.

Етногеографічне дослідження реґіону (на матеріалах Тернопільської області) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
126 2678
Скачать документ

Львівський національний університет імені Івана Франка

Барна Ірина Миколаївна

УДК 911.3:323.11.(477.84)

Етногеографічне дослідження реґіону (на матеріалах Тернопільської
області)

11.00.02 – економічна та соціальна географія

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі географії України, краєзнавства і туризму
Тернопільського національного педагогічного університету імені
Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор Заставецька Ольга
Володимирівна, Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка, кафедра географії України, краєзнавства і
туризму, завідувач.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Шаблій Олег
Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра економічної і соціальної географії, завідувач;

кандидат географічних наук, доцент Круль Володимир Петрович,
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра
географії і картографії України, доцент.

Провідна установа: Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, м. Київ.

Захист відбудеться “11” листопада 2005 р. о 15.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.051.08 у Львівському національному
університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського
національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул.
Драгоманова, 17).

Автореферат розісланий “ 10 ” жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Ф.Дубіс

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У кінці ХХ – початку ХХІ ст. суспільна географія в
Україні сильно диференціюється внаслідок зростання суспільних потреб на
знання окремих її галузей. Проголошення державної незалежності України
зумовило розвиток тих галузей, які були штучно призабуті, серед них і
етногеографія. Актуальними стають дослідження етнічних процесів як на
території всієї держави, так і окремих її реґіонів. Недостатність
вивчення теоретичних, методичних і прикладних аспектів етногеографії
зумовило актуальність цієї наукової розробки. Вона підсилюється тим, що
етнічні процеси, які відбувалися впродовж тривалого історичного відтинку
на території України, значно впливали на історичну, економічну і
соціальну ситуацію в ній. Етнічна структура населення є важливим
чинником демографічних та соціальних явищ у реґіонах країни, особливо
релігійної та електоральних ситуацій. Недооцінювання цього чинника не
дозволяє створити об’єктивну картину буття народу, визначити особливості
його розселення і життєдіяльності у реґіонах України, що відрізняються
за етнічним складом населення.

Етнічна географія в Україні започаткована працями Г. Величка,
В. Кубійовича, С. Рудницького та П. Чубинського. Але в радянський час
вона розвивалась повільно внаслідок національної політики, яка в СРСР
була спрямована на злиття націй. Тільки після здобуття Україною
незалежності ця галузь суспільної географії стає багатоаспектною.
Теоретичні і методичні засади сучасних етногеографічних досліджень в
нашій країні закладені в наукових працях І. Винничука, В. Джамана, А.
Доценка, Я. Жупанського, Ф. Заставного, В. Кабузана, В. Наулка, М.
Пістуна, О. Шаблія, а прикладні аспекти таких досліджень – О. Гурджій,
М. Дністрянського, Б. Заставецького, О. Заставецької, В. Зінича,
П. Коваленка, В. Круля, Р. Лозинського, Е. Лібанової, Л. Руденка та ін.
Однак, зараз ще недостатньо досліджені питання формування етнічного
складу населення України загалом і окремих її реґіонів, впливу цього
складу на економічні та соціальні процеси. Ще не зовсім відображені
етнічні процеси, взаємозв’язок між ними та соціально-економічною
ситуацією, електоральними настроями населення реґіонів та ін. Це й
зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна
робота виконана у рамках наукової теми “Проблеми соціально-економічного
розвитку Тернопільської області у період переходу суспільства до
ринкових відносин” на кафедрі географії України, краєзнавства і туризму
Тернопільського національного педагогічного університету імені
Володимира Гнатюка.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження – здійснити
всебічне етногеографічне дослідження Тернопільської області, як
своєрідного в етнонаціональному відношенні реґіону України.

Для її досягнення визначено такі завдання:

– поглибити теоретичні і методичні засади етногеографічного дослідження
реґіону;

– виявити найважливіші чинники формування етнічного складу населення та
особливості їх впливу у досліджуваному реґіоні на різних етапах його
суспільного розвитку;

– встановити головні тенденції динаміки етнічного складу населення
Тернопільської області впродовж ХХ ст. і в сучасний період;

– визначити геопросторові особливості етнічного складу населення
Тернопільської області;

– проаналізувати взаємозв’язки між етнічним і релігійним складом
населення та електоральною ситуацією в Тернопільській області;

– показати освітній і професійний рівень різних етносів, їх демографічні
особливості та міґраційну рухливість;

– науково обґрунтувати напрямки сучасної реґіональної етнічної політики
для досягнення збалансованого соціального розвитку.

Об’єктом дослідження є етнічний склад населення Тернопільської області.

Предметом дослідження є особливості формування етнічного складу
населення реґіону, сучасні тенденції його зміни і геопросторові аспекти.

Головними напрямками дослідження визначено: закономірності формування
етнічної структури населення у різні історичні періоди, динаміка
етнічного складу населення реґіону впродовж ХХ ст. та тенденції його
зміни в сучасний період, особливості цієї динаміки у міських та
сільських поселеннях області, залежність професійної і освітньої
структури населення, його релігійної приналежності та електоральних
уподобань від етнічного складу населення.

Методологія та методи дослідження. Методологічною основою дослідження
слугували основні положення теорії суспільної географії, роботи відомих
українських вчених у галузі етногеографії. Використано положення
Конституції України (1996), Закону “Про етнічні меншини в Україні”
(1992), Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”
(1991) та інших законодавчих актів.

У розв’язанні поставлених завдань, крім загальнонаукових (системний,
моделювання та ін.), використовувались спеціальні методи
суспільно-географічних досліджень: статистичний, історико-географічний,
картографічне і математичне моделювання та ін.

Інформаційною основою для підготовки дисертаційної роботи є матеріали
переписів населення (австрійських, польських, радянських,
всеукраїнських), архівні матеріали, довідкові видання, публікації з
історії, етнографії, лінгвістики, картографічні матеріали, матеріали
наукових конференцій та семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

· обґрунтовано сутність поняття “територіальна етнічна спільність”,
встановлено ієрархічні рівні територіальної етнічної спільності;

· виявлено головні тенденції у формуванні обласної етнічної спільності
впродовж другої половини ХХ ст. та в сучасний період, визначено вплив
чинників (соціально-економічних, історико-географічних, політичних,
природних) на її структуру;

· виділено головні періоди у розвитку етногеографічних процесів на
території Тернопільщини; здійснено аналіз етнічного складу населення на
кожному етапі; встановлено залежність між етнічним складом населення і
його освітнім рівнем та професійною структурою;

· встановлено вплив сучасної етнічної структури населення на соціальні
процеси, передусім релігійну та електоральну ситуації, міґраційну
мобільність населення та ін.;

· виявлено територіальні особливості етнічної структури населення
Тернопільської області, її відмінності у міських та сільських поселеннях
реґіону;

· складено оригінальні картосхеми етнічного складу населення на різні
історичні дати, що ілюструють динаміку етногеографічних процесів та
тенденції їх зміни у майбутньому, відображають релігійну та електоральну
ситуації в Тернопільській області.

Практичне значення одержаних результатів. Головні положення
дисертаційної роботи можуть бути використані: у розробці комплексної
програми соціально-економічного розвитку обласного реґіону як
інформаційна база щодо реформування соціальної сфери, регулюванні
етногеографічних процесів, нормалізації релігійної ситуації,
прогнозуванні електоральної поведінки населення; у процесі формування
національної реґіональної політики України, проведенні економічних і
політичних реформ; у реформуванні адміністративно-територіального устрою
реґіону; при проведенні етногеографічних досліджень інших реґіонів
України; у навчальному процесі студентів географічних спеціальностей при
розробленні і викладанні курсів “Демографічна та етнічна географія
України”, “Економічна та соціальна географія України”, “Географія
населення”, у просвітницькій та навчально-виховній роботі серед
студентів та учнівської молоді.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою
автора, у якій здійснене всебічне етногеографічне дослідження
Тернопільської області. Усі наукові результати дисертаційного
дослідження отримані здобувачем особисто і висвітлені у 10 наукових
публікаціях. Співавторські ідеї та розробки не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Головні результати роботи було
викладено на Другому Всеукраїнському семінарі “Реґіональне географічне
краєзнавство: теорія і практика” (Тернопіль, 2002); Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Географічна наука і освіта в Україні:
погляд у ХХІ століття” (Тернопіль, 2002); Всеукраїнській
науково-краєзнавчій конференції “Духовні витоки Житомирщини” (Житомир,
2003); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку
економіко-географічної науки та освіти в Україні (Київ, 2003);
Міжнародній науковій конференції “Екологічна географія: історія, теорія,
методи, практика” (Тернопіль, 2004); Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил
України” (Київ, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці” (Тернопіль, 2004), а
також обговорювалися на щорічних наукових конференціях викладачів
географічного факультету Тернопільського національного педагогічного
університету імені Володимира Гнатюка (2002-2003 рр.).

Публікації. Головні положення дисертації опубліковані у десяти наукових
працях, загальним обсягом 3,2 д.а., з яких чотири у виданнях, визнаних
ВАК України як фахові.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу,
чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (172 позиції) і
додатків. Робота викладена на 175 сторінках, містить 51 таблицю, 14
рисунків, 23 додатки ( 59 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, сформульовано мету і завдання
дисертаційного дослідження, обґрунтовано наукову новизну, виділено
особистий внесок у розробку наукових результатів, їх теоретичне і
практичне значення.

У першому розділі – “Теоретичні засади етногеографічного дослідження
обласного реґіону” розглядаються особливості буття етносів у
суспільстві, життєдіяльність людей у територіальних етнічних
спільностях. Спільності розглядаються як такі, що охоплюють декілька
етносів, що компактно проживають на певній території. Це – певна
спільнота людей, що об’єднана певним способом буття, єдиними умовами
життя і діяльності. Одним із критеріїв територіальних етнічних
спільностей та їх характерних рис є спільність проживання на певній
території, що зумовлює багато подібних рис у способах господарювання,
культурі, релігії та ін. У межах певного простору єднаються своєрідні
етноси з властивим їм способом життя, господарювання та поведінки. Вони
спільно беруть участь у розподілі влади, створенні і розподілі
матеріальних благ, але відрізняються своєю етнічною ідентичністю.
Базовим рівнем територіальної етнічної спільності виступає обласний
реґіон, в межах якого здійснюється реґіональна національна політика.

Етнічний склад населення в межах територіальної етнічної спільності
визначається співвідношенням частки корінного етносу і представників
національних і етнічних меншин. В свою чергу, присутність представників
некорінних етносів в населенні територіальної етнічної спільності
зумовлює ступінь її неоднорідності. Він може бути непостійним і змінним
в часовому і просторовому аспектах і визначається показником етнічної
мозаїчності населення. Етнічна мозаїчність людності в територіальних
етнічних спільностях зростає у випадку зменшення частки корінного етносу
у населенні. Цьому слугують і сприяють ряд факторів, в тому числі
асиміляційні процеси, породжені присутністю державницького (внаслідок
суспільно-економічної колонізації земель) етносу. Одним із видів
етнічної асиміляції є мовна, яка проявляється національно-мовним
білінгвізмом, що визначається статусом мов. У випадку перебування
корінного населення в статусі державної нації, воно стає домінуючим
асимілянтом стосовно представників етнічних груп. Тривале перебування
останніх в умовах переважання корінного етносу трансформує їхні
етнонаціональні ознаки (етнічну свідомість, етнічну ідентичність,
етнопсихологію, етнорелігійні та етномовні характеристики) і сприяє
тому, що релігійна й електоральна поведінка представників національних
чи етнічних меншин є подібною з поведінкою корінної нації. Показники
етнічної мозаїчності населення територіальної етнічної спільності в
таких умовах зменшуються, а етномовний білінгвізм визначається
положенням мови корінної нації.

Як і будь-які системи, етнічні територіальні спільності взаємодіють зі
своїм середовищем, яке є умовою та причиною виникнення і функціонування
етносів. Їх внутрішня структура значною мірою визначає різноманітні
аспекти життєдіяльності людей, передусім релігійну та електоральну
ситуації. В умовах розбудови незалежної української держави, в якій
національна політика спрямована на нормалізацію і стабілізацію
міжетнічних відносин, територіальні етнічні спільності мають високий
рівень сформованості. Його визначають спільність соціально-економічних і
політичних завдань, що стоять перед людьми різних національностей,
передусім прагнення до реального суверенітету та державотворення,
підвищення рівня життя та ін. Єдність політичних завдань та
соціально-економічних інтересів людей, що проживають на певній
території, є основою формування територіальних етнополітичних
спільностей. Всі вони творять державну етнополітичну спільність, для
якої характерним є національний простір, національна свідомість та
ментальність, усвідомлення особливостей цієї спільності, прагнення до її
захисту та збереження.

Така спільність, однак, передбачає збереження етнічних особливостей
кожного народу, передусім його мови, матеріальної та духовної культури,
національної свідомості. Це забезпечується засобами реґіональної
національної політики, яка у демократичному суспільстві спрямована на
забезпечення етнічних інтересів всіх його членів. У реґіонах з
різнорідним національним складом населення вона повинна враховувати як
соціально-економічні інтереси всіх груп людей, так і інтереси, що
випливають із їх етнічної ідентичності.

Складність структури та функціонування етнічних спільностей передбачає
застосування у процесі їх дослідження міждисциплінарного підходу,
головним чином системного.

У другому розділі “Чинники формування етнічного складу населення
Тернопільської області” здійснено аналіз особливостей формування
етнічної спільності в межах обласного реґіону. Встановлено, що ця
спільність формувалася впродовж тривалого історичного періоду під
впливом різноманітних чинників: історико-географічних, політичних,
соціально-економічних та ін.

Чисельність представників окремих етносів, взаємозв’язки між ними,
визначалися тривалий час суспільно-політичним статусом території
області. Вона впродовж багатьох століть перебувала у колоніальній
залежності від різних метрополій. Вже з часів Київської Русі та
Галицько-Волинського князівства територія краю, що знаходилася на
важливих торговельних шляхах, була місцем припливу населення різних
національностей. Цей процес значно посилився у часи іноземної
колонізації: з ХІV ст. територія попадає під владу польських і
литовських, з ХVІІІ ст. – польських, російських і австрійських
правителів. Разом з підпорядкуванням корінної нації (українців) панівним
етносам, відбувалася втрата багатьма її представниками самоідентичності,
самосвідомості. Розвиток ремесел, торгівлі, сільського господарства, а
особливо розширення мережі міст та містечок, приваблювали іноземних
купців, ремісників, колоністів, лихварів, які змінювали етнічний склад
населення реґіону у напрямку збільшення кількості та частки етнічних
меншин, передусім поляків, німців, євреїв, росіян, чехів та ін.. Дуже
неоднорідним був етнічний склад населення міст, що стали центрами
колонізації, а їх людність нерідко втрачала риси національної
(української). Але переважання сільської людності зумовило збереження
домінування у етнічному складі населення області українців (русинів).

Найбільші зміни у етнічному складі населення відбулися у ХХ ст. під
впливом історико-політичних чинників (Перша і Друга світові війни,
перебування реґіону у складі СРСР (1939-1991рр.) і незалежної
Української держави (з 1991р.), соціально-економічних чинників, що
зумовлювали значні потоки міґрантів на території краю та ін.

Аж до Другої світової війни зменшення частки українського етносу
компенсувалося збільшенням частки представників державницьких націй –
німецької, польської, а також єврейської. Аграрне перенаселення краю
зумовило масовий виїзд селян (переважно українців) за кордон, особливо
до Канади, США, та Арґентини.

Масове знищення жителів краю відбулося у роки Другої світової війни.
Втрати понесло все населення, а особливо українці та євреї. Зміна
етнічного складу відбулася і внаслідок масової депортації поляків з
реґіону на територію Польщі, виселення так званих “куркулів” та оунівців
у північні і східні райони СРСР, збільшення частки російського етносу
для відбудови господарства Тернопільської області у післявоєнний період.

На зміну етнічного складу населення реґіону у середині та кінці ХХ ст.
мали вплив переважно міґраційні процеси. Особливо змінився етнічний
склад міських поселень, що швидко розвивалися за рахунок мігрантів із
сільської місцевості (переважно українців) і мігрантів із усіх республік
колишнього СРСР (спеціалісти різних галузей господарства).

Сучасні демографічні та соціально-економічні процеси мають негативні
тенденції, зумовлюють інтенсивні міграційні процеси, спрямовані за межі
області. Вони не мають різко вираженої етнічної переваги, тому приблизно
у однакових пропорціях зменшують чисельність різних етносів.

Вплив природного середовища на формування і структуру етнічних
спільностей виявляється через особливості матеріальної і духовної
культури народів, що проживають у певних умовах. Згідно з П. Чубинським,
на території реґіону мешкають представники двох типів українців: власне
українського і подільсько-галицького, які мають свої традиції життя і
господарювання у різних умовах. Але ці особливості зараз нівелюються
внаслідок різноманітних соціально-економічних процесів, міґрацій. В
сучасних умовах вплив природного довкілля на структуру етнічної
спільності незначний.

У третьому розділі “Динаміка етнічного складу населення Тернопільської
області на різних етапах розвитку краю” здійснено аналіз змін етнічного
складу населення Тернопільської області від початку ХХ ст. до наших
днів. Використовуючи дані австрійських, польських і радянських переписів
населення виділено головні тенденції зміни етнічного складу населення
краю у різні періоди, виявлено взаємозв’язки між етнічним складом
населення, його освітнім рівнем та професійною структурою,
віросповіданням.

?????U

?????

????????$????

??????$??

??????$??

??????$??

??

?????

??????На початку ХХ ст. переважання сільського населення у краї
визначало перевагу української людності в етнічному складі населення,
який формувався і за участю таких етнічних груп, як поляки, німці,
євреї. Належність різних частин території реґіону до різних держав
(північної – до Російської імперії, решти – до Австро-Угорщини, а
пізніше – до Польщі) зумовлювало денаціоналізацію населення, передусім
русифікацію, ополячення та онімечення місцевих жителів. Особливо
строкатим був етнічний склад міського населення (у 1921р. – 18,9%
населення): євреї – 36,6%, поляки (римо-католики) – 28,2%,
українці – 35,1%. Лише у трьох повітах – Гусятинському, Зборівському і
Борщівському була перевага корінних жителів. Найнижчою вона була у
містах Дзвенигород, Зборів, Мельниця, Скала, Хоростків, Копичинці, там
переважали поляки і євреї. У 22 міських поселеннях частка польського
населення становила понад 70%, а представники єврейського населення
переважали у 17 містах. Серед сільського населення переважали українці
(81,7%). Частка поляків коливалась від 7,8% (Кременецький повіт) до
47,4% (Скалатський повіт). Незначне представництво осіб єврейської
національності у сільській місцевості реґіону (2,6%) пов’язане з тим, що
у селах потреба у несільськогосподарських професіях була незначною.
Натомість, німці, які з’явилися як колоністи для сільськогосподарського
освоєння території, проживали у селах (0,01-0,2%). Найбільше їх було у
Чортківському і Підгаєцькому повітах. Російська громада найчисельнішою
була на Кременеччині, що тривалий час була підпорядкована Російській
імперії. Тут проживали також у невеликій кількості чехи, французи,
литовці, білоруси та ін.

Таблиця 1

Динаміка індексів мозаїчності національного складу населення повітів

Тернопільського і Волинського воєводств

Повіти Роки

1900 1921 1931

Бережанський 0,538 0,540 0,556

Борщівський 0,476 0,485 0,517

Бучацький 0,555 0,544 0,552

Гусятинський 0,550 0,539 0,551

Заліщицький 0,423 0,438 0,487

Збаразький 0,519 0,525 0,544

Зборівський ** 0,468 0,516

Кременецький ** 0,282 0,339

Підгаєцький 0,518 0,516 0,540

Скалатський 0,599 0,583 0,578

Теребовлянський 0,580 0,561 0,554

Тернопільський 0,585 0,591 0,604

Чортківський 0,524 0,566 0,578

Існували значні розбіжності між етносами у рівні освіти та професіях.
Приблизно половина населення реґіону не вміла читати, серед них
більшість – українці. Частка осіб з вищою освітою найбільшою була серед
євреїв (0,8%), їм поступались поляки (0,4%) та українці (0,1%). Загалом
домашню, початкову, середню і професійну освіту мали у містах 71,3%
жителів (65% поляків, 0,8% німців, 65% євреїв, 51% українців), а у селах
– 49,0% поляків, 75,3% німців, 61,0% євреїв, 40,0% українців.

У першій чверті ХХ ст. (1921р.) структура зайнятості українців та
національних груп у галузях господарства була такою: у сільському
господарстві переважали українці (67,5%) та поляки (31,1%), у
промисловості – німці (13,5%), євреї (49,2%) та поляки (36%), у торгівлі
– євреї (92,4%), у сфері управління – поляки і євреї (82%), в освіті та
культурі – поляки (52%) і євреї.

На початку ХХ ст. у реґіоні продовжувалась тенденція до збільшення
частки польського населення за рахунок ополячення українців та юдеїв,
скорочення частки німців.

Входження Тернопільщини до складу УРСР супроводжувалося початком
сталінських репресій та депортацій населення різних національностей. Із
реґіону, як і всіх західноукраїнських земель, виселяли у спецпоселення
польських осадників, службовців та представників інших “неблагодійних”
верств населення. Значно змінили етнічне “обличчя” краю міждержавні
переселенські рухи – переселення німців до Німеччини, а поляків – до
Польщі (1940-1941рр.), обмін поляків і українців (1944-1946рр.).
Величезні втрати населення різних національностей, передусім українців і
євреїв, були в роки Другої світової війни, (тільки мирних жителів понад
420 тис.). Представники ОУН та УПА, духовенства та так звані “куркулі”
зазнали репресій і були виселені з рідного краю.

У етнічному складі населення Тернопільської області у середині ХХ ст.
різко зменшили своє представництво єврейська (0,1%) і польська (2,2%)
меншини, зникла німецька меншина, збільшилась чисельність росіян,
білорусів та ін. Українці становили більшість як серед сільських
(97,2%), так і міських (83,4%) жителів.

Етнічний склад населення Тернопільської області від середини і до кінця
ХХ ст. складався під впливом асиміляційних та міґраційних процесів,
демографічних втрат, які порушили усталені процеси відтворення
населення. Він визначався зменшенням індексу мозаїчності, що свідчить
загалом про зменшення строкатості населення області (табл.2), причому як
сільського, так і міського. Найбільш строкатим був етнічний склад
населення міст Тернополя і Чорткова.

Суспільний статус росіян, переважно міських жителів, визначив високу
частку серед них службовців (53,3% ), а серед українців та поляків
переважали колгоспники та робітники.

Трансформація суспільно-політичних відносин в Україні, що відбулася
після проголошення Акту про її незалежність, наклала значний відбиток на
всі сфери буття суспільства, в тому числі і національну. Інтенсивні
міґраційні процеси (як внутрішньоукраїнські, так і зовнішні) суттєво
вплинули на національний склад населення реґіону.

У 2001р. на території Тернопільщини проживали педставники понад 70
етносів (у 1989 – понад 50). Розширення етнічної структури населення
відбулося через присутність тут вихідців з європейських держав (турки,
албанці, голландці, іспанці, курди та ін.), Америки (американці), Азії
(пакистанці, афганці, народи Індії), Росії (чеченці, лезгини, інгуші,
абхазці та ін..);частка їх – 2,2% від населення області.

Серед постійного населення переважають українці (97,8%), їх частка дещо
збільшилась порівняно з 1989р. (на 1,04%), але чисельно їх
представництво зменшилось (на 12,9 тис. осіб). Намітилась тенденція до
зменшення кількості і частки росіян, поляків, білорусів, молдаван. Це
зумовило зменшення величини індексів мозаїчності населення (див.табл.2),
що є свідченням його однорідності. Етнічна однорідність найбільше
властива сільським жителям (99,2% з них українці), серед яких незначна
кількість людей інших національностей.

Таблиця 2

Динаміка індексів мозаїчності національного складу населення
Тернопільської області

Райони Роки

1970 1979 1989 2001

Бережанський 0,034 0,028 0,028 0,020

Борщівський 0,065 0,053 0,047 0,026

Бучацький 0,032 0,018 0,018 0,012

Гусятинський 0,065 0,036 0,032 0,020

Заліщицький 0,034 0,026 0,026 0,016

Збаразький 0,045 0,028 0,026 0,034

Зборівський 0,026 0,016 0,014 0,010

Козівський 0,022 0,012 0,014 0,012

Кременецький 0,074 0,065 0,064 0,038

Лановецький 0,026 0,024 0,024 0,022

Монастирський 0,026 0,016 0,020 0,010

Під волочиський 0,151 0,133 0,109 0,085

Підгаєцький — — — 0,008

Теребовлянський 0,059 0,040 0,047 0,020

Тернопільський 0,214 0,164 0,134 0,095

Чортківський 0,109 0,098 0,093 0,047

Шумський 0,030 0,024 0,028 0,018

У міських поселеннях області внаслідок тривалого прибуття міґрантів з
інших реґіонів, частка корінного етносу дещо менша, найбільш етнічно
неоднорідним є населення м. Тернополя, Чорткова, Скалата, Кременця,
смт. Підволочиська.

У кінці ХХ ст. в області значно зріс показник освіченості населення,
причому тих, що отримали вищу освіту – на 30,8%; рівень освіти був
збалансованим серед представників різних національностей.

Розподіл населення різних національностей за джерелами існування у
Тернопільській області не має значних особливостей. Існує деяка
диспропорція у розподілі людей за заняттями. Вищою від середньої є
питома вага росіян серед законодавців і вищих державних службовців, а
українців – серед працівників сільського господарства, робітничих
професій. Але ці диспропорції в сучасних умовах поступово згладжуються.

У четвертому розділі “Вплив етнічного складу населення на соціальні
процеси на території Тернопільської області” розкрито залежність між
етнічним та релігійним складом населенні реґіону та виявлено вплив
етнічного складу населення на електоральну ситуацію в реґіоні. Зважаючи
на однорідність етнічного складу населення, Тернопільська область є
монорелігійним реґіоном з багатоконфесійною структурою населення.
Більшість населення сповідує християнство, прихильниками інших
релігійних напрямків та конфесій є менше 1,0% жителів реґіону. Останні,
а це –  переважно юдеї, кришнаїти, мусульмани, проживають у містах.
Серед християн віруючі греко-католицької церкви становлять 59,1%,
православної церкви – 38,0%, протестантських громад – 1,8%,
римо-католицької церкви – 1,0%. Всі чисельні етнічні меншини
репрезентовані у області своїми релігійними громадами. Розміщення церков
різних конфесій в сучасних умовах чітко збігається із етнічним складом
населення, його етногеографічними особливостями.

Етнічний склад населення та історико-географічні умови розвитку реґіону
тривалий час (аж до кінця ХХ ст.) визначали політичні відмінності
електоральних вподобань населення колишніх галицької і волинської частин
краю. Спочатку проросійські, а потім прокомуністичні настрої значно
сильнішими були у північній частині реґіону впродовж ХХ ст., що
пояснювалося тривалою присутністю тут російської національності. Це
виявилося також і на виборах президента Л. Кучми та депутатів останнього
парламенту.

Менше 20% електорату у Кременецькому і Шумському районах віддали свої
голоси за Народний Рух України, тоді як у інших районах понад 20%.

Вже, починаючи з 1991р., електоральні настрої населення все більше
збігаються у різних частинах регіону. Коефіцієнт кореляції між часткою
корінного етносу у районах і часткою тих, хто голосував за Акт про
незалежність України становив +0,98. А на виборах першого Президента
незалежної України у 1991р. цей коефіцієнт становив 0,43 (більшість
населення області голосувало за кандидатів від національно-демократичних
сил). Історично зумовлений високий рівень національної свідомості
українців визначив високу їх активність на виборах Президента України у
2004 році і майже одностайну підтримку В. Ющенка на пост глави держави.
Їх підтримали інші національності, які живуть у реґіоні, вони
характеризуються тотожністю електоральних уподобань та політичних
настроїв з українською, державницькою нацією. Подібність таких процесів
у різних реґіонах України, висока самосвідомість і самовираження
основної маси населення, свідчать про активність формування української
політичної нації. Для остаточного її завершення необхідно створення
незалежної держави, в якій би були забезпечені гармонійні
етнонаціональні відносини на принципах рівноправності та самовизначення.

ВИСНОВКИ

Представлені у дисертаційній роботі результати дослідження засвідчують
актуальність етногеографічного вивчення реґіону. На їх основі зроблено
ряд висновків:

1. Життєдіяльність людей в Україні здійснюється у різних за рангом
територіальних етнічних спільностях. Вони об’єднують представників
різних етносів, що проживають на певній території, і об’єднані певним
способом і умовами життя та діяльності. Такі спільності відрізняються
між собою етнічним складом населення, що накладає відбиток на різні
аспекти життєдіяльності, особливо на матеріальну і духовну культуру,
релігійну та електоральну ситуацію, залежно від такого складу вони
бувають моно- і поліетнічними.

2. Територіальна етнічна спільність людей формується тривалий час.
Головними чинниками, що зумовили її геопросторову організацію, є
історико-географічні, політико-географічні, соціально-економічні.
Перевага впливу тих чи інших чинників зумовлювала динаміку етнічного
складу населення, що визначало особливості його освітнього і
професійного складу, соціальні процеси у реґіоні.

Тривалий час реґіон дослідження був поліетнічним, неоднорідність його
етнічного складу була найбільшою від початку і до середини ХХ ст. Це –
наслідок тривалого перебування краю у складі різних держав, міґраційних
та демографічних процесів, масового нищення людей під час Першої і
Другої світових воєн та ін.

У другій половині ХХ ст. етнічний склад населення формувався під впливом
асиміляційних та міґраційних процесів, демографічних втрат. Поруч з
розширенням представництва етнічних меншин у області збільшилась частка
українців. Реґіон став переважно моноетнічним (частка українців у 2001р.
– 97,8% – найвищий показник в Україні). Найбільш етнічно неоднорідним є
міське населення, передусім у Тернополі, Чорткові, Кременці,
Підволочиську та ін.

3. Диспропорції, що існували на початку ХХ ст. між представниками різних
національностей щодо освіти і професійної структури, поступово
згладжуються. Такі ж явища характерні для електоральної поведінки
населення, що яскраво виявилося під час виборів Президента України
(2004р.). Коефіцієнт кореляції між часткою корінного етносу і часткою
тих, хто проголосував за В. Ющенка становить +0,98, що свідчить про
тісний і прямий зв’язок між цими показниками.

4. У сучасних умовах Тернопільщина є монорелігійним реґіоном з
багатоконфесійною структурою населення (99% населення – християни).
Кожна чисельна етнічна меншина має свої релігійні громади, їх розміщення
чітко узгоджується з етнічною структурою населення.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Барна І. До питання про основні поняття і категорії сучасної
етногеографії // Матеріали другого Всеукраїнського наукового семінару:
“Регіональне географічне краєзнавство: теорія і практика”. Частина 2. –
Тернопіль, 2002. – С.204-211.

2. Барна І. Динаміка етнічного складу населення Тернопільської області
за 1959-1979рр. // Наукові записки Тернопільського державного
педагогічного університету. Серія: Географія. – 2002. – №1. – С.39-40.

3. Барна І. Історико-географічні чинники формування етнічного складу
населення Тернопільщини // Наукові записки Тернопільського державного
педагогічного університету. Серія: Географія. – 2002. – №2. –
С.109-113.

4. Барна І. Зміна етнічного складу населення міського населення
Тернопільської області у період між переписами населення 1989 і
2001рр. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного
університету. Серія: Географія. – 2003. – №1. – С.67-72.

5. Барна І. Етнічний склад населення Тернопільської області на початку
ХХ ст. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного
університету. Серія: Географія. – 2003. – №2. – С.12-20.

6. Барна І. М. Переписи населення як джерельна база етногеографічного
дослідження // Духовні витоки Житомирщини. – Житомир, 2003. – С.271-277.

7.Барна І. Природно-географічні чинники формування етнічного кладу
населення Тернопільщини // Екологічна географія: історія, теорія,
методи, практика: Матеріали ІІ міжнародної конференції. – Тернопіль,
2004. – С.105-108.

8. Барна І. М. Етносоціальна дійсність в контексті буття
етносу // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил
України: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. –
К.: ВРЛ Обрії, 2004. – С.194-195.

9. Барна І. Етнонаціональні аспекти зайнятості населення Тернопільської
області в 2001р. // Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці:
Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Тернопіль,
2004. – С.151-152.

10. Барна І. Методичні засади етногеографічного дослідження
регіону //Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки та
освіти в Україні: Збірник тезів доповідей. – К.: НПУ імені
М. П. Драгоманова, 2003. – С.39-43.

Анотація

Барна І. М. Етногеографічне дослідження реґіону (на матеріалах
Тернопільської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за
спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Львівський
національний університет імені Івана Франка, Львів, 2005.

Захищається рукопис дисертації, яка містить результати етногеографічного
дослідження реґіону. Поглиблено теоретико-методологічні засади
етногеографічного дослідження обласного реґіону. Визначено сутність
територіальної етнічної спільності, її види та структуру. Виявлено
чинники, що впливають на формування етнічного складу населення,
встановлено їх дію на динаміку етносів Тернопільщини впродовж ХХ ст.
проведено аналіз динаміки етногеографічних процесів від початку до кінця
ХХ ст., показано освітній і професійний рівень етносів, їх релігійний
склад та електоральні вподобання у різні періоди.

Ключові слова: етнос, територіальна етнічна спільність, етногеографічний
регіон, народ, релігійна ситуація, електоральна ситуація.

Аннотация

Барна И. Н. Этногеографическое исследование региона (на материалах
Тернопольской области). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по
специальности 11.00.02 – экономическая и социальная география. –
Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2005.

Рассмотрены теоретические основы этногеографического исследования
региона. Определено содержание понятия “территориальная этническая
общность”. Это совокупность людей разных национальностей, проживающих на
компактной территории, обьедененная определенными условиями
жизнедеятельности. Выявлены факторы, которые влияют на формирование
этнического состава населения: историко-географические, политические,
социально-экономические, природные. Установлено их влияние на структуру
этнической общности Тернопольской области на протяжении ХХ в.

Выявлены главные тенденции изменения этнического состава населения
региона на протяжении ХХ в., проанализирован образовательный и
профессиональный уровень этносов, их религиозный состав, рассмотрены
особенности этнической структуры населения на уровне городских поселений
и сельской местности, отдельных единиц административного деления (уезды,
районы). Установлено, что длительное время регион исследования был
полиэтническим. Это было следствием пребывания региона в составе разных
стран, а также миграционных и демографических процессов, массового
уничтожения представителей отдельных этносов во время войн,
ассимиляционных процессов. Теперь он моноэтнический, несмотря на наличие
в области представителей разных этносов. Резкое превалирование одного
этноса обуславливает однородность структуры территориальной этнической
общности и одинаковые условия жизнедеятельности населения.

С помощью кореляционного анализа установлена взаимосвязь между
этнической структурой населения и его электоральным поведением.
Полученные результаты свидетельствуют о ликвидации неравенства между
этносами, проживающими в регионе, в политических взглядах и настроениях,
а также в образовании и профессиональной деятельности.

Ключевые слова: этнос, территориальная этническая общность,
этногеографический регион, народ, религиозная ситуация, электоральная
ситуация.

Abstract

Barna I. M. Ethnogeographical research of region (on materials of
Ternopil region). – Manuscript.

Dissertation for Scientific Degree of Candidate of Sciences (Geography)
in speciality 11.00.02 – Economical and Social Geography. – The Ivan
Franko National University of Lviv, Lviv. 2005.

Theoretical and methodological principles of the regional
ethnogeographical research are deepened. A number of factors, which have
impact upon the ethnic population composition. Their influense upon
ethnos dynamics of Ternopil region during the 20th century are detected.
Ethnological processes in the beginning, middle and the end of the 20th
century are analyzed, educational and professional level as well as
religious composition and electoral likes of the ethnics are shown.

Key words: ethnos, territorial ethnic community (territorial ethnos),
ethnogeographical region, a people, religious and electoral situation.

Підписано до друку 5.10.2005 р. Формат 60×90/16.

Папір друк. Друк RESO. Гарнітура Times

Обл. – вид. арк. 1,0. Ум. друк. арк. 0,96.

Зам. № 220. Наклад 100 прим.

Видрук оригінал-макету: видавництво

Тернопільського національного педагогічного університету

імені Володимира Гнатюка,

м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2

2001 р

Чисельність представників етнічних меншин у Тернопільській області:

1 мм висоти стовпчика відповідає 10 особам

1970 р

Рис. 1. Етнічний склад населення Тернопільської області в 1970р. та
2001р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020