.

Вікові особливості реакції нирки при дії денервації, ішемії та делімфатизації (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
105 2741
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України

КРИМСЬКИЙ державний медичний університет

Ім. С. І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

Терещук Богдан Петрович

УДК 611.61-018-053-018.83/.98-005.4

Вікові особливості реакції нирки при дії денервації, ішемії та
делімфатизації

14.03.09 – гістологія, цитологія, ембріологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім.
М.Горького МОЗ України.

Науковий керівник

академік АН ВШ України,

доктор медичних наук, професор

Баринов Едуард Федорович,

Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України,
завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Троценко Борис Вікторович, Кримський
державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України,
кафедра гістології, цитології та ембріології;

доктор медичних наук, професор Пушкар Михайло Степанович, Вінницький
національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України,
завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м.
Київ, кафедра гістології та ембріології.

Захист відбудеться “ 12 ” січня 2005 р. о 12 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.02 при Кримському
державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України
(95006, м. Сімферополь, бульв. Леніна 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006,м.
Сімферополь, бульв. Леніна 5/7).

Автореферат розісланий “ 8 ” грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 52.600.02

кандидат медичних наук, доцент
Новіков М.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із актуальних наукових напрямків сучасної
морфології є вивчення вікових особливостей будови і гістофізіології
клітин, тканин та органів (М.С. Пушкарь, 2002; Б.В. Троценко, 2002; В.Х.
Хавинсон, 2003; Л.М. Белозерова, 2004). Прикладна значимість даної
проблеми стає очевидною під час вибору донорських органів для
трансплантації. Збільшення числа пацієнтів з хронічною нирковою
недостатністю, які за життєвими показаннями мають потребу в пересадці
нирки, і гострий дефіцит донорських органів примушують використовувати
трансплантати, вилучені в осіб різних вікових категорій. Завдяки
оптимізації імунотипування пари донор-реципієнт, на цей час спеціалісти
більшості трансплантаційних центрів світу перенесли акцент на вирішення
такої важливої задачі, як нівелювання впливу на орган неімунних
(неспецифічних) чинників трансплантації, в тому числі денервації,
ішемії, делімфатизації (G. Persijn, 1999; S. Tullius еt al., 1999).
Існування вікових особливостей ремоделювання компонентів строми,
проліферації та диференціації клітин паренхіми та перебігу запальних
процесів відбивається на характері компенсаторних змін у нирці, що
розвиваються на фоні ушкоджуючої дії денервації, ішемії та
делімфатизації (В.М. Гонтмахер, 1992; А.И. Гоженко, 2003).

Очевидно, що після відновлення кровообігу трансплантат функціонує в
умовах підвищеного функціонального навантаження, яке викликане тривалим
перебігом хронічної ниркової недостатності у реципієнтів, коливаннями
водно-електролітного гомеостазу внаслідок інфузійної терапії та зумовлює
включення адаптаційних реакцій в органі. Виходячи з цього положення,
крім компенсаторних процесів, що розвиваються у нирці протягом тривалого
часу, доцільним є вивчення участі різних груп нефронів та їхніх
сегментів у реалізації адаптаційних реакцій, що разом буде мати
вирішальне значення для прогнозу морфофункціонального стану органа і від
ефективності яких буде залежати підтримання водно-електролітного
гомеостазу (Т.В. Бездетко, 2001; Б.И. Шулутко, 2003; A.P. Monaco, 1999).

Досі остаточно не встановлені інформативні показники морфологічних змін
нирки, без чого неможливо визначити терміни становлення механізмів
компенсації та критичні періоди їх розвитку, уточнити механізми розвитку
функціональної неповноцінності нирки для спрямованої медикаментозної
терапії, прогнозувати стан органа за результатами клінічного аналізу
тонкоголкової біопсії тощо (К.Л. Лазарев и соавт., 2002). Таким чином,
вивчення вікових аспектів морфології адаптаційних і компенсаторних
реакцій нирок має як теоретичне, так і клінічне значення і дозволяє
вважати роботу перспективним дослідженням сучасної гістології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є
фрагментом НДР МОЗ України “Розробити та провести апробацію системи
морфологічних критеріїв для прогнозу перебігу морфогенетичних процесів в
організмі з різними типами індивідуальної реактивності” (№ 0100U006364,
шифр МК 01.01.09). Здобувачем виконаний фрагмент “Вікові особливості
реакції нирки при дії денервації, ішемії, делімфатизації”.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – вивчити вікові особливості
адаптаційних і компенсаторних реакцій нирки при дії денервації, ішемії,
делімфатизації та визначити найбільш інформативні морфологічні ознаки
цих реакцій для діагностики стану і прогнозу функціональної
повноцінності органа. Досягнення цієї мети базувалося на рішенні
наступних задач:

1. Провести комплексну зональну оцінку структурно-функціонального стану
нирок у інтактних тварин різних вікових груп і виявити морфологічні
ознаки вікової зональної гетерогенності паренхіми і строми органа.

2. Вивчити морфологічні особливості адаптаційних реакцій нирок молодих і
старих інтактних тварин при виконанні водного навантаження, виявити їхні
вікові відзнаки.

3. Провести порівняльний аналіз компенсаторних морфологічних реакцій
паренхіми і строми нирок у молодих і старих тварин при дії денервації,
ішемії та делімфатизації в динаміці експерименту.

4. Проаналізувати морфологічні прояви адаптаційних реакцій паренхіми і
строми нирок молодих і старих тварин при дії денервації, ішемії,
делімфатизації на висоті водного навантаження, виявити зональні ознаки
адаптації нефронів у динаміці експерименту.

5. На основі вивчення динаміки змін зональної морфології нефронів у
процесі реалізації адаптаційних реакцій у тварин різних вікових груп
визначити найбільш інформативні показники для аналізу структурного стану
і прогнозу функціональної повноцінності нирки при дії денервації,
ішемії, делімфатизації.

Об’єкт дослідження: нирки тварин різних вікових груп при дії денервації,
ішемії, делімфатизації.

Предмет дослідження: морфологічні особливості паренхіми і строми нирок
тварин різних вікових груп.

Методи дослідження: для досягнення поставленої у роботі мети та
реалізації її задач використовувались: загальногістологічні,
гістохімічні методи, морфометричний аналіз, що дозволило оцінити
зональну локалізацію та з’ясувати характер, закономірності
паренхіматозно-стромальних змін при розвитку компенсаторних і
адаптаційних реакцій у нирках тварин різних вікових груп при дії
денервації, ішемії та делімфатизації. Вірогідність отриманих змін
підтверджували статистичними методами.

Наукова новизна дослідження. У даній роботі вперше проведений на
світловому та ультрамікроскопічному рівні комплексний морфометричний
аналіз динаміки структурно-метаболічного стану різних груп нефронів та
їхніх сегментів, стромальних елементів усіх 7 зон нирки у тварин різних
вікових груп при спільному впливі денервації, ішемії, делімфатизації. На
основі морфологічних досліджень виявлені ступінь розвитку та динаміка
компенсаторних і адаптаційних процесів у різних зонах органа тварин
різних вікових груп. Установлені найбільш ранні компенсаторні реакції та
інформативні морфологічні ознаки для оцінки стану нирки, що дозволять
здійснювати вибір об’єктів біопсійного дослідження трансплантата для
різних термінів впливу денервації, ішемії та делімфатизації.
Використання функціональної навантажувальної проби (5% водне
навантаження) дозволило вперше оцінити адаптаційні реакції нирок тварин
різних вікових груп після впливу денервації, ішемії, делімфатизації, а
також виявити “приховані” морфологічні зміни у нефронах. Оцінені
біосинтетичні та енергетичні резерви різних популяцій і сегментів
нефронів, встановлена їхня роль у реалізації адаптаційних реакцій у
різні терміни дії денервації, ішемії та делімфатизації. Вперше у тварин
різних вікових груп проведено комплексний якісний і кількісний аналіз
тканинних реакцій інтерстицію нирки і секреторної активності
інтерстиційних клітин, що продукують простаноїди.

Практичне значення отриманих результатів. Морфологічні показники
компенсаторних і адаптаційних реакцій строми і паренхіми нирки, що
визначені в умовах функціонального навантаження і при дії денервації,
ішемії та делімфатизації, є передумовою для розробки в клінічній
практиці способів оцінки структурно-функціональної повноцінності органа.
Отримані дані можуть використовуватися у терапевтичній практиці в якості
теоретичної основи для розробки методів виявлення можливої патології
нефронів, оцінки швидкості прогресування ниркової патології, ступеня
дисфункції ниркового трансплантата, а також для контролю ефективності
проведених лікарських заходів. Матеріали роботи, впроваджені в
навчальний процес на кафедрах гістології, цитології та ембріології,
фізіології, патологічної анатомії та фізіології, сприятимуть розширенню
уявлень студентів про вікові закономірності реакцій паренхіматозних і
стромальних елементів нирки.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проводилося вивчення
наукової літератури, постановка експериментів, морфологічні та
морфометричні дослідження, статистична обробка отриманих даних, аналіз
та узагальнення результатів дослідження. Спільно з науковим керівником
проведено аналіз і обговорення плану, результатів дослідження,
підготовлені публікації за темою дослідження.

Апробація результатів дисертації. Дані дисертаційної роботи були
представлені на наукових конференціях: “Актуальні питання теоретичної та
практичної медицини на сучасному рівні” (Полтава, 1996), “Актуальні
питання морфогенезу” (Чернівці, 1996), Українській науковій конференції
з міжнародною участю “Мікроциркуляція та її вікові зміни” (Київ, 1999),
ІІ Російському конгресі з патофізіології з міжнародною участю (Москва,
2000), ІІІ Національному конгресі анатомів, гістологів і
топографоанатомів (Київ, 2002).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 15
публікаціях, з них – 8 статей у наукових спеціалізованих виданнях, що
рекомендовані ВАК України, 7 тез.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 195 сторінках
машинописного тексту (обсяг тексту основної частини – 154 с.) і
складається зі вступу, огляду літератури, розділу “Матеріал і методи
дослідження”, розділу власних досліджень, аналізу та узагальнення
результатів дослідження, висновків і списку використаних літературних
джерел. Робота проілюстрована 45 мікрофотографіями, 34 графіками і 4
таблицями. Список літератури містить 192 джерела (вітчизняних і
зарубіжних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження було виконане на 200
щурах-самцях лінії Вістар. 1 групу склали 80 молодих тварин (віком 6-7
міс., з початковою вагою 110±10 г), 2 групу – 80 старих тварин (віком 18
міс. і більше, з початковою вагою 160±15 г). До контрольної групи
ввійшли 40 здорових тварин. Перед оперативним втручанням щурів
наркотизували внутрішньочеревним введенням 1% розчину тіопенталу натрію
(50 мг/кг ваги). Тварин фіксували на операційному столику й у стерильних
умовах серединною лапаротомією досягали черевної порожнини, зміщували
петлі кишечнику, по черзі мобілізували нирки, виділяли їхні судинні
ніжки. За допомогою бінокулярного мікроскопа МБС-10 мікрохірургічним
інструментарієм виділяли нирку з парієтальної очеревини, механічно
перетинали усі видні нервові стовбури і волокна, що йшли до воріт нирки,
звільнюючи ниркову ніжку від оточуючих тканин. Після цього видаляли
адвентицію ниркової артерії та вени, мобілізуючи окремо кожну кровоносну
судину та серозну оболонку юкстамедулярного відділу сечовода протягом
3-4 мм з наступним електрофоретичним руйнуванням нервових провідників,
що залишилися у товщі стінок ниркової артерії, вени і сечовода (Э.Ф.
Баринов и соавт., 1988; АС СССР №1411803). Таким чином досягали повної
денервації органа, що підтверджувалося морфологічним дослідженням, окрім
цього руйнувалися лімфатичні колектори, що забезпечувало блок
лімфовідтоку. Тимчасову тотальну ішемію нирок здійснювали шляхом
накладання турнікета на ниркову ніжку на 20 хвилин, після чого
відновлювали кровообіг.

Гостре водне навантаження (ВН) проводили 40 тваринам з 1 групи, 40
тваринам з 2 групи та 20 тваринам з контрольної групи шляхом введення
через шлунковий зонд підігрітої води (до 36° С) з розрахунку 5% від ваги
тіла. Через 60 хвилин на висоті навантаження тварин виводили з
експерименту.

Вилучення матеріалу у тварин всіх груп проводили на 10, 30 та 90 доби
експерименту (у базальних умовах та після функціонального навантаження).
Питомий обсяг кіркової, зовнішньої та внутрішньої мозкової речовини
визначали на парафінових зрізах нирки за допомогою мікроскопа МБС-10 за
методом крапкової лічби з використанням принципу
Кавальєрі-Акера-Глаголєва.

Підготовка матеріалу для світлової мікроскопії містила фіксацію нирок у
10% розчині формаліну на 0,1 М фосфатному буфері (рН 7,4), зневоднення у
спиртах зростаючої концентрації, просвітлення у ксилолі та заливку у
парафін. З парафінових блоків готували зрізи товщиною 5±1 мкм, які
фарбували гематоксиліном та еозином. Для виявлення РНК і ДНК препарати
фарбували піроніном і метиленовим синім за методом Браше. При вивченні
хімічного складу міжклітинної речовини сполучної тканини оцінювали
наявність і розподіл сульфатованих і несульфатованих глікозаміногліканів
(ГАГ) за допомогою відповідних методів фарбування: толуїдиновим синім
при рН 5,3 і 2,4. Зрілі колагенові волокна виявляли пікрофуксином за
методом ван Гізона. Для визначення гістотопографії різних нефронів та
їхніх сегментів на світлооптичному рівні досліджували серійні зрізи
нирки. Питомі обсяги зон та їхніх тканинних елементів визначали методом
крапкової лічби за допомогою окулярної квадратно-вузлової сітки на
препаратах, фарбованих гематоксиліном та еозином.

Для проведення ультрамікроскопічного дослідження нирки фіксували шляхом
судинної перфузії 2% розчином глютаральдегіду на 0,1 М фосфатному буфері
(рН=7,4), контролюючи перфузійний тиск. Перпендикулярно довгій вісі
органа вирізали ділянки з різними зонами: 1 зона – зовнішня смужка
кіркової речовини, 2 зона – внутрішня смужка кіркової речовини, 3 зона –
зовнішня смужка зовнішньої мозкової речовини, 4 зона – внутрішня смужка
зовнішньої мозкової речовини, 5-7 зони – внутрішня мозкова речовина (W.
Pfaller, 1979). Після цього здійснювали постфіксацію матеріалу 2%
розчином чотирьохокису осмію за Міллонігом, зневоднення у спиртах
зростаючих концентрацій, обробку ацетоном, просочування епоновими
смолами (Епон-812, ДДСА, МНА, ДМР-30) і полімеризацію блоків. Напівтонкі
зрізи товщиною 1,0-1,5 мкм та ультратонкі зрізи готували з 5 блоків
кожної ниркової зони на ультрамікротомі УМПТ-6М. Фотографували по 5
полів зору на кожному зрізі нирки для наступної морфометричної обробки.
Обсяг клітин та їхніх ядер розраховували на мікрофотографіях, отриманих
при 5000-кратному збільшенні з використанням методу Ташке (К. Ташке,
1976). Для оцінки енергетичного статусу епітеліоцитів канальців нирки
підраховували коефіцієнт енергетичної ефективності мітохондрій (КЕЕМ)
(В.С. Пауков, В.А. Фролов, 1982), для характеристики секреторної
активності інтерстиційних клітин (ІК) використовували
інтерстиційно-клітинний індекс (ІКІ) (Б.Н. Цибель и соавт., 1991) –
кількість ліпідних крапель у перерахуванні на одну клітину. Статистичну
обробку отриманих даних здійснювали на персональному комп’ютері
Pentium-III у середовищі Windows 98 з використанням пакетів статистичних
програм Exel, Stadia. Вірогідність відмінностей середніх величин між
експериментальними групами і контролем, а також коефіцієнтів лінійної
кореляції (r) оцінювали за t-критерієм Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналізуючи особливості
морфології інтактної нирки старих тварин, виявили факт нерівномірного
підвищення питомого обсягу (ПО) стромальних елементів органа, найбільш
вираженого в мозковій речовині (5-7 зони), де він збільшувався на 42,4%
у порівнянні з таким у молодих тварин (р0? ?? oe & T V 2b OI ? oe dh`„7 dh`„7 dh`„7a$ коцитарної інфільтрації та набряку інтерстицію. Залишався збільшеним, у порівнянні з контролем, ПО ІК з перевагою секреторно активних клітин. ПО НТ 1-2 зон знизився відповідно на 15,7% і 18,4% у порівнянні з контролем (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020