.

Імунотропна терапія хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
145 3054
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ”Я УКРАІНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О.Богомольця

ПІЛЕЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ

УДК:612.017:615.834:615.83+615.34:547:616.24

Імунотропна терапія хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в
верхніх дихальних шляхах

14.03.08 – імунологія та алергологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ- 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській військово-медичній академії МО України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: кандидат медичних наук, доцент Кузнєцова Лариса
Володимирівна, Українська військово-медична академія, кафедра військової
терапії

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор медичних наук, професор Бордонос Володимир
Герасимович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця,
завідувач відділом експериментальної та клінічної імунології
науково-дослідного лабораторного центру

доктор медичних наук, професор Пухлик Борис Михайлович, Вінницький
державний медичний університет ім. М.І.Пирогова, завідувач кафедри
фтизіатрії, клінічної імунології та алергології

Провідна установа: Інститут геронтології АМН України, лабораторія
патофізіології та імунології

Захист дисертації відбудеться ” 5 ” лютого 2004 року о 15-30
годині на засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 26.003.02 при
Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця (м.Київ, вулиця
Шовковична, 39/1, Центральна міська лікарня, корпус 2, (аудиторія
кафедри шкірних та венеричних хвороб)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О.Богомольця, 03057, м. Київ, вулиця Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 03.01. 2004 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої Вченої Ради

доктор медичних наук, професор
С.Г.Свирид

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема лікування хворих на бронхіальну астма з
ускладненнями в верхніх дихальних шляхах є однією з актуальних як в
Україні, так і в цілому світі (І.С.Гущин, 1995; 1998; Плейфер Дж.,1998;
F.E.Hargreave, J. Dolovich, 2001; P.H.May, J.Richman, H.W.Harris, 2001;
D.E.Tinktlman, C.K. Naspitz, 2002; E.B.Weiss, M. Stein, 2002).

Останні 20 років характеризуються ростом захворювань та важкістю
перебігу бронхіальної астми, особливо, якщо патологія ускладнюється
алергією в верхніх дихальних шляхах, яка обумовлена вторинним
імунодефіцитом. За соціальним значенням бронхіальна астма виходить на
одне з перших місць серед захворювань органів дихання (Бережна
Н.М.,1996; Чернушенко К.Ф., 1995; Чучалін А.Г., 1999).

Дослідження останніх років показали, що симптоми бронхообструкції, при
бронхіальній астмі , як правило, з”являються одночасно із симптомами
інфекційного процесу і залишаються після одужання, загострюючись при
наступній інфекції (Гущин І.С., Драннік Г.М., 1995; Плейфер Дж., 1998).
Відомо, що в патогенезі бронхіальної астми важливу роль відіграє стан
імунної системи, особливо порушення загального та локального імунітету,
які неминуче виникають на певному етапі розвитку захворювання і в
значній мірі є фактором, що замикає порочне коло прогресування
захворювання (D.M.Paulnode, 1998; D.S.Parker, 199І.)

Для успішного проведення лікувальних заходів, спрямованих на поліпшення
функціонування імунної системи, необхідно чітко визначити роль окремих
її ланок у розвитку процесу, встановити чіткі критерії характеру
імунодефіциту (В.І.Пицький, 1999; І.С.Гущін 1998; Р.М.Хаїтов, 2002).

В період демографічної кризи, яка відзначається сьогодні в Україні, ця
проблема набуває не тільки медичного аспекту, але й соціального.
Необхідно новий підхід до діагностики стану імунної системи при
слабковиражених її порушеннях, який полягає в інтегральній оцінці
здатності її до адекватного функціонування. Специфічна імунотерапія при
бронхіальній астмі за допомогою бактеріальних алергенів є
малоєфективною, тому на сьогоднішній день особливу перспективність має
лікування за допомогою специфічних вакцин, які складаються з лізатів
майже всіх інфекційних збудників хвороб дихальних шляхів, що призводить
до такого важкого захворювання, як бронхіальна астма, а тим паче, якщо
перебіг її проходить на фоні патології в верхніх дихальних шляхах.
Присутність різноманітних порушень імунологічного стану у хворих на
бронхіальну астму потребує такої імуномодуляції, яка б позитивно діяла
на всі ланки імунітету, таким вимогам відповідають специфічні
імуновакцини і, особливо, Імудон, який забезпечує подвійний
імуномодулюючий ефект – специфічний і неспецифічний. Перспективним є
вивчення впливу преформованих природних факторів, та особливо
Пайлер-світла на Т- та В- ланки імунітету у

2

хворих на бронхіальну астму, та обгрунтувати недостатньо обгрунтовані
клінічні та імунологічні критерії для його застосування
(Р.М.Хаітов,1995; У.Пол,1999; Р.А.Томпсон, 1999; Anderson, 1998).

Враховуючи вищезазначене, актуальним являється підвищення ефективності
лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх
дихальних шляхах специфічними вакцинами в комплексі з Пайлер-світлом.

Зв”язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової наукової тематики кафедри військової
терапії Української військово-медичної академії:”Вивчення механізму
специфічного та неспецифічного, системного та локального імунітету у
хворих на алергічні та запальні захворювання та виявлення групи ризику з
серцево-судинної судинною патологією” (Державний реєстраційний номер
0199U0 00213). Здобувачем самостійно виконано імунологічне обстеження та
лікування хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх
дихальних шляхах.

Мета дослідження – підвищення ефективності лікування хворих на
бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах шляхом
оптимізації методу специфічної імунотерапії за допомогою препарату
Імудон та преформованих природних факторів за допомогою поляризованого
поліхроматичного світла – Пайлер-світла.

Задачі дослідження:

Розробити ефективні засоби лікування хворих на бронхіальну астму з
ускладненнями в верхніх дихальних шляхах специфічною імуновакциною
Імудон в комплексі з поляризованим поліхроматичним світлом на основі
вивчення імунного, цитокінового та інтерферонового стутусу, вмісту
гістаміну в базофілах периферичної крові, на основі вивченння
дозозалежного ефекту та індивідуальної чутливості імунокомпетентних
клітин хворих до препарату.

Вивчити стан системних та регіонарних імунних реакцій при бронхіальній
астмі з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах, їх патогенетичну роль
в порівнянні з клінічними особливостями плину даного захворювання та
його наслідком.

Розробити принципи локальної та системної імунокоригуючої терапії в
залежності від важкості захворюваності бронхіальною астмою з
ускладненнями в верхніх дихальних шляхах та показниками їх імунологічної
реактивності.

Вивчити особливості імунокоригуючої терапії при лікуванні хворих на
бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах з
урахуванням індивідуальної чутливості імунокомпетентних клітин та
дозозалежного ефекту лікувального препарату Імудон.

3

Вивчити клінічну ефективність комплесної імуномодулюючої терапії з
включенням специфічної імуновакцини Імудон в алгоритмі лікування хворих
на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах.

Вивчити кореляційну залежність важкості перебігу бронхіальної астми з
ускладненнями в верхніх дихальних шляхах з цитокінами, забезпечуючими
реакції запалення між ФНП-?, IL – 1?, ІФН-?.

Об”єкт дослідження: хворі на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх
дихальних шляхах, які дали згоду на добровільне лікування та обстеження
за допомогою Пайлер-світла та Імудону.

Предмет дослідження: лікування хворих на бронхіальну астму з
ускладненнями в верхніх дихальних шляхах за допомогою специфічної
імуновакцини Імудон та Пайлер-світла.

Методи дослідження: клініко-лабораторні, імунологічні, методи
специфічної алергодіагностики, функціональні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлені особливості
перебігу захворювання на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх
дихальних шляхах при специфічній імунотерапії Імудоном в комплексі з
Пайлер-світлом, що дає можливість вивчення патофізіологічних механізмів
розвитку даного захворювання та дає можливість впровадити в практику
нові схеми лікування, що в свою чергу приведе до підвищення ефективності
терапії хворих на бронхіальну астму шляхом включення в комплекс
лікувальних заходів медикаментозної специфічної імунотерапії в поєднанні
з імуномодулюючими властивостями преформованих природних факторів.
Запропонований новий метод лікування хворих на бронхіальну астму з
ускладненнями в верхніх дихальних шляхах за допомогою специфічної
імунотерапії препаратом Імудон та преформованим природним фактором
Пайлер-світлом.

На підставі одержаних даних запропоновано новий алгоритм та лікувальна
тактика хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних
шляхах.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження
дозволили встановити особливості перебігу захворювання на бронхіальну
астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах при специфічній
імунотерапії препаратом Імудон в комплексі з Пайлер-світлом, що дає
можливість вивчення патофізіологічних механізмів розвитку даної
патології, а також дає можливість впровадити в практику нові схеми
лікування, що в свою чергу приведе до підвищення ефективності терапії
хворих шляхом включення в комплекс лікувальних засобів медикаментозної
специфічної імунотерапії в поєднанні з імуномодулюючими властивостями
фізичних преформованих факторів.

4

Основні положення дисертації впроваджені в роботу алергологічних
відділень Київської міської клінічної лікарні N8, Київського міського
алергоцентру, терапевтичних та пульмонологічних відділень Київського
військового госпіталю, в педагогічний процес кафедри загальної терапії
Української військово-медичної академії, що підтверджено актами
впровадження від 11.03 2002 року.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проаналізовані
наукова і патентно-інформаційна література з проблемами ефективності
специфічної імунотерапії хворих на бронхіальну астму з ускладненнями в
верхніх дихальних шляхах, визначені мета, задачі і методологія
дослідження. Проведений збір клінічного матеріалу і його статистичний
аналіз, написані розділи роботи, сформульовані висновки і запропоновані
практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження у практичну охорону
здоров”я. Автором досконально оцінені наявні методи лікування хворих на
бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах, визначена
їх інформативність. Автором не були використані ідеї та наукові
розробки, які належать співавторам публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались на наукових конференціях Київської медичної академії
післядипломної освіти імені П.Л.Шупика в 2000 р., 2001 р., 2002 р., на
2 з”їзді фтізіатрів та пульмонологів України 2001 р. та 1 з”їзді
алергологів України в 2001 р., на спільному засіданні кафедр військової
терапії, військової загальної практики сімейної медицини, військової
формації Української військової академії і кафедр медичної генетики,
клінічної імунології та алергології, гастроентерології, сімейної
медицини Київської медичної академії післядипломної освіти імені
П.Л.Шупика, науково-дослідного лабораторного центру Національного
медичного університету імені О.О.Богомольця.

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 7 статтях наукових
журналів, 1 монографії, в 1 матеріалах з”їзду.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, 5 розділів особистих досліджень, обговорення отриманих
результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної
літератури, який включає 106 робіт кирилицею та 78 латиницею. Робота
викладена на 178 стор., ілюстрована 36 таблицями і 2 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ.

Матеріали і методи дослідження. Робота основана на аналізі результатів
обстеження 128 хворих на бронхіальну астму з ускладненням в верхніх
дихальних шляхах. Вік обстежених від 18 до 65 років, з них 94 жінки
(73,4%) та 34 (26,6%) чоловіки. Тривалість захворювання коливалась від 6
місяців до 10 років і більше, при цьому до 2-х років хворіло 30 чоловік
(38,4%), від 2 до 5

5

років – 30 (38,4%), від 5 до 10 років (6,3%) і найчисельніша група
хворих, яка страждає бронхіальною астмою – це від 10 до 30 років,
становила 60 чоловік (46,9%). Діагноз бронхіальна астма встановлювався
алергологами на основі комплексного, лабораторно-імунологічного та
інструментального обстеження. Особливе значення надавалось
алергологічному тестуванню. Виділялась клініко-функціональна форма
бронхіальної астми. Характеристика клінічного стану хворого визначалась
шляхом визначення інтегрального клінічного індексу, який включав в собі
14 основних клінічних ознак: кашель, кількість відокремленого
харкотиння, пітливість, слабкість, задишка, затруднене дихання, частоту
приступів затрудненого дихання за добу, катаральні зміни лор-органів,
перкуторний звук, рухомість нижнього легеневого краю, характер дихання,
хрипи сухі та вологі. Оцінка клінічних показників провадилась на основі
пропозицій А.Д.Адо (1980). Всі хворі були обстежені при вступі в
алергологічне відділення , на другу добу та після закінчення лікування
за дві доби перед випискою, в деяких випадках хворі обстежувались від 3
до 5 разів. Контрольну групу 1 (здорові люди) становили 20 практично
здорових людей в віці від 18 до 30 років, з них 15 чоловіків та 5 жінок.
Серед обстежених мали перевагу мешканці міст – 90 чоловік (70,3%),
значно менше пацієнтів мешкали в сільській місцевості 38( 29,7%). У
30 (23,4%) хворих відзначалось легка ступінь важкості хвороби, у 68
(53,2%) – середньої важкості і у 30 (23,4%) відзначалось важкий перебіг
патологічного процесу. Методом цілеспрямованого відбору всі хворі на
бронхіальну астму з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах були
поділені на наступні репрезентативні групи: 1-у групу становили 30
хворих на бронхіальну астму, які одержували лікування Пайлер-світлом,
2-у групу становили 20 хворих на бронхіальну астму, в комплексну
терапію яких було використано специфічний імунний препарат Імудон; 3-ю
групу становили 35 хворих на бронхіальну астму, яким на фоні базисної
терапії було призначено Пайлер-світло в комплексі з Імудоном, в 4-у
групу війшли 35 хворих на бронхіальну астму, які лікувались традиційною
терапією. Терапевтичну дозу Імудону призначали хворим в залежності від
індивідуальної чутливості імунокомпетентних клітин. Необхідність
вивчення трьох доз викликана тим, що застосування тільки однієї
стандартної дози – 0,06 мкг/мл – не завжди відбиває істинну чутливість
лімфоцитів до препарата. Відібрані мінімальна (0,006 мкг/мл та
максимальна (0,2 мкг/мл) дози, які застосовувались в реакції Е-РУК. Було
доведено, що на дозу нижчу мінімальної лімфоцити не реагували, а доза
вища максимальної часто була надто велика і викликала пригнічуючу дію.
Хворим бронхіальною астмою здійснювали дію на область проекції кореня
легень Пайлер-світлом, індукованого від апарату ” Bioptron”
(Швейцарія), який випромінює поляризоване поліхроматичне світло (ППС) в
хвилювому діапазоні 400-2000 нм, що дозволяє йому проникати в тканини
на глибину 2,5-3 см. Лікування проводили кожної доби по 4 хвилини на
груднину на область проекції підгруднинної залози – 1 день, потім 10-14
днів- на проекцію

6

корня легень. Для рішення поставлених задач застосовувались
загальнохімічні, функціональні, алергічні та імунологічні методи
обстеження, після ретельно зібраного алергологічного анамнезу у
пацієнтів в фазі ремісії бронхіальної астми для уточнення етіології
захворювання робили алергологічне обстеження. Провадилось шкірне
тестування побутовими, пилковими, епідермальними, харчовими алергенами.
При негативних результатах скарифікаційних проб провадили
внутрішньошкірні проби. Проби повторювались по закінченні курсу
лікування. У всіх хворих обстежувалась периферійна кров та
бронхоальвеолярний змив (БАЗ). При цьому визначались клітинні та
гуморальні фактори системного імунітету: кількість, субпопуляційний
склад та функційний склад лімфоцитів, функційний склад нейтрофілів,
поглинаюча активність, спонтанний та індукований НСТ-тест, склад IgG, A,
M, E, реактивність базофілів крові, цитокіновий профіль – ІЛ-1, ІЛ-4,
ФНП-?, ІНФ-?. Клітинні та гуморальні фактори регіонарного імунітету в
складі (БАЗ) визначались аналогічно показникам крові. Оцінку Т-системи
імунітету провадили за допомогою тесту спонтанного розеткоутворення
(Е-РУК) по методиці Bach J.N. (1969), для вивчення субпопуляцій
Т-лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+), В-лімфоцитів (CD20+), IgE в сироватці
крові використовували двухступеневий лімфоцитотоксичний тест з
використовуванням моноклональних антитіл “Протеіновий профіль”,
Санкт-Петербург. Реакцію бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) становили
в мікромодіфікації (Хоробрих В.В., 1983; Фремель Г.,1987). Для оцінки
використовували метод рівня включення ДНК, міченого Н 3-тімідіном та
рахували на сцинтилиційному лічильнику N 11321. Результати отримували в
імпульсах на 1 хвилину або в індексах стимуляції. Для вивчення
В-системи імунітету використовували реакцію комплементарного
розеткоутворення (ЕАС-РУК) за методикою А.Н.Чередєєва (1975). Поглинаюча
здібність альвеолярних макрофагів оцінювалась за методом Т.І.Івчик
(1981), а нейтрофільних гранулоцитів по С.Г.Потаповій (1977).
Спонтанний та індукований тест відновлення нітросинього тетразоляю
альвеолярних макрофагів (АМ) та нейтрофільних гранулоцитів (НГ)
провадили по Sigal (1974), визначення специфічного гістаміну з базофілів
крові мікроспектрофлюорометричним методом на апараті “Нitachi” при
довжині хвилі 355-544 нм. Сироватковий склад цитокінів визначався
спектрофотоколориметричним способом із використанням реактивів для
імуноферментного аналізу фірм ІВЛ (Гамбург, Германія) – для ІЛ-1? ,
ІФН-? – Immunogenetics N. V. (Бельгія) – для ФНП-? на аналізаторі
Statfax фірми Labsystems (Фінляндія).

Даний засіб імуноферментного аналізу являється твердофазним
ензимозв”язаним імуносорбентним аналізом (ELISA), який бронхіальна
астмазується на принципі “бутерброду”, де аліквоти сироватки крові
пацієнта інкубуються в чашечках, які покриті первинними антитілами, де
будь-який присутній досліджуваний антиген зв”яжеться з цим антитілом.
Біотинілюване

7

вторинне антитіло, направлене на другу область молекули антигена,
зв”яжеться з ним, утворюючи “бутерброд”.

Результати роботи та їх обговорення. В останні роки особлива увага
приділяється патофізіологічному підходу до лікування хворих на
бронхіальну астму. Експериментально та клінічно доказано, що
бронхіальна астма – імунозалежне захворювання, в патогенезі якого
особливе значення мають порушення клітинного та гуморального імунітету,
а також зміни регіонарного імунітету дихальних шляхів. Поряд з
можливістю рецидиву підвищується небезпека переходу захворювання в
хронічну форму. В зв”язку з цим доцільно використовувати імунотерапію
бактеріальною вакциною Імудон, яка складається з лізату слідуючих
бактерій, які частіш за все являються збудниками захворювань верхніх
дихальних шляхів і, сенсибілізуючи середні, викликають захворювання на
бронхіальну астму (Л.Бластен, 1997; de Week A.L. 1980).

В останній час на фоні імунотерапії широко використовуються
немедикаментозні методи лікування бронхіальної астми, які спрямовані на
корекцію імунного статусу, становить інтерес вплив поляризованого світла
(Пайлер-світла) на імунологічну реактивність організму, що являє собою
електромагнітні хвилі, які осцилюють в паралельних площинах і охоплюють
довжину хвилі від 400 до 2000 нм, іншими словами – це видиме холодне
світло: обмежений діапазон частот інфрачервоного світла. Тому, нашим
завданням було вивчення імунного статусу хворих на бронхіальну астму з
ускладненнями в верхніх дихальних шляхах до і після впливу
поляризованого поліхроматичного світла на фоні традиційної терапії та
Імудону. Об”єктом вивчення було 128 хворих з діагнозом: бронхіальна
стма, персистуюча, середньо-важкий перебіг, стадія помірно вираженого
загострення з ускладненнями в верхніх дихальних шляхах. В залежності від
лікування хворі були розподілені на слідуючі групи: 1-у групу становили
пацієнти, які одержували Пайлер-світло на фоні традиційної терапії (38
чоловік); 2-а група (20 чоловік), яким на фоні базисного лікування
застосовували специфічну вакцину Імудон; 3-я група (35 чоловік), які
лікувались Пайлер-світлом на фоні імунотерапії за допомогою Імудону;
4-а група (35 чоловік) – це група хворих, які одержували тільки
традиційне лікування. Контрольну групу становили 20 практично здорових
осіб, донорів крові. Після проведення обстежень по індивідуальній
чутливості Т-лімфоцитів до Імудону виявилось, що 88,7% хворих чутливі до
середньотерапевтичної дози, що і було використано нами в лікуванні.
Оцінюючи результати проведеного лікування, спочатку оцінювали
ефективність по клінічним проявам хвороби. У хворих на бронхіальну
астму, які приймали Імудон, на фоні світлотерапії відстежено 20%
позитивних результатів – ефективність лікування 5 балів, при цьому
приступів задухи та дихальний дискомфорт не простежувався,
працездатність не порушувалась. У 58% пацієнтів відстежено хороший ефект
– 4 бали – це приступи задухи були періодичні та турбував невеликий
сухий кашель, що потребувала

8

використання ? 2- агоністів короткої дії. Працездатність хворих
зберігалась повністю. Задовільний результат – 3 бали – простежувався у
30% хворих, приступи задухи зберігались, але стали більш легкими, тому
виникла потреба прийняття бронхолітичних препаратів, профілактичного
лікування кромоглікатом або недокромілом натрію і працездатність
зберігалась. У пацієнтів, яким на фоні базисного лікування не призначали
Пайлер-світла, тільки у 10% випадків були одержані відмінні результати
та в 40% був добрий результат, а задовільний – у 50% хворих, що
говорить про доцільність використання Пайлер-світла при лікуванні даної
групи хворих. Результати аналізу змін стану клітинного імунітету у
хворих свідчить про вірогідно більш низький рівень відносної кількості
числа CD3+ у пацієнтів досліджуваних груп в порівнянні з контролем
(60,3±0,21%). У всіх обстежених пацієнтів був достатньо низький рівень
CD4+ (26,73±0,8%) і особливо CD8+ (18,4±1,58%) в порівнянні з
нормальними величинами, відповідно (35,4±0,35% та 25,1±0,50%). В 2-ій
групі хворих, які не приймали терапію поляризованим поліхроматичним
світлом ( ППС), відзначається тенденція до поліпшення показників, але
дані не досягають нормальних величин. В групі пацієнтів, які отримували
ППС на фоні традиційної терапії – рівні CD4+ та CD8+, значно
підвищились та наближались до показників у здорових людей, а
співвідношення CD4+/CD8+ нормалізувалось (р¤P ? I 0 2 4 b d o oe ( * dha$ & 9 10 групи, які отримували тільки базисну терапію, ці показники відповідали до лікування показникам хворих на бронхіальну астму попередньої групи. У пацієнтів після проведеного лікування разом із визначеною вище позитивною динамікою клінічної симптоматики було визначено цілий ряд змін цитокінового профілю. Так, рівень ІЛ-4 в сироватці крові пацієнтів, які лікувалися Пайлер-світлом, значно знизився у порівнянні з таким до лікування та не відрізнявся від показників у здорових осіб. Сироватковий рівень ІНФ-? до лікування в І та ІІ групах хворих був значно нижче, ніж до лікування. Літературні дані свідчать, що при запальній реакції ІНФ-?, який активує макрофагальну частину імунітету, являється прямим індуктором синтезу ІЛ-1? (при запальній реакції, яка обумовлена впливом інфекційного агенту, в більшій ступені, та в меньшій ступені – при атопічному запаленні). ІЛ-1? у фізіологічних умовах здатний підвищувати виробку ІНФ-? шляхом активації Th1-клітин. Таблиця 1 Показники виробництва деяких цитокінів у хворих на бронхіальну астму до та після лікування (M±m) Показники Здо-рові люди, п=20 Хворі на бронхіальну астму, які лікувалися Пайлер-світлом, п=38 (І) Хворі на бронхіальну астму, які лікувалися Імудоном, п=20 (ІІ) Хворі на бронхіальну астму, які лікувалися Пайлер-світлом з Імудоном, п=35 (Ш) Хворі на бронхіальну астму, які лікувалися традиційно, п=35 (1У) до лікування після ліку-вання до лікування після ліку-вання до лікування після ліку-вання до лікування після ліку-вання ІЛ-1? спонтанна 80,40± 10,1 733,6± 104,8* 530,0± 121,6 734,5± 103,2* 650,8± 87,9** 733,4± 101,5 450,1± 0,1 731,2± 100,4 690,1± 16,7 ІЛ-1? індукована 1855± 9,8 4725± 675,0* 4083± 680,5 4719± 598,4* 4517± 432,1** 4725± 670,0 3525± 550,0 4720± 650,0 2010± 10,5 In vivo 30± 22 11,0± 1,5* 4,3± 0,7 12,1± 1,3* 0** 11,0± 1,4 21,1± 5,7 11,2± 1,2 25,1± 9,2 ІЛ-4, пг\мл 25± 15 81,3± 13,5* 27± 6,3** 82,1± 11,9* 29,4± 3,1** 81,3± 12,4 75,1± 15,1 80,9± 11,9 25,7± 0,9 ФНП-?, пг\мл 25± 4 561± 12,2* 44± 7,8** 547± 111,2* 37± 1,3** 560± 11,7 25,1± 10,2 561± 11,9 30,1± 0,2 ІНФ-?, пг\мл 127,8± 24,5 84,7± 0,25** 108,4± 8,9** 82,6± 10,8* 114,4± 23,7** 84,6± 0,3 120,1± 21,4 106,0± 10,9 110,0± 5,6 Примітки:* - достовірність різниці від контролю, р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020