.

Профілактика постоваріоектомічного синдрому у жінок, прооперованих з приводу межових пухлин яєчників (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
151 2883
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. П.Л. ШУПИКА

НЕСТЕРЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 618.14-006.36-08

Профілактика постоваріоектомічного синдрому у жінок, прооперованих з
приводу межових пухлин яєчників

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних
наук

Київ – 2005

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана

в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Вдовиченко Юрій Петрович,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології

Офіційні опоненти

доктор медичних наук, професор

Сенчук Анатолій Якович,

Медичний інститут Української асоціації народної медицини, завідувач
кафедри акушерства та гінекології;

член-кор. АМН України, доктор медичних наук, професор

Венцківський Борис Михайлович,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
завідувач кафедри акушерства та гінекології №1

Провідна

установа Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
акушерства та гінекології №1

Захист дисертації відбудеться “_25_”_березня_ 2005 року о _12_
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при
Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України в Центрі охорони здоров’я матері і дитини Київської області (за
адресою 04107, м. Київ, вул. Багговутовська, 1; Київський обласний центр
охорони здоров’я матері та дитини, 9 поверх, аудиторія).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “_22_”_лютого_2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, доцент Романенко Т.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У даний час пухлини яєчників є однією з провідних
патологій у структурі гінекологічної захворюваності (В.С. Артамонов та
співавт., 1998; Б.М. Венцківський та співавт., 2000). Основним методом
лікування даної патології є оперативний, причому об’єм оперативного
втручання залежить від цілого ряду факторів, у тому числі можливості як
онконастороженості, так і можливості збереження репродуктивної функції
(В.И. Кулаков и соавт., 2001; С.С. Леуш и соавт., 2002). Серед різних
показань до тотальної оваріектомії у жінок пізнього репродуктивного віку
особливе місце займають межові новоутворення яєчників, частота яких
збільшується щорічно (Т.Ф. Татарчук и соавт., 2001; Б.М. Венцковский и
соавт.).

В останні роки підвищується інтерес до вивчення патогенезу і результатів
терапії постоваріоектомічного синдрому (ПОС), особливо у жінок пізнього
репродуктивного віку, що зв’язано, насамперед, з виникаючим комплексом
медико-соціальних питань після проведеного оперативного втручання в цей
період життя пацієнток (В.П. Сметник и соавт., 1998; К.В. Воронін та
співавт.). Крім традиційного симптомокомплексу клінічних проявів
клімактеричних порушень у цій групі пацієнток особливе місце займають
психоемоційні порушення, корекція яких не завжди ефективна. Досить
дискутабельним є і питання доцільності використання замісної
гормональної терапії у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин
яєчників (Л.І. Воробйова та співавт., 1996; Г.М. Савельева, 1997).

Незважаючи на той факт, що багато наукових колективів нашої країни і за
рубежем працюють у даному науковому напрямку, не можна вважати всі
питання цілком вирішеними. На нашу думку, у першу чергу, це стосується
можливості профілактики ПОС у жінок, прооперованих з приводу межових
новоутворень яєчників з використанням гомеопатичної й антигомотоксичної
терапії, інтерес до якої зростає щорічно.

Все вищевикладене з’явилося досить переконливою підставою для
проведення даного наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана
науково-дослідна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри
акушерства, гінекології та перинатології Київської медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика „Прогнозування, профілактика,
лікування і реабілітація порушень репродуктивної функції жінок на
сучасному етапі” № державної реєстрації: 0101 U 007154.

Мета роботи та завдання дослідження. Метою роботи стало зниження частоти
і ступеня тяжкості ПОС у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин
яєчників, на підставі вивчення основних ендокринологічних змін і
гомеостазу, а також удосконалення і впровадження комплексу
лікувально-профілактичних заходів.

Завдання дослідження:

Вивчити клініко-морфологічні особливості межових пухлин яєчників, а
також клінічний перебіг віддаленого післяопераційного періоду у жінок,
прооперованих із приводу межових пухлин яєчників.

З’ясувати роль основних психосоціальних факторів у генезі ПОС у жінок,
прооперованих із приводу межових пухлин яєчників.

Встановити взаємозв’язок між клінічними, психосо-ціальними,
ендокринологічними порушеннями і змінами гомеостазу в жінок,
прооперованих із приводу межових пухлин яєчників.

Розробити, впровадити і оцінити ефективність лікувально-профілактичного
комплексу для зниження частоти і ступеня тяжкості ПОС у жінок,
прооперованих із приводу межових пухлин яєчників.

Об’єкт дослідження – ПОС у жінок, прооперованих із приводу межових
пухлин яєчників.

Предмет дослідження – частота, структура і ступінь тяжкості ПОС.

Методи дослідження – клінічні, психологічні, функціональні,
гемостазіологічні, ехографічні, радіоімунологічні, біохімічні та
статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчено клініко-морфологічні
особливості межових пухлин яєчників, а також зміни психологічного,
ендокринологічного статусу і стану гомеостазу в жінок, прооперованих із
приводу межових пухлин яєчників. Уперше показано роль психосоціальних
факторів у генезі розвитку ПОС у пацієнток цієї групи.

Уперше встановлено взаємозв’язок між клінічними, психологічними,
ендокринологічними порушеннями та станом гомеостазу у жінок,
прооперованих із приводу межових пухлин яєчників. Це дозволило розширити
наявні дані про патогенез ПОС, а також науково обгрунтувати необхідність
удосконалення методики корекції нейроендокринних порушень.

Уперше вивчено роль антигомотоксичної терапії в корекції нейроендокриних
змін у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчено порівняльні аспекти
раннього і віддаленого післяопераційного періоду в жінок, прооперованих
із приводу межових пухлин яєчників. Запропоновано методи контролю за
клінічним перебігом і ефективністю проведених лікувально-профілактичних
заходів у пацієнток цієї групи.

Розроблено і впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти і
ступеня тяжкості ПОС у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин
яєчників на підставі використання антигомотоксичної терапії.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати досліджень
впроваджені в практику гінекологічних відділень і жіночих консультацій
закладів Херсонської і Київської області. Наукові розробки за
матеріалами дисертації вико-ристовуються в учбовому процесі кафедр
акушерства та гінекології Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Планування і проведення всіх досліджень
виконано за період із 2000 по 2004 рр. Особисто автором обрано тему,
визначено мету, завдання та напрямки проведення досліджень. Самостійно
виконано клінічний аналіз перебігу пізнього репродуктивного періоду в 30
жінок контрольної групи й у 60 – пацієнток, прооперованих із приводу
межових пухлин яєчників. Самостійно проведено забір і підготовку
біологічного матеріалу. Всі лабораторні та функціональні методи
дослідження виконано безпосередньо автором та за його участю.
Дисертантом особисто проведено аналіз та узагальнення результатів,
сформульовано всі положення та висновки. Науково обгрунтовано практичні
рекомендації, підготовлено до друку наукові роботи, виступи.

Автором розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження
частоти та ступеня тяжкості ПОС у жінок, прооперованих із приводу
межових пухлин яєчників. Статистична обробка одержаних результатів
виконана безпосередньо автором.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати
дисертаційної роботи були обговорені на ХІ з’їзді Асоціації
акушерів-гінекологів України (Київ, жовтень 2001 р.); на засіданні
проблемної комісії „Акушерство та гінекологія” Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (лютий, 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 наукові роботи, 3 з яких
у часописах та збірниках, затверджених ВАК України, причому всі –
самостійні.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 157 сторінках,
складається з вступу, огляду літератури, розділу матеріали та методи
дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення
результатів та висновків. Список використаних джерел включає 100
вітчизняних та російськомовних, а також 89 зарубіжних джерел. Робота
ілюстрована 53 таблицями та 28 рисунками, з яких 4 таблиці та 8
рисунків розташовані на окремих сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт, методи та методологія досліджень. Відповідно до поставленої мети
і задач нами було обстежено 90 жінок, що були розділені на три групи: І
група – 30 жінок, прооперованих із приводу межових новоутворень
яєчників, що одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні
заходи; ІІ група – 30 жінок, прооперованих із приводу межових
новоутворень яєчників, що одержували запропоновану нами методику
профілактики постова-ріоектомічних порушень. Контрольну групу склали 30
жінок такого ж віку без патологічного клімактеричного синдрому.

Усі жінки І і ІІ груп були прооперовані з приводу межових новоутворень
яєчників в однаковому об’ємі – екстирпація матки з придатками.

Проведені дослідження носили поетапний характер, що полягав у вивченні
порівняльних аспектів ПОС у жінок, прооперованих із приводу межових
новоутворень яєчників, що одержували загальноприйняті
лікувально-профілактичних заходи: метаболічна терапія (АТФ,
кокарбоксилаза, есенціале); вітамінотерапія (комплекси вітамінів В, С, Р
і Є) і симптоматична терапія (кардіопротектори, антиагреганти,
антигіпоксанти й ін.). У зв’язку з наявністю межових новоутворень згідно
рекомендацій провідних онкогінекологів (Л.І. Воробойова та співавт.,
2002; В.П. Сметник и соавт., 2002) замісна терапія в основних групах
була цілком виключена. Надалі, була проведена клініко-лабораторна і
функціональна оцінка запропонованої методики профілактики
постоваріоектомічних порушень.

Запропонована нами методика профілактики постоваріоекто-мічних порушень
у жінок, прооперованих із приводу межових новоутворень яєчників, містила
в собі використання препаратів Оваріум-композітум по 2,2 мл 1 раз у
тиждень, а також Клімакто – Хель і Нерво-Хель по 1 табл. 3 рази на добу
під язик за 30 хвилин до їжі з 21 доби післяопераційного періоду в
безперервному режимі протягом 14 днів, а потім по 1 табл. 2 рази на
добу протягом 1 місяця. Подальше дозування і тривалість використання
антигомо-токсичних препаратів вирішуються індивідуально, але мінімум їх
прийому складає 12 місяців.

Обґрунтуванням для використання саме цих препаратів є те, що препарат
Оваріум-композітум має ефект замісної гормональної терапії і заміщає
функцію вилучених яєчників. Клімакто – Хель дозволяє коригувати
ендокринологічні порушення в системі гіпофіз – гіпоталамус – надниркові
залози – щитовидна залоза, а також метаболічні порушення з боку
серцево-судинної системи. Препарат Нерво-Хель додатково до цьому коригує
функціональний стан вегетативної нервової системи, неврологічні
порушення, психоемоційний статус, а також поліпшує мозковий кровообіг.
На нашу думку, одним з переваг запропонованої методики є заміна цілого
комплексу лікарських засобів з невідомим синергетичним ефектом на
антигомотоксичні препарати, сумісні між собою і додаючі один одного.

Терміни обстеження жінок, прооперованих із приводу межових пухлин
яєчників були обрані наступні: 3, 6, 12 і 24 місяців. Обґрунтуванням
цьому служить той факт, що основні нейроендокринні симптоми виникають
саме в ці терміни після видалення матки і яєчників у пізньому
репродуктивному віці.

До комплексу клініко-лабораторного і функціонального обстеження були
включені такі моменти:

1. Клінічне обстеження: вивчення особливостей передопераційного
анамнезу, тривалість захворювання, клінічний перебіг післяопераційного
періоду; оцінка менопаузального індексу; загальний огляд: визначення
індексу маси тіла (ІМТ), індексу обсягу талія/стегна, ступеня
оволосіння, оцінка сухості шкіри і слизових; об’єктивне гінекологічне
обстеження: оцінка сухості слизової оболонки піхви, ступеня диспауренії,
огляд у дзеркалах і бімануальне дослідження;

2. Морфологічне дослідження яєчників і матки.

3. Дослідження психологічного статусу.

4. Лабораторне обстеження: визначення гормонів у сироватці крові:
естрадіол (Е), тестостерон (Т), фолікулостимулюючий гормон (ФСГ),
лютеїнізуючий гормон (ЛГ), пролактин (Прл), прогестерон (П),
тиреотропний гормон (ТТГ), трийодтиронін (Т3), тироксин (Т4);
гемостазіограма: протромбіновий індекс (ПІ), тромбіновий час (ТЧ), вміст
антитромбіну ІІІ (АТ ІІІ) і фібриногену (ФБ), визначення кількості
тромбоцитів (Тр), спонтанна агрегація тромбоцитів (Сатр), агрегація
тромбоцитів (Атр) із рістоміцином, АДФ і тромбіном; біохімічне
дослідження крові: загальний білірубін (ЗБ), холестерин (ХЛ),
?-ліпопротеїди (ЛП), тригліцериди (ТГ) та лужна фосфатаза (ЛФ), а також
вміст основних мікроелементів: калій (K), натрій (Na), кальцій (Ca),
хлориди (Cl), мідь (Cu) і залізо (Fe).

4. Апаратне функціональне обстеження: ультразвукова діагностика органів
малого таза (на апаратах: SD-800 „Philips” (вагінальний датчик) і
„Siemens-250” (абдомінальний датчик)); мамографія (на апараті
“Philips”-ВР).

Математичні методи дослідження були виконані згідно з рекомендаціями
О.П. Мінцера (2002) з використанням комп’ютера “Pentium-III”.
Достовірність відміни пари середніх обчислювалась за допомогою критеріїв
Ст’ьюдента та Фішера. Графіки оформлювали за допомогою програм
„Microsoft Excell 7.0”.

Результати досліджень та їх обговорення. Як свідчать результати
проведених досліджень середній вік жінок контрольної й основної груп
склав ледве більш 42 років, причому без достовірних відмінностей по
групах (р>0,05). Порівнюючи отримані дані по групах можна зазначити
перевагу показника „40-45 років” (контрольна – 86,7 %; І – 83,3 % і ІІ –
86,7 % відповідно). Більшість обстежених жінок (76,7 %) мали нормальний
розподіл жирової клітковини (по жіночому типу), про що свідчить розмір
індексу андрогенності (співвідношення об’єму талії до об’єму стегон) – у
межах 0,8 ум.од. Тільки в 23,3 % спостережень була відзначена наявність
надлишкової маси тіла.

У даний час пухлини ячников займають провідне місце в структурі
гінекологічної захворюваності жінок репродуктивного віку (Л.І. Воробйова
та співавт., 1996; Я.В. Бохтман, 1997). Відповідно до отриманих нами
результатів у першу чергу необхідно відмітити, що середня тривалість
наявності діагностованих пухлин яєчників склала в обох групах ледве
більш 2 років, а двосторонні пухлини яєчників мали місце в кожному
третьому випадку (І група – 26,7 % і ІІ – 30,0 %). Безумовно, основним
клінічним проявом пухлин яєчників були різні порушення менструального
циклу (І група – 86,7 % і ІІ – 83,3 %). Серед інших варіантів супутньої
гінекологічної захворюваності можна вказати на високий рівень хронічних
сальпінгоофоритів (І група – 46,7 % і ІІ – 50,0 %); патологічних змін
шийки матки (І група – 23,3 % і ІІ – 20,0 %) і міоми матки (І група –
13,3 % і ІІ – 16,7 % відповідно). Ці дані свідчать про тривалий
клінічний перебіг основної і супутньої гінекологічної захворюваності, що
є однією з основних причин розвитку саме межових пухлин яєчників.

Усі пацієнтки І і ІІ груп були прооперовані під ендо-трахеальним
наркозом в однаковому об’ємі – екстирпація матки з придатками. Підставою
саме для такого об’єму оперативного втручання були проведена
експрес-діагностика безпосередньо під час операції (86,7 %) і наявність
супутнього ушкодження матки у вигляді міоми (13,3 %). Середня тривалість
операції склала 92,2±8,7 хв., а крововтрата – 542,4±21,5 мл.

Безумовно, значний інтерес представляють результати прове-дених
морфологічних досліджень, що широко обговорюються у науковій літературі
(Б.И. Железнов и соавт., 1994; В.И. Кулаков и соавт., 2001; Kandall
Th.C. et al., 1997). У наших дослідженнях розглядали тільки епітеліальні
пухлини. При цьому, основними ознаками саме межових пухлин були деякі
морфологічні ознаки злоякісності, а саме – наявність різних комбінацій
розшарування епітелію, явне відділення клітинних скупчень від місць
їхнього виникнення і мітотичні фігури (В.А. Галицький, 2001). Крім того,
були присутні ядерні зміни, проміжні між доброякісними і безсумнівно
злоякісними пухлинами того ж клітинного типу. У той же час, як правило,
не спостерігалося явної інвазії строми, а відсутність проростання строми
яєчника – дуже важлива диференційно-діагностична ознака. При цьому в
ряді випадків мало місце позаяєчникове поширення пухлини у вигляді
інфільтрації очеревинних листків, у поєднанні з місцевою інвазією або
без такої. Як було відзначено вище було діагностовано тільки чотири
варіанти межових пухлин яєчників: серозні, муцинозні, ендометриоїдні і
світлоклітинні (мезонефральні). У порівняльному аспекті варто вказати на
явну перевагу серозних пухлин (І група – 53,3 % і ІІ – 50,0 %) у
порівнянні з муцинозними (І група – 26,7 % і ІІ – 30,0 %);
ендометріоїдними (І група – 13,3 % і ІІ – 10,0 %) і світлоклітинними (І
група – 6,7 % і ІІ – 10,0 % відповідно). З морфологічної точки зору у
всіх варіантах пухлин частіше зустрічалися цистаденоми (І група – 46,7 %
і ІІ – 50,0 %) у порівнянні з аденофібромами (І група – 16,7 % і ІІ –
13,3 %); цистаденофібромами (І група – 16,7 % і ІІ – 16,7 %);
поверхневими папіломами (І група – 10,0 % і ІІ – 6,7 %) і аденомами (І
група – 3,3 % і ІІ – 3,3 % відповідно). Ці дані підтверджують наявність
саме межових пухлин яєчників, причому без істотних розходжень по групах.

У даний час не викликає сумнівів той факт, що клінічні прояви
постоваріоектомічних порушень залежать від супутньої соматичної
захворюваності (Т.Ф. Татарчук и соавт., 2001; Barret-Connor E., 1997).
Аналізуючи отримані результати можна виділити, у першу чергу,
відсутність істотних розходжень між контрольною й основною групами, що
дозволяє виключити специфічний вплив екстрагенітальної патології на
появу нейроендокринної симпто-матики. Середня кількість соматичних
захворювань на одну жінок у всіх групах коливалося в межах одиниці, а
серед різних варіантів можна відзначити наявність захворювань
шлунково-кишкового тракту (контрольна група – 20,0 %; І – 23,3 % і ІІ –
26,7 %); нейро-циркуляторної астенії (контрольна група – 16,7 %; І –
20,0 % і ІІ – 23,3 %) і тиреоїдної патології (контрольна група – 13,3 %;
І і ІІ групи – по 16,7 %).

Отже, як показали основні результати клінічної характеристики обстежених
жінок, необхідність виділення пацієнток, прооперованих із приводу
межових пухлин яєчників, у самостійну наукову задачу обумовлена рядом
факторів: відносно молодий середній вік (ледве більш 42 років);
перенесена операційна і психологічна травма; високий рівень супутньої
гінекологічної і соматичної захворю-ваності, а також неможливість
повноцінного використання сучасної замісної гормональної терапії. Ці
дані ще раз підтверджують актуальність обраного наукового напрямку.

Основні клінічні прояви постоваріоектомічних порушень є предметом
численних досліджень як у нас у країні (Я.П. Сольський та співавт.,
1997; К.В. Воронін та співавт., 2000; Б.М. Венцковский и соавт., 2002),
так і за її межами (В.П. Сметник и соавт., 1998; D. Kritz-Silverstein,
1996). У цьому аспекті була проведена оцінка частоти основних
постоваріоектомічних порушень через 3, 6, 12 і 24 місяці після
оперативного лікування. Відповідно до отриманих результатів через 6
місяців достовірно частіше зустрічалися тільки два симптоми: приливи
жару (3 міс. – 2,2±0,1 бала і 6 міс. – 3,4±0,2 бала; р0,05). У всіх інших випадках розходження
носили достовірний характер, але особливо хотілося б виділити два
параметри: приливи жару (3 міс. – 2,2±0,1 бала і 12 міс. – 6,2±0,3 бала;
р0,05), а всі інші були
достовірно вище (рAeUe O ??th???? .T”EUe O ????th?????іс. - 40,4 бала і 24 міс. - 71,3 бала). Безумовно, наявність депресивного стану у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, залежить від рівня естрогенів, проте крім цього, на нашу думку, варто враховувати і ступінь виразності вегетативних і вазомоторних симптомів. Підтвердженням цьому є і більш високий рівень стану „реактивної тривоги“ у жінок цієї групи. На наш погляд, установлені психологічні розлади, що переважають у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, можуть пояснюватися не тільки зниженням функції яєчників, але і порушенням механізмів подолання стресу (Т.И. Ионова и соавт., 2000; R. Wilkinson et al., 1998). Отже, вивчення основних психосоціальних факторів у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, показало більш високий рівень депресії і реактивної тривоги в динаміці віддаленого післяопераційного періоду, особливо внаслідок постійного страху розвитку злоякісного процесу. На нашу думку, ці психологічні розлади можуть пояснюватися порушенням механізмів подолання стресу (соціальна ізоляція, безпомічність у рішенні важливих проблем і часте самозвинувачення), а також переважанням незрілих стилів захисту (пасивної агресії, відсторонення від ситуації, що укладається, і висока соматизація). Цей комплекс психологічних проблем є слідством перенесеної операційної і психологічної травми і призводить до погіршення якості життя при середньому рівні психосоціального стресу. Перераховані вище особливості клініко-психологічного стану жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, диктують необхідність додаткового вивчення гормональних даних у динаміці віддаленого післяопераційного періоду. Під час оцінки гормонального статусу були виділені основні показники, найбільш широко вивчені при даній патології: Е, ФСГ, ЛГ, загальний Т, Прл, ТТГ, Т4 і Т3 (С.С.К. Йен и соавт., 1998; K.M. Brett et al., 1997). Отримані нами результати через 3 місяці свідчать про виражені дисгормональні порушення, що виражалися в достовірному зниженні вмісту Е (контрольна група - 52,4?3,1 нмоль/л; р0,05). У наступному, через
6 місяців було відзначено додатково до перерахованих вище особливостей і
достовірне збільшення вмісту ЗБ (контрольна група – 12,1?0,5 мкмоль/л і
І – 15,9?0,9 мкмоль/л; р0,05). Однак, уже через 6 місяців
удалося достовірно знизити частоту приливів жару (І група – 3,4±0,2 бала
і ІІ – 2,4±0,2 бала; р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020