.

Диференційний підхід до реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму та рецидивуючий бронхіт, в залежності від вихідного стану системи інтерферону

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
85 2817
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ

АЛІФАНОВА СВІТЛАНА ВІТАЛІЇВНА

УДК: 616-053.5/.6:616.233-002.193:616.248:578. 245]-085.281

Диференційний підхід до реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму
та рецидивуючий бронхіт, в залежності від вихідного стану системи
інтерферону

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Больбот Юрій Кононович, Дніпропетровська
державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної
педіатрії № 2

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Каладзе Миколай Миколайович, Кримський
державний медичний університет ім. С.Г. Георгієвського МОЗ України,
завідувач кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії

доктор медичних наук, професор Овчаренко Леонід Сергійович, Запорізька
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
педіатрії

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця
МОЗ України, м. Київ, кафедра педіатрії № 4

Захист дисертації відбудеться “06„ вересня 2005 р. о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України та Інституту гастроентерології
АМН України (пр. Правди, 96, м. Дніпропетровськ. 49074).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України (вул. Дзержинського, 9,
м.Дніпропетровськ, 49044).

Автореферат розісланий “04”серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук М.Б.Щербиніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Значна поширеність рецидивуючих та хронічних
захворювань респіраторного тракту у дітей, наявність стійкої тенденції
до підвищення захворюваності на бронхіальну астму (БА) та рецидивуючий
бронхіт (РБ), визначають актуальність та пріоритетність наукових
досліджень в напрямку удосконалення профілактичних та лікувальних
заходів цих захворювань (Л.С. Овчаренко, 2001, М.М.Каладзе, 2002,
І.І.Балаболкин, 2002, О.І.Ласиця, 2003).

Вагому роль в формуванні БА та РБ приділяють порушенням функціональної
активності імунної системи (О.Ф.Чернушенко, Ю.І.Фещенко, 2000; О.В.
Зайцева, 2001, Н.В. Банадига, 2002, R. Moverare, 2000).

Відомо, що від адекватності включення системи інтерферону в процес
протиінфекційного захисту залежить перебіг та прогноз захворювань
(Ф.И.Ершов, 1998, А.В. Руденко та співавт., 2000, М.Г.Романцов, 2000).
Хронізації запалення, а також загостренню хронічних та рецидивуючих
захворювань респіраторного тракту сприяють вірусні інфекції, які
виступають в ролі імунодепресантів. Доведено, що у дітей з рецидивуючими
вірусними та бактеріальними інфекційними захворюваннями спостерігається
недостатність інтерфероноутворення, яка може бути набутою, або виникати
внаслідок природжених дефектів системи інтерферону (И.С.Фрейндлин, 1998,
T. Jung et аl, 1999).

З цих позицій виникає необхідність проведення досліджень в напрямку
визначення адекватності функціонування системи інтерферону та
взаємозв’язків між показниками цитокінового та іншими важливими
показниками імунного статусу у дітей, хворих на БА та РБ в періоді
ремісії, що дозволяє мінімізувати вплив таких факторів, як інтоксикація,
гіпоксія, лихоманка на імунологічні показники.

Дискутабельним залишається питання про доцільність використання в
терапії рецидивуючих та хронічних бронхолегеневих захворювань у дітей
препаратів інтерферону та його індукторів, зокрема циклоферону.

На думку багатьох авторів, процес ендогенної інтерферонізації є більш
фізіологічним в порівнянні з введенням екзогенного інтерферону, тому що
його синтез знаходиться під впливом контрольно-регуляторних механізмів,
які забезпечують захист організму від перенасичення інтерфероном та
запобігають продукції антитіл, що блокують інтерферон, а сам ендогенний
інтерферон не має антигенних властивостей (М.Г. Романцов, 2000, Л.Р.
Шостакович-Корецька, 2000, Р.М. Хаитов, Б.В. Пинегин, 2003).

Відомо, що синтетичний індуктор інтерферону – циклоферон, на відміну від
інших, на сьогодні відомих, препаратів аналогічної дії, стимулює синтез
інтерферонів переважно в респіраторному тракті (М.Г. Романцов, 2000).
Крім того препарат володіє імуномоделюючими властивостями, а його
використання в комплексному лікуванні дітей з гострими та рецидивуючими
вірусними інфекціями, у часто та тривало хворіючих дітей, показало
високу клінічну ефективність препарату (М.Г. Романцов, В.В.Ботвиньєва,
1999, Т.В. Починок, 2000, В.П.Сухинин с соавт., 2000, Л.Р.
Шостакович-Корецька та співавт., 2001, І.Л. Височина, 2002).

Наведені дані дають підставу для поглибленого вивчення особливостей
функціонування системи інтерферону у дітей, хворих на БА та РБ та
визначення можливості та доцільності використання циклоферону в
залежності від вихідного стану системи інтерферону у даного контингенту
хворих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом НДР “Розробка диференційованих способів лікування та
реабілітації дітей з повторними гострими, рецидивуючими та хронічними
захворюваннями органів дихання” (державний реєстраційний №0101U003252)
кафедри госпітальної педіатрії № 2 Дніпропетровської державної медичної
академії.

Мета роботи. Удосконалити програму реабілітації дітей, хворих на
бронхіальну астму та рецидивуючий бронхіт на підставі вивчення
особливостей системи інтерферону та імунологічних змін з послідовною
корекцією виявлених порушень шляхом включення до терапії циклоферону.

Задачі дослідження:

Вивчити медико-біологічні та соціально-гігієнічні чинники формування, а
також клінічні особливості БА та РБ у дітей в періоді ремісії.

Визначити особливості системного, місцевого імунітету та стану
неспецифічної резистентності дітей, хворих на БА та РБ в періоді
ремісії.

Вивчити стан системи інтерферону та особливості продукції фактору
некрозу пухлин у дітей, хворих на БА та РБ в періоді ремісії.

Проаналізувати особливості функціональної динамічної взаємодії між
показниками неспецифічної резистентності, місцевого, системного
імунітету, інтерферонового статусу та продукції фактору некрозу пухлин.

Розробити показання для індивідуального призначення індуктору
інтерферону – циклоферону у дітей, хворих на БА та РБ та оцінити його
терапевтичну ефективність.

Об’єкт дослідження: діти, хворі на бронхіальну астму та рецидивуючий
бронхіт.

Предмет дослідження: показники стану імунної системи та продукції
фактору некрозу пухлин у дітей, хворих на бронхіальну астму та
рецидивуючий бронхіт в періоді ремісії, в динаміці проведення терапії
циклофероном.

Методи дослідження: анамнестичні, загальноклінічні,
лабораторно-інструментальні, імунологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше показано, що характерною
ознакою запального процесу в респіраторному тракті в періоді ремісії
бронхіальної астми є порушення інтерфероногенезу в вигляді значного
пригнічення здатності клітин крові периферійного русла до індукції
інтерферонів.

Вперше зіставлені дані про характер порушень продукції інтерферону при
хронічному та рецидивуючому запаленні, яке обумовлює перебіг БА та РБ.

Вперше встановлені закономірності продукції у дітей з БА та РБ, одного з
ключових прозапальних цитокінів – фактору некрозу пухлин. Зокрема
показано, що в інтеркурентному періоді захворювань відбувається
підвищення спонтанного синтезу ФНП фоні зниженої індукованої його
продукції, а також спостерігається наявність парадоксального типу
продукції фактору некрозу пухлин у 62 % дітей з БА та 41,9 % дітей з РБ,
коли його спонтанна продукція перевищує рівень індукованого синтезу, що
може свідчити про збереження активного запального процесу у цих хворих в
періоді ремісії.

Встановлена залежність основних показників інтерферонового та
цитокінового статусу від ступеню тяжкості перебігу бронхіальної астми.

Показано, що тривалий запальний процес призводить до напруження та
дезінтеграції імунної системи у дітей, хворих на БА та РБ. В періоді
ремісії захворювань відмічаються порушення імунного статусу у вигляді
дисбалансу хелперно-супрессорної субпопуляції Т-лімфоцитів у дітей з БА
та зменшення хелперної субпопуляції Т-лімфоцитів у дітей з РБ.

Вперше науково обґрунтована доцільність та визначені критерії
диференційованого включення до комплексу реабілітаційних заходів
циклоферону. Доведено, що лікування ЦФ призводить до зменшення кратності
ГРІ у дітей з БА в середньому в 1,5 рази, а в групі дітей з РБ в 1,9
разів, а також загострень БА середньому в 1,6 разів та загострень
бронхіту в 1,8 разів протягом наступного року катамнестичного
спостереження. На фоні лікування циклофероном відбувається нормалізація
показників клітинного імунітету та фагоцитарної активності нейтрофілів,
підвищення рівня NK-клітин, здатності імуноцитів до продукції
інтерферонів та відновлення збалансованості спонтанної та індукованої
продукції фактору некрозу пухлин.

Практичне значення одержаних результатів. Визначено групу найбільш
інформативних факторів ризику розвитку БА та РБ у дітей.

Запропоновано використовувати показники інтерферонового статусу та
продукції фактору некрозу пухлин в періоді ремісії БА та РБ, як
додаткові критерії визначення активності запального процесу.

Визначено клінічні та лабораторні критерії призначення ЦФ в комплексі
реабілітаційних заходів у дітей, хворих на БА та РБ. Показано, що
призначення ЦФ сприяє зменшенню частоти загострень БА та РБ та гострих
респіраторних захворювань протягом наступного року. Розроблені прості
непараметричні таблиці немашинного використання, за допомогою яких
можливе прогнозування ефективності лікування ЦФ дітей, хворих на БА та
РБ.

Впровадження результатів роботи в практику. Результати роботи
впроваджені в практику міської дитячої клінічної лікарні №6
м.Дніпропетровська (акт впровадження від 25.10.2004), міської дитячої
клінічної лікарні №2 м.Дніпропетровська (акт впровадження від
12.04.2005), дитячої клінічної лікарні № 1 м.Донецька (акт впровадження
від 15.11.2004), дитячої клінічної лікарні № 6 м.Донецька (акт
впровадження від 18.11.2004), Харківської обласної дитячої клінічної
лікарні (акт впровадження від 24.11.2004), Полтавської обласної дитячої
клінічної лікарні (акт впровадження від 16.10.2004), міської дитячої
клінічної лікарні №1 м.Одеси (акт впровадження від 17.11.2004),
Івано-Франківської центральної міської дитячої клінічної лікарні (акт
впровадження від 22.11.2004), першого міського дитячого клінічного
об’єднання м.Сімферополя (акт впровадження від 25.11.2004),
Тернопільської міської дитячої лікарні (акт впровадження від
24.11.2004).

Особистий внесок здобувача. Внесок автора в отриманих наукових
результатах полягає в самостійному аналізі спеціальної літератури,
визначенні мети та задач дослідження, розробці методології дослідження,
оформленні документації з планування дисертації. Самостійно проведено
відбір та динамічне спостереження за хворими на БА та РБ та практично
здоровими дітьми, проаналізовано медичну документацію, проведено
клінічне обстеження, проаналізовано результати лабораторних досліджень,
здійснено катамнестичне спостереження за дітьми протягом наступного року
після лікування. Автором проведено статистичний аналіз отриманих
результатів, сформульовані основні положення, висновки та практичні
рекомендації, проведено впровадження отриманих результатів та їх
апробація.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались та обговорювались на наступних наукових форумах: І, ІІІ та
IV Всеукраїнських конференціях з питань імунології в педіатрії (Київ,
2001, 2003, Львів 2004), Конгресі педіатрів з міжнародною участю
“Ребенок и общество: проблемы здоровья, воспитания и образования” (Київ,
2001), IV, V, VI Всеукраїнських науково-практичних конференціях
“Актуальні проблеми педіатрії”, присвячених пам’яті проф.
В.М.Сідельникова (Київ, 2002, 2003, 2004), 3-й науково-практичній
конференції “Актуальні проблеми фармакотерапії в педіатрії (Луганськ,
2002), науково-практичній конференції „Наукові та практичні питання
педіатрії та шляхи їх вирішення” (Київ, 2003), Конгресі педіатрів
України “Актуальні проблеми та напрямки розвитку педіатрії на сучасному
етапі” (Київ, 2003), науково-практичній конференції ”Особливості
бронхіальної астми у дітей раннього віку (проблеми супутньої патології)
(Чернівці, 2004), науково-практичній конференції ”Нейроімунно-ендокринні
аспекти екопатологічних станів у дітей: шляхи вирішення проблеми”
(Запоріжжя, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць, з
яких 5 статті в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 5
тези науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 141
сторінці машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, опису
матеріалів та методів досліджень, трьох розділів власних спостережень,
аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій,
списку літератури. Робота ілюстрована 36 таблицями та 4 рисунками.
Покажчик літератури містить 258 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених задач
проведено клініко-параклінічне дослідження 207 дітей, з яких 83 дітей,
хворих на БА, 50 дітей, хворих на РБ, віком від 4 до 15 років, які
обстежувались та лікувались протягом 2000-2004 років в пульмонологічних
відділеннях обласної дитячої лікарні, 6-ї міської дитячої лікарні та
кардіопульмонологічному відділенні 2-ї міської дитячої лікарні
м.Дніпропетровська. Катамнестичне спостереження тривалістю 12 місяців
проведено у 64 дітей, хворих на БА та у 50 дітей, хворих на РБ.
Контрольну групу склали 74 практично здорових дитини аналогічного віку.

Верифікація діагнозу БА та РБ проводилась за анамнестичними, клінічними,
лабораторними даними та за результатами інструментальних методів
дослідження згідно з рекомендаціями Українського консенсусу по
діагностиці та лікуванню бронхіальної астми в дитячому віці та за
критеріями діагностики рецидивуючого бронхіту, наведеними в класифікації
неспецифічних бронхолегеневих захворювань у дітей, яка була прийнята на
ІІ з’їзді фтизіатрів та пульмонологів України (Київ, 1998).

Вміст імунокомпетентних клітин CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ CD16+ визначали
за допомогою імунофлуоресцентного методу (В.Х. Хавинсон и соавт., 1989),
вміст імуноглобулінів класів M, A, G в сироватці крові за G.Manchini et
al. (1965), рівень циркулюючих імунних комплексів за V.Haskova et al.
(1978). Рівень загального імуноглобуліну Е визначали за допомогою
радіоімунологічного аналізу з використанням тесту Phadebas Ig PRIST
фірми Pharmacia Diagnostics (Швеція).

Фагоцитарну активність нейтрофілів та фагоцитарне число визначали з
використанням тест-наборів НВО “Реакомплекс” (м.Чита). Функціональну
активність нейтрофілів периферійної крові визначали за реакцією
відновлення нітросинього тетразолія (НСТ-тест) з використанням
капілярної крові (С.М.Гордієнко, 1983). Індивідуальну чутливість
імунокомпетентних клітин до ЦФ визначили за допомогою спонтанного та
стимульованого ЦФ in vitro НСТ-тесту у кінцевих концентраціях препарату
0,0005 %, 0,001 % та 0,002 %. Для оцінки стану місцевого імунітету
слизових оболонок верхніх дихальних шляхів вивчали вміст секреторного
імуноглобуліну А, імуноглобулінів класів A та G в змішаному секреті
ротової порожнини (G.Manchini et al., 1965) методом радіальної
імунодифузії в агарі Difko. Інтерфероновий статус вивчали макрометодом
за методикою С.С.Григорян та співавт. (1989). Визначали концентрацію
сироваткового ІФН, рівень продукції ІФН-? лейкоцитами периферійної крові
in vitro у відповідь на вірусну індукцію (вірус хвороби Ньюкасла, штам
Канзас) та рівень продукції лімфоцитами периферійної крові ІФН-? in
vitro після індукції мітогеном (фітогемаглютинін). Для покращення
статистичної обробки та графічного зображення результатів
використовували двоїчний логарифм цих показників.

Продукція фактора некрозу пухлин (ФНП) оцінювалась за рівнями його
сироваткової концентрації, спонтанного та індукованого синтезу. Для
індукції синтезу ФНП використовували ліпополісахарид E.сoli (у кінцевій
концентрації 2мкг/мл) (Е.Г.Исаченко и соавт., 1999). Біологічну
активність ФНП визначали за допомогою цитотоксичного тесту (A.Meager et
al., 1989).

Статистична обробка отриманих результатів проводилась з використанням
параметричних та непараметричних методів. Для виявлення відмінностей між
порівнюваними показниками використовували t-критерій Стьюдента,
U-критерій Уілкоксона-Манна-Уітні, ?-критерій Фішера, одновибірковий
Т-критерій Уілкоксона. Для виявлення зв’язку між параметрами
розраховували показник лінійної кореляції Пірсона або показник рангової
кореляції Кендалла. Проводився факторний аналіз, а для визначення
прогнозу ефективності терапії ЦФ використовувався послідовний аналіз
Вальда. Для обробки отриманих результатів використовували пакет
прикладних програм “Matstat” для ПК та інтегроване інструментальне
середовище Excel for Windows’2000.

Результати досліджень. За результатами дослідження встановлено, що
захворюваність на БА має чітку тенденцію до зростання з віком: діти
дошкільного віку складали 14,5 % хворих, діти молодшого шкільного віку –
33,7%, а діти старшого шкільного віку – 51,8 % хворих. Захворюваність на
РБ була найбільшою у дітей дошкільного (36 %) та молодшого шкільного
віку (50%), тоді як в групі дітей старшого шкільного віку цій показник
складав 14 %. В обох групах відзначено переважання хлопчиків (БА –73,5
%, РБ – 74 %).

Найбільш інформативними чинниками ризику виникнення БА та РБ виявились
ускладнення антенатального періоду (гестози, загроза переривання
вагітності, хронічна гіпоксія плода, ГРВІ), які спостерігались у 67,5 %
матерів в групі БА та у 66 % – в групі РБ, ускладнення перинатального
періоду – асфіксія новонароджених (у 20,5 % та 24 % дітей відповідно),
перинатальні пошкодження ЦНС (50,6 % – БА та 44 % – РБ), недоношеність
(10,8 % – БА та 10 % – РБ), ранній початок штучного вигодовування (47 %
– БА та 44 % – РБ), алергічний діатез (66,3 % – БА та 36 % – РБ), ГРІ
на першому році життя (69,9% – БА та 62 % – РБ), “пасивне” паління (50,6
% – БА, 32 % – РБ), виховання в неповних сім’ях (33,7% – БА, 24 % – РБ),
незадовільні житлові умови (26,5% – БА, 13,5 % РБ).

У дітей, хворих на БА та РБ виявлено не тільки більш високий рівень
респіраторної захворюваності на першому році життя (pRTii e icicUUIIIIIIIIIIIIIAAA ?????????? ?????????? ????? ?????????? ?????????? ?? ?kd? •kd_ ????l?????Стан неспецифічного захисту в періоді ремісії БА характеризувався незначною активацією фагоцитарної активності нейтрофілів та підвищенням їх поглинальної здатності, а у дітей з РБ - зниженням фагоцитарної активності нейтрофілів, що де якою мірою компенсувалось підвищенням фагоцитарного числа. У дітей обох груп в періоді ремісії відзначено активацію кисневозалежного метаболізму нейтрофілів та зниження пулу природних кілерів. Особливостями інтерферонового статусу у дітей, хворих на БА та РБ в періоді ремісії були підвищені концентрації сироваткового ІФН на фоні зниження здатності лейкоцитів до синтезу ?- та ?-інтерферонів in vitro. Підвищення рівнів циркулюючого ІФН відзначено у 69% дітей, хворих на БА та у 35,5% дітей, хворих на РБ. Іінтерфероногенез у дітей, хворих на БА та РБ характеризувався пригніченням здатності лейкоцитів до синтезу in vitro ІФН-? відповідно в 3,8 рази та 3,9 разів, а ІФН-? – в 4,2 та в 4,3 рази. Рівнів продукції ?- та ?-інтерферонів, які характерні для здорових дітей, нами не було відзначено в жодної хворої дитини. Аналіз показників інтерферонового статусу в залежності від тяжкості перебігу БА виявив, що рівні циркулюючого ІФН не залежали від тяжкості, тоді як продукція ІФН-? та ІФН-? була вірогідно нижчою у дітей з тяжким перебігом захворювання. Особливостями продукції ФНП у дітей, хворих на БА та РБ було вірогідне підвищення спонтанного його синтезу на фоні зниженої індукованої продукції та наявність парадоксальної реакції, коли спонтанна продукція ФНП перевищувала його індукований синтез. Подібний тип відповіді відзначено у 62% дітей з БА та у 41,9% дітей з РБ, що можливо пов’язано зі значним та тривалим антигенним навантаженням та виснаженням клітин-продуцентів. Нозоспецифічний аналіз особливостей продукції ФНП виявив, що у дітей, хворих на БА, рівень спонтанної продукції був вірогідно вищим (p0,05). Найбільш високі рівні спонтанної
продукції ФНП відзначено у дітей з тяжким перебігом БА (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020