.

Гормонально – психологічні аспекти формування стресу у лікарів анестезіологів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
118 2829
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

МОСКАЛЕЦЬ Сергій Михайлович

УДК 616-089.5:614.23]-02:612.821.1:612.018.]:613.6

Гормонально – психологічні аспекти формування стресу у лікарів
анестезіологів

14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Мальцева Людмила
Олексіївна, Дніпропетровська державна медична академія, професор кафедри
анестезіології та інтенсивної терапії.

Офіційні опоненти: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук,
професор Черній Володимир Ілліч, Донецький державний медичний
університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри
анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів
факультету післядипломної освіти.

Заслужений діяч науки і техніки України, головний анестезіолог МОЗ
України доктор медичних наук, професор Глумчер Фелікс Семенович,
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України (м.
Київ), завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра анестезіології та інтенсивної терапії,
м. Київ.

Захист відбудеться “____” __________ 2005 р. о _____ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 у Дніпропетровській державній
медичній академії (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, 4, ауд.
№9).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії за адресою: 49044, м. Дніпропетровськ, вул.
Дзержинського, 9.

Автореферат розісланий “___” _____________ 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, доцент __________________
Кобеляцький Ю.Ю.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Досягнення медичної науки привели до підвищення
хірургічної активності та збільшення числа хворих з тяжкою супутньою
патологією. У зв’язку з цим функціональне навантаження на анестезіолога
зросло і в даний час наближається до граничного (Бунятян А.А. с соавт.,
1997; Бунятян А.А. с соавт., 2000).

Робота анестезіолога є системоутворюючим чинником, оскільки інтегрує
інформацію та координує дію систем життєзабезпечення пацієнта,
операційної бригади, служби моніторингу, діагностики, лабораторії
(Баклаев А.В. с соавт., 2002).

Лікар-анестезіолог функціонує в трьох основних режимах: плановому,
оперативної активності та непередбачених ситуаціях, межі між якими чітко
не виражені (Doushamps I. et al., 1976; Green R., 1999). При цьому
ситуативна поведінка анестезіолога складається з професійного
автоматизму та інтуїтивної дії, залежної від індивідуальних
психофізіологічних і особових характеристик (Мальцева Л.А. с соавт.,
2001; 2002; 2004).

Тривалі дії професійних, соціальних і екологічних чинників
супроводжуються зниженням стресостійкості та розгортанням
дистрес-синдрому, психічної дезадаптації, неконструктивного виходу із
стресу, психосоматичних захворювань. Летальність анестезіологів в 3-4
рази перевищує летальність серед інших спеціальностей (Шитиков И.И.,
1995).

Основою психофізіологічних і особово-мотиваційних компонентів
стресостійкості є функціональний стан провідних стрес-реалізуючих і
стрес-лімітуючих систем організму. Із збільшенням стажу роботи за фахом,
хронічний стрес підвищує гострий стресогенний ефект ситуативної реакції,
виснажує адаптаційно-захисні механізми (Усенко Л.В. с соавт., 2000;
Мальцева Л.А. с соавт., 2002).

Проведено систематизоване вивчення симпатоадреналової,
гістамінреактивної, ентерохромафінної систем організму, нейромедіаторних
механізмів, що лежать в основі поведінкових реакцій, психологічних,
психофізіологічних і психосоціальних складових сфери особистості,
специфіки механізмів стресу у лікарів анестезіологів залежно від стажу
роботи за фахом (Мальцева Л.А. с соавт., 2001; Саланжий А.Н., 2003;
Мальцева Л.А., Москалец С.М., 2004; Мальцева Л.А. с соавт., 2004).
Проте, проведені дослідження не розкривають всієї складності специфіки
нейрогуморальних механізмів, що розвиваються в організмі
лікарів-анестезіологів відповідно стажу роботи за фахом, а психологічні,
психосоціальні, психофізіологічні зміни не відображають індивідуальних
рівнів особових деформацій, що лежать в основі професійних і особових
відчуттів власної неуспішності.

Вищезазначене обумовило актуальність і доцільність дослідження в даному
напрямку для виявлення глибинних механізмів у функціонуванні осі гіпофіз
– надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони, визначення
загальних тенденцій розвитку синдрому “професійного вигоряння”, рівнів
поломок в індивідуально-особовому тестовому просторі у
лікарів-анестезіологів залежно від стажу роботи за фахом.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри анестезіології та
інтенсивної терапії Дніпропетровської державної медичної академії
“Розробка і оптимізація методів інтраопераційного знеболення,
інтенсивної терапії, зокрема з використанням негемоглобінового
переносника кисню – перфторана, при критичних станах різного генеза
(експериментально-клінічне дослідження)” (№ держреєстрації –
0199V002117, реєстраційний шифр IH 03/99).

Мета дослідження: На підставі кількісно-динамічного аналізу
функціонування осі гіпофіз – надниркові залозі – щитовидна залоза –
статеві гормони розкрити специфіку нейромедіаторних механізмів
стресогенної перебудови мотиваційної сфери, розробити методику
діагностики рівня “професійного вигоряння”, розкрити загальні тенденції
в розвитку “професійного вигоряння” залежно від стажу роботи за фахом.

Задачі дослідження.

Для реалізації мети були поставлені наступні задачі:

Провести комплексне вивчення функціонального стану осі гіпофіз –
надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони у
лікарів-інтернів анестезіологів.

Провести комплексне вивчення функціонального стану осі гіпофіз –
надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони у
лікарів-анестезіологів зі стажем роботи за фахом до 10 років.

Провести комплексне вивчення функціонального стану осі гіпофіз –
надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони у
лікарів-анестезіологів зі стажем роботи за фахом від 10 до 20 років.

Провести комплексне вивчення функціонального стану осі гіпофіз –
надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони у
лікарів-анестезіологів зі стажем роботи за фахом 20 і більше років.

Провести комплексне вивчення функціонального стану осі гіпофіз –
надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони у
лікарів-хірургів зі стажем роботи за фахом 20 і більше років.

Розробити методику діагностики рівня “професійного вигоряння” у лікарів
анестезіологів.

Визначити загальні тенденції в розвитку синдрому “професійного
вигоряння”, стресогенної перебудови мотиваційної сфери, характер і
динаміку особових змін у лікарів-анестезіологів залежно від стажу роботи
за фахом.

Об’єкт дослідження. Лікарі-інтерни анестезіологи; лікарі-анестезіологи з
різним стажем роботи за фахом (до 10; від 10 до 20; 20 і більше років);
лікарі-хірурги зі стажем роботи за фахом 20 і більше років.

Предмет дослідження. Функціональний стан нейрогуморальної осі гіпофіз –
надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони, мотиваційна
сфера, рівні “професійного вигоряння” у лікарів-інтернів анестезіологів;
лікарів-анестезіологів з різним стажем роботи за фахом (до 10; від 10 до
20; 20 і більше років); лікарів-хірургів зі стажем роботи за фахом 20 і
більше років.

Методи дослідження. В роботі застосовувався комплекс біохімічних
імуноферментних і психосоціальних досліджень, який дозволив розкрити
специфіку нейромедіаторних механізмів стресогенної перебудови
мотиваційної сфери, загальної тенденції в розвитку “професійного
вигоряння” у лікарів-анестезіологів відповідно стажу роботи за фахом.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційній роботі вперше
проведено комплексне дослідження функціональної активності осі
гіпофіз–надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони у лікарів
анестезіологів. Розкрита специфіка нейрогуморальних механізмів
адаптації, властивих спеціальності “анестезіологія” та обумовлених
стажем роботи за фахом. Показано, що сприйнятливість до професійних
стрес-чинників визначається психологічними характеристиками особи,
психосоціальними ресурсами, рівнем професійної адаптації.

Виділено чотири періоди адаптаційних реакцій що до динаміки
функціонування нейрогуморальних систем, параметрів психосоціального
особового простору.

Розроблена методика діагностики синдрому “професійного вигоряння” у
лікарів-анестезіологів, визначені її критерії залежно від стажу роботи
за фахом.

Проведено систематизоване вивчення нейрогуморальних характеристик у
лікарів-хірургів зі стажем роботи 20 і більше років на рівні
функціонування лінії гіпофіз – надниркові залози – щитовидна залоза –
статеві гормони.

Виявлені істотні розбіжності на біохімічному і психосоціальному рівнях,
що свідчить про більш значні пошкодження адаптаційних реакцій і ступені
особових деформацій у лікарів-анестезіологів.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи
полягає в тому, що автором виділено 4 періоди професійної адаптації
стосовно динаміки функціонування нейрогуморальних систем і
психосоціального профілю особистості лікарів-анестезіологів.

Встановлено, що група лікарів зі стажем до 10 років є найнестабільнішою
і проблемною, характеризується нераціональністю функціонування
адаптаційних систем, високим ступенем відхилення від зони
індивідуального комфортного стану, активною діяльністю, направленою на
досягнення психологічної рівноваги, що є основою для формування на
даному етапі професійної діяльності спрямованості компенсаторних
процесів, вибору форм їх реалізації.

Показано, що у лікарів зі стажем 20 і більше років хронічний стрес
підвищує гострий стресогенний ефект ситуативної реакції, виснажує
адаптаційно-захисні механізми в своєму тотальному прояві, при цьому
слабкий тип нервової системи відповідає низькому рівню працездатності,
домінує настороженість – “стрес очікування стресу” – одна з самих
виражених форм дистрес-синдрому.

Розроблена автором концепція “Методики діагностики синдрому професійного
вигоряння у лікарів-анестезіологів”, дозволить зменшити у них
вірогідність розвитку реакцій дезадаптації та формування психосоматичної
патології, а також рівень професійних ускладнень.

Видані методичні рекомендації “Механізми формування стресу у
лікарів-анестезіологів, шляхи їх профілактики і подолання”.

Результати дослідження використовуються в учбовому процесі кафедрі
анестезіології та інтенсивної терапії Дніпропетровської державної
медичної академії МОЗ України; на кафедрі анестезіології та інтенсивної
терапії Запорізької медичної академії післядипломної освіти; кафедрі
анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів
факультету післядипломної освіти і кафедрі загальної хірургії №1 з
курсом анестезіології та реаніматології Донецького державного
університету ім. М. Горького; кафедрі дитячої анестезіології та
інтенсивної терапії і кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії
Харківської медичної академії післядипломної освіти; кафедрі
невідкладних станів і анестезіології Харківського державного медичного
університету.

Особистий внесок претендента. Автором проаналізована література по
вибраній темі, проведений патентно-інформаційний пошук. Ідея проведення
біохімічних, імуноферментних, психосоціальних досліджень у
лікарів-анестезіологів залежно від стажу роботи за фахом належить
науковому керівнику доктору медичних наук, професору Л.О. Мальцевій.
Спільно з науковим керівником сформульовані мета і задачі дослідження,
обговорені практичні рекомендації та висновки. Автор брав безпосередню
участь у проведенні психосоціальних досліджень, розробці методу
діагностики синдрому “професійного вигоряння” у лікарів анестезіологів.
Імуноферментні дослідження проводилися в лабораторії “Біомек-2000”
Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова
(головний лікар – д. мед. н., професор В.О. Павлов; зав. лабораторією
В.А. Ненадищук); психосоціальні дослідження проводилися в
науково-дослідній лабораторії (зав. лабораторією – д. біол. н. Г.С.
Канюка); біохімічні дослідження – в лабораторії кафедри анестезіології
та інтенсивної терапії (зав. кафедрою – член-кор. НАН та АМН України,
професор Л.В. Новицька-Усенко, зав. лабораторією – Є.О. Панасенко)
Дніпропетровської державної медичної академії.

Обробка результатів здійснювалася на ПЕОМ Pentium 150 з використанням
пакетів прикладних програм EXСEL 97 і Біостат (вид. “Практика”, 1999). В
спільно надрукованих роботах автору належить істотна частина ідей.
Написання огляду літератури, розділів власних досліджень і підведення
підсумків автором виконані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були
висвітлені в доповідях на засіданнях Асоціації анестезіологів
Дніпропетровської області (1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004); на IV
з’їзді анестезіологів і реаніматологів УРСР (Дніпропетровськ, 1984); на
ІІІ міжобласній науково-практичній конференції анестезіологів (Луганськ,
1999); на ІІІ Національному конгресі анестезіологів України (Одеса,
2000); на VII Всеросійському з’їзді анестезіологів і реаніматологів
(Санкт-Петербург, 2000); фаховому семінарі спеціалізованої вченої ради
(Дніпропетровськ, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 робіт, з них 3 – в
спеціалізованих виданнях, 1 співавторство в монографії.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 152 сторінках,
ілюстрована 23 малюнками і 37 таблицями. Складається зі вступу, основної
частини (огляд літератури, матеріал і методи дослідження), 4 розділів
власних досліджень, аналізу, узагальнення результатів, висновків,
практичних рекомендацій. Бібліографія включає 205 найменувань, з яких 78
зарубіжних.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Матеріал і методи дослідження. Для реалізації поставлених задач в
клініці анестезіології та інтенсивної терапії Дніпропетровської
державної медичної академії (директор клініки – член-кореспондент НАН і
АМН України, доктор медичних наук, професор Л.В. Новицька-Усенко) з 1988
р. по 2003 р. були проведені обстеження 187 осіб (114 анестезіологів, 25
хірургів та 48 здорових осіб).

Залежно від стажу роботи за фахом лікарі-анестезіологи були розділені на
чотири групи.

Перша група (n = 45) складалася з лікарів-інтернів, середній вік яких
25,7±0,5 років; серед них чоловіків – 51,1 %, жінок – 48,9 %.

Друга група (n = 18) складалася з анестезіологів, середній вік яких –
32,5±0,6 років; серед них чоловіків – 72,7 %, жінок – 27,8 %; середній
стаж роботи за фахом – 5,6±0,5 років.

Третя група (n = 23) складалася з анестезіологів, середній вік яких –
39,1±0,9 років; чоловіків – 69,3 %, жінок – 30,4 %; середній стаж роботи
за фахом – 14,0±0,7 років.

Четверта група (n = 28) складалася з анестезіологів, середній вік яких –
50,2±1,1 років, при цьому чоловіки складали 71,4 %, жінки – 28,6 %;
середній стаж роботи за фахом – 25,4±1,0 років.

Метою включення в дослідження групи лікарів-хірургів було уточнення
специфіки біохімічних відхилень і психофізіологічних рівнів деформації
особистості в спеціальностях “анестезіологія” та “хірургія”.

Контрольною служила група практично здорових осіб віком від 25 до 50
років у кількості 48 чоловік.

Для оцінки функціонального стану симпатоадреналової системи
використовувалася методика визначення екскреції катехоламінів:
адреналіну (А) та норадреналіну (НА) за Е.Ш. Матліною зі співав.

Відхилення відношення А/НА розцінювалося як переважання гормональної або
медіаторної ланок симпатоадреналової системи.

Кортизол, тестостерон, тиреотропний гормон гіпофіза (ТТГ), тироксин
(Т4), трийодтиронін (Т3) визначали методом імуноферментного аналізу на
планшетах полістиролів на роботизованій лабораторній станції
“Biomek-2000” фірми Весkman (США) з використанням відповідних
тест-наборів; розраховувалися показники трийодтиронін / тироксин,
тиреоїдний індекс, сумарний індекс.

Для дослідження впливу професії на психічну діяльність людини, особову
організацію, психологічне здоров’я використовувалася методика Ільїна
Є.П. – “тепінг-тест” на визначення лабільності та сили нервової системи,
рівня її працездатності, характеристик сенсомоторної діяльності; тест
вибору кольору Люшера для виявлення індивідуальних особливостей і
актуального стану людини; особовий багатофакторний опитувальник
міні-мульт (СМОЛ) для виявлення цілісної особової організації і методика
колірних відносин (КВТ).

Для статистичної обробки результатів використовувалися методи
параметричної та непараметричної статистики. Аналізувався закон
розподілу ознак, що вивчаються. При відхиленнях від нормального,
виконувалася вибраковка (виключення) аномальних значень за сигмальним
відхиленням (по двох сигмах). Розраховувалися показники центральної
тенденції (показники описової статистики): середнє арифметичне, середнє
квадратичне відхилення (стандартне відхилення), помилка середньої
арифметичної, коефіцієнт варіації, медіана, критерії Ст’юдента,
Мана-Уїтні, Пірсона, Спірмена. Дані оброблялися на ПЕОМ Pentium – 150 з
використанням пакетів прикладних програм EXCEL 97 і Біостат (вид.
“Практика”, 1999).

Результати власних досліджень і їх обговорення. Середньостатистичні
дані, що характеризують показники гормонів гіпофіза і щитовидної залози,
надниркових залоз і статевих гормонів у лікарів-анестезіологів залежно
від стажу роботи за фахом представлені в таблицях 1 і 2.

Встановлено, що у лікарів зі стажем роботи до 10 років знижувалися рівні
тироксину (на 27,54%), трийодтироніну (на 4,52%), тиреотропного гормону
(на 1,97%), сумарного індексу (на 18,09%); підвищувалось співвідношення
трийодтиронін / тирозин (на 33,33%).

Рівні екскреції адреналіну і норадреналіну в цій групі складали 23,75% і
15,74% від визначених у лікарів-інтернів, при підвищенні коефіцієнта
А/НА на 50,73%. Концентрація кортизолу складала 90,18% рівня кортизолу у
лікарів інтернів. Рівень тестостерону у лікарів-чоловіків знаходився в
межах фізіологічних коливань, у жінок знижувався на 48,07%,
визначуваного у інтернів.

У лікарів анестезіологів зі стажем від 10 до 20 років з боку гормонів
щитовидної залози була виявлена наступна динаміка: концентрації в крові
тиреотропного гормону гіпофіза, тироксину, тиреотропний індекс, сумарний
індекс були нижчими визначених у інтернів відповідно на 6,58%, 14,02%,
7,6%, 6,64%. Співвідношення трийодтиронін / тироксин, перевищувало
величину в контрольній групі на 22,22%.

Знижувався рівень адреналіну і норадреналіну на 76,03% і 83,26%,
відповідно; при зростанні коефіцієнта А/НА на 43,02% відносно
лікарів-інтернів. Одночасно на 20,56% знижувався середній рівень
кортизолу. Концентрація тестостерону у лікарів чоловіків складала
56,86%, у лікарів жінок – 63,46% величин, характерних для лікарів
інтернів (р0p¦t ? >

@

n

p

r

t

O

o

rkd„

???

O

????th????? лікарів-чоловіків хірургів знижувався на 20,03% в порівнянні
з групою інтернів і на 15,56% в порівнянні з анестезіологами зі стажем
20 і більше років (рис.2).

Рис.2. Гормони гіпофіза, надниркових залоз і статеві гормони у лікарів
анестезіологів і хірургів зі стажем роботи 20 і більше років.

У подальшому представлені дані були проаналізовані з позицій комплексної
оцінки проблеми самих рельєфних медико-соціальних деформацій на підставі
аналізу “Методики діагностики рівня професійного вигоряння”.

Задоволення роботою за фахом. Серед всієї популяції опитаних понад 90 %
задоволені роботою за фахом: 40,63 % – повністю; 50 % – в основному;
7,81 % – в основному незадоволені; 1,56 % – вагалися з відповіддю. Із
збільшенням стажу збільшується кількість повністю задоволених, число в
основному незадоволених зменшується в 3 рази.

Загальний стан – тривога. Відчуття тривоги серед всіх опитаних: дуже
часто виникає у 28,91 %, рідко – у 54,69 %, майже ніколи – у 9,38 % і не
буває взагалі у 4,69 %, 2,34 % не могли дати конкретної відповіді.
Частота дуже частого виникнення тривоги збільшується із збільшенням
стажу від 13,79 % у інтернів до 41,38 % у лікарів зі стажем 20 років і
більше. Рідке виникнення тривоги визначається майже рівномірно,
посилюючись в 3-й групі до 67,74 %. Відповідно із збільшенням стажу
зменшується негативна відповідь.

Способи подолання тривоги. Розподілилися таким чином: 1 – заглибитись в
роботу – 45,24 %; 2 – порятунок в сім’ї – 42,06 %; 3 – допомога друзів –
36,51 %; 4 – спілкування з природою – 35,71 %; 5 – фізичне навантаження
– 33,33 %; 6 – заняття спортом – 23,02 %; 7 – алкоголь – 19,05 %; 8 –
куріння – 17,46 %; 9/10 – заняття сексом і спілкування з мистецтвом –
16,67 %; 11 – інше – 7,94 %. Найбільші цифри впливу алкоголю і куріння
досягають в 2-й групі. Цікаво, що в групі інтернів відсутнє значення
комп’ютерних ігор (0%).

Думки про суїцид. Із збільшенням стажу роботи більша кількість опитаних
іноді замислювалися про суїцид. 4 група – 25 %; 3 група – 22,58 %; 2
група – 12,82 %; 1 група – 13,79 %. З них віруючими себе вважають 17,39
%, на шляху отримання віри 56,52 %, атеїсти – 21,74 %. Серед атеїстів:
часто замислюється про суїцид один анестезіолог; 17,86 % – рідко
замислюються, 67,86 % – ніколи і 10,71 % – вагалися з відповіддю. У
людей віруючих тільки 13,33 % зрідка замислюються про суїцид, 66,67 % –
ніколи і 20 % вагалися з відповіддю. Та ж динаміка у людей, які
знаходяться на шляху отримання віри.

Люди, що іноді замислюються про суїцид, частіше інших оцінюють свою
професійну діяльність як успішну – 82,35 % (ніколи – 71,43 %,
невизначена відповідь – 57,14 %) і особисте життя – 58,82 % (ніколи –
49,35 %, не визначилися – 42,86 %). У них, на відміну від решти
опитаних, особисте життя (58,82 %) оцінюється вище, ніж сімейне (52,94
%).

Абсолютна більшість – 83,74 % – не замислювалися про спосіб відходу з
життя, але з тих, хто замислювався і навіть продумував детально, лікарів
зі стажем 20 років і більш до 40 %.

Евтаназія. Серед всіх опитаних найбільша кількість прихильників
евтаназії – 52 (41,6 %). Супротивників евтаназії – 25 (20 %), вагалися з
відповіддю – 48 (38,4 %). Серед виступаючих за евтаназію – лікарі зі
стажем до 10 років – 36,54 %, інтерни – 25 % і лікарі зі стажем від 10
до 20 років – 23,08 %; лікарів із стажем 20 років і більше тільки 15,38
%. Серед супротивників евтаназії розподіл по групах за стажем більш
рівномірний, але лідерами є лікарі зі стажем 20 і більше років (28 %);
лікарі зі стажем до 10 років – 28 %; зі стажем від 10 до 20 років – 24 %
і інтернів – 20 %.

Кількість опитаних, виступаючих за евтаназію, перевищує їх супротивників
незалежно від відношення до віри. З них найбільша кількість людей, що
знаходяться на шляху отримання віри – 49,02 %, потім атеїсти – 25,49 % і
лише потім віруючі – 21,67 %. Але якщо серед атеїстів і людей, що
знаходяться на шляху до отримання віри число прихильників і
супротивників евтаназії приблизно 2,5:1, то серед віруючих зменшується
до 1,1:1.

Що можете назвати успішним. У всіх опитаних найбільш вдала – професійна
діяльність – 70,64 %; на другому місці сімейне життя – 61,47 %; 3 –
особисте життя – 49,54 %; 4-е – кар’єра – 17,43 %. Тільки у інтернів –
на перших 2-х місцях безумовно особисте і сімейне життя – по 57,14 %;
потім професійна діяльність – 52,38 %; кар’єра незначна – 4,76 %.
Найвище оцінюють свої досягнення у всіх сферах лікарі зі стажем до 10
років: особисте життя – 48,65%; сімейне життя – 72,97 %; професійна
діяльність – 78,88 %; окрім 2-го місця в кар’єрі – 18,92 %.

У всіх групах, окрім інтернів, визначається превалювання в сімейному
житті в порівнянні з особистим і значущий – від 2,5 до 11 разів –
ступінь оцінки успішності в професійній діяльності, ніж в кар’єрі.

Питання впливу спеціальності “анестезіологія” на особові якості фахівця
представляє безперечний практичний інтерес.

Згідно СМОЛ скороченого варіанту Мінесотського багатопрофільного
особового опитувальника шкала №1 інтерпретується як соматизація тривоги,
надконтроль, фіксованість на соматичних функціях. Із стажем роботи ці
характеристики наростають і досягають свого максимуму у анестезіологів і
хірургів зі стажем роботи 20 і більше років.

У особовому профілі 3-я шкала вказує на високу емоційну лабільність і
здатність витісняти чинники, що викликають особову тривогу. Свого апогею
ці характеристики досягають у фахівців з великим стажем роботи за фахом.
Можна прогнозувати, що “пік” 3-ї шкали служить основним механізмом
психологічного захисту у досвідчених фахівців, при якому той, що
“забуває” або витіснення неприємних подій, викликаних стресовою
ситуацією, дозволяє їм успішно справлятися з високою психоемоційною
напругою в професійній діяльності.

Шкала №6 свідчить про значне зростання характеристик ригідності як
поведінки, так і афекту. Ймовірно, довгострокове перебування в
спеціальності приводить до поступового накопичення впертості, застійного
афекту, пов’язаного з повільною зміною настрою і підвищеною
підозрілістю. Ці характеристики можуть “заглушатися” і не виявлятися в
безпосередньому спілкуванні за рахунок яскравої демонстрації оптимізму,
активності і заперечення тривоги, що особливо властиве хірургам.

Встановлено, що усереднений психологічний профіль анестезіологів і
хірургів знаходиться в межах середньостатистичної норми і не має
патологічних відхилень, пов’язаних з проблемами соціальної і професійної
адаптації. Проте в межах встановленої норми особовий профіль цих
фахівців має виражені “піки” за окремими шкалами, серед яких максимально
виражені характеристики 1-ї, 3-ї, і 9-ї (яка демонструє активність і
збудливість) шкал. Крім того, у анестезіологів спостерігається зростання
показників за всіма шкалами особового профілю відповідно до зростання
трудового стажу цих фахівців.

У анестезіологів з великим стажем роботи за фахом росте невпевненість в
собі (7-а шкала), а також схильність до аутизації, відгородження від
оточуючих (8-а шкала). Ці характеристики знаходяться в межах
встановленої норми, але прогрес їх очевидний.

Для абстрагування від вікових впливів і впливу професії проведено
зіставлення усередненого особового профілю хірургів і анестезіологів зі
стажем роботи 20 і більше років. Встановлено, що лікарі-хірурги
впевненіші в собі, оптимістичніші, активніші, схильні до заперечення
тривоги (рис.3).

Рис.3. Усереднений особовий профіль лікарів анестезіологів і хірургів зі
стажем роботи 20 і більше років.

ВИСНОВКИ

Для лікарів-інтернів анестезіологів у функціонуванні осі гіпофіз –
надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони характерна різка
активація симпато-адреналової системи, при істотному переважанні
медіаторних механізмів, збільшення значень тироксину, тиреоїдного і
сумарного індексів на фоні стабільної концентрації кортизолу і зниження
рівня тестостерону, що свідчить про мобілізацію організму в період
первинної дії “професійного стресу”.

Для лікарів-анестезіологів зі стажем роботи за фахом до 10 років у
функціонуванні осі гіпофіз – надниркові залози – щитовидна залоза –
статеві гормони властивий період стійкої адаптованості з елементами
нераціональності у відповідних реакціях на професійні впливи, який
виявлявся новим рівнем підтримки гомеостазу; проте, зниження активності
симпато-адреналової системи, з переважанням гормональної ланки; незначні
коливання значень тиреотропного гормону, трийодтироніну і кортизолу,
зниження концентрації тироксину; відповідність рівня тестостерону у
чоловіків і зменшення його на 48,07% в порівнянні з даними групи
інтернів у жінок, свідчило про тенденцію до пригнічення нейрогуморальних
систем.

У лікарів-анестезіологів зі стажем роботи від 10 до 20 років
несприятливі ефекти реалізації стресу на нейрогуморальному рівні можна
охарактеризувати як період дезадаптації, що виявляється переважанням
гормонального тонусу на фоні зниження функціональної активності
симпато-адреналової системи, що продовжується; зменшенням змісту
кортизолу, тироксину, тестостерону.

У лікарів-анестезіологів зі стажем 20 і більше років намітилася
тенденція до відновлення тонусу медіаторної ланки з перевищенням рівня
норадреналіну, визначеного у лікарів зі стажем від 10 до 20 років, на
213,0%, при цьому екскреція медіатора складала 52,39% від показників
групи інтернів, зниження концентрацій кортизолу, тироксину,
трийодтироніну і тестостерону у лікарів-жінок і зростання значень
тестостерону у лікарів-чоловіків на 66,57%, що свідчило про стабілізацію
досліджуваних показників у тривало працюючих професіоналів.

Для лікарів-хірургів зі стажем роботи 20 і більше років властиві певні
особливості біохімічних змін: значно нижчі показники екскреції
адреналіну (на 51,52%), норадреналіну (на 67,54%) і тестостерону (на
15,56%), при збільшенні концентрації в крові кортизолу (на 17,41%) і
зростанні співвідношення А/НА на 44,32% в порівнянні з
лікарями-анестезіологами відповідного стажу, що свідчить про значно
менше стресове навантаження.

Розроблена концепція методики діагностики синдрому “професійного
вигоряння”, що включає психологічні та психосоціальні рівні, дозволяє
проаналізувати проблеми самих рельєфних медико-соціальних деформацій з
позицій комплексної оцінки і встановити їх залежність від стажу роботи
за фахом.

Для лікарів-інтернів анестезіологів характерний період “активізації”
обумовлений первинною стресовою дією професійного чинника, що
виявляється значним збільшенням активності, без збільшення показників
працездатності, впевненості в собі, контактності, при деякому зниженні
тривожності та відчуженості.

У лікарів зі стажем роботи за фахом до 10 років домінуючим компонентом є
“резистентність”, яка включає: неадекватне виборне реагування, редукцію
професійних обов’язків, розширення сфери економії емоцій,
емоційно-моральну дезорієнтацію.

У анестезіологів зі стажем від 10 до 20 років формується симптом
“напруги”, для якого характерні переживання психотравмуючих обставин,
тривога і депресія, незадоволеність собою, загнаність у кут; у
результаті, щоб зберегти власне емоційне здоров’я і благополуччя,
анестезіологи часто приходять до тактики економії емоцій, вибудовують
захисні бар’єри на шляху виснажуючих взаємостосунків.

Для лікарів зі стажем роботи за фахом 20 і більше років властивий
симптом “виснаження”, який супроводжується психовегетативними і
психосоматичними порушеннями, деперсонізацією, емоційним дефіцитом,
емоційним відчуженням, що приводить до фрустрації фундаментальних
особових потреб на фоні деякої психоемоційної стабілізації з тенденцією
до відчуженості.

У цілому характер і динаміка особових змін у лікарів-анестезіологів
інтерпретується як соматизація тривоги, надконтроль, ригідність,
поступове накопичення впертості, застійного афекту, пов’язаного з
повільною зміною настрою, підвищеною підозрілістю, невпевненістю в собі,
схильністю до аутизації, відгородження від оточуючих; механізм
психологічного захисту у вигляді “забування”, витискування, викликаних
стресовою ситуацією подій, дозволяє успішно справлятися з високою
психоемоційною напругою.

При абстрагуванні від вікових впливів і професійних дій, проведеного
зіставлення усередненого особового профілю хірургів і анестезіологів зі
стажем роботи 20 і більше років, встановлено, що лікарі хірурги більш
впевнені в собі, оптимістичні, активні, схильні до заперечення тривоги
на фоні позиції спостерігача, виражених суб’єктивності та
індивідуалістичності.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Професійний відбір фахівців на етапі переддипломної підготовки на основі
психо-діагностичних критеріїв професійно-важливих якостей з обліком
індивідуально-особових характеристик, властивостей ЦНС, рівня
професійної мотивації, соматичного статусу майбутнього анестезіолога.

Системний аналіз професійної діяльності анестезіологів.

Доцільне створення єдиної системи психологічного моніторингу
анестезіологів, що здійснює професійний психологічний відбір.

Динамічний супровід лікарів анестезіологів з підвищеним ризиком реакції
дезадаптації на основі індивідуально-групового підходу і
науково-обґрунтованих методів психодіагностики і психокорекції.

На рівні лікувальної установи необхідне створення оптимальних умов по
дотриманню техніки безпеки і адекватному оснащенню лікаря анестезіолога.

ПЕРЕЛІК ДРУКОВАНИХ РОБІТ,

ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Мальцева Л.А., Усенко Л.В., Канюка Г.С., Москалец С.М., Саланжий А.Н.
Нейро-гуморальные и психологические аспекты формирования стресса у
врачей анестезиологов: механизмы профилактики и пути преодоления. –
Днепропетровск: “Новая идеология”, 2004.-251с.

Автором особисто проведені обстеження половини лікарів, участь у
формуванні комп’ютерних баз даних, статистичній обробці та узагальненні
результатів.

Мальцева Л.А., Москалец С.М. Синдром “профессионального выгорания” у
врачей анестезиологов // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія –
2004.- №4.- С. 2-5. Автором особисто проведені обстеження лікарів,
формування комп’ютерних баз даних, статистична обробка та узагальнення
результатів.

Мальцева Л.А., Москалец С.М. Характер и динамика личностных изменений у
врачей анестезиологов соответственно стажа работы по специальности //
Укр. журнал екстремальної медицини.-2004.-№4. –С.24-27.

Автором особисто проведені обстеження лікарів, формування комп’ютерних
баз даних, статистична обробка та узагальнення результатів.

Мальцева Л.А., Усенко Л.В., Канюка Г.С, Шкваря И.П., Москалец С.М.,
Саланжий А.Н., Йовенко И.А. Сравнительная психофизиологическая
характеристика анестезиологов и хирургов с длительным сроком работы по
специальности // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія – 2001.-Т.1,
№1.- С. 2-5.

Автором особисто проведені обстеження лікарів та узагальнення
результатів.

Мальцева Л.А., Москалец С.М. Нейро-гуморальные и психологические
механизмы формирования стресса у врачей анестезиологов, пути их
профилактики и преодоления. Методические рекомендации. – Днепропетровск,
2005. -30с. Автором особисто проведені обстеження лікарів, формування
комп’ютерних баз даних, статистична обробка та узагальнення результатів.

Москалец С.М. Типологические и индивидуальные особенности врачей –
анестезиологов // МРЖ – 1984.- № 7.- С.40.

Усенко Л.В., Мальцева Л.А., Фроленко В.В., Москалец С.М.
Психодинамические и вегетативные компоненты как основа
нейро–вегетативного стресса у анестезиологов и реаниматологов. Материалы
IV съезда анестезиологов и реаниматологов УССР. – Днепропетровск, 1984.
– С.12-14.

Автором особисто проведені обстеження лікарів, узагальнення результатів.

Фроленко В.В., Мальцева Л.А., Москалец С.М. Некоторые типологические и
индивидуальные особенности врачей анестезиологов – реаниматологов.
Материалы третьей областной научно- практической конференции.
–Днепропетровск, 1985. – С.86-87. Автором особисто проведені обстеження
лікарів, статистична обробка та узагальнення результатів.

Усенко Л.В., Мальцева Л.А., Москалец С.М., Постоленко Т.В. Формирование
механизмов острого стресса у врачей анестезиологов с большим стажем
работы по специальности. Материалы третьей Межобластной
научно-практической конференции анестезиологов. – Луганськ, 1999. – С.
138-139. Автором особисто проведені обстеження лікарів, формування
комп’ютерних баз даних та статистична обробка.

АНОТАЦІЯ

Москалець С.М. Гормонально-психологічні аспекти формування стресу у
лікарів анестезіологів.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія. –
Дніпропетровська державна медична академія, м. Дніпропетровськ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена аналізу функціонування осі гіпофіз –
надниркові залози – щитовидна залоза – статеві гормони, встановленню
специфіки нейро – медіаторних механізмів стресогенної перебудови
мотиваційної сфери, розробці “методики діагностики рівня професійного
вигоряння”, розкриттю загальних тенденцій в розвитку “професійного
вигоряння”, вивченню характера змін особистості у лікарів
анестезіологів.

Паралельне вивчення стресостійкості анестезіологів та хірургів зі
стажем роботи 20 років та більше визначило певні розбіжності на
гормональному (у хірургів більш низькі показники екскреції адреналіну на
48,48%, норадреналіну на 33,46% та тестостерону на 17,41%, при
збільшенні концентрації в крові кортизолу на 15,56%,) і психосоціальному
(більша впевненість в собі, оптимістичність, схильність до заперечення
тривоги на фоні позиції спостерігача, виражених суб’єктивності та
індивідуальності) рівнях.

Ключові слова: стрес, анестезіологи, гормони гіпофіза, щитовидна
залоза, надниркові залози, статеві гормони, синдром “професійного
вигоряння”, особовий профіль.

АННОТАЦИЯ

Москалец С.М. Гормонально – психологические аспекты формирования
стресса у врачей анестезиологов.- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.30 – анестезиология и интенсивная терапия. –
Днепропетровская государственная медицинская академия, г.
Днепропетровск, 2005.

Диссертационная работа посвящена анализу функционирования оси гипофиз –
надпочечники – щитовидная железа – половые гормоны, установлению
специфики нейро – медиаторных механизмов стрессогенной перестройки
мотивационной сферы, разработке методики диагностики уровня
“профессионального выгорания”, изучению характера личностных изменений у
врачей анестезиологов. Были проведены обследования 187 особ (114
анестезиологов, 25 хирургов и 48 здорових человек контрольной группы).
Определялись: экскреция адреналина и норадреналина, уровень содержания в
крови тиреотропного гормона гипофиза, тироксина, трийодтиронина,
кортизола и тестостерона. Проводилось обследования: мини-мульт,
“теппинг-тест”, тест Люшера, ЦТО.

Установлена зависимость нейрогуморальных механизмов
формирования стресса, прогрессирования отдельных симптомов синдрома
“профессионального выгорания”, характера личностных изменений от стажа
работы по специальности. Так для интернов анестезиологов характерен
период нейро – гуморальной и эмоциональной “активизации” обусловленный
первичным стрессовым воздействием профессиональных факторов,
проявляющийся увеличением контактности, активности без усиления
работоспособности.

Установлено, что группа анестезиологов со стажем до 10 лет
является самой нестабильной и проблемной, характеризуется
нерациональностью функционирования адаптационных систем, высоким уровнем
отклонения от зоны индивидуального комфорта, повышенной активностью
направленной на достижение психологического равновесия. В итоге
доминирующим компонентом является “резистентность”, которая включает в
себя: неадекватное избирательное реагирование, редукцию профессиональных
обязанностей, расширение сферы экономии эмоций, эмоционально – моральную
дезориентацию.

У анестезиологов со стажем от 10 до 20 лет формируется
симптом “напряжения”, для которого характерны переживания
психотравмирующих обстоятельств, тревога и депрессия, недовольство
собой, загнанность в угол; в итоге, чтобы сохранить собственное
эмоциональное здоровье и благополучие, анестезиологи часто приходят к
тактике экономии эмоций, выстраивают защитные барьеры на пути изнуряющих
взаимоотношений.

Для врачей со стажем работы по специальности 20 и более лет
свойственен симптом “истощения”, сопровождающийся психовегетативными и
психосоматическими нарушениями, деперсонализацией, эмоциональным
дефицитом, эмоциональным отчуждением, что приводит к фрустрации
фундаментальных личностных потребностей на фоне некоторой
психоэмоциональной стабилизации с тенденцией к отстраненности.

Параллельное изучение стрессоустойчивости анестезиологов и хирургов со
стажем работы 20 и более лет выявило определенные расхождения на
гормональном (у хирургов более низкие показатели экскреции адреналина на
48,48%, норадреналина на 33,46% и тестостерона на 17,41% , при
увеличении концентрации в крови кортизола на 15,56%) и психосоциальном
уровнях – большая уверенность в себе, оптимистичность, склонность к
отрицанию тревоги на фоне созерцающей позиции, выраженных субъективности
и индивидуальности.

Ключевые слова: стресс, анестезиологи, гормоны гипофиза, щитовидная
железа, надпочечники, половые гормоны, синдром “профессионального
выгорания”, личностный профиль.

SUMMARY

Моsкаlets S.М. Hormonal-psychological aspects of forming of stress at
the anaesthetists.- The manuscript .

The dissertation on competition of a scientific degree of Candidate of
Medical Sciences on speciality 14.01.30 – anesthesiology and intensive
care. Dnepropetrovsk State Medical Academy, Dnepropetrovsk, 2005.

The dissertation work is devoted to the analysis of functioning to the
axis: hypophysis – suprarenal gland – thyroid gland – sex hormones, to
establishment of specific neurotransmitter’s mechanism, to stress making
alterations of motivational sphere, to development “method of
diagnostics of level of the professional burnout”, to uncovering of
general tendencies in development of the “professional burning down”, to
study of nature changes of personality at the anaesthetists.

Parallel study of stability to stress at the anaesthetists and surgeons
with experience 20 years and anymore found out certain disagreements at
hormonal (more low indexes of excretion of epinephrine on 48,48%,
norepinephrine on 33,46% and testosterone on 17,41%, at the increase of
concentration in the blood of cortisol on 15,56%,) and psychosociality
levels – greater confidence in itself, optimistic, propensity to
objection of alarm on a background contemplating position, expressed to
subjectivity and individuality.

Keywords: stress, anaesthetists, hormones of hypophysis, thyroid gland,
suprarenal gland, sex hormones, syndrome of the “professional burnout”,
personal type.

PAGE \* Arabic 24

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020