.

Клiнiко – психопатологiчнi особливостi сучасних форм тривожно – депресивних розладiв невротичного регістру (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
133 2791
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Андрух ПАВЛО ГЕОРГIЙОВИЧ

УДК 616.895.4–06:

:616.89-008.441]–036-07-085.851

Клiнiко – психопатологiчнi особливостi сучасних форм тривожно –
депресивних розладiв невротичного регістру

14.01.16. – Психiатрiя

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харкiв – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович,

Харківська медична академія післядипломної освіти,

завідувач кафедри психотерапії.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, Бачериков Андрій Миколайович, Інститут неврології,
психіатрії та наркології АМН України, завідувач відділу невідкладної
психіатрії та наркології.

доктор медичних наук, професор Бабюк Ігор Олексійович, Донецький
державний медичний Університет МОЗ України, завідувач кафедри
психіатрії, психотерапії, наркології та медичної психології факультету
післядипломної освіти.

Провідна установа: Український науково-дослідний інститут соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться “_28__”__09____ 2005 р. о _10_ год. на засіданні
спеціалізованої Ради Д 64.566.01 при Інституті неврології, психіатрії та
наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул. Ак. Павлова,
46.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м. Харків, вул.
Ак. Павлова, 46.

Автореферат розісланий “26__”__08_____ 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, ст.н.с. Л.І. Дяченко

Актуальність теми. В останнє десятиріччя під впливом сучасних
соціальних, економічних, біологічних, лікарських, екологічних факторів у
структурі захворюваності на психічні розлади відзначається неухильне
зростання депресивних розладів (Марута Н.O., Чабан О.С., 1995; Напрєєнко
О.К., 1996, 1999, 2002; Вертоградова О.П., 1997; Волошин П.В., 1999;
Михайлов Б.В., Сердюк О.I., 1999, 2000; Марута Н.О. 2001; Марута Н.О.,
Мiшиєв В.Д., 2001; Марута Н.O., Явдак І.О., 2003; та ін.). Збільшується
число як самостійних форм депресій, так і різних варіантів депресивних
синдромів, що входять у структуру різних інших психічних захворювань
(Кутько I.I., 1992, 2001; Марута Н.О., 1998; Абрамов В.А., 1999; Мiшиєв
В.Д., 2001; Бабюк І.О., 2003, 2004; та ін.). Істотний патоморфоз
афективних психічних розладів протягом останніх десятиліть відзначається
багатьма авторами (Пантелєєва Г.П., Бєляєв Б.С. Раюшкин В.А., 1992;
Кутько I.I., 1994, 1995; Михайлов Б.В., 1998; Бачериков А.М., 2003,
2004; та ін.). Основною тенденцією сучасного патоморфозу афективних, і,
зокрема, депресивних розладів є коморбiднiсть депресивних проявів з
іншими, більш-менш вираженими групами розладів, зокрема, тенденція до
соматизацiї чи “тривожності” депресії, особливо непсихотичного рівня
(Гельдер М., Гэт Д., Мейо Р., 1999; Голдберг Д. И., 1999; Марута Н.О.,
2001; Михайлов Б.В., Черкасов В.Г., 2003; Пiдкоритов В.С., 2003; Абрамов
В.А., Васильєва А.Ю., 2003; Сосiн I.К., 2003; Спіріна І.Д., 2003; та
ін.).

Проблемі депресивних розладів присвячена велика кількість досліджень
(Sartorius N., 1976, 1994; Козидубова В.М., 1992; Табачніков С.І., 1995,
2003, 2004; Смулевич А.Б., 2001; Мороз В.В., 2001; Ревенок А.А., 2001;
Вейн А.М., 2002; Марута Н.О., Напрєєнко О.К., Латчман Н., 2002;
Пушкарьова Т.Н., 2002; Пшук Н.Г., 2003; Казакова С.Е., 2003; Влох I.Й.,
2003; та ін.).

Необхідно підкреслити, що депресія спричиняє ряд несприятливих наслідків
як медичного, так і соціального порядку (Вертоградова О.П., 2000;
Пушкарьова Т.Н., 2003; та ін.). У багатьох випадках афективного
захворювання спостерігається затяжний перебіг або часті рецидиви
афективних приступів, розділених неповними (тимопатичними) ремiсiями з
гiпотiмiєю, що незважаючи на порівняно неглибокий рівень
психопатологічних проявів, підвищує ризик самогубств. Особливо велика
небезпека суїциду при сполученні депресії з тривожними або
соматовегетативними компонентами. Депресія серйозно впливає на якість
життя й адаптаційні можливості пацієнта, оскільки може привести до
зниження професійного статусу зі змушеною зміною роботи, розпаду родини
і, нарешті, до повної iнвалiдизації. Однак, незважаючи на високу
актуальність цієї проблеми, дотепер найменш вивченими залишаються саме
сполучені тривожно-депресивні розлади.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
відповідно до плану досліджень кафедри психотерапії Харківської медичної
академії післядипломної освіти МОЗ України у межах науково-дослідної
роботи “Соматоформні розлади (клініка, діагностика, патогенетичні
механізми, критерії прогнозу, принципи відновловальної терапії)”, №
Державної реєстрації 0101 U 001866.

Мета і задачі дослідження. Розробка системи диференційованої терапії
тривожно-депресивних розладів на основі комплексного
клiнiко-психопатологічного, психодіагностичного і нейрофізіологічного
дослідження їх клінічної структури і особливостей патогенетичних
механізмів.

Задачі дослідження:

Вивчити клiнiко-психопатологічну характеристику і виділити синдромальну
структуру тривожно-депресивних розладів.

Визначити особливості емоційно-афективної сфери і типологічні
характеристики особистості за даними психодіагностичних досліджень у
хворих на тривожно-депресивні розлади.

Встановити співвідношення тривожних і депресивних розладів і визначити
ступінь їх взаємного обтяження.

Виявити особливості церебральної нейродинамики в обстежених групах
хворих за даними ЕЕГ.

Розробити і апробувати оптимальні терапевтичні схеми стосовно
тривожно-депресивних розладів, в залежності від їх клінічної структури і
динаміки.

Об’єкт дослідження –тривожно-депресивні розлади.

Предмет дослідження – клініко-психопатологічні, патопсихологічні та
нейрофiзiологiчнi особливості тривожно-депресивних розладів.

Методи дослідження. Динамічне спостереження містило в собі наступний
комплекс досліджень: клінічне і клініко-психопатологічне спостереження
хворих, у ході якого оцінювався стан психічної, неврологічної та
соматичної сфер; психодіагностичне дослідження з використанням
тесту-опитувальника Айзенка (EPI), шкали реактивної й особистісної
тривожності Спілбергера-Ханіна, шкали Гамільтона для оцінки депресії
(HDRS), тесту диференціальної самооцінки функціонального стану (САН),
опитувальник О.І. Сердюка для вивчення самооцінки соціальної значимості
хвороби; електрофізіологічне дослідження за допомогою топографічного
картування ЕЕГ; клініко-статистичний аналіз отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчено клінічну структуру
сучасних форм тривожно – депресивних розладів, виділені патопсихологiчнi
механізми, що лежать в основі формування тривожної, депресивної та
соматовегетативної симптоматики.

Уперше доведена різнорідність тривожно-депресивних розладів за формою
переважаючих порушень психічної сфери. Встановлені співвідношення
тривожної та депресивної симптоматики у структурі сполучених
емоційно-афективних розладів та визначена ступінь їх взаємного
обтяження.

Встановлена роль індивідуально-типологічних особливостей і порушень
емоційно-афективної сфери у формуванні клінічної синдромологiї
тривожно-депресивних розладів.

Розроблено концептуальні підходи до побудови патогенетично обґрунтованої
системи терапії відносно хворих на тривожно-депресивні розлади.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені клінічні варіанти
синдромологічних співвідношень тривожних і депресивних компонентів в
структурі розладів різної нозологічної приналежності.

Виділено критерії діагностики і прогнозу тривожно-депресивних розладів
на основі клініко-психопатологічних і патопсихологічних характеристик.

Визначено зміст та послідовність терапевтичних заходів, які спрямовані
на зниження рівнів тривожності та депресії, нормалізацію психічного
стану і редукцію клінічних проявів захворювання як результату перебудови
порушених відносин особистості. Доведена ефективність застосування
сформованих диференційованих терапевтичних заходів.

Отримані дані використовуються в Центральній клінічній лікарні
“Укрзалізниці”, міській клінічній психіатричній лікарні № 15, обласному
психоневрологічному диспансері та міській поліклініці № 8 м. Харкова.
Теоретичні положення знайшли відображення в навчальному процесі і
лекційних курсах на кафедрі психотерапії Харківської медичної академії
післядипломної освіти та на кафедрі сексології та медичної психології
Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведене комплексне
дослідження клініко-психопатологічних особливостей хворих на
тривожно-депресивні розлади. Самостійно обстежені усі хворі, проведений
аналіз і зіставлення клінічних, психопатологічних, патопсихологічних
даних, а також даних електрофізіологічного дослідження. Проведено
лікування 76 хворих на тривожно-депресивні розлади. Результати
досліджень згруповані в таблиці й оброблені за допомогою методів
математичної статистики.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на
II Національному Конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України
(Харків, 2002) на науково-практичній конференції “Реабілітація хворих на
психічні захворювання” (Харків, 2001), на конференції молодих вчених
“Сучасні технології в медицині” (Харків, 2000), засіданнях Харківського
психотерапевтичного товариства (2002, 2003, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 робіт, з них 5 ( у
фахових наукових виданнях. 11 робіт виконано одноосібно.

Структура й обсяг дисертації. Основний текст дисертації викладений на
149 сторінках друкованого тексту. Дисертація складається з вступу,
огляду літератури, п’яти глав власних досліджень, заключення, висновків,
покажчика літератури, який містить 352 джерел, з них 244 вітчизняних і
російськомовних, 108 іноземних. Робота ілюстрована 33 таблицями і 10
малюнками.

ЗМIСТ РОБОТИ

В основу роботи покладено комплексне вивчення 107 осіб, віком від 20 до
61 років, з розладами психічної сфери невротичного рівня, основними
клінічними проявами котрих були тривога та депресія з соматовегетативним
супроводженням різного ступеню вираженості. В залежності від переважання
в обстежених тих чи інших компонентів усі хворі були розподілені на 3
клінічні групи. Першу групу склали 40 хворих з переважанням тривожного
компоненту, другу – 33 хворих з переважанням депресивного компоненту, у
третю включені 34 хворих, у яких при рівномірній вираженості тривожного
та депресивного компонентів переважали соматовегетативні прояви.
Контрольну групу склали 34 хворих на депресивні розлади, в клінічній
картині яких не було виявлено тривожного компоненту.

Розподіл хворих з різними нозологічними формами за клінічними групами
представлено в табл. 1. Хворі зі змішаним тривожно-депресивним розладом
були рівномірно розподілені за всіма виділеними групами. Крім того, в
1-й групі відмічалася відносно більша кількість хворих на
тривожно-фобічний розлад, генералізований тривожний розлад та інші
змішані тривожні розлади. У 3-й групі практично не зустрічалися хворі на
інші змішані тривожні розлади та розлади адаптації у вигляді
тривожно-депресивної реакції. У останніх переважала, як правило,
депресивна симптоматика.

Таблиця 1

Розподіл хворих з різними нозологічними формами по клінічним групам (в %
± m)

Нозологічні форми 1-а група (n=40) 2-а група

(n=33) 3-я група

(n=34) В цілому (n=107)

Агорафобія (F 40.01) 10,00(4,74 3,03±2,98 17,65±6,54 10,28±2,94

Тривожно-фобічний розлад

(F 40.8) 15,00±5,65 6,06±4,15 20,59±6,93 14,02±3,36

Генералізований тривожний розлад (F 41.1) 15,00±5,65 6,06±4,15
17,65±6,54 13,08±3,26

Змішаний тривожний і депресивний розлад (F 41.2) 32,50±7,41 45,45±8,67
29,41±7,81 35,51±4,63

Інші змішані тривожні розлади (F 41.3) 15,00±5,65 12,12±5,68 8,82±4,86
12,15±3,16

Розлад адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції (F
43.22) 12,50±5,23 27,27±7,75 5,88±4,04 14,95±3,45

Як тривожно-депресивні, так і депресивні розлади частіше зустрічалися у
жінок, ніж у чоловіків (в основній групі 71,96±4,36% і 28,03±4,36%
відповідно, p‚e* , R C?? C?? ?????_?????????В групі хворих з переважанням депресивних компонентів середній показник особистісної тривожності, хоча і досягав високого рівня (46,06(1,58 балів), був значуще нижче, ніж в 1-й та 3-й групах хворих (в обох випадках p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020