.

Механізми функціонування стрес-реалізуючих систем виводку, отриманого від радіаційно уражених щурів (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
120 2585
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України

Одеський державний медичний університет

Сервецький Станіслав Костянтинович

УДК 539.166:616-432-831.4-45

Механізми функціонування стрес-реалізуючих систем виводку, отриманого
від радіаційно уражених щурів

14.03.04 – патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор

Напханюк Володимир Клеонтійович, Одеський державний медичний університет
МОЗ України, завідувач кафедри гістології, ембріології та цитології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Шандра Олексій Антонович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри нормальної
фізіології

доктор медичних наук, професор Клименко Микола Олексійович, Харківський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
патологічної фізіології

Провідна установа: Інститут геронтології АМН України, відділ
патологічної фізіології та імунології

Захист відбудеться 10.11.2004 р. о 12-30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному
медичному університеті МОЗ України (65026, м. Одеса, пров.
Валіхівський, буд. 2)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного
медичного університету МОЗ України (65026, м. Одеса, пров.
Валіховський, буд. 3)

Автореферат розісланий 08.10.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к. мед. н., доцент
В.В. Годован

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з актуальних проблем сучасної медицини є
дослідження механізму дії на організм людини та тварин іонізуючої
радіації в малих дозах. Це обумовлено тим, що після аварії на
Чорнобильській АЕС на значних територіях України виникла складна
радіаційно-екологічна ситуація, внаслідок чого велика кількість
населення підпала під дію низькоінтенсивного зовнішнього та
інкорпорованого опромінення (Мазурик В.К., 1999). На сьогодення відомо
(Мороз Б.Б. та ін., 2002), що опромінення великих контингентів населення
збільшує вірогідність вступу до шлюбу осіб, які в тій чи іншій мірі
підпали під дію радіації. Тому особливої уваги заслуговують дослідження
наслідків такого впливу на нащадків, які народились від опромінених
батьків. У цілому ряді експериментальних досліджень (Нефедов И.Ю., 1995;
Мизина Т.Ю., 2002) були досліджені особливості взаємозв’язку термінів
післярадіаційного опромінення зі станом нащадків, величиною його
загибелі на різних етапах онтогенезу. Але принциповою особливістю
практично усіх досліджень, присвячених цій проблемі, було використання
експериментальної моделі, в якій під дії іонізуючої радіації підпадав
тільки один з батьків (частіше самець) (Палыга Г.Ф., 1994). За умов, що
виникли, принциповою стає проблема розвитку нащадків, отриманих від обох
опромінених батьків. Аналіз літератури (Трошин Е.И., 1997; Барабой В.А.,
Сутковой Д.Н., 1997; Савкова З.Д. та ін., 2000) показав, що оригінальні,
дослідження по цій проблемі одиничні, а в працях, які мають
узагальнюючий характер (Лепёхин Н.П., Палыга Г.Ф., 1999), вона практично
не знайшла свого відображення. Враховуючи те, що радіація в низьких
дозах сприяє розвитку поліетіологічного стресу, який викликає напругу
компенсаторно-адаптаційних систем, забезпечуючих термінову та тривалу
адаптацію на ендокринному рівні, то дослідження їх стану в батьків та в
онтогенезі їх нащадків є одним із перспективних напрямків сучасної
фундаментальної медицини.

У зв’язку з наведеним є актуальними дослідження функціонального стану
стрес-реалізуючих процесів за умов радіаційного та психоемоційного
стресу у статевозрілих тварин обох статей перед заплідненням та в
онтогенезі отриманих від них нащадків. Не менш важливим у цьому плані є
також дослідження стану механізмів адаптації в організмі статевозрілих
тварин, отриманих від радіаційно уражених попередників до дії стресових
факторів. Дослідження такого плану надають можливість розробити критерії
для оцінки діапазону компенсаторних резервів організму в стресовій
ситуації, а також спрогнозувати ту межу, за якою може відбутися зрив
механізмів пристосування, дезадаптації з розвитком патології, яка
переходить у хронічні захворювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Одеського
державного медичного університету і є фрагментом теми “Особливості
ранніх етапів онтогенезу за умов дії несприятливих факторів довкілля,
теоретичне обґрунтування можливостей діагностики та корекції аномалій
розвитку” (№ держреєстрації 01004002402). Дисертант є співвиконавцем
фрагмента цієї теми.

Мета дослідження. З’ясувати патофізіологічні механізми порушень
функціонального стану компенсаторно-адаптаційних систем самців і самок
щурів після дії (- опромінення в низьких дозах і депривації сну,
встановити особливості їх змін в онтогенезі 1-го покоління, отриманого
від опромінених попередників та визначити спроможність їх адаптації до
дії стресового фактору.

Задачі дослідження.

Дослідити особливості функціонального стану компенсаторно-адаптаційних
систем за умов фізіологічного онтогенезу щурів.

Визначити особливості функціонування компенсаторно-адаптаційних систем в
нейроендокринних органах, крові статевозрілих самок та самців щурів, які
зазнали тривалого впливу (- опромінення в сумарній дозі 1,0 Гр.

Дослідити вплив чотирьохдобової депривації сну на стан
компенсаторно-адаптаційних систем в нейроендокринних органах та крові
статевозрілих самців і самок.

Вивчити особливості впливу депривації сну на стан
компенсаторно-адаптаційних систем в нейроендокринних органах та крові
статевозрілих самців і самок, які зазнали тривалого впливу (-
опромінення в сумарній дозі 1,0 Гр.

Дослідити особливості функціонування компенсаторно-адаптаційних систем
на різних етапах онтогенезу щурів 1-го покоління, отриманого від
опромінених самців та самок.

Встановити механізми впливу депривації сну на компенсаторно-адаптаційну
систему нейроендокринних органів і крові статевозрілих щурів, отриманих
від опромінених перед спарюванням самців і самок.

Об’єкт дослідження. Депривація сну, дія тотального (- опромінення в
сумарній дозі 1,0 Гр.

Предмет дослідження. Механізми функціонування стрес-реалізуючих систем
виводку, отриманого від радіаційно уражених щурів.

Методи дослідження. Патофізіологічні, біохімічні, біофізичні,
статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі комплексних
досліджень вперше були встановлені особливості функціонального стану
ПОЛ-АОС, симпатоадреналової та холінергічної систем на різних етапах
фізіологічного онтогенезу щурів. Вперше доведено, що за фізіологічних
умов у статевозрілих самок активність ключових ферментів АОС у гіпофізі,
гіпоталамусі, наднирниках та плазмі крові значно вища, а інтенсивність
ПОЛ нижча, ніж у самців. Також встановлено, що в самок за фізіологічних
умов в досліджених структурах значно вищий рівень катехоламінів, нижча,
ніж у самців. Вперше доведено, що тривале (- опромінення в сумарній дозі
1,0 Гр призводить до стійкого посилення інтенсивності ПОЛ і поступового
зниження активності АОС, росту вмісту катехоламінів, кортикостерону,
активації холінестерази, яка з часом пригнічується. Доведено, що
виявлені зміни мають більш виразний характер у самців, ніж самок.
Депривація сну на протязі чотирьох діб викликає більш глибокі зміни
прооксидантно-антиоксидантної рівноваги і функціонального стану
симпатоадреналової та холінергічної систем. Але по завершенні дії
стресового фактору спостерігалось відновлення до фізіологічного рівня і
при цьому в самок цей процес відбувався швидше. Проведені дослідження
дозволили вперше встановити, що в онтогенезі покоління, отриманого від
опромінених самців і самок, базовий рівень продуктів ПОЛ і катехоламінів
на всіх етапах дослідження був вищим за рівень одновікового контролю,
тоді як активність супероксиддисмутази, каталази та ацетилхолінестерази
переважала його тільки в перші два тижні, а потім різко знижувалась.
Встановлено, що з шестимісячного віку у цих тварин вміст кортикостерону
був достовірно нижчим за контроль. Вперше на підставі проведених
досліджень встановлено, що депривація сну в статевозрілих щурів,
отриманих від опромінених попередників, призводила до швидкого
виснаження резервних можливостей компенсаторно-адаптаційних систем.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення
дисертаційної роботи полягає в тому, що розкриті раніш невідомі
механізми функціонування прооксидантно-антиоксидантних процесів та
взаємозв’язок їх зі станом симпатоадреналової, холінергічної систем та
динамікою змін кортикостерону і альдостерону на різних етапах
онтогенезу, встановлено внесок кожної із них у формування статевого
дозрівання та старіння організму. Важливим з практичної точки зору є і
те, що розкриті патогенетичні механізми порушень функціонування
компенсаторно-адаптаційних механізмів за умов депривації сну, тривалого
(- опромінення в сумарній дозі 1,0 Гр та сумісній дії двох факторів та
встановлені органні та статеві відмінності, що може бути фундаментальним
підґрунтям для розробки шляхів посилення цих процесів. Крім того,
важливим є також з’ясування механізмів функціонування
компенсаторно-адаптаційних систем в поколінні отриманого від
радіаційно-уражених самців і самок самців та самок та встановлення їх
ролі в процеси передчасного старіння цих тварин. Отримані результати
можуть бути використані в практичній медицині для вирішення питань
профілактики та застосування коригувальної, патогенетично обґрунтованої
терапії осіб із дезадаптаційними розладами.

Теоретичні положення дисертації втілені до лекційного курсу та
практичних занять для студентів на кафедрах патологічної фізіології,
медичної хімії, гістології, ембріології та цитології, нормальної
фізіології Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача полягає в проведенні інформаційного пошуку та
аналізі літературних джерел, розробці методології досліджень,
самостійному проведенні досліджень, узагальненні етапів і результатів
дослідження, оформленні публікацій і дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
були оприлюднені на наукових конференціях молодих вчених та спеціалістів
(Одеса 1999-2003), обласного відділення Українського товариства
патофізіологів (Одеса 2000-2003), обласного відділення Українського
товариства анатомів, гістологів і топографоанатомів (Одеса 2001-2003),
на VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні досягнення
валеології та спортивної медицини” (Одеса, 2000), на VII Міжнародній
науково-практичній конференції “Сучасні досягнення валеології та
спортивної медицини” (Одеса, 2001), на VIII Міжнародній
науково-практичній конференції “Сучасні досягнення валеології та
спортивної медицини” (Одеса, 2002), на IX Міжнародній науково-практичній
конференції “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини”
(Одеса, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, з
них 4 статті у фахових журналах та 5 у збірниках конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 185
сторінках машинопису і складається із вступу, огляду літератури,
матеріалів і методів досліджень, чотирьох розділів власних досліджень,
висновків та списку літератури, що включає 147 джерел вітчизняних та 123
зарубіжних авторів. Дисертація ілюстрована таблицями.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи досліджень. Експериментальні дослідження проведені
на різновікових щурах самцях та самках лінії “Вістар” загальною
кількістю 630 штук та на 60 18-ти денних зародках. У відповідності до
мети та задач дослідження всі експериментальні тварини були розподілені
на слідуючі групи: І група – виводок, отриманий від інтактних самців та
самок: 18-ти денні ембріони; 2-денні щурята; 2-тижневі щурята;1-місячні
щурята; 3, 6, 12 і 24-місячні щурі; ІІ група – виводок, отриманий від
опромінених самців та самок щурів; ІІІ група – 3 місячні самки та самці
щурів після депривації сну; IV група – 3 місячні самки та самці щурів
після тривалого (- опромінення в сумарній дозі 1,0 Гр; V група – 3
місячні самці та самки, які після опромінення зазнали депривації сну; VI
група – 3 місячні щурі, отримані від радіаційного ураження попередників,
які зазнали депривації сну.

У якості моделі хронічного стресу був обраний метод тривалої (на протязі
4-х діб) депривації сну (D. Jouvet et al., 1964). (- опромінення тварин
проводили на телегамма- терапевтичній установці “Агат” за слідуючи умов
Ра = 107 рад/хв.; поле 20/20 см; ВПД = 75 см; разова доза 0,1 Гр, час
експозиції 6 секунд; інтервал між опроміненням 72 години, кількість
повторностей – 10.

Вміст адреналіну і норадреналіну в гіпофізі і гіпоталамусі і
наднирниках на експериментальних тварин визначали методом Манухіна Б.М.
(1975), в плазмі крові методом Шаталової А.А. (1969), в добовій сечі
методом Вінницького В.Б. (1978). В гіпофізі, гіпоталамусі, наднирниках,
еритроцитах і плазмі крові визначали вміст дієнових кон’югатів,
малонового диальдегіду (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1983), активність
супероксиддисмутази (Fried R., 1975), каталази (Holmes R., Masters C.,
1970), ацетилхолінестерази (Винницкая К.Б. и др., 1985), вміст
ацетилхоліну (Липшиц Р.У. и др., 1975) і в плазмі крові вміст
кортикостерону і альдостерону (Резников А.Г., 1980). Отримані результати
досліджень були опрацьовані методом статистичної обробки з використанням
стандартних пакетів програм “Primer Biostatistics” (США, 1994).

Результати досліджень та їх обговорення. В результаті проведення
досліджень було встановлено, що в гіпофізі, гіпоталамусі, наднирниках
18-ти денних ембріонів вміст дієнових кон’югатів і малонового
диальдегіду в 1,6-1,7 рази (Р(0,05) був вищим, ніж у 3 місячних щурів.
Активність ключових ферментів антиоксидантної системи –
супероксиддисмутази і каталази в нейроендокринних структурах18-ти денних
ембріонів переважала показники 3-х місячних щурів в 1,4-1,5 разів.
Наведені дані є свідченням того, що на даному етапі онтогенезу
взаємовідносини в системі ПОЛ-АОС знаходяться на більш високому
стаціонарному рівні, ніж у статевозрілих щурів, що відповідає існуючим
літературним даним про характер процесів ПОЛ в молодих інтенсивно
розвиваючих тканинах (Барабой В.А., 1996). Поряд з цим вміст адреналіну
та норадреналіну в усіх дослідних структурах був достовірно нижчим за їх
значення 3-х місячних тварин, що, очевидно, обумовлено недостатньою
спроможністю наднирників (Брюкин Г.В., 1999). Активність
ацетилхолінестерази і ацетилхоліну в гіпофізі, наднирниках і
гіпоталамусі ембріонів також був достовірно нижчим ніж у 3-х місячних
щурів. Отже на етапі пізнього ембріогенезу незважаючи на високий
стаціонарний рівень ПОЛ-АОС, віддзеркалює інтенсивність розвитку молодих
тварин (Гераськин С.А., 1999) функціональна спроможність адренергічних
та холінергічних структур знаходилась на низькому рівні, що відповідало
класичним уявленням про органо- і системогенез (Палыга Г.Ф., 1994).
Через два дні після народження в гіпофізі, гіпоталамусі та наднирниках
інтенсивність процесів ПОЛ ключових ферментів АОС посилювалась як по
відношенню до їх значень в ембріонів, так і 3-х місячних щурів що,
очевидно, обумовлено адаптацією організму до оточуючого середовища. У
цих щурят також спостерігалось посилення функціональної активності
адренергічних та холінергічних процесів.

У двотижневих щурят інтенсивність утворення продуктів ПОЛ – дієнових
кон’югатів і малонового диальдегіду знову збільшувалась та зростала
активність ключових ферментів антиоксидантної системи як по відношенню
до показників дводенних щурят, так і 3-х місячних тварин. Останнє
свідчило, що функціональні взаємовідносини в системі ПОЛ-АОС переходять
ще на більш високий стаціонарний рівень. Така перебудова, очевидно,
обумовлена активацією усіх метаболічних процесів в період формування
організму (Кудряшов Ю.Б., 1992). Активність ацетилхолінестерази та
вміст ацетилхоліну і катехоламінів у цих тварин також проявляли
тенденцію до збільшення. З початком статевого дозрівання (одномісячних
щурів) вміст дієнових кон?югатів і малонового діальдегіду та активність
супероксиддисмутази і каталази різко зменшувалось порівняно з їх
значеннями в дводенних щурят, і в водночас були достовірно вищими за
рівень трьохмісячних щурів. При цьому необхідно зазначити, що,
незважаючи на такі коливання в інтенсивності утворення продуктів ПОЛ і
активності ключових ферментів АОС, розрахований нами коефіцієнт
співвідношення СОД / дієнові кон’югати майже не змінювався. Що
стосується вмісту катехоламінів, то він також збільшувався у цих тварин
порівняно з їх значеннями в двотижневих щурят і водночас достовірно
перевищував показники трьохмісячних щурів (Р(0,05). Очевидно, що ці
обставини також обумовлені гормональними перебудовами в організмі тварин
в період статевого дозрівання. Збільшення вмісту катехоламінів
супроводжувалось достовірно вищою, ніж у трьохмісячних, кількістю в
плазмі крові кортикостерону та активністю в гіпофізі, гіпоталамусі і
наднирниках ацетилхолінестерази, тоді як вміст ацетилхоліну знаходився
на рівні трьохмісячних щурів.

Показники ПОЛ, АОС, катехоламінів, активності ацетилхолінестерази,
ацетилхоліну, кортикостерону та альдостерону в досліджених структурах
трьох- і шестимісячних щурів майже не відрізнялись. Цей період був
періодом відносної стабільності.

Починаючи з дванадцятимісячного віку в гіпофізі, гіпоталамусі,
наднирниках та плазмі крові щурів інтенсивність утворення продуктів ПОЛ
знову зростала порівняно з показниками трьох- і шести місячних тварин,
але при цьому відбувалося зниження активності ключових ферментів
антиоксидантної системи – супероксиддисмутази і каталази. Слід
зазначити, що максимальні зміни були виявлені у 24-місячних щурів.
Коефіцієнт співвідношення СОД / діенові кон’югати при цьому зменшувався
порівняно зі всіма попередніми щурами тварин у 12-місячних на 42,3%, а в
24-місячних на 56%. Ці факти свідчать про те, що рівновага в системі ПОЛ
– АОС зсунута в бік накопичення кисень-реактивних інтермедіатів.

Тривала дія тотального ( – опромінення в сумарній дозі 1,0 Гр
призводила до неоднозначних змін вмісту дієнових кон’югатів та
малонового диальдегіду. При цьому глибина та виразність виявлених змін в
повній мірі залежала від терміну, який пройшов після завершення дії
радіації, органу та статі тварин. Необхідно зазначити, що перший пік
підйому вмісту дієнових кон’югатів та малонового диальдегіду був
встановлений на 4 добу після завершення дії радіаційного фактору, а
другий – на 14-у добу.

На всіх етапах дослідження найбільш виразні зміни вмісту продуктів ПОЛ
спостерігались в гіпоталамусі та наднирниках, і при цьому їх кількість в
досліджених структурах була вища у самців, ніж у самок. Паралельно з
посиленням інтенсивності ПОЛ спостерігалась і активація ключових
ферментів АОС. Характерним було те, що, починаючи з першої доби і по
другу включно активність ферментів зростала, після чого відбувалось її
зниження, а з 5 доби і до кінця експерименту вона була достовірно
нижчою. І у даному випадку чітко віддзеркалювалось виразність виявлених
змін від статі, терміну та досліджуваного органу. Розрахунки
співвідношення між СОД / дієновими кон’югатами показали, що за
фізіологічних умов стаціонарний стан ПОЛ-АОС у самок був значно вищим,
ніж у самців, а тому зсув рівноваги в сторону накопичення
кисень-реактивних сполук у самок був меншим, ніж у самців. Ці факти є
доказом і підтвердженням існуючих даних (Мизина Т.Ю., 2002), про те що
самки є більш радіорезистентними, ніж самці. Очевидним є і те, що такі
зміни в системі ПОЛ-АОС є явищами адаптивної відповіді опроміненого
організму.

В результаті проведених досліджень було встановлено, що вміст
катехоламінів збільшувався, починаючи з першої доби після опромінення
включно по третю добу. На 4-ту добу відбувалося зниження вмісту
катехоламінів відносно їх показників на третю добу, але він залишався
достовірно вищим за контроль (Р(0,05). В цей же час різко збільшувалося
кількість кортикостерону, яка переважала рівень контролю в плазмі крові
самців на 45,6% і самок на 29,7% (Р(0,05). На 5-ту добу вміст
катехоламінів знову зростав в усіх досліджених структурах. Що стосується
кортикостерону, то його кількість на цей час також збільшувалось, і
особливо це стосувалось самок. На протязі всіх останніх етапів
дослідження (7 і 14 доба) вміст катехоламінів в усіх дослідних
структурах залишався вищим за рівень інтактних тварин, тоді як кількість
кортикостерону продовжувала зростати, досягаючи максимальних значень на
14 добу. Отже надлишкові кількості катехоламінів в нейроендокринних
органах та плазмі крові, обумовлені інтенсифікацією секреторної
активності наднирників, були причиною гіперкортикостероїдного стану в
системі крові.

Внаслідок проведених досліджень встановлено, що в організмі самців і
самок щурів, які зазнали тривалого впливу тотального ( – опромінення в
сумарній дозі 1,0 Гр, існують різні співвідношення між вмістом
ацетилхоліну і ацетилхолінестерази, виразність і направленість яких
залежить від терміну, що пройшов після ураження досліджуваної структури.
Для перших трьох діб після радіаційного ураження відзначалось посилення
активності ацетилхолінестерази та збільшення вмісту ацетилхоліну, після
чого спостерігалось зниження вмісту ацетилхоліну включно по п?яту добу.
В подальшому (7 і 14 доба) ацетилхолін в гіпофізі, гіпоталамусі та
наднирниках достовірно переважав рівень контролю, тоді як активність
ацетилхолінестерази була нижча за останній. Посилення
ацетилхолінестеразної активності на фоні високих значень ацетилхоліну на
перших етапах променевого ураження очевидно сприяє в відомій мірі
компенсації порушених функцій і, згідно з концепцією Альперна Д.Є.
(Абрамов В.В., 1996), характеризується як стан нейрогуморальної
компенсації.

Проведені дослідження також показали, що безперервна 4-х добова
депривація сну призводила до посилення інтенсивності процесів ПОЛ,
внаслідок чого збільшувався вміст дієнових кон’югатів і малонового
диальдегіду. При цьому необхідно підкреслити, що їх кількість зростала
зі збільшенням терміну негативного фактору, досягаючи максимальних
значень через 4 доби. У даному випадку чітко відслідкована залежність
глибини зрушень від статі та досліджуваного органа. В післястресовому
періоді високий вміст процесів ПОЛ в нейроендокринних структурах і
плазмі крові самців утримується на протязі 7 діб і до рівня контролю
відновлюється тільки на 14 добу. У самок на 7-му добу вміст дієнових
кон?югатів та малонового диальдегіду відновлюється до рівня контролю. В
усіх випадках незалежно від статі тварин максимальні зміни спостерігали
в гіпоталамусі і наднирниках. Депривація сну викликала також і зміни
активності супероксиддисмутази і каталази. Так, з першої по третю добу
депривації сну активність ферментів була достовірно вищою за показники
інтактних тварин, а максимальний її підйом був через дві доби. Через
чотири доби депривації сну активність супероксиддисмутази і каталази в
усіх досліджених структурах самців була нижчою за рівень фізіологічних
показників, а в самок майже не відрізнялась від останніх. В
післястресовому періоді на першу добу реабілітації активність ферментів
була нижча за рівень контролю і особливо низькою вона була у досліджених
структурах самців. На сьому добу по завершенні дії екстремального
фактору активність у самців знаходилась на достовірно нижчому рівні, ніж
в інтактних тварин, тоді як у самок не відрізнялась від останнього. І на
кінець експерименту активність ферментів відновлювалась до
фізіологічного рівня.

Підтвердженням провідної ролі ПОЛ-АОС у розвитку стресової реакції були
дослідження вмісту катехоламінів, кортикостерону, ацетилхоліну та
активності ацетилхолінестерази в плазмі крові і нейроендокринних органах
самців і самок щурів за умов депривації сну. Внаслідок цих досліджень
встановлено, що починаючи з першої доби після депривації сну вміст
адреналіну і норадреналіну збільшувався, досягаючи максимальних значень
через три доби. Особливо високі показники на даному етапі в гіпоталамусі
і наднирниках самців, дещо нижчі вони в самок. Через чотири доби
відбувалось різке зниження вмісту катехоламінів і особливо це стосується
самців. Вміст катехоламінів продовжував знижуватись, аж навіть через
добу після завершення депривації був вищим рівня контролю. Починаючи з
7-ї і по 14-ту добу включно вміст адреналіну і норадреналіну в
досліджених структурах самців знаходився нижче рівня інтактних тварин, а
у самок майже не відрізнявся від останніх. Встановлені розбіжності
функціональної спроможності наднирників у самців і самок за умов дії
екстремальних факторів підтверджують подібні дані інших дослідників
(Носенко Н.Д., 1996).

Неоднозначних змін за умов депривації сну зазнав і вміст кортикостерону
та альдостерону. Спочатку експерименту (через добу) вміст кортикостерону
і альдостерону в плазмі крові самок знаходився на рівні інтактних
тварин. У самців на цей час вміст кортикостерону був вищим за контроль,
а альдостерону не відрізнявся від останнього. На протязі всіх останніх
етапів депривації сну вміст кортикостерону неухильно зростав, досягаючи
максимальних значень через чотири доби дії електромагнітного фактору.
Зміни вмісту альдостерону носили хвилеподібний характер. В
післястресовому періоді через добу вміст кортикостерону в плазмі самців
зменшувався відносно попереднього терміну, яка стосовно контролю був
вищим на 100,7 % (РH J L t v ?? & hr hr hr hr hr hr hr hr hr hr ???????хідно відзначити, що вміст дієнових кон’югатів і малонового диальдегіду в нейроендокринних структурах і плазмі крові самок був значно нижчим, ніж у самців (Рис. 1). Активність супероксиддисмутази і каталази через добу після депривації сну у радіаційно уражених тварин різко збільшувалась порівнювано з контролем, після чого відбувалось її зниження. Починаючи з 3-ї доби і включно до кінця експерименту активність ферментів була достовірно нижча за рівень інтактних щурів. І у цьому випадку глибина і виразність виявлених зрушень у самок були меншою, ніж у самців (Рис. 2). Отже, депривація сну в радіаційно уражених щурів викликала зміни інтенсивності процесів ПОЛ та активності ферментів антиоксидантної системи більш глибокі, ніж дія кожного окремо взятого фактору. Важливим у цьому плані було і те, що пригнічення активності супероксиддисмутази і каталази відбувалось значно раніше, ніж при дії кожного фактору, і відновлення її до рівня інтактних тварин не спостерігалось навіть на кінець експерименту, що свідчило про виснаження функціональної спроможності АОС. Депривація сну в радіаційно уражених щурів викликала також значні зміни вмісту катехоламінів в досліджених структурах як самців, так і самок. Самий виской вміст адреналіну і норадреналіну спостерігався через дві доби Рис. 1. Динаміка змін вмісту дієнових кон(югатів і малонового диальдегіду в гіпоталамусі радіаційно уражених щурів самців та самок, які зазнали депривації сну. P

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020