.

Репаративні та протизапальні властивості нової мазі на основі ксероформу (експериментальне дослідження) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
126 2771
Скачать документ

академія медичних наук україни

ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ

ТЮПКА Тетяна Іванівна

УДК 615.454.1:616-001.17:

616-001.4

Репаративні та протизапальні властивості нової мазі на основі
ксероформу (експериментальне дослідження)

14.03.05 – Фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному фармацевтичному університеті,

МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, заслужений
діяч

науки та техніки
України,

БЕРЕЗНЯКОВА Алла Іллівна,

Національний фармацевтичний університет

МОЗ України,

завідувач кафедри патологічної фізіології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

МОХОРТ Микола Антонович,

Інститут фармакології та токсикології АМН України,

завідувач відділу фармакології серцево-судинних засобів

доктор медичних наук, професор

СТЕПАНЮК Георгій Іванович,

Вінницький національний медичний університет ім.

М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри фармакології з курсом
клінічної фармакології

Провідна установа: Харківський державний медичний університет

МОЗ України,
кафедра фармакології.

Захист відбудеться „19” травня 2004 р. о 1500 год. на засіданні
спеціалізованої Вченої ради Д.26.550.01 при Інституті фармакології та
токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Е.Потьє, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фармакології та
токсикології АМН України (03057, м. Київ, вул. Е.Потьє, 14).

Автореферат розісланий „17” квітня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Д.26.550.01.

кандидат біологічних наук
І.В. Данова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Травматичні ушкодження з порушенням цілісності
шкірних покривів, опікові травми, інфіковані рани і виразки різного
генезу відносяться до найчастіших і розповсюджених видів патології
(А.А. Алексеев, 1998; Г.С.Яцина, 2000).

Сучасні вимоги до місцевих ранозагоюючих та протиопікових лікарських
засобів передбачають: можливість використання препарату в різні фази
ранового процесу, відсутність токсичної, алергізуючої та
місцевоподразнюючої дії, широкий спектр антибактеріальної дії, високу
антимікробну і протизапальну активність (Б.А. Парамонов, 2000; М.А.
Ляпунов, Б.М. Даценко, М.А. Мохорт, 1995). Крім того, ранозагоюючі
препарати для місцевого застосування не повинні викликати порушення
газообміну в шкірі (В.Л. Багірова і співавт., 2002).

На фармацевтичному ринку є широкий асортимент мазей для лікування ран та
опіків. Добре відомі препарати – 10% стрептоцидова мазь, лінімент
синтоміцину, тетрациклінова мазь в останній час практично не
використовують. Це пов’язано з цілим рядом недоліків, які обумовлені
застосуванням жирових основ: не забезпечують сорбції ранового ексудату,
здатні окислюватися („прогіркання” основи), мають низький вихід діючої
речовини, призводять до розвитку „парникового” ефекту, у ряді випадків
відбувається „закисання” рани (Б.А. Парамонов, Я.О. Порембський, В.Г.
Яблонський, 2000).

Найбільш ефективними для лікування ран, у тому числі інфікованих, є
багатокомпонентні мазі, створені на гідрофільних полімерних основах:
лєвомеколь, лєвосин, діоксіколь, йодметриксид, сульфамеколь, нітацид,
метрокаїн, мазь мірамістину (О.П. Безугла 1997; М.Ю Повстяний, 2001).
Інгредієнти, що входять до їхнього складу, забезпечують комплексний
вплив на перебіг ранового процесу: антимікробний, протизапальний,
дегідратуючий (Т.І. Тамм, А.Б. Даценко, М.А. Ляпунов, 2002). Але, ці
препарати теж мають деякі недоліки, серед яких: короткочасність дії,
вузький антимікробний спектр, наявність побічних ефектів у вигляді
алергічних реакцій та місцевого подразнення шкіри (А.В. Гаркава, Т.Т.
Елисеев, 2000).

Більшість лікарських засобів, які використовують при лікуванні ран та
опіків недостатньо ефективні для пригнічування мікрофлори, зокрема
синьогнійної палички, гальмування запального процесу, очищення ран від
гнійно-некротичних мас. Зазначенні недоліки притаманні також препаратам
„Дебрізан”, „Сорбілекс”, „Іруксол”, „Сільваден”, „Фламізін”, „Дермазін”,
які широко застосовуються в пактичній медицині. Основною причиною їхньої
низької активності є односпрямованість дії: тільки антибактеріальна,
тільки осмотична або тільки некролітична (І.М. Перцев та співавт., 1999;
С.Ф Малахов, 2002).

Наведені дані свідчать про те, що питання фармакотерапії ран та опіків
ще повністю не вирішені. Тому необхідний подальший пошук та розробка
препаратів, які в більшій мірі задовольняли б потреби клінічної
практики. У зв’язку з цим, представляє інтерес фармакологічне вивчення
нової комбінованої протиопікової і ранозагоюючої мазі на основі
ксероформу з умовною назвою “Димексером”, розробленої співробітниками
НФаУ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в рамках науково-дослідної програми Національного
фармацевтичного університету “Фармакологічні дослідження
біологічно-активних речовин і лікарських засобів синтетичного і
природного походження, їхнє застосування в медичній практиці” (№ держ.
регістр. 0103U000478).

Мета дослідження – експериментальне обґрунтування доцільності
застосування мазі “Димексером” для лікування ран, опіків та запальних
захворювань шкіри.

Завдання дослідження:

1. Визначити показники гострої токсичності мазі при одноразовому
нашкірному нанесенні та встановити ефективну концентрацію.

2. Встановити антимікробні властивості мазі по відношенню до S. aureus,
E. colі, B. subtіllіs, Ps. aerugіnosa, C. аlbіcans та
антиексудативну активність на моделі карагенінового набряку кінцівок
білих щурів.

3. Вивчити репаративні та протизапальні властивості мазі на модельній
патології: асептичні та інфіковані лінійні різані рани; площинні рани;
термічний опік; контактний дерматит.

4. З’ясувати механізми дії мазі “Димексером” (вплив на синтез
нуклеїнових кислот; рівень рН шкіри; окислювально-відновного потенціалу
шкіри; активність ферментів шкіри: аланінамінотрансферази,
аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, креатінфосфокінази).

5. Провести дослідження впливу мазі “Димексером” на органи і системи в
хронічному експерименті.

6. Визначити можливу алергізуючу і місцевоподразнюючу дію мазі.

Об’єкт дослідження. Білі нелінійні щури з різними моделями патологічних
процесів.

Предмет дослідження. Лікувальні властивості мазі “Димексером” при
ранових процесах, опіках, запальних захворюваннях шкіри.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи використовували
фармакологічні, токсикологічні, біохімічні, фізико-хімічні,
мікробіологічні, гістологічні та статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведені фармакологічні
дослідження нової комбінованої мазі “Димексером”. В умовах експерименту
встановлені виражені антимікробні, репаративні і протизапальні
властивості мазі, які проявлялися у збільшенні діаметру зони затримки
росту мікробів в опитах in vitro, зменшенні запального набряку,
зміцненні зрощування країв лінійних різаних ран, прискорюванні процесу
епітелізації опікових та різаних ран, скорочуванні термінів загоювання.
При порівнянні терапевтичного ефекту мазі „Димексером” (при опіках,
ранах, контактному дерматиті) з препаратами порівняння (10% ксероформною
маззю, лініментом бальзамічним за Вишневським, 10% метилурациловою
маззю), вона не тільки не поступалася, а в більшості випадків переважала
дію останніх.

При вивченні механізмів дії “Димексерому” вперше встановлена його
здатність нормалізувати показники рН та окислювально-відновного
потенціалу шкіри, активність ферментів шкіри (КФК, АлАТ, АсАТ, ЛФ),
активізувати синтез нуклеїнових кислот.

Вперше доведено, що досліджувана мазь не чинить алергізуючої та
місцевоподразнюючої дії, а також не впливає на органи та системи при
тривалому застосуванні (3 міс). Висока терапевтична ефективність та
відсутність побічних реакцій обґрунтовують доцільність застосування
мазі “Димексером” при лікуванні ран, опіків, запальних захворювань
шкіри.

Практичне значення одержаних результатів. На основі експериментального
дослідження встановлено, що мазь „Димексером” виявляє лікувальні
властивості при опіках, ранах, контактному дерматиті і в цьому плані
перевершує ксероформну мазь на вазеліновій основі, лінімент бальзамічний
за Вишневським та дорівнює 10% метилурациловій мазі.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес на
кафедрі фармакології Вінницького національного медичного університету
ім. М.І. Пирогова (акт впровадження від 30.12.2003р.), на кафедрі
експериментальної та клінічної фармакології Української медичної
стоматологічної академії, м. Полтава (акт впровадження від
18.12.2003р.).

Матеріали дисертаційної роботи відображені в інформаційному листі
“Рекомендації з доклінічного вивчення м’яких лікарських засобів для
прогнозування їх ефективності” (Київ: Укрмедпатентінформ, – 2002. – №
211) .

Особистий внесок здобувача. Особисто здобувачем визначені мета і задачі
дослідження, обрані методологічні підходи фармакологічного вивчення
мазі “Димексером”, проведені патентно-інформаційний пошук, аналіз
наукової літератури з обраної теми. Здобувачем особисто виконані всі
експериментальні дослідження, статистична обробка й аналіз отриманих
результатів, сформульовані відповідні висновки.

Апробація матеріалів дисертації. Результати досліджень, викладені в
дисертаційній роботі, були обговорені на: Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Ліки – людині” (Харків, 2002 р.);
Республіканській науково-практичній конференції “М’які лікарські засоби
в сучасній фармації і медицині” (Харків, 2002 р.); Міжрегіональній
науково-практичній конференції “Здобутки клінічної та експериментальної
медицини” (Тернопіль, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній
конференції молодих вчених “Вчені майбутнього” (Одеса, 2002 р.);
спільному засіданні кафедр медико-біологічного циклу НФаУ і кафедрою
заводської технології ліків НФаУ (Харків, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць, в
тому числі 4 статті у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України, 5 тез
у матеріалах доповідей конференцій, конгресів та з’їздів, а також
інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 156 сторінках
машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, опису
матеріалів та методів дослідження, 4 розділів власних досліджень,
аналізу та узагальнення результатів, висновків та списку використаних
джерел. Дисертацію проілюстровано 37 таблицями, 4 рисунками, 9
фотографіями мікропрепаратів. Список літератури містить 266 джерел, з
яких 86 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження були
виконані на 642 лабораторних тваринах, у тому числі на 30 білих мишах
масою 18-20 г, 582 білих щурах масою 180-200 г, 20 морських свинках
масою 600-660 г, 10 кролях породи Шиншилла масою 2,5-3,0 кг. Усі
тварини утримувались у віварію ЦНДЛ НФаУ на стандартному водно-харчовому
раціоні. Досліди проведено згідно методичних рекомендацій “Доклінічні
дослідження лікарських засобів” (За ред. О.В. Стефанова, 2002).
Евтаназію тварин проводили шляхом передозування ефіру.

Гостру токсичність “Димексерома” вивчали на 2-х видах тварин (білих
мишах і білих щурах різної статі) при двох шляхах введення:
епікутантному нанесенні мазі і внутрішньошлунковому введенні 50% водяної
суспензії мазі. Гостру дермальну токсичність оцінювали за показниками
функціонального стану шкіри: температури, обмірюваної за допомогою
електронного термометра; опіра, обмірюваного за допомогою поліграфа
“Салют”; товщини шкірної складки, обмірюваної мікрометром; рН шкіри –
за допомогою універсального індикатора (С.Ф. Самойлов, 1970).

Розрахунок ефективної дози мазі “Димексером” проводили за методом,
заснованому на лінійній залежності ефекту від випробуваних доз (Б.М.
Штабский та співав., 1980).

Антимікробну активність мазі “Димексером” досліджували методом дифузії в
агар (метод “колодязів”) згідно методичних рекомендацій “Определение
активности антибактериальных средств наружного применения для лечения
гнойно-воспалительных инфекций” (М.Ф. Калініченко, 1991). Для цієї мети
були використані штами S. aureus АТСС 25923, E. colі АТСС 25922, B.
subtіllіs АТСС 6633, Ps. aerugіnosa АТСС 27853, C. аlbіcans АТСС
184. Антимікробну активність мазі визначали за діаметром зони затримки
росту мікробів.

Антиексудативну ативність мазі “Димексером” вивчали на моделі
карагенінового набряку у щурів, викликаного шляхом субплантарного
введення 0,1 мл 1% розчину карагеніну в одну з задніх кінцівок
експериментальних тварин. Величину набряку вимірювали за допомогою
онкометра, виражали у відсотках відносно нелікованого контролю (Ф.П.
Тринус, М.А. Мохорт, Б.М. Клебанов, 1982).

Ранозагоюючу дію мазі “Димексером” вивчали на моделі лінійної різаної
рани й оцінювали за планіметричними показниками: зміни площі рани в
динаміці (Л.Н. Попова, 1942) і швидкості епітелізації (А.О.
Навакатикян,1950); швидкістю і міцністю зрощення ранових країв,
використовуючи ранотензіометрію (Е.А.Егоров,.Т.Б. Джафарли, 1997).

Протиопікову дію мазі “Димексером” вивчали на моделі термічного опіку у
щурів, що викликали за допомогою аплікації розігрітої до 100° металевої
пластинки площею 113 мм2 спеціального пристосування ( Л.М. Шеремета,
1998).

Вивчення ефективності мазі “Димексером” при запальних захворюваннях
шкіри проводили на моделі контактного дерматиту у щурів, який
відтворювали шляхом дворазових аплікацій 0,1 мл 2,5% спиртового розчину
2,4 – динітрохлорбензолу на попередньо депильовані ділянки шкіри бічної
поверхні тулуба експериментальних тварин. Оцінку протизапальної дії мазі
проводили за показниками температури ураженої ділянки шкіри, зменшенням
або зникненням еритеми і набряку, зміною рН шкіри,
окислювально-відновного потенціалу шкіри, а також за даними
гістоморфологічного дослідження шкіри експериментальних тварин (В.С
Мельникова, 1980).

Окислювально-відновний потенціал шкіри визначали за допомогою
високочутливого дзеркального гальванометра (С.Ф. Федорович,1976).

При вивченні механізмів дії мазі визначали активність ферментів у
гомогенаті тканини шкіри: лужної фосфатази (ЛФ) за методом О.А. Bessey,
O.E. Lowrі et G. Brock (1946), аланінамінотрансферази (АлАТ) і
аспартатамінотрансферази (АсАТ) за методом F. Wroblewskі, G.C. La Due
(1956), креатінфосфокиназы (КФК) за методом Olіver (1955) (В.В.
Меньшиков,1986; Д. Вилкинсон, 1981).

Для визначення впливу мазі на синтез нуклеїнових кислот у грануляційній
тканині готували зрізи товщиною 5 мкм за допомогою мікротома, які
офарблювали за методом Ейнарсона. Вивчення мікропрепаратів проводили на
мікроскопі Olymрys PP-Soft (Versіon 4.1.). Про рівень
морфофункціональної активності фібробластів судили за ступенем
дисперсності хроматину. Оптичну щільність ядра (ДНК) і цитоплазми (РНК)
вимірювали в синьому діапазоні спектра (Х. Луппа, 1980; Д.С. Саркисов,
1996).

Про вплив мазі “Димексером” на органи та системи при тривалому
застосуванні судили за загальним станом тварин, динамікою маси тіла,
показниками діяльності серцево-судинної системи, периферичної крові,
функціонального стану печінки і нирок, результатами гістоморфологічного
дослідження внутрішніх органів.

Про стан системи крові судили за кількістю формених елементів –
еритроцитів і лейкоцитів, яких визначали меланжерним методом з наступним
підрахунком у камері Горяєва (В.В. Меньшиков, 1987), швидкістю осідання
еритроцитів (ШОЕ) – мікрометодом Панченкова (Є.А. Кост, 1975), змістом
гемоглобіну (Нв) – колориметричним методом у гемометрі ГС-2 (В.В.
Меньшиков, 1987).

Стан серцево-судинної системи оцінювали за показниками артеріального
тиску (АД) (Є.П.Самборська, 1970) і електрокардіограм (ЕКГ) (В.Н. Орлов,
1984).

Обмінну функцію печінки оцінювали за кількістю загального білка,
визначеного біуретовою реакцією (О.Д. Кушманова, 1983). Фракційний склад
білків у сироватці крові вивчали методом мікроелектрофорезу (Н.А.
Кравченко, 1953) .

Екскреторну функцію печінки оцінювали за кількістю білірубіну і
холестерину (Я. Кольман, 2000).

Про інтенсивність вуглеводного обміну судили за кількістю цукру в крові,
визначеного ортотолуідиновим методом (О.Д. Кушманова, 1983).

Антитоксичну функцію печінки вивчали за методом Гижлярана при
внутрішньоочеревинному введенні гексеналу в дозі 60 мг/кг (С.С.
Гижляран, 1984).

Про процеси цитолізу у печінці судили за концентрацією індикаторних
ферментів – АлАТ і АсАТ (В.М. Лифшиц, 2001; Ф.И. Комаров, Б.Ф. Коровкин,
В.В. Меньшиков, 1976).

Функціональний стан нирок характеризували за якісним і кількісним
вмістом білка в сечі (проба Геллера і Робертса-Стольникова), питомій
вазі сечі і рН (Є.А. Кост, 1975), кількості залишкового азоту в
сироватці крові (О.Д. Кушманова, 1983), а також за результатами
мікроскопії сечових осадів (В.А. Краєвський, 1976).

Дані клінічних і лабораторних досліджень були зіставлені з даними
гістоморфологічного вивчення внутрішніх органів тварин. Гістологічні
дослідження проводили за консультативною допомогою завідуючої ЦНДЛ ХДМУ
д.мед.н., проф. Г.І. Губіной-Вакулик. Екстирповані органи
фіксували в 10% нейтральному розчині формаліну, ущільнювали в спирті в
зростаючій концентрації, заливали в целоідин. Кожний п’ятий зріз
офарблювали гематоксилин-еозином і пікрофуксином за ван-Гизоном
(Х. Луппа, 1980; Д.С. Саркисов, 1996).

Місцевоподразнюючу й алергізуючу дію мазі “Димексером” вивчали на
морських свинках. Сенсибілізацію проводили протягом 20 днів, наносячи
її на депильовані ділянки шкіри. Оцінку алергізуючої дії проводили за
реакцією специфічної агломерації лейкоцитів (Е.Н. Марченко, 1980),
зміною загальної кількості лейкоцитів у периферичній крові.
Місцевоподразнюючу дію визначали візуально за ступенем гіперемії і
зміною температури шкіри тварин.

Всі отримані результати експериментів піддавали статистичній обробці з
застосуванням критерію Стьюдента (t) ( В.І. Сергієнко, І.Б. Бондаренко,
2000).

Результати досліджень та їх обговорювання.

Першим етапом нашої роботи було визначення гострої токсичності й
ефективної дози мазі (ЕД50).

Гостру токсичність вивчали на двох видах тварин (білих нелінійних мишах
і білих нелінійних щурах різної статі) при двох шляхах уведення:
епікутантному і внутрішньошлунковому. Мазь досліджували в дозах, що
відповідають різним класам токсичності, відповідно до прийнятої
класифікації (В.М. Коваленко і співавт., 2001). При епікутантному
нанесенні мазі в дозах 340 – 25000 мг/кг і при внутрішньошлунковому
введенні 50% водяної суспензії мазі в дозах 500 – 20000 мг/кг загибелі
тварин не відзначалося. Це дозволяє віднести мазь „Димексером” до VI
класу токсичності (відносно нешкідливим речовинам).

Встановлено, що ефективна доза “Димексерому” (ЕД50), визначена на моделі
термічного опіку у щурів, при епікутантному застосуванні складає 50
мг/кг, що відповідає 5% концентрації мазі.

Отримані результати підтверджені мікробіологічними дослідженнями зразків
мазі з різним кількісним та якісним складом. Проведені експерименти
дозволили визначити оптимальний склад мазі:

ксероформ – 5,0 г

димексид – 5,0 г

ПЕО – 400 + ПЕО – 1500 – до 100,0 г у співвідношенні 8,5:1,5.

Результати проведених досліджень щодо вивчення антимікробної активності
показали, що “Димексером” має високу антимікробну активність у
відношенні: Staphylococcus aureus, Esherіchіa colі, Bacіllus subtіllіs,
Pseudomonas aerugenosa, Candіda albіcans. Діаметр зони затримки росту
цих мікроорганізмів коливався від 18,6 мм до 30,1 мм. Слід
зазначити досить високий антимікробний ефект мазі у відношенні
синьогнійної палички. Діаметр зони затримки росту синьогнійної палички
при використанні “Димексерома” складає 18,6 мм. У цьому відношенні мазь
“Димексером” вигідно відрізняється від 10% ксероформної мазі, яка не має
цієї властивості.

Оскільки запальний процес завжди супроводжується набряком, обумовленим
закономірною стадією ексудації, нами була вивчена антиексудативна дія
мазі „Димексером”. Застосування „Димексерому” на моделі карагенінового
набряку лап у щурів приводило до зменшення набряку на 33,8% (рAaaoooe( z | i gdI+ . AE `oe* | – e i d?th i hI+ hI+ hI+ ?????th???? ?”?–Fn§E???oooooooooooocUUIIIIIIIII $If d?th`„?a$ має антигістамінну дію, нами була вивчена ефективність мазі при контактному дерматиті. Оцінку ефективності мазі "Димексером" на моделі контактного дерматиту у щурів проводили за клінічними ознаками: ступенем гіперемії, наявності злущування епітелію, відторгненню некротизованих осередків, локальній температурі, термінами одужання, а також за динамікою гістоморфологічних змін у шкірі експериментальних щурів. Препаратом порівняння була обрана 0,5% димедролова мазь. Результати проведеного експерименту свідчили про те, що "Димексером" чинить високий терапевтичний ефект при контактному дерматиті. При використанні "Димексерома" терміни одужання експериментальних тварин скорочувалися на 2 доби у порівнянні з застосуванням 0,5% димедролової мазі і на 5 діб у порівнянні з нелікованим контролем. Позитивний вплив "Димексерому" на швидкість одужання при контактному дерматиті підтверджений також гістоморфологічними змінами в шкірі експериментальних тварин. За даними літератури відомо, що механізм дії ранозагоюючих препаратів полягає в їхньому інтегральному ефекті на загоєння ранових ушкоджень (імуностимуляція, активація мітозів, синтезу нуклеїнових кислот і елементів сполучної тканини, гальмування перекисного окислювання ліпідів мембранних структур та ін. прозапальних факторів) (Л.М. Сернов, В.В. Гацура, 2000). З метою встановлення механізмів дії мазі „Димексером” були проведені дослідження щодо вивчення її впливу на синтез нуклеїнових кислот у фібробластах грануляційної тканини експериментальних ран у щурів. Результати експерименту показали, що мазь стимулює синтез РНК і ДНК. Висока морфофункціональна активність фібробластів при лікуванні ран „Димексеромом” підтверджена показником співвідношення РНК/ДНК, який складає 1,46, що в 1,8 рази вище, ніж в контрольній групі (таблиця). Таблиця Морфометричні показники фібробластів в грануляційній тканині рани шкіри у щурів на 5-у добу експерименту (М±m, n=10) Об’єкт дослідження Площа ядра, мкм2 Оптична щільність клітинних структур, од.опт.щ. РНК/ДНК ядро (ДНК) цитоплазма (РНК) Інтактні 32,5(0,15 0,269(0,012 0,235(0,010 0,87 Контроль 82,5(0,34** 0,139(0,007** 0,116(0,005** 0,83 10% ксеро-формна мазь 64,2(0,31* 0,119(0,008* 0,131(0,010* 1,10 “Димексером” 75,3(0,42* 0,102(0,006* 0,149(0,011* 1,46 Примітки: 1.* - р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020