МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА КУРОРТОЛОГІЇ
БЕРЕЖНА ЕЛІНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК [616.348-002+616.345]-08:615.849.11
Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування електромагнітних хвиль
міліметрового діапазону в комплексному відновлювальному лікуванні хворих
на хронічний невиразковий коліт і синдром подразненої кишки
14.01.33 – медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Одеса – 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ
України
Науковий керівник доктор медичних наук, професор
Юрлов Владислав Михайлович, Одеський державний
медичний університет
МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної
терапії.
Офіційні опоненти: – доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Драгомирецька Наталія Володимирівна,
Український науково-дослідний інститут
медичної реабілітації та курортології МОЗ
України,
головний науковий співробітник клінічного відділу;
– доктор медичних наук, професор
Міщук Василь Григорович,
Івано-Франківський державний медичний університет
МОЗ України, професор кафедри терапії та сімейної
медицини факультету післядипломної освіти
Провідна установа: Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ
України,
кафедра фізіотерапії та
курортології, м. Харків.
Захист відбудеться 09.12.2005 року о 10.00 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного
інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України за адресою:
65014, м. Одеса, Лермонтовський пров., 6.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ
України за адресою: 65014, м. Одеса,
Лермонтовський пров., 6.
Автореферат розісланий 5 листопада 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат медичних наук,
старший науковий співробітник
Г. О. Дмитрієва
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми. Хронічний невиразковий коліт (ХНК) і синдром
подразненої кишки (СПК) — розповсюджені захворювання органів травлення з
прогресуючим і резистентним до лікування перебігом і значним зниженням
якості життя, тому це проблема не тільки медична, але й соціальна
(Харченко Н. В., 2000; Парфенов А. І., Фролькіс А. В., 2003; Івашкін
В. Т., Полуектова Е. А., Белхушет Е. А., 2003). Відомі спільні ланки
патогенезу СПК і ХНК: моторна дисфункція, дисбаланс екологічної системи
кишечнику, напруженість системного та місцевого імунітету, посилення
вільнорадикального окислення ліпідів, гомеостатичні порушення, розлади
диференціювання та проліферації колоноцитів (Черненко В. В., Харченко Н.
В., 2000; Полуектова Е. А., 2002; Жукова Н. А. і співавт., 2003;
Звягинцева Т. Д., Гридньова С. В., 2003; Кляритська І. Л., Курченко М.
Г., 2003). Все частіше СПК і ХНК розглядають як стадії одного процесу,
який починається функціональними розладами на фоні вісцеральної
надчутливості та завершується неспецифічними структурними змінами
слизової оболонки товстої кишки (СОТК), які мають стереотипний характер
незалежно від причин їх розвитку, що позбавляє відомі критерії цієї
патології достатньої діагностичної цінності (Маєв І. В., Черьомушкін С.
В., 2000; Шархун О. О., 2000; Кір’янов І. В., Бронштейн А. С., 2001;
Шептулін А. А., 2002).
Існуючі схеми медикаментозної терапії не мають чіткого патогенетичного
та саногенетичного спрямування, необхідної пролонгованої дії, не
позбавлені поліпрагмазії (Златкина А. Р., 2000; Ногаллер А. М., 2002;
Шептулін А. А., 2003; Бєлоусова О. Ю., 2004).
Застосування у відновлювальному лікуванні преформованих факторів, які б
мали специфічні та неспецифічні впливи на механізми пато- і саногенезу,
адаптаційно-компенсаторні реакції та відповідали принципам доказової
фізіотерапії, уявляється перспективним (Барановський А. Ю., 2001;
Драгомирецька Н. В. і співавт., 2002; Пономаренко Г. Н., Золотарева Т.
А., 2004).
Властивості електромагнітних хвиль міліметрового діапазону (ЕМХ ММД) або
надвисокочастотної терапії (НВЧ-терапії) — тривалий знеболю-вальний,
психокорегувальний та імунорегулювальний ефекти; відновлення репарації
слизової оболонки шлунково-кишкового тракту; нормалізація м’язових
скорочень і важливих гомеостатичних процесів: перекисного окислення
ліпідів (ПОЛ), антиоксидантного захисту (АОЗ), кислотно-лужної рівноваги
(КЛР), які підтверджені великим експериментальним і клінічним досвідом
(Самосюк І. З. та ін., 1999; Бецький О. В. і співавт., 2001; Зубкова С.
М., 2002; Лебедева Н. Н., Котровская Т. И., 2003) — все це перетворює їх
на особливо привабливі для включення в терапію ХНК і СПК. Важливою є
відсутність протипоказань, визначених для інших видів ЕМХ, особливо це
стосується онкологічної патології (Запорожан В. М. і співавт., 1997;
Девятков Н. Д. і співавт., 1998).
Використання ЕМХ ММД при патології кишечнику вивчено недостатньо
(Бичкова Н. Г., Ткач С. М., 1997; Кузьменко А. І. і співавт., 2000;
Серебряков С. Н. і співавт., 2004), що стримує широке впровадження
потенційно високоефективного фактора в реабілітаційно-відновлювальне
лікування хворих на ХНК і СПК.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно з планом наукових досліджень Одеського державного
медичного університету. Вона є частиною НДР кафедри госпітальної терапії
(№ держреєстрації 0198U003152), спрямованої на оптимізацію лікування
патології внутрішніх органів. Фрагмент цієї роботи, присвячений
відновлювальному лікуванню хворих на ХНК і СПК із застосуванням
НВЧ-терапії, виконаний безпосередньо здобувачем.
Мета дослідження — підвищити ефективність відновного лікування хворих на
хронічний невиразковий коліт і синдром подразненої кишки із різними
типами моторної дискінезії шляхом розробки диференційованих
патогенетично обгрунтованих лікувальних комплексів з включенням
електромагнітних хвиль міліметрового діапазону.
Задачі дослідження:
1. За даними клінічних і лабораторно-інструментальних досліджень вивчити
особливості перебігу ХНК і СПК, встановити зв’язок між клінічною
картиною, морфологічними змінами у СОТК, гомеостатичними зрушеннями при
різних типах моторної дискінезії кишечнику.
2. Розробити методики застосування НВЧ-терапії у хворих на ХНК і СПК.
3. Вивчити клінічну ефективність комплексного лікування, яке включає
дієту, медикаментозну терапію та НВЧ-терапію, у хворих на ХНК і СПК.
4. Дослідити морфологічний стан слизової оболонки кишечнику, включаючи
процеси проліферації і апоптозу, у хворих на ХНК і СПК при використанні
комплексного відновлювального лікування з застосуванням НВЧ-терапії.
5. Оцінити вплив комплексного лікування з НВЧ-терапією на перекисне
окислення ліпідів, антиоксидантний захист та метаболічну систему
кислотно-лужної рівноваги в крові хворих на ХНК і СПК.
6. Встановити об’єктивні критерії ефективності розроблених методик
лікування із застосуванням зонального НВЧ-впливу у хворих на ХНК і СПК
при різних типах моторної дискінезії на підставі порівняльного аналізу
та оцінки безпосередніх і віддалених результатів, а також розробити
практичні рекомендації щодо їхнього диференційованого призначення.
Об’єкт дослідження: 156 хворих на ХНК і СПК з різними типами моторної
дискінезії.
Предмет дослідження: лікувальний вплив ЕМХ ММД на клінічний перебіг
захворювання, моторику та морфологічний стан слизової оболонки товстої
кишки, активність процесів ПОЛ та АОЗ, метаболічну систему
кислотно-лужної рівноваги у хворих на ХНК і СПК.
Методи дослідження: клінічні, бактеріологічні, біохімічні,
інструментальні, морфологічні, а також комп’ютерні методи обробки
інформації (пакет Exсel-5).
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше при клінічному
спостереженні з визначенням сумарного больового індексу, часу кишкового
транзиту, рівнів тривожності встановлена тотожність клінічного перебігу
ХНК і СПК на фоні переважаючих розладів моторно-евакуаторної функції
товстої кишки.
Вперше встановлена відсутність вірогідної різниці між частотою виявлення
та напрямком ендоскопічних, морфометричних, проліферативних й
апоптотичних змін у СОТК хворих на ХНК і СПК та показано вірогідну
відмінність цих показників при гіпермоторній та гіпомоторній дискінезії
товстої кишки.
Вперше продемонстрована істотна відмінність зрушень у перекисному
окисленні ліпідів, антиоксидантному захисті та метаболічній системі
кислотно-лужної рівноваги при ХНК і СПК із різними типами моторної
дискінезії кишечнику, встановлена наявність тісних кореляційних зв’язків
між морфометричними та біохімічними показниками, продемонстровано
доцільність їх визначення для оцінки ефективності лікування хворих із
хронічною патологією товстої кишки.
На підставі вивчення зонального НВЧ-впливу на різноманітні прояви ХНК і
СПК продемонстровано його істотний позитивний вплив на клінічний
перебіг, функціональний та морфологічний стан СОТК, нормалізацію ланки
морфометричних, гістохімічних і біохімічних показників.
Встановлено, що лікувальний ефект ЕМХ ММД на ліву здухвинну ділянку
реалізується завдяки вираженій протибольовій та анксіолітичній дії,
нормалізуючому впливу на моторику кишечнику, оптимізації
пластично-репаративних, проліферативно-апоптотичних та протионкогенних
процесів у СОТК. Позитивний ефект НВЧ-терапії досягається також за
рахунок зменшення напруженості вільнорадикального окислення ліпідів,
підсилення ферментативної і неферментативної ланок протиоксидантного
захисту, нормалізації у метаболічній системі кислотно-лужного гомеостазу
(оптимізація відношень тіолових і дисульфідних сполук, окислених і
відновлених нікотин- амідних коферментів, вмісту фосфоліпідів) у крові
хворих на ХНК і СПК.
Вперше обгрунтовано доцільність диференційованого призначення ЕМХ ММД
при лікуванні хворих на ХНК і СПК (деклараційний патент України 500202 А
від 15.10.2002) залежно від переважаючого типу кишкової моторної
дискінезії.
Практичне значення отриманих результатів. Проведені дослідження
дозволяють внести науково обгрунтовані зміни та доповнення у методи
діагностики ХНК і СПК, рекомендувати до практичного застосування
комплекс лабораторних і морфологічних показників для діагностики та
контролю за ефективністю лікування хворих з хронічною патологією
кишечнику.
Розроблено патогенетично обгрунтовані диференційовані комплекси
відновного лікування хворих на ХНК і СПК із застосуванням НВЧ-терапії
залежно від характеру моторно-евакуаторних розладів. Ці комплекси можуть
застосовуватися в умовах стаціонару, поліклінік і санаторно-курортних
закладів для підвищення ефективності терапії вказаної категорії
пацієнтів.
Результати роботи впроваджені в практику клінічних лікарень № 8, 9, 10
м. Одеси, 411-го Центрального військового клінічного госпіталю,
Одеського обласного госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни, а
також використовуються при навчанні студентів V та VI курсів медичного
факультету ОДМУ, клінічних ординаторів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є індивідуальною роботою автора.
Самостійно проведені інформаційно-патентний пошук, виконано аналіз
наукової літератури з проблеми, що досліджується, сформульовані мета,
завдання дослідження. В повному обсязі особисто проведені клінічні
обстеження та процедури зонального НВЧ-впливу, аналіз результатів
суб’єктивного, фізикального та лабораторно-інструментального досліджень.
Інструментальні та патоморфологічні дослідження виконані спільно з
фахівцями відповідного профілю. Статистична обробка отриманих даних та
їх графічна інтерпретація, узагальнення результатів дослідження,
висновки, оформлення дисертаційної роботи, підготовка наукових статей та
автореферату проведені автором самостійно.
Апробація результатів дисертації. Результати, наведені в дисертації,
оприлюднені й обговорені на науково-практичній конференції з міжнародною
участю “Актуальні питання сімейної медицини” (Трускавець, 2001), ІІ
Національному конгресі фізіотерапевтів та курортологів України “Курортні
природні ресурси та фізичні чинники в медичній реабілітації”
(Слов’янськ, 2002), науково-практичних конференціях з міжнародною участю
“Сучасна гастроентерологія: питання діагностики та лікування” (Харків,
2002), “Актуальные проблемы физиотерапии, курортологии и медицинской
реабилитации” (Одесса, 2002), І Національному конгресі лікарів
внутрішньої медицини (Київ, 2005).
Апробація роботи проведена на спільному засіданні університетської
проблемної комісії “Терапевтичні спеціальності” та кафедри госпітальної
терапії Одеського державного медичного університету, а також на
засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та
курортології.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 робіт, серед яких 6
статей (4 самостійні) у профільних наукових виданнях, рекомендованих ВАК
України, 1 — деклараційний патент України на винахід, 7 — тези доповідей
у матеріалах з’їздів, конгресів, конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 177 сторінках,
складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів, розділу
власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій,
переліку використаної літератури, який налічує 267 вітчизняних та 77
іноземних джерел. Роботу ілюстровано 46 таблицями та 24 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і методи дослідження
Робота виконана за період з 1999 по 2003 рр. на підставі клінічного
спостереження та комплексного обстеження 156 хворих на ХНК і СПК у віці
від 19 до 78 років: чоловіків — 112, жінок — 44. Пацієнти перебували на
лікуванні у гастроентерологічному та загальнотерапевтичному відділеннях
411-го ЦВКГ. Діагноз ХНК встановлено 82 пацієнтам згідно з класифікацією
А. М. Ногаллера і співавторів (1992) та МКХ 10 (шифр К52), а діагноз СПК
— 74 хворим згідно з Рекомендаціями Міжнародної наради експертів (Рим,
1999). Попередній аналіз скарг у хворих на ХНК і СПК показав відсутність
вірогідної різниці за “Римськими критеріями-ІІ”, а патологічні зміни у
СОТК виявлені у хворих на ХНК і СПК з однаковою частотою, тому хворі на
ХНК і СПК були об’єднані в одну групу спостереження і вивчалися разом.
Для об’єктивізації параметрів больового синдрому використано
опитувальник за аналогією з Мак-Гіловським (Джулай Г. С., 1995;
Рутгайзер Я. М., 1997) у власній модифікації. Рівні тривожності
визначалися за Спілбергером — Ханіним (1973). Час кишкового транзиту
визначали за карболеновою пробою (Васильев В. А., Попова Т. С., 1995), а
тип кишкової дискінезії — за результатами копроцитологічного (Плетньова
Н. Г., Лещенко В. И., 1998), ультразвукового (Лемешко З. А., 1994) та
рентгенологічного досліджень (Рогозина В. А., 1990). Для встановлення
характеру та глибини зрушень у мікроекологічному статусі товстої кишки
вивчали вміст кишкової мікрофлори згідно з Методичними рекомендаціями
МОЗ України (1986). Для ендоскопічного дослідження використано
колонофіброскоп фірми Olimpus CF-10L. Брали не менше п’яти
колонобіоптатів навіть макроскопічно інтактної СОТК, які фіксували у
10%-му нейтральному розчині формаліну для забарвлення
гематоксилін-еозином, а також альціановим синім, за Ван Гізоном і
толуїдиновим синім. Використовували бінокулярний мікроскоп “Carl Zeiss”
збільшенням 40/0,65 та під імерсією 100/1,32. Для морфометрії біоптатів
використано окуляр-мікрометр (Автандилов Г. Г., 1984): в одиниці площі
та об’ємі тканини слизової оболонки обчислювали об’ємну щільність
лімфоїдної інфільтрації (ОЩЛІ), кількість залозистих структур і
відсоткове відношення залоз, що містять міжепітеліальні лімфоцити (МЕЛ).
За допомогою PAS-реакції гістохімічним методом визначали рівень
глікогену, нейтральних і кислих глікозаміногліканів (ГАГ) (Р. Ліллі,
1969). Для вивчення клітинного гомеостазу підраховували мітотичний
індекс (МІ), питому кількість патологічних мітозів (ПМ), клітин з
ознаками апоптозу в ядрах, апоптозних тіл і сумарний апоптозний індекс
(АІ). Апоптоз розраховували на 100, а мітоз — на 1000 клітин (Аруїн Л.
І., Капуллер Л. Л., 1998).
Біохімічні показники визначали в еритроцитах і плазмі крові; ПОЛ
оцінювали за нагромадженням МДА за реакцією з тіобарбітуровою кислотою
(Стальная И. Д., Гаришвили Г. Г., 1977), а стан АОЗ — за активністю ГТР
(Путилина Ф. Е., 1982) та за вмістом SH- та SS-груп з допомогою реактиву
Еллмана (Верекіна Н. В. і співавт., 1977). Вміст відновлених (НАД•Н) та
окислених (НАД) нікотинамідних коферментів визначали за Прохоровою М. Н.
(1982). За станом тіол-дисульфідної системи і вмістом НАД і НАД•Н
оцінювали порушення КЛР в еритроцитах і плазмі крові досліджуваних
хворих (Пахомова В. О. і співавт., 1999). Вміст фосфоліпідів визначали
методом тонкошарової хроматографії на пластинках “Silufol” UV-254 фірми
“Chemapol” за Шталем Е. (1976).
Усі дані оцінювали у динаміці — до початку лікування, на 10-й та 21-й
день терапії, а також через 3 та 6 міс після лікування.
Фактичний матеріал обробляли за допомогою програмного пакета Ex- cel-5,
вірогідним вважали інтервал, що дорівнює 95 % і більше. Були використані
параметричні критерії відмінностей: середня арифметична (X) і помилка
середньої (S X). Оцінку значущості відмінностей середніх виконували за
допомогою критерію Стьюдента. Залежність варіацій одних кількісних ознак
від інших визначали за допомогою коефіцієнта кореляції r (високий
ступінь кореляційного зв’язку при r=0,7–1, середній при r=0,5–0,7,
слабкий при r
@
|
?
’
AE
E
U
& /„?`„a$
AIA^E\Nt/3/4y?th$y°yoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeooeoeoeoeoeoeoecccUU-
d?th`„h-
* по 1 капсулі 2 рази на добу. Іноді при тривалій обстипації призначали
сироп Дуфалаку по 25 мл вранці, а при вираженій неінфекційній діареї —
Лоперамід по 0,002 г 1–2 таблетки на добу.
Для більш диференційованого вибору частотних режимів НВЧ-терапії було
виконано орієнтовні попередні курси з трьох-чотирьох процедур з
визначенням суб’єктивних відчуттів під час процедури, дослідженням СБІ,
ЧКТ та копроцитологічних синдромів, що дозволило зупинитися на двох
методиках зонального НВЧ-впливу в лівій здухвинній ділянці з помірним
натисканням контактно-дзеркального відбивача і розкриттям рупора на 3 см
і частотою модуляції 0,3 Гц. Перша методика (НВЧ-1): довжина хвилі 4,9
мм (терапевтична резонансна частота 61,2 ГГц), експозиція 10 хв; друга
методика (НВЧ-2) — довжина хвилі 7,1 мм (терапевтична резонансна частота
42,1 ГГц), експозиція 25 хв курсом 10 сеансів щодня. На цей метод нами
отримано деклараційний патент України № 500202 А “Спосіб лікування
хронічного невиразкового коліту”.
Отже, для терапії хворих на ХНК і СПК було сформовано 8
лікувально-реабілітаційних комплексів, які включали:
1) 1а’ підгрупа (хворі з гіпермоторною дискінезією) — МК № 1 і НВЧ-1;
2) 1а” підгрупа (хворі з гіпермоторною дискінезією) — МК № 1 і НВЧ-2;
3) 1б’ підгрупа (хворі з гіпомоторною дискінезією) — МК № 2 і НВЧ-1;
4) 1б” підгрупа (хворі з гіпомоторною дискінезією) — МК № 2 і НВЧ-2;
5) 2а підгрупа (хворі з гіпермоторною дискінезією) — МК № 1;
6) 2б підгрупа (хворі з гіпомоторною дискінезією) — МК № 2;
7) 3а підгрупа (хворі з гіпермоторною дискінезією) — МК № 1 і НВЧ-
імітація;
8) 3б підгрупа (хворі з гіпермоторною дискінезією) — МК № 2 і НВЧ-
імітація.
Внаслідок лікування в усіх групах спостерігалася позитивна клінічна
динаміка, проте у хворих, які отримували НВЧ-терапію, стійке та тривале
зникнення болю, зменшення метеоризму й тенезмів на фоні швидкої
нормалізації дефекації були більш значущими, ніж у групах порівняння та
плацебо. Це дозволило у 56,84 % хворих основної групи відмінити або
значно скоротити термін призначення спазмолітичних або прокінетичних
засобів через (4,2±1,3) доби, тимчасом як зменшити прийом ліків вдалося
тільки у 9,65 та 7,16 % хворих груп контролю та плацебо відповідно.
Спостерігалась односпрямованість ефектів перших процедур НВЧ-терапії та
курсу лікування. Між підгрупами з одним типом моторних розладів, які
отримували НВЧ-вплив за різними методиками, теж спостерігалися певні
відмінності: кращі результати при гіпомоторній дискінезії відзначалися
при використанні НВЧ-1 (Р1б’-2б0,05), ніж у 1б” і 2б
підгрупах.
Такі позитивні зміни свідчать про підсилення цитопротекторних
властивостей пристінкового слизу й енергетичних процесів у слизовій
оболонці, зменшення запалення, нормалізацію місцевого імунітету, водного
балансу клітин і проникності клітинних мембран (Аруїн Л. І. та ін.,
1998).
Після курсу лікування у хворих на ХНК групи порівняння спостерігалося
неістотне зменшення ПМ (Р>0,05), уповільнення проліферативної активності
при гіпермоторній дискінезії та її підсилення — при гіпомоторній. Під
впливом НВЧ-терапії у хворих на ХНК із гіпермоторною дискінезією
показники проліферації нормалізувались, однак при гіпомоторній
дискінезії позитивні зміни були мінімальними. Статистично вірогідна
індукція апоптозу, яка відзначалася під впливом ЕМХ ММД при атрофічному
гіперпластичному ХНК, гіперсекреторному СПК, та при переважанні
гіпомоторної дискінезії особливо важлива для врівноваження гіпер- та
диспластичних процесів у СОТК.
Під впливом НВЧ-терапії активізувалися компенсаторні біохімічні
механізми, чого не відзначалося після медикаментозної терапії: знизився
рівень МДА, збільшилося значення SH/SS і НАД/НАД•Н, підвищилась
активність ГТР як в еритроцитах, так і в плазмі крові, покращився
клітинний ліпідний спектр.
Плацебо-контроль встановив, що НВЧ-імітація вірогідно менше, ніж
НВЧ-терапія, вплинула на переривання болю, відновлення ритму дефекації,
не забезпечила оптимальної корекції клітинного, протиоксидантного та
кислотно-лужного гомеостазу, проте тривалість позитивного ефекту
комплексного лікування у групах плацебо була більшою, ніж у хворих групи
порівняння.
Тривалість ремісії, за оцінкою однорічного катамнезу, у хворих на ХНК і
СПК становила: у 1а’ підгрупі — (6,36±0,22) міс; у 1а” підгрупі —
(8,54±0,34) міс; у 2а підгрупі — (4,34±0,22) міс, у 1б’ підгрупі —
(6,87±0,24) міс; у 1б” підгрупі — (5,67±0,19) міс; у 2б підгрупі —
(4,08±0,30) міс; у 3а підгрупі — (5,03±0,18) міс; у 3б підгрупі —
(4,78±0,30) міс.
Отже, розроблені диференційовані підходи до лікування хворих на ХНК і
СПК на стаціонарному етапі з включенням у терапевтичний комплекс
електромагнітних хвиль міліметрового діапазону, враховуючи сучасні
уявлення про патогенез хронічної патології товстої кишки, сприяє
підвищенню ефективності лікування, підтримує тривалу ремісію
захворювань, запобігає поглибленню гомеостатичних порушень і розвитку
ускладнень, у тому числі колоректального раку.
ВИСНОВКИ
1. У хворих на ХНК і СПК не виявлено вірогідних відмінностей щодо
частоти зустрічальності клінічних симптомів, визначених “Римськими
критеріями-ІІ”, а зміни у СОТК неспецифічні, їх тяжкість переважно
залежить від ступеня дисбактеріозу та типу кишкової дискінезії.
Спільність клінічної симптоматики, патологічних змін у СОТК і
гомеостатичних розладів при ХНК і СПК дозволяє розглядати ці два
захворювання як стадії одного процесу.
2. Розроблені методики НВЧ-впливу на фоні медикаментозної терапії
дозволяють усунути практично всі клінічні прояви ХНК і СПК на 60 %
швидше, ніж у групі контролю, та на 38 % — ніж у групі плацебо.
Найкращий клінічний ефект отриманий у хворих з гіпермоторною дискінезією
— 89,2 %. Одним з провідних механізмів НВЧ-впливу при хронічній
патології товстої кишки є відновлення її моторики. Включення НВЧ-терапії
дозволяє відмовитися від спазмолітичних засобів раніше на 3,4 доби,
прокінетиків — на 5,7, а проносних — на 4,3, ніж при використанні лише
медикаментозної терапії.
3. Під впливом НВЧ-терапії вірогідно уповільнюється локальна лімфоїдна
міграція, покращуються енергетичні та цитопротекторні властивості
пристінкового слизу (більше при гіпермоторній дискінезії), зменшується
патологічна проліферація та індукується апоптоз, що для товстої кишки з
її високим раковим потенціалом є одним зі шляхів елімінації ушкоджених
та мутованих клітин.
4. У хворих на ХНК і СПК із обома типами кишкової дискінезії
спостерігається підсилення ПОЛ як в еритроцитах, так і у плазмі крові,
що при гіпермоторній дискінезії супроводжується активацією АОЗ.
Включення у комплекс лікування НВЧ-терапії вірогідно сповільнює ПОЛ
(зменшується вміст МДА в еритроцитах і плазмі крові хворих з
гіпомоторною дискінезією на 10-й день терапії) та активізує
ферментативну і неферментативну ланки АОЗ (вірогідне підвищення рівня
тіолових сполук і глутатіонредуктази у крові хворих з гіпермоторною
дискінезією), що сприяє детоксикаційному та цитопротекторному ефекту.
5. В еритроцитах хворих на ХНК і СПК спостерігаються підсилення
окислювальних властивостей внутрішньоклітинного середовища та
метаболічний алкалоз (вірогідно більший при гіпомоторній дискінезії), у
плазмі крові переважають ознаки метаболічного ацидозу, більш значущого
при гіпермоторній дискінезії. Включення до комплексу лікування
НВЧ-впливу у 2–3 рази підсилює нормалізуючий вплив медикаментозної
терапії на метаболічну систему кислотно-лужного гомеостазу.
6. У хворих на ХНК і СПК при гіпермоторній дискінезії доцільно
використовувати НВЧ-вплив із довжиною хвилі 7,1 мм (терапевтична
резонансна частота 42,1 ГГц), експозицією 20 хв, а при гіпомоторній
дискінезії — з довжиною хвилі 4,9 мм (терапевтична резонансна частота
61,2 ГГц), експозицією 10 хв. Розроблені критерії ефективності та
відносних протипоказань для використання НВЧ-терапії у відновному
лікуванні хворих на ХНК і СПК.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
З метою підвищення ефективності лікування і медико-соціальної
реабілітації хворих на ХНК і СПК до комплексу лікувальних заходів
доцільно залучити зональний вплив ЕМХ ММД (НВЧ-терапію).
При обстеженні хворих на ХНК і СПК слід проводити морфометрію
колонобіоптатів, обчислювати показники апоптотичної і проліферативної
активності з метою прогнозування перебігу репаративних процесів у СОТК,
оцінки небезпеки малігнізації клітин і виникнення злоякісних пухлин.
Доцільно також визначати напруженість ПОЛ, АОЗ і стан метаболічної
системи КЛР.
Наявність гіпермоторної дискінезії з підсиленням нормальної та
патологічної проліферації у СОТК є позитивною прогностичною ознакою при
виборі НВЧ-впливу як преформованого фактора, а наявність розповсюдженої
атрофії СОТК є негативною ознакою.
У хворих з переважанням гіпермоторної дискінезії кишечнику доцільно
використовувати довжину хвилі 4,9 мм (терапевтична резонансна частота
61,2 ГГц), експозицію 10 хв (“збуджувальний” ефект), а у хворих з
гіпермоторною дискінезією — довжиною хвилі 7,1 мм (терапевтична
резонансна частота 42,1 ГГц), експозицію 25 хв (“гальмувальний” ефект),
частоту модуляції 0,3 Гц, кратну частоті коливання електричного
потенціалу кишечнику (3 Гц). Літні або ослаблені пацієнти потребують так
званих введення та виведення із хвилі — тобто зменшення тривалості
перших та останніх двох-трьох процедур на 50 %.
Процедуру НВЧ-впливу краще виконувати через 30–60 хв після приймання
ліків, близько 11-ї години ранку, що збігається із максимальною
біоритмологічною активністю кишечнику. У процесі процедури потужність
НВЧ-впливу слід змінювати у діапазоні 1–10 мВт/см2 до відчуття пацієнтом
приємного поколювання, парестезій, “хвиль у кишечнику”, сонливості та
тепла.
При ознаках декомпенсованого метаболічного ацидозу в еритроцитах до
початку лікування можливе підсилення відновних властивостей внаслідок
НВЧ-впливу, що потребує додаткового корегування метаболічної системи
кислотно-лужної рівноваги донаторами дисульфідних сполук.
Обидві методики можна використовувати за стаціонарних й амбулаторних
умов на фоні загострення гастродуоденальної, панкреатичної та
гінекологічної патології.
Протипоказання: не виявлені.
СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ,
НАДРУКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Бережна Е. В. Вплив КВЧ-терапії на мітотичні та апоптотичні процеси у
слизовій оболонці товстого кишечнику у хворих на хронічний невиразковий
коліт і синдром подразненої кишки // Одеський медичний журнал. — 2002. —
№ 3. — С. 36-39.
Бережна Е. В. Вплив КВЧ-терапії на перекисне окислення ліпідів,
антиоксидантний захист та стан тіолдисульфідної системи в крові хворих
на хронічний невиразковий коліт і синдром подразненої кишки // Вісник
морської медицини. — 2002. — № 3. — С. 33-35.
Юрлов В. М., Бережная Э. В. Сравнительная оценка эффективности различных
методик КВЧ-терапии в комплексном восстановительном лечении больных
хроническим неязвенным колитом и синдромом раздраженной кишки // Мед.
реабилитация, курортол. и физиотер. — 2002. — № 4. — С. 21-24.
Дисертантом проведене клінічне обстеження хворих на ХНК і СПК,
розроблені та здійснені лікувально-реабілітаційні комплекси,
проаналізовано отримані результати.
Бережна Е. В. Стан тіолдисульфідної системи та нікотинамідних
коферментів в еритроцитах та в плазмі крові хворих на хронічний
невиразковий коліт і СПК і вплив на нього КВЧ-терапії // Буковинський
медичний вісник. — 2002. — № 4. — С. 47-51.
Лобенко А. А., Мацегора Н. А., Бондарь Ю. Н., Бережная Э. В., Пахомова
Е. О. Комплексное минеральное соединение для интегральной корреляции
метаболического ацидоза и алкалоза // Вестник морской медицины. — 2001.
— № 4. — С. 43-47.
Дисертантом проведено визначення стану метаболічної системи КЛР,
узагальнено результати впливу на неї домінералізованої води.
6. Бережна Е. В. Місце електромагнітних хвиль міліметрового діапазону
серед сучасних фізіотерапевтичних методів відновного лікування хронічної
патології товстого кишечнику // Одеський медичний журнал. — 2005. — № 5.
— С. 98-102.
7. Деклараційний патент України 500202 А. Спосіб лікування хронічного
невиразкового коліту / Юрлов В. М., Бережная Е. В. — Опубл. 15.10.2002.
— Бюл. № 10.
Дисертантом проведено інформаційно-патентний пошук, здійснено набір
фактичного матеріалу, статистичну обробку даних, аналіз результатів.
8. Бережна Е. В., Бережний Є. П. Використання домінералізованої
лікувально-профілактичної води “Здоровенькі були” у хворих на хронічні
невиразкові коліти у практиці сімейного лікаря // Актуальні питання
сімейної медицини: Матеріали наук.-практ. конф. з міжнарод. участю. —
Трускавець, 2001. — С. 115-116.
Дисертантом проведене обстеження хворих на ХНК, розроблено методику
диференційованого призначення домінералізованої води, узагальнено
результати.
9. Клиническая эффективность доминерализованных столовых и
лечебно-столовых минеральных вод / Юрлов В. М., Окатьева Н. А., Бережная
Э. В., Пахомова Е. О., Бондарь Ю. Н., Протункевич О. О. // Матеріали
наук.-практ. конф. з міжнарод. участю “Актуальні проблеми застосування
мінеральних вод у медичній практиці”. — К., 2001. — С. 145-146.
Дисертантом проведене клінічне обстеження хворих на ХНК, розроблені
режими для диференційного призначення домінералізованої води та
узагальнено отримані результати.
10. Бережна Е. В. Вивчення показників реактивної та особистісної
тривожності та вплив на неї КВЧ-терапії у хворих на хронічний
невиразковий коліт і синдром подразненої кишки // Сучасна
гастроентерологія: питання діагностики та лікування: Збірник наук. праць
Міжнар. наук.-практ. конф. 10- 11 жовтня 2002 р. — Харків,
2002. — С. 11.
11. Бережная Э. В. Эффективность КВЧ-терапии в комплексном
восстановительном лечении больных хроническим неязвенным колитом и
синдромом раздраженной кишки // Курортні природні ресурси та фізичні
чинники в медичній реабілітації: Тези доп. ІІ Нац. конгр.
фізіотерапевтів та курортологів України 12-13 листопада 2002 р. —
Слов’янськ, 2002. — С. 15.
12. Бережная Э. В., Пахомова Е. О., Трегуб Т. В. Влияние
доминерализованных минеральных вод на отдаленные показатели ПОЛ, АОЗ и
кислотно-щелочного гомеостаза в комплексном восстановительном лечении с
использованием КВЧ-терапии у больных язвенной болезнью ДПК, хроническим
неязвенным колитом и СРК // Материалы науч.-практ. конф. з междунар.
участием “Актуальные проблемы физиотерапии, курортологии и медицинской
реабилитации”. — О., 2002. — С. 18-19.
Дисертантом проведене клінічне обстеження хворих на ХНК і СПК,
розроблені та проведені лікувально-реабілітаційні комплекси, статистично
оброблено, проаналізовано і узагальнено отримані результати.
13. Бережная Э. В., Пахомова Е. О. Пути повышения эффективности
комплексного востановительного лечения больных хроническим неязвенным
колитом и синдромом раздраженной кишки // Материалы науч.-практ. конф. с
междунар. участием “Актуальные проблемы физиотерапии, курортологии и
медицинской реабилитации”. — О., 2002. — С. 17-18.
Дисертантом проведене клінічне обстеження хворих, розроблені та
здійснені лікувально-реабілітаційні комплекси, проаналізовано й
узагальнено результати.
14. Юрлов В. М., Бережна Е. В. Віддалені результати застосування
надвисокочастотної терапії у лікуванні хворих на синдром подразненої
кишки та хронічний невиразковий коліт // Матеріали наук. праць І Нац.
конгресу лікарів внутрішньої медицини. — К., 2005. — С. 28-29.
Дисертантом проведене клінічне обстеження хворих, розроблені та
здійснені лікувально-реабілітаційні комплекси, статистично оброблено та
проаналізовано отримані результати.
АНОТАЦІЯ
Бережна Е. В. Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування
електромагнітних хвиль міліметрового діапазону в комплексному
відновлювальному лікуванні хворих на хронічний невиразковий коліт і
синдром подразненої кишки. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
фахом 14.01.33 — медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія. —
Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та
курортології МОЗ України. — Одеса, 2005.
Дисертаційна робота присвячена патогенетичному обгрунтуванню
використання електромагнітних хвиль міліметрового діапазону у вигляді
зональної НВЧ-терапії у комплексному лікуванні хворих на хронічний
невиразковий коліт і синдром подразненої кишки.
Внаслідок комплексного обстеження 156 хворих, яке окрім
загальноклінічного та спеціалізованого гастроентерологічного
дослідження, включало визначення частоти висловлювання скарг,
дескрипторів абдомінального болю, сумарного больового індексу, рівнів
тривожності, низки морфологічних і біохімічних показників клітинного,
протиоксидантного та кислотно-лужного гомеостазу. Виявлено спільність
клінічного перебігу ХНК і СПК.
Встановлено ефективність застосування у комплексному лікуванні хворих на
ХНК і СПК на шпитальному етапі диференційованих методик НВЧ-терапії
залежно від типу кишкової дискінезії завдяки регулювальному впливу ЕМХ
ММД на основні патогенетичні ланки цих захворювань, що сприяє тривалій
медичній та соціальній реабілітації.
Ключові слова: хронічний невиразковий коліт, синдром подразненої кишки,
електромагнітні хвилі міліметрового діапазону, НВЧ-терапія.
АННОТАЦИЯ
Бережная Э. В. Клинико-патогенетическое обоснование применения
электромагнитных волн миллиметрового диапазона в комплексном
восстановительном лечении больных хроническим неязвенным колитом и
синдромом раздраженной кишки. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.33 — медицинская реабилитация, физиотерапия и
курортология. — Украинский научно-исследовательский институт медицинской
реабилитации и курортологии МОЗ Украины. Одесса, 2005.
Диссертационная работа посвящена патогенетическому обоснованию
использования электромагнитных волн миллиметрового диапазона нетепловой
интенсивности в комплексном восстановительном лечении больных
хроническим неязвенным колитом и синдромом раздраженной кишки.
Проведено комплексное обследование 156 больных (82 пациента с ХНК и 74 —
с СРК), которое, помимо общеклинических специализированных
гастроэнтерологических методов, включало копроцитологическое,
бактериологическое, эндоскопическое, морфологическое, морфометрическое и
гистохимическое исследование колонобиоптатов, а также биохимическое
исследование эритроцитов и плазмы крови. В результате установлена
общность клинического течения и направленности сдвигов клеточного,
антиоксидантного и кислотно-щелочного гомеостаза у больных ХНК и СРК.
Анализ результатов обследования до начала лечения показал, что
особенности клинических, морфологических и биохимических нарушений
зависят от преобладающего типа моторной дискинезии, и в меньшей мере —
от степени клинико-лабораторного синдрома дисбактериоза.
Установлено, что у больных ХНК и СПК, находящихся в условиях стационара
в стадии обострения патологии органов пищеварения, повышен уровень
реактивной тревожности, отмечаются эндоскопические и морфологические
признаки воспалительно-дистрофических изменений слизистой оболочки
толстой кишки, снижены репаративные и энергетические свойства
пристеночной слизи, присутствуют признаки кишечной дисплазии и изменения
нормальной пролиферативной и апоптотической активности, отмечается
активизация свободно-радикального окисления липидов при неадекватной
реакции антиоксидантной защиты и дисбаланс в метаболической системе
кислотно-щелочного гомеостаза.
В результате проведенного плацебо-контролируемого исследования
эффективности 8 реабилитационно-лечебных комплексов можно сделать вывод,
что включение в лечение дифференцированных методик зональной КВЧ-терапии
за счет многофакторного регулирующего влияния ЭМВ ММД на основные звенья
патогенеза ХНК и СРК способствует быстрому улучшению субъективной и
объективной симптоматики, относительно быстрой нормализации основных
патологических морфологических и биохимических сдвигов, а также
способствует длительной медицинской и социальной реабилитации.
Ключевые слова: хронический неязвенный колит, синдром раздраженной
кишки, электромагнитные волны миллиметрового диапазона, КВЧ-терапия.
SUMMARY
Berezhna E. V. Clinical and pathogenetic rationale of MM-wave
irradiation in complex restorative treatment of patients suffering from
chronic non-ulcerative colitis and irritated bowel syndrome. —
Manuscript
Thesis for the Candidate of Medical Sciences Degree, Speciality N
14.01.33 — Medical Rehabilitation, Physiotherapy and Balneology. —
Ukrainian Research Institute for Medical Rehabilitation and Resort
Balneology, Ministry of Hearth, Ukraine. — Odessa, 2005.
The thesis deals with the pathogenetical rationale in usage of MM-wave
irradiation of non-termal intensity to treat the patients suffering from
chronic non-ulcerative colitis (CNUC) and irritated bowel syndrome
(IBS).
Complex examination of 156 patients (82 patients with CNUC and 74
patients with IBS) has been conducted. This examination included general
clinical special gastroenterological methods which comprised
coprocytological, bacteriological, endoscopic, morphological,
morphometric, histological and chemical studies of colon bioptates as
well as biochemical erythrocytes and plasma. As a result common
characteristics of clinical course have been discovered as well as
shifts in the cell, antioxidant and acid-base homeostasis in patients
with CNUC and IBS.
The analysis of pretreatment examination results have shown that the
peculiarities of clinical, morphological and biochemical disorders
depend on the prevalent type of motor-evacuatory dyskinesia and to a
lesser degree on the clinical laboratory dysbacteriosis syndrome.
It has been found that both CNUC and IBS patients at the acute stage of
digestive organs pathology have a higher reactive anxiety, as well as
endoscopic and morphological traits of inflammatory and dystrophic
changes in the large intestine mucosa. Reparative and energetic
properties of mucus secretion are decreased, there are sings of bowel
dysplasia and changes in normal proliferative and apoptotic activity.
Activisation of free-radical peroxidation of lipids is observed
alongside non-adequate antioxidant defense and disbalance in the
metabolic system of acid-base homeostasis.
After conducting a placebo-controlled study of 8 rehabilitation and
treatment complexes as to their effectivity one can come to a conclusion
that introduction of differentiated techniques of zonal EHF-therapy into
the treatment leads to a speedier improvement of subjective and
objective symptomatics due to multifactor regulating microwave
modulation of MM-range influence on the main CNUC and IBS pathogenesis,
promoting improvement in the subjective and objective symptomatics in
normalizing the morphological and biochemical shifts which promote
stable medical and social rehabilitation.
Key words: chronic non-ulcerative colitis, irritated bowel syndrome,
MM-wave irradiation, EHF-therapy.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АІ — апоптозний індекс
АОЗ — антиоксидантний захист
ГАГ — глікозаміноглікани
ГТР — глутатіонредуктаза
ЕМХ ММД — електромагнітні хвилі міліметрового діапазону
КЛР — кислотно-лужна рівновага
НВЧ-терапія — надвисокочастотна терапія
МДА — малоновий діальдегід
МІ — мітотичний індекс
НАД — окисна форма нікотинамідних коферментів
НАД•Н — відновна форма нікотинамідних коферментів
ОЩЛІ — об’ємна щільність лімфоїдної інфільтрації
ПМ — патологічні мітози
ПОЛ — перекисне окислення ліпідів
СОТК — слизова оболонка товстої кишки
СПК — синдром подразненої кишки
ХНК — хронічний невиразковий коліт
ЧКТ — час кишкового транзиту
PAGE 19
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
