.

Діагностика, патогенез і лікування гепатодистрофії у кіз (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
134 3367
Скачать документ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАКСИМОВИЧ ІГОР АНДРІЙОВИЧ

УДК 619:616.36:636.39

Діагностика, патогенез і лікування гепатодистрофії у кіз

16.00.01 – діагностика і терапія тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Біла Церква – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівській національній академії ветеринарної медицини
імені С.З. Гжицького Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – доктор ветеринарних наук, професор,
член-кореспондент УААН Влізло Василь Васильович,

Інститут біології тварин УААН, директор,

Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З.
Гжицького, завідувач кафедри клінічної діагностики

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Павлов Михайло Єфремович,

Харківська державна зооветеринарна академія, завідувач кафедри терапії

кандидат ветеринарних наук, доцент

Головаха Володимир Іванович,

Білоцерківський державний аграрний університет, кафедра терапії та
клінічної діагностики

Провідна установа – Інститут ветеринарної медицини УААН,

лабораторія імунопатології, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 17.06.2004 р. о 13_годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 в Білоцерківському
державному аграрному університеті за адресою: 09111, м. Біла Церква,
вул. Ставищанська, 126; навчальний корпус № 8, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Білоцерківського
державного аграрного університету за адресою: 09110, м. Біла Церква,
Соборна площа, 8/1.

Автореферат розісланий 14.05.2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради ________________________
Стадник П.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні роки в Україні різко скоротилося поголів’я
тварин усіх видів. Протягом 1990–2000 рр. чисельність великої рогатої
худоби в сільськогосподарських підприємствах зменшилась у 3,3 рази,
свиней – 5,6; овець і кіз – 9,5; птиці – у 2,8 рази (Вербицький П.І.,
2001). Водночас, у приватному секторі поголів’я тварин дещо
збільшувалося. Станом на 1 січня 2004 р. в усіх категоріях господарств
утримувалося 7,8 млн великої рогатої худоби, у тому числі 4,3 млн корів,
7,4 млн свиней, 1,9 млн овець та кіз, 142,6 млн птиці. За останні п’ять
років створені фермерські господарства, що спеціалізуються на розведенні
та утриманні кіз молочних порід, зокрема зааненської, тогенбурської,
голландської, нубійської та ін. (Михайлюк М., 2001). Чисельність кіз у
господарствах населення Львівської області у 1991 році становила 13545,
у 2000 р. – 22875, у 2002 р. – 25869, у 2003 р. – 23273.

Існує цілий ряд проблем, пов’язаних із захворюваністю кіз. В Україні
практично не проводяться дослідження внутрішньої патології у кіз,
зокрема хвороб печінки (Влізло В.В., 2000). Не вивчена етіологія та
механізми розвитку патології печінки у кіз. Маловідомою є клінічна
діагностика, зокрема типові симптоми, що виникають при хворобах печінки
у кіз. Важливою умовою лабораторної діагностики є зміна показників
функціонального стану печінки залежно від глибини ураження органа. На
сьогодні відсутні інформативні методи ранньої діагностики хвороб
печінки, ефективне лікування та терміни реабілітації хворих кіз.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота є фрагментом
наукової теми кафедри клінічної діагностики Львівської національної
академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького. Державний
реєстраційний номер 0102U001328.

Мета роботи – експериментальне та теоретичне обґрунтування патогенезу,
інформативних методів діагностики та лікування кіз за патології печінки.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

а) дослідити клінічний статус, функціональний стан та структуру печінки
у клінічно здорових кіз;

б) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у кіз при
експериментально відтвореній токсичній гепатодистрофії та гострому
некрозі паренхіми з урахуванням прижиттєвих змін структури органа;

в) встановити взаємозв’язок між функціональними та структурними змінами
печінки у кіз, хворих на гепатодистрофію;

г) запропонувати інформативні методи клінічної та лабораторної
діагностики хвороб печінки;

д) розробити, апробувати, експериментально і теоретично обґрунтувати
ефек-тивні методи лікування кіз за патології печінки.

Об’єкт дослідження – патологія печінки у кіз.

Предмет дослідження – патогенез, методи діагностики та лікування кіз за
патології печінки.

Методи дослідження – клінічні, морфологічні (кількість еритроцитів та
лейкоцитів, лейкограма) та біохімічні (гемоглобін, загальний білок та
білкові фракції, колоїдно-осадові проби, сечовина, креатинін, глюкоза,
АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ, загальний та кон’югований білірубін) крові,
гістологічні (біоптати печінки), атомно-абсорбційні (кров, корми,
шерсть).

Наукова новизна одержаних результатів. вивчено функціональний стан та
структуру печінки у клінічно здорових кіз. Досліджено етіологічні
фактори, які спричинюють ураження печінки. Вперше вивчено структуру і
функціональний стан печінки у кіз при експериментальному моделюванні
патології (токсична гепатодис-трофія та гострий некроз печінки), що дало
змогу дослідити патогенез хвороби, рекомендувати інформативні методи
ранньої діагностики. Вперше експериментально і теоретично обґрунтовано
взаємозв’язок типових симптомів, функціонального стану та структури
печінки у кіз, хворих на гепатодистрофію. Розроблено методику біопсії
печінки у кіз. Експериментально і теоретично обґрунтовано схеми
лікування кіз за патології печінки (гепатодистрофія, гострий некроз),
доведена необхідність реабілітаційних заходів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у вивченні
фізіологічних коливань показників функціонального стану печінки у
клінічно здорових кіз, розробці та впровадженні ранніх клінічних та
інформативних лабораторних методів діагностики хвороб печінки у кіз.
Розроблено, апробовано, експериментально і теоретично обґрунтовано дві
схеми лікування кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію, та за гострого
некрозу печінки. Одержані результати клінічного дослідження кіз і
лабораторного аналізу крові можна використовувати при диспансеризації.
За результатами досліджень видані методичні рекомендації “Діагностика,
лікування та профілактика хвороб печінки у кіз”, які затверджені НМК
Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної
політики України від 12 грудня 2003 року (протокол № 2). Подано заявку
на винахід “Спосіб лікування кіз з патологією печінки” (номер заявки
20031211141). Результати досліджень увійшли до підручника “Клінічна
діагностика внутрішніх хвороб тварин” (2004 р.), затвердженого
Міністерством аграрної політики України для підготовки фахівців
ветеринарної медицини в аграрних вищих навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів
акредитації. Матеріали дисертаційної роботи можна використовувати у
навчальному процесі при вивченні дисциплін “Клінічна діагностика хвороб
тварин”, “Клінічна біохімія”, “Внутрішні хвороби тварин” у вузах ІІІ- і
ІV-го рівнів акредитації.

Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно виконав запланований
обсяг експериментальної частини дисертації, провів статистичну обробку,
аналіз та узагальнення одержаних результатів. Розробив матеріали для
заявки на винахід. Біопсію печінки під контролем ультразвукового приладу
проведено разом з доктором М. Янковським на кафедрі внутрішніх хвороб
Аграрної академії м. Вроцлав, Польща. Гістологічні
дослідження біоптатів печінки виконувалися за консультативної допомоги
доцента кафедри патологічної анатомії та гістології Львівської
національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького
Г.І. Коцюмбас.

Апробація результатів. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на
міжнародній науковій конференції “Біологічні основи підвищення
продуктивності тварин” (м. Львів, 24–25 січня 2002 р.), на двох
міжнародних науково-практичних конференціях молодих учених і
спеціалістів “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і
практики” (м. Львів, 26–27 червня 2002 р. та 26–27 червня 2003 р.),
конференції молодих учених Інституту біології тварин (м. Львів, 10
грудня 2002 р.), міжнародних науково-практичних конференціях “ІЕКВМ – 80
років на передовому рубежі” (м. Харків, 15–19 жовтня 2002 р.), “Проблеми
неінфекційної патології тварин” (м. Біла Церква, 4–5 червня 2003р.),
“Актуальні проблеми розвитку тварин-ництва” (м. Львів, 23–25 жовтня 2003
р.), “Стан та розвиток агропромислового ви-робництва в межах Єврорегіону
“Верхній Прут” (м. Чернівці, 8–10 жовтня 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 робіт, 9 з яких вийшли у
фахових виданнях: “Науково-технічному бюлетні Інституту біології тварин”
(2), “Науковому віснику Львівської національної академії ветеринарної
медицини імені С.З. Гжицького” (4), “Міжвідомчому тематичному науковому
збірнику “Ветеринарна медицина” (1), “Віснику Білоцерківського
державного аграрного університету” (1), журналі “Ветеринарна медицина
України” (1), видано методичні рекомендації (1).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із
вступу, огляду літератури, 5 розділів результатів власних досліджень, їх
узагальнення та аналізу, висновків і пропозицій, списку використаних
джерел. Робота викладена на 158 сторінках комп’ютерного тексту,
ілюстрована 43 таблицями та 14 рисунками. Список використаних джерел
включає 317 найменувань, у тому числі – 162 латиницею. У додатку
наведено 3 документи.

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ

ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Робота виконувалася протягом 2001–2003 рр. на кафедрі клінічної
діагностики Львівської національної академії ветеринарної медицини імені
С.З. Гжицького та лабораторії науково-виробничого центру з вивчення
пріонних інфекцій Інституту біології тварин УААН. Частина досліджень
проводилася у клініці кафедри внутрішніх хвороб Аграрної академії м.
Вроцлав, Польща.

Матеріалом для дослідження були кози місцевих та альпійської порід віком
від 6-ти місяців до 7-ми років. У 39 клінічно здорових кіз вивчено
клінічний статус і функціональний стан печінки, у тому числі у 8-ми –
досліджено біоптати печінки.

Розвиток патологічних процесів у печінці кіз, симптоми, функціональний
стан та структуру органа вивчали після експериментального відтворення
токсичної гепатодистрофії (5 тварин) та гострого некрозу печінки (3
тварини). Токсичну гепатодистрофію змодельовували внутрішнім введенням
0,05 мл/кг маси тіла 50 %-ної емульсії тетрахлориду карбону (CCl4) двічі
на день протягом двох діб (усього від 3,5 до 5,3 мл препарату на
тварину). За розвитком патології у кіз спостерігали протягом трьох діб.
Гострий некроз печінки викликали внутрішнім введенням 0,1 мл/кг CCl4
один раз на день протягом чотирьох діб (усього від 11 до 19 мл препарату
на тварину). За перебігом хвороби спостерігали протягом 5-ти діб.
Вивчали клінічні симптоми і показники функціонального стану печінки,
прижиттєві гістологічні зміни паренхіми.

Ефективність лікування кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію, та за
гострого некрозу печінки вивчали протягом 7 та 10 днів відповідно. Для
лікування хворих кіз розробили 2 схеми. Козам, хворим на токсичну
гепатодистрофію, застосовували глюкозу з інсуліном, аскорбінову кислоту,
піридоксину гідрохлорид, нікотинову кислоту, тривіт, гепатопротектор
гепарсил, пивні дріжджі з селеном та ліпотропний засіб фарковіт В12. Для
лікування кіз за гострого некрозу використовували глюкозу з інсуліном,
кокарбоксилазу, вітамінні препарати (комбівіт та вітасол С),
гепатопротектори – гепа-мерц, бикогепар, есенціале форте та гепатил.
Ефективність терапевтичних заходів у тварин першої групи контролювали
шляхом щоденного клінічного дослідження хворих, лабораторного аналізу
крові (через 24, 48 і 168 год від першого введення медикаментозних
препаратів) та реабілітаційної дієтотерапії (через 24, 96 та 288 год від
завершення лікування), а другої – через 24, 48, 72, 96, 144 і 240 год
від початку лікування та реабілітаційної дієтотерапії (через 192 год від
завершення лікування). Пункцію печінки виконували перед інтоксикацією,
по її завершенні та після лікування.

Спонтанну гепатодистрофію вивчали на 17 козах. Роль первинних
етіологіч-них факторів у виникненні патологічних процесів у печінці
вивчали шляхом аналізу умов годівлі та утримання кіз, досліджували вміст
свинцю у кормах, крові та шерсті тварин.

Функціональний стан печінки оцінювали за результатами
білоксинтезуваль-ної, пігментної, вуглеводної і сечовиноутворювальної
функцій, активності ферментів (АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ). Проводили
гістологічне дослідження 5 біоптатів печінки.

У крові визначали кількість еритроцитів і лейкоцитів (пробірочним
методом), величину гематокриту (мікрометодом у модифікації Й. Тодорова),
вміст гемоглобіну (геміглобінціанідним методом), лейкограму виводили за
Філіпченком, розраховували вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ),
колірний показник (КП), середній об’єм еритроцитів. Білоксинтезувальну
функцію печінки вивчали за рівнем у сиро-ватці крові загального білка
(біуретовою реакцією та рефрактометром), альбуміну (з бромкрезоловим
зеленим) і білкових фракцій (методом електрофорезу в поліакрил-амідному
гелі), а також виконанням сулемової та тимолової проб. Вуглеводну
функцію печінки досліджували за рівнем глюкози у крові (ензиматичним
глюкозо-оксидазним методом та реакцією з ортотолуїдиновим реактивом),
сечовиноутво-рювальну – за кількістю сечовини (кольоровою реакцією з
діацетилмонооксимом), креатинінутворювальну – шляхом визначення
креатиніну (кольоровою реакцією Яффе), пігментну – за вмістом у
сироватці крові білірубіну методом Єндрашика і Грофа (1939) у
модифікації В.І. Левченка і В.В. Влізла (1987). Стан клітин печінки
оцінювали за активністю у сироватці крові: аспарагінової (АСТ) та
аланінової (АЛТ) трансфераз (методом Рейтмана і Френкеля),
гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) – реакцією з
L-?-глутаміл-4-нітроаніліном та лужної фосфатази (ЛФ) – реакцією з
фенілфосфатом.

Біопсію печінки проводили в 11-му міжреберному проміжку правого
підребер’я (сліпа пункція) та у 9-му, 10-му або 11-му (прицільна
пункція) на 8–10 см нижче лінії поперекових відростків грудних хребців.
Прицільну пункцію виконували під контролем ультразвукового приладу USG
Microimager 2000 фірми Ausonics з секторною головкою 5 мГц. Для біопсії
печінки використовували голки американського виробництва
(Tru-cut-Biopsienadel, фірми Travenol Laboratories Ins.) та
напівавтоматичні голки типу Tru-cut фірми Cook діаметром 1,6 мм,
завдовжки 200 мм. Проведено дослідження 29 біоптатів печінки, 173 проб
крові, 19 проб кормів і шерсті.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Експериментальне відтворення токсичної гепатодистрофії у кіз

У кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію, спостерігали пригнічення,
анорексію, зменшення кількості жуйних періодів, гіпотонію передшлунків,
підвищення температури тіла. У хворих розвивалася жовтяничність видимих
слизових оболонок (очей, рота, піхви) та непігментованих ділянок шкіри
(спини, черева і хвоста). У двох із п’яти дослідних тварин печінка
збільшувалася: задній край органа виходив за останнє ребро, печінка
опускалася вентрально, спостерігалась її болючість.

Гістологічно біоптати печінки хворих кіз характеризувалися порушенням
структури балок у центролобулярній частині, відсутністю чітких меж між
клітинами, набуханням гепатоцитів, просвітленістю цитоплазми, мутністю,
зернистістю (білкова зерниста дистрофія) та вакуолізацією (жирова
дистрофія; рис. 1).

Уміст загального білка у сироватці крові кіз, хворих на токсичну
гепатодистрофію, на початку досліду збільшувався (75,2±1,54 г/л; р`’OB ^ ` h j ~ ? ’ ” ? O oe 3/4 A A –e? O ////////oooeooUE?®e . 0 | ~ ? A l iaiiia*IAI·II······· ??? ??? ????? ????????th?$ ????? ????????th?$ ????? ??th?$ Oe? $ \ ??? ????????th?$ ??????Наступним завданням нашої роботи було експериментальне обґрунтування ефективності лікування кіз з патологією печінки, встановлення термінів відновлення функціонального стану та структури органа. З цією метою було проведено лікування хворих тварин протягом 7-ми днів і курс 12-добової реабілітаційної дієтотерапії. У процесі лікування кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію, покращувався загальний стан та апетит, зникала жовтяничність, однак ще у двох із п’яти тварин реєстрували гепатомегалію. Лікування спричиняло покращення білоксинтезувальної функції печінки, зокрема збільшувалася концентрація загального білка у сироватці крові (із 63,2±1,84 до 74,2±2,35 г/л; р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020