.

Теоретичні основи та практичне використання фармакоекономіки в Україні (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
187 6388
Скачать документ

Міністерство охорони здоров‘я україни

львівський національний медичний університет

ім. Данила галицького

ЗаЛІська Ольга Миколаївна

УДК 615.035/.06:33

Теоретичні основи та практичне використання фармакоекономіки в Україні

15.00.01 – Технологія ліків та організація фармацевтичної справи

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора фармацевтичних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі організації та економіки фармації з курсом
технології ліків Львівського національного медичного університету імені
Данила Галицького Міністерства охорони здоров‘я України.

Науковий консультант: доктор фармацевтичних наук, професор

ПАРНОВСЬКИЙ Борис Людомирович

Львівський національний медичний університет

ім.Данила Галицького

завідувач кафедри організації та економіки фармації

з курсом технології ліків

Офіційні опоненти: доктор фармацевтичних наук, професор

Грошовий Тарас Андрійович,

Тернопільська державна медична академія ім.І.Я.Горбачевського,

завідувач кафедри фармацевтичних дисциплін

доктор фармацевтичних наук, професор

ВОЛОХ Дмитро Степанович

Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, завідувач кафедри
організації та економіки фармації

доктор фармацевтичних наук, професор

ТРОХИМЧУК Віктор Васильович,

Одеський державний медичний університет,

завідувач кафедри організації та економіки фармації

Провідна установа: Національний фармацевтичний університет МОЗ України,

кафедра менеджменту і маркетингу у фармації (м.Харків)

Захист відбудеться 23.01.2004 року о 1000 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.600.02 у Львівському національному
медичному університеті імені Данила Галицького за адресою: 79010, м.
Львів, вул. Пекарська, 69.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського
національного медичного університету імені Данила Галицького (79000, м.
Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий 22.12.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ГАСЮК Г.Д.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Затвердження Постановою Кабінету Міністрів України
від 25 липня 2003 р. № 1162 “Державної програми забезпечення населення
лікарськими засобами на 2004-2010 роки”, впровадження стандартів
лікування, стрімкий розвиток фармацевтичного ринку зумовлюють потребу у
формуванні фармакоекономічної складової в охороні здоров’я.
Обґрунтування та розробка методів фармакоекономічного аналізу лікарських
засобів з освітньою підготовкою провізорів, адекватних потребам
фармацевтичної галузі, є актуальною.

Фармакоекономіка – сучасна фармацевтична наука, що розвивається у
закордонних державах з 70-80-х років ХХ ст. Вона оцінює співвідношення
між ефективністю, безпечністю та вартістю лікарських засобів при різних
схемах лікування з метою обґрунтованого вибору оптимальної
фармакотерапії для хворого, системи охорони здоров’я та суспільства
залежно від реальних фінансових можливостей держави. Особливістю
методології фармакоекономіки є необхідність розробки і перевірки
фармакоекономічних методик у конкретній країні, враховуючи
епідеміологічні показники, наявність стандартизованих схем лікування,
маркетингові характеристики фармацевтичного ринку, джерела фінансування
забезпечення лікарськими засобами тощо.

Нами започатковані дослідження з фармакоекономіки, коли були розкриті
можливості цієї науки при створенні формулярів (О.М.Заліська,
Б.Л.Парновський, Т.Г.Калинюк, 1998), опрацьована методика
фармакоекономічного аналізу забезпечення лікарськими засобами
урологічних хворих, систематизовано предмет та об’єкти її досліджень,
методи аналізу, видано навчальний посібник.

Окремі теоретичні та практичні аспекти фармакоекономічного аналізу
лікарських засобів різних фармакотерапевтичних груп досліджуються в
Україні у роботах вчених Д.І.Дмитрієвського, Б.П.Громовика, І.А.Зупанця,
З.М.Мнушко, А.С.Немченко, В.М.Толочка, О.В.Посилкіної, В.В.Трохимчука
та ін.

Проте недостатньо окресленими були предмет та об’єкти досліджень нової
науки, які вимагають чіткого теоретичного обґрунтування, проблемно було
визначити взаємозв’язки фармакоекономіки з іншими дисциплінами, а також
диференціювати використання методів фармакоекономічного аналізу
лікарських засобів в Україні, особливо при розробці формулярів.

Питання визначення потреби в лікарських засобах актуальне, як при
функціонуванні централізованої, так і ринкової економіки, бо для
державного (страхового) забезпечення необхідно мати прогнозовані дані
про потребу в лікарських засобах, враховуючи вартісні аспекти. Доцільно
було опрацювати фармакоекономічні підходи при розробці бази даних про
лікарські засоби. Не була вирішена проблема підготовки провізорів з
фармакоекономіки, викладання якої у вищих навчальних закладах в Україні
не проводилось.

Об’єктивна необхідність розвитку та впровадження методів
фармакоекономіки у лікарське забезпечення, потреба у підготовці
провізорів, що володіють методами фармакоекономічної оцінки лікарських
засобів, з подальшою інтеграцією наукових розробок у систему
“Міжнародного товариства фармакоекономічних досліджень” обумовили вибір
теми дисертаційної роботи, її структуру та кінцеве спрямування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана у відповідності з планом проблемної комісії “Фармація”
МОЗ та АМН України і є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи
Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
“Обґрунтування нових напрямків концепції розвитку лікарського
забезпечення та розробка моніторингових механізмів їх впровадження”
(номер державної реєстрації 0101U009228).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є
систематизація теоретичних основ фармакоекономіки для Україні, наукове
обґрунтування методів фармакоекономічного аналізу на прикладі лікарських
засобів для лікування цукрового діабету ІІ типу, туберкульозу,
ревматоїдного артриту, захворювань сечостатевої системи, розробка
методичних і практичних рекомендацій щодо використання фармакоекономіки
при визначенні потреби у лікарських засобах, освітній підготовці
провізорів та інтеграції у міжнародну систему фармакоекономічних
досліджень.

Для досягнення вказаної мети необхідно було вирішити наступні завдання:

провести вивчення теоретичних основ науки фармакоекономіка: предмету та
об’єктів, методів фармакоекономічного аналізу, їх використання;

стандартизувати англомовні терміни на основі міжнародного глосарію з
фармакоекономіки з адаптацією для вітчизняних фахівців системи охорони
здоров’я;

опрацювати алгоритми методів фармакоекономічного аналізу
“вартість-ефективність”, “мінімізація вартості” лікарських засобів з
врахуванням економічних, епідеміологічних особливостей України;

розробити методики фармакоекономічного аналізу лікарських засобів для
лікування цукрового діабету ІІ типу, туберкульозу, ревматоїдного
артриту, захворювань сечостатевої системи з підготовкою відповідних
методичних рекомендацій;

обґрунтувати концепцію, розробити і впровадити систему підготовки на до-
і післядипломному етапах навчання провізорів і клінічних провізорів з
нової навчальної дисципліни фармакоекономіки;

створити навчально-методичне забезпечення з фармакоекономіки для
викладачів, студентів і практичних провізорів;

обґрунтувати структуру бази даних про лікарські засоби з
фармакоекономічними параметрами для її використання при страховому
забезпеченні лікарськими засобами;

проаналізувати стан споживання лікарських засобів для лікування
цукрового діабету ІІ типу, туберкульозу, використовуючи метод
“встановлених добових доз”, що рекомендований ВООЗ, та адаптувати його
до вітчизняних умов;

обґрунтувати використання у системі визначення потреби в лікарських
засобах фармакоекономічне моделювання для обчислень вартісних аспектів
лікарського забезпечення;

окреслити напрями інтеграції України у світові та європейські товариства
фармакоекономічних досліджень.

Об’єкт дослідження. Теоретичні основи науки фармакоекономіки, методи
фармакоекономічного аналізу, підготовка провізорів з фармакоекономіки.

Предмет дослідження. Показники ефективності, безпечності лікарських
засобів за даними доказової медицини, вартість схем фармакотерапії,
показники споживання препаратів для лікування цукрового діабету ІІ типу,
туберкульозу, навчально-освітні технології з фармакоекономіки, бази
даних про лікарські засоби.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використані методи
системного аналізу, експертних оцінок, математико-статистичний,
семантичний, мета-аналіз, регресійного аналізу, описового моделювання.

Метод системного аналізу використаний для дослідження ролі,
взаємозв’язків науки фармакоекономіки серед інших дисциплін та її ролі і
значення в охороні здоров’я та суспільстві, експертних оцінок – для
оцінки ефективності, безпечності лікарських засобів, обґрунтування
факторів, що впливають на фармакоекономічні дослідження, описового
моделювання – для аналізу витрат на фармакотерапію,
математико-статистичний – для аналізу споживання лікарських засобів у
“встановлених добових дозах” на рівні регіону (держави), регресійний
аналіз – для визначення динаміки захворюваності, семантичний – при
стандартизації термінів у фармакоекономіці, мета-аналіз – для оцінки
ефективності лікарських засобів за даними вітчизняних
фармакоепідеміологічних досліджень, математичне моделювання – для
аналізу витрат на фармакотерапію, враховуючи залежність між ефективністю
препаратів та їх вартістю. Обчислення проводились на персональному
комп’ютері з використанням програмного пакету Statgraphics Plus.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі, нормативні акти, що
регламентують лікарське забезпечення хворих, статистичні матеріали
Міністерства охорони здоров’я. Використані дані закордонних рекомендацій
(стандартів) лікування захворювань, бази даних доказової медицини,
публікації міжнародних організацій з фармакоекономічного аналізу
лікарських засобів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше систематизовано теоретичні
основи науки фармакоекономіки в Україні й проведено їх адаптацію для
використання у вітчизняній охороні здоров’я.

Уперше програмно-цільовим методом створена “Програма фармакоекономічної
оцінки лікарських засобів”, що стандартизує методи фармакоекономічного
аналізу “вартість-ефективність”, “вартість-користь”, їх використання і
включена у Реєстр галузевих нововведень МОЗ України № 195/17/02 за 2002
рік;

Опрацьовано і науково обґрунтовано алгоритми методів фармакоекономічного
аналізу, з врахуванням даних доказової медицини (фармації),
маркетингових характеристик фармацевтичного ринку, показників
захворюваності в Україні для визначення більш ефективних та економічних
схем фармакотерапії;

Уперше підготовлено науковий проект “Фармакоекономічні дослідження в
Україні”, який включено у базу даних з міжнародного науково-технічного
співробітництва вищих навчальних закладів України за підтримки
Міністерства освіти і науки України та Міжнародного фонду “Відродження”
щодо започаткування і реалізації спільних з зарубіжними партнерами VI
Рамкової програми наукового співробітництва Європейського Союзу (червень
2002р.) для оптимізації інформаційного забезпечення з фармакоекономіки.

Уперше проведено фармакоекономічне обґрунтування переліків лікарських
засобів для лікування цукрового діабету ІІ типу, туберкульозу, які можна
рекомендувати для внесення у Формуляр згідно з Національними програмами
“Цукровий діабет”, “Боротьба з туберкульозом”.

Обґрунтовано та опрацьовано методику аналізу споживання лікарських
засобів на основі їх “встановлених добових доз”, рекомендованих ВООЗ,
для уточненого визначення потреби в них.

Уперше обґрунтовано концепцію навчання з нової дисципліни
фармакоекономіки на до- і післядипломному етапах підготовки провізорів в
Україні.

Уперше теоретично обґрунтовано доцільність міжнародної співпраці у
галузі фармакоекономічних досліджень з “Міжнародним товариством
фармакоекономічних досліджень – ISPOR” для розвитку наукових підходів у
фармакоекономіці та інтеграції України у світові та європейські програми
фармакоекономічної оцінки лікарського забезпечення.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у
розробці пропозицій щодо фармакоекономічної оцінки лікарських засобів з
метою оптимізації забезпечення хворих ефективними, безпечними та
економічно вигідними препаратами.

Науково обґрунтована автором “Програма фармакоекономічної оцінки
лікарських засобів” дозволила визначити напрямки реалізації
фармакоекономіки – це підготовка фахівців, що володіють методами
фармакоекономіки та практичне використання методик для поліпшення
лікарського забезпечення населення. За результатами досліджень
розроблені:

методичні рекомендації “Використання методів фармакоекономічної оцінки
лікарських засобів в Україні”, ухвалені Проблемною комісією “Фармація”
МОЗ України і АМН України (протокол № 21 від 19.03.2002 р.) та узгоджені
у МОЗ України, знайшли застосування у практичній діяльності:

Інституту терапії АМН України (м. Харків), Українського НДІ урології і
нефрології АМН України (м. Київ) (акти впровадження відповідно від
24.06.2003 р., 08.04.2003 р.);

в інших державах, зокрема, у Державному Медичному і Фармацевтичному
Університеті ім.Н.Тестеміцану Республіки Молдова (акт впровадження від
20.03.2003 р.), Батумському медико-екологічному інституті Республіка
Грузія (акт впровадження від 30.05.2003 р.);

аптечних об’єднань (товариств), фармацевтичних відділів управлінь
охорони здоров’я обласних держадміністрацій у семи регіонах України,
зокрема, у ВАТ “Рівнефармація”, фармацевтичному відділі управління
охорони здоров’я Чернівецької обласної держадміністрації,
Тернопільському обласному виробничо-торговому аптечному об’єднанні,
Львівській обласній аптечній корпорації, відділі фармацевтичного
контролю управління охорони здоров’я Івано-Франківської
облдержадміністрації, Закарпатському ОВО “Фармація”, Державному
виробничо-торговому підприємстві “Волиньфармпостач” у Волинській області
(акти впровадження відповідно від 12.11.2002 р., 23.01.2003 р.,
13.03.2003 р., 04.04.2003 р., 24.04.2003 р., 07.05.2003 р., 08.09.2003
р.);

інформаційний лист “Методика фармакоекономічного аналізу
“вартість-ефективність” лікарських засобів для уточненого визначення
потреби в них” за № 78-2003, ухвалений Проблемною комісією “Фармація”
МОЗ України і АМН України (протокол № 27 від 19.02.2003р.)
використовується у Державному виробничо-торговому підприємстві
“Волиньфармпостач” у Волинській області, Львівській обласній аптечній
корпорації (акти впровадження відповідно від 08.09.2003 р., 11.09.2003
р., ).

Дидактичне значення одержаних результатів полягає у розробці
навчально-методичного забезпечення викладання фармакоекономіки:

– навчальна програма з професійно орієнтованої дисципліни
“Фармакоекономіка” затверджено Центральним методичним кабінетом з вищої
медичної освіти МОЗ України для підготовки студентів вищих навчальних
фармацевтичних закладів і фармацевтичних факультетів вищих навчальних
медичних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації;

навчальні посібники “Фармакоекономіка. В 2 ч.” (2000), “Основи
фармакоекономіки” (2002) рекомендовано Центральним методичним кабінетом
з вищої медичної освіти МОЗ України;

– програма розділу “Фармакоекономіка” включена за рішенням
Координаційної ради з післядипломної освіти МОЗ України в навчальні
плани та уніфіковані програми передатестаційних циклів провізорів зі
спеціальностей “Організація і управління фармацією” та “Загальна
фармація”.

Комплекс навчально-методичного забезпечення з фармакоекономіки
впроваджено у навчальний процес 10 вищих навчальних медичних
(фармацевтичних) закладів України: Львівського національного медичного
університету ім.Данила Галицького, факультету післядипломної освіти та
фармацевтичного факультету, Національного фармацевтичного університету
(м.Харків), Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ
(м.Харків), Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця
(м.Київ), фармацевтичного факультету, Київської медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, кафедри організації та управління
фармації, Вінницького національного медичного університету
ім.М.І.Пирогова, кафедри клінічної фармакології, Тернопільської
державної медичної академії ім.І.Я.Горбачевського, фармацевтичного
факультету, Буковинської державної медичної академії, фармацевтичного
факультету, Української Академії державного управління при Президентові
України, кафедри управління охороною здоров’я, Івано-Франківської
державної медичної академії, фармацевтичного факультету (акти
впровадження відповідно від 25.09.2002 р., 17.10.2002 р., 19.11.2002 р.,
20.11.2002 р., 26.11.2002 р., 27.11.2002 р., 23.12.2002 р., 13.03.2003
р., 19.03.2003 р., 14.04.2003 р., 23.04.2003 р.), а також
використовується у країнах СНД – Державному Медичному і Фармацевтичному
Університеті ім. Н.Тестеміцану Республіки Молдова, кафедри соціальної
фармації (акт впровадження від 20.03.2003 р.), Батумському
медико-екологічному інституті Республіки Грузія, кафедри соціальної
фармації (акт впровадження від 30.05.2003 р.).

Уперше системно представлено результати фармакоекономічних досліджень в
Україні на європейських та світових конгресах “Міжнародного товариства
фармакоекономічних досліджень – ISPOR” для розвитку методів
фармакоекономіки у вітчизняному лікарському забезпеченні населення.

Уперше опубліковано систематизовані лекторії з фармакоекономіки для
практичних провізорів і спеціалістів охорони здоров’я на сторінках
журналів “Аптека Галицька” (2000) та “Фармацевтъ-практикъ” (2003).

Подальше впровадження результатів дисертаційного дослідження у вигляді
основних пропозицій та рекомендацій, складених автором, у практику
роботи аптечних об’єднань, фондів медичного страхування, формулярних
комісій дозволить оптимізувати відбір лікарських засобів для
забезпечення хворих, особливо стаціонарного лікування, сприятиме
удосконаленню фармакотерапії та раціональному використанню бюджетних
(страхових) коштів.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, подані у дисертації,
отримані автором особисто:

проведено вивчення теоретичних основ нової інтегральної науки
фармакоекономіки, систематизовано предмет та об’єкти її досліджень,
обґрунтовано взаємозв’язки з медичними, фармацевтичними та економічними
науками, методи фармакоекономічного аналізу;

розроблено оригінальну навчальну програму з професійно-орієнтованої
дисципліни “фармакоекономіка” для студентів вищих навчальних
фармацевтичних закладів і фармацевтичних факультетів вищих навчальних
медичних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації;

уперше в Україні видано навчальні посібники “Фармакоекономіка. В 2 ч.”
(2000), “Основи фармакоекономіки” (2002) для підготовки студентів,
курсантів;

опрацьовано методи фармакоекономічного аналізу “вартість-ефективність”,
“мінімізація вартості” лікарських засобів з врахуванням даних про
доведену ефективність, безпечність лікарських засобів, епідеміологічних
особливостей, маркетингових характеристик фармацевтичного ринку України;

розроблено методики фармакоекономічного аналізу лікарських засобів на
прикладі препаратів для лікування цукрового діабету ІІ типу,
туберкульозу, захворювань сечостатевої системи, ревматоїдного артриту;

обґрунтовано структуру бази даних про лікарські засоби з
фармакоекономічними параметрами;

проведено аналіз споживання у “встановлених добових дозах” лікарських
засобів на прикладі пероральних гіпоглікемічних засобів,
протитуберкульозних препаратів. Опрацьовано модель потреби у
протитуберкульозних препаратах, враховуючи залежність між ефективністю
схем лікування та витратами на них.

З окремих питань здобувач співпрацювала з вченими Львівського
національного медичного університету ім. Данила Галицького та
Національного фармацевтичного університету (м. Харків).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення,
практичні результати дисертаційного дослідження висвітлювались автором
на міжнародних, всеукраїнських наукових та науково-практичних конгресах,
з’їздах, конференціях: науково-практичній українсько-канадській
конференції “Партнери в охороні здоров’я” (Київ, УАДУ при Президентові
України, 1997 р.), V Національному з’їзді фармацевтів України (Харків,
НФАУ, 1999 р.), Першому українсько-польському симпозіумі урологів “У ХХІ
сторіччя – з новітньою медициною” (Львів, ЛДМУ ім.Данила Галицького,
2000 р.), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Клінічна
фармація: стан та перспективи в Україні” (Харків, НФАУ, 2000 р.), ІІ-ІV
Конгресах “Фармакоекономіка на рубежі третього тисячоліття” (Москва, ММА
ім.І.П.Сеченова, 2000-2002 рр.), науково-практичній конференції
“Проблеми стандартизації в охороні здоров’я” (Москва, ММА
ім.І.П.Сеченова, 2001р.), науково-практичній конференції “Впровадження
фармацевтичної опіки у медичну і фармацевтичну практику” (Харків, НФАУ,
2001 р.), науково-практичній конференції “Сучасні проблеми
фармацевтичної науки і практики” (Харків, НФАУ, 2001 р.), 4-му
Європейському конгресі “Міжнародного товариства фармакоекономічних
досліджень” (Франція, Канни, 2001 р.), науково-практичній конференції
“Клінічна фармація в Україні” (Харків, НФаУ, 2002 р.),
науково-методичній конференції “Актуальні проблеми підготовки фахівців у
вищих медичних та фармацевтичному навчальних закладах України”
(Чернівці, БДМА, 2002р.), 5-му Європейському конгресі “Міжнародного
товариства фармакоекономічних досліджень” (Голландія, Роттердам,
2002р.), міжнародній науково-практичній конференції
“Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія,
методологія і практика” (Львів, ЛРІДУ УАДУ, 2003 р.), 8-й Світовій
зустрічі “Міжнародного товариства фармакоекономічних досліджень” (США,
Арлінгтон, 2003р.), міжнародній науково-практичній конференції “Наука і
соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія”
(Харків, НФаУ, 2003 р.), 6-му Європейському конгресі “Міжнародного
товариства фармакоекономічних досліджень” (Іспанія, Барселона, 2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 83 працях,
зокрема, у наукових фахових виданнях – 23 статті, в інших журналах – 33
статті, навчальні посібники – 2, навчальні програми – 3, методичні
рекомендації -1, інформаційний лист -1, узгоджені у МОЗ України, та 20
тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 6
розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел,
додатків. Дисертація викладена на 263 сторінках машинопису, містить 30
таблиць (12 с.), 35 рисунків (17 с.), 12 додатків (25 с.). Список
літератури містить 307 джерел, серед них – 115 іноземних.

основний зміст роботи

Систематизація теоретичних основ фармакоекономіки для України

Фармакоекономіка займається організаційними, фармакотерапевтичними,
економічними розробками, спрямованими на більш ефективне забезпечення
фармакотерапії хворих при обмеженому фінансуванні охорони здоров’я.

Проведений пошук даних у мережі Інтернет, Медлайн за 1966-2002 рр. з
використанням ключових слів “фармакоекономіка”, “фармакоекономічні
дослідження”, показав, що предмет досліджень з фармакоекономіки є більш
широким. До основного слова ”фармакоекономіка” додавали для створення
пошукового образу запиту ключові слова ”страхова медицина і фармація”,
“фармацевтичний постмаркетинг”, “формуляр”. Пошуковому запиту
відповідала сукупність з 3487 публікацій. Далі аналізу підлягали лише ті
повідомлення, що вміщували розширене резюме про результати
фармакоекономічних досліджень, які складали 74 % від загальної
сукупності.

Встановлено, що предмет досліджень фармакоекономіки становлять
ефективність, безпечність, вартість лікарських засобів, їх споживання
та потреба у кількісних та фінансових показниках. Об’єкти досліджень
науки становлять: показники ефективності й вартості нового лікарського
засобу у порівнянні з існуючим у ринку аналогічним (альтернативним)
препаратом; показники зміни якості життя пацієнта, збільшення років
якісного життя при використанні сучасних препаратів; рекомендації
(стандарти) фармакотерапії захворювань, враховуючи дані доказової
медицини; переліки препаратів (формуляри), витрати на які
відшкодовуються бюджетом (страховими фондами) на рівні держави, регіону
(лікувального закладу), інтерпретація і використання фармакоекономічних
результатів для прийняття рішень органами управління охорони здоров’я
про фінансування нових лікарських засобів (медичних технологій);
економічна ефективність фармацевтичної опіки при різних захворюваннях;
показники споживання лікарських засобів у “встановлених добових дозах”;
визначення потреби в лікарських засобах та розмірів відшкодування
витрат з бюджетних (страхових) коштів та співучасті хворого в оплаті;
економічна ефективність розробки оригінального лікарського засобу.

Отже, предмет та об’єкти досліджень з фармакоекономіки є специфічними,
близькими до предмету досліджень медичних, економічних дисциплін і
спорідненими з організацією та економікою фармації у плані вивчення
рецептів, споживання ліків. Досліджено та визначено взаємозв’язки
фармакоекономіки з фармацевтичними, медичними, економічними дисциплінами
та її місце в охороні здоров’я. Економічну базу фармакоекономіки
становить “економіка добробуту”, головна мета якої встановити розумну
межу державного втручання в економіку при створенні суспільних благ. Цей
напрям економіки за даними західних авторів перебуває у стадії розвитку
і становлення.

Одержані нами результати систематизації теоретичних основ
фармакоекономіки дозволили сформулювати, що вона займається порівняльним
дослідженням схем фармакотерапії щодо їх терапевтичної ефективності,
безпечності, результатів лікування та економічних витрат для досягнення
оптимальної вигоди для хворого і суспільства з метою прийняття державних
рішень щодо фінансування нових лікарських засобів (медичних технологій),
і дозволяє визначати обсяги потреби у препаратах, відповідних коштах та
належній фармацевтичній опіці.

За даними закордонних дослідників упровадження методів
фармакоекономічного аналізу в систему охорони здоров’я дозволяє зменшити
витрати на лікарське забезпечення на 10-20% за рахунок застосування
більш ефективних, безпечних ліків.

Фармакоекономіка як самостійна наука використовує специфічні методи
аналізу, класифікація яких залежить від способів визначення ефективності
лікарських засобів. Нами узагальнено основні методи фармакоекономічного
аналізу: “вартість–ефективність”, коли порівнюють ефективність різних
схем фармакотерапії та відповідні витрати на їх проведення; “мінімізація
вартості”, коли є доведена аналогічна (еквівалентна) ефективність різних
схем лікування, тоді порівнюють лише витрати на них; “вартість-користь”,
коли ефективність лікування визначають через показник – кількість років
життя, стандартизованих за якістю, та необхідні для цього витрати;
“вартість-вигода”, коли визначають ефективність в економічних показниках
при проведенні ранньої профілактики (діагностики) захворювання та
відповідні витрати; “вартість захворювання”, коли визначають лише
загальні витрати на основі середньої вартості лікування захворювання,
враховуючи статистичні показники кількості хворих на рівні держави (
регіону).

Узагальнено підходи до ідентифікації та класифікації прямих медичних і
немедичних витрат на лікування, які враховуються при фармакоекономічних
обчисленнях.

Обґрунтовано, що при фармакоекономічному аналізі лікарських засобів в
Україні необхідно враховувати такі особливості: значний ріст показників
захворюваності поширених патологій, обмежене фінансування забезпечення
лікарськими засобами та маркетингові характеристики фармацевтичного
ринку. Зокрема, номенклатура лікарських засобів налічує 7964 найменувань
(на 01.01.2003 р.), серед них значна кількість препаратів-синонімів,
питома вага вітчизняних препаратів становить до 46 %. Також у
вітчизняному ринку на одного оптового постачальника припадає 16 тис.
населення, коли у закордонних державах значно більше. У зв’язку з цим
різниця в оптових цінах на лікарські засоби становить: до 12 % для
антибіотиків, 22 % – протитуберкульозних засобів, 23 % – пероральних
гіпоглікемічних препаратів, 36 % – препаратів для лікування аденоми
передміхурової залози.

У зв’язку з вищевказаними факторами нами обґрунтовано, що при проведенні
фармакоекономічних обчислень необхідно використовувати мінімальну оптову
ціну лікарського засобу в ринку, з врахуванням рівня торгової націнки 35
% для амбулаторного та 10 % для стаціонарного забезпечення хворих
відповідно до затверджених законодавством вимог.

Методологічні основи дисертації та основні методи досліджень

Методологічну основу фармакоекономіки складають інтегральні методи
оцінювання лікарських засобів за показниками їх ефективності,
безпечності, а також методи економічної оцінки витрат на різні схеми
фармакотерапії. Ця наука застосовує власні методи фармакоекономічного
аналізу, причому найбільш використовуваним є “вартість–ефективність”,
який включений у Рекомендації (стандарти) з оцінки фармацевтичних
продуктів у країнах Заходу.

Нами обґрунтовано, що фармакоекономічна складова системи охорони
здоров’я – це проведення порівняльних досліджень ефективності,
безпечності лікарських засобів, враховуючи дані доказової медицини, з
одночасним обчисленням витрат на альтернативні схеми фармакотерапії
захворювань в Україні. За результатами фармакоекономічних досліджень
визначають препарати з оптимальним показником “витрати-ефективність” для
включення їх у формуляр з метою раціонального використання бюджетних
(страхових) коштів на лікарське забезпечення населення.

Відповідно до положень „Державної програми забезпечення населення
лікарськими засобами на 2004-2010 рр.” необхідно провести
фармакоекономічний аналіз для препаратів, що включені у затверджені в
Україні Переліки лікарських засобів. Основу фармакоекономічних
досліджень можуть складати затверджені наказом МОЗ України від
27.07.1998 р. № 226 “Тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних
технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги
дорослому населенню у лікувально-профілактичних закладах України”.

Сучасне лікарське забезпечення вимагає відповідних знань та вмінь у
провізорів, тому у дисертації значний акцент проведено на розробці
концепції, створенні системи підготовки, дидактики викладання нової
дисципліни фармакоекономіки у вищих навчальних закладах.

Обґрунтовано використання фармакоекономічних підходів при створенні
бази даних про лікарські засоби, а також для аналізу споживання
лікарських засобів у “встановлених добових дозах”, рекомендованих ВООЗ,
розробки фармакоекономічних моделей потреби в препаратах для визначення
обсягів фінансування.

Обґрунтування та розробка методик фармакоекономічного аналізу

лікарських засобів в Україні

Фармакоекономічний аналіз за даними західних вчених полягає в
ідентифікації, визначенні ефективності та витрат при різних схемах
лікування для обґрунтованого вибору більш оптимального лікарського
засобу для забезпечення хворих у державі. Вивчення даних літератури
свідчить, що докази ефективності лікарських засобів, їх безпечності
можна одержати з клінічних досліджень препаратів, спостережних
досліджень, мета-аналізу даних літератури, баз даних, управлінських
звітів та повідомлень про спонтанні випадки дії препаратів. Проте такі
докази ефективності фармакотерапії та економічних витрат не
представлені в одному джерелі, тому необхідні математичні моделі, які
синтезують дані про економічні витрати на вигоди терапевтичного
лікування за альтернативними схемами. У фармакоекономіці при моделюванні
використовується інформація з джерел літератури і може доповнюватись
даними з експерименту чи спостереження. Така інформація є базовою
конструкцією моделі, на основі якої можливо оцінити ефективність
досліджуваних лікарських засобів (медичних технологій).

В Україні невелика кількість опублікованих результатів про порівняльну
ефективність препаратів, тому ми опрацювали алгоритм аналізу показників
доведеної ефективності лікарських засобів. Він включає такі етапи:
вивчення даних з бази Кокрейна, доказової медицини; аналіз закордонних
рекомендацій з фармакотерапії захворювань; даних літератури з країн СНД
і Східноєвропейських держав про ефективність (безпечність) лікарських
засобів; вивчення опублікованих даних щодо ефективності та безпечності
за даними вітчизняної практики (фармакоепідеміологічні результати),
експертна оцінка (верифікація) переліку лікарських засобів працівниками
охорони здоров’я – лікарями, провізорами; розробка науково
обґрунтованого переліку лікарських засобів з доведеною ефективністю та
безпечністю.

Узагальнення даних про терапевтичну ефективність лікарських засобів та
їх екстраполяція дозволяє проводити фармакоекономічний аналіз
лікарського забезпечення в Україні Для цього необхідно визначати середні
витрати на альтернативні схеми лікування, з врахуванням прямих медичних
і немедичних витрат. Нами розроблено алгоритм методу фармакоекономічного
аналізу “вартість-ефективність” для застосування в Україні, який
представлений на рис. 1.

І

+

Рис. 1. Алгоритм проведення фармакоекономічного аналізу
“вартість-ефективність” в Україні.

Вказаний алгоритм методу фармакоекономічного аналізу
“вартість-ефективність” включає збір даних про ефективність лікарських
засобів та визначення витрат на альтернативні схеми фармакотерапії при
певному захворюванні для обчислення показників “витрати-ефективність”.
Опрацьовано алгоритм методу фармакоекономічного аналізу “мінімізація
вартості” та його використання для оцінки генеричних лікарських засобів
в Україні. Опрацьовано методи моделювання “дерево рішень” та по Маркову,
які використовуються при аналізі “вартість-ефективність”.

Методи фармакоекономічного аналізу “вартість-ефективність”, “мінімізація
вартості” апробовано на прикладі лікарських засобів різних
фармакологічних груп. Зокрема, для лікарських засобів специфічної дії,
що використовуються при лікуванні цукрового діабету ІІ типу,
туберкульозу, бо лікарське забезпечення згідно з Національними
програмами вимагає розробки фармакоекономічно обґрунтованого переліку
препаратів. Також ми розглядали препарати, що застосовуються при
вузькопрофільних, зокрема, урологічних захворюваннях: інфекції нирок,
аденомі передміхурової залози, що вимагає специфічних фармакоекономічних
методик.

В Україні налічується близько 800 тис. хворих на цукровий діабет ІІ
типу, дослідження показало, що забезпечення за державні кошти
пероральними гіпоглікемічними засобами проводиться обмежено. Витрати на
ці препарати в економічно розвинутих країнах фінансуються державою
(страховими фондами). До “Переліку лікарських засобів вітчизняного та
іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи
охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та
місцевих бюджетів” (Наказ МОЗ України від 14.04.2003 р. № 169) включено
11 гіпоглікемічних засобів, тому проводити відшкодування їх вартості є
складно при обмежених коштах. Маркетинговий аналіз показав, що в
арсеналі пероральних гіпоглікемічних засобів 76 % становлять імпортні
препарати, причому з них 32 % – німецького виробництва, які є досить
високої вартості.

Нами проаналізовано показники ефективності, безпечності гіпоглікемічних
засобів за даними доказової медицини. Результати свідчать, що в ринку
України наявні препарати з доведеною ефективністю, безпечністю, які
покращують якість життя і попереджають ускладнення цукрового діабету –
це глібенкламід, гліклазид, гліквідон, метформін. Проведені обчислення
витрат на річний курс фармакотерапії свідчать, що для включення у
Формуляр можна рекомендувати: вітчизняні – глібенкламід (ТОВ ФК
„Здоров’я”), діанормет (ВАТ „Фармак”) та імпортні глюренорм, манініл,
метформін, які забезпечують нижчі витрати. Нами досліджено, за реальною
моделлю споживання гіпоглікемічних засобів (за бюджетні кошти), витрати
становлять 16256 грн. на 100 хворих

Опрацьована модель диференційованої потреби у гіпоглікемічних
препаратах, коли використовуються препарати для хворих з супутньою
нирковою, серцевою недостатністю (глюренорм, гліклазид) і вища питома
вага вітчизняних препаратів – глібенкламіду, діанормету. Промодельовано,
що витрати для забезпечення 100 хворих в рік становлять 11335 грн. Це
дозволяє оптимізувати витрати на пероральні гіпоглікемічні засоби у
порівнянні з реальною моделлю на 30 %. Згідно з опрацьованою моделлю
витрати на гіпоглікемічні засоби для хворих на цукровий діабет ІІ типу
становлять 54,4 млн. грн. на рік в Україні.

Проведено фармакоекономічний аналіз протитуберкульозних засобів, які
застосовуються для стаціонарних хворих. Методом „мінімізація вартості”
обґрунтовано, що витрати на протитуберкульозні препарати в залежності
від дози препарату, кількості таблеток в упаковці, оптової ціни при
використанні ліків вітчизняного виробництва можна зменшити на 15-54% у
порівнянні з препаратами індійського виробництва, що дозволяє значну
економію бюджетних коштів. Обчислено витрати на стандартні схеми
фармакотерапії протитуберкульозними засобами, рекомендованими ВООЗ, які
є на 23-27 % нижчі у порівнянні з вітчизняними схемами лікування. Проте
витрати на усунення побічної реакції протитуберкульозних препаратів у
стандартних схемах є вищими. Результати фармакоекономічного аналізу
лікування туберкульозу включені у програму 6-го Європейського конгресу
“Міжнародного товариства фармакоекономічних досліджень”.

Нами опрацьовано модель фармакоекономічного аналізу
”вартість-ефективність” для препаратів широкого спектру дії –
нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), що використовуються при
лікуванні ревматоїдного артриту в Україні. Методом „дерево рішень”
проведено моделювання витрат при фармакотерапії хворих НПЗЗ
(диклофенаком натрію) та сучасним препаратом з групи інгібіторів
циклооксигенази-2 (целебрекс) з врахуванням статистично доведених
показників їх безпечності. Графічно моделювання представляли у вигляді
“гілок” дерева, які зумовлені результатами за різними схемами лікування
(диклофенак натрію та целебрекс), також враховували побічні реакції на
ці препарати. На такі “гілки” накладався показник ймовірності частоти
побічних реакцій за даними літератури, далі проводились обчислення
вартості альтернативних схем лікування, враховуючи прямі медичні
витрати. Перша “гілка” – це застосування НПЗЗ (диклофенаку натрію), при
прийомі якого у 23,43% хворих розвиваються розлади шлунково-кишкового
тракту, з них у 5,89% хворих діагностується виразка, яка вимагає
стаціонарного лікування. Друга “гілка”– це прийом препарату целебрекс,
коли частота шлунково-кишкових реакцій становить 11,25 %, а виразка
спостерігається у 1,64 % хворих (рис. 2):

амбулаторно

23,43% шлунково стаціонарно

диклофенак кишкові розлади амбулаторно

натрію 5,89% виразка стаціонарно

Ревматоїдний 11,25% шлунково-
амбулаторно

артрит кишкові розлади стаціонарно

целебрекс 1,64% виразка амбулаторно
стаціонарно

Рис. 2. Модель “дерева рішень” фармакотерапії ревматоїдного артриту,

враховуючи побічні реакції на НПЗЗ.

При обчисленні витрат на лікування препаратом целебрекс у порівнянні з
диклофенаком натрію та їх комбінаціями з противиразковими засобами
враховували витрати на 6-ти місячний курс фармакотерапії. У схеми
включали оригінальний препарат (диклофенак натрію), щоб було можливим
екстраполювати дані про частоту шлунково-кишкових розладів за даними
рандомізованих клінічних досліджень. Обчислено, що витрати на 100
хворих, які лікуються диклофенаком натрію, якщо 23,43 % з них приймають
противиразкові засоби, становлять 97215 грн. При використанні целебрексу
відповідні витрати на противиразкові препарати нижчі на 2931 грн.
Промодельовано, що потенційна економія внаслідок використання целебрексу
при лікуванні хворих на ревматоїдний артрит може становити 264 тис.
грн. в Україні.

На наступному етапі ми обчислили прямі медичні витрати на лікування
виразки, індукованої прийомом НПЗЗ у хворих на ревматоїдний артрит. При
цьому ми враховували вартість фармакотерапії виразки та вартість
медичних послуг у стаціонарі. Згідно моделі витрати на усунення виразки
у хворих на ревматоїдний артрит, індукованої диклофенаком натрію,
становлять 4280 грн., якщо використовувати целебрекс – 1192 грн. Отже,
прийом більш вартісного нового препарату, але безпечного, дозволяє
знизити загальні витрати для хворих на ревматоїдний артрит в середньому
на 72 %. Результати дослідження представлені на 5-му Європейському
конгресі “Міжнародного товариства фармакоекономічних досліджень”.

Об’єктами фармакоекономічного дослідження були лікарські засоби для
діагностики захворювань сечостатевої системи та лікування:
інфекційно-запальних процесів сечостатевої системи, аденоми
передміхурової залози у чоловіків, а також профілактики сечокам’яної
хвороби.

Результати фармакоекономічного аналізу йодовмісних рентгенконтрастних
препаратів для діагностики урологічних захворювань, особливо при
забезпеченні стаціонарних хворих, показали, що економічно доцільно
використовувати вітчизняний препарат тріомбраст, який дозволяє на 47%
зменшити середні витрати на 100 хворих у порівнянні з урографіном. Для
урографії найбільш економічно вигідними є рентгенівські плівки № 100
(виробник “Свема”), витрати на які до 55 % нижчі у порівнянні з плівками
інших виробників.

Аналіз закордонних рекомендацій з лікування інфекцій сечостатевої
системи показав, що перелік уроантибактеріальних препаратів з доведеною
ефективністю налічує 17 найменувань. Верифікація переліку за допомогою
лікарів-урологів свідчить, що окремі препарати не можуть широко
застосовуватись у вітчизняній практиці через високу резистентність
хворих, зокрема, до ампіциліну та бісептолу. Слід відзначити, що
нефторовані хіноліни (налідиксова, піпемидинова кислота), які
використовуються у вітчизняній практиці, мають вищі в 1,5-2 рази витрати
на курс лікування, ніж норфлоксацин та ципрофлоксацин. Результати
фармакоекономічного аналізу препаратів для лікування
інфекційно-запальних процесів сечостатевої системи дозволяють
обґрунтувати Перелік лікарських засобів, які можна рекомендувати для
внесення у Формуляр: ципрофлоксацин, норфлоксацин, гентаміцин,
цефалексин, цефтріаксон. Показано, що витрати на курс лікування
цефазоліном, який широко використовується у практиці, є в 3-6 разів вищі
у порівнянні з вищевказаними препаратами. Досліджено, що економічно
вигідним для профілактики сечокам’яної хвороби є цистон.

Маркетинговий аналіз арсеналу препаратів для лікування аденоми
передміхурової залози свідчить, що 91% номенклатури становлять імпортні
препарати. Результати фармакоекономічного аналізу показали, що серед
препаратів з доведеною ефективністю рослинного походження, які містять
Серонеа репенс, найбільш економічно вигідним на курс лікування (6
місяців) є простаплант та простамол уно. Їх використання дозволяє
зменшити витрати в 2,4 рази у порівнянні з препаратом перміксон та в 1,9
разів – з гентосом. Серед антагоністів адренорецепторів з доведеною
ефективністю найбільш економічним є дальфаз, витрати на який нижчі в 1,7
разів у порівнянні з кардурою та в 2,7 разів – з омніком на 6-и місячний
курс лікування.

Проведено фармакоекономічний аналіз препаратів доксазозину, який
представлений оригінальним лікарським засобом (кардура) та генеричним
препаратом – доксазозин-ратіофарм. За даними рандомізованих подвійних
досліджень фармакокінетичні параметри цих препаратів відповідають
90-110% інтервалу. Методом „мінімізація вартості” показано, що витрати
при використанні генеричного препарату для 188 хворих є аналогічними, як
для 100 хворих, які застосовували би оригінальний препарат. Результати
фармакоекономічного аналізу препаратів для лікування аденоми
передміхурової залози представлялись на 8-й Світовій зустрічі
“Міжнародного товариства фармакоекономічних досліджень”.

Для систематизації фармакоекономічних підходів у лікарському
забезпеченні нами створена з використанням програмно-цільового методу
“Програма фармакоекономічної оцінки лікарських засобів”. Головна її мета
– обґрунтувати доцільність і необхідність впровадження методів
фармакоекономіки в охорону здоров’я України в умовах переходу до
“сталого розвитку”. Розроблена “Програма фармакоекономічної оцінки
лікарських засобів” включена у Реєстр галузевих нововведень МОЗ України
за 2002 рік за № 195/17/02.

З метою впровадження методів фармакоекономіки у діяльність закладів
охорони здоров’я підготовлені на замовлення МОЗ України методичні
рекомендації “Використання методів фармакоекономічної оцінки лікарських
засобів в Україні” та інформаційний лист „Методика фармакоекономічного
аналізу „вартість-ефективність” лікарських засобів для уточненого
визначення потреби в них”. Блок-схема впровадження „Програми
фармакоекономічної оцінки лікарських засобів” у систему охорони
здоров’я України представлена на рис.3.

Таким чином, інноваційну наукову розробку впроваджено у діяльність
кількох науково-дослідних інститутів АМН України, фармацевтичних
відділів управлінь охорони здоров’я, аптечних об’єднань семи областей
України.

Рис. 3. Система впровадження фармакоекономіки у практику охорони
здоров’я в Україні.

Створення системи підготовки спеціалістів з фармакоекономіки

Згідно з “Концепцією розвитку охорони здоров’я населення України”
передбачена підготовка фахівців за новою спеціальністю – клінічний
провізор. Враховуючи сучасні вимоги Закону України “Про вищу освіту”,
необхідно було створити систему навчально-методичного забезпечення,
дидактики викладання нової дисципліни фармакоекономіки, як для клінічних
провізорів, так і для студентів за спеціальністю “Фармація”, а також для
післядипломного навчання практичних працівників аптек, які раніше не
вивчали цієї дисципліни. У навчальний план за спеціальністю “Клінічна
фармація” фармакоекономіка включена принципово нова
професійно-орієнтована дисципліна, викладання якої в Україні не
проводилось. Отже, з позицій системного підходу і концепції
“безперервного навчання” необхідно було розробити диференційоване,
проблемно орієнтоване забезпечення підготовки провізорів з
фармакоекономіки на до- і післядипломному етапах навчання. Нами
проаналізовано навчальні плани підготовки студентів за фахом “Клінічна
фармація”, а також дипломованих спеціалістів фармації з фармакоекономіки
у закордонних країнах.

При опрацюванні тематики лекцій і семінарських занять ми обрали модульну
систему навчальних питань з фармакоекономіки, яка включає максимальну
кількість модулів (20) для клінічних провізорів, для студентів
фармацевтичного факультету за спеціальністю “Фармація” – 3 модулі та для
дисципліни вільного вибору – 6 модулів, для післядипломної підготовки
провізорів, що мають відповідний рівень знань, умінь та досвід роботи –
9 модулів.

Нами опрацьовано навчальну програму з фармакоекономіки у співавторстві з
проф.Б.Л.Парновським, яка затверджена Центральним методичним кабінетом з
вищої медичної освіти МОЗ України (від 05.11.2001 р. протокол № 5) для
студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів і фармацевтичних
факультетів вищих медичних навчальних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів
акредитації.

Уперше в Україні для дидактичного забезпечення були підготовлені
експериментальні навчальні посібники “Фармакоекономіка. Ч.1. Теоретичні
основи” та “Фармакоекономіка.Ч.2. Фармакоекономічний аналіз”,
затверджені Центральною методичною комісією Львівського державного
медичного університету ім.Данила Галицького (від 27.04.2000 р. протокол
№ 2), оскільки аналогічні навчальні матеріали з фармакоекономіки в
Україні повністю були відсутні

Враховуючи результати апробації вказаних посібників та відповідно до
навчальної програми з фармакоекономіки, видано навчальний посібник
“Основи фармакоекономіки” за редакцією проф.Б.Л.Парновського, який
рекомендований Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти
МОЗ України для студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів і
фармацевтичних факультетів вищих медичних навчальних закладів освіти
ІІІ-ІV рівнів акредитації (від 03.04.2002 протокол № 2). Посібник
містить систематизовані теоретичні основи науки, історію розвитку,
взаємозв’язки з іншими медичними й фармацевтичними дисциплінами, основні
терміни. Розглянуто класифікацію, види та приклади економічних витрат на
фармакотерапію. Подано методологію фармакоепідеміологічних досліджень,
підходи до збору інформації про побічні й небажані ефекти лікарських
засобів за вимогами ВООЗ та вітчизняного законодавства. Наведені підходи
до аналізу споживання лікарських засобів у встановлених добових дозах на
основі АТС–класифікації ліків. Розглянуто основні методи
фармакоекономічного аналізу, що використовуються у світовій практиці.

З врахуванням особливостей системи охорони здоров’я, економіки,
фармацевтичного ринку України наведено методики фармакоекономічного
аналізу лікарських засобів для фармакотерапії цукрового діабету,
туберкульозу, захворювань, ревматоїдного артриту та при
антибіотикотерапії. Показано роль і значення формулярної системи для
стандартизації лікарського забезпечення хворих. Подана структура
формулярів у Великобританії, Канаді, Австралії. Висвітлено методичні
підходи до створення бази даних із фармакоінформатики, системи
інформації про лікарські засоби у різних країнах. Розглядаються
структура бази даних доказової медицини, бази даних Кокрейна та наведені
адреси їх сторінок в Інтернеті.

Фундамент для доступності освіти створюється за рахунок сучасної мережі
потужних електронних засобів збереження і передачі інформації. Спосіб
викладення матеріалу у посібнику дозволяє провізорам проводити
самостійне навчання з фармакоекономічної оцінки лікарських засобів з
метою пошуку достовірної інформації про їх ефективність та безпечність.
На перспективу, навчальний посібник можливо використовувати і для
дистанційного навчання, оскільки у посібнику подані сторінки світових
баз даних доказової медицини.

Для підготовки фахівців на додипломному етапі за спеціальністю
“Фармація” розроблена програма дисципліни вільного вибору “Основи
фармакоекономіки” для студентів 5-го курсу фармацевтичного факультету,
яка затверджена на засіданні ЦМК ЛДМУ ім.Данила Галицького (протокол № 2
від 25.04.2001р.).

З 2000 року на факультеті післядипломної освіти ЛДМУ ім.Данила
Галицького за рішенням циклової методичної комісії факультету
післядипломної освіти у навчальну програму передатестаційного циклу
“провізор-організатор” були включені лекції “Основи фармакоекономіки”,
“Фармакоекономічний аналіз” та відповідні семінарські заняття (протокол
№2 від 17.05.2001 р.). Опрацювано оригінальні навчально-методичні
підходи до семінарських занять з фармакоекономічної оцінки лікарських
засобів.

За рішенням Координаційної науково-методичної ради з післядипломної
освіти МОЗ України (від 11 квітня 2003 року протокол № 2) програму
розділу “Фармакоекономіка” внесено у навчальні плани та уніфіковані
програми передатестаційних циклів провізорів “Організація і управління
фармацією” та “Загальна фармація”. При створенні та апробації
навчально-методичного забезпечення з фармакоекономіки проводилась тісна
співпраця з науковцями Національного фармацевтичного університету (м.
Харків).

(

*

X

ae\

c

&

gd?A¬

d¬th`„7

&

d¬th`„7

dOth

?????th????? що навчались на очній частині інтернатури на кафедрі
організації та економіки фармації з курсом технології ліків Львівського
національного медичного університету ім.Данила Галицького.

Система впровадження фармакоекономіки у викладання у вищих навчальних
закладах України та її результати представлено на рис. 4.

Рис.4. Інтегральна система впровадження фармакоекономіки у навчальний
процес

до- і післядипломної освіти провізорів.

Отже, створено концепцію викладання фармакоекономіки,
навчально-методичні матеріали використовуються у навчальному процес 10
вищих навчальних медичних (фармацевтичних) закладів України, а також
країн СНД, про що свідчать відповідні акти впровадження.

Використання фармакоекономіки для розвитку баз даних про лікарські
засоби в Україні

Проведено аналіз інформаційних джерел та баз даних про лікарські засоби,
що використовуються у закордонних країнах зі страховою медицини. Сучасна
система інформаційних джерел про лікарські засоби у світі представлена
на рис. 5.

Рис. 5. Система інформаційних джерел про лікарські засоби у світі.

Пошук даних про доведену ефективність (безпечність) лікарських засобів
необхідно проводити у вищевказаних інформаційних джерелах.

Нами проаналізовано динаміку інформації за фармакоекономічими критеріями
у вітчизняних фармацевтичних журналах. Встановлено, що найбільша питома
вага припадає на публікації про ефективність лікарських засобів (36 %)
та інформаційні повідомлення фармацевтичних виробників про ефект
препаратів (21 %). У 2000 році кількість статтей з проблематики
фармакоекономіки становила лише 6 % у дослідженій сукупності публікацій.
Слід відзначити, що наявна мала кількість публікацій про вартісні
аспекти фармакотерапії (4 %) та про вплив препаратів на якість життя
хворих (2 %).

Для виділення ядерної сукупності профільних фармацевтичних та медичних
періодичних видань, які концентрують основну наукову інформацію з
проблематики фармакоекономіки, ми застосували метод аналізу Товариства
Кокрейна, який включає пошук у мережі Інтернет, використовуючи слово
”фармакоекономіка”, що представлене в резюме (абстракті), назві чи
ключових словах статей. При цьому для повноти пошуку ми комбінували
його з словами “фармакоекономічний аналіз”, “формуляр”, які подавали і
російською мовою, оскільки у багатьох українських виданнях роботи
подаються мовою оригіналу. Пошук на сервері APORT проводили в регіоні
Україна. Результати пошуку свідчать про 19 статей у тих виданнях, що
мають Веб-сторінки – це журнали: “Український пульмонологічний журнал”
(кількість статей – 2), “Провізор” (4), “Медицина світу” (2), а
також газети: “Еженедельник Аптека” (9), “Здоров’я України” (2).

На наступному етапі ми провели ручний пошук публікацій з
фармакоекономіки у фармацевтичних виданнях, при цьому фіксували назву
оригінальних статей, резюме, ключові слова, які містять терміни:
“фармакоекономічний аналіз” та “якість життя”, “формулярна система” та
“фармакоекономіка” за п’ятирічний період (1998-2002 р.). Результати
аналізу динаміки статей з фармакоекономіки у журналах представлено на
рис. 6.

Рис.6. Динаміка публікацій з фармакоекономіки

у фармацевтичних виданнях за 1998-2002 рр.

Як свідчать дані з рис.6, найбільшу кількість статей з питань
фармакоекономіки містить “Фармацевтичний журнал”, в якому з 1998 р.
публікуються роботи з цієї тематики, а з 2001 р. діє постійна рубрика
“Фармакоекономіка”. Для газети “Еженедельник “Аптека” характерна найвища
динаміка кількості публікацій з фармакоекономіки. Також стабільну
динаміку публікацій з фармакоекономіки мають журнали “Аптека Галицька”,
“Клінічна фармація”, “Провизор”, “Ліки України”, “Фармацевтъ-практикъ”.
Слід відзначити, що окремі публікації з фармакоекономіки подаються також
у медичних журналах: “Український медичний часопис”, “Український
ревматологічний журнал”, “Український пульмонологічний журнал”, газеті
”Здоров’я України”.

Таким чином, “ядерну сукупність” періодичних видань, які постійно
публікують дані про фармакоекономічні дослідження в Україні складають
фармацевтичні видання: ”Фармацевтичний журнал”, “Клінічна фармація”,
“Еженедельник “Аптека”, “Провизор”, “Ліки України”. Слід відзначити, що
кількість статей з фармакоекономіки у цих виданнях за 1998-2002 р.
зросла в 7,3 рази, що свідчить про активний розвиток пошукових
досліджень з фармакоекономіки.

“Ядерну сукупність” закордонних видань з фармакоекономіки становлять три
журнали: “PharmacoEconomics”, “Journal of Research in Pharmaceutical
Economics”, “Value in Health”, які концентрують результати
фармакоекономічних досліджень, що проводяться у світі. Проте тексти
статей надаються за певну оплату, тому ці публікації є обмежено
доступними для українських науковців. Вивчення даних з цих джерел
літератури є необхідним для одержання фармакоекономічних параметрів
лікарських засобів та використання у базах даних.

Фармакоекономічні підходи до аналізу споживання

і визначення потреби в лікарських засобах

Проблематика аналізу споживання лікарських засобів є актуальною, як для
країн з розвинутою страховою медициною, так і для держав, що створюють
бюджетно-страхові основи лікарського забезпечення хворих. Класичні
дослідження з визначення потреби у лікарських засобах при
централізованому постачанні проведені вченими Д.С.Волохом, Л.В.Кобзарем,
В.М.Толочком, З.М. Мнушко, при цьому не враховувалась витрати на
проведення фармакотерапії альтернативними (аналогічними) препаратами.

Нами обґрунтовано, що в ринкових умовах потреба – це кількість
лікарських засобів з доведеною ефективністю, безпечністю, доступністю та
оптимальним співвідношенням між витратами й ефективністю для сукупності
хворих на визначений період часу. Для аналізу споживання лікарських
засобів у фармакоекономіці використовується метод “встановлених добових
доз” лікарських засобів – ВДД. Показник 1 ВДД/1000 населення за добу
ілюструє, що 0,1% населення в середньому отримує щоденно певний
препарат. Оскільки такий метод рекомендується ВООЗ для країн з ринковою
економікою, ми вивчили можливості його використання в Україні.

На першому етапі об’єктом дослідження обрана група пероральних
гіпоглікемічних засобів, оскільки прийнята Національна програма
“Цукровий діабет” і проводиться частково забезпечення хворих на діабет
ІІ типу. У зв’язку з цим запропонували методику аналізу споживання
лікарських засобів у ВДД для препаратів специфічної дії у розрахунку на
1000 хворих з певною патологією за формулою:

= ВДД/1000 хворих

Методику аналізу споживання гіпоглікемічних засобів промодельовано на
основі показників у Львівській області. Аналіз у ВДД дозволив виявити
точну структуру споживання у регіоні. Встановлено, що 83 % хворих
приймають лікарські засоби з групи сульфонілсечовини, серед них основну
питому вагу займає імпортний препарат манініл у двох лікарських формах:
таблетки по 3,5 мг та 5 мг; 17 % припадає на препарати з групи
бігуанідів, зокрема, метформін імпортного виробництва.

Аналіз у ВДД показав, що споживання глібенкламіду вітчизняного
виробництва становить 41,8 ВДД/1000 хворих; імпортного глібенкламіду
(манінілу) – 105,6 ВДД. Можна констатувати, що споживання глібенкламіду
вітчизняного виробництва є у 2,5 рази нижчим, ніж імпортного. Показник
споживання гіпоглікемічних засобів ІІІ покоління, вартість яких є
високою на курс, є досить низьким, зокрема, для глюренорму становить 4,4
ВДД/1000 хворих, амарилу – 1,7 ВДД. Для групи бігуанідів споживання
метформіну (німецького виробника) становить 14,4 ВДД/1000 хворих,
польського виробника – 4,3 ВДД, а препарату діанормет (ВАТ “Фармак”) –
1,0 ВДД. Отже, споживання вітчизняного метформіну є у 18 разів нижче,
ніж імпортного, однією з причин є те, що препарат діанормет нещодавно
впроваджений у ринок.

Таким чином, аналіз у ВДД лікарських засобів дозволяє порівняти
споживання препаратів з однієї фармакотерапевтичної групи різних
виробників, виявити відмінності та шляхи оптимізації, зокрема,
збільшення питомої ваги вітчизняних препаратів у структурі споживання. У
перспективі з використанням методики ВДД можна проводити порівняльні
дослідження споживання препаратів з іншими країнами.

Нами опрацьовано метод ВДД для аналізу споживання ліків у стаціонарі на
прикладі протитуберкульозних препаратів, оскільки на час дослідження
забезпечення проводиться за бюджетні кошти. Нами запропоновано методику
аналізу на 100 ліжко-днів, враховуючи показник кількості виконаних
ліжко-днів у рік для стаціонару за формулою:

Наші дослідження з використанням регресійного аналізу показників
захворюваності за 1992-2002 рр. в Україні виявили тісний кореляційний
зв’язок (r=0,986) між кількістю хворих (у) та роками (х). Одержано
рівняння регресії:

у= 16449,92х – 3,2692Е6

За цим рівнянням можна з ймовірністю 0,95 прогнозувати кількість хворих
на туберкульоз в Україні. Аналогічно досліджено показники захворюваності
на туберкульоз у Львівській області. Одержано рівняння регресіїї: у=
82,44 х – 163197, де у – прогнозована кількість хворих на туберкульоз
у Львівській області, коефіцієнт кореляції 0,975.

У зв’язку з вищевказаним методику аналізу споживання протитуберкульозних
засобів промодельовано на основі показників Львівського регіонального
фтизіопульмонологічного центру. Аналіз споживання протитуберкульозних
засобів у ВДД проведено за 2002 рік, коли стаціонарні хворі
централізовано забезпечувались препаратами. Показники споживання
ізоніазиду (Елегант, Індія) становили 383,7 ВДД/100 ліжко-днів,
ізоніазиду (ВАТ “Київмедпрепарат”) – 127,9 ВДД, рифампіцину (ІПКА,
Індія) – 102,4 ВДД, рифабутину – 142,5 ВДД, стрептоміцину (ВАТ
“Київмедпрепарат”) – 69,6 ВДД. Таким чином, результати аналізу свідчать,
що споживання протитуберкульозних засобів індійського виробництва є в 3
рази більшими, ніж вітчизняних препаратів, що вимагає вищих витрат на
забезпечення.

У ринкових умовах доцільно визначати потребу в таких лікарських
засобах, які мають оптимальний показник “витрати-ефективність”, при
цьому у фармакоекономічних дослідженннях проводять моделювання вартісних
показників. При розробці моделі у методологічному плані ми базувались на
принципах доказової медицини, використовуючи показник ефективності схем
хіміотерапії туберкульозу за даними вітчизняних фармакоепідеміологічних
досліджень. Як інтегральний показник доведеної ефективності обрали
бактеріостатичну активність крові (БАК), оскільки за даними літератури –
це об’єктивний метод лабораторного контролю ефективності лікування
протитуберкульозними засобами. Згідно з дослідженнями у Інституті
фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яневського АМН України при щоденному
використанні схеми № 1 (ізоніазид + рифампіцин + стрептоміцин)
максимальна БАК була у 91,5 % хворих, схеми № 2 (ізоніазид + рифампіцин
+ стрептоміцин + піразинамід) – 91,8 % хворих, схеми № 3 (ізоніазид +
рифампіцин + піразинамід + стрептоміцин + етамбутол) – 100 %.

Нами проведено визначення витрат на вказані схеми лікування туберкульозу
на 100 хворих.

Методом порівняльного аналізу визначали достовірність різниці
ефективності вказаних БАК за критерієм Ст’юдента. Різниця ефективностей
схем №1 та № 2 становить d1=0,3 %, обчислений критерій Ст’юдента – 0,05
при p>0,90, тобто різниця недостовірна, то доцільно обгрунтувати
застосування схеми № 3. Для схем № 1 та № 3 різниця ефективності d2=8,5
%, обчислений критерій Ст’юдента становить 2,12 при p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020