.

Шляхи покращення та прогнозування ефективності медикаментозного лікування хворих на неускладнену доброякісну гіперплазію передміху-рової залози (автор

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
106 2435
Скачать документ

ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

БОЖКО МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ

УДК: 616.65–007.61–085.032

Шляхи покращення та прогнозування ефективності медикаментозного
лікування хворих на неускладнену доброякісну гіперплазію передміхурової
залози

14.01.06 – урологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ-2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М.
Горького

МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Гузенко Валерій Миколайович,

Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України,

завідувач кафедри урології та оперативної нефрології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бачурін Віктор Іванович,

Запорізький державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри урології;

доктор медичних наук, професор Щербак Олександр Юрійович,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України,

професор кафедри урології.

Провідна установа: Одеський державний медичний університет МОЗ України,
кафедра урології та нефрології, м. Одеса.

Захист відбудеться 18 жовтня 2005 р. о 1300 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при Інституті урології АМН
України за адресою: 04053, м. Київ,

вул. Ю. Коцюбинського, 9а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту урології АМН
України

за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9а.

Автореферат розісланий 30 серпня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат медичних наук Л.М. Старцева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ)
є дуже розповсюдженим захворюванням у чоловіків після 40 років і частота
його виникнення прямо пропорційно збільшується з віком. Популяція
європейських та інших країн світу поступово старіє. Збільшується
кількість чоловіків похилого віку, а, разом із тим, і кількість хворих
на ДГПЗ. Епідеміологічні дослідження, проведені у різних країнах,
свідчать про те, що гістологічні ознаки ДГПЗ наявні у 11% чоловіків
віком від 40 до 50 років, у 40% чоловіків віком від 50 до 60 років, у
50% чоловіків віком від 60 до 70 років і у 88% чоловіків віком більш 70
років (Boccon-Gibod L., 1991; Boyle P., 2000; Возіанов О.Ф., Пасєчніков
С.П., Павлова Л.П., 2001).

За даними Інституту урології та нефрології АМН України поширеність ДГПЗ
в Україні у 2003 році становила 843,1 на 100 тис. чоловічого населення,
а серед чоловіків старше працездатного віку цей показник становить
3300,8 на 100 тис. відповідного населення, які потребують урологічного
нагляду та лікування. Також слід відзначити, що у чоловіків пенсійного
віку рівень захворюваності даною патологією перевищує рівень
захворюваності в цілому серед чоловіків практично в 4 рази (1044,4 і
277,4 відповідно) (Сайдакова Н.О., Старцева Л.М., Кравчук Н.Г., 2004). У
зв’язку з тенденцією до підвищення питомої частки людей похилого віку в
Україні та у світі кількість пацієнтів на ДГПЗ буде зростати (Пасечников
С.П., Павлова Л.П., Питлик В.М. та ін., 1997; Горпинченко І.І., Бойко
М.І., Страшний В.В., 1998; Пасєчніков С.П., Возіанов С.О., Павлова Л.П.
та ін., 2000; Бойко Н.И., 2002; Сайдакова Н.О., Старцева Л.М., Кравчук
Н.Г., 2004). Це захворювання досягло масштабів суспільної проблеми і
привернуло увагу урологів та інших спеціалістів через недостатньо
вивчений етіопатогенез, непередбачуваний клінічний перебіг, складний
вибір оптимального методу лікування (Denis Ed. L., McConnell J., Yoshida
O.et al., 1996; Возианов А.Ф., Пасечников С.П., 1998; Возіанов О.Ф.,
Пасєчніков С.П., Андреєв А.О., 1999).

Проблема лікування ДГПЗ постійно переглядається та дискутується (Altwein
J.E., 1996; Zimmern P., 2000; Данилов В.В., Борщенко С.А., Данилова Т.И.
и др., 2001; Пасєчніков С.П., Бухалов Ю.В., 2004). В урології
використовуються різні методи консервативного та оперативного лікування
хворих на ДГПЗ. За матеріалами Міжнародного консультативного комітету з
ДГПЗ, Американської та Європейської урологічних асоціацій, хворим, що
потребують хірургічного лікування з приводу даного захворювання, в
63,7-78% спостережень здійснюється трансуретральна резекція простати, і
тільки 15,0-18,0% відкрита простатектомія – операційне видалення
аденоматозних вузлів (Effert P., Ackerman R., 1994; Мартов А.Г., 1997;
Мартов А.Г., Лопаткин Н.А., 1997).

Проте не всі пацієнти можуть бути кандидатами для хірургічного лікування
у зв’язку з тяжкою супутньою патологією, яка часто зустрічається у
літніх хворих (Давидов М.И., Горюнов В.Г., 1994; Козин Ю.И., Овчаренко
Ф.И., 1998). Слід відзначити, останнім часом спостерігається тенденція
до збільшення частоти виникнення ДГПЗ у більш молодому віці. Дана
категорія хворих неохоче йде на хірургічне вирішення цієї проблеми, у
зв’язку з чим метод консервативного медикаментозного лікування хворих на
ДГПЗ набуває все більшого значення, дозволяючи досягти доброго
клінічного ефекту, підвищити якість життя та біологічну репродуктивність
пацієнтів (Donovan J.L., 2000). Консервативне медикаментозне лікування
залишається альтернативою також у тих випадках, де існує високий
операційний ризик.

Необхідно відзначити, що зараз відсутні чіткі критерії визначення
показань до того чи іншого варіанту медикаментозного лікування. Не
розроблені алгоритми застосування різних груп препаратів у залежності
від клініко-уродинамічних і сонографічних показників з урахуванням
гістологічної будови тканини гіперплазованої передміхурової залози і
супутніх захворювань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
згідно з планом науково-дослідних робіт Донецького державного медичного
університету ім. М. Горького і являє собою фрагмент планової
науково-дослідної роботи кафедри урології ДонДМУ “Малоінвазивні методи
діагностики й лікування в урології”

(№ держреєстрації 0197V018398). Тема кандидатської дисертації
затверджена на засіданні Вченої ради Донецького державного медичного
університету (протокол №10 від 12.11.1998 р.).

Метою дослідження є покращення якості медикаментозного лікування хворих
на неускладнену ДГПЗ шляхом індивідуального підходу до вибору його
варіанту на підставі визначення гістологічної будови гіперплазованої ПЗ
та прогнозу ефективності.

Відповідно до мети, поставлені завдання: 1. Провести порівняльний аналіз
лікувального патоморфозу у хворих на неускладнену ДГПЗ, які отримували
препарати омнік, кардура, проскар, проскар у поєднанні з омніком.

2. Розробити алгоритм диференційованого підходу до вибору варіанту
лікування хворих на ДГПЗ.

3. Оцінити динаміку змін клініко-уродинамічних і сонографічних
показників у хворих на неускладнену ДГПЗ, які отримували медикаментозне
лікування препаратами омнік, кардура, проскар, проскар у поєднанні з
омніком або підлягали динамічному спостереженню протягом року.

4. Розробити математичні моделі інформативних клініко-уродинамічних та
сонографічних показників для створення прогнозу ефективності
застосування різних варіантів медикаментозного лікування хворих на
неускладнену ДГПЗ.

5. Оцінити побічні ефекти, які виникають у хворих на неускладнену ДГПЗ
при застосуванні медикаментозного лікування препаратами омнік, кардура,
проскар, проскар і омнік.

6. Оцінити ефективність медикаментозного лікування хворих на
неускладнену ДГПЗ, які отримували препарати омнік, кардура, проскар,
проскар і омнік.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчені особливості
лікувального патоморфозу тканини гіперплазованої передміхурової залози
після різних варіантів медикаментозного лікування (омнік, кардура,
проскар, омнік у поєднанні з проскаром).

Вперше визначені інформативні ознаки, кількісно оцінені їх діагностичні
коефіцієнти, за якими створена діагностична таблиця з метою встановлення
гістологічної будови гіперплазованої ПЗ, що є підставою до
індивідуального підходу до вибору варіанту медикаментозного лікування
хворих на неускладнену ДГПЗ.

Вперше, при наявності інфравезикальної обструкції, з урахуванням
гістологічної будови гіперплазованої ПЗ, об’єму ПЗ, супутньої соматичної
патології та особливості дії медикаментозних препаратів обґрунтовано
принцип індивідуального підходу до вибору варіанту медикаментозного
лікування хворих на неускладнену ДГПЗ.

Вперше створені математичні моделі для прогнозу ефективності
застосування різних варіантів медикаментозного лікування (омнік,
кардура, проскар, омнік у поєднанні з проскаром) хворих на неускладнену
ДГПЗ, базовою основою яких були інформативні клініко-уродинамічні та
сонографічні показники.

Теоретична цінність роботи полягає у визначенні концепції
диференційованого підходу до надання спеціалізованої допомоги хворим на
ДГПЗ з системою їх спостереження в динаміці.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено алгоритм лікування
хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози з урахуванням
комплексної оцінки інфравезикальної обструкції, анатомо-функціонального
стану верхніх та нижніх сечових шляхів, об’єму передміхурової залози,
супутніх захворювань сечостатевої системи, наявності соматичної
патології та визначення гістологічної будови гіперплазованої
передміхурової залози (епітеліальний, фібро-мускулярний, змішаний), який
дозволяє здійснювати диференційований підхід до вибору варіанту
медикаментозного лікування або динамічного спостереження хворих на
неускладнену ДГПЗ (деклараційний патент № 62442 А от 15.12.03 р. “Спосіб
вибору методу медикаментозного лікування хворих на неускладнену
гіперплазію передміхурової залози”; деклараційний патент № 61513 А від
17.11.03 р. “Спосіб вибору методу консервативного лікування доброякісної
гіперплазії передміхурової залози”).

Розраховані математичні моделі для клініко-уродинамічних і сонографічних
показників, за допомогою яких можна зробити достовірний прогноз
ефективності лікування хворих на неускладнену ДГПЗ.

Результати дослідження впроваджені в практику роботи урологічного
відділення і поліклініки Донецького обласного клінічного територіального
медичного об’єднання. Матеріали дисертації використовуються в процесі
читання лекцій, проведення практичних занять і наукової роботи на
кафедрах урології та нефрології, патологічної анатомії Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Ідея роботи запропонована науковим
керівником. Автором самостійно проаналізована література з досліджуваної
проблеми, проведений інформаційний пошук. Самостійно здійснено розробку
історій хвороб, обстеження більшості хворих на ДГПЗ. Клінічні,
лабораторні, інструментальні, гістологічні, морфометричні та
функціональні дослідження проведені разом із спеціалістами відповідного
профілю. Первинна обробка одержаних результатів, написання огляду
літератури, формування результатів власних досліджень, підсумків автором
виконані самостійно. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів,
наукових положень і висновків виконувались автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і матеріали роботи
викладені в доповідях та матеріалах на: VI міжнародному конгресі
урологів “Сучасні проблеми урології” (23-24 квітня 1998 р., м. Харків),
засіданнях Донецького відділення Асоціації урологів України (1999, 2002
рр.); конференціях лікарів-урологів, які проходили передатестаційні
курси і тематичне удосконалення при Донецькому державному медичному
університеті імені М.Горького (2000-2004 рр.), ХІІ науково-практичній
конференції урологів та сексопатологів з міжнародною та міжрегіональною
участю “Здоровье мужчины” (20-21 травня 2004 р., Харків), І з’їзді
сексологів та андрологів України (8-10 вересня 2004 р., м. Київ),
науково-методичній конференції урологів України “Діагностика та
лікування захворювань передміхурової залози” (14-15 жовтеня 2004 р.,
Запоріжжя).

Дисертаційна робота апробована на засіданні кафедри урології Донецького
державного медичного університету імені М. Горького (2004).

Публікації. За темою дисертації надруковано 8 наукових робіт, з них 5
статей в спеціалізованих журналах, визнаних ВАК України, 2 патенти на
винахід (1 самостійний).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, опису матеріалу та методів дослідження, 4 розділів власних
досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків,
практичних рекомендацій. Робота викладена на 150 сторінках. Робота
ілюстрована 33 таблицями та 44 рисунками. Бібліографія включає 243
джерела вітчизняної та іноземної літератури.

ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт та методи дослідження. В основу роботи покладені результати
клінічного обстеження 277 хворих на ДГПЗ, які за період з 1998 р. по
2003 р. отримували оперативне (30 хворих), медикаментозне лікування (215
хворих) або підлягали динамічному спостереженню (ДС) (32 хворих) у
клініці урології та оперативної нефрології Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького.

З метою встановлення діагнозу, визначення диференційованого підходу до
вибору варіанту медикаментозного лікування хворих на ДГПЗ з урахуванням
гістологічної будови тканини гіперплазованої передміхурової залози (ПЗ)
(аденоматозний, фібро-мускулярний та змішаний) або ДС відстеженням змін
клініко-уродинамічних і сонографічних показників, оцінки ступеня
лікувального патоморфозу ми застосували анкетування пацієнтів,
фізикальні, лабораторні, інструментальні методи обстеження хворих,
ультразвукове дослідження (УЗД), урофлоуметрію, гістологічні і
морфометричні методи.

Для вивчення лікувального патоморфозу тканини гіперплазованої ПЗ
досліджено 30 спостережень, які були розподілені на 5 груп по 6
спостережень в кожній. В першу увійшли ті хворі в анамнезі яких були
відсутні свідчення про застосування будь-яких медикаментозних препаратів
(контрольна група). У другу – п’яту групи увійшли хворі, які у
передопераційному періоді не менше 6 міс. одержували препарати омнік,
кардура, проскар, омнік у поєднанні з проскаром, відповідно.

Морфометричне дослідження проводили за допомогою мікроскопа Olympus
AX-70 Provis, обладнаного цифровою відеосистемою, з’єднаною з
персональним комп’ютером, і спеціалізованої програми AnalysisPro 3.1
фірми Soft Imaging System (Німеччина). Шляхом використання програмного
інструмента вимірювали загальну площу препарату, площі перетину залоз і
їхніх просвітів. Виміри повторювали у всіх полях зору даного препарату,
після цього отримані параметри підсумовували. Шляхом вирахування площі
просвіту з площі залози визначали площу, займану ацинарним епітелієм.
Шляхом ділення площі, займаної залозами, на загальну площу препарату,
обчислювали питому частку залозистого компонента. Аналогічним чином
обчислювали питому частку епітелію в тканині простати й у залозах. Для
забезпечення репрезентативності проведених досліджень керувалися
рекомендаціями з кількісної морфології Г.Г. Автандилова (2002).

У 247 хворих були відсутні абсолютні та відносні показання до
оперативного втручання, тобто вони мали неускладнену ДГПЗ. Для оцінки
ефективності медикаментозного лікування протягом року у 215 хворих ми
застосували алгоритм диференційованого підходу до лікування препаратами
омнік (62 хворих), кардура (53 хворих), проскар (48 хворих), омнік і
проскар (52 хворих) з урахуванням комплексної оцінки інфравезикальної
обструкції (ІО), анатомо-функціонального стану верхніх та нижніх сечових
шляхів, супутніх захворювань сечостатевої системи та наявності
соматичної патології, гістологічної будови ПЗ (епітеліальний,
фібро-мускулярний, змішаний) та об’єму передміхурової залози (ОПЗ). У 32
хворих оцінювали особливості перебігу захворювання та зміни зі сторони
нижніх сечових шляхів в ДС протягом року.

Вік хворих, які отримали медикаментозне лікування або підлягали ДС,
коливався від 46 до 79 років та в середньому складав 61,2(4,2 роки.
Максимальна кількість пацієнтів припадала на вікову групу від 51 до 70
років – 201 (81,8%), 126 (51,0%) були молодші 60 років.

В план діагностичних заходів при обстеженні пацієнтів із симптомами
порушення сечовипускання, які мають передумовою ДГПЗ, ми включили
слідуючі методи: 1) вивчення клінічної симптоматики на підставі змін
сумарного балу за Міжнародною шкалою простатичних симптомів (? I-PSS) та
індексу якості життя (QОL), анамнезу захворювання; 2) фізикальне
обстеження з пальцевим ректальним дослідженням (ПРД) ПЗ; 3)
загально-клінічні лабораторні та біохімічні, визначення концентрації
простатичного специфічного антигену (ПСА) в сироватці крові; 4) УЗД
органів сечової системи з визначенням ОПЗ, об’єму залишкової сечі (ОЗС);
5) уродинаміку нижніх сечових шляхів (максимальна швидкість потоку сечі
(Qmax), середня швидкість потоку сечі (Qave), урофлоурометричний індекс
(УІ)); 6) рентгенологічне дослідження при наявності супутньої патології
органів сечостатевої системи.

Одержані нами результати досліджень обробляли за допомогою класичних
методів математичної статистики з використанням програмного
забезпечення.

Результати власних досліджень та їх обговорення. При вивченні
лікувального патоморфозу нами встановлено, що в усіх спостереженнях
контрольної групи відзначена картина залозистої гіперплазії ПЗ, що у
різному ступені поєднувалася з вогнищами фібро-мускулярної і стромальної
гіперплазії. Механізмом, спрямованим на редукцію залозистого компонента
в тканині гіперплазованої ПЗ, що зустрічається в усіх вивчених групах
спостережень, служить інтенсивна перигландулярна (сегментарна чи
тотальна) лімфоїдна інфільтрація, що призводить до деструкції базальних
мембран, дистрофії і десквамації епітелію і загибелі залоз.

Після лікування омніком характерне обростання залоз сполучною тканиною
на різних етапах дозрівання – від грануляційної до грубої волокнистої,
що призводить до атрофії залоз. Після лікування проскаром типове
посилення секреції ацинарного епітелію і різке кістозне розширення
залоз. Після лікування омніком і проскаром характерне поєднання змін,
відзначених у попередніх групах. Основним механізмом, за допомогою якого
здійснюється редукція залозистого компонента при лікуванні омніком чи
кардурою, служить селективний стосовно вогнищ гіперплазії
перигландулярний склероз, що призводить до їх повної атрофії.

Непрямим показником адекватного морфо-функціонального стану збережених
після лікування омніком чи кардурою залоз служить висока питома частка
епітелію в залозах, тоді як у групах лікованих проскаром чи поєднанням
проскара й омніка цей показник вірогідно зменшується в порівнянні з
показниками контрольної групи і свідчить про виражену атрофію епітелію в
кістозно-розширених залозах.

Аналіз результатів кількісної оцінки лікувального патоморфозу тканини
гіперплазованої ПЗ дозволяє оцінити не тільки ефективність застосування
при лікуванні хворих на неускладнену ДГПЗ кожного з вивчених препаратів,
але і їхні переваги та недоліки в порівняльному аспекті.

Порівняльна морфометрична характеристика тканини гіперплазованої ПЗ
після різних варіантів медикаментозного лікування представлена в табл.
1. Усі вивчені медикаментозні препарати приводять до статистично
достовірного, у порівнянні з контрольною групою, зменшення питомої
частки залозистого компонента, причому максимальний ефект
спостерігається при лікуванні кардурою (у 1,87 рази). У групах лікованих
омніком чи кардурою зменшення питомої частки залозистого компонента в
тканині ПЗ супроводжується одночасним зменшенням як середньої площі
перетину залоз (в 1,52 рази в обох групах), так і кількості залоз у полі
зору (в 1,05 і 1,23 рази відповідно). При цьому середньогрупові
показники питомої частки залозистого компонента мають високі коефіцієнти
варіації (після лікування омніком – 65,98%, проскаром – 58,44% омніком і
проскаром – 51,62%, кардурою – 91,35%).

Динамічне спостереження здійснювали хворим на неускладнену ДГПЗ при
відсутності ІО (УІ>1,1), наявності нормальної урофлоуметричної кривої,
Qmax >14 мл/с та ? I-PSS = 0-7. Медикаментозна терапія призначалась
хворим на неускладнену ДГПЗ з наявністю ІО (УІТаблиця 1 Порівняльна морфометрична характеристика тканини гіперплазованої ПЗ після різних варіантів медикаментозного лікування Параметри Групи контроль омнік проскар омнік+проскар кардура Кількість залоз у полі зору (M±m) 25,1(0,82 23,85±0,79 18,8±0,93*** 25,76±1,14 20,4±1,11*** Кількість просвітів залоз у полі зору (M±m) 24,7(0,79 23,7±0,78 18,53±0,92*** 25,68±1,15 20,1±1,08*** Середня площа перетину залози (M±m), мкм2 33649,57(3103,5 22163,74±1845,74** 40757,49±7259,28 28453,71±2767,96 22107,1±1716,79*** Середня площа перетину просвіту залози (M±m), мкм2 20395,88(2667,76 13365,07±1453,48* 32230,66±7254,67 20783,16±2388,31 13995,21±1342,99* Питома частка залозистого компонента (M±m), %% 43,52(0,88 25,78±1,27*** 39,48±1,72* 37,06±1,43*** 23,24±1,58*** Питома частка епітелію в тканині простати (M±m), %% 17,46(0,47 9,46±0,43*** 10,58±0,58*** 9,57±0,35*** 9,15±0,59*** Питома частка епітелію в залозах (M±m), %% 41,83(1,04 39,47±0,97 31,12±1,19*** 30,65±0,99*** 39,99±1,37 Примітка: позначені статистично вірогідні відмінності у порівнянні з контрольною групою (* – рТаблиця 2 Діагностична таблиця для визначення компонента, що переважає у структурі гіперплазованої ПЗ ¶ O PN p ? a hF hF ??? ??????? ? ¶ Ue TaL N t ae hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF Z”X—x™6 †FaeV°oooeooTHNoTHooooAo?Noo hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF 0 hF hF ±? hF hF - hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF hF 6 hF hF 9 hF hF - hF hF 3 hF hF hF hF `„3Ykd~ hF hF " hF hF hF hF 3 hF hF - hF hF hF hF ??Y?? Місце проживання (? I=7,47) - місто 0,909 0,684 + 12,35 1,39 - село 0,091 0,316 - 54,05 6,08 Сезон дати народження (? I=10,96) - зима 0,136 0,368 - 43,23 5,02 - весна 0,273 0,105 + 41,50 3,49 - літо 0,227 0,316 - 14,37 0,64 - осінь 0,364 0,211 + 23,68 1,81 Об’єм передміхурової залози (? I=16,48) - до 40 мл 0,091 0,263 - 46,09 3,96 - 41-70 мл 0,454 0,631 - 14,30 1,27 - 71 мл і більше 0,455 0,104 + 64,10 11,25 Наявність 3-ої частки простати (? I=0,88) - так 0,227 0,316 - 14,37 0,64 - ні 0,773 0,684 + 5,31 0,24 Наявність деформації шийки сечового міхура (? I=1,07) - так 0,182 0,105 + 23,89 0,92 - ні 0,818 0,895 - 3,91 0,15 Наявність гіпоехогенних ділянок (? I=3,95) - так 0,182 0,052 + 54,41 3,54 - ні 0,818 0,947 - 6,36 0,41 Характер росту простати (? I=2,10) - внутрішньоміхуровий 0,409 0,263 + 19,18 1,4 - підміхуровий 0,591 0,737 - 9,59 0,7 Індекс залишкової сечі (? I=10,65) - до 50% 0,214 0,545 - 40,60 6,72 - 51-100% 0,786 0,455 + 23,74 3,93 Гостра затримка сечі в анамнезі (? I=0,82) - так 0,409 0,316 + 11,20 0,52 - ні 0,591 0,684 - 6,35 0,30 Загальний ПСА (? I=4,54) - норма (до 4,4 нг/мл) 0,357 0,583 - 21,30 2,41 - вище норми 0,643 0,417 + 18,81 2,13 Консервативне лікування в анамнезі (? I=3,39) - так 0,045 0,158 - 54,55 3,08 - ні 0,955 0,842 + 5,47 0,31 Примітки: Рxi/A1 – частота діапазону ознаки в групі пацієнтів із переважанням епітеліального компонента тканини гіперплазованої ПЗ; Рxi/A2 – частота діапазону ознаки в групі пацієнтів із переважанням фібро-мускулярного компонента тканини гіперплазованої ПЗ. При змішаній формі гістологічної будови ПЗ і ОПЗ більше 50 см3 пацієнтам призначали комбіноване лікування препаратами обох груп: омнік і проскар. При ОПЗ менше 50 см3 та відсутності підвищеного артеріального тиску хворим призначали (1А-адреноблокатор омнік, а при підвищеному рівні артеріального тиску – селективні (1-адреноблокатор – кардура. На підставі викладеного розроблено алгоритм (див. рис.) показань та вибору способу лікування хворих на ДГПЗ. Використання цього алгоритму робить діагноз не лише точним і вірогідним, але й дозволяє уніфікувати, оптимізувати та індивідуалізувати лікувальні заходи, спрямовані на медикаментозну корекцію клінічних симптомів у хворих на неускладнену ДГПЗ. Аналіз ефективності результатів різних варіантів медикаментозного лікування та ДС хворих на неускладнену ДГПЗ в динаміці здійснювали на підставі змін клініко-уродинамічних та сонографічних показників з використанням методів математичної статистики. Встановлено, що при ДС виявлено вірогідне поступове погіршення ? I-PSS, Qmax УІ, але достовірних змін QOL, Qave та ОПЗ не встановлено. При лікуванні омніком або кардурою в динаміці відзначаються приблизно аналогічні зміни показників ? I-PSS, QОL, Qmax, Qave, УІ, ОЗС (р0,05).

При порівняльній оцінці результатів різних варіантів медикаментозного
лікування очевидно, що клінічний ефект від застосування омніка, кардури
чи проскара приблизно однаковий, між тим час його настання різний. У
разі комбінованого лікування омніком і проскаром хворих на неускладнену
ДГПЗ поліпшення в клінічному перебігу захворювання не тільки настає
раніше, а й виражено більш істотно.

Встановлено, що у 215 хворих на неускладнену ДГПЗ після різних варіантів
медикаментозного лікування вірогідне покращення будь-якого з показників
(? I-PSS, QОL, Qmax, Qave, УІ, ОЗС) спостерігалось в 89,8% випадках (193
хворих). При цьому найбільш суттєві (1,5 – 2,0 рази) зміни відзначались
у 42,8% (92 хворих), до 1,5 рази – у 47,0% (101 хворих). У 22 (10,2%)
хворих покрашення цих показників було незначним. Нами були встановлені
побічні ефекти при лікуванні омніком – у 3 хворих (4,8%) запаморочення,
головний біль, тахікардія, при лікуванні кардурою – у 5 хворих (9,4%)
запаморочення, слабкість, виражена гіпотонія, при лікуванні проскаром –
у 2 (4,2%) хворих зниження лібідо та ерекції. При комбінованому
лікуванні омніком і проскаром у 4 (7,7%) хворих було відзначено зниження
лібідо та ерекції, запаморочення, тахікардія. Але ніхто з пацієнтів не
припинив лікування.

Нами розраховані математичні моделі (табл. 3) для клініко-уродинамічних
і сонографічних показників, за допомогою яких майже з стовідсотковою
вірогідністю можна зробити достовірний прогноз ефективності лікування
хворих на неускладнену ДГПЗ.

Алгоритм показань та вибору способу лікування хворих на ДГПЗ

Скарги – анамнез – об’єктивне дослідження –

Наявність абсолютних показань:

Гостра затримка сечі, яка не усувається

Рецидивуючі інфекції сечових шляхів

Макрогематурія, яка поновлюється

Ниркова недостатність

Конкременти, пухлини, великі дивертикули сечового міхура

Наявність відносних показань:

Наявність третьої частки ПЗ, тяжкої ступені ІО (УІ 100
мл), ? I-PSS – 20-35

Відсутність абсолютних та відносних

до оперативного лікування

Відсутність ІО (УІ>1,1), наявність нормальної урофлоуметричної кривої,

Qmax >14 мл/с, ? I-PSS – 0-7

Наявність легкого та середнього ступеня ІО

(УІ – 0,7-1,1), класичної урофлоуметричної кривої обструктивного потоку,
компенсованого детрузора

? ДК висновки У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо покращення якості медикаментозного лікування хворих на неускладнену ДГПЗ на підставі індивідуального підходу до вибору варіанту медикаментозного лікування з урахуванням комплексної оцінки інфравезикальної обструкції, анатомо-функціонального стану верхніх та нижніх сечових шляхів, супутніх захворювань сечостатевої системи та наявності соматичної патології, гістологічної будови гіперплазованої ПЗ, об’єму передміхурової залози та прогнозування його ефективності. Доведено, що усі вивчені медикаментозні препарати (омнік, кардура, проскар, омнік у поєднанні з проскаром) приводять до достовірного зменшення питомої частки залозистого компонента в тканині гіперплазованої ПЗ, причому максимальний ефект виявляється після лікування кардурою (у 1,87 рази). Після лікування омніком або кардурою зменшення питомої частки залозистого компонента в тканині ПЗ супроводжується одночасним зменшенням як середньої площі перетину залоз (в 1,52 рази в обох групах), так і кількості залоз у полі зору (в 1,05 і 1,23 рази відповідно). Високий коефіцієнт варіації середньогрупових показників питомої частки залозистого компонента (у групі лікованих омніком 65,98%, проскаром – 58,44%, омніком у поєднанні з проскаром – 51,62%, кардурою – 91,35%) свідчить про необхідність розробки принципів індивідуального підходу до вибору варіанту медикаментозного лікування з урахуванням гістологічної будови тканини гіперплазованої ПЗ. Вибір варіанта медикаментозного лікування хворих на неускладнену ДГПЗ залежить від наявності ІО, компенсації детрузора, типу урофлоуметричної кривої, значення Qmax та ? I-PSS, гістологічної будови ПЗ з урахуванням ОПЗ та супутньої соматичної патології. Встановлено, що динаміка змін клініко-уродинамічних та сонографічних показників (? I-PSS, QО, Qmax, Qave, УІ, ОЗС) залежить від варіанта медикаментозного лікування. Так, при застосуванні омніка або кардури вони значно поліпшуються вже через 3 місяці після початку лікування, а потім покращуються незначно. При лікуванні проскаром зазначені показники протягом року поліпшуються поступово. У випадку комбінованого лікування омніком і проскаром покращення цих показників настає не тільки раніше, але й виражене більш істотно. За допомогою математичних моделей клініко-уродинамічних та сонографічних показників можна зробити прогноз ефективності застосування різних варіантів медикаментозного лікування (омнік, кардура, проскар, омнік у поєднанні з проскаром) хворих на неускладнену ДГПЗ. При лікуванні хворих на неускладнену ДГПЗ встановлені побічні ефекти: при лікуванні омніком – запаморочення, головний біль, тахікардія у 4,8% хворих; при лікуванні кардурою – запаморочення, слабкість, виражена гіпотонія у 9,4% хворих; при лікуванні проскаром – зниження лібідо та ерекції у 4,2% хворих. Встановлено, що при використанні запропонованого принципу індивідуального підходу до вибору варіанта медикаментозного лікування (омнік, кардура, проскар, омнік і проскар) ефективність лікування хворих на неускладнену ДГПЗ протягом року становить 89,8%. практичні рекомендації З метою диференційованого підходу до вибору варіанта медикаментозного лікування хворих на неускладнену ДГПЗ необхідно підсумовувати ДК 15 ознак наведених у діагностичній таблиці. При досягненні ? ДК порогу +130 – діагностувати переважання епітеліального компонента у гіперплазованій тканині ПЗ. При досягнення порогу ? ДК -130 – діагностувати переважання фібро-мускулярного компонента. При отриманні ? ДК, яка не сягає жодного з порогів – діагностувати змішану форму гіперплазії ПЗ. Препарат омнік призначається хворим на неускладнену ДГПЗ при фібро-мускулярній гістологічній будови ПЗ та при змішаній формі, якщо ОПЗ не перевищує 50 см3. Кардура також призначається при цих обставинах але й при підвищенні АТ. Проскар призначається при переважанні епітеліального компонента та при ОПЗ більше 50 см3. При змішаній формі гістологічної будови ПЗ та ОПЗ більше 50 см3 призначається омнік і проскар. При переважанні епітеліального компонента у гіперплазованій ПЗ та при ОПЗ менш ніж 50 см3 необхідне обережне спостереження кожні три місяця. Необхідно здійснювати клінічні обстеження хворих на ДГПЗ через 1, 3, 6 і 12 місяців з початку прийому медикаментозних препаратів, обраних за допомогою диференційованого підходу з подальшою оцінкою перебігу захворювання 1 раз на 6 місяців. З метою прогнозування ефективності медикаментозного лікування хворих на неускладнену ДГПЗ необхідно використовувати математичні моделі для визначення величини клініко-уродинамічних та сонографічних показників, підставивши в формулу замість t числове значення місяця. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Геев Ю.В., Божко Н.Н. Консервативное медикаментозное лечение тамсулозином больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы // Арх. клин. и эксп. мед., – 1999. -Т.8, №1 (Приложение). – С. 126-129. 2. Геев Ю.В., Божко Н.Н. Сравнительная характеристика различных вариантов медикаментозного лечения больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы // Арх. клин. эксп. мед. – 2000. – Т.9, №3. – С.402-406. 3. Геев Ю.В., Божко Н.Н. Ценность использования урофлоуметрического исследования параметров мочеиспускания при оценки эффективности медикаментозного лечение тамсулозином больных гиперплазией предстательной железы // Арх. клин. эксп. мед. – 2002. – Т.11, №2. – С.269. 4. Гузенко В.Н., Кобец В.Г., Божко Н.Н. Длительное медикаментозное лечение Кардурой больных неосложненной доброкачественной гиперплазией предстательной железы // Здоровье мужчины. -2004. -№1(8). – С.76-79. 5. Гузенко В.Н., Кобец В.Г., Божко Н.Н. Наш опыт медикаментозного лечения больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы // Здоровье мужчины. -2004. -№3(10). – С.211-214. 6. Гузенко В.М., Кобец В.Г., Божко М.М. Наш досвід медикаментозного лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози / Актуальні питання медичної науки та практики / Збірн. наук. праць. –Вип.67, Кн.2.–Запоріжжя,2004.–С.19-22. 7. Геев Ю.В., Божко Н.Н. Медикаментозное лечение тамсулозином больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы / Современные проблемы урологии. Мат. науч. трудов V? международного конгресса урологов. Харьков, 1998. – С. 281-283. 8. Гузенко В.Н., Кобец В.Г., Божко Н.Н. Длительное медикаментозное лечение доксазозином больных неосложненной доброкачественной гиперплазией предстательной железы // Здоровье мужчины. Мат. трудов Х?? науч.-практ. конф. урологов и сексопатологов с межд. и межрегиональным участием. – Харьков, 2004. – С. 81-89. 9. Пат. 61523 А Україна, МПК А61В10/00 Спосіб вибору методу консервативного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози / Гузенко В.М., Шевченко Т.І., Божко М.М., Мотков К.В. (Україна); Донецький державний медичний університет - №2003021460; Заявл. 19.02.2003; Опубл. 17.11.2003, Бюл. №11. 10. Пат. 62442 А Україна, МПК А61В10/00 Спосіб вибору методу медикаментозного лікування хворих на неускладнену гіперплазію передміхурової залози / Божко М.М. (Україна); - №2003032556; Заявл. 25.03.2003; Опубл. 15.12.2003, Бюл. №12. АНОТАЦІЯ Божко М.М. Шляхи покращення та прогнозування ефективності медикаментозного лікування хворих на неускладнену доброякісну гіперплазію передміхурової залози. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 – урологія. – Інститут урології АМН України, Київ, 2005. Вперше вивчено лікувальний патоморфоз тканини гіперплазованої простати, створено і застосовано алгоритм диференційованого підходу до лікування 215 хворих на неускладнену ДГПЗ препаратами омнік, кардура, проскар, омнік і проскар та динамічного спостереження (контрольна група – 32 хворих) з урахуванням комплексної оцінки інфравезикальної обструкції, анатомо-функціонального стану сечових шляхів, супутніх захворювань, гістологічної будови простати та її об’єму. Встановлено, що усі препарати призводять до вірогідного зменшення питомої частки залозистого компонента в тканині простати. На основі динаміки змін клініко-уродинамічних та сонографічних показників здійснена порівняльна оцінка ефективності цих варіантів лікування хворих на неускладнену ДГПЗ протягом року. Встановлено, що при динамічному спостереженні відзначалось збільшення ? I-PSS, об’єму залишкової сечі, зменшення Qmax, Qave, урофлоурометричного індексу. Клінічний ефект від застосування омніка, кардури чи проскара майже однаковий, але час його настання різний. При лікуванні омніком або кардурою ці показники значно поліпшуються через 3 місяці, а потім покращуються незначно. При лікуванні проскаром вони поліпшуються поступово. У разі комбінованого лікування омніком і проскаром поліпшення настає не тільки раніше, а й виражене більш істотно. Вперше розраховані математичні моделі для клініко-уродинамічних та сонографічних показників, за допомогою яких можна зробити прогноз стану хворого на неускладнену ДГПЗ в разі медикаментозного лікування або динамічного спостереження. Ключові слова: доброякісна гіперплазія передміхурової залози, лікувальний патоморфоз, алгоритм диференційованого підходу до лікування, математична модель прогнозу лікування. АННОТАЦИЯ Божко Н.Н. Пути улучшения и прогнозирование эффективности медикаментозного лечения больных неосложненной доброкачественной гиперплазией предстательной железы. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06 – урология. – Институт урологии АМН Украины, Киев, 2005. В научной работе впервые изучен лечебный патоморфоз ткани гиперплазированой предстательной железы. Больные неосложненной доброкачественной гиперплазией предстательной железы (ДГПЖ) не менее 6 мес. получали препараты омник, кардура, проскар, омник в комбинации с проскаром. Установлено, что все изученные препараты приводят к статистически достоверному, в сравнении с контрольной группой, уменьшению удельной доли железистого компонента, причем максимальный эффект наблюдается при лечении кардурой (в 1,87 раза). При лечении омником или кардурой уменьшение удельной доли железистого компонента в ткани предстательной железы сопровождается одновременным уменьшением как средней площади сечения желез (в 1,52 раза в обеих группах), так и количества желез в поле зрения (в 1,05 и 1,23 раза соответственно). Высокий коэффициент вариации среднегрупповых показателей (например, удельной доли железистого компонента после лечения омником 65,98%, проскаром – 58,44%, омником и проскаром – 51,2%, кардурой – 91,35%) свидетельствует о необходимости разработки принципов индивидуального выбора варианта медикаментозного лечения, который учитывает не только клинико-уродинамические и сонографические показатели, но и особенности гистологического строения гиперплазированой предстательной железы. Анализ результатов количественной оценки лечебного патоморфоза ткани гиперплазированой предстательной железы позволяет оценить преимущества и недостатки каждого из изученных препаратов. Применив метод Байеса, была создана диагностическая таблица для определения гистологического строения гиперплазированой предстательной железы (преобладание фибро-мускулярного, эпителиального или смешанного компонента). Впервые применили алгоритм дифференцированного подхода к лечению больных неосложненной ДГПЖ на протяжении года препаратами омник (62 больных), кардура (53 больных), проскар (48 больных), омник и проскар (52 больных) и динамического наблюдения (контрольная группа, 32 больных) с учетом комплексной оценки инфравезикальной обструкции, сопутствующих заболеваний мочеполовой системы и наличия соматической патологии, анатомо-функционального состояния почек и верхних мочевых путей, гистологического строения предстательной железы и ее объема. На основе динамики изменений клинико-уродинамических и сонографических показателей осуществлена сравнительная оценка эффективности разных вариантов медикаментозного лечения больных неосложненной ДГПЖ. Установлено, что при динамическом наблюдении в течение года отмечалось ухудшение клинико-уродинамических и сонографических показателей – увеличение ? I-PSS и объема остаточной мочи, уменьшение Qmax, Qave и урофлоуметрического индекса. Клинический эффект от применения омника, кардуры или проскара почти одинаковый, между тем, время его наступления разное. При лечении омником или кардурой в динамике отмечается аналогичные изменения показателей ? I-PSS, QOL, Qmax, Qave, урофлоуметрического индекса и объема остаточной мочи, то есть они значительно улучшаются через 3 месяца после начала лечения, а затем динамика их улучшения незначительная. При лечении проскаром показатели ? I-PSS, QOL, Qmax, Qave, урофлоуметрического индекса и объема остаточной мочи также постепенно улучшились на протяжении года. В случае комбинированного лечения омником и проскаром больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы улучшение в клиническом течении заболевания наступает не только раньше, но и выражено более существенно. Рассчитанные математические модели для клинико-уродинамических и сонографических показателей, позволяют сделать достоверный прогноз состояния больного неосложненной ДГПЖ. Ключевые слова: доброкачественная гиперплазия предстательной железы, лечебный патоморфоз, алгоритм дифференцированного подхода к лечению, математическая модель прогноза лечения. SUMMARY Bozhko M.M. The ways of improvement and prognostication of the effectiveness of medical treatment of patients to the uncomplicated benign prostatic hyperplasia. – The manuscript. The thesis in order to receive the scientific degree of candidate of medical sciences according to speciality 14.01.06 – the Urology. – The Institute of Urology Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kiev, 2005. The medical pathomorphism of the tissue of hyperplastic prostate was studied for the first time, and it was created and applied the algorithm of differentiative approach to the treatment of 215 patients with uncomplicated benign prostatic hyperplasia with the help of preparations like omnik, cardura, proscar, omnik and proscar and it was carried out the dynamic observation (the control group – 32 patients) with due regard for the complex estimation of infravesical obstruction for anatomofunctional state of urinary ways, accompanying diseases, for histological structure of prostate and its volume. It was established all the preparations bring to the trustworthy decrease of the specific part of glandular component in prostate’s tissue. According to the dynamic changes of clinical urodynamic and sonographical indexes it was carried out the comparative estimation of effectiveness of this variants of treatment patients with uncomplicated benign prostatic hyperplasia during the year. It was established that during the dynamic observation it was mentioned the increasing ? I-PSS, the volume of the residual urine, the decreasing of Qmax, Qave of urofluometrical index. The clinical effect of omnik, cardura or proscar are almost identical, but the time of their action are different. According the treatment of omnik or cardura these indexes become more better in 3 months and then improve a little. According the treatment of proscar they improve gradually. In case of combined treatment by omnik and proscar improvement begins earlier and more considerably. For the first time was calculated the mathematical models for clinical-urodynamical and sonographical indexes, with the help of which we can do the prognosis of patient’s state with uncomplicated benign prostatic hyperplasia. The key words: the benign prostatic hyperplasia, the treatment pathomorphism, the algorithm of differentiative approach to the treatment, mathematical model of treatment prognosis. PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020