МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ(Я УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
УДК 618.3-008.6+615.256
СНІТИНСЬКА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА
Допологова підготовка при прееклампсії вагітних
14.01.01 – акушерство та гінекологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Львів – 2004Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології №2 Львівського
національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор,
член-кореспондент АМН України
Маркін Леонід Борисович,
Львівський національний
медичний університет
імені Данила Галицького МОЗ
України,
завідувач кафедри акушерства
та гінекології №2
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Лизин Михайло Андрійович,
Івано-Франківська державна
медична академія
МОЗ України,
завідувач кафедри акушерства
та гінекології
доктор медичних наук, професор
Жук Світлана Іванівна,
Вінницький національний
медичний університет
імені М.І. Пирогова,
професор кафедри акушерства та
гінекології №1
Провідна установа: Національний медичний університет
імені О.О. Богомольця МОЗ
України,
кафедра акушерства та
гінекології №1, м. Київ
Захист дисертації відбудеться „ 24 ” квітня 2004 р. о 12 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.600.04 при Львівському
національному медичному університеті ім. Данила Галицького
(79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69)
Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного
медичного університету ім. Данила Галицького (79000, м. Львів, вул.
Січових Стрільців, 6)
Автореферат розіслано „ 23 ” березня 2004 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат медичних наук
А.І. Попович
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Частота ускладнення гестаційного процесу пізнім
гестозом вагітних (ПГВ) сягає 18-20% і не має тенденції до
зниження (А.Г. Коломійцева, 1999; А.Н Стрижаков и соавт., 2000; О.Н.
Роговая, 2000). Згідно МКХ 10 перегляду ВООЗ (Женева, 1995) однією з
форм ПГВ є прееклампсія вагітних (ПВ). На сьогодні ПГВ займає одне з
перших місць серед причин перинатальної захворюваності та смертності
(В.М. Запорожан, М.Р Цегельський, 1996; В.И. Краснопольский и соавт.,
1997; J. Antony et al., 2001). Останнє в значній мірі викликано
ускладненнями в інтранатальному періоді, зумовленими, у першу чергу,
розладами формування біологічної готовності материнського організму до
пологів при ПГВ (Н.В. Стрижова и соавт., 1998; М.М. Ганич та співавт.,
1999; A. Scott, P.Owen, 1996). Як відомо, у забезпеченні достатньої
готовності матки до пологів суттєве значення має проведення вагітним
відповідної допологової підготовки (Е.Т. Михайленко, М.Я. Чернега, 1988;
А.В. Забокрицький, 1998).
Для підготовки вагітних до пологів широке застосування отримали
стероїдні гормони, простагландини, ?-адреноміметики, вітаміни та інші
лікарські засоби. Разом з тим, при ПГВ не бажане введення естрогенів
(А.В. Абрамченко, 1999). Навіть локальне застосування простагландинів
нерідко зумовлює гіперстимуляцію матки, первинну дискоординацію
скоротливої діяльності матки, дистрес плода (Е.А. Глаголева, А.П.
Никонов, 2000). Гіпертензивні стани при вагітності є протипоказом до
застосування ?-адреноміметиків (Н.Н. Бисерова и соавт., 1999).
Викладене зумовлює необхідність пошуку нових засобів для проведення
допологової підготовки при ПВ з урахуванням патогенезу розладів
формування біологічної готовності материнського організму до пологів при
даному ускладненні гестаційного процесу.
Про актуальність вивчення вказаних питань зазначається у резолюції ХІ
з(їзду акушерів-гінекологів України (Київ, 2001), Концепції безпечного
мате-ринства на 2002-2005 роки (наказ МОЗ та АМН України від
15.11.2002 № 412 ( 96).
Зв(язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана згідно із планом науково-дослідних робіт кафедри акушерства та
гінекології №2 Львівського національного медичного університету імені
Данила Галицького і є фрагментом теми „Оцінка стану плода при
ускладненнях вагітності та пологів” (№ державної реєстрації
0102U007223).
Мета і задачі дослідження. Мета даного дослідження – на основі розробки,
апробації та впровадження у практику пологодопоміжних установ низки
терапевтично-профілактичних заходів при підготовці вагітних із ПВ до
пологів забезпечити зниження кількості та важкості ускладнень в
інтранатальному періоді, перинатальної захворюваності та смертності.
При виконанні досліджень були поставлені наступні задачі(
1. Виділити основні інтранатальні чинники ризику пошкодження плода
при ПВ.
2. Дати оцінку стану гемоциркуляторного гомеостазу матково-плацентарного
комплексу при ПВ, його ролі у формуванні біологічної готовності
материнського організму до пологів.
3. Вивчити особливості пологової діяльності при ПВ.
4. Дослідити перинатальні результати здійснення корекції розладів
кровообігу в судинах матки при підготовці до пологів вагітних із ПВ.
5. Розробити практичні рекомендації з допологової підготовки жінок із
ПВ, дати оцінку ефективності запропонованим терапевтично-діагностичним
заходам, втілити їх у практику пологодопоміжних установ.
Об(єкт дослідження( прееклампсія вагітних, гемоциркуляція, пре-поло-ги,
пологовий акт.
Предмет дослідження( гемоциркуляторний гомеостаз матково-плацентарного
комплексу, скоротлива діяльність матки, біофізичний профіль плода при
ПВ.
Методи дослідження( клінічні, електрофізіологічні, ультрасонографічні,
доплерометричні, математичні, статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Одержано нові дані про роль
розладів формування біологічної готовності материнського організму до
пологів у виникненні аномалій пологової діяльності, інтранатальні
чинники ризику пошкодження плода при ПВ.
Суттєвою новизною відрізняються результати дослідження впливу стану
гемоциркуляції в судинах матки на перебіг пре-пологів і пологового акту.
Безсумнівний науковий інтерес являють одержані дані про особливості
скоротливої діяльності матки і біофізичної активності плода при ПВ.
Вперше доведено, що застосування антиоксиданта актовегіну, антагоніста
кальцію верапамілу та вазоактивного препарату курантилу забезпечує
ефективну корекцію розладів судинної адаптації при ПВ, знижує частоту та
важкість ускладнень в інтранатальному періоді. У результаті проведених
досліджень розроблена нова наукова концепція допологової підготовки
вагітних із ПВ, в основу якої покладено забезпечення нормального
гемоциркуляторного гомеостазу матково-плацентарного комплексу.
Практичне значення одержаних результатів. Виділено основні інтранатальні
чинники ризику пошкодження плода при ПВ. Визначено роль стану
гемоциркуляторного гомеостазу матково-плацентарного комплексу у
формуванні біологічної готовності материнського організму до пологів,
особливостях перебігу інтранатального періоду. Запропоновано
патогенетично доцільні терапевтичні заходи для проведення підготовки до
пологів вагітних із ПВ. Показана висока ефективність застосування
антиоксиданта актовегіну, антагоніста кальцію верапамілу та
вазоактивного препарату курантилу у корекції розладів судинної адаптації
при ПВ, профілактиці інтранатальних ускладнень. Розроблена, апробована
та втілена у практику охорони здоров(я технологія допологової підготовки
вагітних із ПВ, яка забезпечує зниження перинатальної захворюваності та
смертності.
Основні положення роботи впроваджені у практику пологодопоміжних установ
м. Львова та Львівської області України, використовуються при проведенні
передатестаційних циклів і циклів тематичного удосконалення лікарів
акушерів-гінекологів на факультеті післядипломної освіти Львівського
національного медичного університету імені Данила Галицького.
Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто здійснила вивчення
результатів проведення лікувально-профілактичних заходів 100 вагітним із
ПВ та обстеження 25 жінок із неускладненою вагітністю. При цьому
використані сучасні клінічні, електрофізіологічні та математичні методи
дослідження. У результаті здобувачем особисто визначені основні
інтранатальні чинники ризику пошкодження плода, окреслено значення
забезпечення нормального гемоциркуляторного гомеостазу
матково-плацентарного комплексу у формуванні біоло-гічної готовності
материнського організму до пологів, профілактиці ускладнень в
інтранатальному періоді, розроблено і втілено у практику
пологодопоміжних установ технологію допологової підготовки при ПВ, яка
сприяє зниженню перинатальної захворюваності та смертності.
Всі розділи дисертації, а також друковані праці, написані здобувачем
особисто (співавтору публікацій, як керівнику роботи, належить ідея
дослідження).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
оприлюднено на науково-практичній конференції Львівського відділення
Асоціації акушерів-гінекологів України „Актуальні питання акушерства та
гінекології” (Львів, 1999), науково-практичній конференції Асоціації
акушерів-гінекологів України „Пізні гестози вагіт-них”
(Івано-Франківськ, 2001), ХІ з(їзді акушерів-гінекологів України (Київ,
2001), засіданні Львівського відділення Асоціації акушерів-гінекологів
України (Львів, 2002), міжнародній науково-практичній конференції
„Актуальні питання сучасного акушерства” (Тернопіль, 2003).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 наукові праці (із
них 3 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України).
Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 136
сторінках та складається із вступу, огляду літератури, розділу матеріали
та методи дослідження, двох розділів власних досліджень, аналізу й
узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій
та списку використаної літератури (180 джерел). Робота ілюстрована 18
таблицями та 50 малюнками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Об’єкт, методи та методологія досліджень. Основну групу спостереження
склали 50 жінок із 37-38-тижневою вагітністю, ускладненою ПВ легкого
ступеня. В основу допологової підготовки вагітних було покла-
дено здійснення терапевтичних заходів, скерованих на корекцію розладів
гемоциркуляторного гомеостазу матково-плацентарного комплексу.
Динамічний контроль основних показників стану материнського організму
(артеріальний тиск, електрокардіограма, частота дихання) здійснювали за
допомогою електронної системи спостереження ДКСЧТ.
Дослідження матково-плацентарного кровоплину проводили на
ультразвуковому діагностичному приладі „Sonoace 8800” (Австрія). При
цьому використовували кольорове доплерівське картування й імпульсну
доплерометрію маткових та спіральних артерій. Оцінку кривих швидкостей
кровоплину здійснювали шляхом визначення систоло-діастолічного
співвідношення (С(Д), пульсаційного індексу (ПІ) та індексу
резистентності (ІР). С(Д являє собою відношення максимальної систолічної
та кінцевої діастолічної швидкостей кровообігу (С(Д(А/Д), ПІ виражається
відношенням різниці між максимальною систолічною та кінцевою
діастолічною швидкостями до середньої швидкості кровообігу (ПІ(А-Д/М),
ІР визначається відношенням різниці між максимальною систолічною та
кінцевою діастолічною швидкостями до максимальної систолічної швидкості
кровообігу (ІР(А-Д/А), де А – максимальна систолічна швидкість
кровообігу, Д – кінцева діастолічна швидкість кровообігу, М – середня
швидкість кровообігу. При аналізі результатів доплерографії врахували
рекомендації Л.Б. Маркіна та співавт. (1993), Л.И. Тимченко и соавт.
(2000), R.Thompson et al. (1988).
Ультразвукову плацентографію проводили за допомогою камери „Toshiba”
моделі SAL-38 AS (Японія). Оцінювали комірчатість плацентарної тканини,
кількість, площу та ступінь вираженості центрів котиледонів – ділянок
розрідження ворсинчатого дерева внаслідок плину крові зі спіральних
артерій.
Дослідження мікрогемоциркуляторного гомеостазу матково-плацентарного
комплексу (МКП) проводили шляхом контактної мікроскопії шийки матки.
Кількісну оцінку різних видів циркуляторних розладів (вазоконстрикція
артеріол, агрегація формених елементів, підвищена звивистість судин,
периваскулярний набряк, геморагії, мікротромбози) здійснювали шляхом
визначення індексу мікрогемоциркуляції (МГЦ) у балах за шкалою,
запропонованою В.Г. Жегулович (1986).
За допомогою монітора типу 8030 А фірми „Hewlett-Packard” (США)
здійснювали динамічний контроль частоти серцевих скорочень (ЧСС ) плода
і скоротливої діяльності матки. Вагітним надавали напівфовлерівського
положення. Запис кардіотахограми (КТГ) здійснювали протягом 20 хв на
стрічці, що рухалась зі швидкістю 1 см/хв. При аналізі КТГ враховували,
у першу чергу, частоту осциляцій, кількість, амплітуду, тривалість
акцелерацій і децелерацій ЧСС плода. Комплексну оцінку КТГ проводили за
шкалою W.Fisher et al. (1976).
При аналізі токограми враховували амплітуду, тривалість і частоту
перейм, інтервал між ними, а також відношення часу скорочення до часу
розслаблення.
Висновки про біофізичну активність плода робили на основі результатів
ультразвукового дослідження його дихальних (ДР) та генералізованих (ГР)
рухів, а також оцінки м(язового тонусу. Звертали увагу на здатність
плода повертатися до стану флексії після виконання рухів. Визначали
кількість ГР за 30 хв спостереження, частоту виявлення постійних ДР
плода.
Про готовність материнського організму до пологів судили на підставі
оцінки зрілості шийки матки за шкалою Bishop, кількості та тривалості
скорочень Braxton-Hicks та чутливості міометрію до препаратів
утеротонічної дії (анаприліновий тест).
При аналізі перебігу пологів враховували їх тривалість, наявність тих чи
інших ускладнень, величину крововтрати тощо. Спільно з неонатологом
проводили аналіз перебігу раннього неонатального періоду.
Аналогічні дослідження провели у 25 жінок із доношеною неускладненою
вагітністю.
Контрольну групу спостереження склали 50 вагітних із ПВ, яким проводили
допологову підготовку у відповідності з рекомендаціями О.Т. Михайленка,
М.Я. Чернеги (1988) та В.В. Абрамченка (1999).
Статистичну обробку одержаних результатів досліджень здійснювали з
використанням сучасних методів варіаційної статистики за допомогою
стандартних програм статистичного аналізу Microsoft Excel 5.0.
Результати досліджень та їх обговорення. У відповідності з резолюцією
пленуму Асоціації акушерів-гінекологів України з проблеми „Пізні гестози
вагітних” (2000), при появі клінічної симптоматики ПГВ будь-якого
ступеня важкості при терміні вагітності 37 і більше тижнів поряд із
лікуванням гестозу слід розпочинати підготовку організму вагітної до
пологів з метою забезпечення завершення гестаційного процесу.
Разом з тим, дослідження, проведені у контрольній групі спостереження,
показали, що при ПГВ спостерігаються розлади формування біологічної
готовності материнського організму до пологів. При цьому,
вико-ристання лікувально-профілактичних засобів, рекомендованих для
допологової підготовки О.Т. Михайленком, М.Я. Чернегою (1988), В.В.
Абрамченком (1999), лише у 46% випадків забезпечує достатні
структурно-анатомічні та функціональні зміни шийки матки, позитивну
реакцію міометрію на утеротонічні речовини, формування стійкої пологової
домінанти при ПГВ.
У результаті, пологи у жінок з ПГВ у 26% випадків ускладнюються
патологічним прелімінарним періодом, у 12% – дискоординацією пологової
діяльності і у 16% – гіпотонічною дисфункцією матки. Частота
оперативного розродження сягає 20%, післяпологових захворювань – 12%.
Перинатальна захворюваність дорівнює 18%, смертність – 20‰.
Враховуючи викладене, слід було вважати доцільним провести поглиблене
дослідження причин порушення формування готовності материнського
організму до пологів, зробити спробу вдосконалити допологову підготовку
при ПГВ.
Основну групу спостереження склали 50 жінок із 37-38-тижневою
вагітністю, ускладненою ПВ легкого ступеня важкості.
При дослідженні вікових показників жінок встановлено, що 10% з них були
у віці до 18, 42% – 18-25, 28% – 26-30, 16% – 31-35 і 4% – 36-40 років.
Вік батька у 6% випадків був до 20 і у 8% – 40 і більше років. Виробничі
шкідливості у матері мали місце у 12%, у батька – у 14% спостережень.
Незбалансоване харчування відмічене у 34% вагітних. Тютюнопалінням
страждали 8%, зловживали алкоголем 2% жінок. Шлюб не був зареєстрованим
у 8% вагітних. Емоційних навантажень зазнавали 14% жінок. Зріст 150 см і
менше відмічений у 6%, маса тіла на 25% перевищувала норму у 4%
спостережень. У 16% випадків мав місце пізній початок медичного
спостереження в антенатальному періоді.
Дані пологи були першими у 66%. У 24% вагітних проміжок часу між
пологами дорівнював 4-7, у 8% – 8 і більше років. Порушення
менструального циклу відмічені у 22%, непліддя 2-3 роки – у 8%, більше 3
років – у 8% випадків. Анамнез 10% жінок був обтяжений викиднем, 18% –
штучним абортом. Наявність ПГВ у спадковому анамнезі мали 12%, ПГВ при
попередній вагітності – 14% жінок. У 12% випадків відмічене неправильне
положення матки, у 4% – гіпоплазія матки, у 2% – вади розвитку матки.
Запальний процес внутрішніх статевих органів перенесли 22%, операції на
матці – 4%, операції на яєчниках і трубах – 6% жінок.
Декілька дитячих інфекцій в анамнезі мали 58%, перенесли скарлатину в
дитинстві 16% вагітних. Недостатністю кровообігу страждали 12%, вадами
серця – 8%, гіпертонічною хворобою – 12%, артеріальною гіпотонією – 10%,
хронічними захворюваннями органів дихання – 8%, захворюваннями печінки –
6%, захворюваннями нирок – 16%, цукровим діабетом – 4%, захворюваннями
щитоподібної залози – 18%, захворюваннями надниркових залоз – 4%,
анемією – 24%, міопією та іншими захворюваннями очей – 8% жінок. Гострі
інфекційні захворювання під час даної вагітності мали місце у 14%
випадків. Дана вагітність ускладнилась вираженим раннім гестозом у 20%,
загрозою викидня – у 16%, загрозою передчасних пологів – у 2%, затримкою
розвитку плода – у 6% жінок.
В усіх випадках відмічалось підвищення систолічного та діастолічного
артеріального тиску (АТ). АТ систолічний коливався від 130 до 150, АТ
діастолічний – від 80 до 90 мм рт. ст. АТ пульсовий складав не менше 50,
різниця АТ систолічного на обидвох руках була не більшою 15, різниця АТ
діастолічного – не більше 10 мм рт. ст. Протеїнурія в разовій порції
сечі не перевищувала 1 г(л, у сечі були відсутні нирковий епітелій і
циліндри, погодинний діурез перевищував 50 мл(год. Набряки
спостерігались лише на нижніх кінцівках. Тромбоцитопенії,
гіпербілірубінемії не відмічалось. В ок-ремих випадках мало місце
помірне підвищення рівня печінкових ферментів.
Проведені дослідження виявили наявність розладів судинної адаптації в
усіх випадках ускладнення гестаційного процесу ПВ. При контактній
мікроскопії шийки матки виявлялися наступні типи розладів
мікрогемоциркуляторного гомеостазу матково-плацентарного комплексу(
ущільнення капілярної сітки, підвищення звивистості судин,
неоднорідність калібрів судин із чергуванням ділянок констрикції та
дилятації, внутрішньосудинна агрегація формених елементів та
тромбоутворення, активація артеріоло–венулярного шунтування,
периваскулярний набряк. У деяких випадках відмічені мікрогеморагії.
Індекс МГЦ складав, в середньому, 11,8(0,4 бали (р(0,05).
При неускладненому перебігу вагітності кровоплин в маткових артеріях і
судинах плацентарного ложа має двофазний спектр і характеризується
низькою пульсацією та високим діастолічним компонентом.
Доплерометричне дослідження матково-плацентарного кровообігу при ПВ
виявляло підвищення резистентності кровоплину в басейні маткової
артерії. У вагітних основної групи спостереження показники судинного
опору в маткових (С/Д – 2,23(0,12( ПІ – 0,69(0,06( ІР – 0,40(0,03) і
спіральних (С/Д – 1,81(0,07( ПІ – 0,60(0,03( ІР – 0,33(0,03) артеріях
достовірно перевищували такі при неускладненому перебігу гестаційного
процесу (р(0,05 ).
Характерною ознакою порушення кровоплину в маткових артеріях і судинах
плацентарного ложа при ПВ було зниження його діастолічної швидкості. У
деяких випадках на доплерограмах кривих швидкостей кровоплину в маткових
і спіральних артеріях мала місце патологічна зазубрина у фазу ранньої
діастоли.
Ехографічний рисунок плацентарної тканини при ПВ також вказував на
розлади кровообігу в матці і зменшення припливу крові до плаценти. Як
відомо, за кількістю, площею та ступенем вираженості центрів котиледонів
можна вибірково оцінювати об(єм материнського кровоплину (А.П.Милованов
и соавт., 1990). Центри котиледонів являють собою ділянки розрідження
ворсинчатого дерева внаслідок плину крові зі спіральних артерій матки,
при ультразвуковому скануванні визначаються як ехонегативні ділянки
округлої форми, з однорідним вмістом, рівними контурами, розташовані
на однаковій відстані один від одного. В основній групі
спостереження в більшості випадків зустрічались до 3-4 слабо виражених
центрів котиледонів. При цьому плацентарна тканина відрізнялась помірною
звукопровідністю.
Інтенсивність матково-плацентарного кровоплину є основним чинником, який
визначає поступлення кисню до плода. Недостатнє постачання плацентарної
тканини оксигенованою кров(ю зумовлювало наявність при ПВ компенсованого
фетального дистресу. При цьому кардіотахографічне дослідження виявляло
наявність помірної тахікардії (БЧСС – 165,2(4,7 уд/хв). Переважно
спостерігався ундулюючий тип варіабельності ЧСС плода (амплітуда
осциляцій – 4,7(0,6 уд/хв; частота – 5,0(0,5 уд/хв). Протягом
20-хвилинного спостереження реєструвалося, в середньому, 2,4(0,5
акцелерації. Амплітуда останніх складала 16,8(1,6 уд/хв, тривалість –
18,4(1,7 с. Монотонність ритму ЧСС виявлялась у 44% спостережень,
тривалість такого типу серцебиття плода складала 37,4(5,8% запису. У 24%
випадків відмічені поодинокі (1,2(0,3) транзиторні децелерації
помірної амплітуди (16,1(0,9 уд/хв ) і тривалості (16,6(1,3 с ).
Оцінка КТГ за шкалою W. Fischer et al. (1976) складала 6,8(0,3 бали (р(
0,05).
Розлади гомеостазу материнського організму, пов(язані з ПВ, зумовлювали
характерні зміни м(язового тонусу та рухової активності плода,
спрямовані на збереження енергії для забезпечення функціонування його
життєво важливих органів у змінених умовах існування.
Ультразвукова актографія виявила очевидне зниження кількості і
тривалості ГР плода у вагітних основної групи спостереження. Протягом
30-хвилинного дослідження реєструвалось, в середньому, 2,9(0,4 ГР плода.
Середня тривалість одного руху плода складала лише 8,7(0,3 с (р( 0,05).
При цьому у 38% випадків після завершення руху плід протягом значного
часу не повертався стану флексії, його кінцівки залишались в частково
розігнутому положенні. Лише у 64% вагітних за період спостереження був
відмічений епізод постійних ДР плода тривалістю 60 с і більше.
При оцінці біологічної готовності материнського організму до пологів
особливу увагу звертали на стан шийки матки. При визначенні ступеня
зрілості шийки матки враховували консистенцію, довжину піхвової частини,
прохідність цервікального каналу, розташування шийки в малому тазі
відносно провідної осі тазу. Звертали увагу також на місце розташування
передлеглої частини плода. Як правило, при „зрілій” шийці матки
передлегла частина плода фіксована у вході в малий таз, що свідчить про
формування нижнього сегмента матки. Як показали проведені дослідження, в
основній групі спостереження у 44% вагітних мала місце „незріла” і у 56%
– недостатньо „зріла” шийка матки (1,8(0,3 і 3,9(0,5 балів відповідно за
шкалою Bischop).
?
?
(.RT\,
&(*,.?,
?
K0,4 за год і 54,2(3,8 с. Вважається, що скорочення Braxton-Hicks
досить об(єктивно відображають функціональний стан матки, готовність її
нервово-м(язового апарату до пологів (Л.Б. Маркін та співавт., 1992).
Проведені дослідження показали наявність низької потенційної здатності
матки до скоротливої діяльності у жінок основної групи спостереження.
Середня кількість скорочень Braxton-Hicks складала 0,9(0,4 за год,
тривалість – 44,3(3,2 с (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
