АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
ІМ. Л.В.ГРОМАШЕВСЬКОГО
ОЛЕКСЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 616.-986.7-036.2-039.71(477)
Епідеміологія лептоспірозу в північному регіоні України
14.02.02 – епідеміологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2005
Дисертація є рукопис
Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти
ім. П.Л.Шупика МОЗ України
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор
Гавура Віктор Васильович,
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика
МОЗ України, завідувач секції епідеміології кафедри мікробіології
та епідеміології
Офіційні опоненти:
Доктор медичних наук, професор
Зарицький Анатолій Мінович,
Інститут епідеміології та інфекційних хвороб
ім Л.В. Громашевського АМН України, завідувач лабораторії кишкових
інфекцій з групами вібріозів та паразитології
кандидат медичних наук, професор
Гоц Юрій Денисович,
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, завідувач
кафедри епідеміології
Провідна установа: Харківський медичний університет МОЗ України,
кафедра епідеміології, м.Харків
Захист відбудеться “_13___”__05________2005 р. о _12____ годині на
засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.614.02 при Інституті епідеміології та
інфекційних хвороб ім Л.В.Громашевського АМН України
(03038, м.Київ-38, вул. Амосова,5)
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб ім Л.В. Громашевського АМН України
(03038, м.Київ-38, вул. Амосова, 5)
Автореферат розісланий “__1___” _04______2005 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої
ради, кандидат медичних наук
Доан С.І.
-1-
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Медична і соціальна актуальність проблеми
лептоспірозу визначається інтенсивним поширенням його в ті регіони, де
раніше ця патологія не реєструвалась, залученням в процес різних
контингентів населення та значним ростом захворюваності і смертності від
цієї інфекції. Дослідженню лептоспірозу в Україні приділялось досить
багато уваги: вивчені особливості крайової епідеміології лептоспірозу в
різних географічних зонах, виявлені його природні вогнища, висвітлено
зв’язок захворюваності на лептоспіроз з системою ведення сільського
господарства (Васильєва Н.А., Бортняк Т.В. (1995); Бернасовська Є.П.,
Кондратенко В.М. (1996); Кіріяк О.П., Мурзова Л.І. (2000); Holk K.,
Vinther N. (2000); Cicerino L., Stepan E. (2000).
Однак ряд актуальних питань епідеміології лептоспірозу до останнього
часу ще не вирішено. Не вивченим залишається питання про циклічність та
періодичність захворюваності на лептоспіроз, не повністю з’ясовані
причини активізації лептоспірозної інфекції, не досліджені
природно-кліматичні особливості захворюваності на лептоспіроз та вплив
антропогенної трансформації екологічних систем на розвиток процесу.
За останні 30 років захворюваність на лептоспіроз в Україні зросла більш
ніж у 200 разів, суттєво змінилась етіологічна структура захворюваності,
періодичність і сезонність (Онищенко Г.Г., Манисов А.А. (1999). Наша
держава має один із самих високих показників захворюваності на
лептоспіроз в Європі, що в десятки разів перевищує показники
захворюваності в економічно розвинутих країнах світу (Smithe L.,
Symonds M. (2000).
Як показують багаторічні спостереження, високий рівень захворюваності на
лептоспіроз в Україні обумовлюється, перш за все, недотриманням
комплексу санітарно-гігієнічних заходів, спільних для групи кишкових
інфекцій зоонозної природи, інтенсивним забрудненням об’єктів довкілля,
екологічною незахищеністю відкритих водойм, питної води та грунту,
послабленням дератизаційних заходів у житловому фонді, об’єктах
громадського харчування, торгівлі та ін. Із зростанням екологічних
негараздів збільшується ризик зооантропогенного забруднення поверхневих
водойм, котрі широко використовуються як джерела централізованого
водопостачання, місця відпочинку та об’єкти промислового розведення
риби. В цих умовах найбільш ефективно реалізується урино-оральний
механізм передачі збудників лептоспірозу. Ситуація ускладнюється ще і
тим, що великі штучні водойми, які входять до системи Дніпровського
каскаду, виникли поблизу великих промислових центрів в густо заселених
областях України. Поява вологих природних біотопів, придатних для
сезонної міграції гризунів, обумовила
-2-
значну активізацію епідемічного процесу в сучасний період (Рейтер А.Б.,
Шибалов В.А. (1993); Агиев И.А. (1995); Родина Л.В., Тимошков
В.В.(2000); Kuriakoze M., Eapen C.K. (1997).
Складна економічна ситуація, в якій знаходиться Україна, призвела до
руйнування системи санітарного та ветеринарного контролю за популяцією
гризунів – основних джерел збудників лептоспірозу. До мінімуму
скоротилися обсяги лабораторного контролю за циркуляцією лептоспір у
навколишньому середовищі. Незахищеними залишилися об’єкти підвищеного
епідемічного ризику: тваринницькі ферми, підприємства харчової
промисловості, продовольчі склади та об’єкти громадського харчування. До
останнього часу не повністю визначено зони епідемічного ризику при
лептоспірозі на сучасному етапі, не висвітлені наслідки змін природного
середовища в результаті проведення меліоративних робіт та
гідротехнічного будівництва. Враховуючи викладене, виникла нагальна
потреба у проведенні подальших наукових досліджень, направлених на
вдосконалення системи і структури епіднагляду за лептоспірозом.
Мета роботи. Удосконалити систему епідеміологічного нагляду за
лептоспірозною інфекцією на основі вивчення епідеміології лептоспірозу в
Північному регіоні України.
Завдання дослідження:
1. Вивчити епідеміологічні і епізоотологічні аспекти лептоспірозу в
Північному регіоні України, пов’язані з антропогенною трансформацією
екосистем та зміною етіологічної структури лептоспірозу.
2. Дослідити рівень інфікованості збудниками лептоспірозу різноманітних
груп населення регіону шляхом впровадження удосконалених методів
епідеміологічного аналізу та вивчити роль соціальних чинників, які
визначають цей рівень.
3. Розробити та апробувати методи дослідження основних, факультативних
та вірогідних джерел лептоспірозної інфекції, дослідити вплив природних
факторів на перебіг епізоотичного процесу.
4. На основі виявлених закономірностей розробити формалізовану
структурно-логічну схему причинно-наслідкових зв’язків епідеміологічних
і епізоотичних компонентів процесу та здійснити його моделювання.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використані
наступні методи дослідження: мікробіологічний, серологічний,
епідеміологічний.
Об’єкт дослідження. Епідеміологічний та епізоотологічний аспекти
лептоспірозної інфекції.
-3-
Предмет дослідження. Сироватки крові людей, сільгосптварин, птахів,
земноводних, гідробіонтів, кровососучих трансмітерів; сироватки крові та
ниркова тканина гризунів; серологічні методи дослідження (РНГА і РМА);
карти епідеміологічного обстеження осередків лептоспірозу, історії
хвороби, амбулаторні карти, індивідуальні карти донорів.
Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено виражену трирічну
періодичність захворюваності на лептоспіроз і запропоновано математичну
модель її прогнозування.
Встановлено факт достовірної кореляційної залежності захворюваності на
лептоспіроз від кількості атмосферних опадів та ступеня зволоження
території, досліджено залежність показників захворюваності від річних
змін температур.
Виявлено закономірності зміни сезонності захворюваності та залежність її
від етіологічної структури лептоспірозу, простежено закономірності
показників сезонності для різних серогруп лептоспір.
Виявлено зони епідемічного ризику захворюваності на лептоспіроз,
розкрито причини виникнення таких зон, їх територіальну приуроченість та
динаміку трансформації.
Встановлено особливості вікової, професійної та статевої структури
захворюваності для різних серогруп лептоспір і з’ясовано їх причини.
Виявлено значне носійство протилептоспірозних антитіл серед населення
Північного регіону України та запропоновано двохетапну модель
моніторингу за цією інфекцією.
Практичне значення одержаних результатів. Полягає в удосконаленні
епідеміологічного нагляду за лептоспірозною інфекцією шляхом
впровадження в практику нових методів дослідження, що забезпечують ранню
діагностику, повне виявлення носійства протилептоспірозних антитіл,
визначення зон епідемічного ризику та закономірностей розвитку
лептоспірозної інфекції на сучасному етапі. У процесі дослідження
виявлено еволюцію епізоотичного процесу лептоспірозу, пов’язану з
антропогенною трансформацією екосистем, та домінуванням синантропних
гризунів в якості основних джерел лептоспірозної інфекції. Отримані
результати покладено в основу інформаційного листа “Застосування
електронної картографії в системі моніторингу за інфекційними хворобами”
(№27 – 2004), затвердженого рішенням ПК “Епідеміологія та специфічна
профілактика інфекційних захворювань”, протокол №3 від 17.11.2003 року.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізовано 256 карт
епідеміологічного обстеження осередків лептоспірозу, 470 історій
хвороби, 254 амбулаторні карти, 67 карт донорів; визначено особливості
епідеміології лептоспірозу в Північному регіоні України за період
1950-2002 років; удосконалено метод РНГА з полівалентним лептоспірозним
діагностикумом, випробувано та оцінено його ефективність при обстеженні
території регіону: проведено
-4-
серологічне дослідження 891 сироватки крові людей, 517 сироваток крові
дрібних ссавців, 207 сироваток крові сільськогосподарських тварин, 708
сироваток крові і гемолімфи імовірних джерел лептоспірозної інфекції на
території регіону.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної
роботи було висвітлено на науково-практичній конференції з міжнародною
участю “Інформаційні технології в охороні здоров’я та практичній
медицині” (Київ, 26-28 травня 2004 року) та науково-практичній
конференції, присвяченій пам’яті академіка Л.В. Громашевського (Київ,
11-12 листопада 2004 року).
Публікації. Матеріали дисертації представлені у 8 друкованих працях, що
відображають основні її положення, 7 з яких – у виданнях, затверджених
Вищою атестаційною комісією України як фахові.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 164 сторінках
машинописного тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису
матеріалів і методів дослідження, 4 глав власних досліджень, аналізу і
узагальнення досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку
літератури (279 джерел інформації, із них 75 – іноземних авторів) та
додатку. Робота ілюстрована 22 таблицею та 18 картами.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і методи дослідження. Основні дослідження по виконанню роботи
проведені на протязі 5 років. В роботі застосовано епідеміологічний,
мікробіологічний та серологічний методи дослідження.
Детально проаналізована епідеміологічна ситуація на території
Чернігівської, Київської та Сумської областей. Для дослідження
відловлено 517 дрібних ссавців, які досліджувались серологічним,
бактеріоскопічним та бактеріологічним методами.
З метою вивчення рівня імунітету проти лептоспірозу серед населення, яке
не відноситься до групи епідеміологічного ризику, в РНГА досліджено 637
сироваток крові, в т.ч. 470 сироваток крові стаціонарних хворих та 167
сироваток крові донорів.
Для вивчення інфікованості професійних контингентів досліджено в РНГА
254 сироватки крові робітників двох м’ясопереробних комбінатів, заводу
з виробництва ковбасної оболонки,
-5-
хлібзаводу та підприємства водоканалізаційного господарства. Позитивні в
РНГА сироватки крові досліджено в РМА.
З метою дослідження інфікованості збудниками лептоспірозу досліджено 207
сироваток крові сільськогосподарських тварин та 768 проб крові та
гемолімфи імовірних джерел лептоспірозу на території регіону (птахів,
риб, гідробіонтів, кровососучих трансмітерів, земноводних). РНГА
проводили в мікроваріанті з антигенним полівалентним еритроцитарним
діагностикумом, отриманим за методикою Мельницької О.В. з співав.
[1994]. В процесі роботи розроблено спеціальну методику дослідження
дрібних ссавців.
Узагальнення отриманих результатів
Еволюція епідеміології лептоспірозу. Аналіз етіологічної структури
лептоспірозу в Україні у 1950-1972 роках показує, що основна роль в ній
належала серогрупам Grippotyphosa (49,4%), Pomona (30,4%). Значно рідше
зустрічались серогрупи Tarassovi (4,7%), Hebdomadis (4,6%),
Icterohaemorrhagiae (4,5%), Batavia (3,7%), Canicola (1,7%), Australis
(0,5%), Autumnalis (0,5%). В сучасний період ситуація суттєво змінилась.
Аналіз етіологічної структури лептоспірозу за 2002 рік показує, що
значно зменшилась питома вага захворювань, викликаних лептоспірами
серогруп Grippotyphosa (8,8%), Pomona (4,3%), та зросла частка інших
серогруп: Icterohaemorrhagiae (55,9%), Hebdomadis (12,7%), Canicola
(7,2%). Вказані зміни, очевидно, є результатом антропогенного впливу на
природне середовище. Трансформація екологічних систем призвела до
різкого скорочення площ природних біотопів, в яких існували вогнища
лептоспірозу, що підтримувались вологолюбивии гризунами, – основними
джерелами лептоспір серогруп Grippotyphosa, Pomona. В той же час, зросла
роль синантропних гризунів – основних джерел лептоспір серогруп
Icterohaemorrhagiae, Hebdomadis.
Аналіз захворюваності на лептоспіроз в Україні свідчить про те, що у
50-і, 60-і роки минулого століття високі та середні рівні захворюваності
були характерні для зони мішаних лісів (Львівська, Волинська,
Рівненська, Житомирська, Чернігівська області), Закарпатської області та
регіону гирла Дніпра, Південного Бугу і Дністра (Одеська, Миколаївська,
Херсонська області). В сучасний період області, які знаходяться в зоні
Полісся (Волинська, Рівненська, Житомирська, Сумська), мають низькі
рівні захворюваності на лептоспіроз, що обумовлено інтенсивним
проведенням осушувальної меліорації.
На території України утворилось два регіони з високим рівнем
захворюваності на лептоспіроз: перший регіон охоплює зону Українських
Карпат (Закарпатська, Чернівецька, Ів.Франківська, Тернопільська
області) та Хмельницьку область, а другий регіон перетинає
-6-
територію України вздовж течії Дніпра і включає в себе Чернігівську,
Київську, Черкаську, Кіровоградську і Миколаївську області. В цих
регіонах рівень захворюваності на лептоспіроз зріс порівняно з періодом
50-х років від двох до 500 разів, що дозволяє говорити про активізацію
лептоспірозу у басейнах Дніпра та Дністра. Беззаперечним є той факт, що
регіони з підвищеним рівнем захворюваності на лептоспіроз сформувалися
поблизу великих водосховищ, яким в повній мірі притаманні ті
властивості, що обумовлюють негативний вплив на навколишнє середовище:
підпір ґрунтових вод, велика фільтрація, значна заболоченість берегів і
зниження самоочищаючої здатності річок (рис.1).
Таким чином, зростання водного дзеркала Дніпра і Дністра за рахунок
створення великих водосховищ в густо заселених областях України призвело
до значного погіршення епідемічної ситуації з лептоспірозу, що в умовах
збільшення питомої ваги агресивних збудників становить значну
епідеміологічну проблему (рис. 2).
-7-
В Північному регіоні України еволюційні зміни в епідеміології
лептоспірозу проявилися найбільш яскраво. До цього регіону відносяться
Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська та Сумська
області. За природно-кліматичними умовами вони, в основному, належать до
Українського Полісся та, частково, до лісостепової зони. Умовно регіон
можна поділити на західну, центральну та східну частини. До західної
частини слід віднести Волинську та Рівненську області, з середньою
річною кількістю опадів близько 650 мм; до центральної частини –
Житомирську, Київську та Чернігівську області, де річна кількість опадів
становить близько 600 мм; до східної – Сумську область, з річною
кількістю опадів близько 575 мм. Регіон має сприятливі умови для появи
природних вогнищ лептоспірозу, бо знаходиться в зоні надлишкової
вологості. Захворюваність на лептоспіроз в регіоні була максимальною у
1950-1957 роках (1-й період) та у 1990-1998 роках (2-й період). Тому для
аналізу захворюваності взято ті проміжки часу, коли
захворюваність була найвищою з метою отримання результатів з високим
ступенем достовірності (табл. 1).
Таблиця 1
Захворюваність на лептоспіроз в Північному регіоні України у 1950-1957
роках та у 1990-1998 роках
№
Області Північного регіону України Захворюваність на 100 тисяч населення
1-й період
2-й період
Зниження, ріст (рази)
1 Волинська 6,69 0,73 -9,16
2 Рівненська 1,17 0,73 -1,6
3 Житомирська 1,14 0,52 -2,19
4 Київська 0,69 4,73 +6,86
5 Чернігівська 1,51 3,5 +2,32
6 Сумська 0,92 0,51 -1,8
Результати дослідження свідчать про те, що в західних і східних частинах
регіону у 1990-1998 роках захворюваність на лептоспіроз суттєво
зменшилась, а в центральній частині, у Київській та Чернігівській
областях, вона зросла.
Позитивна кореляція між показниками захворюваності та кількістю
атмосферних опадів у першому періоді змінилась негативною у другому
періоді. Очевидно, цей процес пов’язаний з антропогенною трансформацією
екологічних систем регіону та зміною етіологічної структури
-8-
лептоспірозу. Результати серологічних досліджень свідчать про значний
ріст в захворюваності питомої ваги патогенних лептоспір серогруп,
пов’язаних з синантропними гризунами та зменшенням питомої ваги тих
серогруп лептоспір, основними джерелами яких є вологолюбиві полівки та
польові миші. Так, у 2002 році питома вага лептоспір серогрупи
Icterohaemorrhagiae становила 68,3%, Hebdomadis – 10,9%, а серогрупи
Grippotiphosa – 5,3%, Pomona – 3,9%.
Серологічний контроль за циркуляцією патогенних лептоспір серед гризунів
свідчить про пряму кореляцію між показниками захворюваності на
лептоспіроз, викликаний різними серогрупами лептоспір та спектром
протилептоспірозних антитіл у гризунів. З 205 позитивних серологічних
досліджень у гризунів, отриманих у регіоні у 2002 році, питома вага
серогруп була такою: Icterohaemorrhagiae – 59,0%, Hebdomadis – 11,2%,
Grippotyphosa – 12,7%, Pomona – 9,8%. Коефіцієнт лінійної кореляції
дорівнює +0,98 (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
