.

Комплексне лікування ускладненого сечостатевого хламідіозу у жінок доксицикліном у поєднанні із вобензимом (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
146 3060
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРМАТОЛОГІЇ ТА ВЕНЕРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

МЕЛЬНИК ОКСАНА ПЕТРІВНА

УДК 616.08+616.97-055.2+615.355+615.33

Комплексне лікування ускладненого сечостатевого хламідіозу у жінок
доксицикліном у поєднанні із вобензимом

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Івано-Франківській державній медичній академії МОЗ
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор,

Буянова Олександра Василівна

Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України

завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Мавров Генадій Іванович

Інститут дерматології та венерології АМН України, м.Харків

завідуючий відділенням венерології;

кандидат медичних наук, доцент

Савоськіна Вікторія Олександрівна

Харківська державна медична академія

післядипломної освіти МОЗ України,

доцент кафедри дерматовенерології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
МОЗ України, кафедра шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем
СНІДу, м. Київ.

Захист відбудеться “11” травня 2005р. о 12.00 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Інституті дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

Автореферат розісланий “30” березня 2005 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, ст. н. с.
Бондаренко Г.М.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема хламідійних захворювань геніталій належить
до числа важливих завдань сучасної медицини, в розробці якої зацікавлені
представники різних спеціальностей: дерматовенерологи,
акушер-гінекологи, інфекціоністи, лікарі – лаборанти, неонатологи,
організатори охорони здоров’я. Венеричні захворювання, серед яких одне
із провідних місць належить хламідіозу, становлять на сьогоднішній день
особливу медико – соціальну проблему, яка має загальнонаціональне
значення. Гострота цієї проблеми визначається відчутним “помолодінням”
контингенту пацієнтів та абсолютним ростом захворюваності (І.І. Мавров,
2002; Г.І. Мавров, 2000).

За даними досліджень, сечостатевим хламідіозом хворіють від 30% до 60%
жінок і більше 50% чоловіків (Л.Д. Калюжна, 1999) із запальними
ураженнями сечостатевого тракту і запальними захворюваннями малого тазу.
Ці збудники вражають людей в період найбільшої статевої активності і
нерідко викликають ускладнення. Серед яких є порушення репродуктивних
функцій (Є.Г. Захарян, В.П. Федотов, 2001; Ю.А. Бажин, 1996; І.І.
Мавров, 1992), безпліддя (А.М. Савічева, М.А. Башмакова, 1998; В.А.
Лісеєва, 1989) у жінок і чоловіків, ураження плоду (Д.В. Лаврова, 1997),
немовлят (Л.Н. Тарасова, 1994) і дітей (В.П. Федотов, 2002) різного
віку, а також ранні і пізні аборти, мимовільні викидні (A. Hossain,
1990), мертвонароджуваність, народження дитини із дефектами розвитку.

За останні роки все більше уваги приділяється імунопатогенезу
сечостатевого хламідіозу. Вивчення останнього дозволяє досягнути
максимально ефективного та раціонального вибору лікування, надаючи
перевагу препаратам, які можуть впливати на збудники та ті, чи інші
ланки патогенезу, що вимагають корекції.

Порушення в системі імунітету при ускладненому сечостатевому хламідіозі
дають підстави для подальшого пошуку нових ефективних методів корекції
імунних змін та запального процесу. Доцільним є пошук нових препаратів
із відсутнім антагоністичним впливом на лікарські засоби, що
застосовуються для лікування сечостатевого хламідіозу, а також які
викликали б якомога менше побічних ефектів і якнайбільший відсоток
клінічного і лабораторного виліковування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась в рамках наукової тематики 2001–2004 – “Розробка нових
методів діагностики і лікування нейродерматозів, псоріазу та
сечостатевої інфекції” (№ 0104U008450) кафедри
шкірних та венеричних хвороб ІФДМА. Дисертант вивчала стан Т-клітинного
імунітету (CD-3, CD-4, CD-8) та цитокінів (інтерлейкінів – 2, 3, 4, 6)
при ускладненому сечостатевому хламідіозі, а також розробляла та
виконувала клінічну апробацію нових патогенетично обґрунтованих методів
лікування хворих жінок на ускладнений сечостатевий хламідіоз.

Мета дослідження – підвищення ефективності лікування хворих жінок на
ускладнений сечостатевий хламідіоз на основі вивчення імунного статусу,
клініко-патогенетичних особливостей перебігу, розробки та впровадження
патогенетично обгрунтованих методів терапії.

Задачі дослідження.

Для досягнення сформульованої мети поставлено наступні задачі:

1. Провести клініко – лабораторне дослідження хворих жінок на
ускладнений сечостатевий хламідіоз до лікування та на 30-й день після
лікування за нашою методикою та традиційною терапією (ТТ);

2. Дослідити показники імунного статусу і цитокінів із врахуванням
динаміки лікування;

3. Розробити ефективний комплексний, патогенетично обгрунтований метод
лікування хворих жінок на ускладнений сечостатевий хламідіоз;

4. Впровадити розроблений метод лікування хворих жінок на ускладнений
сечостатевий хламідіоз в практику дерматовенерологічних закладів
області.

Об’єкт дослідження – 128 жінок, хворих на ускладнений сечостатевий
хламідіоз та 25 практично здорових жінок, які розділені на групи.

Предмет дослідження – слизова оболонка уретри, цервікального каналу,
вульви, імунологічні показники у хворих жінок із ускладненим
сечостатевим хламідіозом до лікування і на 30-й день після лікування за
нашою методикою та традиційною терапією (ТТ).

Методи дослідження:

1. Клінічне обстеження хворих жінок на ускладнений сечостатевий
хламідіоз (скарги, анамнез захворювання, статевий анамнез, анамнез
життя, об’єктивне обстеження).

2. Загально-клінічні лабораторні обстеження (загальний аналіз крові,
загальний аналіз сечі та копрограма).

3. Виявлення морфологічних структур хламідій у досліджуваному матеріалі,
забарвленому за Романовським – Гімзе (до лікування та на 30-й день після
лікування за нашою методикою та традиційною терапією (ТТ)).

4. Виявлення антигенів хламідій у жінок у зішкрібних препаратах слизових
оболонок уретри і цервікального каналу, методом ПІФ (до лікування та на
30-й день після лікування за нашою методикою та традиційною терапією
(ТТ)).

5. Визначення рівня ?gG, М, до Chlamydia trachomatis за допомогою методу
ІФА (до лікування та на 30-й день після лікування за нашою методикою та
традиційною терапією (ТТ)).

6. Визначення кількості загальних Т-лімфоцитів (CD-3), Т-хелперів
(CD-4), Т-супресорів (CD-8) за допомогою імунофлюоресцентної реакції (до
лікування і на 30-й день після лікування за нашою методикою та
традиційною терапією (ТТ)).

7. Визначення рівнів ІЛ-2; -3; -4; -6 (до лікування та на 30-й день
після лікування за нашою методикою та традиційною терапією (ТТ)) методом
імуноферментного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено комплексне обстеження
жінок із хронічною рецидивуючою хламідійною інфекцією, встановлено
поліморфізм клінічної симптоматики та ускладнень при даному
захворюванні.

Встановлено порушення продукції найважливіших регуляторів антиген-
специфічної імунної відповіді цитокінів IL-2, IL-3, IL-4 та IL-6 з
пригніченням проліферації та зниження функціональної активності
Т-хелперів 1 і 2 типів при хронічному сечостатевому хламідіозі.

Показано, що в наслідок зниження рівня IL-2 в 1,52 рази пригнічується
продукція цитокінів, проліферація і диференціювання Т-лімфоцитів;
цитотоксичність Тcyt-лімфоцитів; проліферація і
диференціювання В-лімфоцитів; мікробоцидну і цитотоксичну активність і
продукцію цитокінів моноцитами. Порушується біосинтез IgM і IgG
В-лімфоцитами.

Вперше в комплексі показано підвищення рівнів:

– IL-6 в 3,35 рази, що свідчить про посилену проліферацію і
диференціювання В-лімфоцитів, синтез і секрецію імуноглобулінів та
проліферацію і диференціювання цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD-8);

– протизапального IL-4 в 1,55 рази, який вказує, як на загострення, так
і на хронізацію гострого запального процесу та його вираженість. IL-4
посилює: диференціювання ТН-0-лімфоцитів у ТН-2-клітини; гуморальну
імунну відповідь опосередкованою участю ТН-2-лімфоцитів; диференціювання
цитотоксичних Т-лімфоцитів. З другого боку, IL-4 пригнічує звільнення
цитокінів із активованих моноцитів та продукцію IL-2 ТН-1-лімфоцитами;

– IL-3 в 1,33 рази, який може мати вплив на дозрівання Т-лімфоцитів, на
проліферацію та фагоцитарну активність макрофагів.

Розроблено оригінальний метод комплексного лікування хворих жінок із
хронічною рецидивуючою сечостатевою хламідійною інфекцією доксицикліном
у поєднанні із вобензимом, гепатопротектором – дарсілом та місцевою
терапією за допомогою свічок із метронідазолом.

Практичне значення одержаних результатів. Для закладів охорони здоров’я
венерологічного профілю запропоновано патогенетично обґрунтований,
безпечний у використанні, з відсутніми побічною дією та ускладненнями
метод лікування хворих жінок на хронічний сечостатевий хламідіоз.

Проведені дослідження дозволили встановити, що застосування розробленої
нами методики лікування хронічного сечостатевого хламідіозу призводить
до більш швидкої позитивної клінічної динаміки перебігу захворювання,
нормалізації клітинної та гуморальної ланок імунологічної резистентності
організму.

Розроблений метод лікування ускладненого сечостатевого хламідіозу
доступний для широкого впровадження в практику венерологічних закладів
області. Проведені дослідження дадуть змогу практичним лікарям поглибити
знання про участь гуморальної та клітинної ланок імунітету в розвитку та
перебігу хронічного сечостатевого хламідіозу. Розроблений метод
лікування впроваджений у роботу Івано-Франківського обласного
дерматовенерологічного диспансеру, Коломийського міжрайонного
дерматовенерологічного диспансеру Івано-Франківської області, Калуського
районного дерматовенерологічного диспансеру Івано-Франківської області,
поліклінічного та стаціонарного дерматовенерологічних відділень
Снятинської центральної районної лікарні Івано-Франківської області,
навчальний процес кафедри шкірних та венеричних хвороб ІФДМА.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою працею здобувача.
Автором особисто сформульовано мету та задачі дослідження, проведено
аналіз літератури із даної проблеми, виконано інформаційний пошук.
Самостійно здійснено підбір груп хворих жінок, проведено клінічні,
серологічні та імунологічні дослідження, статистичну обробку і аналіз
результатів дослідження, оформлено дисертаційну роботу, підготовлені до
друку результати дослідження. Висновки та практичні рекомендації на
основі виконаних досліджень сформульовані автором разом із науковим
керівником.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження
доповідались та обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Косметологія-складова дерматології” (Київ, квітень-2003),
VII Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених
(Тернопіль, травень-2003), науково-практичній конференції “Актуальные
вопросы дерматовенерологии и косметологии” (Одеса, червень-2003), 58
науково-практичній конференції студентів і молодих вчених НДУ
ім.О.О.Богомольця з міжнародною участю “Актуальні проблеми сучасної
медицини” (Київ, жовтень-2003), обласній науково-практичній конференції
лікарів – дерматовенерологів (Івано-Франківськ, 2003; 2005); науковій
конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю (Вінниця,
березень-2004); 66-ій заключній науковій конференції “Актуальные вопросы
клинической, экспериментальной, профилактической медицины и
стоматологии” (Донецьк, квітень-2004).

На засіданні Апробаційної ради Івано-Франківської державної медичної
академії від 25. 06. 2004 (протокол № 1) заслухано доповідь дисертанта
за матеріалами роботи. Рішенням Ради відзначено, що дисертація
відповідає вимогам ВАК і може бути подана до Спеціалізованої вченої ради
за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 22 наукові праці,
серед них 11 статей (6 у моноавторстві) у фахових виданнях, які
рекомендовані ВАК України та 7 – у матеріалах конференцій. Подано заяву
№ 20040503474 від 11.05.2004р. на видачу деклараційного патенту України.
Оформлено 3 інформаційні листки та 1 раціоналізаторську пропозицію.
Зміст опублікованих праць достатньо повно висвітлює основні результати
проведених здобувачем досліджень, їх актуальність та значення для
медицини.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена
українською мовою на 202 сторінках машинописного тексту. Робота
складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів
дослідження, п’яти розділів власних досліджень, аналізу та обговорення
одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку
використаних джерел (загальна кількість – 301, із них 232 – кирилицею,
69 – латиною), додатків; ілюстрована 23 таблицями (3 із них займають по
2 сторінки та 2 – цілу сторінку) та 30 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під нашим спостереженням знаходилось
128 хворих жінок на ускладнений сечостатевий хламідіоз та 25 практично
здорових жінок. Обстеження хворих жінок здійснювали за загальноприйнятою
методикою. Клінічне обстеження полягало у з’ясуванні скарг, анамнезу
захворювання, статевого анамнезу, анамнезу життя, об’єктивного
обстеження. Із лабораторних обстежень ми використовували: загальний
аналіз крові, загальний аналіз сечі та копрограму.

Для виключення венеричних хвороб та інших ЗПСШ проводились наступні
обстеження: виявлення Mycoplasma hominis та Ureaplasma urealyticum
методом прямої імунофлюоресценції (ПІФ); для виявлення блідої трепонеми
використовували реакцію зв’язування комплементу (РЗК) (реакція
Вассермана – RW); виявлення гонококів у досліджуваному матеріалі (мазку)
забарвленому метиленовим синім та модифікованим методом Грама
мікроскопічним методом; виявлення цитомегаловірусних антитіл за
допомогою імуноферментного аналізу (ІФА); обстеження на токсоплазмоз
методом ІФА; виявлення піхвової трихомонади в досліджуваному матеріалі
методом мікроскопії; ідентифікація ВПГ ІІ типу проводилась
імунофлюоресцентним методом; цитологічним методом (звичайна мікроскопія)
виявляли піхвову гарднериллу в нативних препаратах забарвлених за
Грамом.

Для діагностики сечостатевої хламідійної інфекції використовувались
наступні методи:

Виявлення морфологічних структур хламідій в досліджувальному матеріалі,
забарвленому за методом Романовського – Гімзе. Метод індикації хламідій
в уражених клітинах передбачає виявлення цитоплазматичних включень, що
утворюються хламідіями, шляхом фарбування збудника за методом
Романовського – Гімзе.

2. Виявлення антигенів хламідій методом ПІФ. Суть методу полягає у
з’єднанні мічених флюорохромом антитіл зі специфічним антигеном і
спостереженні продукту реакції при люмінісцентній мікроскопії.

3. Дослідження титрів антитіл до Chlamydia trachоmatis в сироватці
крові хворих жінок. Метод оснований на взаємодії хламідійного антигену,
адсорбованих на поверхні лунок полістиролових планшетів із
імуноглобулінами класу M, G (IgM, IgG) у сироватках крові людини.
Дослідження проводили на аналізаторі за допомогою наборів реагентів
“ХламіБест-IgG-стріп” (Набір для ІФА ЗАТ (Вектор-Бест, Росія).

Ключова роль у патогенезі персистуючої хламідійної інфекції мають
імунопатологічні механізми. Захист від хламідій залежить від
субпопуляції Т-лімфоцитів, які продукують різні цитокіни. Тому, для
більш глибокого розуміння процесу міжклітинної кооперації у процесі
формування запального вогнища вивчали рівні у сироватці крові ряду
цитокінів (ІL-2; ІL-3; ІL-4; ІL-6) у хворих жінок на ускладнений
сечостатевий хламідіоз. Титри цитокінів визначали методом
імуноферментного аналізу на аналізаторі за допомогою наборів реагентів
“ProCon ІL-2”, “ProCon ІL-3”, “ProCon ІL-4”, ProCon ІL-6” (ЗАТ
“Протеиновый контур”, Росія). В основі методу лежить принцип зв’язування
цитокінів, які є в досліджуваному біологічному субстраті, специфічними
антитілами.

Вивчення кількості субпопуляцій Т-клітинного імунітету у обстежуваних
жінок за допомогою непрямого варіанту імунофлюоресцентного методу за
допомогою моноклональних антитіл (МКАТ) до CD-3, CD-4, CD-8 (Інститут
експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Кавецького,
Україна).

Статистичну обробку отриманих результатів дослідження проводили на ІВМ
РС Pentium-ІІІ, 600Гц із використанням стандартного пакету
“MikrosoftOffice 200”. Обчислювали середні значення по кожному з
показників, що вивчались, стандартні відхилення та похибки.
Достовірність різниці значення між незалежними величинами визначали за
допомогою t-критерія Ст’юдента, між залежними величинами – за допомогою
критерія Вілкоксона; для об’єктивного судження про ступінь вірогідності
отриманих результатів дослідження застосовували варіаційно-статистичний
метод. Для визначення сили зв’язку між величинами використовували
кореляційний аналіз.

Результати дослідження та їх обговорення.

Всі обстежені хворі жінки були розділені на клінічні групи в залежності
від методів лікування:

– І (основна) група – до якої входили 64 хворих жінок, яким
застосовували розроблену нами методику лікування ускладненого
сечостатевого хламідіозу, яка включала поєднання поліензимного препарату
– вобензим і антибіотика – доксициклін, а також гепатопротектора –
дарсіл і місцевого використання – гравагіну;

– ІІ (додаткова) група, у якій хворі отримували лікування з
використанням тільки традиційної терапії (ТТ) (64 хворих);

Клінічні групи (І і ІІ) обстежених хворих жінок були однаковими.

– Контрольна група (КГ), яка включала 25 практично здорових жінок.

Клініко-лабораторне обстеження проводилось до лікування (1-2-й день
звернення) та після курсу лікування (30-й день). Діагноз хламідіозу
виставлявся на підставі типового клінічного симптомокомплексу,
тривалості захворювання не менше шести місяців, позитивних результатів
лабораторного дослідження, зокрема методу прямої імунофлюоресценції,
методу імуноферментного аналізу та цитологічного за Романовським –
Гімзе. З метою стандартизації збору анамнестичних даних, скарг хворого,
об’єктивного обстеження та лабораторних даних складено карту обстеження
хворої.

Серед обстежених хворих жінок домінувала група із хламідіозом, до складу
якої входило 100 осіб, що склало 78,12% та вікова група 21-30 років, яка
складалася із 92 (71,87 %) пацієнтів. Із загостренням хронічного
перебігу було 94 (73,44%) та із фазою ремісії – 34 (26,56%) жінки.
Найбільша тривалість хронічного запального процесу становила 2 роки і
більше та була у 72 (56,25%) жінок.

При аналізі клінічних симптомів найчастіше мали місце гіперемія
цервікального каналу шийки матки у 98,44% випадків, та у всіх обстежених
хворих жінок були виділення із геніталій, зокрема, у 64,06% – скупі
слизисті виділення, а масивні слизисті – у 35,94% жінок. У більшої
половини (57,81%) обстежених жінок при огляді шийки матки у
гінекологічних дзеркалах спостерігаються ерозії навколо зовнішнього
отвору каналу шийки матки. На фоні гіперемії шийки матки у 41,41%
обстежених жінок спостерігався її набряк. Найрідше при обстеженні
зустрічались гіперемія піхви – у 20,31% жінок. Спостерігалась наявність
дизуричних явищ, при аналізі яких виявлено наступне: найчастішим
симптомом були поклики на сечопуск у 43,75% хворих, а також болючість
при сечопуску в 28,91% жінок і частий сечопуск – у 19,53% випадків. У
хворих жінок був наявний болевий синдром, серед якого були тягнучі болі
в низу живота у 67,97% випадків, а у 56,25% – тягнучі болі в ділянці
промежини. Інші симптоми розподілялись таким чином: свербіння промежини
у 43,75% жінок, відчуття печіння в ділянці промежини у 39,06% хворих та
періодична болючість у ділянці промежини у 14,84% випадків.

У 37,5% обстежених нами жінок на ускладнений сечостатевий хламідіоз
виявлено безпліддя. Серед них встановлено у 7,81% жінок було первинне
безпліддя, а вторинне – у 29,69% обстежених жінок. Іншим численним
ускладненням у 30,47% жінок виявлено викидні. Інші – розподілились у
наступному порядку: у 19,53% хворих жінок спостерігались хронічні
абдомінальні болі, у 12,5% – ектопічна вагітність. Структурний аналіз
ектопічної вагітності наступний: 8,59% жінок мали трубну вагітність і
3,91% – із яйниковою ектопічною вагітністю. Із черевностінковим видом –
хворих жінок не було.

Цікавим спостереженням при обстеженні хворих жінок на ускладнений
сечостатевий хламідіоз були розлади статевої функції у формі зниження
лібідо у 30,47% жінок, гіпо- аноргазмії – у 43,75%, болючості при
статевому акті у 22,66% та невротичні симптоми були у 43,75% обстежених
нами жінок.

Нами доведено, що у обстежених хворих жінок ускладненим сечостатевим
хламідіозом наявний запальний процес хламідійної етіології. Отже, ми
спостерігали достовірне збільшення в периферійній крові хворих жінок
кількості лейкоцитів, паличко-ядерних і сегменто-ядерних нейтрофілів,
лейкоцитарні індекси (ІНМ та ІЛМ), лімфоцитів та ШОЕ, а також достовірно
незначну різницю між кількістю моноцитів.

Визначали рівень антитіл (IgM, IgG) до Chl. trachomatis за методом ІФА:
із найбільшим відсотком були наступні результати виявлення IgM:
позитивний (32,81%), різкопозитивний (30,47%) та слабопозитивний
(22,66%). Інші – сумнівний (11,72%) та від’ємний (2,34%) мали незначний
відсоток; результати виявлення IgG були у наступній послідовності:
різкопозитивний – (7,03%), позитивний – (25,00%), слабопозитивний –
(22,66%), сумнівний – (31,25%), від’ємний – (14,06%).

У всіх обстежених хворих жінок виявлено за методом ПІФ антигени хламідій
(100%), у 100 (78,12%) осіб – тільки хламідій, у 14 (10,94%) – хламідії,
мікоплазми та уреаплазми, у 2 (1,56%) – хламідії та уреаплазми, а також
у 12 (9,38%) – хламідії та інші збудники сечостатевої інфекції.

При обстеженні хворих та осіб контрольної групи використовували
цитологічний метод за Романовським – Гімзе для виявлення морфологічних
структур в досліджуваному матеріалі (зішкріб із уретри і/або
цервікального каналу). Нами встановлено, що у 87 хворих жінок, які
становили 67,97% було виявлено позитивний результат дослідження, а в 41
(32,03%) жінки результат був негативним.

У хворих жінок на ускладнений сечостатевий хламідіоз спостерігається
виражений дисбаланс імунної відповіді з боку Т-клітинного імунітету,
який проявляється у достовірному зниженні загальної кількості
Т-лімфоцитів (CD-3), ніж у донорів (рZ”d ? I th , X o o ¦ ? ??????¤?????ними показниками після лікування в І і ІІ групах. Різниця кількості лейкоцитів при порівнянні після лікування за нашою методикою і ТТ та контрольної групи (практично здорових осіб) ((6,68±0,13)х109/л та (8,60±0,61)мм/год) була із однаковою достовірністю p30,05 та p30,05) різниця між кількістю моноцитів в обох групах
після лікування ((6,88±0,17)% – Ігр. і (6,30±0,21)% – ІІгр.), а також
між кількістю лімфоцитів до і після лікування ТТ. При порівнянні
показників лейкограми після лікування за нашою методикою і ТТ виявлена
достовірна (p20,05, паличко-ядерних нейтрофілів –
p30,05. Поряд із цим, при
порівнянні показників лейкограми після лікування в ІІ групі та КГ було
встановлено однакову достовірну (p30,05). Нами спостерігалась достовірна (p20,05. В той
час, різниця аналогічних показників при порівнянні після лікування ТТ і
КГ були із достовірністю p30,05).
Різниця кількості Т-лімфоцитів із хелперною активністю після лікування
за нашою методикою та контрольної групи (практично здорових осіб)
((43,71±0,26)%) була із достовірністю p30,05 відповідно.

Показник імунорегуляторного індексу (CD-4/CD-8) був достовірно
(p10,05 та p30,05 та p30,05 та достовірна – p3

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020