.

Структурно-функціональний стан міокарда лівого шлуночка серця та можливості його корекції лозартаном і небівололом у хворих на стенокардію напруги у п

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
141 2910
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ SYMBOL 162 \f “Symbol” \s 14 ў Я УКРАЇНИ

дніпропетровська державна медична академія

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ

МОРОЗОВА ОКСАНА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК: 616.12.-009.72+616.12-008.331.1]-085

Структурно-функціональний стан міокарда лівого шлуночка серця та
можливості його корекції лозартаном і небівололом у хворих на
стенокардію напруги у поєднанні з гіпертонічною хворобою

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кошля Володимир
Іванович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України,
завідувач кафедри сімейної медицини

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Курята Олександр Вікторович,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач
кафедри госпітальної терапії №1 та профпатології

доктор медичних наук, професор Крайдашенко Олег Вікторович, Запорізький
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри клінічної
фармакології, фармації та фармакотерапії

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра кардіології і функціональної
діагностики, м.Київ

Захист дисертації відбудеться “10” лютого 2005 р. о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України та Інституту гастроентерології
АМН України (пр.Правди, 96, м.Дніпропетровськ, 49074)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України (вул.Дзержинського, 9,
м.Дніпропетровськ, 49044)

Автореферат розісланий ” 20 ” грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02,

доктор медичних наук
М.Б. Щербиніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серцево-судинні захворювання, і в першу чергу
ішемічна хвороба серця (ІХС), залишаються однією з провідних причин
смертності та інвалідності в більшості країн світу, в тому числі в
Україні (Е.Н.Амосова, 1998, В.Н.Коваленко, А.П.Дорогой, 1998). Саме
гіпертонічна хвороба (ГХ) є головним чинником ризику розвитку ІХС та
інфаркту міокарду (М.И.Лутай та співавт., 2002), цереброваскулярної
патології, в тому числі мозкових інсультів (Г.В.Дзяк, Л.И.Васильева,
1998; Е.П.Свищенко и соавт., 2001) і безумовно, впливає на показники
смертності у зв(язку з хворобами кровообігу. Цей показник в Україні
впевнено посідає перше місце серед хвороб кровообігу і складає, за
даними державної статистичної звітності, 60,9% в структурі загальної
смертності. Розглядаючи дану проблему слід відмітити, що ІХС та ГХ
обумовлюють ранню втрату працездатності, інвалідизацію, скорочення
тривалості та якості життя хворих (Є.М.Нейко та співавт., 2002;
В.М.Коваленко та співавт., 1998). Поширенність всіх форм ІХС, за даними
Фремінгемського дослідження в США, у віці 30-44 роки у чоловіків складає
8 %, 55 – 62 роки – 18%. При цьому показники захворюваності та
смертності в Україні за останні роки мають тенденцію до зростання,
особливо у чоловіків в порівнянні з жінками (Е.Н.Амосова, 1998;
В.М.Коваленко та співавт. ,2003).

Серед різних клінічних форм ІХС за частотою виникнення стенокардія
напруги займає одне з провідних місць. Довготривалі спостереження
(Е.Н.Амосова, 1998; В.Dahhf., 1993) показали, що в працездатному віці
39-59 років найбільш часто відмічається сполучення стенокардії напруги і
ГХ, що ставить дані захворювання на перше місце за тимчасовою
непрацездатністю та інвалідністю населення (М.И.Лутай, В.А.Слободской,
2001; С.А.Тихонова, 2002). На сьогоднішній день вважається
загальнопризнаним (Т.Ю.Романюк та співавт., 2002), що при ІХС у
поєднанні з ГХ, підвищується активність гуморальних факторів, які є
важливими чинниками її прогресування і розвитку гіпертрофії міокарду
(О.В.Курята , 2000; Е.Г.Купчинська та співавт., 2002). Як відомо
(О.Й.Жарінов, Н.Д.Орищин, 1998; Ю.Н.Сиренко, 2001), гіпертрофія
міокарду, з одного боку, є компенсаторною реакцією на підвищене
післянавантаження, але водночас зі змінами геометрії лівого шлуночка
(ЛШ) є самостійним фактором, який поряд з активацією нейрогуморальних
факторів істотно впливає на перебіг стенокардії напруги (М.І.Лутай,
2001).

Удосконалення диспансерного нагляду та його ефективна реалізація завжди
ставлять на перше місце кожному практичному лікареві задачу проведення
ефективної антиангінальної та антигіпертензивної терапії, пошуку нових
підходів і нових лікарських засобів та найбільш раціональних схем їх
застосування. В зв(язку з цим, проблема фармакотерапії ІХС в сполученні
з ГХ продовжує залишатись однією з актуальних в сучасній кардіології
(Е.Н.Амосова, 1998). Провідну роль в наш час в лікуванні даних хворих
відіграють блокатори ангіотензинових рецепторів 1 (лозартан) і
бета-адреноблокатори нової генерації з периферичним вазодилятуючим
ефектом – небіволол. Разом з тим, і на сьогоднішній день проблема далека
від вирішення і кожне нове дослідження доповнює і уточнює як загальні
питання патогенезу, так і конкретні питання формування, розвитку і
лікування захворювання. Нові методи лікування базуються на сучасних
уявленнях про механізми розвитку стенокардії напруги та роль, яку в цих
процесах відіграє ГХ, що асоціюється зі складною картиною структурних
змін серцево-судинної системи (гіпертрофія ЛШ, геометрична перебудова,
порушення діастолічної функції), а також із порушенням балансу в системі
так званої пресорної ланки гуморальних і судинних факторів
(катехоламінів, реніну, альдостерону, фактора Вілебранда) (С.Н.Поливода
и соавт., 1999).

Таким чином, подальше вивчення питань патогенезу стенокардії напруги у
поєднанні з ГХ і розробка сучасних методів лікування хворих повинні бути
направлені на усунення клінічних симптомів, попередження їх
прогресування, покращення якості і тривалості життя, економію витрат,
пов(язаних з наданням спеціалізованої медичної допомоги, що є
надзвичайно актуальним і має велике практичне значення.

Вищевикладене стало підставою для проведення цього комплексного
дослідження.

Зв(язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
згідно з планом науково-дослідних робіт Запорізької медичної академії
післядипломної освіти і є самостійною науково-дослідною роботою (№
держреєстрації 0104U006745).

Мета дослідження: поліпшити ефективність лікування хворих на стенокардію
напруги ІІ і ІІІ функціональних класів (ФК) в поєднанні з гіпертонічною
хворобою шляхом використання небівололу та лозартану на основі вивчення
структурно-функціональних змін міокарда лівого шлуночка серця,
нейрогуморальних факторів.

Задачі дослідження:

Вивчити особливості системної гемодинаміки, структурно-функціонального
стану міокарду та нейрогуморальних факторів у хворих на стабільну
стенокардію напруги ІІ та ІІІ ФК в поєднанні з ГХ в залежності від
ступеня підвищення артеріального тиску.

Визначити вплив небівололу на зміни артеріального тиску, функціональний
стан міокарду, параметри кардіогемодинамики і нейрогуморальні показники
у хворих на стабільну стенокардію напруги II та III ФК в поєднанні з ГХ.

Оцінити динаміку показників, що характеризують кардіогемодинамику,
функціональний стан міокарду, активність нейрогуморальних факторів у
хворих на стенокардію напруги II та III ФК при I та II ступенях ГХ в
процесі лікування лозартаном.

З’ясувати ефективність застосування лозартану та небівололу з метою
корекції дисбалансу системної гемодинаміки і функціонального стану
міокарду у хворих на стенокардію напруги ІІ та ІІІ ФК в поєднанні з ГХ І
та ІІ ступенів.

Об(єкт дослідження: хворі на стенокардію напруги ІІ та ІІІ ФК в
поєднанні з ГХ І та ІІ ступенів.

Предмет дослідження: системний кровообіг, функціональний стан міокарду,
стан ренін-ангіотензин-альдостеронової і симпатико-адреналової систем та
активність фактора Вілебранда у хворих на стабільну стенокардію напруги
в поєднанні з ГХ.

Методи дослідження: загальноклінічні, ехокардіографія,
реоплетизмометрія, моніторинг артеріального тиску, радіоімунні методи
визначення рівня реніну і альдостерону, біохімічні методи дослідження
добової екскреції норадреналіну і активності фактора Вілебранда.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначено, за даними
ехокардіографії, особливості структурної перебудови ЛШ серця та
системної гемодинаміки в залежності від ФК стенокардії напруги та
ступеня ГХ.

Вперше проведена комплексна оцінка змін діастолічної функції ЛШ серця та
антигіпертензивного ефекту небівололу та лозартану в процесі
комплексного лікування хворих на стенокардію напруги ІІ та ІІІ ФК в
поєднанні з ГХ I та II ступеня.

Результати дослідження розвивають наукову концепцію нейрогуморальних
впливів та ролі артеріальної гіпертензії в розвитку ІХС серця за рахунок
розшифровки взаємозв’язків між структурно-функціональними змінами
міокарду та системного кровообігу і активністю
ренін-ангіотензин-альдостеронової і симпатико-адреналової систем та
фактора Вілебранда.

Встановлено, що у хворих на стенокардію напруги в поєднанні з ГХ І
ступеня небіволол, впливаючи переважно на денні значення “навантаження
тиском” та варіабельність артеріального тиску (АТ) і переважно
покращуючи діастолічну функцію ЛШ, має більш виражений денний
антиангінальний ефект, а лозартан у хворих на стенокардію напруги в
поєднанні з ГХ І ступеня знижує денні і нічні індекси часу гіпертензії,
відновлює добовий ритм АТ та покращує переважно систолічну функцію ЛШ,
має антиіангінальний ефект на протязі доби.

Практичне значення одержаних результатів. На основі отриманих
результатів дослідження обґрунтовані та впроваджені в клінічну практику
методи застосування небівололу і лозартану в комплексному лікуванні
хворих на стенокардію напруги в поєднанні з ГХ I та II ступеня.

Показано, що оцінка активності медіаторів нейрогуморальної системи,
структурно-функціональної перебудови міокарду, розладів системного
кровообігу має істотне значення при виборі диференційованого лікування
хворих на стенокардію напруги в поєднанні з ГХ.

Результати роботи впроваджено в практику відділення діагностики та
поліклініку обласного кардіологічного діспансеру м.Херсона (акти
впровадження від 18.11.2002 та 19.11.2002), відділення терапії міської
клінічної лікарні №9 м.Запоріжжя (акт впровадження від 30.05.2003),
міської лікарні №10 м.Запоріжжя (акт впровадження від 04.06.2003),
відділення терапії №1 МСЧ Запоріжсталь (акт впровадження від
04.06.2003), відділення кардіології обласної клінічної лікарні
м.Запоріжжя (акт впровадження від 06.06.2003), міської лікарні №1
м.Севастополя АР Крим (акт впровадження від 15.10.2003).

За матеріалами дослідження видані інформаційні листи: Морозова О.В.
Застосування небівололу (небілету) в комплексній терапії хворих на
стенокардію напруги, ускладнену гіпертонічною хворобою: Інф.лист
№92.-К., 2002.-2с. Конівець Ю.М., Морозова О.В. Застосування лозартану
(козаару) в комплексній терапії хворих на гіпертонічну хворобу серця:
Інф.лист №93.-К., 2002.-2с. Здобувачеві належить матеріал дослідження,
розробка і впровадження представленого способу. Інформаційні листи
запропоновані для впровадження в практику роботи
лікувально-профілактичних закладів.

Результати дослідження включено в навчальні програми на кафедрах
сімейної медицини, терапіі №1, терапі №2, кардіології Запорізької
медичної академії післядипломної освіти та на кафедрах госпітальної
терапії №2 і факультетської терапії Запорізького державного медичного
університету.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто виконала інструментальні і
лабораторні дослідження, провела інформаційний і патентний пошук,
сформулювала мету і задачі дослідження. Самостійно здійснені клінічне
обстеження і лікування хворих, та контроль за його ефективністю. Автором
самостійно проведені аналіз одержаних результатів, їх математична
обробка, сформульовані основні положення, висновки, практичні
рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались на науково-практичній конференції з міжнародною участю
“Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної
гіпертензії та її ускладнень” (Харків, 2002), на ХІV науково-практичній
конференції “Здобутки клінічної та експериментальної медицини”
(Тернопіль, 2002), на науково-практичній конференції “Профілактика і
лікування артеріальної гіпертензії в Україні в рамках реалізації
Національної програми” (Київ, 2002), на 63 підсумковій
науково-практичній конференції “Актуальні питання медичної науки та
практики” Запорізького державного інституту удосконалення лікарів
(Запоріжжя, 2002), на науково-практичній конференції “Актуальні питання
медичної науки та практики” Запорізької медичної академії післядипломної
освіти (Запоріжжя, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових робіт: 5
статей в наукових журналах (з них 4 у спеціалізованих медичних виданнях,
рекомендованих ВАК України), 4 статті в збірниках наукових праць, 3 в
тезах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 109 сторінках
машинописного тексту і складається з вступу, опису матеріалів і методів
дослідження, 3-х розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення
результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій. Робота
ілюстрована 18 таблицями і 19 рисунками. Список літератури містить 354
роботи вітчизняних та іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих та методи дослідження. Обстежено 230
хворих на стенокардію напруги, з яких у 111 хворих була діагностована
стенокардія напруги ІІ ФК і у 119 – стенокардія напруги ІІІ ФК. Серед
пацієнтів з стенокардією напруги ІІ ФК у 39 відмічалась ГХ І ступеня, у
42 – ГХ ІI ступеня і у 30 були нормальні цифри АТ (контрольна група). В
групі хворих на стенокардію напруги ІІІ ФК ГХ І ступеня була
діагностована у 39 хворих, ГХ ІІ ступеня- у 49 і у 31 хворого АТ був в
межах нормальних показників (контрольна група). З метою контролю також
було обстежено 30 здорових осіб відповідної статі та віку. Основну масу
хворих на стенокардію напруги в поєднанні з ГХ склали особи в
працездатному віці 40-49 та 50-59 років (87,4 %). Більшу частину
обстежених – 126 осіб (54,8 %) склали чоловіки, меншу – 104 ( 45,2 %)
жінки.

Згідно до мети та задач дослідження, комплексне лікування з
використанням небівололу було проведено у 30 хворих з стенокардією
напруги ІІ і у 31 – ІІІ ФК в поєднанні з ГХ І ступеня, а комплексне
лікування з використанням лозартану – у 31 хворого з стенокардією
напруги ІІ і 32 – з стенокардією напруги ІІІ ФК в поєднанні з ГХ ІІ
ступеня. Пацієнтам з ІІ ФК стенокардії небіволол призначався один раз
на добу в дозі 2,5-5 мг, а лозартан – в дозі 25 мг; хворим з
стенокардією напруги ІІІ ФК небіволол призначався в добовій дозі 5-7,5
мг, а лозартан – в добовій дозі 50 мг. Водночас з метою контролю було
проведено лікування хворих на стенокардію напруги ІІ (15 пацієнтів) та
ІІІ ФК ( 16 хворих) в поєднанні з ГХ І ступеня, яким в комплекс
лікування включався атенолол (у перших – в добовій дозі 75 мг; у других
– в добовій дозі 100 мг) та 16 пацієнтів з стенокадією напруги ІІ і 17
хворих з стенокардією напруги ІІІ ФК в поєднанні з ГХ ІІ ступеня, яким
в комплекс лікування включався периндоприл: в першій групі – в добовій
дозі 4 мг; в другій – в добовій дозі 8 мг. Комплексне лікування
лозартаном та периндоприлом при стенокардії напруги ІІ та ІІІ ФК в
поєднанні з ГХ ІІ ступеня, так як і при лікуванні небівололом і
атенололом, становило 6 місяців. Хворі приймали нітрогліцерин по
потребі.

Діагностика стенокардії напруги, її функціонального класу та ступенів ГХ
здійснювалась на основі широкого комплексу клінічних і інструментальних
методів дослідження.

Виділення функціональних класів стабільної стенокардії напруги
проводилось з урахуванням клінічної характеристики ІХС згідно пропозицій
експертів ВООЗ (1983) та класифікації ГХ, прийнятої в Україні у 1992
році за наказом МОЗ України №206 від 30.12.92 р. та рекомендованої до
подальшого використання згідно наказу №247 від 1.08.1998 року.

В роботі застосовувались такі методи дослідження як ехокардіографія,
холтеровське моніторування АТ, тетраполярна реоплетизмометрія, що
дозволило вивчити зміни АТ і системної гемодинаміки в залежності від ФК
стабільної стенокардії напруги та ступеня ГХ , що водночас дозволило
провести оцінку ефективності лікування. Ехокардіографічні дослідження
проводили за стандартними методиками, за допомогою яких розраховувались
КДО і КСО ЛШ, УО і ХО, ФВ ЛШ, швидкість циркулярного скорочення волокон
міокарду, ММ ЛШ. Водночас, з метою більш точної оцінки насосної функції
серця абсолютні значення об’ємних показників ЛШ визначались у відношенні
до площі поверхні тіла, тобто іКДО (см3/м2), УІ, СІ (л/м2), іММ ЛШ
(г/м2). Функціональний стан ЛШ при різних варіантах його геометрії
оцінювався по відношенню КДО до ММЛШ (індекс КДО/ММЛШ) та по кінцевому
систолічному меридіональному стресу (КСМС) ( B.R.Devereux., et al.1991
). Діастолічна функція ЛШ визначалась за динамікою його наповнення за
кривою трансмітрального кровотоку. При цьому досліджувались: максимальна
швидкість раннього діастолічного наповнення (Е), максимальна швидкість
наповнення передсердь (А) і їх співідношення (Е/А), інтегральні
швидкості раннього та пізнього наповнення (Еі і Аі), час
ізоволюметричного розслаблення (IVRT), а також відношення часу
прискорення раннього наповнення до тривалості ізоволюметричного
розслаблення (ЧПРН/ IVRT) та рівень КДТ в ЛШ. Порушення діастолічної
функції ЛШ встановлювали за критеріями W.H.Gaash (1994).

Для оцінки периферичного кровообігу використовували тетраполярну
реоплетизмометрію, за допомогою якої вивчали периферичний кровообіг в
судинному басейні пальця. Дослідження проводились на реоплетизмографі
РПГ 2 – 02 за методикою Н.А. Єлизарової та співавт. (1992). Особливості
змін АТ та ефективність антигіпертензивної терапії визначалась шляхом
добового моніторингу АТ, що дозволило оцінити тривалість
антигіпертензивної дії препарату, встановити правильні режими його
прийому та дозування.

Активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи досліджувалась за
рівнем реніну і альдостерону плазми, які визначались радіоімунним
методом за допомогою лічильника гама-випромінювань “Rаck Gamma”(Швеція)
і наборів фірми “Immunotech”(Чеська республіка), а стан
симпатико-адреналової системи досліджувався за даними добової екскреції
норадреналіну за уніфікованою методикою Е.Ш. Матліної та співавт. (1976)
за допомогою флюоресцентного спектрофотометра фірми “HITACHI” (Японія).
Активність фактора Вілебранда визначалась за методом С.М.Поліводи та
співавт. (патент України 35204 А МПК 6 G01N33|00). Кров для радіоімунних
і біохімічних досліджень брали вранці, натщесерце з кубітальної вени.
Обстеження хворих проводились в динаміці: до та після лікування.
Отримані результати оброблялись за методами варіаційної статистики з
розрахуванням достовірності різниці за параметричним (Ст(юдента) і
непараметричним (Манна-Уітні) критеріями; проведенням кореляційного і
дисперсійного аналізів. Статистична обробка отриманих даних проводилась
за стандартними програмами на персональному комп SYMBOL 162 \f “Symbol”
\s 14 ? ютері IBM Pentium III з використанням програмної системи
Microsoft Exel.

Результати дослідження та їх обговорення. На підставі проведеного
ехокардіографічного обстеження було виявлено, що іКДО ЛШ з
прогресуванням важкості стенокардії напруги в усіх групах мав тенденцію
до зростання, при цьому у хворих з ГХ ІІ ступеня він був достовірним і,
відповідно, відносно здорових (58,3±1,7 см3/м2) складав: 7,9 %(62,9±1,4
см3/м2; р0,05); СІ – на 11,1 % 3,0±0,1 л/хв/м2,
р0,05); СІ – на 11,0 % (3,0±0,1 л/хв/м2; р0,05) і
4,4 % (37,0±2,3 см3/м2; р>0,05), а СІ був підвищеним, відповідно – на
7,4% (2,9±0,1 л/хв/м2; р>0,05) і 3,7% (2,8±0,1 л/хв/м2; р>0,05), що було
обумовлено більш високими показниками ЧСС, контроль – 71,9±5,8;
стенокардія напруги ІІ ФК – 74,8±3,1; р>0,05; стенокардія напруги ІІІ ФК
– 76,1±2,2; р>0,05.

Вказані зміни показників серцевого викиду супроводжувались погіршенням
функціонального стану ЛШ, яке проявлялось зниженням ефективності
лівошлуночкових скорочень на тлі достовірного зростання
післянавантаження, про що свідчило зниження фракції викиду, швидкості
лівошлуночкових скорочень і індекса КДО/ММ та збільшення периферичного
судинного опору. Так в групах хворих на стенокардію напруги ІІ та ІІІ
ФК в поєднанні з ГХ ІІ ст., ФВ ЛШ мала тенденцію до зниження, як
відносно здорових, так і контрольних груп. Водночас Vcf – 1 і відношення
КДО/ММ були знижені в усіх групах хворих, а показники КСМС мали
тенденцію до зростання: здорові – (56,6±4,2)·103 д/см2, ГХ І ст. – 28,8
% (72,9±6,3)·103 д/см2; р0,05.

Вивчення показників периферичного кровообігу показало, що з наростанням
важкості стенокардії напруги відмічалось і прогресуюче зниження як УО,
так і ХО кровообігу в пальці, яке у пацієнтів з ГХ І ст. для УО
становило, відповідно, при стенокардії ІІ та ІІІ ФК 2,2 % (17,9±1,0 мкл)
і 9,8 % (16,0±0,7 мкл); у хворих з ГХ ІІ ст. – 12,6 % (16,5±0,4 мкл) і
16,4% (15,3±0,9 мкл).

Дослідження показників маси міокарда (ММ) ЛШ показало, що у пацієнтів з
ІІ класом стенокардії напруги в поєднанні з ГХ І ст., іММ ЛШ відносно
здорових (70,5±6,4 г/м2) зростав на 75,5 % (123,7±6,9г/м2; р0,05); 51,6
% (81,1±6,5 с; р0,05)
та 12,1 % (3,7±0,2 пмоль/л; p>0,05).

Стан симпатико-адреналової системи у хворих на стенокардію напруги був
вивчений за даними добової екскреції норадреналіну. Проведені
дослідження показали, що вже у хворих контрольних груп (стенокардія
напруги ІІ та ІІІ ФК без ГХ) відносно здорових (91,5±3,2нмоль/добу)
спостерігалось достовірне збільшення екскреції норадреналіну, яке
складало, відповідно, 19,8 % (109,6±3,7 нмоль/добу; рHJLNPRTV„°T V ?$?„i: T V | ? i ?????? ?????y???? ????? ?? hQ}©@?oyB* ????? 5 =+0,582; р(0,01), а показники добової екскреції норадреналіну та активності фактора Вілебранда - з ЗПСО (r =+0,427; р(0,02; r =+0,529, р(0,01) та ММ ЛШ (r =+0,406; р(0,05; r =+ 0,475; р(0,05). Вивчення змін структурно-функціонального стану ЛШ, його діастолічної функції, показників добового моніторингу АТ та динаміки нейрогуморальних факторів під впливом комплексного лікування небівололом було проведено у 61 хворого (30 хворих із стенокардією напруги ІІ і у 31 - ІІІ ФК) з ГХ І ступеня, а лозартаном - у 63 хворих (31 хворий на стенокардію напруги ІІ і 32 - з стенокардією напруги ІІІ ФК) ГХ ІІ ступеня. Водночас з метою контролю було проведено лікування хворих на стенокардію напруги ІІ (15 пацієнтів) та ІІІ ФК ( 16 хворих), в поєднанні з ГХ І ст., яким в комплекс лікування включався атенолол та 16 пацієнтів із стенокадією напруги ІІ і 17 хворих із стенокардією напруги ІІІ ФК, в поєднанні з ГХ ІІ ст., яким в комплекс лікування включався периндоприл. Лікування та спостереження за хворими тривало протягом 6 місяців. Вплив небівололу на структурно-функціональний стан міокарда ЛШ у хворих на стенокардію напруги в поєднанні з ГХ характеризувався достовірним зростанням УІ ЛШ. Водночас показники СІ у хворих із стенокардією напруги ІІ ФК під впливом небівололу також мали тенденцію до зростання (в середньому на 3,3 %; р>0,005); у хворих на стенокардію напруги ІІІ ФК
вони практично не змінювались, незважаючи на достовірне зниження ЧСС.

Найбільш істотні зміни спостерігались зі сторони показників регіонарного
кровообігу в пальці. Так у пацієнтів із стенокардією напруги ІІ ФК УО та
ХО кровообігу в пальці порівняно з контролем зростали достовірно, що для
УО становило 36,1 % (до лікування – 18,0±1,1 мкл, після лікування –
24,5±1,1 мкл; р0,05), для ХО – 28,1 % (до лікування
– 1,35±0,04 мл/хв, після лікування – 1,73±0,06 мл/хв; р0,05) і на 29,2 % (до лікування – 1,20±0,09мл/хв, після
лікування – 1,55±0,04 мл/хв; p0,05). Зростання
даних показників перебігало на тлі істотного зниження ЗПСО (1-а група –
21,4 %; р0,05); 2-а група – 19,9 %, р0,05) та “офісних” значень систолічного (1-а група
– 18,2 %, р0,05); 2-а група – 17,4%, р0,05) і діастолічного (1-а група – 8,1 %, р>0,05;
контроль – 6,8 %, p>0,05); 2-а група – 8,3 %, р0,05) АТ.

Покращення центрального і регіонарного кровообігу супроводжувалось і
зростанням ефективності лівошлуночкових скорочень та покращенням
показників діастолічної функції ЛШ. Аналіз показників дорбового
моніторингу АТ показав, що небіволол більш істотно і достовірно, в
порівнянні з атенололом знижував рівень систолічного АТ, як всередньому
за добу, так і, в більшій мірі, денних та нічних його значень. При цьому
також відмічалось і зниження показників діастолічного АТ, однак воно
було виражено в меншому ступені і не завжди носило достовірний характер.
Водночас було виявлено, що небіволол знижував переважно денні показники
“навантаження тиском” та варіабельність систолічного АТ. Рівень денних
та нічних значень варіабельності систолічного АТ у хворих на стенокардію
напруги ІІ ФК зменшувався, відповідно, на 48,9 % (р0,05), а ухворих
на стенокардію ІІІ ФК – на 46,3 % (р0,05).

Зміни структурно-функціонального стану міокарда ЛШ у хворих на
стенокардію напруги в поєднанні з ГХ під впливом комплексного лікування
лозартаном проявлялись позитивною динамікою, яка характеризувалась
достовірним зниженням “офісних значень” систолічного і діастолічного
АТ, яке в 1-й групі складало для систолічного тиску – 16,9 %( до
лікування- 174,1±8,5 мм рт.ст., після лікування – 144,6±10,8 мм рт.ст.;
р0,05; 2-а група – до лікування –
141,2±6,3 г/м2, після лікувіання – 127,5±4,1 г/м2, 9,7%, р>0.05 так
збільшення відношення КДО/ММЛШ, що свідчило про його позитивні
структурно-функціональні зміни та тенденцію до деремоделювання.

Динаміка показників регіонарного кровообігу в пальці в процесі
комплексного лікування характеризувалася достовірним зростанням УО і ХО
кровообігу, однак під впливом лозартану дані зміни були більш суттєвими
і становили в 1-й групі для УО – 38,3 %; р0,05).

Вплив лозартану на стан діастолічної функції ЛШ характеризувався
достовірним зростанням максимальної швидкості раннього діастолічного
наповнення і її інтегральних значень та відношення Е/А. Покращення
трансмітрального кровообігу на тлі лікування лозартаном проявлялось
також збільшенням відношення часу прискорення раннього наповнення до
тривалості періоду ізоволюметричного розслаблення. Проведені дослідження
показали, що показник ЧПРН/IVRT в першій групі зростав на 38,7 %
(р0,05)
і 13,5 % (р>0,05). При цьому зниження КДТ в ЛШ, відповідно, по групах
складало: 14,8 % (р>0,05) і 12,8 % (р0,05) і 12,3 % (р>0,05).

Водночас спостерігалося і зниження “навантаження тиском”, тобто індекси
часу гіпертензії систолічного і діастолічного АТ при ГХ І ст. в денний
період у хворих на стенокардію напруги ІІ та ІІІ ФК зменшувались,
відповідно, на 30,5 % (р0,05).

Динаміка показників активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
під впливом комплексного лікування свідчила, що на тлі лікування
небівололом в обох групах обстежених спостерігалось достовірне зниження
вмісту реніну та альдостерону в сироватці крові, яке в першій групі,
відповідно, складало: 22,1 % (р0,05),
а в другій групі – з 37,5(2,9 до(58,1(4,6 Вт (р0,05); друга група – 5,9 % (р>0,05). При цьому
вміст альдостерону в обох групах мав тенденцію до зниження (відповідно:
3,4 %; р>0,05 і 5,0 %; р>0,05).

Водночас на тлі лікування лозартаном відмічалось і зниження добової
екскреції норадреналіну, яке було менш суттєвим порівняно з контрольною
групою хворих, яким в комплекс лікування включався периндоприл. Зниження
активності фактора Вілебранда було найбільш виражене в групах хворих,
яким в комплекс лікування включався лозартан. Так, у хворих на
стенокардію напруги ІІ ФК активність фактора Вілебранда знижувалась на
21,2 % (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020