Актуальные проблемы биологии и медицины” /Астрахань,
2000/; – Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання
морфогенезу” /Чернівці, 2001/; – V1 з’їзді Всеукраїнського лікарського
товариства /Чернівці, 2001/; – Міжнародній науково-практичній
конференції “Здорова дитина: ріст, розвиток та проблеми норми в сучасних
умовах” /Чернівці, 2002/; – Загальноросійській конференції з міжнародною
участю “Проблемы морфологии” /Сочи, 2002/; – Міжнародній
науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень”
/Дніпропетровськ-Дніпродзержинськ-Черкаси, 2002/; – ІІІ Національному
конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України /
Київ, 2002/; – VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і
освіта 2003” /Дніпропетровськ – Одеса – Харків, 2003/; – ІІ
Загальноросійській науковій конференції “Проблемы морфологии
(теоретические и клинические аспекты)” /Сочи – Дагомыс, 2003/;
Міжнародній науково-практичній конференції “Україна наукова”
/Дніпропетровськ – Сімферополь, 2003/; – Міжнародній конференції
“Мікроциркуляція в морфологічному і клінічному аспектах”
/Івано-Франківськ, 2003/; – ІІІ Українсько-Шведському Симпозіумі
“Актуальні питання сучасної медичної допомоги населенню” /Чернівці,
2003/; – ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка
наукових досліджень `2003” /Дніпропетровськ – Луганськ – Чернівці,
2003/; – Міжнародній науковій конференції “Молодь у вирішенні
регіональних та транскордонних проблем екологічної безпеки” /Чернівці,
2003/; – щорічних підсумкових наукових конференціях
професорсько-викладацького складу Чернівецького державного медичного
інституту, а нині Буковинської державної медичної академії /Чернівці,
1993-2003 рр./; – засіданнях Чернівецького обласного наукового
товариства анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів
/Чернівці, 1993-2003 рр/; – засіданнях Чернівецького наукового ЛОР
товариства /Чернівці, 1998-2003/.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 46 наукових праць. З
них: статей у фахових наукових виданнях –19 , патентів – 2, –
інформаційних листів – 1; у збірках наукових праць, тез наукових
конференцій – 212, навчальних посібниках – 3. Впроваджено 8
раціоналізаторських пропозицій.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертаційної роботи викладено
на 352 сторінках друкованого тексту, з яких власне тексту – 292
сторінок. Робота включає такі розділи: вступ, огляд літератури, матеріал
і методи дослідження, результати дослідження, аналіз і узагальнення
результатів досліджень, висновки, практичні рекомендації, список
використаних джерел, який містить 447 найменувань: 320 робіт вітчизняних
авторів та 127 – іноземних. Дисертаційна робота ілюстрована 96 рисунками
та 2 таблицями. Обсяг сторінок, які повністю зайняті рисунками і
таблицями – 11.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження виконано на 220 препаратах
носової ділянки трупів людей різних вікових періодів. З цією метою для
морфологічного дослідження особливостей становлення, будови та змін
топографо-анатомічних взаємовідношень стінок носа і суміжних з ними
структур використано черепа, препарати голови, окремі органокомплекси,
серії гістологічних і топографо-анатомічних зрізів носової ділянки
трупів людей із фонду і музеїв кафедр анатомії людини та топографічної
анатомії і оперативної хірургії Буковинської державної медичної
академії. Органокомплекси носової ділянки одержані в Чернівецькому
обласному патологоанатомічному бюро за розробленим нами способом і
сконструйованим пристроєм для забору анатомічного матеріалу
(рацпропозиція № 20/87).

При проведенні наукового дослідження використано 80 рентгенограм
ділянки голови людини ЛОР центру обласної клінічної лікарні м. Чернівці
і 30 комп’ютерних томограм Чернівецького обласного діагностичного
центру.

Для класифікації матеріалу була використана вікова періодизація
онтогенезу людини, яка прийнята на VІІ Всесоюзній конференції з проблем
вікової морфології, фізіології та біохімії АПН СРСР у Москві (1965).

З метою усунення деформації препаратів і одержання якісних біологічних
об’єктів дослідження нами розроблений спосіб та сконструйовано пристрій
для забору анатомічних органокомплексів стінок носової порожнини і
суміжних з ними структур від трупів людей різних вікових груп
(рацпропозиція № 20/87). За допомогою даного способу досліджено вікову
синтопію стінок носа і суміжних з ними структур упродовж постнатального
онтогенезу людини, вивчена їх індивідуальна мінливість, що дало змогу
запропонувати окремі хірургічні втручання в зазначеній ділянці (патент №
61175) та впровадити їх у клінічну практику у вигляді інформаційного
листа № 163 – 1999 р.

На кожному трупі проводилося визначення черепного індексу за формулою:

Згідно з методикою, яку запропонував В.Н.Шевкуненко (1935), поздовжній
розмір черепа визначався краніоциркулем від надперенісся (glabella) до
зовнішнього потиличного горба (оріstocranion), поперечний – між найбільш
віддаленими точками тім’яних горбів (euryon). При черепному індексі
нижче 74,9 дані біологічні об’єкти відносили до групи доліхоцефалів
(доліхокрани), при 75,0-79,9 – мезоцефалів (мезокрани), при 80 й більше
– брахіцефалів (брахікрани).

Для досягнення мети використано комплекс адекватних морфологічних
методів дослідження. Виготовлялися і вивчалися під мікроскопом серії
послідовних гістологічних і топографо-анатомічних зрізів та окремі
частини стінок носа і суміжних з ними структур у трупів людей різних
вікових груп. Виготовлення топографо-анатомічних зрізів виконувалося
сконструйованим нами спеціальним пристроєм-мікротомом для одночасного
виготовлення заданої кількості топографо-анатомічних зрізів
(рацпропозиція № 17/03). Звичайне і тонке препарування виконувалося під
контролем бінокулярної лупи МБС-10 і сконструйованої лупи (рацпропозиція
№ 40/03). Під час препарування використовували запропонований нами
спосіб підготовки органів для морфологічного дослідження (рацпропозиція
№17/03). Графічні та пластичні реконструкційні моделі виготовлялися в
наших модифікаціях (рацпропозиції № 45/80, 286/77). Ін’єкцію судин
проводили за допомогою запропонованого нами способу (рацпропозиція №
16/03). Додатково застосовано рентгенографію, комп’ютерну томографію і
стереофотографування. Ряд препаратів фотодокументувався за допомогою
нашого способу (рацпропозиція № 30/03). Частина препаратів вимірювалася
запропонованим нами способом (патент № 57261 А).

Варіаційно-статистична обробка цифрових даних, які одержані при
морфометрії, проведена за методикою Р.Б.Стрелкова (1986) і Б.В.Шутки
(1995). Критерій вірогідності становить Р ?95%.

Результати дослідження та їх аналіз. З моменту народження і першого
вдиху дитини починається новий період онтогенезу організму людини. Він
характеризується, у першу чергу, пристосуванням до нового середовища
існування і подальшим розвитком органів і систем, особливо дихальної.
Щелепно-лицева ділянка в цілому морфологічно підготовлена до виконання
своєї функції. Разом з тим, ряд складових стінок носової порожнини й
оточуючі їх структури, особливо приносові пазухи, у своїй анатомічній
будові ще далекі від кінцевої морфофункціональної організації.

У період новонародженості ніздрі відкриті в основному донизу і дещо
допереду. Процес зміни форми і положення ніздрів зумовлений формуванням
зовнішнього носа і видовженням його допереду та донизу за рахунок росту
носових кісток, хрящової частини носової перегородки і хрящів крил носа.

Форма зовнішнього носа впродовж дитячого періоду розвитку значно
змінюється. Відбувається поступове видовження кінчика носа, формуються
крила носа, дещо звужується спинка. Якщо в новонароджених зовнішній ніс
усе ще залишається відносно широким, коротким і плоским, то в грудному
віці і в період раннього дитинства його форма наближується до звичайної.

У старечому віці внаслідок атрофії зубних комірок верхньої щелепи і
підшкірної клітковини відбувається зменшення розмірів носа, змінюється
його форма.

Усі фактори еволюції та особливості її прояву в людини певним чином
відбиваються і на онтогенезі носової ділянки. Досить швидкий розвиток
лицевого черепа зумовлює ранню появу та диференціацію нижньої стінки
носової порожнини (піднебіння). У новонароджених його поздовжній розмір
дорівнює 27,0±0,3 мм, поперечний – 23,0±0,7 мм. Окрім цього, воно є
плоским.

У ранньому дитячому віці відбувається формування його склепіння.
Найбільш інтенсивно змінюються розміри піднебіння в підлітковому періоді
розвитку. Починаючи з періоду першого дитинства, у задньому відділі
твердого піднебіння з’являються виступи у вигляді гребенів. У 5%
випадків гребені закінчувалися гострими шипами, які більше виражені на
правому боці. Носовий отвір різцевого каналу мав круглу (50%) і овальну
(50%) форми. У 40% випадків виявлялася різцева кістка. У 90%
горизонтальні пластинки піднебінних кісток мали прямокутну форму, а в
10% – трапецієподібну. Великі піднебінні отвори мали овальну (75%) і
круглу (25%) форми. У доліхоцефалів піднебіння на 4,0-5,0 мм вужче в
порівнянні з брахіцефалами.

Дослідження становлення і синтопії носової перегородки в новонароджених
показало, що вона утворена однорідною хрящовою тканиною, і
віддиференціювати хрящ власне носової перегородки від перпендикулярної
пластинки решітчастої кістки є не можливим. Її кісткова частина утворена
лемешем, який представлений двома кістковими пластинками.

Упродовж грудного віку перегородка залишається ще низькою.
Передньозадній її розмір збільшується до 36,0±0,4 мм, а найбільший
вертикальний – до 20,0±0,3 мм. Більшу її частину утворює однорідна
хрящова тканина. Товщина хрящової пластинки дорівнює 1,8-2,0 мм, а разом
із слизовою оболонкою – 2,2-3,4 мм. Задньонижня частина носової
перегородки доповнюється кістковим лемешем. Внаслідок розсмоктування
хряща між його пластинками, зближення і зростання останніх, леміш
представлений вже окремою кісткою, форма якої схожа на дефінітивну. На
задньому краї лемеша починають формуватися невеликі крила, які
прилягають до передньої поверхні тіла клиноподібної кістки. Внаслідок
незначної висоти заднього краю лемеша ширина хоан переважає над їх
висотою. Його задній край розташований під гострим кутом до
горизонтальних пластинок піднебінних кісток. Відхилень від серединної
лінії або викривлень носової перегородки не виявлено.

У період раннього дитинства продовжуються формоутворюючі процеси носової
перегородки. У перпендикулярній пластинці решітчастої кістки починається
поступова заміна хрящової тканини на кісткову. У процесі росту
передньозадній розмір лемеша переважає над вертикальним. Товщина лемеша
майже не змінюється.

Упродовж першого дитинства форма хряща носової перегородки наближується
до чотирикутної. Перпендикулярна пластинка решітчастої кістки вже на
85-90% представлена кістковою тканиною (рис.1). Хрящова тканина (ділянка
росту) знаходиться в місці з’єднання нижнього краю перпендикулярної
пластинки решітчастої кістки та хряща перегородки з верхнім краєм
лемеша.

Рис.1 Динаміка заміни хрящової тканини перпендикулярної

пластинки на кісткову.

У період другого дитинства відбувається повне скостеніння
перпендикулярної пластинки решітчастої кістки, але в місці з’єднання
останньої і хряща носової перегородки з верхнім краєм лемеша ще
зберігається ділянка росту. Констатуються більш інтенсивні зміни форми
та розмірів носової перегородки в цілому. Її хрящ вже має неправильну
чотирикутну форму.

На початку підліткового віку, внаслідок збільшення заднього краю лемеша
переважно у висоту, форма хоан змінюється на овальну. Нижній край лемеша
прикріплюється до носового гребеня піднебінних відростків верхньої
щелепи і горизонтальних пластинок піднебінних кісток. Верхній кінець
лемеша закінчується досить вираженими крилами, які охоплюють дзьоб
передньої поверхні клиноподібної кістки.

В юнацькому віці, за формою та будовою складових, носова перегородка
майже відповідає зрілому віку. Між перпендикулярною пластинкою
решітчастої кістки, хрящем носової перегородки і лемешем знаходиться ще
незначний прошарок росту.

У зрілому віці форма та розміри носової перегородки майже не змінюються.
Хрящ носової перегородки має форму неправильної чотирикутної пластинки.
Задньонижній край у вигляді невеликого відростка вклинюється між
передніми краями перпендикулярної пластинки і лемеша. У 30% випадків на
передньонижньому кінці перпендикулярної пластинки виявлений невеликий
відросток, який вклинюється в задній край хряща носової перегородки.
Будь-яких особливостей у будові лемеша не визначено. Хрящової тканини в
місці з’єднання кісткових структур перегородки не виявлено.

У літньому та старечому віці носова перегородка за формою не
відрізняється від попереднього вікового періоду, але поступово
відбуваються атрофічні зміни у всіх структурних елементах носової
перегородки, особливо її слизової оболонки і судинно-нервових
компонентів.

Викривлення носової перегородки спостерігалося в 65,4% випадків, із них
викривлення вправо – (60%) (рис.2). Якщо в новонароджених ні в одному
випадку викривлень носової перегородки не виявлено, то в кожному
наступному віковому періоді їх кількість і ступінь викривлення
збільшувалися. Окрім цього, у місці з’єднання кісткової частини носової
перегородки з хрящовою виявлено невеликі гребені. При викривленні
носової перегородки в 60% випадків гребені знаходилися на боці
викривлення і на протилежному – в 40%.

Рис.2 Викривлення носової перегородки.

У новонароджених верхня стінка носової порожнини в передньому відділі
утворена внутрішніми поверхнями носових кісток, які з’єднуються з
носовою частиною лобової кістки. Місце їх сполучення дещо згладжено. У
середній частині вона утворена дірчастою пластинкою, в якій визначаються
острівці кісткової тканини. Передньозадній розмір останньої дорівнює
14,0±0,3 мм, поперечний – 3,5±0,09 мм. Задній відділ верхньої стінки
доповнюється передньонижньою поверхнею тіла клиноподібної кістки, стінки
якої відмежовані. У грудному віці острівці кісткової тканини дірчастої
пластинки значно розширюються. У період раннього дитинства вона вже
повністю представлена кістковою тканиною. Найбільш інтенсивний ріст і
збільшення структурних складових верхньої стінки відбувається в
підлітковому періоді онтогенезу, а в юнацькому віці – за своєю будовою
наближуються до дорослих. У людей літнього і, особливо, старечого віку у
верхній стінці носової порожнини визначаються регресивні зміни. У
носових кістках переважає зменшення їх поперечного розміру відносно
поздовжнього. Зменшується товщина кісткової тканини дірчастої пластинки
решітчастої кістки. На передній стінці клиноподібної кістки відбувається
часткова атрофія слизової оболонки та її кісткової тканини, що
призводить до часткової зміни розмірів природного отвору клиноподібної
пазухи.

Найбільш складну будову має бічна стінка носової порожнини. Вона
утворена (спереду назад) внутрішньою поверхнею носової кістки, носовою
поверхнею тіла верхньої щелепи, яка в новонароджених досягає 13,0±0,3 мм
у висоту, та її лобовим відростком, який прилягає до лобової кістки. На
всіх препаратах на зовнішній поверхні відростка виражений передній
сльозовий гребінь. З останнім з’єднується сльозова кістка, яка має
прямокутну форму. Її вертикальний розмір не перевищує 5,5±0,05 мм,
горизонтальний – 4,0±0,05 мм. На очноямковій поверхні сльозової кістки
виявляється ще недостатньо виражений задній носовий гребінь. У середній
частині бічна стінка утворена присередньою поверхнею кісткового
решітчастого лабіринту. Його передньозадній розмір становить 14,5±0,13
мм, вертикальний – 6,2±0,14 мм. Позаду від решітчастого лабіринту
розташовується перпендикулярна пластинка піднебінної кістки висотою
7,2±0,13 мм і шириною 4,5±0,14 мм. Задній відділ бічної стінки
доповнюється присередньою кістковою пластинкою крилоподібного відростка,
висота якої дорівнює 7,0±0,13 мм, ширина – 5,0±0,06 мм.

На бічній стінці носової порожнини в новонароджених добре виражені всі
три носові раковини. Нижня носова раковина представлена кістковою
пластинкою товщиною 1,0±0,03 мм із шорсткою поверхнею. Товщина раковини
разом із слизовою оболонкою не перевищує 3,2±0,05 мм. Передньозадній
розмір її дорівнює 23,0±0,4 мм. Раковина виступає в носову порожнину на
5,8±0,1 мм. Товщина кісткової пластинки середньої носової раковини
дорівнює 1,8±0,05 мм, а разом із слизовою оболонкою – 3,0±0,13 мм.
Передньозадній розмір раковини становить 18,0±0,4 мм. Вона виступає в
носову порожнину на 6,8±0,23 мм. Товщина кісткової пластинки верхньої
носової раковини не перевищує 0,45±0,05 мм, а разом із слизовою
оболонкою – 2,0±0,04 мм. Передньозадній її розмір досягає 13,0±0,13 мм.
Вона виступає в носову порожнину на 2,8±0,05 мм. На 6 препаратах (30%)
виявлена найвища носова раковина. Товщина її кісткової пластинки
становить 0,3±0,05 мм, а разом із слизовою оболонкою – 2,0±0,04 мм.
Передньозадній її розмір дорівнює 10,0±0,13 мм. Вона виступає в носову
порожнину на 1,8±0,05 мм.

Нижній носовий хід майже не має просвіту. Нижня носова раковина нахилена
донизу і прилягає до бічної стінки носа. Тому зазначений носовий хід має
просвіт 0,25±-0,01 мм і глибину – 4,5±0,2 мм. Просвіт середнього
носового ходу дорівнює 2,2±0,05 мм, глибина – 6,2±0,13 мм. Довжина
півмісяцевого розтвору не перевищує 8,2±0,7 мм. Решітчастий пухир має
4,0±0,13 мм довжини і 2,4±0,05 мм висоти. Довжина гачкоподібного
відростка дорівнює 5,8±0,1 мм, ширина – 2,0±0,05 мм. Випинання лобової
бухти на досліджених препаратах становить 1,8±0,07 мм.

Верхній носовий хід має просвіт 0,76±0,01 мм і глибину – 2,1±0,04 мм.
Позаду верхньої носової раковини відкривається клиноподібна пазуха. Вхід
у пазуху на 16 препаратах (80,%) мав круглу форму, досягаючи 0,4 мм в
діаметрі і на 4 препаратах (20,%) – овальну. У задню третину верхнього
носового ходу відкриваються також задні комірки решітчастого лабіринту.
Передньозадній розмір носової порожнини досягає 27,0±0,8 мм,
вертикальний – 17,5±0,13 мм. Носова порожнина закінчується хоанами
круглої форми 5,2-5,8 мм в діаметрі. На двох препаратах (10%) їх форма
наближувалася до овальної.

У наступні періоди розвитку дитячого організму бічна стінка змінюється в
розмірах. Найбільш інтенсивно це відбувається в першому дитинстві та
підлітковому віці (рис.3).

З усіх носових ходів до трирічного віку найменш виражений нижній, тому
що нижня носова раковина прилягає до бічної стінки носової порожнини. У
ранньому дитячому віці вона відхиляється досередини і нижній носовий хід
починає брати участь у носовому диханні.

Рис.3 Становлення носових раковин у постнатальному онтогенезі.

У юнацькому віці всі структурні складові бічної стінки за будовою і
синтопією наближуються до наступного вікового періоду. У дорослих вона
характеризується стабільністю будови.

У зв’язку з редукцією найвищої носової раковини в попередні вікові
періоди (рис.4) у дорослих вона майже не виявляється. У людей літнього
та старечого віку поступово настають атрофічні зміни носових раковин,
носові ходи стають дещо ширшими.

Рис.4 Редукція найвищої носової раковини у вікових періодах.

Тісний зв’язок зі стінками носової порожнини мають суміжні утворення,
особливо приносові пазухи.

Верхньощелепна пазуха в новонароджених набуває округлої форми. Починають
визначатися її стінки. Верхня (очноямкова) стінка відмежована від очної
ямки кістковою тканиною завтовшки 1,0-1,5 мм. Латерально пазуха
закінчується на рівні підочноямкового каналу, а медіально межує зі
сльозовим мішком. Досить вузькою є нижня стінка, яка розташована на
4,5-5,0 мм вище дна порожнини носа. Шар кісткової тканини товщиною
1,5-2,0 мм відмежовує її від зубних комірок. Медіальна стінка відповідає
середньому носовому ходу і її нижній край знаходиться на рівні основи
нижньої носової раковини або дещо вище від неї. Від нижнього й
середнього носових ходів вона розташована на відстані 2,5±0,13 мм, а від
нижньої стінки очної ямки – на 2,0±0,13 мм. Медіальна стінка кістковою
тканиною не обмежена, а представлена тільки дуплікатурою слизової
оболонки. Передній край медіальної стінки досягає заднього краю
носо-сльозового каналу. Передня стінка дуже коротка і товщина її
кісткової тканини становить 8,5±0,13 мм. Передньозадній розмір пазухи
дорівнює 10,0±0,06 мм, поперечний – 2,0±0,05 мм і вертикальний –
3,0±0,05 мм.

У ранньому дитячому віці верхньощелепна пазуха розташована в тілі
верхньої щелепи. Найтовщою є передня стінка. Отвір пазухи відкривається
в середній носовий вхід і поступово змінюється від щілинної до овальної
форми.

Слизова оболонка, що вистилає пазуху, є продовженням слизової оболонки
середнього носового ходу. Відповідно до росту зубів і кісток лицевого
скелета, верхньощелепна пазуха збільшується в об’ємі. Особливий ріст її
відзначається з 2 до 3 років життя. Значно збільшуються передня, верхня
та медіальна її стінки. Дно пазухи знаходиться на рівні нижньої носової
раковини або навіть нижче від неї. Досить товстою залишається нижня
стінка. Подальший розвиток верхньощелепної пазухи проходить шляхом
розсмоктування кісткової тканини. Збільшення порожнини відбувається
назовні і допереду. Її бічна стінка вже знаходиться латерально від
підочноямкового каналу.

У дітей 6 років передньозадній розмір верхньощелепної пазухи
збільшується до 19,0±0,8 мм, поперечний – до 13,0±0,24 мм і вертикальний
– до 15,0±0,8 мм. Вхід у пазуху набуває округлої форми діаметром 2,0
мм. У дітей 9 років життя найбільших розмірів досягають медіальна та
верхня стінки. Найвужчою залишається нижня стінка. Форма верхньощелепної
пазухи наближується до чотиригранної піраміди. Дно її майже досягає дна
носової порожнини. У період з 15 до 20 років життя пазуха набуває
повного розвитку. Вона має форму чотиригранної піраміди, основу якої
утворює бічна стінка носової порожнини, а верхівку – виличний відросток
верхньої щелепи. Передня стінка верхньощелепної пазухи розташована між
підочноямковим краєм очної ямки і комірковим відростком верхньої щелепи.
Вона прикрита щокою. Висота передньої стінки верхньощелепної пазухи
дорівнює 26,0±0,24 мм. Поперечний розмір становить 17,0±0,8 мм. Верхня
стінка верхньощелепної пазухи утворена очноямковою поверхнею
верхньощелепної кістки, яка одночасно є нижньою стінкою очної ямки.
Присередній край пазухи проекційно знаходиться на межі між внутрішнім
краєм нижньої та присередньої стінок очної ямки. Топографічно її бічний
край на 2 препаратах (10%) відповідав нижній очноямковій щілині. На 18
препаратах (90%) зазначений край пазухи знаходився на 2,0-4,5 мм
досередини від нижньої очноямкової щілини. Верхня стінка пазухи тонша в
порівнянні з іншими стінками. Її товщина не перевищує 2,2-2,8 мм.
Передня частина верхньої стінки прилягає до сльозової кістки і
знаходиться біля верхньої частини носо-сльозового каналу. У
передньозадньому напрямку на верхній стінці пазухи розташований
підочноямковий канал. На 6 препаратах (25%) у задніх двох третинах
стінки замість каналу виявлена підочноямкова борозна. На одному
препараті (5%) з боку порожнини пазухи на верхній стінці виявлялося
впинання підочноямкового каналу в передньозадньому напрямку. На одному
препараті (5%) верхньощелепна пазуха впиналася в присередню стінку очної
ямки і прилягала до комірок решітчастого лабіринту і сльозового
відростка піднебінної кістки.

Задня стінка верхньощелепної пазухи топографічно відповідає
верхньощелепному горбу. За верхньою частиною зазначеної стінки
розташована крилопіднебінна ямка. На 3 препаратах (15%) своїм
задньоверхнім краєм пазуха прилягала до задніх комірок решітчастого
лабіринту. На 2 препаратах (10%) вона знаходилася на відстані 10,0 мм
від стінки клиноподібної пазухи.

Нижня стінка верхньощелепної пазухи утворена комірковим відростком
верхньої щелепи. Залежно від пневматизації її дно знаходилося на різних
рівнях відносно нижньої стінки носової порожнини. При середній
пневматизації на 6-и препаратах (30%) дно пазухи було розташоване на
одному рівні з нижньою стінкою носа. На 13 препаратах (65%) її дно
знаходилося вище нижньої стінки носа, а на одному препараті (5%) – нижче
дна носової порожнини. На останньому, коли дно пазухи знаходилося нижче
дна носової порожнини, до неї прилягали верхівки другого малого кутнього
зуба і першого великого кутнього зуба. Присередня (носова) поверхня
верхньощелепної пазухи одночасно утворює частину бічної стінки носової
порожнини. У товщі її переднього відділу знаходиться носо-сльозовий
канал, який закінчується в нижньому носовому ході під нижньою носовою
раковиною. З боку порожнини пазухи канал утворює невеликий виступ. Якщо
в ділянці нижнього носового ходу присередня стінка пазухи представлена
кістковою тканиною і вистелена слизовою оболонкою, то в середньому
носовому ході, в його середній частині, кісткова тканина частково
відсутня. В цьому місці стінка пазухи представлена дуплікатурою слизової
оболонки. У верхньозадньому відділі півмісяцевого розтвору на
присередній стінці виявляється вихідний отвір, що з’єднує пазуху із
середнім носовим ходом. Довжина отвору становить 7,0±1,4 мм, висота –
3,0±0,24 мм. Він направлений косо й донизу. Зверху верхньощелепна пазуха
на 2 препаратах (10%) прилягала до решітчастого лабіринту. Висота
верхньощелепної пазухи становить 26,0±1,0 мм, ширина – 20,0±0,8 мм,
передньозадній розмір – 26,5±0,8 мм.

У задній частині півмісяцевого розтвору відкривається вхід у
верхньощелепну пазуху. На 16 препаратах (80%) він мав овальну форму і
був видовжений у передньонижньому напрямку. Поздовжній розмір його
становить 10,0±1,7, вертикальний – 3,5±0,4 мм. На 7 препаратах (35%)
форма отвору наближувалася до округлої. Діаметр останнього не
перевищував 4,0 мм. Окрім цього, гачкоподібний відросток віддає невеликі
відростки, між якими виявлені додаткові отвори, які відкриваються також
у порожнину верхньощелепної пазухи. На одному препараті (5%) виявлений
додатковий отвір верхньощелепної пазухи, який знаходився допереду від
основного отвору і мав круглу форму, діаметром 1,6 мм.

У дорослих передня стінка верхньощелепної пазухи розташована між
підочноямковим краєм очної ямки і комірковим відростком верхньої щелепи.
Висота її передньої стінки дорівнює 30,0±0,6 мм, поперечний розмір –
22,0±0,63 мм. Верхня стінка верхньощелепної пазухи утворена очноямковою
поверхнею верхньої щелепи. Медіальний край пазухи проекційно знаходиться
на межі між внутрішнім краєм нижньої та присередньої стінок очної ямки.
На 32 препаратах (80%) бічний її край топічно відповідав нижній
очноямковій щілині. На 8 препаратах (20%) зазначений край пазухи
знаходився на 2,0-3,5 мм досередини від нижньої очноямкової щілини.
Верхня стінка пазухи тонша в порівнянні з іншими стінками. Її товщина не
перевищує 1,2-1,8 мм. У передньозадньому напрямку на верхній стінці
пазухи розташований підочноямковий канал. На 8 препаратах (20%) у задніх
двох третинах стінки на місці каналу виявлена підочноямкова борозна. На
14 препаратах (35%) з боку порожнини пазухи на верхній стінці виявлялося
впинання підочноямкового каналу в передньозадньому напрямку. На 2
препаратах (5%) верхньощелепна пазуха впиналася в присередню стінку
очної ямки і прилягала до комірок решітчастого лабіринту і сльозового
відростка піднебінної кістки.

Задня стінка верхньощелепної пазухи топографічно відповідає
верхньощелепному горбу. На 32 препаратах (80%) своїм задньоверхнім краєм
пазуха примикала до задніх комірок решітчастого лабіринту. На 2
препаратах (5%) вона знаходилася біля стінки клиноподібної пазухи.

Нижня стінка верхньощелепної пазухи утворена комірковим відростком
верхньої щелепи. Залежно від пневматизації її дно знаходилося на різних
рівнях відносно нижньої стінки носової порожнини. При середній
пневматизації на 9 препаратах (22,5%) дно пазухи знаходилося на одному
рівні з нижньою стінкою носової порожнини. На 26 препаратах (65%) її дно
знаходилося нижче нижньої стінки, а на 5 препаратах (12,5%) – вище дна
носової порожнини. На тих препаратах, де дно пазухи знаходилося нижче
нижньої стінки носа, до неї прилягали верхівки другого малого кутнього
та першого великого кутнього зубів. На 2 препаратах (5%) передня стінка
закінчувалася на рівні першого малого кутнього зуба, а на одному
препараті (2,5%) вона простягалася до третього великого кутнього зуба.
Присередня (носова) поверхня верхньощелепної пазухи одночасно утворює
частину бічної стінки носової порожнини. У товщі її переднього відділу
знаходиться носо-сльозовий канал, який закінчується в нижньому носовому
ході під нижньою носовою раковиною. З боку порожнини пазухи канал
утворює невеликий виступ. У верхньозадньому відділі півмісяцевого
розтвору на присередній стінцівиявляється отвір, що з’єднує пазуху із
середнім носовим ходом. Довжина отвору становить 10,0±1,05 мм, висота –
4,5±0,28 мм. Він спрямований косо й донизу. Угорі верхньощелепна пазуха
прилягає до решітчастого лабіринту. На 6 препаратах (15%) вона межувала
із середніми решітчастими комірками. На 3 препаратах (7,5%) у носову
стінку пазухи впиналися задні решітчасті комірки. Висота верхньощелепної
пазухи дорівнює 32,0±1,0 мм, ширина – 24,0±0,42 мм і передньозадній
розмір – 30,0±0,56 мм.

 

AE

0

2

???y??

?????a?2

b

?

 

AE

???о віку потоншується. Війки зменшуються в розмірах.

Особливої уваги заслуговують комірки решітчастого лабіринту. У
новонароджених формування їх не закінчується. Їх кількість дорівнює 4 –
8. Комірки мають овальну форму. Найбільша з них 2,2 х 1,6 мм, а
найменша – 1,6 х 1,0 мм. Відвідні отвори розташовані в межах середнього
(вище решітчастого пухиря) та задньої третини верхнього носових ходів.
Решітчастий пухир має 4,0±0,13 мм довжини і 2,4±0,05 мм висоти. У дітей
перших двох років життя комірки решітчастого лабіринту добре розвинуті.
Вони кількістю 6-8 збільшуються в об’ємі, їх розділяють тонкі кісткові
перетинки, які вистелені слизовою оболонкою. Суміжні комірки невеликими
отворами з’єднані між собою. На двох препаратах (10%) виявлено тільки
дві комірки, які в два рази більші за інші. На одному препараті (5%)
кількість комірок становила 8. Найбільш інтенсивний розвиток комірок
решітчастого лабіринту виявлено в 6-7-річному віці. Сполучень між
передніми, середніми і задніми комірками не виявлено.

У дорослих відзначається стабілізація у формуванні досліджуваної
ділянки. У мезоцефалів кількість комірок решітчастого лабіринту
становила 6-8, у доліхоцефалів – 10-13 і брахіоцефалів – 4-6. Комірки
розділені тонкими кістковими перетинками, на яких є круглі отвори
діаметром до 1,0 мм, що з’єднують суміжні комірки. Разом з тим,
будь-яких сполучень між передніми, середніми і задніми групами комірок
не виявлено. Кожна з указаних груп решітчастих комірок відкривалася в
носову порожнину окремими отворами.

Слід зазначити, що в доліхоцефалів задні комірки топографічно прилягали
до клиноподібних пазух або до присередньої чи нижньої стінок каналу
зорового нерва. У брахіоцефалів вони тісно прилягали або впиналися в
присередню стінку очної ямки.

У літньому та старечому віці будова і топографо-анатомічні
взаємовідношення комірок решітчастого лабіринту із суміжними структурами
зберігаються. Але в їх тканинах відбуваються інволюційні процеси з
подальшою проліферацією сполучної тканини. Спостерігається атрофія залоз
слизової оболонки, змінюється як якісний, так і кількісний склад судин і
нервів.

У новонароджених і дітей грудного віку лобові пазухи знаходяться тільки
в зачатковому стані. У ранньому дитинстві лобові пазухи дещо більше
впинаються доверху.

Пневматизація лобових пазух досить інтенсивно відбувається в період
першого дитинства. Їх верхній край уже знаходиться вище надочноямкового
краю і кінцевий відділ має округлу форму. У віці 8-12 років лобові
пазухи збільшуються в розмірах. У даній віковій групі відмічена
правобічна пневматизація. У підлітковому періоді розвитку виявляється
асиметрія в їх будові. Більш пневматизовані праві лобові пазухи. В
юнацькому віці виявляється різноманітна форма і топографічні
взаємовідношення пазух з оточуючими структурами. Відзначається їх
варіантність і мінливість, що не дає можливості знайти найбільш
характерні форми пазух. Пневматизація продовжується і в дорослому віці.

За даними Л.М.Ковалевой Е.К., Мефодовской (2000) існує твердження про
те, що терміни формування клиноподібних пазух (12-14 років) не
відповідають сучасним уявленням. У новонароджених зачаток клиноподібної
пазухи міститься в хрящовій масі тіла клиноподібної кістки і
відкривається в носову порожнину позаду верхньої носової раковини. Її
передньозадній розмір дорівнює 4,0±0,4 мм, вертикальний – 2,4±0,2 мм і
поперечний – 1,4±0,2 мм. У грудному віці і ранньому дитинстві слизова
оболонка більше впинається в тіло клиноподібної кістки. У 5-річному
віці клиноподібні пазухи вже достатньо пневматизовані. Відмічається
пневматизація їх у висоту. Пазуха має овальну форму, вертикальний розмір
збільшується до 15,0-17,0 мм. Майже закінчується пневматизація пазухи в
юнацькому віці, але остаточного становлення вона набуває в дорослому
віці. Проведений аналіз вказує на те, що форма і розміри пазухи
клиноподібної кістки залежать від форми черепа.

При доліхоморфних формах черепа пазуха видовжена в передньозадньому
напрямку. Перегородка виявлялася невисокою і в 60% випадків вона була
відхилена вправо. При брахіоморфних формах черепа поперечний розмір
клиноподібної пазухи переважає поздовжній. Відзначається індивідуальна
мінливість її перегородки. Визначена при дослідженнях мінливість
приносових пазух показана на рис.5.

Рис.5 Схема мінливості приносових пазух.

Більшість досліджень патології сльозовідвідних шляхів пов’язано з
вивченням зв’язку із захворюваннями носа і приносових пазух, запальними
процесами вен і кон’юнктиви, особливостями будови лицевого черепа і
носо-сльозової протоки.

У новонароджених носо-сльозова протока має круглу форму, діаметр якої не
перевищує 2,0 мм, довжина -10,0-12,0 мм. На 8 препаратах (40%) вона
утворює невеликий вигин до входу в порожнину носа. Частина протоки, що
найбільше випинає, розташовується біля переднього краю середньої носової
раковини. В інших випадках протока має прямолінійний хід, знаходиться на
відстані 3,0-4,0 мм від переднього краю верхньої носової раковини,
перетинає передній край середньої носової раковини та нижню носову
раковину – на відстані 7,0-8,0 мм досередини від її переднього краю.

Верхньощелепна пазуха знаходиться на відстані 0,2 мм від задньої
поверхні протоки. Передні комірки решітчастого лабіринту відділені від
неї шаром сполучної тканини товщиною до 0,3 мм. При дослідженні просвіту
протоки у 6 випадках (30%) виявлено поперечні складки слизової
оболонки (3 – біля устя, 1- у верхній третині і 2 – у місці переходу
сльозового мішка в протоку). Слід зазначити, що всі складки були
розташовані на її бічній стінці. Устя носо-сльозової протоки має
щілиноподібну форму, витягнуте в передньозадньому напрямку до 2,4 мм.
Коли устя протоки відповідало положенню нижнього кінця носо-сльозового
каналу (4 випадки), воно було круглої або овальної форми. На 4
препаратах носове устя було закрите сполучнотканинною перетинкою, яка
при огляді нижнього носового ходу мала вигляд невеликого міхура округлої
форми, діаметром до 3,0-4,0 мм. При його розтині виділялася невелика
кількість прозорої рідини. Виявлені перетинки є аномалією розвитку
зазначеної ділянки. Це може бути причиною розвитку дакріоциститу в
новонароджених.

Упродовж перших років життя будова і синтопія носо-сльозової протоки
майже не змінюються. Лише передня стінка верхньощелепної пазухи вже
знаходиться на рівні протоки.

Наприкінці дитячого віку довжина носо-сльозової протоки досягає
16,0-20,0 мм. Діаметр її просвіту збільшується на 0,2-0,3 мм. Носове
устя протоки розташоване майже під основою нижньої носової раковини.

У зрілому віці залежно від форми черепа довжина носо-сльозової протоки
дорівнює 12,0-24,0 мм. Діаметр її збільшується майже вдвічі. Носове устя
протоки має форму щілини або майже округлу форму. На присередній стінці
верхньощелепної пазухи, у ділянці передньоверхнього її кута, знаходиться
поздовжнє підвищення носо-сльозового каналу, яке направлено згори
донизу, латерально і назад. Його довжина дорівнює 16,0±0,2 мм,
ширина-9,0±0,1 мм. Товщина кісткової стінки зазначеного підвищення
становить 1,0±0,02 мм.

У літньому та старечому віці топографо-анатомічні взаємовідношення
носо-сльозової протоки не змінюються. За рахунок атрофії слизової
оболонки дещо збільшується її просвіт.

У новонароджених носова порожнина в основному сформована. Слизова
оболонка, яка вистилає стінки носа, вкрита високим багаторядним
війчастим епітелієм. Під епітелієм у товщі слизової оболонки розташовані
вже сформовані залози, але також виявляються ті, які ще тільки
розпочинають розвиватися. За формою вони є простими альвеолярними і
трубчастими. Серед них на гістологічних зрізах виявляються також
альвеолярно-трубчасті. Найбільша кількість залоз розташована в середній
ділянці стінок носа (середні й нижні носові ходи, носові раковини). У
приносових пазухах вони виявляються майже на всій площі слизової
оболонки, але найбільша їх концентрація визначається на присередніх
стінках і особливо в ділянці з’єднання з носовою порожниною. У
новонароджених майже закінчується процес становлення структурних
елементів порожнини носа, у тому числі й залоз. Носова порожнина може
виконувати властиву їй у постнатальному періоді онтогенезу функцію.
Водночас становлення залоз слизової оболонки стінок носа і приносових
пазух продовжується в дитячому та юнацькому віці.

Особливістю нерівномірності періодів росту слизової оболонки
верхньощелепних пазух у дитячому віці тісно взаємозв’язано з періодами
інтенсивної чи уповільненої пневматизації пазух, а значить – із
збільшенням площі їх слизової оболонки. Загальне розташування залоз не
відрізняється від попередніх періодів розвитку, але поступово на одиницю
поверхні слизової оболонки стінок носа і приносових пазух кількість
залоз дещо зменшується. Вважаємо, що кількісний їх склад такий же, але
внаслідок росту стінок носа, розширення їх площі, відстань між залозами
збільшується. Структура залоз ускладнюється, збільшується кількість
часточок і подовжуються їх відвідні протоки. У віці 5-6 років формування
залоз слизової оболонки дещо сповільнено. У період статевого дозрівання
залози слизової оболонки збільшуються в розмірах, особливо їх відвідні
протоки, які мають чіткий напрямок розташування. За формою розрізняють
прості і складні трубчасті, і альвеолярно-трубчасті залози. Їх відвідні
протоки можуть бути короткими і довгими. Короткі протоки приносових
пазух відкриваються на поверхні слизової оболонки в межах їх порожнин.
Довгі відвідні протоки присередніх стінок пазух у ряді випадків
закінчуються в слизовій оболонці середнього та верхнього носових ходів.

У дорослому віці відзначається стабілізація місця розташування та форми
залоз. Вони знаходяться в підслизовому шарі стінок носа. Найбільша їх
кількість займає середні відділи порожнини носа, особливо це виявляється
в ділянці середнього й нижнього носових ходів, середньої та нижньої
носових раковин, носової перегородки, присередніх стінок верхньощелепної
пазухи й комірок решітчастого лабіринту, передніх стінок лобової і
клиноподібної пазух. Якщо в дитячому віці субепітеліальні залози
верхньощелепної пазухи рівномірно розташовані в стінках із поступовим
зменшенням їх концентрації до бічної стінки пазухи, то в дорослих
виявлялися окремі групи залоз у даних стінках. Між ними знаходилися
ділянки слизової оболонки, де залози були майже відсутніми. Після
25-річного віку на більшості препаратів залози за своєю формою та
розмірами не змінюються.

На присередніх стінках приносових пазух залози розташовані в глибокому
шарі слизової оболонки, а на інших стінках – у поверхневому її шарі. У
літньому та старечому віці відбувається інволюція тканин із
проліферацією сполучної тканини. Спостерігається атрофія залоз слизової
оболонки як стінок носа, так і приносових пазух.

У людей літнього віку поряд з атрофією слизової оболонки, кісткових
стінок відбуваються зворотні морфологічні зміни і в слизових залозах.
Найбільш виражені атрофічні зміни відбуваються в секреторних відділах
порівняно з відвідними протоками. Це призводить до зміни їх будови та
форми. Відзначаються і мінливі форми, коли навіть наприкінці зрілого
віку спостерігаються на окремих ділянках слизової оболонки такі ж
атрофічні процеси.

Дослідженням місць відходження основних судин, характеру їх розгалуження
в стінках ділянки носа встановлено, що передня та задня решітчасті
артерії беруть початок від очної артерії. Топографічно задня решітчаста
артерія відходила від очної артерії від її початку (10,0-14,0 мм) під
гострим кутом. Залежно від кількості комірок задня решітчаста артерія за
розсипним типом ділилася на гілки другого порядку. Передня решітчаста
артерія починалася від очної артерії після пересічення нею зорового
нерва в клітковинному просторі між присереднім прямим і верхнім косим
м’язами ока. Її діаметр був менший від очної артерії. У більшості
випадків артерія до входження в передні комірки решітчастого лабіринту
гілок не віддавала. Як передня, так і задня решітчасті артерії проникали
через решітчасті отвори у верхню стінку носової порожнини. Потім вони
дихотомічно ділилися на гілки другого порядку (бічну і присередню).
Бічна гілка прямувала в низхідному напрямку по бічній стінці носової
порожнини ближче до твердого остова. Присередня гілка майже
горизонтально досягала носової перегородки, а потім мала низхідний
напрямок. Кожна із зазначених гілок у верхній третині бічної стінки і
носової перегородки ділилася на 5-8 гілочок третього порядку, які
розходилися віялоподібно. Вони ділилися на гілки наступних порядків. Їх
чисельні стовбурці виявлялися в слизовій оболонці комірок решітчастого
лабіринту і 2/3 слизової оболонки бічної стінки носа і носової
перегородки.

Клино-піднебінна артерія вступала через клино-піднебінний отвір у задню
ділянку носа, де віддавала 2-4 гілки до бічної стінки носа та одну,
більш велику, до носової перегородки – задню артерію носової
перегородки. Бічні носові гілки прямували допереду ближче до твердого
остова бічної стінки і розгалужувалися в слизовій оболонці носових
раковин і носових ходів. Частина з них анастомозувала із задніми
решітчастими артеріями. На двох препаратах виявлена тільки одна бічна
носова гілка, яка за розсипним типом ділилася на гілки другого порядку.
Їх кількість становила від 3 до 5.

Задня артерія носової перегородки на всіх препаратах мала горизонтальний
напрямок, вступала в задній відділ носової перегородки, де дихотомічно
ділилася на гілки другого порядку: верхню та нижню. Перша прямувала
допереду, розділялася на третинні гілки, які анастомозували із задніми
решітчастими артеріями. Друга виявлялася ближче до нижнього краю носової
перегородки. Вона віддавала гілки третього порядку, які анастомозували
між собою і утворювали петлі різної форми і величини. Окрім цього,
артеріальні гілки віддавали чисельні тоненькі гілочки до епітеліальної
вистилки, вони з’єднувалися й утворювали досить густу судинну сітку.
Нижня гілка задньої артерії носової перегородки в ділянці різцевого
каналу анастомозувала з гілочками низхідної піднебінної артерії.

Найбільша концентрація сітки артеріальних судин знаходилася в
передньонижній частині носової перегородки, де розгалужувалися в
основному стовбурці передньої решітчастої артерії і їх анастомози із
задньою решітчастою артерією і задньою артерією носової перегородки.
Топографічно найбільш поверхнево розташована дрібна сітка кровоносних
судин, потім судини середнього калібру і найбільш глибоко знаходилися
великі стовбури судин. У людей з доліхоцефалічною формою черепа від
основного стовбура великої піднебінної артерії відходять гілки в
медіальному та латеральному напрямку. Відзначено, що медіальні гілки в
кількісному складі переважають латеральні. Окрім цього, у ділянці
серединного шва анастомози недорозвинуті, відмічаються недостатньо
виражені судинні місця. У людей літнього та старечого віку на внутрішній
оболонці кровоносних судин слизової оболонки носа визначається
гіперплазія, розростання сполучної тканини. Просвіт судин стає меншим.

Кровопостачання сльозовідвідних шляхів має свої особливості. До
зовнішньої поверхні сльозового мішка і початкового відділу
сльозо-носової протоки підходять тонкі артеріальні гілочки від спинкової
артерії носа і кутової артерії. В одних випадках переважали в кількості
та площі кровопостачання гілки від спинкової артерії, в інших – від
кутової артерії. Анастомозуючи між собою, вони утворювали виражену
капілярну сітку майже двох третин поверхні сльозового мішка. До
внутрішньої поверхні сльозового мішка і носо-сльозової протоки прямували
гілочки другого та третього порядку від передньої решітчастої артерії.
Останні ділилися на судини капілярного типу і анастомозували з гілками
спинкової та кутової артерій. У нижньому відділі протоки виявлялися
тільки гілочки передньої решітчастої артерії.

Відомо, що в центральній і периферичній нервовій системі навіть за умов
нормальної життєдіяльності організму виникають не тільки фізіологічні,
але й морфологічні зміни. Слизова оболонка, залози та судини стінок носа
та суміжних з ними структур іннервуються різними шляхами. Так, у
крило-піднебінній ямці від присередньої поверхні верхньощелепного нерва
на відстані 2,0-2,5 мм від круглого отвору беруть початок 2-6 вузлових
гілок. Вони направлені донизу та досередини. Одна частина з них вступає
в крило-піднебінний вузол, а друга – прилягає до вузла і з’єднується з
нервовими гілками, які починаються від останнього.

Крило-піднебінний вузол є одним із важливих вузлів вегетативної нервової
системи, в якому закінчуються парасимпатичні передвузлові волокна. Він
розташований у крило-піднебінній ямці й оточений клітковиною. Вузол
розміщений посередині крило-піднебінної ямки або – ближче до передньої
стінки, або – ближче до задньої стінки. Крило-піднебінний вузол
синтопічно знаходиться медіально і нижче верхньощелепного нерва. Він
знаходиться на глибині 1,5-2,0 мм латеральніше клино-піднебінного
отвору. Проекція отвору відповідала задньому кінцю середньої носової
раковини або – ділянці між задніми кінцями середньої та верхньої носових
раковин. Форма вузла була: трикутною, багатокутною, овальною та
конусоподібною. За трикутної форми визначалися бічна та присередня
поверхні, верхній, передній та задній краї. Найбільш гострим був нижній
кут.

Від крило-піднебінного вузла беруть початок окремі нервові гілки.
Найбільшою з них є великий піднебінний нерв, який розташований у
великому піднебінному каналі. Бічні верхні задні носові гілки починалися
від вузла або відходили від великого піднебінного нерва. Перші вступали
через клино-піднебінний отвір у слизову оболонку бічної стінки носової
порожнини і прямували до задніх кінців верхньої та середньої носових
раковин, де розгалужувалися. Їх нервові волокна простежувалися в
слизовій оболонці верхньої та середньої носових раковин, верхнього і,
частково, середнього носових ходів, а також решітчастих комірок. Бічні
нижні задні носові нерви починалися від великого піднебінного нерва,
проникали через передню стінку великого піднебінного каналу в ділянці
заднього кінця нижньої носової раковини і розповсюджувалися в слизовій
оболонці середнього носового ходу, верхньощелепної пазухи, нижньої
носової раковини і нижнього носового ходу. Окремі гілки дослідженого
крило-піднебінного вузла (присередні верхні задні носові) також
проникали крізь клино-піднебінний отвір до слизової оболонки носової
перегородки. Частина з них вступала в слизову оболонку клиноподібної
пазухи, де розгалужувалася та забезпечували нервовими волокнами слизову
основу останньої. У ділянці заднього краю носової перегородки нервові
гілки топічно знаходилися в місці переходу передньої стінки
клиноподібної пазухи в нижню, що може бути орієнтиром для хірургічних
втручань на нервах стінок носової порожнини.

Більшість гілок мала прямолінійний напрямок. Найбільша нервова гілка
(носо-піднебінний нерв) направлялася в низхідному напрямку,
розгалужуючись на невеликі гілки в слизовій оболонці носової
перегородки, чим забезпечувалася її іннервація. Основний стовбурець
носо-піднебінного нерва крізь різцевий отвір проникав у ротову
порожнину. Його кінцеві волокна виявлялися в слизовій оболонці
переднього відділу твердого піднебіння.

Усі основні стовбурці нервів діаметром від 0,3 до 0,6 мм знаходилися в
глибокому шарі слизової оболонки біля окістя та охрястя. Вони
розподілялися на вторинні та третинні гілки діаметром 0,1-0,3 мм, які
контактували між собою.

Морфологічно в слизовій оболонці приносових пазух нервові волокна і їх
розгалуження не так щільно розташовані, як у слизовій оболонці стінок
носової порожнини. У слизовій оболонці стінок носа виявлено два нервових
сплетення – великопетлисте (розташоване в глибоких шарах слизової
оболонки) і дрібнопетлисте (розташоване в її поверхневих шарах).
Необхідно відзначити, що в місцях потовщення слизової оболонки (передній
відділ носової перегородки, вільні краї нижньої та середньої носових
раковин) нервові волокна майже перпендикулярно направлялися до
епітеліальної вистилки. Іншим джерелом іннервації стінок носа і суміжних
структур є передні та задні решітчасті нерви.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації дано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової
проблеми, що виявляється у визначенні становлення і
топографо-анатомічних взаємовідношень стінок носа із суміжними
структурами в постнатальному періоді онтогенезу людини, з’ясуванні
прогресивних та регресивних їх змін, встановленні їх мінливих форм.
Одержані дані є основою для подальшого морфологічного дослідження,
вдосконалення та розробки нових мікрохірургічних втручань у носовій
ділянці.

2. Формування носової перегородки розпочинається в ранньому періоді
онтогенезу. Наприкінці першого дитинства вона являє собою однорідну
хрящову тканину, яка доповнена кістковим лемешем. Скостеніння
перпендикулярної пластинки решітчастої кістки закінчується в період
другого дитинства. Визначено, що викривлення носової перегородки
пов’язано з нерівномірністю становлення верхньої та нижньої стінок
носової порожнини. Характерним є її правобічне викривлення.

3. Усі приносові пазухи становлять єдину взаємозв’язану систему. У
новонароджених добре виражені верхньощелепні пазухи та комірки
решітчастого лабіринту. Пневматизація клиноподібних пазух починається в
ранньому дитинстві, а лобових – на початку першого дитинства. Формування
приносових пазух закінчується в юнацькому та на початку зрілого віку.
Варіантність і мінливість найбільш характерна для лобових пазух та
комірок решітчастого лабіринту.

4. Слизова оболонка стінок носа і приносових пазух вистелена високим
циліндричним миготливим епітелієм. Із середини зрілого віку кількість
війок зменшується. На початку літнього віку починаються атрофічні
процеси слизової оболонки.

5. Залози слизової оболонки стінок носа та приносових пазух є похідними
епітеліальної вистилки. Формування залоз приносових пазух зв’язано з
процесом вростання слизової оболонки в стінки носової порожнини і
подальшою пневматизацією останніх. Зміна будови, форми та розмірів залоз
найбільш інтенсивно відбувається в підлітковому періоді онтогенезу.
Найбільша їх концентрація знаходиться в середній частині нижньої та
середньої носових раковин, нижнього та середнього носових ходів, носової
перегородки і в місці природних отворів пазух та їх стінках, які межують
із носовою порожниною. У літньому віці починається їх зворотний
розвиток, особливо кінцевих відділів.

6. У результаті становлення найбільша концентрація кровоносних судин
знаходиться в передньонижній частині носової перегородки. У грудному та
ранньому дитячому віці в ділянці нижньої носової й вільного краю
середньої носової раковин збільшується печериста тканина слизової
оболонки. Наприкінці зрілого і початку літнього віку зменшується
підепітеліальна судинна сітка. Розростання сполучної тканини призводить
до зменшення просвіту передньої і задньої решітчастих та
клино-піднебінної артерій.

7. Крило-піднебінний вузол має різноманітну форму: від трикутної,
багатокутної до овальної або конусоподібної. У літньому та старечому
віці зменшується кількість дрібних і середніх нервових волокон. Задні
краї середніх та нижніх носових раковин, місце переходу передньої в
нижню стінку клиноподібної пазухи можуть бути орієнтиром для хірургічних
втручань на задніх носових нервах крило-піднебінного вузла.

8. Топографічне розташування носового устя носо-сльозової протоки до
юнацького віку зміщується краніально, змінюється його форма. Виступ
носо-сльозової протоки в присередню стінку верхньощелепної пазухи є
орієнтиром при проведенні дакріоцистоантростомії.

9. Вади розвитку структур ділянки носа є результатом відхилень від
нормального органогенезу. Крайній ступінь носових розтворів – бічний
хобот слід виділити як четверту стадію відхилень в їх розвитку.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Виконане дослідження доповнює та по-новому розкриває існуючі уявлення
про становлення та зміну синтопії стінок носа із суміжними структурами
впродовж постнатального онтогенезу людини. Одержані дані можуть бути
використані в навчальному процесі на кафедрах анатомії людини,
гістології, топографічної анатомії і оперативної хірургії, ЛОР і очних
хвороб, а також при написанні монографій, навчальних підручників і
посібників з анатомії людини, топографічної анатомії та ЛОР хвороб.

2. Результати наукового дослідження можуть стати базою при подальшому
вивченні розвитку і топографії структур носової ділянки для визначення
їх становлення в екологічно несприятливих регіонах і використовуватися
при порівняльній характеристиці морфологічних відхилень у дитячому віці.
В інші вікові періоди вони можуть бути основою для визначення
морфологічних відхилень при патологічних процесах стінок носа та
суміжних органів.

3. При складанні нової загальної систематизації природжених вад
щелепно-лицевої ділянки людини рекомендуємо врахувати наше тлумачення
роздвоєнь зовнішнього носа, утворення одно- чи двобічного хобота,
викривлень і подвоєння носової перегородки, атрезії хоан, відхилень у
розвитку носових раковин.

4. При лікуванні повторних рубцевих стенозів сльозових шляхів, аномалій
їх розвитку і післятравматичних ускладнень для нормального відтоку
сльозової рідини рекомендуємо використовувати запропонований спосіб
дакріоцистоантростомії, який легко виконується, скорочує термін
лікування, є косметичним і дає можливість створити надійне сполучення
сльозового мішка і початкового відділу носо-сльозової протоки з
верхньощелепною пазухою.

5. При діагностуванні дакріоциститу в новонароджених рекомендуємо
обов’язковий огляд дитини отоларингологом для виключення чи
підтвердження вади розвитку носо-сльозової протоки, яка може бути
основною причиною виникнення зазначеної патології, а значить, виборі
тактики подальшого лікування. При констатуванні зазначеної вади
рекомендуємо парацентезною голкою ліквідувати випинання слизової
оболонки носового устя носо-сльозової протоки з наступним промиванням
сльозових шляхів через нижню чи верхню сльозові точки.

6. На основі результатів комплексного дослідження морфології приносових
пазух (верхньощелепних, комірок решітчастої кістки та клиноподібних),
які вже в основному розвинуті в дитячому віці, рекомендуємо обстеження
останніх при невизначеному діагнозі патологічного процесу в носовій
ділянці, а значить виборі оптимального методу лікування патології
зазначеної ділянки в ранньому дитячому віці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ.

1. Мельник П.О., Макар Б.Г., Мельник О.П. Новый способ хирургического
лечения больных с рецидивом рубцового стеноза слезного протока // Ж.
ушных, носовых и горловых болезней. – 1989. – №4. – С. 67-69 (пошукaчем
виконано 35% роботи: проведені морфологічні дослідження, набір та друк
матеріалу).

2. Макар Б.Г., Ватаман В.М. Алгоритми пошуку нових та вдосконалення
існуючих способів оперативних втручань // Укр. мед. альманах. –
Луганськ. – 1998. – №3. – С. 9-10 (пошукувачем виконано 50% роботи:
проведено морфометрію, набір та друк матеріалу).

3. Макар Б.Г. Становлення та топографо-анатомічні взаємовідношення
нижньої стінки порожнини носа із суміжними структурами у ранньому
онтогенезі людини // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Серія Медицина. – 1999.
– В.7. – С. 32-36.

4. Макар Б.Г. Топографо-анатомічні аспекти будови нервів стінок носа і
суміжних структур у людей похилого та старечого віку // Бук. мед.
вісник. – 1999. – Т. 3, № 2. – С. 183-186.

5. Макар Б.Г., Мельник П.О. Удосконалення методу хірургічного лікування
хворих із рецидивними рубцевими стенозами сльозових шляхів // Бук. мед.
вісник. – 1999. – Т. 3, № 3-4. – С. 125-127 (пошукaчем виконано 50%
роботи: запропоновано модифікацію методу, набір та друк матеріалу).

6. Макар Б.Г. Становлення та топографо-анатомічні взаємовідношення
верхньощелепних пазух з суміжними структурами в онтогенезі людини //
Бук. мед. вісник. – 1999. – Т. 3, № 3 – С. 207-209.

7. Макар Б.Г. Становлення залоз слизової оболонки стінок носа і
приносових пазух в онтогенезі людини // Бук. мед. вісник. – 2000. – Т.
4, № 2. – С. 185-188.

8. Макар Б.Г. Становлення і взаємовідношення комірок решітчастого
лабіринту із суміжними структурами в онтогенезі людини // Бук. мед.
вісник. – 2001. – Т. 5, № 1. – С. 177-179.

9. Макар Б.Г. Становлення і синтопічні особливості носо-сльозової
протоки в онтогенезі людини // Бук. мед. вісник. – 2001. – Т. 5, № 1-2.
– С. 116-118.

10. Макар Б.Г. Морфологічні особливості носової перегородки в онтогенезі
людини // Бук. мед. вісник. – 2002. – Т. 6, № 1-2. – С. 106-108.

11. Макар Б.Г. Становлення і топографо-анатомічні взаємовідносини стінок
носа із суміжними структурами у дітей грудного віку // Бук. мед. вісник.
– 2002. – Т. 6, № 4. – С. 195-198.

12. Макар Б.Г. Спосіб забору матеріалу із задніх відділів носової
порожнини // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2002. – Т. 1,
№ 2. – С. 71-72.

13. Макар Б.Г. Особливості будови і синтопічні взаємовідносини стінок
носа із суміжними структурами в ранньому дитинстві // Укр. мед.
альманах. – 2002. – Т. 5, №.5. – С. 89-91.

14. Макар Б.Г. Синтопічні особливості бічної стінки носа юнацького віку
/ Морфологія. – 2002. – Т.8, № 2. – С.299-301.

15. Макар Б.Г. Особливості кровопостачання носової ділянки в онтогенезі
людини // Гал. лікар. вісник. – 2003. – Т. 10, число 2. – С. 127-129.

16. Макар Б.Г. Особливості будови верхньої стінки носової порожнини
людей літнього та старечого віку // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. – 2003.
– В. 19. – С. 187-189.

17. Макар Б.Г. Особливості будови сльозовідвідних шляхів та бічної
стінки носа людей зрілого віку // Клінічна анатомія та оперативна
хірургія. – 2003. – Т. 2, № 1. – С. 25-28.

18. Макар Б.Г.Морфологічні особливості становлення стінок носової
порожнини людей зрілого віку першого періоду // Бук. мед. вісник. –
2003. – Т. 7 , № 1. – С. 194-197.

19. Макар Б.Г. Особливості топографії нервів стінок носа та суміжних
структур у людей зрілого віку другого періоду // Бук. Мед. Вісник. –
2003. – Т. 7, № 2. – С. 166-167.

20. Макар Б.Г. Морфологія і синтопія приносових пазух із стінками
носової порожнини людей зрілого віку другого періоду // Ринологія. –
2003. – № 2 – С. 22-25.

21. Макар Б.Г., Антонюк О.П. Спосіб вимірювання глибини ямок анатомічних
об’єктів // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2003. – Т.2, №3.
– С.67-68 (пошукaчем виконано 50% роботи: вимірювання біологічних
об’єктів, набір та друк матеріалу).

22. Деклараційний пат. 57261 А Україна, індекс МПК 7 А61В10/00. Спосіб
вимірювання біологічних об’єктів / Ю.М.Вовк, Б.Г.Макар, О.П.Антонюк. – №
2002064547. Заявл. 04.06.2002. Опубл. 16.06.2003. – Бюл. № 6. – 3 с
(пошукaчем виконано 35% роботи: проведено вимірювання об’єктів, набір та
друк матеріалів).

23. Патент 61175 Україна, індекс МПК 7 А61F9/00. Спосіб хірургічного
лікування рецидивних рубцевих стенозів носослізної протоки /
П.О.Мельник, Б.Г.Макар, О.П.Мельник. – № 1468528. Опубл. 17.11.2003. –
Бюл. № 11. – 3 с (пошукaчем виконано 40% роботи: проведено морфологічні
дослідження, набір та друк матеріалів).

24. Круцяк В.М., Пішак В.П., Макар Б.Г., Хмара Т.В.
Структурно-функціональна організація дихальної системи: Навчальний
посібник. – Чернівці, 2003. – 80 с ( пошукaчем виконано 35% роботи:
написано два розділи, підібрані фотоматеріали, комп’ютерна верстка).

25. Пішак В.П., Макар Б.Г., Хмара Т.В. та ін. Структурно-функціональна
організація кісткової системи: Навчальний посібник. – Чернівці, 2003. –
210 с (пошукaчем виконано 40% роботи: написано 2 розділи, друк).

26. Мельник П.О., Макар Б.Г. Мельник І.П., Мельник О.П. Клінічна
анатомія носа, горла і вуха: термінологія, тлумачення з малюнками та
описом. Навчальний посібник. – Чернівці, 2003. – 204 с (пошукaчем
виконано 35% роботи: написано два розділи, комп’ютерна верстка).

27. Мельник П.А., Макар Б.Г., Пишак В.П. и др. Способ
дакриоцистоантростомии // Тез. конф. “Гнойно-септические осложнения в
неотложной хирургии”. – Черновцы, 1992. – С. 136-137 (пошукaчем виконано
30% роботи: проведено морфологічні дослідження, набір та друк
матеріалу).

28. Макар Б.Г. Морфоклінічні аспекти носової порожнини // Матер. конф.,
присв. 50-річчю Чернівецького мед. ін-ту “Вчені Буковини – народній
охороні здоров’я”. – Чернівці, 1994. – С. 165-166.

29. Макар Б.Г., Смірнова Т.В., Мельник П.О. та інші Топографія
носослізного каналу // Матер. наук. конф., присв. 100-річчю з дня
народження проф. М.Г.Туркевича “Акт. пит. морфогенезу”. – Чернівці,
1994. – С. 116-117 (пошукaчем виконано 40% роботи: проведені
морфологічні дослідження, набір матеріалу).

30. Макар Б.Г. Розвиток леміша в ранньому онтогенезі людини // Матер.
наук. конф. “Акт. пит. морфогенезу”. – Чернівці, 1996. – С. 210-211.

31. Макар Б.Г. Топографо-анатомічні взаємовідносини стінок носа з
суміжними структурами у новонароджених людини // Наукові записки з
питань медицини, біології, хімії, аграрії та сучасних технологій
навчання. – Київ, 1997. – частина ІІ. – С. 310-311.

32. Макар Б.Г. Розвиток артеріальних судин стінок носа та оточуючих
структур в ранньому онтогенезі людини // Матер. Міжнарод. симпозіума
“Принципи пропорції, симетрії, структурної гармонії та математичного
моделювання в морфології”. – Вінниця, 1997. – С. 123-125.

33. Макар Б.Г. Особливості будови структур ділянки носа людей похилого
та старечого віку // Укр. мед. вісті. 1997. – Т.4. – № 1. – С. 72.

34. Макар Б.Г.Становлення носової перегородки людини // Матер. наук.
конф. “Актуальні питання травматології та ортопедії”. – Чернівці, 1998.
– С. 54-55.

35. Макар Б.Г. Становление и синтопические взаимоотношения стенок носа и
смежных структур в онтогенезе человека // Матер. Международ. конф.
“Структурные преобразования органов и тканей на этапах онтогенеза
человека в норме и при воздействии антропогенных факторов. Экология и
здоровье населения. Акт. пробл. биол. и медицины” – Астрахань, 2000. –
С. 245.

36. Макар Б.Г. Впровадження морфологічних досліджень носової ділянки в
отоларингології // Наук. праці ІІІ Національного конгресу анат, гістол.,
ембріол. і топографоанатомів України “Акт. пит. морфології”. – Київ,
2002. – С. 195-196.

37. Макар Б.Г. Топография сосудов стенок носа человека в зрелом возрасте
// Тез. докл. Общерос. конф. с Международ. участием “Проблемы
морфологии”. – Сочи, 2002. – С. 44.

38. Макар Б.Г. Особливості будови стінок носа у дітей грудного віку //
Матер. Міжнарод. науково-практичної конф. “Здорова дитина: ріст,
розвиток та проблеми норми в сучасних умовах”. – Чернівці, 2002. – С.
17.

39. Макар Б.Г. Возрастные синтопические особенности верхнечелюстных
пазух человека в клиническом аспекте // Матер. Міжнарод.
науково-практичної конф. “Динаміка наукових досліджень”. –
Дніпропетровськ, 2002. – С. 16-17.

40. Макар Б. Становлення носової ділянки людини та вади її розвитку
внаслідок впливу несприятливих чинників // Матер. другої Міжнарод. конф.
“Молодь у вирішенні регіональних та транскордонних проблем екологічної
безпеки”. – Чернівці, 2003. – С. 242-243.

41. Макар Б.Г. Морфологічні особливості носової ділянки в період другого
дитинства // Матер. Міжнарод. симпозіуму “Акт. пит. сучасної медичної
допомоги населенню”. – Чернівці, 2003. – С. 40-41.

42. Макар Б.Г. Морфологические аспекты составных носовой области в
детском возрасте // Материалы ІІ Общерос. конф. ”Проблемы морфологии
(теоретические аспекты)”. – Сочи, 2003. С.198.

43. Макар Б.Г. Особливості кровоносних судин носової ділянки людей
зрілого віку // Матер. VІ Міжнарод. науково-практичної конф. “Наука і
освіта 2003”. – Дніпропетровськ, 2003. – С. 16-17.

44. Макар Б.Г. Особливості будови і синтопія лобових пазух у людей
літнього та старечого віку // Матер. Міжнарод. науково-практичної конф.
– Дніпропетровськ, 2003. – С. 30-31.

45. Макар Б.Г. Особливості будови слизової оболонки носової порожнини у
дітей грудного віку // Матеріали ІІ Міжнар. науково-практич. Конф.
“Динаміка наукових досліджень ?2003” – Дніпропетровськ, 2003. – С. 50.

46. Макар Б.Г. Морфологічні особливості та синтопія стінок носа у
підлітковому періоді онтогенезу // Матер. 84-ї підсумкової наук. конф.,
присвяченої 60-річчю Буковинської державної медичної академії “Акт. пит.
клінічної та експер. медицини” – Чернівці, 2003. – С. 149-152.

АНОТАЦІЯ

Макар Б.Г. Становлення і топографо-анатомічні взаємовідношення стінок
носа з суміжними структурами в постнатальному онтогенезі людини. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за
спеціальністю 14.03.01 – нормальна анатомія. – Харківський державний
медичний університет МОЗ України. Харків, 2004.

Дисертація присвячена вивченню динаміки формоутворення стінок носа та
суміжних із ними структур у постнатальному періоді онтогенезу людини. За
допомогою адекватних морфологічних методів простежено становлення й
зміну синтопії складових носової ділянки, періоди інтенсивного та
уповільненого їх росту, прогресивні і інволютивні процеси та мінливість
у всі вікові періоди після народження.

Визначено особливості будови стінок носа, приносових пазух,
сльозовідвідних шляхів, слизової оболонки та її залоз, кровоносних судин
та нервів. Встановлено послідовність заміни хрящової тканини носової
перегородки на кісткову, утворення дефінітивної форми лемеша. З’ясовано,
що носове устя носо-сльозової протоки до юнацького віку зміщується
краніально. Пневматизація приносових пазух відбувається нерівномірно.
Варіантність і мінливість найбільш характерна для лобових пазух. Слизова
оболонка носової ділянки та її залози в кожному віковому періоді мають
свої особливості. Найбільша концентрація залоз знаходиться в середній
частині нижньої і середньої носових раковин, відповідних носових ходів,
носової перегородки, стінках та природних отворах приносових пазух, які
межують із носовою порожниною.

Найбільша концентрація кровоносних судин знаходиться в передньонижній
частині носової перегородки. Наприкінці зрілого і початку літнього
періоду зменшується підепітеліальна судинна сітка. Крило-піднебінний
вузол має трикутну, багатокутну, овальну або конусоподібну форму.
Визначено синтопію вузла і нервів на зовнішні структури стінок носа, що
може бути орієнтиром при хірургічних маніпуляціях на нервах
крило-піднебінного вузла.

Результати дослідження впроваджені в навчальний процес кафедр анатомії
людини і топографічної анатомії та оперативної хірургії медичних ВНЗів і
в практику ЛОР відділень обласних і міських лікарень України.

Ключові слова: морфологія, стінки носа, приносові пазухи, сльозовідвідні
шляхи, людина.

АННОТАЦИЯ

Макар Б.Г. Становление и топографо-анатомические взаимоотношения стенок
носа со смежными структурами в постнатальном онтогенезе человека. –
Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по
специальности 14.03.01 – нормальная анатомия. – Харьковский
государственный медицинский университет МЗ Украины. Харьков, 2004.

Диссертация посвящена изучению формообразования стенок носа и смежных с
ними структур в постнатальном периоде онтогенеза человека.

С помощью адекватных морфологических методов на 220 биологических
объектах прослежено становление и смену топографо-анатомических
составных носовой области, периоды интенсивного и замедленного их роста,
прогрессивные и инволютивные процессы, а также изменчивость во все
возрастные периоды после рождения. Определено особенности строения
стенок носа, околоносовых пазух, слезоотводящих путей, слизистой
оболочки и ее желез, кровеносных сосудов и нервов.

Установлена последовательность замены хрящевой ткани носовой перегородки
на костную, образование дефинитивной формы сошника, появление
искривлений носовой перегородки. До конца первого детства носовая
перегородка представлена однородной хрящевой тканью и костным сошником.
Окостенение перпендикулярной пластинки решетчатой кости заканчивается в
период второго детства. Описано строение и изменение синтопии носовых
раковин, носовых ходов, места открытия и форму естественных отверстий
околоносовых пазух в различные возрастные периоды. Прослежены периоды
редукции наивысшей носовой раковины.

Топографическое расположение носового устья носо-слезного протока к
юношескому возрасту смещается краниально, изменяется его форма. Выступ
носо-слезного канала на медиальной стенке верхнечелюстной пазухи
является ориентиром при проведении дакриоцистоантростомии.

Все околоносовые пазухи представляют собой единую взаимосвязанную
систему. У новорожденных хорошо выражены верхнечелюстные пазухи и ячейки
решетчатого лабиринта.

Пневматизация клиновидных пазух начинается в раннем детстве, а лобных –
вначале первого детства. Формирование околоносовых пазух заканчивается
вначале зрелого возраста. Вариантность и изменчивость наиболее
характерна для лобных пазух и ячеек решетчатого лабиринта.

Слизистая оболочка и ее железы в каждом возрастном периоде имеют свои
особенности. Наиболее интенсивные изменения строения, формы и размеров
слизистых желез происходит у подростков. Отмечено, что в слизистой
оболочке носовой области в средине зрелого возраста количество ресничек
уменьшается, а в пожилом – в ней начинаются атрофические преобразования.
Наибольшая концентрация слизистых желез выявлена в области нижней и
средней носовых раковин и соответствующих носовых ходов, стенках
околоносовых пазух, которые прилегают к стенкам носа, и, особенно, в
местах сообщений пазух с полостью носа.

Исследование мест отхождения главных сосудов, характера их ветвления в
стенках носа в детском возрасте установлено, что передняя и задняя
решетчатые артерии берут начало от глазничной артерии, которая огибает
зрительный нерв снизу и снаружи. Затем сосуды дихотомически делятся на
ветви второго порядка (латеральную и медиальную). Каждая из ветвей в
верхней трети дает 5-8 веточек третьего порядка. Клино-небная артерия в
заднем отделе стенок носа отдает 2-4 ветви.

В юношеском возрасте места вступления и ветвления артериальных сосудов
носовой полости не отличаются от предыдущего возраста. Отмечается их
вариантность, увеличение количества анастомозов и разнообразие петель. У
взрослых происходит стабилизация сосудистого русла носовой области. В
людей пожилого и старческого возраста на внутренней оболочке сосудов
слизистой оболочки носовой области отмечается гиперплазия и разрастание
соединительной ткани. Просвет сосудов уменьшается.

В мягких тканях крыло-небной ямки располагается крыло-небный
вегетативный узел. Он имеет разнообразную форму: треугольную,
многоугольную, овальную, конусовидную. Верхние задние носовые ветви в
большинстве своем берут начало от узла, а незначительная часть – от
большого небного нерва. Нижние задние носовые ветви начинаются только от
большого небного нерва. Проекционно они соответствуют задним концам
носовых раковин. Срединные задние носовые ветви cинтопически
соответствуют месту перехода передней стенки клиновидной пазухи в
нижнюю. Топография носовых ветвей крыло-небного узла может быть
ориентиром при хирургических манипуляциях на указанных нервах.

Результаты исследования внедрены в учебный процесс кафедр анатомии
человека, топографической анатомии и оперативной хирургии медицинских
ВУЗов и ЛОР отделений областных и городских больниц Украины.

Ключевые слова: морфология, стенки носа, околоносовые пазухи,
слезоотводящие пути, человек.

SUMMARY

Makar B.G. Forming and Topographo-Anatomical Correlations of the Nasal
Walls with the adjacent Structures during Postnatal Human Ontogenesis. –
Manuscript.

Theses for obtainining the academic degre of a Doctor of Medical
Sciences in speciality 14.03.01 – General Anatomy. – Kharkiv State
Medical University of MHP of Ukraine, Kharkiv, 2004.

The dissertation deals with a study of the dynamics of the form-building
of the nasal walls and their adjacent structures during the postnatal
period of human ontogenesis. The forming and a change of the syntopy of
the components of the nasal portion, the periods of their intensive and
slowed down growth, progressive and involutional processes and
variability during all age periods after birth have been traced by means
of adequate morphological methods. The specific features of the nasal
wall structure, perirhinal sinuses, lacrimal passages, the mucous
membrane and its glands, blood vessels and nerves have been determined.
The sequence of replacing the cartilaginous tissue of the nasal septum
of the osseus one, the formation of a definitive form of the vomer has
been established. It has been ascertained that the nasal orifice of the
nasolacrimal duct is shifted cranially before the juvenile age.
Pneumatization of the paranasal sinuses proceeds unevenly. Variance and
variability are most typical of the frontal sinuses. The mucous membrane
of the nasal portion and its glands at different age periods possesses
their own peculiarities. The greatest concentration of glands is to be
found in the middle portion of the inferior and middle nasal conchas,
the corresponding nasal meatuses, the nasal septum, the walls and
natural orifices of the paranasal sinuses which border on the nasal
cavity. The greatest concentration of the blood vessels is to be found
in the anteroinferior portion of the nasal septum. At the end of the
mature and the beginning of the elderly age the subepithelial vascular
network diminisles. The pterygopalatine ganglion has a triangular,
multiangular, oval or cone-shaped form. The syntopy of the ganglion and
nerves towards the external structures of the nasal walls has been
determined. This may be a landmark in case of surgical manipulations on
the nerves of the pterygopalatine ganglion.

The results of the investigation have been introduced into the teaching
process of the Departments of Human Anatomy and Topographic Anatomy and
Operative Surgery of medical higher schools and into the practice of ENT
divisions of Ukraine’s regional and municipal hospitals.

Key words: morphology, nasal walls, paranasal sinuses, lacrimal
passages, human being.

Здано до набору 3.02.2004. Підписано до друку 12.02.2004.

Формат 60х84 1/16. Папір офсетний. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк.. 1,9. Тираж 100. Зам. 25. Замовне.

Віддруковано в редакційно-видавничому відділі БДМА.

58000, м. Чернівці, Ризька,3

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020