.

Функціональний стан системи ейкозаноїдів у хворих на псоріаз, комплексне їх лікування із застосуванням ейкозамодулюючої терапії (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
138 2148
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Інститут дерматології та венерології АМН України

МУАТ АБДЕЛЬ ДЖАФФАР КАМЕЛЬ АЛАВНЕХ

УДК 616.517-085.262.1]:547.295.96

Функціональний стан системи ейкозаноїдів у хворих на псоріаз, комплексне
їх лікування із застосуванням ейкозамодулюючої терапії

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Сумському державному університеті Міністерства освіти
і науки України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Бочаров Василь Андрійович,

Сумський державний університет
МОН України,

завідувач кафедрою
дерматовенерології

медичного факультету

Офіційні опоненти: доктор медичних наук

Беляєв Георгій Митрофанович

Інститут дерматології та
венерології АМН України,

старший науковий співробітник

відділення дерматології

кандидат медичних наук

Шмелькова Катерина Сергіївна

Харківська медична академія
післядипломної

освіти МОЗ України

асистент кафедри
дерматовенерології

Провідна установа: Національний медичний університет

ім. акад. О.О. Богомольця,

кафедра шкірних та венеричних
хвороб із курсом

проблем СНІДу МОЗ України, м.
Київ

Захист відбудеться “24” березня 2004 р. о 1200 годині на засіданні

Спеціалізованої вченої ради Д. 64.603.01 при Інституті дерматології та

венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

Автореферат розісланий “20” лютого 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, ст. н. с.
Бондаренко Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Псоріаз є одним з найбільш розповсюджених дерматозів,
частка якого серед населення різних країн світу становить від 1,5 до 3%
[Андрашко Ю.В., 2002; Беляев Г.М., 2002; Коляденко Е.В., 2001; Мілус
І.Г., 2000].

Природа цього захворювання до кінця не з’ясована, і в останні роки все
більше з’являється повідомлень про необхідність нових підходів щодо
досліджень даної проблеми [Барінова М.Е., 2001; Болотная Л.А. и Решетняк
О.В., 2002; Калюжная Л.Д., 2002; Мавров И.И. и соавт., 2002].

З урахуванням сучасної концепції природи запалення взагалі [Пальцев М.А.
и Иванов А.А., 1995], пропонується більше уваги приділяти факторам
міжклітинних відношень при цьому дерматозі, у тому числі – ейкозаноїдній
системі [Радионов В.Г. и Семиряд Ю.В., 2003; Романенко В.Н. и соавт.,
2000].

Основною “мішенню” патофізіологічних змін при псоріазі є порушення
кератинізації шкіри. Серед багаточисленних чинників, що впливають на
проліферацію і диференціацію кератиноцитів, важливу роль відіграють і
ейкозаноїди: простагландини, лейкотриєни [Коржова Т.П. та Степаненко
В.І., 2001; Kulke R. et al., 1996], які тісно взаємозв’язані з іншими
розчинними медіаторами (цитокіни, маркери ноцицепції та ін.).

Часта відсутність стійкого ефекту при лікуванні хворих на псоріаз може
залежати від недостатнього урахування функціонального стану
ейкозаноїдної системи та її взаємовідносин з іншими молекулярними
системами (цитокіновою, ноцицептивною та ін.). В той же час ця важлива
ланка патогенезу дерматозу ще недостатньо вивчена.

На думку українських вчених [Коляденко В.Г. и Чернышов П.В., 2000] не
слід “втручатись” у взаємодії молекулярних систем міжклітинних відносин
з позицій їх тільки пригноблення або тільки стимуляції (наприклад,
TNF(), а перевагу віддавати методам лікування з модулюючим впливом на
функціональний стан регулюючих систем організму.

Таким чином, розробка нових методів лікування хворих на псоріаз з
урахуванням функціонального стану ейкозаноїдної системи є актуальною та
практично значущою проблемою.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація є фрагментом комплексної науково-дослідницької роботи кафедри
дерматовенерології медичного факультету Сумського державного
університету “Функціональний стан нейрогуморальних систем у хворих
рецидивуючими дерматозами, комплексне їх лікування та вторинна
профілактика рецидивів захворювань” з № держреєстрації 0198V007720 та
фрагментом планової науково-дослідної роботи Інституту дерматології та
венерології АМН України: ОК 10.01 “Вивчити вплив соціально-економічних
та екологічних чинників на захворюваність поширеними хворобами шкіри і
розробка профілактичних заходів (епідеміологічне дослідження)” – №
держреєстрації 0101V001111. Дисертант виконував фрагмент комплексної
науково-дослідницької роботи, присвячений вивченню патогенезу
вульгарного псоріазу зі збереженою залежністю загострень дерматозу від
сезонних, психоемоційних та інших факторів середовища (в подальшому –
хворі на псоріаз), розробці і апробації нового патогенетично
обгрунтованого методу лікування (ейкозамодулююча терапія).

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих на псоріаз із
застосуванням ейкозамодуляторів на підставі вивчення ролі
функціонального стану ейкозаноїдної, ноцицептивної та цитокінової систем
організму.

Для досягнення мети дослідження поставлені такі задачі:

1. Вивчити рівень вмісту у плазмі крові хворих на псоріаз ейкозаноїдів
(простагландинів Е2 та F2( – ПГЕ2, ПГF2(, лейкотриєну В4 – ЛТВ4),
субстанції Р (СР), цитокінів (інтерферону ( – IF(, фактора некрозу
пухлин – TNF(, інтерлейкінів 1( та 6 – IL-1(, IL-6);

2. Обґрунтувати патогенетичну терапію хворих на псоріаз з урахуванням
функціонального стану ейкозаноїдної, ноцицептивної та цитокінової систем
(ейкозамодулююча терапія); порівняти її ефективність з традиційною
методикою лікування;

3. З’ясувати механізми впливу розробленої методики ейкозамодулюючої
терапії на функціональний стан вищезазначених систем хворих на псоріаз;

4. Провести аналіз функціональних відносин між змінами вищезазначених
показників і ступенем тяжкості клінічних ознак та перебігу псоріазу;

5. Впровадити у систему диспансеризації хворих на псоріаз методику
ейкозамодулюючої терапії і визначити її ефективність.

Об’ект дослідження. Хворі на вульгарний псоріаз зі збереженою залежністю
загострень дерматозу від сезонних, психоемоційних та інших факторів
середовища (хворі на псоріаз).

Предмет дослідження. Патогенетичні механізми псоріазу, корекція порушень
функціональних систем (ейкозаноїдної, ноцицептивної, цитокінової) при
комплексній терапії з використанням сігану.

Методи дослідження:

Клінічний – постановка діагнозу, визначення ступеня тяжкості клінічних
ознак та перебігу псоріазу, контроль ефективності лікування.

Загальноклінічні лабораторні дослідження – загальні аналізи крові та
сечі, копрограма, біохімічні аналізи крові.

Радіоімунні – визначення вмісту у плазмі крові ПГЕ2, ПГF2(, ЛТВ4, СР.

Імуноферментні – визначення вмісту у плазмі крові IF(, TNF(, IL-1(,
IL-6.

Статистичний – оцінка достовірності та визначення кореляційних зв’язків
між дослідженими показниками.

Наукова новизна одержаних результатів:

– вперше у хворих на псоріаз комплексно проведена порівняльна
характеристика функціонального стану ейкозаноїдної, ноцицептивної та
цитокінової систем, проведено аналіз ролі порушень їх взаємовідносин в
механізмах розвитку клінічних ознак захворювання;

– вперше розроблено новий метод лікування хворих на псоріаз з
урахуванням функціонального стану вищезазначених систем (ейкозамодулююча
терапія), який забезпечує корекцію функціональних змін ейкозаноїдної,
ноцицептивної та цитокінової систем; розроблена методика
ейкозамодулюючої терапії вперше впроваджена в систему диспансеризації.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено, клінічно
апробовано та запроваджено у практику новий комплексний метод терапії
хворих на псоріаз із застосуванням ейкозамодулюючої терапії, який
дозволяє скоротити терміни лікування.

Розроблено, клінічно апробовано та запроваджено у практику
диспансеризації хворих на псоріаз новий комплексний метод вторинної
профілактики рецидивів захворювання із застосуванням ейкозамодулюючої
терапії, який забезпечує відсутність рецидивів на тривалий термін або
значне зменшення ступеня тяжкості проявів захворювання.

Результати наукового дослідження впроваджені у практику роботи
Луганського, Полтавського та Сумського ОШВД, Донецького МШВД №1,
Сумської міської дитячої клінічної лікарні №1 та використовуються в
навчальному процесі на кафедрах шкірних та венеричних хвороб
Дніпропетровської державної медичної академії, Луганського державного
медичного університету, Сумського державного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно здійснено аналіз
літератури, забір матеріалу, проведено лікування хворих на псоріаз та
диспансерний нагляд за ними; виконано статистичний аналіз одержаних
показників, сформульовано основні висновки роботи. Більшу кількість
комплексних радіоімунних та імуноферментних досліджень стану систем
ейкозаноїдів, ноцицепції та цитокінів у хворих на псоріаз до та після
лікування різними методами здійснено автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження докладено на:
обласних науково-практичних конференціях медичного факультету Сумського
державного університету (Суми, 2000 р.) та Сумського осередку
української асоціації лікарів-дерматовенерологів (Суми, 2001р.); першому
з’їзді алергологів України (Київ, 2002 р.); Республіканських
науково-практичних конференціях: “Нові методи діагностики, лікування та
профілактики в ендокринології” (Вінниця, 2003 р.), “Сучасні проблеми
клінічної та теоретичної медицини” (Суми, 2003 р.), “Косметологія –
складова дерматології” (Київ, 2003 р.); науково-практичних конференціях
з міжнародною участю: “Клінічна фармакологія метаболічних коректорів та
взаємодія ліків в клінічній практиці” (Вінниця, 2002 р.), “Актуальні
проблеми підготовки фахівців з фізичної реабілітації в ХХІ столітті”
(Суми, 2003 р.), “Сучасні проблеми дерматовенерології і косметології”
(Полтава, 2003 р.). Видано інформаційного листа МОЗ України про
нововведення (Київ, 2003, випуск 18-19, реєстр № 29/18/03).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 друкованих праць: 6
наукових праць – у спеціалізованих медичних виданнях, рекомендованих ВАК
України: статей – 5 (з них 4 – у моноавторстві), тез – 1; 2 тези
доповідей у збірниках матеріалів наукових конференцій (1), з’їздів (1).

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена українською
мовою на 132 сторінках машинописного тексту. Робота складається зі
вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, обговорення
одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку
використаних джерел: загальна кількість – 200, із них – 118 кирилицею
(роботи авторів України та країн СНД), 82 – латиною (роботи авторів
далекого зарубіжжя); ілюстрована 14 таблицями (з них 1 займає усю
сторінку) та 18 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Під спостереженням знаходилось 110 хворих на псоріаз: чоловіків – 60
(54,5%), жінок – 50 (45,5%), у віці від 14 до 55 років.

Хворі обстежувались комплексно клінічними методами (з’ясування скарг,
анамнезу хвороби та життя, проведення клінічного огляду та загальних
лабораторних досліджень крові, сечі, калу). Радіоімунним методом у 60
хворих на псоріаз (чоловіків – 25, жінок – 35, у віці від 18 до 30
років) досліджували вміст у крові ейкозаноїдів (ПГЕ2, ПГF2(, ЛТВ4),
субстанції Р (СР); імуноферментним методом – цитокінів (IF(, TNF(,
IL-1(, IL-6). Контролем були показники таких же досліджень у 20 здорових
осіб (чоловіків – 10, жінок – 10, у віці від 16 до 25 років) –
фізіологічне значення (норма).

Для радіоімунних досліджень використовувались комерційні діагностичні
набори фірм Farmacia Diagnostigs (Швеція), Інституту ізотопів
(Угорщина), INSTAR (США); за допомогою рахівника (-імпульсів “Gamma”
(Угорщина) обчислювались кількісні значення відповідних показників.

Для імуноферментних досліджень використовувались комерційні набори
реагентів “ProCon” (ООО “Протеиновый контур” – Росія), титр цитокінів
визначали на ридері PR 2100 SANOFI DIAGNOSTIGS (Франція).

За допомогою пакету прикладних програм “Office Professional 2000” фірми
Microsoft Corporation проводилась математична обробка показників
досліджень.

Результати роботи та їх обговорення. У обстежених хворих на псоріаз
захворювання було тривалим, його рецидиви частіше всього залежали від
сезонних, психоемоційних та інших факторів середовища. В період
обстеження до лікування у хворих відмічалась прогресуюча стадія
дерматозу.

Хворі на псоріаз у залежності від методу лікування були розподілені на
групи:

– 20 хворих, лікованих традиційними медикаментозними засобами
(внутрішньо) та з використанням кортикостероїдної мазі – дипросалік
(місцево) – 1-й метод;

– 20 хворих, лікованих традиційними медикаментозними засобами
(внутрішньо) та з використанням індометацинової мазі (місцево) – 2-й
метод;

– 35 хворих, лікованих комплексно з використанням сігану (внутрішньо) та
кортикостероїдної мазі – дипросалік (місцево) – 3-й метод;

– 35 хворих, лікованих комплексно з використанням сігану (внутрішньо)
та індометацинової мазі (місцево) – 4-й метод.

Розподіл хворих в усіх порівняльних групах за статтю, віком, тривалістю
дерматозу у відсотковому відношенні був приблизно однаковим.

Лікування по 1-му методу.

Індивідуально, з урахуванням клінічних особливостей перебігу дерматозу,
ефективності попереднього лікування, результатів обстеження складався
план терапії хворих на псоріаз. Всім пацієнтам рекомендувалась їжа з
обмеженням висококалорійних жирів, виключенням екстрактивних речовин.
Питання про призначення УФО вирішувалось у залежності від сезонності
форми захворювання. Призначались вітаміни (комплексу В, крім В1, а також
А, С, Е, фолієва кислота), седативні препарати, біогенні стимулятори
(алое, ФіБС та ін.). Місцево призначалась кортикостероїдна мазь
дипросалік на протязі 10 днів, після чого – індометацинова мазь.

Лікування по 2-му методу.

Цим хворим, в системі такого ж комплексного лікування, як і по 1-му
методу (внутрішньо), місцево призначалась індометацинова мазь.

Лікування по 3-му методу.

Хворим в системі традиційного медикаментозного лікування призначали
сіган (внутрішньо) по 1 таблетці 3 рази на добу після прийому їжі,
місцево використовувалась кортикостероїдна мазь дипросалік.

Лікування по 4-му методу.

Хворим в системі традиційного медикаментозного лікування призначали
сіган по 1 таблетці 3 рази на добу (внутрішньо) після прийому їжі,
місцево використовувалась індометацинова мазь.

Призначення сігану на відміну від інших нестероїдних протизапальних
препаратів (індометацину, ібупрофену та ін.) не викликає побічного
ульцерогенного ефекту, оскільки цей препарат володіє властивістю
вибірково інгібувати циклооксигеназу-2 [Машковский М.Д., 2001].

В той же час саме використання нестероїдних протизапальних препаратів
дозволяє або значно знизити дозу призначаємих (у разі необхідності)
кортикостероїдів, або взагалі відмовитись від призначення останніх
[Беляев Г.М. и Рыжко П.П., 1996].

Важливою обставиною є те, що багато нестероїдних протизапальних
препаратів не дають достатнього позитивного ефекту, а навпаки, деякі з
них порушують здібність клітин до синтезу інгібіторів протеаз
(колагенази, еластази), і цим сприяють їх ушкодженню.

Сіган інгібує утворення IL-1(, і після “включення” каскаду біохімічних
процесів зменшується синтез простагландинів, що в свою чергу, за даними
українських вчених, впливає на модуляцію процесів синтезу, експресії чи
секреції медіаторів цитокінової та ноцицептивної систем [Буянова А.В.,
1999].

Таким чином, призначення сігану в системі комплексного лікування хворих
на псоріаз є патогенетично обґрунтованим, оскільки може впливати на
важливі патогенетичні чинники цього дерматозу.

Оцінка ефективності лікування хворих проводилась з урахуванням динаміки
не тільки клінічних ознак захворювання, але й досліджених показників
ейкозаноїдної, ноцицептивної та цитокінової систем: вивчались рівні у
крові ейкозаноїдів (ПГЕ2, ПГF2(, ЛТВ4), субстанції Р – радіоімунним
методом та цитокінів (IF(, TNF(, IL-1(, IL-6) – імуноферментним методом.

Радіоімунні та імуноферментні дослідження проводились у 60 хворих, які
були ліковані по 4 вищезазначеним методам (по 15 хворих за кожним
методом лікування).

У цих обстежених хворих розподіл у відсотковому відношенні був приблизно
однаковим за статтю, віком, формою, ступенем тяжкості та давністю
дерматозу при усіх методах лікування.

Досліджені показники при статистичному аналізі порівнювались з
відповідними даними, одержаними у контрольній групі (здорові особи –
норма), а також до та після кожного методу лікування.

Між функціональним станом вищезазначених систем та результатами
лікування вивчались корелятивні зв’язки.

У хворих на псоріаз до початку лікування у порівнянні з контрольною
групою здорових осіб (нормою) виявлені достовірні зміни показників у
крові досліджених систем: підвищення рівней ПГЕ2 у середньому в 2,5
(норма – 1475,8(314,8 нг/л), ПГF2( – у 1,5 (норма – 233,12(27,61 нг/л),
ЛТВ4 – у 2,1 (норма – 156,62(13,38 нг/л), СР- у 2,0 (норма –
201,51(20,34 пмоль/л), IF( – у 4,2 (норма – 515,28(17,23 пкг/мл), TNF( –
у 2,7 (норма – 40,11(1,19 пкг/мл), IL-1( – у 3,4 (норма – 47,74(1,91
пкг/мл), IL-6 – у 2,5 (норма – 4,31(0,15 пкг/мл) рази (рRt1/4D O O L N P R T V r   PR1/4D i ????????ня тяжкості захворювання (в у.б.) після лікування різними методами відмічалась достовірна різниця між 1-м та 3-м, 1-м та 4-м, 2-м та 3-м, 2-м та 4-м методами (р0,05).

Середня тривалість лікування складала:

– по 1-му методу – 27,55+3,21 днів,

– по 2-му методу – 29,40+3,12 днів,

– по 3-му методу – 22,00+2,32 дні,

– по 4-му методу – 22,71+2,14 дні.

І за тривалістю лікування різними методами зберігалась вищезазначена
тенденція достовірності різниці.

Отримані нами дані про результати лікування по перших двох методах
співпадають з дослідженнями інших авторів [Яговдик Н.З. и соавт., 1995].

Протизапальний ефект мазі дипросалік забезпечується її складовими
частинами (глюкокортикоїд – бетаметазон та саліцилова кислота), що
дозволяє здійснити цитокіномодулюючий вплив.

Не менш важливим механізмом дії глюкокортикоїдів є їх сприяння синтезу
та звільненню ліпокортину, і саме завдяки цьому механізму – здатність
інгібувати фосфоліпазу А2. В результаті цього перешкоджається
відщеплення ейкозатетраєнової кислоти від фосфоліпідів мембран
ушкоджених клітин. Глюкокортикоїди пригнічують синтез не тільки
простагландинів, але й лейкотриєнів та оксикислот, бо впливають на
циклооксигеназний, ліпоксигеназний та епоксигеназний шляхи метаболізму
арахідонової кислоти. Водночас вони є і безпосередніми антимедіаторами
запалення, оскільки стабілізують мембрани лізосом та зменшують
активність лізосомальних гідролаз.

Саліцилова кислота, що входить до складу мазі дипросалік, не тільки
сприяє більш глибокому проникненню бетаметазону в шкіру, але й сама
здатна пригнічувати синтез простагландину Е2. Крім того, вона блокує
вільнорадикальні реакції, пригнічуючи тим самим активність вільних
радикалів кисню, які ушкоджують мембрани клітин і сприяють прогресуванню
запалення шкіри.

Саліцилова кислота пригнічує звільнення також інших медіаторів запалення
(гістаміну, брадикініну, серотоніну).

Але слід враховувати те, що глюкокортикоїдні мазі не рекомендується
призначати на протязі тривалого часу, бо їх використання може
супроводжуватись значними побічними ефектами. Крім того, тільки місцевої
ейкозамодулюючої терапії недостатньо для забезпечення повноцінного
протизапального ефекту при лікування хворих на вульгарний псоріаз зі
збереженою сезонністю загострень захворювання.

Індометацинова мазь забезпечує протизапальну дію за механізмами, що
притаманні нестероїдним протизапальним засобам. Її особливою властивістю
є можливість впливати на функціональний стан ейкозаноїдної системи
шляхом модулюючого впливу на систему вторинних клітинних посередників.
Незважаючи на відсутність побічних ефектів від використання цієї мазі
(окрім випадків індивідуальної підвищеної чутливості), її протизапальна
дія носить нетривалий характер, оскільки індометацин не здійснює
комплексної дії на різноманітні механізми ейкозаноїдного обміну.

Призначення сігану одночасно з цими мазями значно посилює їх ефект, бо
дозволяє здійснити вплив на функціональний стан ейкозаноїдної системи на
загальноорганізменному рівні. Крім цього, сіган відноситься до
нестероїдних протизапальних препаратів з селективною спроможністю
інгібувати циклооксигеназу-2. У цьому разі він не тільки запобігає
розвитку ускладнень (особливо з боку органів травлення), але й дозволяє
зберегти цитопротективну дію простацикліну, тобто забезпечується більш
вагомий патогенетичний вплив комплексного лікування хворих на вульгарний
псоріаз зі збереженою сезонністю загострень.

Окрім впливу цього препарату на ейкозаноїдну систему він дозволяє також
регулювати функціональний стан цитокінової системи (перш за все –
нормалізує рівень IL-1( та синергічно діючих з ним інших прозапальних
цитокінів), і завдяки цьому не тільки перешкоджає детергентній дії
протеолітичних ферментів, але й сприяє фізіологічному протіканню
процесів репарації (що є важливим моментом у перебізі
запально-репаративного процесу в шкірі хворих на псоріаз).

Як свідчать дані, що приведені у табл. 1, після лікування мала місце
різниця між показниками систем ейкозаноїдів, ноцицепції та цитокінів у
хворих, лікованих різними методами.

У хворих, лікованих по 3-му та 4-му методам середні показники ПГЕ2 і
ЛТВ4 у крові не відрізнялись від показників у здорових осіб (р>0,05).

У хворих, лікованих по 1-му та 2-му методам показники вмісту ПГЕ2 і ЛТВ4
у крові залишались достовірно (р0,05), а у хворих, лікованих по 1-му та 2-му методах, ці показники в
крові залишались достовірно (р Підписано до друку 2.02.2004 р. Формат 60х84/16. Папір офсетн. Умов.-друк. арк. 0,9. Обл. –вид. арк. 0,9 Тираж 100 прим. Зам. № 75/1. ВАТ “Сумська обласна друкарня” 40021, м. Суми, вул. Кірова, 215. Віддруковано у РЦ ВАТ “СОД” 40030, м. Суми, вул. Кузнечна, 2. Тел./факс: 22-21-42, 22-55-19. PAGE 14

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020