.

Раннє ентеральне харчування, як компонент інтенсивної терапії у постраждалих з тяжкою політравмою (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
128 3378
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ(Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ОСВІТИ ім. П.Л.ШУПИКА

ЗГРЖЕБЛОВСЬКА ЛЕСЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК
616-001-085.874.2+615.874.2-032

Раннє ентеральне харчування, як компонент інтенсивної терапії у
постраждалих з тяжкою політравмою

14.01.30-анестезіологія та інтенсивна терапія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією

є рукопис.

Робота виконана

в Українському науково-практичному центрі екстреної медичної допомоги та
медицини катастроф МОЗ України.

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Шлапак Ігор Порфірійович, Київська
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України,
завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії

Офіційні опоненти

доктор медичних наук, професор Біляєв Андрій Вікторович, Київська
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України,
професор кафедри дитячої анестезіології та інтенсивної терапії

доктор медичних наук, профессор Глумчер Фелікс Семенович, Національний
медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця МОЗ України, завідувач
кафедри анестезіології, реаніматології та медицини катастроф

Провідна установа

Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра медицини
невідкладних станів та анестезіології, м. Харків

Захист дисертації відбудеться “_23__”_квітня__ 2004 року о 12 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Київській медичній
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “20”березня_2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, доцент Романенко Т.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні, як і в інших країнах світу, травми стали
важливою медіко-соціальною проблемою сучасної системи охорони здоров’я.
Сьогодні травма є основною причиною смерті людей молодше 40 років
(Хижняк А.А.,1996.). В Україні лише у 2002 році внаслідок травм загинуло
37431 постраждалих (Шалімов О.О.,Тріщинський А.І. і співавт.,2002.).

Сьогодні вважається, що однією з основних причин летальності
постраждалих з тяжкою політравмою у стаціонарі є розвиток у
посттравматичному періоді синдрому поліорганої недостатності (СПОН)
(Baue A.E.,1995; Тріщинський А.І.,1996.). Данній проблемі присвячено
значна кількість досліджень, але досі залишаються повністю не розкритими
основні патогенетичні механізми розвитку СПОН. Разом з тим, усі теорії
розвитку СПОН визнають недостатність гастро-інтестинального тракту, як
одну із ведучих ланок в патогенезі СПОН (Bone R.C.,1992; Dantzeker
D.R.1993; Зубков В.І.,1996).

Утворення стресорних ерозій слизової оболонки гастро-інтестинального
тракту, внаслідок порушення мезентеріального кровоплину, призводить до
транслокації ендотоксину та ентерогеної флори. Все це вважається
причиною розвитку інфекційних ускладнень та синдрому поліорганої
недостатньості у посттравматичному періоді (Baue A.E.1992; Лісецький
В.А.,1996.). Розвиток у травмованих недостатності гастро-інтестинального
тракту обмежує забезпечення організму пластичними і енергетичними
субстратами, що на фоні гіперкатаболічної реакції обов’язково призводить
до імуносупресії та прогресування інфекційних ускладнень (Crouser E.D.
et al.,1994; Лісецький В.А.,1996.; Mc. Kenzie E.J., 2002). Таким чином,
в постшоковому періоді для запобігання розвитку і лікування синдрому
поліорганої недостатності доцільне використання стратегій інтенсивної
терапії, спрямованих на корекцію порушених функцій
гастро-інтестинального тракту, до яких можна віднести і стратегію
раннього ентерального харчування (Crouser E.D. et al.,1994; Зубков
В.І.,1996.). Використання у постраждалих з тяжкою політравмою раннього
ентерального харчування дозволяє не тільки забезпечити доставку
енергетичних та пластичних субстратів, але що найбільш важливо, у
багатьох випадках попередити розвиток стресорних ушкоджень слизової
оболонки гастро-інтестинального тракту, у деякій мірі покращити стан
неспецифічного, клітинного та гуморального імунітету, і таким чином,
зменшити частоту розвитку інфекційних ускладнень у посттравматичному
періоді (Глумчер Ф.С., 2001.).

Незважаючи на те, що проблема ентерального харчування достатньо
вивчена, при проведенні раннього ентерального харчування у постраждалих
з тяжкою політравмою залишаються не вивченими ряд аспектів цієї
проблеми, таких як: оптимальні строки початку раннього ентерального
харчування, методика проведення раннього ентерального харчування, вплив
раннього ентерального харчування на стан слизової оболонки
гастро-інтестинального тракту, показники неспецифічного, клітиного та
гуморального імунітету у важкотрамованих, частоту розвитку у них
інфекційних ускладнень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана на базі Українського науково-практичного центру
екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та клініки політравми,
відділення інтенсивної терапії Київської клінічної лікарні швидкої
медичної допомоги. Дисертаційна робота є фрагментом галузевої
науково-дослідницької роботи Українського науково-практичного центру
екстреної медичної допомоги та медицини катастроф: “Наукове
обґрунтування системи та стандартизовані протоколи надання медичної
допомоги постраждалим з поєднаною травмою” (2000-2002 рр. № державної
реєстрації 0100V002784).

Мета роботи. Метою дослідження є покращання результатів лікування
постраждалих з тяжкою політравмою шляхом розробки та впровадження
методики проведення раннього ентерального харчування.

Задачі дослідження:

Для досягнення вказаної мети були поставлені такі задачі:

У постраждалих у посттравматичному періоді визначити оптимальні терміни
початку проведення раннього ентерального харчування на основі вивчення
стану центральної і периферичної гемодинаміки.

Розробити алгоритм підготовки гастро-інтестинального тракту для
проведення ефективного раннього ентерального харчування.

3. Оцінити вплив раннього ентерального харчування на стан слизової
оболонки гастро-інтестинального тракту.

4. Проаналізувати вплив раннього ентерального харчування на стан
неспецифічного, клітинного та гуморального імунітету у постраждалих з
тяжкою політравмою.

5. Встановити вплив раннього ентерального харчування на частоту
розвитку нозокоміальних інфекцій та мікробіологічний пейзаж секрету
нижніх дихальних шляхів, сечі, раньового секрету і крові.

6. Визначити вплив раннього ентерального харчування на частоту розвитку
синдрому поліорганої недостатньості, гнійно-септитичних ускладнень,
тривалість проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ), терміни
перебування у відділенні інтенсивної терапії та показники летальності у
постраждалих з тяжкою політравмою.

Об’єкт дослідження – постраждалі з тяжкою політравмою

Предмет дослідження – методи інтенсивної терапії, вплив раннього
ентерального харчування на стан слизової оболонки шлунково-кишкового
тракту, імунний статус, мікробіологічний пейзаж секрету нижніх дихальних
шляхів, сечі, крові, частота розвитку інфекційних ускладнень.

Методи дослідження – клінічні, лабораторні, інструментальні,
мікробіологічні, імунологічні, статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Автором встановлені оптимальні
терміни початку раннього ентерального харчування у посттравматичному
періоді, обґрунтований вибір оптимального складу суміші для проведення
ранього ентерального харчування, розроблено алгоритм підготовки
гастро-інтестинального тракту, який забезпечує ефективність проведення
раннього ентерального харчування у важкотравмованих. Проведена оцінка
впливу раннього ентерального харчування на стан слизової оболонки
шлунково-кишкового тракту у посттравматичному періоді та імунний статус
постраждалих з тяжкою політравмою. Науково обґрунтовано використання
раннього ентерального харчування, як ефективного методу попередження
розвитку інфекційних ускладнень у постраждалих з тяжкою політравмою.

Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані та рекомендовані
для практичного використання основні правила проведення ентерального
харчування у постраждалих з тяжкою політравмою, які дозволили знизити
летальність у важкотравмованих, зменшити у них кількість
гнійно-септичних укладнень, скоротити строки перебування постраждалих у
відділенні інтенсивної терапії. Розроблено патогенетично обґрунтований
алгоритм підготовки гастро-інтестинального тракту для проведення
раннього ентерального харчування. Результати дисертаційної роботи
викладаються для лікарів-курсантів, які проходять підготовку на кафедрі
анестезіології та інтенсивної терапії Київської медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, впроваджені в практику практику
відділення інтенсивної терапії загального профілю Київської міської
кліничної лікарні швидкої медичної допомоги та відділення інтенсивної
терапії загального профілю Дніпропетровської областної кліничної лікарні
ім.І.І.Мечникова.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою, в якій
автор проаналізувала літературу стосовно основних питань патогенезу та
інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою політравмою, поставила мету та
задачі дослідження. Дисертантом особисто проводилась інтенсивна терапія
і раннє ентеральне харчування у всіх 88 постраждалих з тяжкою
політравмою, результати обстеження яких включено до дисертаційного
дослідження. Автором також розроблено та впроваждено в кліничну практику
алгоритм підготовки гастро- інтестинального тракту до раннього
ентерального харчування, визначені строки початку проведення раннього
ентерального харчування у важкотравмованих. Дисертантом особисто
проведена статистична обробка отриманих результатів, здійснено їх
інтерпретацію, сформульовані основні положення, висновки і рекомендації
щодо подальшого впровадження результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертаційної роботи викладені в доповідях на Національній
науково-практичній конференції фахівців з питань екстреної медичної
допомоги “Екстрена медична допомога-сучасні проблеми організації” (м.
Київ 2001 р.); на I Всеукраїнській науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Політравма-сучасна концепція надання медичної
допомоги” (м. Київ, 2002р.); на науково-практичній конференції Асоціації
анестезіологів України (м.Свалява 2002 р.), на 6-ій міжнародній
науково-практичній конференції “Антібактеріальна терапія та
профілактика:шляхи удосконалення” (м. Харків 2003р.) а також на
засіданні Київської спілки Асоціації анестезіологів України (м. Київ
2003, 2004 р.), засіданнях Вченої ради Українського науково-практичного
центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (м. Київ, 2001,
2002, 2003 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 робіт у виданнях,
визначенними та затвердженними ВАК України, як фахові. Серед них 8
журнальних статей, одна з них самостійна, 1 стаття у збірнику наукових
праць.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 174 сторінках машинопису,
складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів
дослідження, 5 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення
власних досліджень, підсумку, висновків та списку використаних джерел,
який містить 44 джерела вітчизняних та російськомовних авторів, а також
133 зарубіжних джерел. Робота ілюстрована 23 рисунками та 39 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об(єкт, методи та методологія досліджень. Для вирішення поставленної
мети і задач дослідження нами було обстежено 88 постраждалих з тяжкою
політравмою, які поступили у відділення інтенсивної терапії загального
профілю Київської міської кліничної лікарні швидкої допомоги в період з
квітня 2001 року по жовтень 2002 року. Серед них було 48 чоловіків та 40
жінок у віці від 17 до 70 років. Більшість постраждалих (89,8%) були у
віці до 50 років, тобто особи працездатного віку. У всіх постраждалих
були виявлені тяжкі механічні пошкодження. У 89,2% постраждалих була
діагностована тяжка черепно-мозкова травма; 23,6% травмованим були
виконані оперативні втручання на головному мозку, 48,6%-на органах
грудної порожнини, 59,3%-на органах черевної порожнини, 38,4% були
проведені операції остеосинтезу з приводу переломів кінцівок та тазу. У
всіх травмованих відмічалась дихальна недостатність II-III ступеню, тому
продовжена штучна вентиляція легень у посттравматичному періоді
проводилася у всіх постраждалих.

В залежності від методики проведення у травмованих ентерального
харчування всі постраждалі були поділені на три групи. В першій групі
(n=30) ентеральне харчування починалося з четвертої доби
посттравматичного періоду і проводилося адаптованими сумішами для
дитячого харчування “Бона”, ”Детолакт”, ”Малыш”. У другій групі (n=27)
ентеральне харчування починалося також з четвертої доби
посттравматичного періоду і проводилося сучасною модифікованою сумішiю
“Fresenius Reconvan”, яка не тільки вкючає енергетичні та пластичні
речовини, але і найголовніші імунонутрієнти- аргінін, глутамін, омега-3
ненасичені жирні кислоти. Враховуючи той факт, що в практичній роботі
найбільші труднощі виникають на початковому етапі проведення
ентерального харчування, коли у постраждалих з політравмою часто
розвиваються порушення моторики шлунка та кишківника, травлення та
всмоктування, діарея, особлива увага нами була приділена підготовці
шлунково-кишкового тракту до раннього ентерального харчування. Тому у
травмованих третьої групи (n=31) була проведена підготовка
гастро-інтестинального тракту до раннього ентерального харчування, яка
включала: оптимізацію мезентеріального кровообігу, функціональну
модуляцію кишкової стінки, інтралюмінальну корекцію.

Підготовка починалася після досягнення таких показників центральної та
периферичної гемодинаміки: середнього артеріального тиску більш за 95
мм.рт.ст., центрального венозного тиску більш 100 мм. вод.ст.,
температури тіла більш за 36,5 градусів, ударного об’єму понад 60 мл,
загального периферійного опору менш за 1500 дін/с/см – 5 на фоні
введення дофаміну зі швидкістю менш

4 мкг/кг/хв. Дані параметри відмічалися у постраждалих через 16+4,2
години з моменту травми. Першим складовим компонентом підготовки
гастро-інтестинального тракту до раннього ентерального харчування була
оптимизація мезентеріального кровообігу, яка проводилась протягом
12,0+3,6 годин, та включала непреривне введення: розчину HAES (Fresenius
Cabi) 10% – 7 мл/кг, розчину сорбілакту (Юрія-Фарм)10% – 3,5 мл/кг,
розчину реосорбілакту (Юрія-Фарм) 6%-3,5 мл/кг, добутаміну – 1мкг/кг/хв,
пентоксіфіліну – 1,5мг/кг. Другим складовим компонентом підготовки була
функціональна модуляція кишкової стінки, яка проводилась протягом
12,0+4,3 години, та включала фракційне введення метоклопраміду, в дозі
0,35 мг/кг і введення в просвіт кишківника амінокіслоти глутаміну у дозі
0,05 мг/кг у вигляді суміші для ентерального харчування “Fresenius
Reconvan”. Інтралюмінальна корекція була третьою складовою частиною
підготовки гастро-інтестинального тракту до раннього ентерального
харчування і проводилась одночасно з функціональною модуляцією кишкової
стінки протягом 12,0+4,3 години та включала фракційне введення
ферментних препаратів (мезим-форте – 4 таблетки), культур лактобактерій
(лінекс – 4 капсули), гіперосмолярних розчинів сорбітолу в
назоінтестинальний зонд (сорбілакт – 3мл/кг).

Підготовка до раннього ентерального харчування починалася через 16+4,2
години з моменту травми, проводилася протягом 24+4,3 годин, і якщо після
проведенних заходів резидуальний об’єм складав менш за 50%, а
внутричеревний тиск був менший за 12 мм.рт.ст. і з’являлася
перистальтика кишківника, проведену підготовку гастро-інтестинального
тракту ми вважали задовільною і починали пробне харчування. Пробне
харчування включало введення гіпоосмолярної суміші “Fresenius Reconvan”
2,5 – 3 мл/кг через назоінтестинальний зонд. Так, в середньому через
40-48 годин з моменту травми у травмованих третьої групи починалося
раннє ентеральне харчування.

Клінічні групи суттєво не відрізнялися за віком, масою тіла та статтю.
Усім постраждалим проводили комплекс клінічних, лабораторних та
інструментальних методів дослідження, а також оцінку за шкалами
АРАСНЕ-II, SOFA.

Для визначення оптимальних термінів проведення раннього ентерального
харчування у постшоковому періоді ми досліджували показники
сістолічного, діастолічного, середнього артеріального тиску, рівень
центрального венозного тиску, температуру тіла, темп діурезу. Шляхом
проведення імпедансної реографії за методикою М.М.Тіщенко ми також
вивчали показники ударного об’єму, хвилинного об’єму кровообігу,
серцевого індексу та периферичного судинного опору у період шоку.

Для визначення ефективності методики підготовки гастро-інтестинального
тракту до раннього ентерального харчування ми визначали рівень
внутричеревного тиску шляхом інтравезикальної методики, величину
резидуального об’єму, строки появи перистальтики шляхом аускультації.

Для оцінки якості ентерального харчування кожної доби визначали об’єм
введеної суміші для ентерального харчування, кількість введенних калорій
та білку. Поряд з цим, було встановлено і кількість ускладнень, які
виникають при проведенні ентерального харчування, шляхом вивчення
частоти розвитку нудоти, блювоти, метеоризму кишківника, діареї.

В оцінці ефективності ентерального харчування ми визначали рівень
загального білка крові рефрактометричним методом та рівень сечовини
сироватки крові за допомогою наборів реактивів “ЛАХЕМА” (Чехія). Поряд з
цим, проводилась оцінка антропометричного статусу за допомогою
критерієв: вимірювання шкіряної складки в області тріцепсу плеча та
визначення окружності лівого передпліччя.

Для оцінки впливу раннього ентерального харчування на стан слизової
оболонки шлунково-кишкового тракту ми проводили діагностично-лікувальні
фіброгастродуоденоезофагоскопії фіброгастроскопом фірми “Olympus”
(Японія) на 1-3 і 7-10 добу посттравматичного періоду.

Велику увагу в роботі приділялось вивченню впливу раннього ентерального
харчування на стан неспецифічного, клітинного та гуморального імунітету.
Вивчено рівень лейкоцитозу, кількість палочкоядерних нейтрофілоцитів.
Для характеристики нейтрофільного фагоцитозу, було вивчено його
активність, інтенсивність, завершенність за допомогою метода Е.А.Кост і
М.И.Стенко (1990). Вивчення показників клітинного імунітету ми проводили
на основі таких показників, як: загальний рівень лімфоцитів, рівень Т та

В-лімфоцитів, рівень Т-хелперів та супресорів використовуючи методику
розеткоутворення. Для вивчення показників гуморального імунітету, рівню
основних імуноглобулінів крові ми використали метод радіальної
іммунодиффузії за Mancini (1990).

З метою вивчення впливу раннього ентерального харчування на частоту
розвитку нозокоміальних інфекцій у постраждалих у посттравматичному
періоді була досліджена частота розвитку у травмованих нозокоміальної
пневмонії, нозокоміальної інфекції сечових шляхів, раньової інфекції та
катетерассоційованого сепсісу. Для встановлення діагноза нозокоміальної
пневмонії ми використовували критерії, розроблені Sole Violan і співавт.
(1998); нозокоміальну інфекцію сечових шляхів ми діагностували за
критеріями, розробленими Paradisi F і співавт (1998); діагноз
катетерасоційованого сепсісу встановлювався за критеріями, розробленими
Mayhall C.і співавт (1992); раньову інфекцію ми діагностували за
критеріями, розробленими Simmons R.і співавт (1982). У постраждалих були
вивчені результати мікробіологічних обстежень крові, сечі, мокроти та
раньового секрету у постраждалих. Ми дослідили мікробіологічний пейзаж
вищеназваних біологічних середовищ, масивність росту мікроорганізмів, їх
чутливість до антибактеріальних препаратів. Усі бактеріологічні
дослідження проведенні за алгоритмами, описаними у наказі МОЗ № 535 від
22.04.1985. Для діагностики у травмованих синдрому поліорганої
недостатньості ми використовували MOF Denever Score, яка була
запропонована Moore F.A. (1991). При наявності у постраждалих
інфекційних ускладнень їх стан був оцінений також за шкалою SOFA
(Sepsis-related organ failure assessment).

Для оцінки ефективності методу раннього ентерального харчування, як
способу лікування та попередження нозокоміальних інфекцій, ми дослідили
також строки проведення ШВЛ у різноманітних режимах, строки перебування
постраждалих у відділенні інтенсивної терапії, летальність у трьох
кліничних групах постраждалих з тяжкою політравмою.

Результати досліджень оброблені згідно правил медичної статистики, за
рекомендаціями О.П.Мінцера (1999).

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз перебігу травматичної
хвороби у постраждалих першої групи показав, що вже в ранні строки
посттравматичного періоду розвиваються значні порушення функції
шлунково-кишкового тракту та пошкодження у основних ланках
неспецифічного та специфічного імунитету. Все це є однією з причин
розвитку у важкотравмованих нозокоміальних інфекцій та синдрому
поліорганої недостатньості.

Проведені нами дослідження показали, що у постраждалих першої групи у
посттравматичному періоді стресорні ушкоджнення слизової оболонки
гастро-інтестинального тракту розвиваються у 89,5% випадках, причому
превалюють такі тяжкі ушкодження, як ерозивна та виразкова
гастродуоденопатія. В подальшому, проведення ентерального харчування у
постраждалих ускладнюється розвитком диспептичних явищ (нудоти та
блювоти – у 14,6% випадках, метеоризму кишківника – у 56,4%, діареї – у
62,8%випадків), крім того, у постраждалих першої групи на протязі
п’ятої-восьмої доби посттравматичного періоду відмічено підвищення
внутричеревного тиску до 14,5 мм.рт.ст. Всі ці явища зумовлені
постстресорною недостатністю шлунково-кишкового тракту, що ускладнює
проведення ентерального харчування у важкотравмованих та значно знижує
його ефективність.

Як показали проведені нами імунологічні дослідження, вже на ранніх
етапах посттравматичної хвороби у постраждалих знижується у порівнянні з
нормальними величинами інтенсивність фагоцитозу на 50,9% (р ???????$?? 57,7 годин) та збільшувало термін знаходження постраждалих першої групи у відділенні інтенсивної терапії (в середньому до 21,4+3,5 діб). Високим був рівень летальності: в першій клінічній групі травмованих він сягав 53,3%. Викладені результати вимагали розробки нового підходу до проведення інтенсивної терапії у важкотравмованих з метою зменшення частоти розвитку синдрому поліорганої недостатньості, інфекційних ускладнень, що можливо за рахунок більш досконалого способу ентерального харчування. Так, у травмованих другої групи ентеральне харчування проводили сучасною модифікованю сумішшю “Fresenius Reconvan”, розпочинали ентеральне харчування, як і в першій групі, з четвертої доби посттравматичного періоду. Як показали ендоскопічні дослідження, стресорні пошкодження слизової оболонки гастро-інтестинального тракту у постраджалих другої групи в порівнянні з 73,2% у першій групі, розвивалися у 70,3% випадків (р>0,05). В подальшому, проведення ентерального харчування у
постраждалих другої групи ускладнювалося розвитком диспептичних явищ:
блювоти та нудоти у 28,9% випадків, метеоризму у 39,1% випадків, що
вірогідно не відрізнялося від даних, отриманих у травмованих першої
групи (р>0,05). Разом з цим, частота розвитку діареї у другій групі, де
ентеральне харчування проводилося сумішею “Fresenius Reconvan”, була у
2,3 раза менше (р0,05).

Проведення ентерального харчування сбалансованою модифікованою сумішшю,
яка включає імунонутрієнти призвело до зниження у травмованих другої
групи нозокоміальних інфекційних ускладнень, а саме: нозокоміальна
пневмонія розвивалася у 1,8 разів рідше, ніж у постраждалих першої групи
(р0,05). Вірогідна
різниця отримана і при аналізі строків проведення ШВЛ у травмованих
другої і першої групи, які сягали 182,1+8,2 годин проти 216,6+7,7 годин
відповідно (р0,45 у другій групі
була в 1,3 разів менше, ніж у першій (р0,05).
Використання у комплексі інтенсивної терапії ентерального харчування
сучасною сбалансованю сумішшю “Fresenius Reconvan”, дозволило знизити
рівень летальності до 44,4%, що на 8,9% нижче, ніж у травмованих першої
групи (р>0,05).

У постраждалих третьої групи ми удосконали методику проведення
ентерального харчування шляхом проведення підготовки
гастро-інтестинального тракту до раннього ентерального харчування.
Ентеральне харчування у постраждалих цієї групи ми проводили також
сумішшю “Fresenius Reconvan”.

Проведення підготовки гастро-інтестинального тракту з подальшим раннім
ентеральним харчуванням сучасною модифікованою сумішшю “Fresenius
Reconvan” дозволяє значно покращити якість ентерального харчування у
постраждалих. А саме, постраждалі третьої групи вже через 96 годин після
травми отримували ентеральне харчування в об’ємі 28,4 +2,1 мл/кг, в той
час коли постраждалі другої групи отримували цей об’єм ентерального
харчування лише на 6-7 добу з моменту травми, а травмовані першої
групи-на 9-ту добу посттравматичного періоду. Все це дозволило також
значно збільшити кількість введенних калорій та білка при проведенні
ентерального харчування у важкотравмованих третьої групи.

Слід також зазначити, що при проведенні ентерального харчування у
важкотравмованих третьої групи внутричеревний тиск був у межах
6,3+1,2–10,4+1,4 мм.рт.ст. та вірогідного зросту внутрішньочеревного
тиску протягом усього посттравматичного періоду не відмічалося, у той
час, коли у постраждалих першої та другої групи з п’ятої-шостої до
восьмої-дев’ятої доби посттравматичного періоду відмічено вірогідне
підвищення (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020