.

Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування ербісолу та пилку квіткового у хворих на хронічний пієлонефрит з супутніми захво-рюваннями гастродуод

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
159 2763
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ім. П.Л. ШУПИКА

БЕЗРУК ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК: 616.61-002.3-092-085.322:638.178.2+615.37

Клініко-патогенетичне обґрунтування застосування ербісолу та пилку
квіткового у хворих на хронічний пієлонефрит з супутніми захворюваннями
гастродуоденальної і біліарної систем

14.01.02 – внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Буковинському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор ВОЛОШИН Олександр Іванович, Буковинський
державний медичний університет МОЗ України, кафедра пропедевтики
внутрішніх хвороб, завідувач кафедри.

Офіційні опоненти:

академік АМН України, чл.-кор. НАН України, д.мед.н., професор,
заслужений діяч науки і техніки України ПИРІГ Любомир Антонович,
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, кафедра нефрології, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор ЧОРНОБРОВИЙ В’ячеслав Миколайович,
Вінницький національний медичний університет МОЗ України, кафедра
поліклінічної терапії і сімейної медицини, завідувач кафедри.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
МОЗ України, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб №2 (м. Київ).

Захист відбудеться „06” грудня 2005 року о 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.613.06 при Київській медичній академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул.
Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий „04” листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.мед.н., доцент
Бенца Т.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відповідно до сучасних даних літератури, хронічний
пієлонефрит (ХП) розглядається як складне комплексне хронічне
захворювання нирок із доведеним імунним генезом та персистуванням
інфекційного агента (Madersbacher S., Thalhammer F., Marberger M.,2000,
Roberts J.A. 2001).

Розповсюдженість пієлонефриту сягає досить великих значень. Так, в Росії
вона доходить до 100 чоловік на 100 тисяч населення, а при аутопсії його
знаходять у кожного дванадцятого померлого. В Україні захворюваність на
ХП зросла з 80,2 до 146,3 на 100 тисяч населення. Частота пієлонефриту
серед чоловіків наростає у віці після 40 років, що в більшості випадків
зумовлено розвитком у них доброякісної гіперплазії передміхурової
залози. Актуальність проблеми ХП зумовлена не тільки його
розповсюдженістю, але й зміною клінічної симптоматики його перебігу за
останнє десятиріччя. Значно збільшилось (в 2,0 – 2,5 рази) число
латентних форм, рідко наступає повна ремісія та вилікування навіть
малосимптомних форм (Борзих О.А., 1998, Вандер А., 2000, Іванов Д.Д. та
співавт., 2004). Значне розповсюдження у популяції хронічної патології
травної системи, особливо запальних захворювань гастродуоденальної та
гепатобіліарної систем, наявність тісних анатомічних та функціональних
зв’язків між нирками та системою травлення обумовили вивчення нами
проблеми поєднання ХП із хронічною патологією системи травлення.

Проблема поєднаної патології в терапевтичній практиці є однією з
актуальних. Це насамперед пов’язано із вимушеним застосуванням широкого
спектру різноманітних лікарських препаратів та зростанням загрози їх
побічної дії. Часта супутня гастродуоденальна та гепатобіліарна
патологія при ХП визначається віком хворих, зниженою загальною
резистентністю організму, професійними шкідливостями, якістю життя тощо
(Никула Т.Д., 2001, Пиріг Л.А., 2003).

Доведено, що широке застосування комбінованої антибактеріальної терапії
створює загрозу різнопланових побічних ефектів антибіотиків (алергічна
реакція, дисбактеріоз, токсичний ефект тощо). Негативною стороною
більшості антибактеріальних препаратів є їх нефротоксичність, здатність
сенсибілізувати організм, особливо при їх тривалому використанні. Крім
того, більшість антибіотиків є імуносупресорами, а у хворих на ХП
доведеним є стан вторинного імунодефіциту (Нейко Є.М., Соломчак Д.Б.,
2001, Пиріг Л.А., 2003). Одним із напрямків вирішення цієї проблеми є
застосування ліків, що мають багатогранну лікувально-профілактичну дію.
Тому нашу увагу привернули два лікарських засоби, що мають комплексну
терапевтичну дію як коректори метаболізму. Зважаючи на особливості
патогенезу ХП у комплекс лікування, крім антибактеріальних та засобів
симптоматичної терапії, слід включати імуномодулятор, препарат що діє на
систему антиоксидантного захисту, та препарат загальнометаболічної дії.
Саме таким вимогам відповідає лікарський препарат – ербісол, який,
зважаючи на свій оригінальний механізм дії, впливає тільки на пошкоджені
ланки гомеостазу, не змінюючи при цьому функції нормально працюючих
органів та систем. Завдяки своїй адаптативній та загальнометаболічній
дії, він є особливо показаним для хворих із мікст-захворюваннями
(Ніколаєнко О.М., 2001, Ковешніков О.В., 2002). Біологічно активна
добавка пилок квітковий діє як потужний антиоксидант, він усуває
пошкоджені функції шлунково-кишкового тракту та має загальнозміцнююче
впливає на організм (Волошин О.І., Пішак О.В., Мещишен І.Ф., 1998). Саме
з цих позицій ми відібрали ербісол та пилок квітковий для включення в
дослідження.

Наукове клініко-патогенетичне обґрунтування застосування у комплексній
терапії ХП із супутньою патологією системи травлення ербісолу та пилку
квіткового можна розглядати як важливе наукове та практичне завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконувалась як частина комплексної науково-дослідної роботи кафедри
пропедевтики внутрішніх хвороб Буковинського державного медичного
університету “Вивчення нових сторін механізму терапевтичної дії
лікарських рослин (дивосилу високого, родіоли рожевої, гадючника
звичайного, перстачу прямостоячого, ехінацеї пурпурової), пилку
квіткового, ербісолу, етонію, додецонію та обґрунтування нових
технологій їх застосування при лікуванні хворих на первинні та вторинні
гастродуоденіти, холецистити, остеоартроз, хронічну серцеву
недостатність” (номер державної реєстрації 01.97.U041.960).

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування хворих на ХП із
супутніми ураженнями системи травлення шляхом клініко-патогенетичного
обґрунтування застосування ербісолу та пилку квіткового у комплексній
терапії цієї патології.

Задачі дослідження:

1. Проаналізувати стан системи виділення та травлення (клінічні та
функціональні показники) у хворих на ХП із найбільш частою супутньою
патологією системи травлення.

2. З’ясувати особливості змін імунної системи, про- та антиоксидантних
систем захисту у хворих на ХП із супутньою патологією системи травлення.

3. Оцінити вплив ербісолу на клінічні та функціональні показники нирок
та системи травлення, стан імунної системи, системи про- та
антиоксидантного захисту в динаміці лікування у хворих на ХП із
супутніми ураженнями системи травлення.

4. Оцінити вплив пилку квіткового на клінічні та функціональні показники
нирок та системи травлення, стан імунної системи, системи про- та
антиоксидантного захисту в динаміці лікування у хворих на ХП із
супутніми ураженнями системи травлення.

5. З’ясувати та оцінити взаємозв’язки між ефективністю включенням у
комплексне лікування ХП ербісолу та пилку квіткового та функціональним
станом нирок і редукцією клінічних проявів супутньої патології
гастродуоденальної та гепатобіліарної систем.

6. На підставі даних епідеміологічного аналізу визначити фактори ризику
змін імуннологічної реактивності, про- та антиоксидантного захисту у
хворих на ХП із супутніми ураженнями системи травлення при лікуванні
ербісолом та пилком квітковим.

7. Удосконалити та патогенетично обґрунтувати критерії та методику
призначення ербісолу та пилку квіткового у хворих на ХП та вивчити її
медичну ефективність.

Об’єкт дослідження: 124 хворих на ХП та 12 практично здорових осіб обох
статей, ербісол, пилок квітковий.

Предмет дослідження: особливості клінічних та функціональних проявів ХП
та супутньої патології системи травлення, біохімічні та лабораторні
загальноклінічні параметри крові, стан імунної, про- та антиоксидантної
систем, ефективність комплексного лікування з використанням ербісолу та
пилку квіткового.

Методи дослідження: клінічні (оцінка перебігу ХП із супутньою патологією
системи травлення); інструментальні (ультрасонографічний, ендоскопічний,
інтрагастральна рН-метрія для оцінки стану гастродуоденальної та
гепатобіліарної систем); загальноклінічні лабораторні (загальний аналіз
крові, сечі); біохімічні (вивчення динаміки параметрів про- та
антиоксидантної систем, можливих уражень печінки); імунологічний (другий
рівень дослідження Т- і В-систем імунітету, неспецифічної резистентності
організму); епідеміологічний (визначення ризику розвитку поєднання та
важкості досліджуваної патології); математико-статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у хворих на ХП із
супутніми ураженнями системи травлення обґрунтоване диференційоване
призначення ербісолу та пилку квіткового в залежності від особливостей
клінічного перебігу ХП (деклараційний патент України на винахід № 43641
А “Спосіб лікування хронічного пієлонефриту”) та доведена їх
ефективність. Вона полягає у вірогідному прискоренні регресу клінічних
проявів та функціональних патологічних ознак основного та супутніх
захворювань, кращої корекції порушень стану про- та антиоксидантних
систем, імунологічних порушень у хворих на ХП із супутньою патологією
системи травлення при включенні у лікувальний комплекс лікарського
препарату ербісол. Вперше досліджено вплив пилку квіткового на
функціональний стан нирок, регрес клінічних та лабораторних симптомів у
хворих на ХП із супутньою патологією системи травлення і доведено
подібну, але більш м’яку, його дію на зазначені параметри, порівняно з
ербісолом, та переваги його застосування у хворих з анемічним варіантом
ХП. Сформована у роботі концепція може розцінюватись як додаткова
теоретична основа для побудови диференційованих лікувальних програм ХП
із включенням ербісолу, пилку квіткового та інших лікувальних засобів
подібного спрямування з метою оптимізації результатів лікування.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена схема
диференційованого призначення ербісолу та пилку квіткового у хворих на
ХП із супутнім ураженням гастродуоденальної та гепатобіліарної системи.
Визначені клінічні, лабораторні та інструментальні критерії ефективності
призначення ербісолу та пилку квіткового при ХП в залежності від
варіанту перебігу. Доведено, що пилок квітковий є більш ефективним у
хворих із значними зрушеннями про- та антиоксидантної системи крові та
при анемічному варіанті ХП, ербісол – при більш значимих імунологічних
порушеннях, виразніших клінічних проявах супутньої патології системи
травлення. Клініко-патогенетично обґрунтована схема призначення ербісолу
(інформаційний лист „Використання ербісолу в лікуванні хворих на ХП”) та
пилку квіткового у хворих на ХП (інформаційний лист „Використання пилку
квіткового у лікуванні хворих на ХП”). Проведені дослідження дозволили
розробити, науково обґрунтувати та апробувати методику диференційованого
використання пилку квіткового та ербісолу у хворих на ХП, що сприяло
підвищенню ефективності лікування, збільшенню тривалості ремісії,
зниженню частоти рецидивів та покращенню якості життя хворих Результати
дисертації впроваджені в практику лікувально-профілактичної роботи
Чернівецької обласної клінічної лікарні м. Чернівці, Хмельницької
обласної лікарні, обласної лікарні м. Миколаєва. Наукові розробки та
матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі кафедр
терапевтичного профілю, патологічної фізіології Буковинського державного
медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений
патентно-інформаційний пошук і аналіз джерел за темою дисертації. Разом
із науковим керівником визначено мету та завдання дослідження. Особисто
розроблено програму та відібрано методики дослідження, проведено
клінічне обстеження усіх хворих, формування груп обстеження, вибір та
призначення лікування, динамічні спостереження. Здійснена оцінка та
обробка усіх результатів додаткових обстежень, виконана статистична
обробка первинного матеріалу, аналіз та узагальнення даних, оформлення
роботи. Разом із науковим керівником сформульовані основні положення
дисертації та зроблені висновки, науково обґрунтовані практичні
рекомендації, оформлена дисертаційна робота, підготовлені до друку
наукові праці (особисто та із співавторами) та виступи на наукових
конференціях.

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертації викладено на: 78, 79,
80 та 81 наукових конференціях співробітників Буковинської медичної
академії (Чернівці, 2001, 2002, 2003, 2004); 6-му з’їзді Всеукраїнського
лікарського товариства (Чернівці, 2001), ІV міжнародній
науково-практичній конференції з народної та нетрадиційної медицини
(Київ, 2002), науково-практичній конференції з міжнародною участю
„Клінічна фармакологія метаболічних коректорів та взаємодія ліків у
клінічній практиці” (Вінниця, 2002), ІІ з’їзді апітерапевтів України
„Апітерапія: погляд у майбутнє” (Харків, 2002), Всеукраїнській
науково-практичній конференції „Здобутки і перспективи клінічної терапії
та ендокринології” (Тернопіль, 2004).

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертації викладені у
11 наукових публікаціях, серед яких 3 статті у фахових журналах, 1
деклараційний патент України на винахід, 2 інформаційних листи, 5 тез у
збірниках наукових конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Робота складається зі вступу, огляду
літератури, викладу основних методик дослідження; розділів власних
досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків,
практичних рекомендацій, покажчика літератури, додатків. Дисертацію
викладено на 214 сторінках друкованого тексту, ілюстровано 48 таблицями,
50 рисунками. Перелік використаних джерел налічує 282 джерела, з них 184
кирилицею і 98 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Обстежено 136 осіб. Середній вік у
вибірці становив 32,54+1,47 років. За статтю хворі розподілились
наступним чином: 34,05% – чоловіки, 66,95% – жінки. Зважаючи на
необхідність проведення комплексної оцінки, було відібрано чотири групи
дослідження. Перша група – хворі на ХП, яким призначалось стандартне
лікування, та додатково ербісол по 2 мл дом’язово щоденно, у вечірні
години, впродовж 20 днів (основна група А – 44 хворих, з них 34 – із
супутніми ураженнями системи травлення та 10 – без супутніх уражень
системи травлення). Друга група – хворі на ХП, яким призначалось
стандартне лікування та пилок квітковий (ПК) в дозі 1 столова ложка в
50-70 мл теплої кип’яченої води за 10-15 хв. до їди ранком і в обід
впродовж також 20 днів (основна група Б – 40 пацієнтів, з них 38 із
супутніми ураженнями системи травлення та 12 – без супутніх уражень
системи травлення). Третя група – хворі на ХП, яким призначалось
стандартне лікування (контрольна група – 30 осіб) та четверта група –
практично здорові особи (12), у яких був визначений спектр біохімічних
показників у сироватці крові. Дизайн дослідження був сформований за
типом випадок-контроль відповідно до рекомендацій клінічного дослідження
препаратів GСP та GMP. Крім того, частково нами був використаний
аналітичний дизайн із одномоментним зрізом для формування вибірки. Усі
групи були сформовані репрезентативно за віком, статтю та клінічними
проявами основного і супутніх захворювань.

Комплексне обстеження хворих включало клінічне обстеження із заповненням
карти поглибленого вивчення анамнезу. Усім хворим проводили
загальноклінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові. У цільній
крові хворих та практично здорових осіб визначали показники про- та
антиоксидантних систем: активність каталази, глутатіонпероксидази, рівні
церулоплазміну, малонового діальдегіду (МДА), відновленого глутатіону,
дієнових кон’югат, молекулярних продуктів пероксидного окислення білків.
Визначення параметрів окислювальної модифікації білків (ОМБ) плазми
крові проводили за І.Ф.Мещишеним (1992), малонового діальдегіду – за
Ю.А.Владимировим, О.І.Арчаковим (1972), дієнових кон’югатів за
І.А.Волчегорським і співавт. (1989), глутатіону відновленого в цільній
крові та активності глутатіонпероксидази – за О.В.Травіною (1955) в
модифікації І.Ф.Мещишена і І.В.Петрової (1988), каталази – за
М.А.Королюк та Л.І.Івановою (1988) і церулоплазміну в плазмі крові – за
методом Ревіна (2000). Імунологічне дослідження крові проводили у
імунологічній та імунохімічній лабораторіях Чернівецького обласного
медико-діагностичного центру за стандартними методиками. Визначали вміст
у периферійній крові Т-лімфоцитів (Е-РУК), активних Т-лімфоцитів
(А-Е-РУК), Т-супресорів (Тs), Т-хелперів (Тh), співвідношення
Т-хелпери/Т-супресори, В-лімфоцитів (ЕАС-РУК), фагоцитарну активність,
фагоцитарне число, НСТ-тест спонтанний та стимульований, рівень
циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), рівень імуноглобулінів класів М,
А, G за традиційними методами розеткоутворення та радіальної дифузії за
Манчині. З метою верифікації діагнозу супутньої патології
гастродуоденальної та гепатобіліарної зони, окрім клінічного обстеження
та даних картки амбулаторного хворого, проводили
езофагогастродуоденофіброскопію, використовували зондовий метод
(шлунковий та біліарний вміст), інтрагастральну рН-метрію за
В.М.Чорнобровим (1989), ультрасонографічне дослідження печінки та
жовчовивідних шляхів. Статистичний аналіз проводили у програмах SPSS for
Windows 8.0.0 (SPSS Inc., 1989-1997) та STATISTICA for Windows 5.1 (©
StatSoft Inc., 1984-1996). Застосовували наступні види аналізу даних:
варіаційний аналіз (дескриптивна статистика), кореляційний аналіз за
критерієм Пірсона, оцінка вірогідності різниці середніх значень у
групах за t-тестом. Для даних з альтернативними типами розподілу
користувались непараметричними статистичними методами. Для визначення
факторів ризику користувались епідеміологічною чотирипольною таблицею із
визначенням сили асоціацій за показниками відносного ризику та
відношення шансів.

Результати власних досліджень та їх обговорення. У обстежених хворих
визначались наступні синдроми ХП: больовий (58,06%), фебрильний
(70,16%), дизуричний (73,38%), астенічний (100%), набряковий (2,41%),
гіпертензивний (33,87%), анемічний (14,51%). Лабораторні дані вказували
на наявність у обстежених хворих сечового, синдрому артеріальної
гіпертензії, бактерійурії тощо. У 76,59% обстежених нами хворих на ХП
мали місце супутні ураження системи травлення. У 6 пацієнтів (5 –
молодого віку, 1 – зрілого віку) діагноз був виставлений вперше при
поглибленому обстеженні при даній госпіталізації (5,88%). 96 хворих
(94,12%) хворіли на вказані захворювання від 2-х до 15 років.

Хронічний гастрит визначено у 11,76% пацієнтів, хронічний
гастродуоденіт – у 61,67%, хронічний панкреатит – у 8,82%, хронічний
холецистит – у 55,88%, хронічний реактивний гепатит – у 10,78% та
хронічний дискінетичний коліт в 1,76% випадків. Слід зазначити, що майже
в кожного з них було по 2 захворювання системи травлення. Найчастіше
відмічались поєднання патології гастродуоденальної (гастрит,
гастродуоденіт) та біліарної систем (холецистит, дискінезія
жовчовивідних шляхів). Рідше зустрічались потрійні поєднання: гастро- та
холецистопатії з ентеро-колопатіями (хронічні коліти, синдром
подразненої товстої кишки з нестійкими випорожненнями зі схильністю до
послаблення, у більшості випадків – медикаментозно індуковані, переважно
тривалою антибактеріальною терапією ХП) – 15,68% випадків. У 3-х
пацієнтів встановлено хронічний гастродуоденіт, холецистит, реактивний
гепатит та коліт. Відмічено, що із зростанням віку хворих, тривалості
основного захворювання зростала частота та торпідність патології системи
травлення, що може бути зумовлене як віковою схильністю до цих
захворювань, так і медикаментозними ураженнями шлунково-кишкового тракту
при лікуванні загострень пієлонефриту. Про роль останнього фактора
свідчить вища частота поєднаних уражень системи травлення із частими та
тривалими рецидивами пієлонефриту. Патологія системи травлення
проявлялась явищами помірного загострення (41,07%) або нестійкої ремісії
(58,92%). Слід зазначити, що, згідно з аналізом даних медичної
документації з попередніх етапів лікування загострень ХП,
медикаментозної чи не медикаментозної належної уваги до корекції уражень
системи травлення не було. За структурою клінічних синдромів виявили:
больовий (56,86%), диспепсичний (82,35%), астеновегетативний синдром
(100%), зниження апетиту (74,50%), вегетативні розлади (61,76%). Вони
визначались у хворих в різному ступені залежно від віку. Геморагічний,
набряковий, синдроми гіперспленізму, цитолізу були відсутніми.

При вивченні кислотоутворювальної функції шлунка встановлено переважання
гіперацидних та нормоацидних станів. У 1/3 хворих було помірно
підвищеним шлункове кислотоутворення (рН=1,3-1,5 – 35,29% випадків),
помірно знижене – у 26,47% випадків (рН=2,3-3,5) та не змінене у 36,27%
хворих (рН=1,6-2,2). При ультрасонографічній оцінці моторної функції
жовчного міхура у 78,4% хворих визначено порушення скоротливої функції
жовчного міхура (гіпо- та гіпермоторні дискінезії, ознаки хронічного
холециститу тощо).

При дослідженні системи крові у 14,70% випадків у обстежених пацієнтів
відмічено наявність анемічного синдрому, у 37,25% – зміщення
лейкоцитарної формули вліво та у 19,60% – підвищення ШОЕ.

За проведеними імунологічними тестами І-ІІ рівнів у хворих на ХП із
супутніми ураженнями системи травлення встановлено зміни клітинної та
гуморальної ланок імунітету та неспецифічної резистентності. Так, у
хворих на ХП із супутніми ураженнями системи травлення встановлено
вірогідне зниження (порівняно із контрольною групою здорових) рівня
Т-активних лімфоцитів (до 20,59±1,38 %), Т-хелперів (до 19,26±1,19 %),
імунорегуляторного індексу (до 1,32±0,12) (pE @ b d - 8 ? ? 1/4 1/4 3/4 Oe O ue th x z Yовий, больовий, дизуричний синдроми змінювались майже однаково, як у контрольній, так і основній групах. Відмічено також прискорення регресу клінічних проявів уражень системи травлення у хворих основної групи. Так, в них значно знизилась загальна частота виявлення клінічних синдромів з боку органів травлення (-34%), у той час як у хворих контрольної групи частота виявлення знизилась на -27% (p0,05). Отже,
застосування пилку квіткового в комплексному лікуванні хворих на ХП із
супутніми ураженнями гастродуоденальної та гепатобіліарної систем є
доцільним, оскільки сприятливо впливає на загальну симптоматику
захворювання, особливо реституцію порушеної рівноваги про- та
антиоксидантної систем організму.

Якщо до лікування в імунограмі визначали зниження кількості Т-лімфоцитів
за рахунок Т-хелперів, то після лікування із застосуванням ПК визначено
тенденцію до нормалізації вказаних показників. Зросла загальна кількість
Т-лімфоцитів (індекс стимуляції – 15,06%, тоді як в контрольній групі –
9,91 %), кількість Т-хелперів (індекс стимуляції – 8,93, тоді як в
контрольній групі індекс інгібування – -21,24, p0,05) порівняно із
показниками до лікування, або без вірогідної різниці із показниками
контрольної групи. Після застосування ПК вірогідно підвищувалась
фагоцитарна активність. Щодо показників тесту із нітросинім тетразолієм,
то в основній групі, порівняно з групою контролю вірогідно змінювались
показники стимульованого НСТ-тесту та, відповідно, резерву бактерицидної
активності клітин крові. Спонтанний НСТ-тест змінювався невірогідно.
Так, індекс стимуляції в основній групі хворих для НСТ-тесту
стимульованого становив 78,5%, тоді як в контрольній групі – 25,53%
(p0,05) та
кольорового показника (з 0,77±0,04 до 0,81±0,03; р>0,05) були
невірогідними, тобто, корекція якісних параметрів крові вимагає,
ймовірно, тривалішого застосування цього оздоровчого засобу. Це
узгоджується з експериментальними і клінічними науковими повідомленнями
цього плану. Реалізація запропонованих комплексів впродовж 18-20 днів
показала, що в контрольній групі покращення рівня окислювальної
модифікації білків та церулоплазміну є недостовірними. В основній А і Б
групах відбулося вірогідне покращення досліджуваних показників, як до
лікування, так і в порівнянні з контрольною групою. Більш помітно
нормалізуючим є вплив ПК на показники церулоплазміну та малонового
альдегіду, однак порівняно з ербісолом ця різниця не є вірогідною. Отже,
можна підтвердити сильну антиоксидантну дію ербісолу й пилку квіткового.
Потужніша апетит збуджувальна дія останнього та помірна прибавка в масі
тіла хворих поряд з покращенням показників крові може бути доказом вищих
анаболічних та антианемічних його властивостей. Встановлено, що у
пацієнтів, які отримували ербісол, частота рецидивів ХП була знижена в
1,25 разів, тривалість ремісії була довшою в 1,4 рази, а потреба в
повторних госпіталізаціях знижена в 1,5 рази порівняно із контрольною
групою. Подібні результати були отримані при використанні ПК.

Таким чином, проведене нами дисертаційне дослідження дало можливість
обґрунтувати необхідність включення лікарського препарату ербісол та
біологічної активної добавки пилок квітковий в лікувальний комплекс у
хворих на ХП із супутніми ураженнями системи травлення. Отримані
результати, дозволяють рекомендувати до широкого застосування ербісол та
пилок квітковий при зазначеній мікст-патології з метою оптимізації
лікування на стаціонарному та амбулаторно-поліклінічному етапі.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення
актуальної наукової задачі – підвищення ефективності лікування хворих на
ХП із супутніми ураженнями гастродуоденальної та гепатобіліарної систем
шляхом застосування ербісолу та пилку квіткового у комплексній терапії
цієї патології.

1. Серед обстежених хворих на ХП у 76,59% виявляються хронічні супутні
ураження системи травлення (гастрити, гастродуоденіти, холецистити,
рідше – панкреатит, коліт, реактивний гепатит), нерідко поєднані, у
стані нестійкої ремісії або помірного загострення. Супутні захворювання
системи травлення обтяжують перебіг ХП, посилюють імунні зрушення в
організмі та знижують ефективність лікувально-профілактичних заходів на
стаціонарному та амбулаторно-поліклінічному етапах. Загострення ХП
супроводжується значними змінами імунної системи, процесів
вільнорадикального окислення ліпідів, окислювальної модифікації білків
та антиоксидантного захисту в крові. Порушення імунної системи та
процесів вільнорадикального окислення ліпідів, окислювальної модифікації
білків та антиоксидантного захисту у хворих на ХП із супутніми ураження
системи травлення є подібними, але більш вираженими.

2. У хворих на ХП із супутніми ураженнями системи травлення
спостерігається порушення імунного захисту І-ІІ рівня (зниження рівня
Т-активних лімфоцитів до 20,59±1,38 % (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020