.

Клініко – морфологічна характеристика та лікування хронічного гіпертрофічного пульпіту (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
140 3491
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

ПАВЛЕНКО Світлана Анатоліївна

УДК 616.314.18 – 002

Клініко – морфологічна характеристика та лікування хронічного
гіпертрофічного пульпіту

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії МОЗ
України (ректор – доктор медичних наук, професор Ждан Вячеслав
Миколайович).

Науковий керівник – заслужений діяч науки і техніки України, доктор
медичних наук, професор Ковальов Євген Вікторович, Українська медична
стоматологічна академія МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики
терапевтичної стоматології

Офіційніні опоненти:

доктор медичних наук, професор Мащенко Ігор Сергійович, Дніпропетровська
державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної
стоматології

доктор медичних наук, професор Колесова Надія Арнольдівна, Національний
медичний університет ім. О.О.Богомольця, завідуюча лабораторією
метаболізму та структурного аналізу НДЛЦ

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології

Захист дисертації відбудеться “24” лютого 2004 року о 1330 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Українській
медичній стоматологічній академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул.
Шевченка, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної
стоматологічної академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка,
23.

Автореферат розісланий “23” січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
Дев’яткіна Т.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ліквідація запалення пульпи зуба та профілактика його
ускладнень залишається актуальною проблемою сучасної стоматології,
значення якої обумовлюється високою поширеністю різних форм пульпіту, з
переважанням хронічних його форм (35%), у пацієнтів, які звертаються за
стоматологічною допомогою (Медведченко Е.В., Катурова Г.Ф., Курякина
Н.В., 1988; Иванов В.С., Урбанович Л.И., 1990; Roemero., Rubach W.C.,
Mithell D.F., 1961, та ін.).

Структура пульпи в нормі, зміни, що виникають при гострому та хронічному
її запаленні, висвітлені в роботах багатьох вітчизняних та зарубіжних
авторів (Ковалев Е.В., Савин В.Р., 1987; Аникушкин В.В., Урбанович Л.И.,
1988, та ін.). Однак, дослідження морфологічних змін в пульпі зуба при
хронічному гіпертрофічному пульпіті малочисельні і останні відомі факти
щодо проблеми етіології та патогенезу даної форми пульпіту знайшли своє
відображення в роботах 30–70-річної давнини (Гофунг Е.М., 1933;
Абрикосов А.И., 1950; Мигунов Б.И., 1963; Лихота Т.Ф., 1970).

Переважна кількість авторів при лікуванні хронічного гіпертрофічного
пульпіту рекомендують застосовувати екстирпацію пульпи зуба з подальшим
пломбуванням кореневих каналів, спираючись на дані про незворотні
деструктивні зміни як коронкової, так і кореневої частини пульпи за
даної патології (Зельтцер С., Бендер И., 1971; Пеккер Р.Я., 1980; Алафиф
Хишам, 1993). Такі радикальні заходи небезпечні для тканин пародонта,
для зуба та організму в цілому.

За даними Мехтейса І.А. (1960) в 90% випадків запалення пульпи зуба при
хронічному гіпертрофічному пульпіті обмежується лише її коронковою
частиною, коренева ж пульпа лишається незмінною і має високий
регенераторний потенціал. Це доводить доцільність застосування за даної
патології консервативного методу лікування з частковим збереженням
пульпи зуба.

В такому разі, вибір оптимального методу та ефективного засобу для
лікування хронічного гіпертрофічного пульпіту на основі
клініко-морфологічних досліджень даної патології – актуальне завдання
практичної стоматології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації
є фрагментом наукової теми Української медичної стоматологічної
академії: “Механізми пошкодження зубо-щелепної системи, резистентність
організму і обгрунтування засобів профілактики, терапії і
реабілітації основних стоматологічних захворювань” (Державний
реєстраційний ( 0197U018550 ).

Автор є безпосереднім виконавцем фрагмента запланованої
науково-дослідної роботи.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – базуючись на
клініко-морфологічних дослідженнях обґрунтувати ефективність
консервативного метода лікування хронічного гіпертрофічного пульпіту.

Відповідно до мети були поставлені такі задачі:

1. Визначити клінічні прояви форм хронічного гіпертрофічного пульпіту.

2. Вивчити на електронно-мікроскопічному рівні структурну організацію
пульпи зуба в нормі і при хронічному гіпертрофічному пульпіті.

3. Оцінити ефективність композиції “Діоцинкохім” при ампутаційному
методі лікування хронічного гіпертрофічного пульпіту.

4. Запропонувати системі охорони здоров’я спосіб лікування хронічного
гіпертрофічного пульпіту.

Об’єкт дослідження – зміни пульпи зуба при хронічному гіпертрофічному
пульпіті.

Предмет дослідження – морфологічні зміни пульпи зуба при хронічному
гіпертрофічному пульпіті, особливості клінічних проявів різних форм за
вивчаємої патології і при її лікуванні.

Методи дослідження. Стоматологічне клінічне обстеження осіб проведене з
метою діагностики різних форм хронічного гіпертрофічного пульпіту та
оцінки ефективності запропонованих лікувальних заходів.

Морфологічні дослідження проведені для визначення особливостей
структурної організації пульпи зубів при хронічному гіпертрофічному
пульпіті.

Математичний аналіз з використанням методів варіаційної статистики
проведений для визначення абсолютних величин досліджуваних показників та
характеру їх зв’язків.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше співставлені клінічні прояви хронічного гіпертрофічного пульпіту
із структурними змінами в коронковій і кореневій пульпі зуба.

Вперше проведені дослідження пульпи зуба при хронічному гіпертрофічному
пульпіті на електронно-мікроскопічному рівні, якими доведено, що в
розростаннях пульпи зуба мають місце вогнища запалення – мікроабсцеси.

Обгрунтований і апробований в клініці метод консервативного лікування
хронічного гіпертрофічного пульпіту зі збереженням кореневої пульпи зуба
з застосуванням композиції “Діоцинкохім”.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені клінічні і
морфологічні дослідження мають теоретичне та практичне значення в галузі
стоматології.

Отримані результати морфологічних досліджень пульпи зуба при хронічному
гіпертрофічному пульпіті вказують на доцільність застосування методу
вітальної ампутації для лікування даної патології. Запропонований спосіб
лікування хронічного гіпертрофічного пульпіту з використанням біологічно
активної пасти на основі композиції “Діоцинкохім” попереджає розвиток
ускладнень в тканинах пародонту та хроніоінтоксикації організму.

Рекомендований спосіб підготовки біологічних об’єктів для трансмісійної
електронної мікроскопії (деклараційний патент України № 43154)
забезпечує краще збереження структури досліджуваного матеріалу та більш
якісну його підготовку для електронної мікроскопії.

Запропонований пінцет для тонких маніпуляції (деклараційний патент
України № 45134) підвищує якість праці дослідника при роботі зі зрізами
в гістологічній та електронно-мікроскопічній практиці.

Запропонований спосіб лікування хронічного гіпертрофічного пульпіту
(деклараційний патент України № 60791) забезпечує ефективне лікування
даної патології методом вітальної ампутації та профілактику ускладнень
зі сторони тканин пародонту.

Матеріали дослідження впроваджені у навчальний процес на кафедрі
пропедевтики терапевтичної стоматології, дитячої терапевтичної
стоматології з профілактикою стоматологічних захворювань Української
медичної стоматологічної академії (м.Полтава), кафедрі дитячої
стоматології Дніпропетровської державної медичної академії, кафедрі
терапевтичної та дитячої стоматології Харківської медичної академії
післядипломної освіти при викладанні тем навчальної програми: “Пульпа
зуба”, “Пульпіт”.

Запропоновані результати морфологічних електронно-мікроскопічних
досліджень впроваджено у навчальний процес на кафедрі гістології та
ембріології Української медичної стоматологічної академії (м.Полтава)
при викладені теми “Пульпа зуба”.

Рекомендації з лікування хронічного гіпертрофічного пульпіту впроваджені
в клініці Полтавської обласної стоматологічної поліклініки; міської
дитячої клінічної стоматологічної поліклініки м. Полтава; 4-ї міської
клінічної лікарні м. Полтава; в клініці кафедри пропедевтики
терапевтичної стоматології, кафедри дитячої терапевтичної стоматології
з профілактикою стоматологічних захворювань Української медичної
стоматологічної академії (м.Полтава); в клініці кафедри дитячої
стоматології Дніпропетровської державної медичної академії і обласної
стоматологічної поліклініки м. Харківа.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням. Робота проведена на базі кафедр пропедевтики терапевтичної
стоматології; патологічної анатомії; гістології та ембріології
Української медичної стоматологічної академії (м.Полтава), Полтавської
обласної клінічної стоматологічної поліклініки, 4-ї міської клінічної
лікарні м. Полтави.

Автором самостійно проаналізована наукова література з досліджуваної
проблеми, здійснено патентно-інформаційний пошук, сформульовані мета і
задачі дослідження. Самостійно проведені клінічний набір хворих,
морфологічні дослідження пульпи зубів в нормі та при хронічному
гіпертрофічному пульпіті, лікування хворих з даною патологією. Аналіз
отриманих результатів досліджень, фотографування об’єктів дослідження,
математична обробка матеріалу, формулювання висновків та практичних
рекомендацій також виконані самостійно.

Опубліковані наукові праці мають рівну частку науково-практичної участі
кожного співавтора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
повідомлені та обговорені на міжнародній конференції по гемореології
(Ярославль, Росія, 2001); на міжнародній конференції “Гемореология и
микроциркуляция” (Ярославль, Росія, 2003); на міжнародній ювілейній
науково-практичній конференції “Сучасні методи діагностики, лікування та
профілактики в терапевтичній стоматології” (Полтава, 2003); на засіданні
апробаційної ради №2 “Стоматологія” при Українській медичній
стоматологічній академії (Полтава, 2003).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 11 наукових
публікаціях, з яких 6 – у журналах, ліцензованих ВАК України (з них – 3
без співавторів). Отримані 3 деклараційних патенти України на винахід.

Структура та обсяг. Дисертація викладена на 162 сторінках комп’ютерного
тексту й складається з вступу, огляду літератури, опису об’єктів і
методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, обговорення
отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку
використаних літературних джерел, до якого ввійшли 186 найменувань (136
робіт кирилецею та 50 латиницею). Робота ілюстрована 8 таблицями, 51
рисунком, 4 витягами з медичних карт стоматологічних хворих і 8
рентгенівськими знімками.

Основний зміст роботи

Об’єкт та методи дослідження. Обстежено та проліковано 36 пацієнтів
віком від 20 до 44 років, у яких було поставлено діагноз: “Хронічний
гіпертрофічний пульпіт”. Із них – 19 жінок та 17 чоловіків.

Стан органів порожнини рота досліджували за загальноприйнятими методами,
які рекомендовані ВООЗ (1989).

Для оцінки стану зубів у пацієнтів під час огляду визначали
інтенсивність ураження зубів карієсом (КПВ).

У кожного з пацієнтів проводили оцінку гігієни порожнини рота,
визначаючи гігієнічний індекс (ГІ) за Green – Vermillion.

Реакцію зуба на температурні подразники проводили в момент обстеження
пацієнта за методикою Рубіна Л.Р.

Було проведено вивчення стану пульпи зубів за допомогою
електроодонтометрії за загально прийнятою методикою на апараті ЕОМ – 3.
Електрозбудливість пульпи визначали з шийки зуба.

Стан тканин пародонту вивчали рентгенологічно.

Для уточнення залежності клінічних проявів хронічного гіпертрофічного
пульпіту від морфологічних змін в пульпі при даній патології, всіх
пацієнтів розділили на групи за віком, статтю, формами хронічного
гіпертрофічного пульпіту і давністю захворювання.

До першої вікової групи віднесли 4 пацієнтів 20-24 років; до другої
–15 пацієнтів 25-29 років, до третьої – 12 пацієнтів 30-34 років і до
четвертої – 5 пацієнтів 35-44 років.

За формами хронічний гіпертрофічний пульпіт розділили на фіброзну та
гранулюючу, а по давності захворювання виділили строки в 4-6 місяців;
7-12 місяців і більше 12 місяців.

У всіх пацієнтів на момент огляду загальний стан здоров’я був нами
визначений як задовільний.

Для вирішення поставлених задач проведене лікування 36 пацієнтів віком
від 20 до 44 років з діагнозом: “Хронічний гіпертрофічний пульпіт” в
премолярах верхньої щелепи, молярах верхньої та нижньої щелепи за
методикою вітальної екстирпації та вітальної ампутації.

Всіх пацієнтів було розділено на три групи, залежно від застосованої
методики лікування.

I група (10 пацієнтів) – лікування даної патології проводили методом
вітальної екстирпації з подальшим пломбуванням кореневих каналів
“Евгедентом”.

II група (15 пацієнтів) – лікування хронічного гіпертрофічного пульпіту
проводилося методом вітальної ампутації з подальшим накладанням на
культю пульпи зуба пасти на основі композиції “Діоцинкохім”.

III порівняльна група (11 пацієнтів) – лікування гіпертрофічного
пульпіту проводили за методикою вітальної ампутації з накладенням на
культю пульпи зуба пасти “Life”.

Лікування закінчували накладенням ізолюючої прокладки та постійної
пломби.

Оцінку ефективності лікування хронічного гіпертрофічного пульпіту
проводили в найближчі (2 тижні – 2 місяці) та віддалені (6 і 12 місяців)
строки. За ускладнення вважали виникнення самовільного болю, болю при
накушуванні на зуб, підвищення больової реакції на температурні
подразники та зміни в тканинах періодонта при рентгенологічному
дослідженні.

Ампутовану та екстирповану під час лікування пульпу зуба брали на
морфологічне дослідження, яке проводили за загальноприйнятими в
електронній мікроскопії методиками.

Для морфологічного дослідження пульпи зубів в нормі у практично здорових
людей, віком від 20 до 44 років, було видалено 8 зубів за
ортодонтичними і медичними показаннями.

Морфологічні дослідження ампутованої та екстирпованої під час лікування
гіпертрофічного пульпіту пульпи та пульпи зуба в нормі проводилися на
кафедрі гістології та ембріології УМСА.

Блоки тканини пульпи зуба, заключені в Епон-812, були використані для
виготовлення серійних напівтонких зрізів, які отримували у лабораторії
електронної мікроскопії Української медичної стоматологічної академії за
допомогою ультратома типу УМТП – 7 за допомогою скляних ножів.

Морфометрію судин пульпи зуба в нормі та при хронічному гіпертрофічному
пульпіті проводили за допомогою окуляр-мікрометра МОВ – 1 – 16х методом
стандартних площин.

Вивчення та фотографування підготовлених об’єктів проводилося за
допомогою мікронасадки МФН – 9 та фотоапарата “Practiflex”, а також на
електронному мікроскопі ЕМВ – 100 БР при прискорюючій напрузі 50 кВ
та первинному збільшенні на екрані від 3000 до 30000 разів.

Отримані дані оброблялися методом варіаційної статистики.

Розрахунки проводилися за допомогою ПЕОМ.

Статистична обробка морфометричних даних була проведена за допомогою
комп’ютерної програми Excel.

Результати досліджень. За клінічними проявами хронічного гіпертрофічного
пульпіту нами виявлені дві його форми: гранулююча та фіброзна, які мали
суттєві відмінності як в клінічних так і в морфологічних проявах.

При чому, у пацієнтів першої вікової групи (20-24 років) клінічно
переважала гранулююча форма гіпертрофічного пульпіту (75,00 ± 25,02 %);
в другій віковій групі (25-29 років) гранулююча форма гіпертрофічного
пульпіту зустрічалася в 73,33 ± 11,82 % випадків; в третій віковій
групі (30-34 років) дана форма гіпертрофічного пульпіту була виявлена у
66,06 ± 14,23 % пацієнтів; в четвертій віковій групі (35-44 років)
гранулююча форма гіпертрофічного пульпіту виявлялася в 60,00 ± 24,49 %
випадків, що залежить від тривалості хронічного процесу та від віку
пацієнтів.

Щодо клінічних проявів гранулюючої форми хронічного гіпертрофічного
пульпіту, то пацієнти скаржилися на наявність в причинному зубі виросту,
який називали “диким м’ясом”. Відмічали виражену больову реакцію на
температурні подразники, яка поступово зменшувалася після усунення
останніх, а також підкровлювання з зуба при чищенні та під час прийому
їжі.

Об’єктивно визначалася зруйнована на 1/2 – ? коронка причинного зуба з
локалізацією каріозної порожнини на жувальній або апроксимальній
поверхні, розростання пульпи зуба яскраво червоного кольору, яке
виповнювало каріозну порожнину на 1/2 та ? об’єму. При зондуванні
даного розростання пульпи виникав біль та кровотеча. Розростання мало
вигляд грануляцій.

Проведені морфологічні та морфометричні дослідження пульпи зубів в нормі
та розрослої коронкової пульпи при гранулюючій формі хронічного
гіпертрофічного пульпіту, дали можливість підрахувати кількість судин на
одиницю площі зрізу пульпи зуба в нормі та при гранулюючій формі даної
патології. Було відмічено, що кількість судин при цій формі
гіпертрофічного пульпіту вірогідно збільшувалася в порівнянні з нормою
(33,40 ± 0,34) і становила – 51,73 ± 1,89 (р
0,05), і становила 33,40 ± 0, 34 та 32, 40 ± 1,36 відповідно.

Порівняльний аналіз кількості судин на одиницю зрізу пульпи зуба при
фіброзній формі хронічного гіпертрофічного пульпіту у вікових групах
показав, що в першій віковій групі (20-24 років) вона становила 41, 20 ±
0,41; в другій віковій групі (25-29 років) – 33, 92 ± 2,10; в третій
(30-34 років) – 29,27 ± 3,10 і в четвертій віковій групі (35-44 років) –
27, 50 ± 0,61, що свідчить про дозрівання та організацію грануляційної
тканини, які мають місце при розвитку фіброзної форми хронічного
гіпертрофічного пульпіту і вказує на зменшення кількості судин на
одиницю площі зрізу пульпи зуба при даній формі пульпіту.

З віком, як при гранулюючій, так і при фіброзній формі хронічного
гіпертрофічного пульпіту спостерігалося зменшення кількості судин на
одиницю площі зрізу коронкової пульпи, що, ймовірно, пов’язано зі станом
імунної системи у пацієнтів різних вікових груп.

Клінічні прояви хронічного гіпертрофічного пульпіту (гранулююча та
фіброзна форма) визначалися та підтверджувалися нашими морфологічними
дослідженнями.

У пацієнтів молодшого віку частіш за все діагностувалася гранулююча
форма гіпертрофічного пульпіту. На субмікроскопічному рівні вона
проявлялася реактивними змінами з боку судин мікроциркуляторного русла
пульпи зуба: підвищенням кількості капілярів, збільшенням висоти
ендотеліальних клітин, які іноді закривали просвіт капілярів,
підвищенням проникності судин за рахунок руйнування стінок венул.

Високий рівень опору організму у відповідь на запалення підтверджувався
наявністю в пульпі зуба при гранулюючій формі даної патології в осіб
молодшого віку гранулоцитів, лімфоцитів, плазмоцитів, макрофагів, що
свідчить про активізацію з боку імунної системи організму даної
категорії пацієнтів.

На відміну від пацієнтів першої вікової групи, у пацієнтів четвертої
вікової групи з діагнозом гранулюючої форми гіпертрофічного пульпіту,
клінічні прояви були дещо “стертими”, що проявлялося в зниженні больової
реакції, меншій кровоточивості, зміні вигляду розростання пульпи зуба,
та мало інші морфологічні прояви.

У пацієнтів четвертої вікової групи при гранулюючій формі
гіпертрофічного пульпіту в тканині пульпи виявлені макрофаги та
плазмоцити, але переважаючими були зміни з боку фібробластів і
колагенових волокон (дистрофія та деструкція сполучної тканини пульпи).
На електронно-мікроскопічному рівні в судинах визначалося повнокров’я та
запустіння капілярів, потоншення цитоплазми ендотеліальних клітин.

Фіброзна форма хронічного гіпертрофічного пульпіту клінічно проявлялася
мінімальною больовою реакцією у відповідь на зондування та
термодіагностику, незначною кровоточивістю розростання пульпи зуба, яка
мала вигляд щільного блідо-рожевого “гриба”.

На субмікроскопічному рівні такі клінічні ознаки характеризувалися
розростанням сполучної тканини і, особливо, її волокнистого компоненту,
на фоні зниження кількості фібробластів. В перикапілярних зонах, навколо
мікросудин спостерігалася інфільтрація сполучної тканини гіпертрофованої
пульпи плазматичними клітинами, котрі знаходяться на різних ступенях
диференціювання та гістіоцитами.

Частіше за все фіброзна форма хронічного гіпертрофічного пульпіту
розвивалася в осіб старшого віку. В сполучній тканині пульпи зуба
відмічалося відносне зменшення кількості плазматичних клітин та
макрофагів на фоні збільшення волокнистого її компоненту, що, на нашу
думку, пов’язано з низьким рівнем реактивності організму при розвитку
даної форми патології.

Порівняння діаметру судин мікроциркуляторного русла пульпи зуба в нормі
(14,41 ± 2,4 мкм – венул, та 3,8 ± 0,39 мкм – капілярів) і при
гіпертрофічному пульпіті (18, 3 ± 1,39 мкм – венули, та 6,25 ± 0,63 –
капіляри) показало його збільшення при даній патології. Збільшення
кількості судин на одиницю площі зрізу пульпи зуба вказує на перевагу
проліферативного і гіперпластичного процесів, як відповідь на хронічне
подразнення оголеної частини пульпи при хронічному гіпертрофічному
пульпіті.

e

&HTH

o

$&o

u

onnnnnniaaaa????A?A??

&

„O

^„O

, -ooiaaaaaaiaOEEEEEEEEEEE

„?`„?

o?paeq?r0,05), але мала тенденцію
до вірогідності.

Порівняння ефективності застосування у лікуванні хронічного
гіпертрофічного пульпіту методом вітальної ампутації різних біологічних
паст показало, що за використання пасти на основі композиції
“Діоцинкохім”, ускладнення розвивалися в 6,67% випадків, а за
застосування пасти “Life” майже у 7 разів частіше (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020