МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
ОХАБСЬКА ІРИНА ІВАНІВНА
УДК: 618.36 – 02(616.988 +616.983)
Особливості фетоплацентарного комплексу на тлі змішаного
вірусно-хламідійного інфікування вагітних
14.01.01 ? акушерство та гінекологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Львів – 2005
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі акушерства, гінекології та перинатології
факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного
університету імені Данила Галицького МОЗ України
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Пирогова Віра Іванівна,
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
МОЗ України,
завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету
післядипломної освіти
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Лизин Михайло Андрійович,
Івано-франківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач
кафедри акушерства та гінекології
доктор медичних наук, професор Грищенко Ольга Валентинівна, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
перинатології і гінекології
Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.
Богомольця МОЗ України, кафедра акушерства та гінекології №1, м. Київ
Захист відбудеться ” 17 ” вересня 2005 р. о 12.00 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 35.600.04 при Львівському державному
медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010,
Львів, вул. Пекарська, 69)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного
медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України (79000,
Львів, вул. Січових Стрільців, 6)
Автореферат розіслано ” 16 ” серпня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат медичних наук Попович А.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В останні роки демографічні показники України є вкрай
несприятливими для країни. Серед них важливе місце займає перинатальна
смертність, яка є “граничною” соціальною проблемою акушерства та
гінекології, важливим світовим показником рівня надання медичної
допомоги вагітним, оскільки усі випадки антенатальної загибелі плода,
переважна більшість ранньої неонатальної смертності причинно пов’язані з
антенатальними та інтранатальними чинниками, раннє виявлення і корекція
яких є основним завданням сучасного акушерства (Н.Я.Жилка і співавт.,
2001; Р.О.Моісеєнко, 2001; Б.М. Венцківський, 2002, 2004; О.М.
Лук’янова, 2004; В.Л.Тютюнник, 2004).
До керованої групи причин перинатальної захворюваності та смертності
належать інфекції перинатального періоду, які патогенетично пов’язані з
проблемою “прихованих” урогенітальних інфекцій, вибухоподібний ріст яких
відбувається як в Україні, так і в інших країнах світу, що являє на
сьогоднішній день серйозну медико-соціальну проблему (В.І. Пирогова,
1995. 2001; Е.Ф.Кира, 1999, 2001; В.А.Цинзерлинг і співавт., 2002;
А.И.Новиков і співавт., 2004; Morton R.S., Kinghorn G.R., 1999).
Пріоритетність та значимість проблем, пов’язаних з вірусними,
бактеріальними або поєднаними інфекціями в акушерстві та гінекології,
невпинно зростає, оскільки інфекційна патологія займає одне з перших
місць у структурі чинників, які призводять до розвитку широкого спектру
перинатальних ускладнень та плацентарної недостатності (Э.К.Айламазян,
1999; А.Гриноу і співавт., 2000; В.М.Астахов і співавт., 2001;
К.В.Орехов, 2002; А.Я.Сенчук і співавт., 2005; Anders W.W. і співавт.,
Rayner B.D., 2003). Плацентарна недостатність, як одна з провідних
причин перинатальної патології, супроводжує більшість ускладнень
вагітності і розглядається як клінічний синдром, який відображає
патологічний стан материнського організму (О.В.Грищенко і співав., 2001,
2004; Н.І.Сопко, 2003). Незважаючи на плейотропну природу плацентарної
недостатності, екзогенні фактори найчастіше призводять до порушення
матково-плацентарного кровообігу (В.Є.Дашкевич і співавт., 2000;
Ю.П.Вдовиченко і співавт., 2003, 2004). Зростання перинатальної
патології, частоти вроджених вад розвитку та захворюваності серед
новонароджених і дітей раннього віку, пов’язаних з перинатальним
інфікуванням, визначається певною мірою відсутністю його етіоспецифічних
клінічних ознак, що утруднює ранню і диференціальну діагностику
(М.В.Федорова і співав., 1997; И.С.Сидорова і співав., 2000 ).
У сучасній літературі висловлюються різні точки зору щодо етіологічної
верифікації перинатальних інфекцій (О.П.Белозоров і співавт., 2001;
В.М.Гранитов, 2001; И.С.Марков, 2002; Frise K., Kachel W., 1998; Gift
T.L. і співавт., 1999). Ізольоване використання лише одного методу
діагностики призводить до гіпердіагностики, що поряд з кон’юнктурною,
сугубо комерційною цікавістю до цієї патології, зумовлює відсутність
уніфікованих принципів антенатального спостереження, необґрунтовану
медикалізацію вагітних, штучне переривання вагітності, що особливо часто
має місце при підозрі на вірусне та змішане генітальне інфікування
(А.Гриноу і співавт., 2000; А.М.Савичева і співавт., 2002; З.М.
Дубоссарська і співавт., 2003).
Оскільки основним джерелом зараження плода та дитини є вагітна жінка,
породілля, мати, особливого значення набуває розробка дородової
діагностики інфікування та методів профілактики гестаційних та
перинатальних ускладнень. Однак щодо інформативності та достовірності
засобів діагностики, показників частоти передачі інфекції плоду залежно
від терміну вагітності та типу інфікування, ризику та часу розвитку
плацентарної недостатності, ускладнень при наступних вагітностях,
доцільності та ефективності лікування вагітних з метою попередження
ураження фетоплацентарного комплексу у світовій і вітчизняній літературі
існують достатньо суперечливі погляди, що і зумовило мету нашої роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана згідно плану науково-дослідної роботи кафедри акушерства,
гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти
Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
“Вивчити перинатальні наслідки у жінок, інфікованих збудниками, які
передаються статевим шляхом (ЗПСШ), розробити шляхи профілактики
порушень, діагностично-лікувальні алгоритми” (№ державної реєстрації
0101U009232), яка виконується у межах Національної програми
„Репродуктивне здоров’я 2001 – 2005”.
Мета дослідження – покращити перинатальні наслідки у вагітних зі
змішаним вірусно-хламідійним інфікуванням шляхом розробки і впровадження
у практику комплексу діагностичних і лікувально-профілактичних заходів
на основі вивчення маркерів формування плацентарної недостатності,
гормональних, імунологічних, функціональних, структурних параметрів
цілісної системи мати-плацента-плід.
Задачі дослідження:
Вивчити ефективність та прогностичну цінність серологічного скринінгу
вагітних на перинатальні інфекції на основі ретроспективного аналізу
наслідків вагітності.
Вивчити особливості функціонального стану системи мати-плацента-плід та
перебігу гестаційного процесу при вірусно-хламідійному інфікуванні жінок
до та під час вагітності.
Дослідити діагностичну значимість ультразвукового, гормонального та
імунологічного моніторингу у прогнозуванні порушень у системі мати –
плацента – плід при вірусно-хламідійному інфікуванні вагітних.
Визначити маркери формування плацентарної дисфункції у вагітних з
вірусно-хламідійним інфікуванням.
Вивчити морфологічні та ультраструктурні характеристики плацентарного
комплексу при вірусно-хламідійному інфікуванні вагітних.
Розробити та вивчити клінічну ефективність комплексу заходів
прогнозування, ранньої діагностики, профілактики і терапії ускладнень
гестаційного процесу у вагітних з вірусно-хламідійним інфікуванням.
Об’єкт дослідження: система мати-плацента-плід при вірусно-хламідійному
інфікуванні вагітних.
Предмет дослідження: гормональні, імунологічні, функціональні параметри
системи мати-плацента-плід та перинатальна патологія при
вірусно-хламідійному інфікуванні вагітних, материнсько-плодовий
кровообіг, морфоструктура плаценти.
Методи дослідження: клінічні, ультрасонографічні, доплерометричні,
гормональні, імунологічні, серологічні, молекулярно-біологічні,
бактеріологічні, морфологічні, статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Уточнено прогностичну цінність
серологічного скринінгу вагітних на перинатальні інфекції. Вперше
проведено комплексне серологічне, гормональне, імунологічне,
ультрасонографічне вивчення динаміки формування плацентарної
недостатності у вагітних з вірусно-хламідійним інфікуванням у різні
гестаційні періоди. Уточнені особливості перебігу гестаційного процесу,
морфофункціонального стану фетоплацентарного комплексу при
вірусно-хламідійному інфікуванні до та під час вагітності. Подальшого
розвитку набуло вивчення ультразвукових, гормональних та імунологічних
параметрів функціонування системи мати-плацента-плід при
вірусно-хламідійному інфікуванні. Вперше проведено лектиногістохімічне
дослідження плацент при вірусно-хламідійному інфікуванні, уточнені їх
гістологічні та ультраструктурні характеристики. Розроблено комплекс
діагностично-лікувальних заходів для підвищення ефективності ранньої
діагностики, профілактики і терапії ускладнень гестаційного процесу у
вагітних з вірусно-хламідійним інфікуванням. Вивчено ефективність
прегравідарної підготовки вагітних з вірусно-хламідійним інфікуванням.
Доведено доцільність і ефективність комплексного застосування
антибіотикотерапії та ангіопротекторних середників при розвитку
плацентарної недостатності інфекційного генезу.
Практичне значення одержаних результатів. Доведено доцільність та
інформативність клініко-серологічного моніторингу вагітних,
серонегативних до герпесвірусів, протягом вагітності. Запропоновано
комплекс прегравідарної підготовки вагітних з вірусно-хламідійним
інфікуванням, комбінований лікувальний підхід з використанням
антибіотиків та ангіопротекторів для корекції плацентарної недостатності
інфекційного генезу. Впровадження комплексу прегравідарної підготовки та
діагностично-лікувальних заходів у вагітних з вірусно-хламідійним
інфікуванням дозволило знизити частоту невиношування, несприятливих
перинатальних наслідків та акушерських ускладнень. Результати
дослідження та діагностично-лікувальні алгоритми впроваджені у роботу
жіночих консультацій і родопомічних закладів м. Львова і Львівської
області, м.Луцьк, м.Чернівці, м.Івано-Франківськ. Теоретичні положення
використовуються у навчальному процесі на кафедрі акушерства,
гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти
Львівського національного медичного університету імені Данила
Галицького.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено клінічне,
ультразвукове та кардіотокографічне обстеження вагітних, забір та
підготовка до дослідження біологічних матеріалів. Всі лабораторні,
гістологічні та електронно-мікроскопічні дослідження проведені за
безпосередньою участю автора. Дисертантом особисто проаналізовано
значимість серологічних, бактеріологічних, молекулярно-біологічних,
гормональних, ультразвукових, доплерометричних, морфологічних методів
визначення стану системи мати-плацента-плід у різні гестаційні періоди
при вірусно-хламідійному інфікуванні. Дисертант самостійно здійснила
статистичну обробку отриманих результатів, аналіз та узагальнення
результатів, формулювання наукових положень дисертації, висновків та
практичних рекомендацій, впровадження їх у практику та відображення в
опублікованих працях. В роботах, виконаних у співавторстві, дисертанту
належить проведення клініко-лабораторного обстеження жінок, опрацювання
та аналіз результатів, оформлення статей.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
представлені та обговорені на ІІ Міжнародному конгресі “Актуальні
питання інфектології в акушерстві і гінекології” (Донецьк, 1999); ІІ
науково-практичній конференції “Антибіотикопрофілактика в хірургії”
(Львів, 1999); І Українській науково-практичній конференції “Актуальні
питання перинатології” (Чернівці, 2001); 17 Європейському конгресі
акушерів-гінекологів (Чеська республіка, Прага, 2002); ІІІ міжнародній
медичній конференції студентів і молодих вчених “Медицина-Здоров’я – ХХІ
сторіччя” (Дніпропетровськ, 2002); VІ з’їзді інфекціоністів України
(Одеса, 2002); міжнародній науково-практичній конференції „Від
лютеїнової недостатності – до імуномодуляції” (Львів, 2002);
науково-практичній конференції „Актуальні питання акушерства та
гінекології” (Львів, 2002); науково-практичній конференції „Сучасні
аспекти фетоплацентарної недостатності” (Запоріжжя, 2004); Актуальні
питання сучасного акушерства (Тернопіль, 2004); науково-практичній
конференції „Хірургічні методи лікування в акушерстві та гінекології”
(Харків, 2004); 12 світовому конгресі „Human Reproduction” (Італія,
Венеція, 2005).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження представлені у
14 публікаціях, з них 4 статей – у наукових фахових журналах,
рекомендованих ВАК України, 2 – у закордонних виданнях, 7 – у матеріалах
і збірниках наукових конгресів і конференцій.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 185 сторінках і
складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріали та методи
дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення
результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку
використаної літератури, що містить 268 джерел (195 вітчизняних і
російськомовних, 73 – зарубіжних авторів) і займає 27 сторінок. Робота
ілюстрована 26 рисунками та 18 таблицями, які займають 28 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Об’єкт, методи та методологія досліджень. На першому етапі роботи
проведено ретроспективний клініко-статистичний аналіз наслідків
вагітності у порівнянні з даними серологічних обстежень 600 вагітних на
наявність антитіл до перинатальних патогенів у сироватці крові, які
проводились у клінічний лабораторії Львівського обласного діагностичного
центру у 2000 – 2001 роках. На другому етапі роботи проведене комплексне
обстеження, спостереження та лікування 252 вагітних з наявністю чинників
ризику перинатального інфікування плода.
Критерієм розподілу вагітних на групи спостереження була наявність
хламідійного і вірусно-хламідійного інфікування. Першу основну групу
склали 88 вагітних з хламідійно-вірусним інфікуванням та порушенням
біоценозу піхви. З 16 тижнів вагітності 51 вагітній І основної групи
розпочато лікування урогенітального хламідіозу, що дало підставу
розділити вагітних І основної групи на дві підгрупи: Іа підгрупа – 51
вагітна, які отримували лікування з приводу хламідійного інфікування і
Іб підгрупа – 37 вагітних, які відмовились з різних причин від
проведення антибіотикотерапії. Вагітні Іа підгрупи отримували вільпрафен
(Josamicinum, Heinrich Mack) по 500 мг двічі на добу протягом 10 днів
двічі – у 16-17 тижнів вагітності і у 27-28 тижнів вагітності, для
попередження виникнення дисбактеріозу – хілак-форте по 30 крапель тричі
на добу та карсіл по 1 драже тричі на добу
У другу основну групу увійшли 54 серонегативних до ВПГ-ІІ і ЦМВ
вагітних, які були поділені на дві підгрупи: ІІа підгрупа – 20 вагітних,
серонегативних до ВПГ-ІІ і ЦМВ, з діагностованим урогенітальним
хламідіозом, ІІб підгрупа – 34 вагітних, серонегативних до ВПГ-ІІ і ЦМВ,
при відсутності хламідійного інфікування. Третю основну групу склали 90
вагітних, серопозитивних до герпесвірусів, які проходили обстеження і
прегравідарну підготовку до даної вагітності за розробленою нами
методикою. Контрольну групу склали 20 вагітних, серопозитивних до
герпесвірусів, з відсутністю чинників ризику перинатального інфікування
плода та генітального інфікування.
Всім вагітним проводилось обстеження на сифіліс та ВІЛ/СНІД. Пацієнтки з
позитивними титрами IgM до токсоплазм, підозрою на сифіліс та ВІЛ/СНІД
у дане дослідження не включались. Об’єктивне загально-соматичне та
акушерське обстеження проводили рутинними методами.
Ультразвукове обстеження вагітних проводилося на апараті Aloka SSD-430,
що працює у реальному режимі часу з використанням абдомінального
лінійного та секторального датчиків. Експозиція ультразвукового
обстеження складала 20 – 30 хвилин. Проводились ультразвукова фето- і
плацентометрія за загальноприйнятою методикою, оцінка розвитку плаценти
за критеріями P.Grannum (1979), визначався біофізичний профіль плода.
Маркерами інфекційного ураження фетоплацентарного комплексу (ФПК)
вважали нерівномірне потовщення, неоднорідну акустичну щільність, ранню
появу дольчастості плаценти, візуалізацію базальної мембрани,
неправильної форми розширення міжворсинкового простору, зміну акустичної
щільності і кількості амніотичної рідини, для оцінки якої вираховували
амніотичний індекс (АІ) за J.P.Phelan (1987).
Кардіотокографію (КТГ) здійснювали в напівфовлеровськовому положенні
жінки протягом 20 хв. Аналіз КТГ проводили за стандартними методиками,
вираховували базальну частоту серцевих скорочень (БЧСС), амплітуду
миттєвих осциляцій (АМО), амплітуду повільних осциляцій (АПО),
кількість, амплітуду, тривалість, характер акцелерацій і децелерацій за
С.Л.Воскресенским (2004).
Дослідження матково-плацентарно-плодового кровообігу проводили на
ультразвуковому діагностичному приладі „SonoMed 400″ шляхом імпульсної
доплерометрії кровотоку у маткових артеріях, артерії пуповини, загальній
сонній артерії плода. Для оцінки кривих швидкостей кровоплину визначали
систоло-діастолічного відношення (С/Д), пульсаторний індекс (ПІ) і
індекс резистентності (ІР) за М.В.Медведевим (1996).
Визначення гормонів фетоплацентарного комплексу у сироватці крові
вагітних – естріолу (Е3), прогестерону (П), плацентарного лактогену (ПЛ)
проводили імуноферментним методом з використанням комерційних
тест-систем (ELISA KIT, DRG, USA; ІФА „Хема”, Чехія, „Алкор-Био”,
Росія) на стріповому імуноферментному аналізаторі „Stat Fax 303 Plus”.
Кров для гормональних досліджень забирали в умовах фізіологічного спокою
вранці натще, сироватку зберігали при мінус 20? С до проведення
дослідження.
Діагностику інфікування збудниками, що передаються статевим шляхом, та
дослідження мікроценозу біотопу піхви проводили у декілька етапів. З
використанням „А.Ф. Генітальна Система” (Liofilchem Diagnostici, код
74156) ідентифікували у матеріалі, отриманому iз заднього склепіння
піхви, Trichomonas vaginalis, Escherichia coli, Neisseria gonorrhoeae,
Candida spp., Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis,
Streptococcus agalacticae, Proteus spp., Pseudomonas spp., Gardnerella
vaginalis, U. urealyticum i M. hominis (з напвкількісним визначенням).
Матеріал для досліджень, взятий стерильною щіточкою, переносили у
суспензійне середовище (0,9% розчин хлориду натрію) з інокуляцією 0,2 мл
суспензії клінічного взірця у кожну з 24 лунок системи для ідентифікації
мікроорганізмів. Лунки для ідентифікації і визначення чутливості U.
urealyticum i M. hominis до антибіотиків перед інкубуванням накривали
вазеліновою олією для мікробіологічного використання. Оцінку результатів
після інкубації системи протягом 18 – 24 годин при температурі 36? С
проводили відповідно до керівництва за зміною кольорів у
ідентифікаційних лунках. Для діагностики трихомоніазу додатково
проводили мікроскопію нативного та забарвленого метиленовим синім
препаратів. Бактеріальний вагіноз діагностували за системою Amsel
(позитивний амінотест, “ключові” клітини в мазку з піхви, рН піхви > 4,5
Визначення рН піхвового вмісту проводили паперовим індикатором рН.
Виявлення антигенів хламідій проводили методом полімеразної ланцюгової
реакції (ПЛР) у зішкрябах зі слизових цервікального каналу та уретри.
Паралельно досліджувалась сироватка крові вагітних для виявлення антитіл
IgМ, IgG та IgA (тест-системи Sero CTTM IgA; Sero CTTM IgG, Toxoplasma
IgM ELISA DSL, USA; Toxoplasma IgM ELISA DSL, USA; Cytomegalovirus IgM
ELISA DSL, USA; Cytomegalovirus IgG ELISA DSL, USA; Herpes simplex
virus – II IgG i IgM, Вектор-бест, Новосибирск, Россия) до перинатальних
патогенів. Для виявлення сероконверсії досліджували парні сироватки на
антитіла класу IgG.
Концентрацію цитокінів IL-4, IL-6 у сироватці крові визначали
твердофазним імуноферментним методом подвійних антитіл (набори реагентів
ProCon IL-4 та ProCon IL-6, ТОВ “Протеиновый контур” (Росія,
Санкт-Петербург) за стандартною методикою.
Гістоморфологічне та електронно-мікроскопічне дослідження плаценти
проводили відповідно до рекомендацій Т.Д.Задорожної і співавт. (1985).
Частину препаратів плаценти використовували для виявлення
лектиногістохімічними методами вуглеводневих детермінант та
характеристики їх розподілу в клітинах та неклітинних структурах
плаценти. В лектиногістохімічних реакціях використовували: лектин сої
(SBA), специфічний до N-ацетил-Д-галактозаміну та Д-галактози; лектин
омели (МL-1), специфічний до Д-галактози; лектин бобівника
анагіролистного (LAL), специфічний до L-фукози. Лектинзв’язуючі
компоненти плаценти виявляли шляхом обробки препаратів розчином
3,3′-діамінобензидина тетрагідрохлориду в присутності 0,015% перекису
водню. Оцінка імунопероксидазних реакцій в гістологічному препараті
проводилась методом візуального визначення інтенсивності забарвлення за
А.Д.Луцик і співавт. (1989).
Статистичну обробку результатів досліджень проводили із застосуванням
методів варіаційної статистики з обчисленням критеріїв Ст’юдента,
Уилкиксона за допомогою ліцензійних програмних пакетів Microsoft Excel
5.0, Biostsat та Statistica 6.0.
Результати досліджень та їх обговорення. Ретроспективний аналіз показав,
що показаннями для скерування вагітних на серологічне обстеження під час
вагітності у 34,2% жінок був обтяжений акушерський анамнез, у 20% –
виникнення ускладнень перебігу гестаційного процесу. Обстеження вагітних
жінок на інфікованість ЗПСШ проводилась у різні строки вагітності, що не
завжди відповідало часу першого звернення вагітних у жіночі
консультації. Особливо несприятливим ми вважаємо обстеження 36,9%
вагітних після 20 тижнів при виникненні ускладнень вагітності. За
результатами серологічного обстеження рівень серопозитивності до ВПГ-ІІ
серед жінок з обтяженим акушерським анамнезом склав 79,8%, до ЦМВ –
68,5%. Найбільш небезпечним аспектом неадекватного обстеження є
скерування 4,8% серопозитивних до ВПГ вагітних на переривання вагітності
та проведення масивної медикаментозної терапії під час вагітності без
вірогідної верифікації діагнозу у 35,8% жінок. Ретроспективний аналіз
наслідків вагітності у співставленні з результатами серологічного
обстеження показав, що при серопозитивності до C.trachomatis самовільні
викидні, передчасні пологи, вагітність, що не розвивається, антенатальна
загибель плода спостерігались у першому триместрі вагітності у 3,5 раз,
а у другому триместрі у 2,3 рази частіше. Достовірна різниця наслідків
вагітності у вагітних, серопозитивних і серонегативних до герпесвірусів,
за даними ретроспективного дослідження нами не встановлена.
На першому етапі дослідження 252 вагітні були обстежені на інфікування
ЗПСШ згідно визначеного алгоритму обстеження. Серопозитивними до ВПГ-ІІ
виявились 78,6%, до ЦМВ – 92,86% вагітних. У 34,9% вагітних виявлена
значна бактеріальна обсеміненість нижнього відділу генітального тракту.
У 17,9% вагітних у піхвовому вмісті виділено M.hominis, у 14,7% –
U.urealyticum, при цьому діагностично значимий титр > 104 КУО виявлявся
відповідно у 5,9% і 4,4%. Антиген хламідій в зішкрябах слизової
цервікального каналу виявлено у 42,9% обстежених жінок, виділення ВПГ-ІІ
з цервікальним слизом – у 4,8%.
Вік жінок, включених у дослідження, коливався від 19 до 34 років,
складав у середньому 25,16±0,54 років і достовірно не різнився між
сформованими групами вагітних. Екстрагенітальна патологія зустрічалась з
однаковою частотою у вагітних всіх груп. Перенесли запальні захворювання
органів малого тазу 43,3% вагітних. Кожна друга повторновагітна втратила
майже 2 вагітності, однак обстеження на інфікування ЗПСШ до настання
даної вагітності проведені лише у 35,7% вагітних.
У 38% вагітних І і ІІ груп у першому триместрі вагітності мала місце
загроза невиношування. Утворення ретрохоріальної гематоми як тяжкого
ускладнення викидня, що розпочався, у 2,67 разів частіше мало місце у
вагітних з вірусно-хламідійним інфікуванням, що підтверджує роль
генітальних інфекцій у розвитку невиношування у першому триместрі
вагітності. Виникнення ретрохоріальної гематоми при загрозі переривання
вагітності у першому триместрі ми розглядали як початковий етап
формування плацентарної недостатності. Незважаючи на проведене
лікування, спрямоване на збереження вагітності, наслідком розвитку
первинної плацентарної недостатності у 17,7% вагітних було самовільне
переривання вагітності у 11-12 тижнів гестації, розвиток вагітності, що
не розвивається, мав місце у 3,9% вагітних , з них 26,7% – із
попередньо діагностованою ретрохоріальною гематомою.
Достовірно частіше у вагітних ІІ групи протягом першого і другого
триместру вагітності відмічалися гострі респіраторні вірусні
захворювання, що могло бути пов’язане з інфікуванням герпесвірусами,
перебіг якого може нагадувати картину гострого респіраторного
захворювання.
У 17,6% вагітних з вірусно-хламідійним інфікуванням вже на початку
перинатального періоду виявлені зміни кількості навколоплідних вод, що
може бути однією з перших ознак ураження ФПК. У 18,9% вагітних Іб
підгрупи І основної групи у 19-22 тижні вагітності кількість
навколоплідних вод була збільшена (АІ 18,32±1,14 см), у 13,5% – зменшена
(АІ 5,33±0,45 см) при нормі 12,64 ±1,35 см (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
