.

Клініко-психопатологічні особливості розладів особистості в учасників ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС у віддаленому періоді та їх ко

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
120 3104
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Осуховська Олена Сергіївна

УДК 616 89-008.4-07:614.876

Клініко-психопатологічні особливості розладів особистості в учасників
ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС у віддаленому періоді
та їх коригування

14.01.16 – психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор

Табачніков Станіслав
Ісакович,

Український
науково-дослідний інститут соціальної

і судової психіатрії та
наркології МОЗ України,

директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Ревенок Олександр
Анатолійович, Український науково-дослідний інститут соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділ
судово-психіатричних проблем наркології, завідувач відділу

доктор медичних наук, професор Тітієвський Сергій Володимирович,
Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України,
факультет післядипломної освіти, кафедра психіатрії, психотерапії,
медичної психології і наркології з курсом сексології, професор кафедри

Провідна установа

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, м. Харків

Захист відбудеться “24” червня 2004 р. о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському
науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий “22” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук,
Гриневич Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції
(ЧАЕС) стала найбільшою радіаційною катастрофою сьогодення, яка мала
глобальні наслідки у вигляді радіаційного впливу на значну частину
території України й інших країн світу (Табачников С. И. 1988, 1989,
1991; Спиженко Ю. П., 1992). За період, що минув з моменту аварії на
ЧАЕС, відзначено підвищення рівня частоти захворювань нервової системи,
які на теперішній час домінують і становлять 22,4% усієї вперше
виявленої патології в осіб, які брали участь у ліквідації наслідків
аварії на ЧАЕС (Холодова Н. Б. в соавт., 1993; Табачников С. И., 1994;
Логановский К. Н., Нягу А. И., 1995; Солдатов С. К., Ушаков И. Б.,
1995). Особливе значення здобуває вивчення віддалених наслідків аварії,
які розширили коло досліджень психічних розладів в осіб, що зазнали
екстремальні стресові впливи при різноманітних великих аваріях і
катастрофах (Морозов А. М., 1992, 1996; Александровский Ю. А., 1993,
1995, 1998; Крыжановская Л. А., 1996, 1997; Напреенко А. К., 1997;
Ревенок А. А., 1999). У ході клінічних спостережень непсихотичних
психічних розладів в осіб, які перебували в екстремальній ситуації,
виявлена тенденція розвитку хронічних форм межових психопатологічних
порушень, одними з проявів яких є розлади особистості (Чуприков А. П. в
соавт., 1992; Краснов В. Н. в соавт., 1992, 1995; Кутько И. И.,
Павлов А. Ю., 1995; Морозов А. М., Крыжановская Л. А., 1998). Відзначено
також, що клініка цих змін може істотно змінюватися за рахунок впливу
шкідливих чинників фізичної природи, що супроводжують екстремальні
ситуації, зокрема іонізуюче випромінювання. Логановський К. М. і
Нягу А.І. (1995), обстеживши працівників зони відчуження ЧАЕС у
1986–1987 рр., встановили, що психічно здоровими з них є лише 21%. З
часом психосоціальні наслідки аварії на ЧАЕС набувають нових рис,
обумовлених як впливом стресу та радіації, так і змінами зовнішньої
сфери життєдіяльності людини (Румянцева Г. М., 1998; Логановский К. Н.,
2002). Нині актуальність проблеми психічних порушень, зумовлених аварією
на ЧАЕС, розладами особистості зокрема, пов’язана з проявом впливу
“малих доз” іонізуючої радіації і психосоматичними ефектами перенесеного
ураження (Титиевский С. В., 1998, 1999; Москаленко В. Ф., Горбань Є. М.,
Табачніков С. І. у співавт., 2001). Зміни психіки, які вперше виникли в
осіб, що постраждали у зв’язку з аварією на ЧАЕС, після робіт у зоні
відчуження та евакуації у вигляді патологічного розвитку особистості,
становили 82,7% (Напреенко А. К. в соавт., 1992, 1995). Актуальними
також залишаються питання лікування та корекції даної патології,
удосконалення системи медичної та соціальної реабілітації потерпілих
(Александровский Ю. А. в соавт., 2002). У результаті цього ретельне,
всебічне дослідження клініко-психопатологічних особливостей розладів
особистості та розроблення методів їх корекції в учасників ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді є важливою
медико-соціальною проблемою.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану НДР Українського науково-дослідного
інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за
темами: “Вивчити структуру депресивних розладів і суїцидальної поведінки
в потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та розробити методи
їхньої корекції” (№ державної реєстрації 0202U000099), “Розробка
диференційованої системи лікувально-профілактичних, реабілітаційних та
організаційних заходів щодо надання спеціалізованої психологічної,
психіатричної та психотерапевтичної допомоги постраждалим внаслідок
техногенних аварій і катастроф на прикладі небезпечних видів
промисловості України” (№ державної реєстрації 0102U000098).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – вивчити
клініко-психопатологічні особливості розладів особистості та розробити
методи їх диференційованої корекції в учасників ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС у віддаленому періоді.

Задачі дослідження:

1. Дослідити клініко-психопатологічну структуру розладів особистості в
учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді та
виділити в ній основні клінічні прояви.

2. Встановити особливості формування особистісних розладів в учасників
ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді.

3. Проаналізувати клініко-психопатологічну структуру розладів
особистості в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у
віддаленому періоді та осіб, які не брали таку участь.

4. Розробити методи диференційованої корекції розладів особистості в
учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді.

Об’єкт дослідження – розлади особистості.

Предмет дослідження – клініко-психопатологічна структура розладів
особистості в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у
віддаленому періоді.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний,
експериментально-психологічний, клініко-анамнестичний, катамнестичний і
статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше за допомогою
клініко-психопатологічного, експериментально-психологічного,
клініко-анамнестичного та катамнестичного методів дослідження вивчено
клініко-психопатологічну структуру розладів особистості та виділено їх
основні клінічні прояви в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
у віддаленому періоді.

Уперше проаналізовано клініко-психопатологічну структуру розладів
особистості в осіб, які не брали участь у ліквідації наслідків аварії на
ЧАЕС (контрольна група), та результати аналізу зіставлені з даними
основної групи.

Уперше встановлені особливості формування особистісних розладів в
учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді та
значно підвищена якість діагностики цих розладів за МКХ-10.

Уперше розроблені методи диференційованої корекції розладів особистості
в досліджуваних пацієнтів.

Практичне значення одержаних результатів. Впровадження в клінічну
практику запропанованого нами метода визначення особистісних розладів
дало змогу дослідити їх клініко-психопатологічну структуру, особливості
формування та розробити ефективні методи диференційованої корекції цієї
патології в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому
періоді.

Запропоновані підходи до визначення клініко-психопатологічних
особливостей розладів особистості та їх корекції в учасників ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді впроваджені у практику
Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань, Донецької
обласної клінічної психіатричної лікарні, Регіонального
реабілітаційно-діагностичного центру МОЗ України (м. Костянтинівка), у
навчальний процес кафедри психіатрії, психотерапії, медичної психології
та наркології з курсом сексології ФПО Донецького державного медичного
університету ім. М. Горького МОЗ України, цикли стажування та
інформатики Українського науково-дослідного інституту соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України. Крім того, отримані
наукові та практичні дані можуть бути використані в клінічній практиці,
у процесі підготовки психіатрів і медичних психологів психіатричної
мережі медичних установ, у навчальному процесі кафедр психіатрії,
психології медичних університетів і академій післядипломної освіти МОЗ
України.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено аналіз
літературних джерел, клініко-психопатологічне,
експериментально-психологічне, клініко-анамнестичне та катамнестичне
обстеження 180 пацієнтів, що страждають на розлади особистості, виконано
статистичний аналіз і опис отриманих результатів, наукову інтерпретацію
всіх здобутих у дослідженні даних. Автор самостійно розробив основні
положення роботи, методи диференційованої корекції розладів особистості
в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, сформулював висновки,
запропонував практичні рекомендації. Особисто автором надано
консультативно-діагностичну та психокорекційну допомогу усім пацієнтам.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки
дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на міжнародній
науково-практичній конференції “Інформаційно-хвильова терапія: досвід,
проблеми, перспективи” (м. Київ, 1999), науково-практичній конференції
“Проблеми охорони здоров’я населення промислового регіону” (м. Донецьк,
1999), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми
соціальної і судової психіатрії та наркології” (м. Київ, 2001),
міжнародній науково-практичній конференції “Біопсихосоціальна модель як
нова парадигма розвитку психіатрії в Україні” (АР Крим, м. Симеїз,
2002), II Національному Конгресі неврологів, психіатрів та наркологів
України “Психоневрологія ХХI століття” (м. Харків, 2002), міжнародній
школі-семінарі “Актуальні проблеми профілактики, корекції і лікування
депресій в психіатричній, наркологічній та загальносоматичній практиці”
(м. Київ, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 статей у фахових
виданнях (згідно з переліком ВАК), усі без співавторства.

Обсяг та структура дисертації. Загальний обсяг дисертації – 146 сторінок
машинописного тексту (109 сторінок основного тексту). Дисертація
складається з вступу, огляду літератури, трьох розділів, присвячених
результатам власних досліджень, узагальнення результатів дослідження,
висновків, списку літератури, який містить 133 джерела вітчизняних і
зарубіжних авторів, 2 додатків. Робота ілюстрована 16 рисунками і 9
таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проводилося в 1997–2001 роках
на базі Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань.
Загальна кількість обстежених хворих становила 407 пацієнтів чоловічої
статі, що у плановому порядку проходили огляд і обстеження у
лікаря-психіатра. 227 чоловіків (чол.) виключено з подальшого
дослідження у зв’язку з наявністю психоорганічного синдрому, оскільки ця
патологія не входила у задачі нашого дослідження. Об’єктом дослідження
стали особистісні розлади, класифікація яких проводилася відповідно до
критеріїв діагностики та лікування психічних розладів за МКХ-10. У межах
інших органічних розладів особистості та поведінки внаслідок
захворювання, ураження чи дисфункції головного мозку (F07.8)
діагностовані параноїдний, шизоїдний, дисоціальний, істеричний,
ананкастний, тривожний, залежний особистісні розлади. З 407 чол. до
основної групи увійшли 150 чол., які мали в анамнезі черепно-мозкову
травму (54% – струс, 46% – забій головного мозку), учасники ліквідації
наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС у 1986–1989 роках. До аварії на ЧАЕС, за
даними медичної документації, вони були практично здоровими і по
допомогу до психіатра не зверталися. До контрольної групи – 30 чол. з
попереднім діагнозом “розлад особистості” (РО), у яких також була в
анамнезі черепно-мозкова травма (у 60% – струс, у 40% – забій головного
мозку). 180 хворих основної та контрольної груп оглянуті
фахівцями-консультантами (невропатологом, офтальмологом, терапевтом). За
допомогою РЕГ судин головного мозку виявлено порушення у 123 (82%)
пацієнтів основної групи центральної регуляції судинного тонусу –
дистонію судин головного мозку за гіпертонічним, гіпотонічним і змішаним
типами з перевагою останнього. За даними ЕЕГ, у 35 (23,3%) пацієнтів
основної групи виявлено дезорганізований тип ЕЕГ: альфа-активність
домінувала, однак була низькою за частотою і хитливою за модуляцією.
Середня доза радіаційного опромінення, яка була відзначена в документах,
дорівнювала 19,5Бер.Усі пацієнти працювали в 30-кілометровій зоні від 9
до 180 днів.

В основній групі, що нараховувала 150 хворих, 80 чол. (53,3%) були
пацієнтами гастроентерологічного відділення, 70 чол. (46,7%) –
пацієнтами кардіологічного відділення. У віці 30 – 39 років
спостерігалося 30,7% хворих; 40–49 років – 51,3; 50–60 років – 18%.
Аналіз сімейного статусу свідчив про те, що на момент обстеження
одружені або ті, що проживали в цивільному шлюбі, склали 76%, розлучені
– 14%, неодружені – 10% хворих. Пацієнти, що проживали у задовільних
житлово-побутових умовах, склали 94,7%, у незадовільних – 5,3%. За
рівнем освіти хворі розподілилися таким чином: із середньою освітою –
1,4%; середньою професійною освітою – 80,6%; вищою – 18%. Професійна
структура не відповідала отриманій освіті. Так, в основній групі:
інженерно-технічні працівники – 19,3% (інженери, гірничі майстри ділянок
видобування, гірничі майстри підземного транспорту – 13,3%, технічні
службовці – 6%), прохідники – 62% (шахтарі – 42,7%, колишні
військовослужбовці – 6,6%), гірничі робітники очисного вибою – 18,7%
(шахтарі – 28%, колишні військовослужбовці – 3,4%). За даними
соціально-демографічної характеристики хворі основної та контрольної
груп статистично не відрізнялись. Розподіл пацієнтів досліджуваної та
контрольної груп за рівнем соціально-трудової дезадаптації свідчить про
те, що 42,7% з них мали інвалідність за соматичними захворюваннями, яка
встановлювалась з 1992 р. по 1998 р.

У роботі використовувались клініко-психопатологічний,
експериментально-психологічний, клініко-анамнестичний, катамнестичний та
статистичний методи дослідження. Отримані шляхом застосування
структурованого інтерв’ю у пацієнтів, учасників ліквідації наслідків
аварії (УЛНА) на ЧАЕС, і їх близьких дані заносилися до спеціально
розробленої нами Уніфікованої карти обстеження УЛНА на ЧАЕС, яка
складалася з 3 розділів: соціально-гігієнічного, клініко-діагностичного
і психодіагностичного.

Всі отримані в ході дослідження дані було переведено у цифрову форму та
піддано статистичній обробці з використанням пакета статистичних програм
“Statistica for Windows”. Для опрацювання результатів застосовувалися
також непараметричні методи порівняння вибірок. Аналіз і підрахунок
процентних характеристик та коефіцієнтів кореляції здійснювалися за
допомогою програми SPSS 10.0.5 for Windows 2000. Для рангових кореляцій
непараметричних даних використовувався коефіцієнт Спірмена. Оцінка
вірогідності результатів включала визначення помилки репрезентативності
(середньої помилки відносних величин) і обчислення критерію Стьюдента.

Результати дослідження. У ході дослідження УЛНА на ЧАЕС було
встановлено, що параноїдний розлад особистості мав місце в 0,7%
випадків, шизоїдний – у 1,3%, дисоціальний – у 2%, істеричний – у 3,3%,
ананкастний – у 4%, тривожний – у 37,3%, залежний – у 32,7%,
пасивно-агресивний – у 18,7% пацієнтів. В той же час у пацієнтів
контрольної групі у порівнянні з основною спостерігались переважно
тільки тривожний (46,7%) та залежний (16,7%) РО.

Окрім зазначених вище розладів особистості виявлено астенічний синдром
у 21 (14%) пацієнта основної та 7 (23,3%) – контрольної групи, який був
представлений такими ознаками: скаргами на слабкість, млявість,
підвищену фізичну та психічну стомлюваність, труднощі, пов’язані з
запам’ятовуванням і відтворенням інформації, порушення уваги, підвищену
чутливість до різних зовнішніх подразників (звуків, шуму, яскравого
світла, температури). У 123 (82%) пацієнтів основної та 15 (50%) –
контрольної групи діагностовано астеновегетативний синдром, до симптомів
якого поряд з переліченими вище розладами астенічного кола увійшли
прояви вегетативної дисфункції: коливання артеріального тиску,
погіршання самопочуття при зміні погоди, загальний гіпергідроз,
періодичні запаморочення.

Дані клініко-психопатологічного, експериментально-психологічного та
клініко-анамнестичного дослідження чоловіків з параноїдним, шизоїдним та
дисоціальним РО не наводяться у зв’язку з недостатньою для статистичного
аналізу кількістю пацієнтів.

Переходимо до опису розладів особистості, найбільш характерних для
основної групи. Так, істеричний РО спостерігався у хворих (3,3%), що
мали середній бал за шкалою F – 16. Закономірним є те, що за шкалою
“активністі на грані зриву” було отримано середній бал – 7,2, оскільки
реалізація екстравертованих патернів в осіб, що відрізняються істеричним
РО, неможлива без включення до цього процесу активного, діяльного,
енергізованого компонента.

У преморбіді хворим з істеричним РО були властиві такі риси акцентуації
характеру, як самодраматизація, перебільшене виявлення емоцій,
неадекватна оцінка власної особистості, прагнення легко досягти впливу
на оточення. За рахунок бажання виділитися серед однолітків і надмірного
виявлення емоцій у більшості випадків пацієнти поставали в ролі лідера,
хоча ненадовго, оскільки емоції та інтелектуально-мнестичні установчі
реакції на діяльність виявлялися поверхневими і нетривалими. У всіх
пацієнтів визначена обтяжена спадковість. Участь у ЛНА на ЧАЕС стала для
цих хворих значним психотравмувальним чинником, поштовхом до появи таких
рис характеру, як постійне прагнення до збудженості, визнання оточення,
а також діяльності, за якої пацієнт перебуває в центрі уваги,
поверховість, емоційна лабільність, що пояснюється бажанням компенсувати
певну неповноцінність у зв’язку з соматичними захворюваннями,
матеріально-побутовими та соціальними проблемами. При статистичному
опрацюванні результатів дослідження нами виявлено негативний
кореляційний зв’язок між віком хворих і ступенем виразності агресивних
(R=-0,884; р 68:Z | H J L x z | ” e - 8hjX X Z O i2yyyyyyyyyyyyyyyyyyyyyyyoa = неприйняття у соціальних ситуаціях, відхилення від соціальної чи професійної діяльності, пов'язаної зі значними міжособистісними контактами через страх несхвалення (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020