.

Дифтерія в умовах промислового міста (клініко –імунологічна характеристика) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
128 2740
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПИДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ІМ Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

ОНІЩЕНКО ТЕТЯНА ЄВГЕНІВНА

УДК 616.931- 02:612.0171]:711.454

Дифтерія в умовах промислового міста (клініко –імунологічна
характеристика)

14.01.13 – інфекційні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2004 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому Державному інституті удосконалення
лікарів ім. О.М.Горького МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Мірошниченко Валентин
Павлович, Запорізький державний інститут удосконалення лікарів ім.
О.М.Горького МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних хвороб

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Руденко Антоніна
Олексіївна, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб Л.В.
Громашевського АМН України МОЗ України, завідувач відділу нейроінфекцій;

доктор медичних наук, професор Чернишова Людмила Іванівна, Київська
медична академія післядипломної освітиім П.Л. Шупіка МОЗ України,
завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб та імунології;

Провідна установа Одеський державний медичний університет МОЗ
України

Захист відбудеться 27.05. 2004 р. о 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при інституті епідеміології та
інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського АМН України за адресою: 03015,
Київ, вул. Січневого повстання,23.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці інституту епідеміології та
інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського АМН України за адресою: 03038,
Київ,

узвіз Протасів яр, 4.

Автореферат розісланий 23.04. 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук
В.В. Кононенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Концепція ВООЗ про різке зниження інфекційної
захворюваності в останні десятиліття виявилася глибоко помилковою.Її
рівень залишається високим, він складає не менш 60 – 70 % серед всієї
патології людини (Гебеш В.В., 1998). Це підтвердила остання епідемія
дифтерії, яка перестала бути “дитячою інфекцією”: серед захворілих
переважали дорослі, летальність досягала 7-13.6 % (Философова Т.Г. и
соавт., 1984; Возианова Ж. И. и соавт., 1991).

90-і роки знову нагадали про існування дифтерії (Иванова В.В., 2000)-від
одиничних випадків захворюваності із середини 80-х років (Фаворова Л.А.и
соавт.,1988; Возианова Ж. И. с соавт.,1991 ), до епідемії з початку 90-х
років (Возианова Ж.И.с соавт.,1992; Возианова Ж.И.с соавт.,1993; Мостюк
А.І. із співавт.,1996; Мостюк А.І. із співавт.,2002).

Ситуація з цим захворюванням свідчить про те, що “керовані” інфекції
залишаються підконтрольними лише доти, поки про них пам’ятають, ними
займаються (Возіанова Ж.І., 1993). Епідемія була обумовлена декількома
причинами: ослабленням природного імунітету серед дорослого населення,
накопиченням неімунних контингентів серед дітей, зміною культуральних
властивостей збудника (Ивано -ва В.В., 2000).

Особливостями епідемії дифтерії 90-х років стали перевага в загальній
структурі захворюваності дорослого населення (ВозиановаЖ.И.и
соавт.,1991; Руденко А.О. із співавт.,1993; Лобода Т.В.,1995; Щербінська
А.М.,1995; Возианова Ж.И., 1996), тяжкий перебіг захворювання та висока
частота розвитку поліорганних уражень (Барштейн Ю.А.и соавт.,1996; Малый
В.П.и соавт.,1996;Тітов М.Б. із співавт.,1996;Бондарев Л.С.и
соавт.,1998; Чорна Т.Т.із співавт.,2000; Малий В.П. із співавт.,2001;
Мостюк А.І. із співавт.,2001). Це не могло не впливати на показники
летальності (КрамарєвС.О.ізспівавт.,1993; Крамарєв С.О.із
співавт.,1995;Зінчук О.М. із співавт.,1998). Загальна летальність від
дифтерії склала 2.3 %, а серед форм, що супроводжувалися значним
токсикозом і набряком підшкірної клітковини шиї, вона досягала 25.7 %
(Рахманова А.Г.и соавт.,1996 ). Отже, висока захворюваність, важкі
ускладнення дифтерії, що часом приводять до інвалідизації та летальності
свідчать про те, що проблема дифтерії залишається актуальною і в
теперешній час.

За даними ряду публікацій клінічна картина сучасної дифтерії
характеризується розвитком серйозних уражень внутрішніх органів
(Шалыгина Н.Б.и соавт., 1990; Иванова В.В.и соавт.,1996; Мостюк А.І. із
співавт.,1996;Турьянов М.Х.и соавт.,1996; Мороз Л.В.,1997; Заплотна Г.О.
із співавт.,1998; Волобуєва О.В.із співавт.,2000; Гладкая Е. А.и
соавт.,2000; Клиса М.М., 2002; ).

Незважаючи на багаторічні дослідження різних аспектів дифтерійної
інфекції, багато питань, що торкаються патогенезу, ранньої діагностики,
лікування цього захворювання, залишаються ще не з’ясованими, або
потребують уточнення (Возианова Ж.И. и соавт., 1996.; Мостюк А.І.із
співавт.,1996;Городецький М. із співавт., 1998; Efstratiou A.and
co-authors.,1998).

Запорізька область відноситься до території з незадовільним станом
здоров’я населення. ( Гойда Н.Г., 2000; Литвинова О.Н.,2000).
Середньорічне ГДК зважених речовин, двоокису азоту, окису вуглецю,
сірчистого ангідриду, сірководню і фенолу у Запоріжжі в середньому
перевищує 41%.Сумарна захворюваність дітей у місті перевищує
середньореспубліканські показники в 1.45 рази, дорослого населення –
1.21 рази (Иванов Б.Я.и соавт.,1993).

Про несприятливий вплив факторів зовнішнього середовища, маніфестуючих
підвищення загального рівня захворюваності, більш важкий перебіг
захворювань, подовження їхніх термінів у Придніпровському регіоні
повідомляють і ін. автори. (Шостакович-Корецька Л.Р.и соавт.,1998).
Значне розповсюдження серед населення вторинних імунодефіцитів також
впливає на збільшення кількості хворих з важкими і генералізованими
формами захворювання (Гебеш В.В.,1998).

З позицій сучасної інфектології розвиток захворювання, особливості його
перебігу багато в чому визначаються індивідуальними особливостями
макроорганізму (Покровский В.И.и соавт.,1994; Ярилин А.А., 1999; Ройт А.
и соавт., 2000). Зміна імунологічної реактивності пов’язана з
різноманітними чинниками соціального, екологічного, психологічного та
політичного характеру. Серед них зростаюче психоемоційне навантаження,
збільшення концентрації хімічних сполук у довкіллі, незбалансованість
харчування (Литвинова О.Н.,2000), вікові особливості (Фокс Р.А., 1987 )
та інш.

Дослідження стану імунної системи у хворих на дифтерію, як одного із
важливих чинників патогенезу цього захворювання, сприяє виявленню
прихованих зрушень і може бути запропоновано як додатковий метод
діагностики та контролю ефективності лікування ( Сенюк О.Ф. і співавт.,
1993).

Розуміючи роль імунологічної реактивності організму у розвитку,
клінічному перебізі й наслідках захворювання, ми вважали за необхідне
вивчити клінічний перебіг й імунологічні показники у щеплених і
нещеплених хворих на дифтерію в вікових групах, з різним ступенем
тяжкості захворювання, при ускладненнях та у бактеріоносіїв в умовах
промислового міста.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Запорізького
державного інститута удосконалення лікарів і є фрагментом наукової
роботи кафедри інфекційних хвороб за темою: “ Вивчення показників
імунного статусу у хворих на дифтерію та бактеріоносіїв коринебактерій
дифтерії ”, державний реєстраційний № 0100V001180.

Мета дослідження: вивчити особливості клінічного перебігу дифтерії в
умовах промислового міста та стан імунної системи в хворих на дифтерію.

Відповідно до мети були поставлені задачі:

1. Вивчити особливості епідемії дифтерії в умовах промислового міста.

2. Вивчити клінічні особливості дифтерії в щеплених і нещеплених хворих
в залежності від тяжкості перебігу, віку, з різними клінічними формами,
при ускладненнях, у бактеріоносіїв C. diphtheriae.

3. Вивчити рівень антитоксичного протидифтерійного імунітету в щеплених
і нещеплених хворих на дифтерію в залежності від тяжкості перебігу,
віку, з різними клінічними формами, при ускладненнях, у бактеріоносіїв
C. diphtheriae.

4. Вивчити показники клітинного імунітету в щеплених і нещеплених хворих
на дифтерію в залежності від тяжкості перебігу, віку, з різними
клінічними формами, при ускладненнях, у бактеріоносіїв C. diphtheriae.

5. Вивчити стан гуморального імунітету в щеплених і нещеплених хворих в
залежності від тяжкості перебігу, віку, з різними клінічними формами,
при ускладненнях, у бактеріоносіїв C. diphtheriae.

6. Визначити стан імунного захисту в хворих на дифтерію.

7. Зіставити клінічний перебіг захворювання в хворих на дифтерію з
імунологічними показниками. Виявити можливість використання
імунологічних показників для прогнозування перебігу захворювання,
розвитку ускладнень.

Об’єкт дослідження: хворі на дифтерію, бактеріоносії C. diphtheriae.

Предмет дослідження: клінічні, серологічні та імунологічні показники у
бактеріоносіїв C. diphtheriae та хворих на дифтерію, враховуючи
вакцинальний статус, вік, наявність супутньої патології, ступінь
тяжкості, характер ускладнень.

Методи дослідження: загальноклінічні (загальний аналіз крові та сечі);
мікробіологічні (бактеріологічні та бактеріоскопічні). Загальна оцінка
кількості клітин імунної системи (Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій,
В-лімфоцитів) та рівня основних класів IgG, IgA, IgM, ЦІК. Визначення
рівня антитоксичного імунітету проводилось в реакції пасивної
гемаглютінації (РПГА).

Наукова новизна одержаних результатів.

– Вивчено клінічну картину та імунологічні показники в хворих на
дифтерію та бактеріоносіїв C. diphtheriae в умовах промислового міста;

– вивчено та проаналізовано клінічні особливості дифтерії у щеплених і
нещеплених хворих в вікових групах, з різним перебігом, ускладненнях, у
бактеріоносіїв C. diphtheriae; вплив супутньої патології на перебіг
захворювання;

– визначені зміни у КЗЗР, Т- і В-системах імунітету в хворих на дифтерію
в вище зазначених групах;

– визначено стан антитоксичного протидифтерійного імунітету в щеплених і
нещеплених хворих на дифтерію в вікових групах, з різним перебігом, при
ускладненнях, у бактеріоносіїв C. diphtheriae;

– визначено стан імунного захисту в хворих на дифтерію з різним
перебігом і ускладненнях;

– виявлено пригнічення та порушення зв’язку між ланками уродженого й
адаптивного імунітету в хворих на дифтерію з тяжким і ускладненим
перебігом;

– запропоновані імунологічні показники, які дозволяють прогнозувати
перебіг дифтерії, появу ускладнень.

Практичне значення отриманих результатів. Описана клінічна
характеристика дифтерії в умовах промислового міста: в щеплених і
нещеплених хворих, у вікових групах. Визначені групи ризику по розвитку
бактеріоносійства C. diphtheriae та захворювання на дифтерію. Доведено,
що із збільшенням віку зростає кількість тяжких і ускладнених форм
дифтерії й негативний вплив тяжкої супутньої патології. Запропоновані
найбільш інформативні імунологічні й серологічні показники для
визначення й прогнозування тяжкості перебігу дифтерії, розвитку
ускладнень:

– визначення абсолютного вмісту лімфоцитів, кількість яких зменшувалась
за три дні до появи ускладнень;

– визначення вмісту ТфР Е-РУЛ, аЕ-РУЛ, ступінь зниження яких визначала
перебіг захворювання, розвиток ускладнень, їх тяжкість;

-визначення IgG, IgM, рівень яких зменшувався із збільшенням тяжкості
захворювання, особливо у нещеплених і хворих старших вікових груп;

– визначення рівня антитоксичного імунітету, рівень якого визначав
перебіг і форму захворювання, розвиток ускладнень.

Запропоновано імунокорегуючу терапію хворим на дифтерію проводити з
урахуванням залучених в імунний захист систем і підсистем.

Основні результати дисертаційних досліджень впроваджені в практику
роботи Обласної інфекційної лікарні м. Запоріжжя.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана під час
навчання в заочній аспірантурі кафедри інфекційних хвороб ЗДІУЛ. У
процесі роботи здобувачем самостійно проведено вивчення та детальний
аналіз наукової літератури з даної проблеми, здійснення інформаційного
пошуку й обгрунтування обраного напрямку досліджень, виконання клінічних
спостережень та лікування хворих. Дисертант опанувала імунологічні
методи досліджень периферичної крові, які були проведені в імунологічній
лабораторії Запорізького обласного центру СНІД. Особисто проведено
комплексний аналіз та систематизацію отриманих результатів, їх
статистичну обробку, розроблені таблиці та рисунки, сформульовані
висновки та практичні рекомендації. На підставі цього підготовлено до
друку наукові публікації, дисертацію, запропоновано практичні
рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати наукових досліджень
були викладені та обговорені на 60-й, 63-й, 64-й підсумкових
науково-практичних конференціях ЗДІУЛ
(м.Запоріжжя,1999,2002,2003),науково-практичній конференції і пленумі
Асоціації інфекціоністів України “Тяжкі форми інфекційних хвороб і
невідкладні стани” (м. Дніпропетровськ., 2002.), на 6-ому з’їзді
інфекціоністів України “Клінічні проблеми боротьби з інфекційними
хворобами” (Одеса, 2002.), конференції Запорізького міського та
обласного товариства інфекціоністів (Запоріжжя, 2002),
науково-практичній конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів
України ” Керовані інфекції ” (м.Івано-Франківськ, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 робіт, з них – 4
статті у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 7 тез
науково-практичних конференцій, 1 патент ( Пат.2002053861 UA, МПК
7G01N21/00, G06M11/02А. Спосіб прогнозування перебігу дифтерії: Бюл.- №
12, 2002; Заявл.11.05.2002; Опубл.16.12.2002; UA 52412 А ).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 149 сторінках
комп’ютерного тексту, складається із вступу, огляду літератури, 3
розділів власних досліджень, аналізу та обговорення результатів,
висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, який
містить 220 літературних джерела. Дисертація ілюстрована 46 таблицями та
28 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Результати роботи базуються на вивченні
особливостей клінічного перебігу та імунологічних показників у 112
хворих на дифтерію та 28 бактеріононосіїв C. diphtheriae. Усі хворі були
госпіталізовані в Обласну інфекційну лікарню м. Запоріжжя у 1995 – 1996
рр.

Відповідно до мети дослідження хворі були розподілені на 2 групи: I –
щеплені хворі АДПМ по затвердженій МОЗ України схемі – 72 особи (64.3
%), II група представлена нещепленими хворими – 40 осіб ( 35.7 % ).
Кожна з груп була розподілена на три підгрупи за тяжкістю перебігу
захворювання. 1-а підгрупа I –ої групи – 36 (50 %) хворих з легким
перебігом, 2-а підгрупа – 23 (32 %) хворих з середньотяжким, 3-я – 13
(18 %) хворих з тяжким перебігом. У нещеплених хворих (II група) –
легкий перебіг дифтерії відзначався в 11 (27.5 %) хворих (1-а підгр.), у
11 (27.5 %) хворих – середньотяжкий (2-а підгр.) і тяжкий в 18 (45 %)
хворих цієї групи (3-я підгр.). Розподіл вікових груп хворих
здійснювався відповідно рекомендацій ВООЗ. Перша вікова група
представлена особами юного віку (14 – 17 років) – 10 (9 %), друга –
молодого (18 – 29 років) – 18 (16 %), третя – зрілого (30 –44 років) –
45 (40 %), четверта – середнього (45 –60 років) – 39 (35 %).Група
бактеріоносіїв C. diphtheriae була представлена 28 особами.

Захворювання на дифтерію реєструвалися в усіх вікових групах, найбільша
кількість хворих припала на осіб зрілого (40 %) і середнього (35 % )
віку. Бактеріоносійство формувалося переважно в осіб молодого віку 50 %.
Серед обстежених хворих на дифтерію і бактеріоносіїв C. diphtheriae
переважали жінки – 60.7 % і 57.1 % , відповідно.

Тяжкість перебігу дифтерії визначалась за критеріями, викладеними в
методичних рекомендаціях “ Тактика ведения больных дифтерией, ангинами,
носителей коринебактерий дифтерии в условиях эпидемического роста
заболеваемости дифтерией “ (Возианова Ж.И.и соавт.,1993).

Діагноз дифтерії бактеріологічно був підтверджений виділенням
Corinebacterium diphtheriae (C.d.) в 104 хворих (92.9 %). Токсигенний
штам (tox +) С.diphtheriae зустрічався у 98.1 %, нетоксигенний (tox -) –
у 1.9 %. Серед виділених токсигенних штамів C.d. переважав “gravis”
(86.3 %) У бактеріоносіїв висівалися тільки токсигенні штами C.
diphtheriae, серед яких так само переважав штам “gravis” (89.3 %).

Імунологічні дослідження проводилися відповідно до методичних
рекомендацій по вивченню імунного статуту (“Уніфіковані імунологічні
методи обстеження хворих на стаціонарному й амбулаторної етапах
лікування” (Київ – 1988) та “ Оценка иммунного статуса организма в
лечебных учреждениях Советской Армии и Военно – Морского Флота ” под
редакцией Гембицкого Е.В.1987).

, де M– медіана, М + b – верхній квартиль, М – а – нижній квартиль. Про
достовірність розходжень отриманих результатів у групах і підгрупах
судили за критерієм Mann –Whitney U –test, який достовірним вважали при
p PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020