.

Патоморфологія фонових захворювань шийки матки. імунологічний та мікробіологічний аспекти (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
119 2712
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Сельський Петро Романович

УДК: 618.146-093/-098]-078

Патоморфологія фонових захворювань шийки матки. імунологічний та
мікробіологічний аспекти

14.03.02. – патологічна анатомія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Тернопільській державній медичній академії

ім. І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Боднар Ярослав Ярославович,

Тернопільська державна медична академія

ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України,

завідувач кафедри патологічної анатомії з секційним

курсом та судової медицини

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Поспішіль Юрій Олексійович,

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ
України, завідувач кафедри патологічної анатомії

доктор медичних наук, професор Задорожна Тамара Данилівна, Інститут
педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувач лабораторії
морфології

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П. Л. Шупика МОЗ України, кафедра патологічної та топографічної анатомії

Захист дисертації відбудеться 2 лютого 2005 року о 11 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.03 у Львівському
національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України
(79010, м.Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України (79010,
м.Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий 8 грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Я. М. Федорів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В групу фонових процесів шийки матки включені різні
за етіологією і патогенезом захворювання. В їх діагностиці та лікуванні
не завжди враховують патоморфологічні особливості кожної хвороби.
Актуальність вивчення даної патології обумовлена високим рівнем
захворюваності, недостатньою ефективністю існуючих методів лікування та
можливістю розвитку на тлі фонових захворювань передракових змін і раку
шийки матки (Е. В. Коханевич, К. П. Ганина, 1997; Е. Б. Рудакова, 1998;
Е. Б. Рудакова, А. В.Кононов, И. Г. Возникевич, 1995; C. В. Вишнякова и
соавт., 2000; В. И. Краснопольский, 1997).

Розв’язанню цієї проблеми було присвячено багато досліджень, внаслідок
чого змінилися погляди на етіологію, патогенез, клініко-морфологічну
діагностику та лікування непухлинних процесів шийки матки (В.
И. Кулаков, В. А. Голубев, 1995; П. С. Русакевич, 1998; L. Aceituno,
S. Ares, A. Ortiz, 1990). Проте в їх трактуванні існує багато прогалин.

Так, широко відома домінуюча роль гормональних порушень у виникненні
фонової патології шийки матки, зокрема ендоцервікозу (синонім –
псевдоерозія) (О. К. Хмельницький, 2000), водночас
питання щодо впливу імунних змін загального та місцевого характеру на
розвиток таких захворюваннях залишається дискутабельним. Дані літератури
найбільш часто вказують на наявність у хворих з фоновими та
передраковими захворюваннями шийки матки дефіциту клітинної ланки
імунітету (А. Ф. Куперт, Ю. В. Солодун, 1998), без врахування характеру
таких порушень. Не з’ясовано питання щодо взаємозалежності місцевих
імуноморфологічних змін та стану мікробіоценозу при фонових процесах
шийки матки із проявами імунних порушень на загальному рівні. Окрім
цього, сучасний стан розвитку патогістологічної діагностики і
верифікації захворювань потребує встановлення чітких критеріїв
ультраструктурних та імуноморфологічних змін ектоцервікса при різних
видах ендоцервікозу і поєднанні його з іншими непухлинними
захворюваннями.

Для з’ясування цих питань важливо провести комплексне
клініко-морфологічне дослідження при фонових захворюваннях шийки матки
і розвитку на їхньому фоні цервікальної інтраепітеліальної неоплазії із
використанням сучасних гістологічних, імуноморфологічних, морфометричних
та субмікроскопічних методик.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації
затверджена проблемною комісією (протокол № 5 засідання ЕК “Патологічна
анатомія” МОЗ і АМН України від 30 жовтня 2002 року). Дисертаційна
робота є фрагментом науково-дослідної програми медичного факультету
Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського
“Профілактика вторинного остеопорозу та диференційований підхід до
лікування”, номер держреєстрації 0101U001318. У рамках її виконання
автором проведено мікробіологічні, морфологічні та імуноморфологічні
дослідження шийки матки з метою встановлення зв’язку гінекологічної
патології з розвитком вторинного остеопорозу. Окрім цього отримані дані
стали основою для дисертаційної роботи.

Мета дослідження: визначити основні патоморфологічні, імунорморфологічні
та мікробіологічні зміни при фонових захворюваннях шийки матки та їх
взаємозалежність із проявами порушень загального імунітету.

Завдання дослідження:

Провести аналіз клініко-морфологічних проявів перебігу непухлинних
захворювань шийки матки.

Дослідити імуноморфологічні та морфометричні особливості шийки матки
при фонових захворюваннях.

З’ясувати основні морфологічні прояви різних видів ендоцервікозу та
поєднання його з лейкоплакією і цервікальною інтраепітеліальною
неоплазією.

Охарактеризувати зміни показників загального імунітету пацієнток з
фоновими захворюваннями шийки матки та визначити їх зв’язок із станом
мікробіоценозу цього органу та імунними порушеннями на місцевому рівні.

Визначити відповідність змін мікробіоценозу шийки матки при різних видах
ендоцервікозу імунним порушенням на місцевому та загальному рівні.

Об’єкт дослідження: фонові захворювання шийки матки.

Предмет дослідження: визначити взаємозв’язок патоморфологічних,
імуноморфологічних та мікробіологічних змін при фонових захворюваннях
шийки матки із порушеннями загального імунітету.

Методи дослідження. Для визначення чинників ризику, особливостей
клінічного перебігу та їх співставлення з морфологічними проявами
захворювань, проводився аналіз амбулаторних карт пацієнток.

Морфологічні зміни в шийці матки при фонових процесах та при поєднанні
фонової патології і дисплазії, а також особливості розміщення клітинного
інфільтрату вивчались гістологічно, субмікроскопічно, імуноморфологічно
та морфометрично. З метою порівняльного аналізу виявлених морфологічних
порушень з імунологічними змінами на загальному рівні проведено оцінку
імунного статусу жінок з фоновими захворюваннями шийки матки на основі
визначення рівня основних класів сироваткових імуноглобулінів за Манчіні
та відносного вмісту лімфоцитів периферичної крові з допомогою
моноклональних антитіл до антигенів основних популяцій: CD3, CD4, CD8,
CD16 і CD19. Для визначення етіології інфекційного процесу проводилось
пряме мікроскопічне дослідження мазків, забарвлених за Грамом та
бактеріологічне дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі проведеного
комплексу морфологічного, мікробіологічного, імуноморфологічного та
імунологічного досліджень доповнено аспекти етіології, патогенезу
фонових захворювань шийки матки і виділено морфологічно-імунологічні
диференціально-діагностичні критерії різних видів ендоцервікозу. В
результаті комплексного обстеження хворих з фоновою патологією
поглиблено уявлення про взаємозв’язок розвитку патологічних процесів в
шийці матки із змінами імунного гомеостатазу в організмі в цілому.

Вперше імуноморфологічно та морфометрично показано, що одним із чинників
структурної перебудови епітелію при ендоцервікозі є
рецепторно-опосередкована та пряма дія тканинних лімфоцитів. Проведений
кількісний аналіз популяційного складу лімфоцитів крові та тканин шийки
матки обстежених жінок при різних видах ендоцервікозу вказує, що такий
механізм найбільш виражений при прогресуючій формі псевдоерозії. Вищий
ступінь напруження місцевої ланки клітинного імунітету при даному виді
ендоцервікозу констатовано на основі збільшення щільності розміщення
клітинного інфільтрату в глибоких та поверхневих шарах ектоцервікса, в
тому числі Т-лімфоцитів, в порівнянні із стаціонарним ендоцервікозом та
ендоцервікозом, що загоюється

Електронно-мікроскопічно показано ультраструктурну гетерогенність
епітеліоцитів та лімфоцитів в клітинному інфільтраті при фонових
захворюваннях шийки матки.

Вперше досліджено базальноклітинну активність епітеліального пласта при
різних видах псевдоерозії шийки матки та розвитку на її фоні
цервікальної інтраепітеліальної неоплазії і доведено високий ризик
виникнення пухлинних процесів у хворих з прогресуючим ендоцервікозом на
підставі збільшення величини ядерно-цитоплазматичного індексу резервних
клітин, що підтверджено виявленим пригніченням популяції натуральних
кілерів в крові пацієнток даної групи в порівнянні з іншими видами
ендоцервікозу.

На підставі проведеного мікробіологічного дослідження встановлено
значну роль кандидозу та асоціацій мікроорганізмів, як чинників
виникнення і прогресування фонових захворювань шийки матки. Висвітлено
взаємозв’язок ступеня порушення мікробіоценозу при різних видах
ендоцервікозу із змінами клітинного імунітету на місцевому та
загальному рівні.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані нами результати
дозволяють уточнити ланки патогенезу фонових захворювань шийки матки,
виділити морфологічно-імунологічні диференціально-діагностичні критерії
різних видів ендоцервікозу.

Виявлені зміни імунного статусу та мікробіоценозу при фонових
захворюваннях шийки матки вказують на доцільність включення у комплекс
діагностичних заходів з метою визначення напрямків коригуючої терапії
даної патології імунологічного та мікробіологічного обстеження хворих.
Морфологічні критерії діагностики прогресування ендоцервікозу за
щільністю клітинного інфільтрату можуть бути широко застосовані в роботі
практичних патологоанатомів.

Виявлені нові аспекти патогенезу фонових захворювань шийки матки
доцільно також використовувати в навчальному процесі.

Одержані результати досліджень впроваджені в навчальний процес при
викладанні відповідних розділів на кафедрах патологічної анатомії та
акушерства і гінекології ФПО Тернопільської державної медичної академії
ім. І. Я. Горбачевського, кафедрі
патологічної анатомії Української медичної стоматологічної академії,
Одеського державного медичного університету, Харківського державного
медичного університету, Запорізького державного медичного університету,
Сумського державного університету та практичну роботу патогістологічної
лабораторії Тернопільського обласного патолого-анатомічного бюро і
кабінету патології шийки матки Тернопільського обласного комунального
клінічного онкологічного диспансеру.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором
особисто. Здобувач самостійно сформував мету і завдання дослідження,
провів забір та вивчення матеріалу. Автором самостійно виконані
морфологічні дослідження тканини шийки матки, статистична та математична
обробка отриманих даних, проаналізована література з проблеми
дослідження, проведено комплексне вивчення порушень при фонових
захворюваннях шийки матки, дана інтерпретація отриманих результатів,
сформульовані висновки дисертації. Написано і оформлено всі розділи
роботи. Клінічні обстеження, забір біопсійного та операційного матеріалу
проведені на базі кабінету патології шийки матки Тернопільського
обласного комунального клінічного онкологічного диспансеру,
мікробіологічні дослідження – на базі мікробіологічної лабораторії
міського комунального клінічного пологового будинку (атестат
акредитації: КДЛ № 00441), морфологічні, імуноморфологічні та
імунологічні дослідження проводились на базі міжкафедральної
науково-клінічної лабораторії Тернопільської державної медичної академії
ім. І. Я. Горбачевського (атестат акредитації: КДЛ № 001484).

Апробація результатів дисертації. Отримані результати досліджень
оприлюднені на VI та VII міжнародних медичних конгресах студентів і
молодих вчених (Тернопіль, 2002, 2003), VII конгресі патологів України
(Івано-Франківськ, 2003), науково-практичній конференції з міжнародною
участю “Актуальні питання патології шийки матки” (Тернопіль, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць, з них 3 –
у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 4 – у матеріалах
конгресів, з’їздів, конференцій.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена українською
мовою на 127 сторінках друкованого тексту. Складається із вступу, 7
розділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 145
бібліографічних описів, 8 додатків. Робота ілюстрована 11 таблицями та
31 рисунком. Ілюстрації, бібліографічний опис літературних джерел та
додатки складають 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у
дисертаційне дослідження було включено 119 жінок віком (33,31(0,97),
серед яких були 104 пацієнтки з фоновими захворюваннями шийки матки та
15 здорових жінок (група контролю). Хворі знаходилися на обстеженні в
кабінеті шийки матки обласного онкологічного диспансеру м. Тернополя.
Для дослідження брали біопсійний та операційний матеріал, кров з
кубітальної вени, мазки з поверхні ектоцервіксу. Використано
гістологічний, морфометричний, імуноморфологічний, субмікроскопічний,
імунологічний, мікробіологічний та статистичний методи обстеження. При
обстеженні також проводився аналіз амбулаторних карт пацієнток, а саме:
паспортні дані, короткі відомості з анамнезу, гінекологічний анамнез,
дані кольпоскопії, результати аналізу мазка виділень з піхви на флору і
цитологічного аналізу виділень з піхви та цервікального каналу. Весь
біопсійний матеріал розподілений на дві групи, серед яких основну групу
складали 104 жінки з фоновими захворюваннями шийки матки, а 15 жінок
були в групі порівняння. В цю групу ввійшов некропсійний матеріал
тканини шийки матки практично здорових жінок, що померли від нещасних
випадків. Патогістологічний діагноз верифікований з врахуванням
класифікації передракових станів і раку шийки матки (И. А. Яковлева, Б.
Г. Кукутэ, 1977). У відповідності з патогістологічним висновком
матеріал основної групи розподілявся таким чином: стаціонарний
ендоцервікоз – 21 випадок (20,2%), ендоцервікоз, що загоюється – 32
випадки (30,8%), прогресуючий ендоцервікоз – 38 випадків (36,5%),
лейкоплакія – 11 випадків (10,6%), цервіцит – 1 випадок (1,0%), поліп –
1 випадок (1,0%). У 24 випадках (23,1%) мав місце розвиток на фоні даної
патології цервікальної інтраепітеліальної неоплазії (CIN).

Біоптати і конізати для гістологічного, імуноморфологічного та
морфометричного досліджень фіксували у 10% нейтральному розчині
формаліну. Після чого проводили загальноприйняту гістологічну обробку. З
парафінових блоків тканини готували серії зрізів товщиною 5-6 мкм (Б. И.
Железнов, 1984). Гістологічні зрізи забарвлювали гематоксилін-еозином і
за ван Гізон з метою виявлення загальної структури патологічних змін
шийки матки. Вивчення препаратів здійснювали за допомогою мікроскопа
МБИ-15. Найбільш демонстративні гістологічні препарати фотографували за
допомогою фотоустановки. При морфометричному дослідженні визначались
такі показники: видовий склад та розподіл клітинного інфільтрату в
стромі шийки матки, ядерно-цитоплазматичний індекс резервних клітин.
Дані параметри обраховувалась з використанням оптико-візуальних засобів
(Г. Г. Автандилов, 1990) і за допомогою системи обробки зображень IBAS –
2000 фірми “OPTON” (Німеччина). Імуноморфологічне дослідження
проводилося непрямим методом Кунса за методикою Brosman. Імунні клітини
диференціювали за допомогою моноклональних антитіл до різних типів
клітин виробництва Інституту імунології Міністерства охорони здоров’я
Росії. Використовували антитіла серії LT3 (CD3), LT4 (CD4), LT8 (CD8),
LNK16 (CD16), 3F3 (CD19). Препарати вивчали в люмінесцентному мікроскопі
Микмед-2 з використанням світофільтрів: ФС-1-2, СЗС-4, БС-8-2, УФС-6-3.
Підрахунок клітин проводився в 10 полях зору мікроскопа при збільшенні –
400.

Частина біоптатів та конізатів досліджена за допомогою електронної
мікроскопії, для чого маленькі шматочки тканини ектоцервікса попередньо
фіксували в 2,5% розчині глютаральдегіду, приготованому на фосфатному
буфері (pH 7,3-7,4), промивали в цьому ж буфері, дофіксовували в 1%
розчині чотириокису осмію, зневоднювали і заливали в епоксидні смоли
(B. Weakly, 1975). Для вибору місця дослідження та орієнтації матеріалу
робили напівтонкі зрізи, які забарвлювали метиленовим синім. Ультратонкі
зрізи тканини шийки матки, виготовлені на ультрамікротомі УМТП-7,
забарвлювали 1% водним розчином уранілацетату, контрастували цитратом
свинцю згідно методу Райнольдса та вивчали в електронному мікроскопі
ЕМВ-100ЛМ.

Відносний вміст лімфоцитів периферичної крові оцінювали з допомогою
моноклональних антитіл до антигенів основних популяцій: CD3, CD4, CD8,
CD16 і CD19. Вміст сироваткових імуноглобулінів визначали при допомозі
радіальної імунодифузії за Манчіні.

Матеріал для бактеріоскопічногo та бактеріологічного дослідження
забирався (перед санацією вагіни) з поверхні ектоцервікса тонким
металічним шпателем. Далі проводилось пряме мікроскопічне дослідження
виділень і вивчення мазків, забарвлених за Грамом. При бактеріологічному
дослідженні для посіву використовували кров’яний агар, агар Ендо, ЖСА,
Сабуро, цукровий бульйон і тіогліколеве середовище. Із кожного
середовища, де був ріст, робили мазки на скельця, забарвлювали за Грамом
і, в залежності від результатів мікроскопії, проводили пересіви на
відповідні живильні середовища з послідуючою ідентифікацією. При
проростанні на тіогліколевому середовищі подальші пересіви виконувались
в анаеробних умовах.

Статистична обробка матеріалу проводилася з використанням пакета програм
“Microsoft Exсel” на мікропроцесорі “Celeron 950”. Визначались такі
показники: середня арифметична (М), середнє квадратичне відхилення (() і
помилка середньої арифметичної (m). Статистична значущість різниці між
середніми арифметичними оцінювалась за критерієм Ст’юдента-Фішера (t).
При порівнянні однотипних груп проводили кореляційний аналіз з
врахуванням коефіцієнта кореляції (r).

Результати дослідження та їх обговорення. Комплексне дослідження жінок з
фоновими захворюваннями шийки матки дозволило виявити нові аспекти
етіопатогенезу та перебігу даної патології.

При аналізі анамнестичних даних спостерігався значний рівень перенесених
абортів, середня кількість яких складала 0,96(0,14 на одну пацієнтку.
Нейроендокринні порушення, які виникають при цьому, можна вважати
суттєвим етіопатогенетичним чинником виникнення фонових та передракових
станів шийки матки. Спостерігався досить тривалий термін з моменту
виявлення патології до лікування ((0,50(0,23) років), що сприяло
прогресуванню вказаних захворювань та розвитку вторинних імунних
порушень. Не встановлено суттєвого зв’язку розвитку захворювань шийки
матки з професійними шкідливостями, проте значна частка (24,0%) вчителів
та вихователів серед обстежених жінок може свідчити при важливу роль
психоемоційного перенапруження в розвитку даної патології.

При гістологічному, морфометричному, імуноморфологічному та
електронно-мікроскопічному дослідженні біоптатів та конізатів шийки
матки жінок з фоновими захворюваннями поряд із наявністю спільних рис,
які мали місце в таких випадках, виявлено ряд морфологічних відмінностей
та особливостей.

Так, із порівняльного аналізу активності резервних клітин при різних
видах ендоцервікозу встановлено, що ядерно-цитоплазматичний індекс в
таких клітинах при стаціонарному ендоцервікозі становив 0,55±0,01, а у
випадках загоєння ендоцервікозу – 0,53±0,02 (проти контрольної групи –
0,49±0,03, р>0,05), що свідчило про стандартні взаємовідношення ядра і
цитоплазми. Значення даного показника в резервних клітинах при
прогресуючій псевдоерозії було вище і становило – 0,60±0,01 (р(0,05). На
основі виявленого збільшення величини ядерно-цитоплазматичного
співвідношення у випадках прогресуючої псевдоерозії, тобто росту
активності резервних клітин, можна вважати, що в даних хворих наявний
підвищений ризик виникнення передракових станів шийки матки у порівнянні
з іншими видами ендоцервікозу.

Результати аналізу клітинного складу інфільтрату строми шийки матки у
хворих з фоновими захворюваннями показали, що за своїм складом він був
однотипним у всіх випадках і представляв собою скупчення лімфоцитів та
плазмоцитів із наявністю поодиноких макрофагів і нейтрофілів,
розміщувався переважно в підслизовому шарі. Проте, у хворих з
псевдоерозією шийки матки (табл. 1) найбільша щільність клітинного
інфільтрату в поверхневих та глибоких шарах ектоцервікса виявлена в
групі хворих із прогресуючим ендоцервікозом і складала відповідно
(15,4±2,9) і (17,7±3,3) клітин в одному полі зору. Щільність клітинного
інфільтрату у поверхневих та глибоких шарах шийки матки при
стаціонарному ((6,4±0,7) та (5,9±1,2) клітин в полі зору) ендоцервікозі
та ендоцервікозі, що загоюється ((7,4±1,3) і (6,2±0,9) клітин в одному
полі зору) була значно менша (р(0,05).

Таблиця 1

Розподіл клітинного інфільтрату при різних видах ендоцервікозу (М±m)

Група Кількість клітин в одному полі зору

Поверхневі шари Глибокі шари

Контрольна група 5,1 ±1,6 4,8 ±1,4

Стаціонарний ендоцервікоз 6,4±0,7** 5,9±1,2**

Прогресуючий ендоцервікоз 15,4±2,9* 17,7±3,3*

Ендоцервікоз, що загоюється 7,4±1,3** 6,2 ±0,9**

Примітки:

1.* – р 0,05). Щільність
CD3-лімфоцитів в даній групі складала (5,8(0,5) клітин в полі зору, що
не суттєво відрізнялося від аналогічного показника при ендоцервікозі без
ознак дисплазії – (5,6(0,5) клітин в полі зору (р>0,05). Таким чином,
при диспластичних процесах шийки матки на фоні псевдоерозії
спостерігається інгібіція місцевого клітинного імунітету. На нашу думку
це може бути зумовлено імуносупресорним впливом деяких збудників, що
поглиблює імунологічну недостатність на загальному рівні та гальмує
активацію місцевого імунного захисту.

Рис 1. Пересічна кількість CD3-лімфоцитів в одному полі зору при різних
видах ендоцервікозу.

* – р0,05). При поєднанні
ендоцервікозу та лейкоплакії щільність інфільтрату становила в
поверхневих шарах – (12,7±1,0), а в глибоких – (10,2±0,73) клітин в
одному полі зору, тобто виявлена суттєве підвищення щільності клітинного
інфільтрату в порівнянні з лейкоплакією без ознак псевдоерозії (р(0,05),
проте істотної різниці від аналогічних показників при псевдоерозії без
ознак лейкоплакії ((9,9±1,5) і (10,8±1,8) клітин в одному полі зору)
нами не відмічено (р>0,05). Серед лімфоцитів, при поєднанні лейкоплакії
та різних видів ендоцервікозу, спостерігався такий же популяційний
склад, як і у випадках псевдоерозії без лейкоплакії: СD19 (В-лімфоцити),
СD3 (Т-лімфоцити), СD4 (Т-хелпери) та СD8 (супресори). На основі таких
даних можна зробити висновок про несуттєву участь факторів місцевого
імунітету в морфогенезі лейкоплакії шийки матки.

З метою порівняння виявлених морфологічних порушень із змінами
загального імунітету проведено імунологічні дослідження крові жінок з
фоновими захворюваннями шийки матки та поєднанням фонової патології і
CIN.

@

?

:¦a4 ? e * ? ae th 8рюваннями шийки матки (85,7%) імунологічні дослідження виявили зниження відносної кількості Т-лімфоцитів (46,0(0,7)% проти (64,5(2,8)% у групі практично здорових жінок (p(0,05). Відносний вміст CD4-лімфоцитів (Т-хелперів) в обстежених пацієнток становив (30,2(0,4)% проти (44,2(2,6)% у контрольній групі (p(0,05), а відносний рівень CD8-лімфоцитів (Т-супресорів) складав (15,4(0,4)% проти (22,9(2,0)% у контрольній групі (p(0,05). Виявлено також зниження співвідношення Тh/Ts (імунорегулюючий індекс CD4/CD8 становив 2,0(0,1 проти 2,3(0,1 у жінок контрольної групи; p( 0,05). Таким чином, розвиток Т-клітинного імунного дефекту в більшості жінок з фоновими процесами шийки матки та поєднання фонової патології з CIN супроводжувався імунорегуляторними порушеннями, переважно з відносною недостатністю Т-хелперів. У пацієнток з фоновими захворюваннями шийки матки відмічено суттєве зниження рівня CD16-лімфоцитів (натуральних кілерів), середній вміст яких складав (10,0(0,3)% проти (14,5(1,9)% при контрольному спостереженні (р(0,05). Враховуючи, що натуральним кілерам притаманний протипухлинний ефект, зниження їх вмісту свідчить про високий ризик виникнення пухлинних процесів у пацієнток даної групи обстеження. Слід зазначити, що у хворих на фонові захворювання шийки матки не спостерігалось суттєвих порушень гуморального імунітету. Рівень CD19-лімфоцитів (В-клітин) знаходився в межах норми та не відрізнявся від показників контрольної групи. Не було виявлено і статистично достовірної відмінності вмісту основних класів сироваткових імуноглобулінів у хворих з фоновою патологією в порівнянні з групою контролю. Із аналізу показників клітинної ланки імунітету при ендоцервікозі випливає, що вираженість його порушень залежала від ступеня розвитку хвороби. Найбільш значні зміни спостерігалися при прогресуючому ендоцервікозі. Середній рівень відносної кількості CD3-лімфоцитів у пацієнток даної групи складав (42,55±0,65)%, в той час як у жінок із ендоцервікозом, що загоюється, цей показник становив - (49,15±0,67)%, а з простим ендоцервікозом – (46,00±1,20)% (р(0,05). Встановлено суттєву різницю між вмістом CD4-лімфоцитів у жінок із прогресуючим ((29,09±0,38)%) ендоцервікозом та ендоцервікозом, що загоюється ((31,46±0,47)% ) (р(0,05). У пацієнток з псевдоерозією шийки матки, незалежно від морфологічної форми, спостерігався низький рівень CD16-лімфоцитів (натуральних кілерів), середній вміст яких складав (10,0(0,3)% проти (14,5(1,9)% при контрольному спостереженні (р(0,05). Слід зазначити, що найсуттєвіше зниження рівня CD16-лімфоцитів мало місце у хворих з прогресуючою формою псевдоерозії шийки матки ((9,09±0,38)%), що дає можливість зробити висновок про наявність більшого ризику розвитку пухлинних процесів в пацієнток даної групи. Нами було проведено також індивідуальний аналіз імунограм при кожному з видів ендоцервікозу (рис. 2). Рис. 2. Частка варіантів імунодефіциту при різних видах ендоцервікозу. У більшості пацієнток усіх груп обстежень відмічалось переважне зниження рівня CD4-лімфоцитів, внаслідок чого коефіцієнт CD4/CD8 мав тенденцію до зниження, тобто спостерігався імуносупресорний варіант вторинної імунологічної недостатності. Проте у випадках прогресуючого та стаціонарного ендоцервікозу частка таких хворих складала 72,7%, а у пацієнток із ендоцервікозом, що загоювався – 53,8%. Слід також зазначити, що при загоєнні псевдоерозії із значною частотою (38,5%) виявлялось переважне зниження CD8-лімфоцитів, тобто гіпосупресорний варіант вторинного імунодефіциту. Це свідчить про суттєву роль дисбалансу імунорегуляторних клітин, а саме переважного зниження CD4-лімфоцитів, в прогресуванні даного захворювання. Таким чином, в результаті дослідження клітинного імунітету у хворих з псевдоерозією шийки матки, виявлено кореляцію ступеня імунних порушень з видом ендоцервікозу, зокрема відносна кількість CD3-лімфоцитів корелювала із ступенем розвитку ендоцервікозу (r = - 0,94 – сильний зворотній зв’язок). Це свідчить про істотний вплив порушень Т-клітинного імунітету на розвиток та прогресування псевдоерозії шийки матки, а, отже, і виникнення диспластичних процесів. На підставі комплексного дослідження змін імунного статусу хворих на ендоцервікоз нами виділено морфологічно-імунологічні диференціально-діагностичні критерії різних видів даного захворювання (табл. 2). Таблиця 2 Морфологічно-імунологічні диференціально-діагностичні критерії різних видів ендоцервікозу (М(m) Види ендоцервікозу Щільність клітинного інфільтрату строми шийки матки (кількість клітин в одному полі зору) Відносний вміст окремих популяцій лімфоцитів периферичної крові, % Поверхневі шари Глибокі шари Т-лімфоцити загальні Т-хелпери Натуральні кілери Стаціонарний 6,4±0,7 5,9±1,2 46,0±1,2 30,0±0,6 10,4(0,6 Прогресуючий 15,4±2,9 17,7±3,3 42,6±0,7 29,0±0,4 9,1(0,4 Ендоцервікоз, що загоюється 7,4±1,3 6,2 ±0,9 49,1±0,7 31,5±0,5 10,5(0,5 Ці критерії, на нашу думку, можуть допомогти практичним лікарям в діагностиці прогресування ендоцервікозу та призначенні адекватної імунокоригуючої терапії. Проведені бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження дозволили встановити, що в переважної більшості (70,3%) обстежених жінок з фоновими процесами шийки матки спостерігався кандидоз. В нашому дослідженні ця інфекція зустрічалась найчастіше (74,2%) при ендоцервікозі (табл. 3). Таблиця 3 Частка виявлених видів мікроорганізмів у хворих на ендоцервікоз в порівнянні з загальною групою Вид збудника Група Загальна Ендоцервікоз n=37 (абсолютна кількість) % n=31 (абсолютна кількість) % Кандидоз 26 70,3 23 74,2* Гемолітичний стрептокок 1 2,7 - - Аспергильоз 4 10,8 3 9,7 Пептострептокок 1 2,7 1 3,2 Актиноміцети 2 5,4 1 3,2 Мікробна асоціація (кандидоз + епідермальний стафілокок) 3 8,1 3 9,7 Примітка. * - р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020