.

Удосконалення механізму оцінки та регулювання соціального розвитку регіонів України (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
112 2694
Скачать документ

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

ПОЛЬСЬКА ІРИНА ЕРНЕСТІВНА

УДК 332.146.2

Удосконалення механізму оцінки та регулювання соціального розвитку
регіонів України

Спеціальність 08.02.03 – організація управління,

планування і регулювання економікою

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2005Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровському регіональному інституті державного
управління Національної академії державного управління при Президентові
України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Зайцева Людмила Михайлівна

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Куценко Віра Іванівна,

Рада по вивченню продуктивних сил України

НАН України, завідувачка відділом

проблем розвитку і розміщення

галузей соціальної сфери, м. Київ;

кандидат економічних наук, доцент

Гармідер Лариса Дмитрівна,

Дніпропетровський університет економіки та права,

доцент кафедри менеджменту.

Провідна установа: Інститут економіки промисловості НАН
України,

відділ економічних проблем охорони праці

та соціальної політики, м. Донецьк.

Захист відбудеться 1 листопада 2005 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради

Д 08.051.03 при Дніпропетровському національному університеті за
адресою: 49050,

м. Дніпропетровськ, вул. Наукова, 13, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського
національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул.
Козакова, 8.

Автореферат розісланий “27” вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук,

професор
О. Й. Шевцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З набуттям незалежності Україна почала рух у
напрямку формування суспільства з соціально орієнтованою ринковою
економікою. Звернення до соціальних аспектів розвитку є реальністю
сучасного світу. Але ні світові теоретичні здобутки, ні практика
соціалізації не стали в силу специфічних причин поштовхом для
прискорення соціальних процесів на національних теренах.

Відсутність очевидних та вагомих для науки і практики результатів
соціальних перетворень виступає, передусім, свідченням недостатньо
обгрунтованої стратегії і тактики її проведення. На наслідках
соціального характеру позначилися й недостатнє усвідомлення наукового
підходу до механізму регулювання соціальних процесів. Проте це не
означає повної відсутності наукової бази щодо розбудови соціальної
держави.

Існує достатня кількість наукових робіт, у яких у тому чи іншому аспекті
розглядаються проблеми, що стосуються розвитку взагалі і соціального
зокрема. І ці дослідження не замикаються межами будь-якої однієї країни,
а розповсюджуються на її регіони та адміністративно-територіальні
утворення.

Значний вклад у розробку теоретичних питань щодо забезпечення
соціальності суспільних систем та соціального напрямку розвитку зробили
такі економісти світового рівня як К. Маркс, Й. Шумпетер, М.
Туган-Барановський, М. Фрідмен, Ф. фон Хайек, В. Ойкен, Х.
Ламперт, Т. Ганслі та ін. Теоретичні, методичні і прикладні аспекти
соціальної конверсії економіки дістали значного розвитку також і в
працях М. Долішнього, С. Дорогунцова, В. Гейця, А. Гриценка, В.
Голікова, Л. Гармідер, В. Гришкіна, Л. Зайцевої, Т. Заславської, Б.
Кваснюка, В. Куценко, Е. Лібанової, І. Лукінова, С. Мочерного, О.
Новікової, В. Симоненка, В. Скуратівського, Л. Тимошенко, В. Черняка,
М. Чумаченка.

Незважаючи на достатній рівень розробленості загальних проблем
соціального розвитку вітчизняними і зарубіжними авторами, все ж таки
виникає гостра потреба посилення його соціальної компоненти в регіонах.

По-перше, на сьогодні бракує досліджень, які б охоплювали питання
визначення наявності у необхідній мірі соціальної детермінанти в
програмах соціально-економічного розвитку регіонів. По-друге, наукове та
методичне забезпечення соціальної спрямованості діяльності потребує
доповнення в частині надання цим процесам керованого характеру.

У цілому наявність недостатньо вирішених та дискусійних питань щодо
розбудови в Україні соціальної держави зумовили вибір теми дисертаційної
роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання цієї
роботи пов’язано з планом науково-дослідницьких робіт Дніпропетровського
регіонального інституту державного управління Національної академії
державного управління при Президентові України (ДРІДУ НАДУ) в рамках
держбюджетної науково-дослідницької тематики “Розробка елементів
механізму управління адміністративно-територіальними одиницями регіону з
різним рівнем соціально-економічного розвитку” (номер державної
реєстрації 0102U 003694), 2002 – 2003 рр., “Державне регулювання
соціально-економічного розвитку складних регіональних систем” (номер
державної реєстрації 0104U 006879), 2004 – 2005 рр. При виконанні
зазначених бюджетних тем автором визначено та обґрунтовано
науково-методичні основи забезпечення якості оцінки рівня соціального
розвитку регіонів, а також доведено доцільність державного регулювання
регіонального соціального розвитку на підставі визначених потреб
усунення значної соціальної диференціації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка
теоретичних основ розбудови соціальної держави з ринковим механізмом
господарювання в економічній системі з ознаками післякризового
економічного зростання та науково-методичних положень і практичних
рекомендацій з обґрунтування механізму оцінки та регулювання соціального
розвитку регіонів.

Цільова спрямованість дисертації обумовила необхідність постановки та
вирішення таких завдань:

визначення сутності і природи соціально орієнтованої ринкової економіки;

оцінки достовірності та об’єктивності існуючих методик встановлення
рівня соціального розвитку в економічних системах з різним рівнем
охоплення суб’єктів і об’єктів соціалізації, а також типізації регіонів
країни за рівнем їх соціального розвитку;

визначення тенденцій та особливостей протікання соціальних процесів у
регіонах України;

обгрунтування на підставі отриманих аналітико-розрахункових результатів
необхідності та можливості вдосконалення системи державного управління
соціальним розвитком;

розробки концептуальних підходів щодо формування механізму регулювання
соціального розвитку як чинника гарантії просування в напрямку
соціальної держави.

Об’єктом дослідження є процеси державного та регіонального управління
соціальним розвитком.

Предметом дослідження виступає механізм регулювання соціального розвитку
регіонів.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної
роботи склали праці класиків економічної теорії, вітчизняних та
зарубіжних вчених-економістів з проблем соціалізації економічних систем,
соціальної політики, економічного аналізу та імітаційного моделювання.
Інформаційною базою дисертації стали законодавчі акти України, методичні
та інструктивні матеріали міністерств і відомств та дані Держкомстату
України.

У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи
дослідження соціальних процесів і явищ в їх взаємозв’язку та
взаєморозвитку. Зокрема, при визначенні природи і міри соціальності
соціально орієнтованої ринкової економіки використано методи наукового
відбору, системного аналізу суспільних явищ та їх синтезу, економічного
моделювання на основі логічних побудов. При оцінці стану та тенденцій
соціального розвитку віднайшли застосування методи порівняльного
аналізу, угрупувань, вибіркових обстежень, статистичного й ситуаційного
аналізу. Розробка методології типізації та диференціації регіонів
проводилася із використанням кластерного аналізу, імітаційного
моделювання та економіко-математичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці принципово
відмінних від існуючих теоретико-методологічних та методичних підходів
щодо удосконалення механізму оцінки і регулювання соціального розвитку
України та її регіонів. Новизна наукових результатів конкретизується в
таких положеннях:

вперше:

розроблено на основі застосування системного підходу теоретичні та
методологічні основи оцінки соціального стану та розвитку економічних
систем з різним рівнем охоплення суб’єктів і об’єктів соціалізації;

обґрунтовано параметри та показники оцінки рівня соціального розвитку
регіонів з урахуванням вимог соціальної орієнтації економіки;

запропоновано оцінку стану та виділено фактори, які порушують баланс між
конструктивною та деструктивною компонентами регіонального розвитку та
стають основою соціальних деформацій;

розроблено концептуальні засади та обґрунтовано елементи механізму
регулювання соціальних процесів із застосуванням нового підходу до
визначення якості соціальних зрушень на регіональному рівні, що надає
можливість переводити адміністративно-територіальні утворення з
досягнутого рівня соціальності на інший та забезпечити це переміщення
необхідними ресурсами;

дістали подальшого розвитку:

теоретико-методологічні засади визначення сутності поняття “соціально
орієнтована ринкова економіка”, яке розглядається на основі таких
характеристик суспільного життя як “суспільний” та “соціальний”;

методика імітаційного моделювання соціальних процесів та їх наслідків у
регіонах країни, яка дозволяє здійснювати факторний аналіз та оцінювати
кількісний вплив різноманітних джерел соціальних зрушень на інтегральний
показник соціального розвитку;

класифікація факторів та показників, що входять до їх складу, щодо
відтворення стану соціальної сфери, процесів соціалізації та
самозабезпечення добробуту населенням в економіці з елементами
післякризового зростання;

удосконалено:

методологія типізації та детермінування регіонів України за рівнем їх
соціального розвитку;

організаційні засади застосування та узгодження різноманітних концепцій
та підходів до забезпечення сталого соціального розвитку окремих
регіонів у межах державної програми соціально-економічного розвитку
країни.

Значна частина наукових положень, запропонованих, сформульованих та
обґрунтованих в дисертаційній роботі, якісно відрізняється від відомих
раніше та надає достатній матеріал для вдосконалення державного і
регіонального управління та реалізації прагнень до розбудови соціальної
держави на національних теренах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони
вдосконалюють систему регіонального соціального управління, створюють
умови для соціально-економічного розвитку та виступають
теоретико-методологічною базою для подальшого проведення досліджень щодо
об’єктивної оцінки соціальних процесів.

Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи
стосовно оцінки та формування засад результативної соціальної політики
використовувалися Головним управлінням праці та соціального захисту
Дніпропетровської обласної державної адміністрації при визначенні
основних пріоритетів соціального розвитку Дніпропетровської області на
довгостроковий період (довідка № 06/994-001 від 04.04.05) та Головним
управлінням економіки Дніпропетровської обласної держадміністрації під
час розробки “Концепції соціально-економічного розвитку
Дніпропетровської області до 2011 року” (довідка № 406/05-13 від
15.04.05).

Теоретичні розробки та практичні рекомендації, які викладено у
дисертаційному досліджені, використовуються у навчальному процесі
Дніпропетровського регіонального інституту державного управління
Національної академії державного управління при Президентові України при
викладанні дисциплін “Територіальна організація влади в Україні”,
“Економічний аналіз державної політики”, “Планування розвитку
територій”, “Регіональна та міська економіка” (довідка № 04/2-14-181 від
22.03.2005 р.) та Криворізького технічного університету при освоєнні
таких дисциплін як “Розміщення продуктивних сил” та “Основи регіональної
економіки” (довідка № 93 від 28.03.05).

Особистий внесок здобувача. Основні висновки та рекомендації
дисертаційної роботи відтворюють узагальнення результатів дослідження
реальних процесів формування основ добробуту та цивілізаційних
стандартів якості життя та спираються на науковий та практичний досвід
здійснення соціальної конверсії економіки на регіональному рівні,
розробки та реалізації заходів, спрямованих на адаптацію соціальної
політики промислового регіону до нових соціально-економічних умов. В
ході роботи над дисертацією здобувачем виконувались як індивідуальні
розробки, так і в складі авторських колективів.

Автором самостійно визначено мету і завдання роботи, основні наукові
положення, обґрунтовано систему базових категорій та
теоретико-методологічні основи, які складають сутність новизни та
визначають наукові здобутки дослідження, а також висновки і
рекомендації. Внесок автора в опубліковані колективні роботи
конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки
дисертації обговорювалися та були схвалені на засіданнях вченої ради
Дніпропетровського регіонального інституту державного управління
Національної академії державного управління при Президентові України, а
також на наукових семінарах та у Центрі підвищення кваліфікації ДРІДУ
НАДУ. Результати виконаних досліджень були апробовані на Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки і
здійснення адміністративної реформи в Україні” (м. Дніпродзержинськ,
2000 р.); 2-ій Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і
перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації”
(м. Дніпропетровськ, 2001 р.); науково-практичній конференції за
міжнародною участю “Суспільні реформи та становлення громадянського
суспільства в Україні” (м. Київ, 2001 р.); науково-практичній
конференції за міжнародною участю “Соціально-економічна ефективність
державного управління: теорія, методологія та практика” (м. Львів, 2003
р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю “Актуальні
теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного
управління” (м. Київ, 2004 р.), науково-практичній конференції за
міжнародною участю “Актуальні проблеми державного управління на новому
етапі державотворення” (м. Київ, травень 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць
загальним обсягом 11,76 д.а., з них 7 публікацій у фахових виданнях
України обсягом 9,66 д.а. Особисто автору у фахових публікаціях належить
7,21 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу,
трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 192 найменувань
та додатків. Повний обсяг роботи 232 сторінки комп’ютерного тексту (150
сторінок основного тексту), вона містить 35 таблиць, 21 рисунок, 15
додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету
та завдання, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, виділено
наукову новизну та особистий внесок дисертанта в розробку наукових
результатів, розкрито теоретичне і практичне значення одержаних положень
і висновків, форми їх публікації та апробації.

У першому розділі дисертації “Соціальна переорієнтація та об’єкт
соціалізації національної економіки” розглянуто та критично оцінено
теоретичні підходи вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів до
визначення змісту та природи соціально орієнтованої ринкової економіки,
запропоновано власну концепцію її сутнісного сприйняття з урахуванням
комплексу детермінант соціальності, досліджено соціальну сутність
національної економіки з позицій формування структури населення, яка є
адекватною проголошеним цілям і завданням, окреслено коло суб’єктів та
об’єктів соціальної економіки.

Наприкінці ХХ століття основною доктриною життєвого устрою в суспільстві
стала соціально орієнтована ринкова система господарювання.
Проголошення концепції розбудови соціальної держави на національних
теренах вимагає створення такого середовища, яке б спонукало та сприяло
продуктивній суспільній діяльності. Добробут у такій державі досягається
не стільки перерозподілом благ та ще менше опікуванням держави, скільки
активною та ініціативною діяльністю громадян.

Для розкриття міри соціальності ринкової економіки з соціальним
спрямуванням обґрунтовано авторське розуміння змісту та значення поняття
“соціальний”. У більшості випадків цей термін тлумачать як “суспільний”.
Між тим за результатами дослідження було зроблено висновок, що термін
“суспільний” застосовується, коли мова йде про суспільство в цілому, про
взаємодію його сторін – економічної, політичної, ідеологічної,
соціальної тощо. Якщо ж мова йде про природу відносин людей одне до
одного, про їх відношення до факторів та умов життєдіяльності, до їх
власного стану і ролі у суспільстві та до суспільства в цілому, то
звертаються до дефініції “соціального”. Автор пов’язує розкриття змісту
та природи соціально орієнтованої ринкової економіки з такими
детермінантами соціальності як праця, соціальна справедливість, міра
заслуг і винагороди, упорядкованість та злагодженість життя,
індивідуальність та колективізм, влада тощо. Відомі наукові доробки не
залучали до розгляду таку компоненту соціальності як власність, а саме
завдяки їй, на думку автора, людина усвідомлює свою відокремленість від
інших людей та утверджується як індивід.

За умови наявності повного набору та досягнутого поєднання детермінант
соціальності соціально орієнтована ринкова економіка означає не що інше,
як таку організацію державою суспільно-індивідуальної діяльності на
підґрунті ринкових механізмів та плюралізму форм власності, що
забезпечує добробут і розвиток особистості відповідно її трудового
внеску та статус повноправного суб’єкта суспільного розвитку. Аналіз
практики високорозвинених країн засвідчив, що соціальну базу такої
економіки складає масовий прошарок економічно активних та матеріально
забезпечених людей, які звільнені від споживацьких настроїв та
усвідомлюють особисту відповідальність за власну долю, здатних слугувати
рушієм економіки за своїм відношенням до праці, кваліфікацією,
здатностями адаптуватися до процесів розвитку економіки, здібностями до
накопичення та капіталізації трудових доходів. Соціальна економіка
передбачає наявність суспільних умов для того, щоб людина могла
збільшувати свій трудовий вклад, реалізовувати свої здібності та перейти
у більш високодохідні групи населення.

В той же час ті члени суспільства, які не мають ні здібностей, ні
освіти, що дозволяють досягти рівня добробуту найбільш підприємливих
людей, повинні пробувати вирішувати задачі власного матеріального
виживання, обмежені суто економічними цілями. Вже в силу цього у
суспільстві із соціалізованим характером будуть люди, які з позицій
відносного виміру рівня добробуту приналежні, на думку автора, до так
званої пригніченої страти, що не отримують від своєї діяльності
результат, до якого прагнуть.

У роботі доведено, що соціальність системи не є категорією статичною.
Розвиток суспільства неможливий без відхилень, деякі з яких стають
нормою суспільного буття, а інші відкидаються як деформації. Тому у
відповідні проміжки часу кожне суспільство саме вирішує, яке відхилення
від прийнятих етапних стандартів добробуту є негативним. Для
суспільства, схильного до рівноправності та відносної справедливості,
проблема забезпечення соціальності полягає у такому перерозподілі
доходу, який би зводив до мінімуму негативний вплив.

На підставі аналізу ситуації, яка склалася в Україні наприкінці ХХ – на
початку ХХІ століть, автор доходить висновку, що суспільство у
соціальному аспекті за роки ринкової трансформації економіки не
просунулося не то що вперед, а навіть відкотилося назад від тих
показників соціальності, яких країна досягла, перебуваючи у складі
колишнього СРСР.

Для набуття економічною системою характеристик, що притаманні соціально
орієнтованій ринковій економіці, необхідне активне державне втручання.
Досягнення соціальності системою полягає саме в такому управлінні
економікою, що носить координуючий та стимулюючий вплив на учасників
виробництва. Управління подібного типу в процесі розвитку національної
економіки практично не існувало. Головною причиною цього є відсутність
належного методологічного забезпечення.

Отже, виходячи з характеристик, за якими визначається системний рух до
соціальності більш високого рівня, автором доведено, що проблема
досягнення цивілізаційних показників добробуту та прийнятного
суб’єктно-об’єктного співвідношення у ринковій економіці з соціальним
спрямуванням, пов’язується з необхідністю удосконалення механізму
регулювання соціального розвитку.

Другий розділ “Аналіз суб’єктно-об’єктного стану і тенденцій соціального
розвитку України та її регіонів” присвячено дослідженню наявного
інструментарію оцінки рівня соціального розвитку країни та її регіонів з
проведенням порівнянь результатів, отриманих за різними методологічними
підходами в контексті параметрів існуючої суб’єктно-об’єктної
диференціації населення.

Ідея соціально орієнтованого суспільного розвитку реалізується в
політиці держави, яка має різні напрямки та компоненти. Але головними
складовими соціальної політики все ж таки виступають її суб’єкти та
об’єкти.

У роботі доведено, що суб’єктом соціальної політики та процесів
соціалізації виступає індивід або соціальна група як джерело активності,
спрямованої на об’єкт. Щодо останнього, то до нього віднесено усіх тих,
хто протистоїть суб’єкту, а також соціальну сферу або матеріальні умови
поза виробничої життєдіяльності – житло, систему освіти, охорону
здоров’я, стан природного середовища, торгівлю та громадське харчування
тощо.

В результаті дослідження виявлено, що значна диференціація суспільства в
частині формування його суб’єктного ядра свідчить про не завжди
адекватний вибір або недосконалу розробку соціальної політики щодо
проголошених цілей.

Існує різноманіття методик, що призначені вирішити проблему діагностики
соціального розвитку суспільства. Доведено, що всі вони за
інструментального розходження базуються на концепції якості життя або
розвитку людини.

Через відсутність єдиного порозуміння категорії якості життя, більш
широкого розповсюдження набули методичні розробки, які виходили з
можливостей застосування методологічного потенціалу поняття “людський
розвиток”. Вимір людського розвитку згідно концепції міжнародної
організації “Програма розвитку ООН (ПРООН)” здійснюється на основі
показника “індексу людського розвитку”, який синтезує варіанти вибору
тривалого і здорового життя, набуття знань та наявності доступу до
ресурсів, необхідних для підтримання гідного рівня життя. При усіх
недоліках цього індикатора, він знайшов широке застосування на
міжнародному рівні.

Проте більша частина соціальних аспектів розвитку вирішується в
регіонах, які мають різний потенціал соціалізації та по-різному його
використовують і нарощують у кількісному та якісному аспектах.

Виходячи із зацікавленості в методології саме такого спрямування, в
роботі узагальнено наукові розробки, які містять пропозиції щодо
визначення рівня та вектора соціального розвитку регіонів та критично
оцінено їх з позицій цілісного відтворення добробуту та об’єктивності
одержуваних результатів.

Основним висновком цих узагальнень як за чітко визначеним напрямком
використання комплексних макроекономічних показників (ВВП у розрахунку
на душу населення, індекс споживчих цін, вартість життя і т. ін.), так і
в сфері розробки індикаторів (інтегральний показник рівня життя
населення, індекс соціальної напруженості, рівень соціально-економічного
розвитку, індекс регіонального людського розвитку тощо), є думка автора
про повну неузгодженість отримуваних за ними результатів за значенням,
вектором змін, соціальною динамікою та кластеризацією регіонів.

Жодний з методичних підходів, які віднайшли у тій чи іншій мірі повноти
застосування у науковій та практичній діяльності держави, не враховує
всього різноманіття факторів, що впливають на соціальну структуру
регіонів та не забезпечує комплексної оцінки рівня їх соціального
розвитку. На підтвердження цієї тези автором було проведено ретельний
суб’єктно-об’єктний аналіз рівня соціального розвитку у регіональному
розрізі, який свідчить про наявність деформацій і посилення
міжрегіональної поляризації, та багато в чому не співпадає з оцінками
рівня соціального розвитку, визначеними за різними методиками.

o

$

F

?

?

O

Oe

L

?

?

?

?

?’

Ae

o

$

?

O

@

@

&

F

@

@

@

@

и як забезпеченість населення житлом, послугами в сфері охорони
здоров’я, освіти, рівень безробіття, навантаження на одне вільне робоче
місце тощо.

Отже, за результатами проведених досліджень можна визнати, що за період
1991 – 2003 рр. не вдалося досягнути тих результатів, до яких прагнуло
українське суспільство. Основні проблеми, які існували в Україні в
соціальній сфері, зокрема поглиблення регіональних відмінностей у
рівнях доходів, недостатній розвиток сфери послуг та соціального
забезпечення населення, погіршення демографічної ситуації, загострення
проблеми ефективної зайнятості трудових ресурсів, вирішені так і не
були. Наявність значної регіональної варіації розвитку зумовлює
необхідність адаптації державної соціальної політики на рівні регіонів.
Але врахування регіональної специфіки можливе лише за умови комплексної
оцінки досягнутого рівня соціального розвитку та прогнозу подальших
тенденцій у кожному регіоні.

Більш того, з точки зору забезпечення органів регіонального управління
інформацією щодо надання соціальним процесам керованого характеру, не
має логіки механізм встановлення соціальної динаміки регіонів на основі
їх типізації за рангами. На підтвердження цієї тези було оцінено стан
соціального розвитку регіонів України через призму методологій їх
суб’єктно-об’єктної типізації та виокремлено фактори, які реально
порушують баланс між конструктивною та деструктивною компонентами
розвитку.

У третьому розділі “Методологічні основи оцінки та регулювання розвитку
соціальних процесів у регіоні” обґрунтовано систему показників
соціального розвитку регіону, розроблено теоретико-методологічні основи
оцінки соціального стану та динаміки економічних систем з різним рівнем
охоплення суб’єктів та об’єктів соціалізації, обґрунтовано методологію
типізації регіонів України за рівнем соціального розвитку та методичні
основи імітаційного моделювання соціальних процесів, які дозволяють
оцінювати кількісний вплив різних джерел соціальних зрушень на
інтегральний показник.

У роботі доведено, що соціальний розвиток як послідовна і
взаємопов’язана сукупність дій щодо покращання соціальної структури
населення описується складною системою показників. На основі
узагальнення множини суб’єктних думок сформовано об’єктивне бачення тих
соціальних показників, які мають домінуючий вплив на соціальний розвиток
країни та її регіонів. Їх коло окреслюється блоками, які
характеризуються станом ринку праці (F1), природним рухом населення
(F2), соціальною забезпеченістю (F3) та життєвим рівнем населення (F4).
Зміст та спрямованість кожного блоку розкривається через 4 – 5
показників.

Застосування інструментальних можливостей факторного аналізу з
використанням методу головних компонент дозволило вирішити задачу
достовірної типізації регіонів України за рівнем соціального розвитку.
Цю процедуру пропонується здійснювати шляхом встановлення координат
регіонів у просторі факторів F1F2, F1F3 та F2F3. При цьому фактор F3 за
результатами stree-test був деяким чином поєднаний з одним із
показників блоку F4. Регіони за результатами їх розподілу за рівнем
соціального розвитку у напрямках F1, F2 та F3 розпорошуються по усім
квадрантам координатної сітки, що дозволяє здійснювати їх типізацію.

Автором доведено, що регіони, які концентруються на усіх сітках (у
крайньому випадку – на двох) у І квадранті, складають групу лідерів у
соціальному розвитку. Регіональні утворення, що розташовані у ІІІ
квадранті, формують групу соціально відсталих (депресивних). Щодо
регіонів, які попадають за результатами типізації до ІІ та ІV
квадрантів, то вони створюють проблемні території, зміст соціальних
деформацій в яких пов’язується з від’ємною частиною координатної шкали
за напрямками F1, F2 та F3 (рис.1).

У розділі обґрунтовується багатоплановість можливого використання
системного підходу до оцінки соціального розвитку регіонів, особливо в
контексті надання соціальним процесам керованого характеру. Подібні
інструментальні можливості сформовані, враховуючи вплив факторів на
соціальний стан регіонів. Цей вплив було визначено за допомогою методу
ланцюгових підстановок, який надає найбільш достовірні результати
(табл.1).

Рис.1. Диференціювання регіонів України за рівнем соціального розвитку
2003 р. в координатах факторів а) F1F3 б) F1F2 в) F2F3

1 – АР Крим,

2 – Вінницька,

3 – Волинська,

4 – Дніпропетровська,

5 – Донецька, 6 – Житомирська,

7 – Закарпатська,

8 – Запорізька,

9 – Івано-Франківська,

10 – Київська, 11 – Кіровоградська,

12 – Луганська,

13 – Львівська,

14 – Миколаївська,

15 – Одеська, 16 – Полтавська,

17 – Рівненська,

18 – Сумська,

19 – Тернопільська,

20 – Харківська,

21 – Херсонська, 22 – Хмельницька,

23 – Черкаська,

24 – Чернівецька,

25 – Чернігівська,

26 – м. Київ,

Таблиця 1

Визначення міри впливу комплексних показників на інтегральний

показник за результатами 2000 – 2003 рр.

Регіон Комплексні показники ?

(2000 р.)

Комплексні показники *

(2003 р.)

по блоку 1

по блоку 2

по блоку 3

по блоку 4

по блоку 1

по блоку 2

по блоку 3

по блоку 4

АР Крим 2,652 1,444 1,208 0,674 2,289 1,967 1,498 2,746

Вінницька 1,356 1,372 2,146 0,393 2,212 1,923 2,286 1,767

Волинська 0,933 2,473 1,233 0,538 0,825 2,882 1,127 1,617

Дніпропетровська 1,489 0,732 1,989 0,870 2,280 1,339 2,835 3,026

Донецька 2,566 0,380 1,387 0,819 2,533 0,674 1,717 2,750

Житомирська 0,435 1,534 1,069 0,490 0,958 1,450 1,453 1,815

Закарпатська 0,856 3,373 1,469 0,598 1,937 3,513 1,605 2,500

Запорізька 1,522 0,695 1,628 1,156 1,991 0,968 2,092 2,961

Івано-Франківська 1,007 2,569 1,796 0,545 1,070 2,656 2,302 1,887

Київська 0,734 1,198 1,611 0,774 1,993 1,634 1,606 2,757

Кіровоградська 0,665 0,766 1,249 0,609 1,437 1,026 1,419 2,098

Луганська 2,093 0,368 1,290 0,536 2,319 0,669 1,916 2,218

Львівська 0,639 2,360 2,232 0,718 1,583 2,818 2,893 2,449

Миколаївська 1,267 1,120 0,705 0,547 1,480 1,703 1,078 2,495

Одеська 2,405 1,167 1,859 0,628 2,527 1,639 2,203 2,643

Полтавська 1,146 1,144 1,535 0,703 1,867 0,994 1,918 2,348

Рівненська 0,584 2,590 1,446 0,361 0,443 2,971 1,656 1,871

Сумська 0,804 0,457 1,061 0,480 1,436 0,670 1,774 2,179

Тернопільська 0,413 2,121 2,627 0,328 0,317 2,229 3,028 1,763

Харківська 1,958 0,721 2,553 0,816 2,243 1,146 2,706 3,011

Херсонська 1,248 1,545 0,966 0,615 0,511 1,688 1,636 2,371

Хмельницька 0,976 1,417 1,694 0,388 1,375 2,036 1,665 1,764

Черкаська 0,932 0,860 1,506 0,632 0,658 0,882 1,969 1,878

Чернівецька 0,788 2,707 1,980 0,375 1,079 2,729 2,529 2,216

Чернігівська 0,696 0,305 1,909 0,618 1,672 0,611 2,111 2,054

м. Київ 3,447 2,442 3,318 2,514 3,000 3,009 3,399 3,262

м. Севастополь 3,333 1,541 1,267 1,392 2,880 2,471 1,862 3,146

На думку автора, за умови підпорядкування інформації щодо
просторово-часових змін показників стану соціальної сфери та характеру
соціальних зрушень плановому аспекту, вона може стати основою дієвого
механізму регулювання соціального розвитку на рівні регіонів. Завдання
планування соціального розвитку зведено у дослідженні до вибору із
багатьох варіантів змін таких, які дозволяють досягти оптимально
можливого приросту соціальності, виходячи з ресурсних можливостей
регіонів.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової
проблеми удосконалення механізму регулювання соціального розвитку
регіонів в економіці з ознаками післякризового зростання. Проведені
дослідження дозволили отримати висновки теоретичного, методологічного та
науково-прикладного характеру. Основні з них такі:

1. Вивчення основних етапів розвитку економічної думки в контексті
розбудови соціальної держави свідчить про те, що основною доктриною
життєвого устрою суспільства наприкінці ХХ століття стала соціально
орієнтована ринкова система господарювання. Перелік країн, які
проголосили себе соціальними державами, невпинно поновлюється. Такий
захід здійснено й в Україні. Проголошення концепції розбудови соціальної
держави на національних теренах вимагає створення такого середовища, яке
б спонукало і сприяло продуктивній суспільній діяльності. Добробут у
такій державі досягається не стільки перерозподілом благ та опікуванням
держави, скільки активною та ініціативною діяльністю громадян.

2. Проведене дослідження дало змогу обґрунтувати набір детермінант
соціальності, якими є праця і власність, соціальна справедливість і
влада, міра заслуг і винагороди, упорядкованість і злагодженість життя,
індивідуальність і колективізм, влада. Відомі наукові доробки не
залучали до розгляду таку компоненту соціальності як власність, а саме
завдяки їй людина усвідомлює свою відокремленість від інших людей та
утверджується як індивід.

3. Визначення детермінант соціальності дозволило сформулювати сутність
поняття соціально орієнтованої ринкової економіки, яка являє собою таку
організацію державою суспільно індивідуальної діяльності на підґрунті
ринкових механізмів та плюралізму форм власності, що забезпечує добробут
і розвиток особистості відповідно її трудового внеску та статус
повноправного суб’єкта суспільного розвитку. Соціальну базу такої
економіки складає масовий прошарок економічно активних і матеріально
забезпечених людей, які звільнені від споживацьких настроїв та
усвідомлюють особисту відповідальність за власну долю. Соціальна
економіка передбачає наявність суспільних умов для того, щоб людина
могла збільшувати свій трудовий внесок, реалізувати свої здібності і
перейти у більш високодохідні групи населення.

4. Для набуття економічною системою характеристик, що притаманні
соціально орієнтованій ринковій економіці, необхідне активне державне
втручання. Досягнення соціальності системою полягає саме в такому
управлінні економікою, що носить координуючий та стимулюючий вплив на
учасників виробництва. Управління подібного типу в процесі розвитку
національної економіки практично не існувало. Головною причиною цього є
відсутність належного методологічного забезпечення. Доведено, що
проблема досягнення цивілізаційних показників добробуту та прийнятного
суб’єктно-об’єктного співвідношення в економіці з соціальним
спрямуванням пов’язується з необхідністю удосконалення механізму
регулювання соціального розвитку.

5. Узагальнення світового та вітчизняного досвіду визначення конкретних
параметрів набуття економікою ознак соціальності свідчить про те, що до
останнього часу так і не створено науково обґрунтованих оцінних
критеріїв соціального розвитку. За результатами наявного методичного
апарату промислово розвинені регіони за лідируючих позицій в економічній
сфері суттєво відстають у соціальних здобутках від сільськогосподарських
та рекреаційних регіонів країни, що не кореспондується зі створеним у
них потенціалом соціалізації.

6. Проведений ретельний суб’єктно-об’єктний аналіз рівня соціального
розвитку в регіональному розрізі засвідчив про наявність деформацій та
посилення міжрегіональної поляризації за соціальними показниками. Це
зумовлює необхідність адаптації державної соціальної політики на рівні
регіонів. Але врахування регіональної специфіки можливе лише за умови
комплексної оцінки досягнутого рівня соціального розвитку та прогнозу
подальших тенденцій у кожному регіоні.

7. Для поглиблення дослідження соціальних процесів розроблено
класифікацію показників, які мають домінуючий вплив на соціальний
розвиток країни та її регіонів. Через показники – співвідношення
середньодушових доходів одного члена домогосподарства та прожиткового
мінімуму (v1), середні грошові витрати одного члена домогосподарства
(v2), співвідношення доходів та витрат населення (v3), роздрібний
товарооборот на душу населення (v4), забезпеченість житлом на душу
населення (v5), забезпеченість лікарями (v6) і лікарняними ліжками (v7)
на 10 000 населення, кількість студентів ВНЗ на 10 000 населення (v8),
рівень злочинності (v9), коефіцієнти народжуваності (v10) і смертності
(v11), природний приріст населення (v12), коефіцієнт дитячої смертності
(v13), рівень зареєстрованого безробіття (v14) та за методологією МОП
(v15), а також навантаження на одне вільне робоче місце (v16) сформовано
блоки – стану ринку праці (F1), природного руху населення (F2),
соціальної забезпеченості (F3) та життєвого рівня населення (F4).

8. Доведено, що типізацію регіонів за рівнем соціального розвитку
доцільно вести за їх координатами, визначеними методом Варімакс
нормалізований, шляхом встановлення факторного навантаження. Достатньо
об’єктивно визначається оцінка результатів соціальних зрушень, вектор
руху та його реальні прирости у факторно-показниковій системі координат:
“стан ринку праці (v14, v15, v16) ” – “природний рух населення (v10,
v11, v12)”; “стан ринку праці (v14, v15, v16)” – “витрати і соціальна
забезпеченість (v2, v6, v8)”; “природний рух населення (v10, v11, v12)”
– “витрати і соціальна забезпеченість (v2, v6, v8)”.

9. Інформація щодо просторово-часових змін показників стану соціальної
сфери і характеру зрушень, доповнена оцінками впливу факторів F1, F2,
F3 і F4 на інтегральний показник, має стати основою розробки механізму
регулювання соціального розвитку. Переведення регіонів з реально
набутого ними соціального стану в інший, більш соціально бажаний, з
врахуванням бюджетних можливостей і потреб вимагає підпорядкування
системи управління соціальними процесами плановому аспекту.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові фахові видання:

1. Методологічні підходи до визначення проблемних територій та напрями
регулювання їх подальшого розвитку / За наук. та заг. ред. Л. М.
Зайцевої: Монографія. – Д.: ДРІДУ НАДУ при Президентові України, 2003.
– 144 с.

Особистий внесок: по розділу 1 – економічна сутність понять “сталість
соціально-економічного розвитку територій”, “проблемні”, “слабо
розвинені” та “депресивні” регіони; аналіз досвіду зарубіжних країн з
методології визначення депресивних регіонів; по розділу 2 –
обґрунтування системи показників, які характеризують соціальний розвиток
регіону; по розділу 3 – дослідження тенденцій соціального розвитку
України та її регіонів.

2. Аналіз тенденцій соціально-економічного розвитку Дніпропетровської
області та її адміністративно-територіальних одиниць / За наук. та заг.
ред. Л. М. Зайцевої: Монографія. – Д.: ДРІДУ НАДУ при Президентові
України, 2003. – 224 с.

Особистий внесок: розділ 4 – аналіз стану соціальної сфери
Дніпропетровської області.

3. Методологія комплексної оцінки рівня соціально-економічного розвитку
області та її адміністративно-територіальних одиниць / За наук. та заг.
ред. Л. М. Зайцевої: Монографія. – Д.: ДРІДУ НАДУ при Президентові
Україні, 2004. – 132 с.

Особистий внесок: по розділу 1 – системи оцінних показників моделі
регіону (області); по розділу 3 – оцінка рівня соціально-економічного
розвитку Дніпропетровської області в 2000 – 2002 рр.

4. Зайцева Л. М., Польська І. Е. Тенденції соціального розвитку
регіонів України // Економіка України. – №5. – 2003. – С. 67 – 73.

Особистий внесок: автору належить класифікація показників, що
характеризують соціальний розвиток регіонів, укрупнена типізація
регіонів України за рівнем їх розвитку.

5. Зайцева Л. М., Польська І. Е. Методологічні підходи щодо оцінки
рівня соціального розвитку регіонів України // Вісник
Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту.
Економічні науки. – №2(8). – 2002. – С. 14 – 19.

Особистий внесок: автором запропоновано концептуальні підходи щодо
оцінки рівня соціального розвитку України та її регіонів.

6. Польська І. Е. Обґрунтування вибору показників оцінки сталості
соціального розвитку регіону // Збірник наук. праць “Економіка: проблеми
теорії та практики”. Вип. 172. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С.560 –
564.

7. Польська І. Е. Теоретичні аспекти ринкової трансформації національної
економіки із забезпеченням соціальної орієнтації // Збірник наук. праць
“Економіка: проблеми теорії та практики”. – Вип. 196. – Т.1. –
Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 81– 92.

Інші видання:

8. Регіональне управління: Навч. посіб. / За наук. та заг. ред. д.е.н.
Зайцевої Л.М. – Дніпропетровськ: ДФ УАДУ, 2000. – 238 с.

Особистий внесок: розділ 3 – економічний аналіз та його роль в
управлінні регіоном; по розділу 4 – сталість розвитку економіки та її
роль в прогнозуванні. Методологія оцінки сталості.

9. Польська І. Е. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
України // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції
“Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в
Україні”. – Дніпродзержинськ, 2000. – С. 11 – 13.

10. Польська І. Е. Соціально-економічні проблеми розвитку господарського
комплексу України та її регіонів // Матеріали 2-ої Міжнародної
науково-практичної конференції “Проблеми і перспективи розвитку
економіки України в умовах ринкової трансформації”. – Дніпропетровськ,
2001. – С. 53 – 55.

11. Зайцева Л. М., Польська І. Е. Шляхи підвищення сталості розвитку
економіки регіону // Матеріали науково-практичної конференції за
міжнародною участю “Суспільні реформи та становлення громадянського
суспільства в Україні”. – Т.3. – Київ, 2001. – С. 170 – 173.

Особистий внесок: автору належить аналіз фактичного стану соціальної
сфери в Україні.

12. Польська І. Е. Обґрунтування вибору показників оцінки сталості
соціального розвитку територій різного рівня управління // Матеріали
науково-практичної конференції за міжнародною участю
“Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія,
методологія та практика”. – Львів, 2003. – С. 272 – 274.

13. Польська І. Е. Проблеми розвитку соціальної сфери Дніпропетровської
області // Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною
участю “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні
проблеми державного управління”. – Київ, 2004. – С. 343 – 345.

АНОТАЦІЯ

Польська І. Е. Удосконалення механізму оцінки та регулювання соціального
розвитку регіонів України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за
спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і
регулювання економікою. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний
університет, 2005.

Дисертацію присвячено теоретико-методологічним та прикладним проблемам
удосконалення механізму оцінки і регулювання соціального розвитку
регіонів в Україні. Запропоновано нові методологічні підходи до
визначення змісту поняття “соціально орієнтована ринкова економіка” та
методології типізації регіональних утворень.

Оцінено стан та виокремлено фактори, які визначають результати
досягнення регіонами ознак соціальності. Критично оцінено можливості
відомих методик і обґрунтовано методологію типізації регіонів України, а
також оцінки соціального стану та динаміки економічних систем з різним
рівнем охоплення суб’єктів і об’єктів соціалізації. Обґрунтовано
параметри та показники, які з достатньою мірою об’єктивності визначають
рух регіонів до системи координат соціально спрямованої ринкової
економіки. Розроблена методика імітаційного моделювання соціальних
процесів та їх наслідків у регіонах країни, яка дозволяє здійснювати
факторний аналіз та оцінювати кількісний вплив факторних джерел
соціальних зрушень на інтегральний показник соціального розвитку.
Розроблено концептуальні підходи та обґрунтовано елементи механізму
регулювання соціальних процесів із використанням принципово нового
підходу до встановлення якості соціальних зрушень на регіональному
рівні.

Ключові слова: соціальна держава, ринок, соціалізація, регіон,
соціальний розвиток, оцінка, теорія, методологія, можливості,
кластеризація, механізм регулювання, фактори, обґрунтування,
удосконалення.

АННОТАЦИЯ

Польская И. Э. Усовершенствование механизма оценки и регулирования
социального развития регионов Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по
специальности 08.02.03 – организация управления, планирования и
регулирования экономикой. Днепропетровск: Днепропетровский национальный
университет, 2005.

Диссертация посвящена теоретико-методологическим и прикладным проблемам
усовершенствования механизма оценки и регулирования социального развития
регионов в Украине. В ней рассмотрены и критически оценены теоретические
подходы отечественных и зарубежных специалистов в установлении сущности
и природы социально ориентированной рыночной экономики, а также
предложена авторская концепция ее сущностного восприятия с учетом
комплекса детерминант социальности. На основании
декомпозиционно-агрегатной логики формирования и изменения социальной
среды в регионе доказано, что социальность не является статической
категорией и в силу этого требует соответствующей системы управления.

Обобщены научные разработки относительно определения уровня социального
развития с позиций целостного воспроизведения благополучия и
объективности полученных результатов в разрезе регионов страны. Выделены
факторы, которые реально нарушают баланс между конструктивными и
деструктивными компонентами социального развития и остаются за чертой
исследования.

Обоснована система параметров и показателей воспроизведения состояния и
результатов социального развития региона на основании обобщения взглядов
экспертов. Установлено, что на социальное развитие региональных
образований в наибольшей мере влияют такие параметры, как состояние и
возможности регионального рынка труда, естественное движение и
социальная обеспеченность населения, а также уровень его жизни.

Решена задача достоверной типизации регионов Украины по уровню
социального развития на основании использования инструментальных
возможностей факторного анализа. Предложено осуществлять кластеризацию
регионов методом главных компонент путем расчета координат и
пространственного расположения региональных образований в координатной
сетке параметров “состояние и возможности рынка труда – естественное
движение населения”, “состояние и возможности рынка труда – социальная
защищенность”, “естественное движение населения – социальная
защищенность”.

Обоснован методологический подход относительно оценки социального
состояния и динамики регионов в контексте придания социальным процессам
управляемого характера. Разработаны концептуальные подходы и обоснованы
элементы механизма регулирования социального развития в регионах.

Ключевые слова: социальное государство, рынок, социализация, регион,
социальное развитие, оценка, теория, методология, возможности,
кластеризация, механизм регулирования, факторы, обоснование,
усовершенствование.

THE SUMMARY

Pol’s’ka I. E. Improvement of estimation and regulation mechanism of
social development of regions of Ukraine. – Manuscript.

Thesis on competition obtaining a scientific degree of the candidate of
economical sciences on a speciality 08.02.02 – organization of control,
planning and regulation by economics. Dnepropetrovsk: Dnepropetrovsk
national university, 2005.

The thesis is dedicated to theoretic and methodological and applied
problems of improvement of mechanism of estimation and regulation of
social development of regions in Ukraine. The new methodological
approaches to definition of essence of concept “socially oriented market
economy”, and also methodology of typization and determination of
regional formations are offered.

The condition is estimated and the factors are defined, which determine
outcomes of achievement by regions of peculiarities of sociality. The
capabilities of known techniques are critically estimated and the
methodology of typization and determination of regions of Ukraine, and
also estimation of a social condition and dynamics of social and
economic systems of a different level of scope of the subjects and
objects of sociality is elaborated. The parameters and indices which
with a sufficient degree of objectivity determine motion of regions to
coordinate system of socially directional market economy are justified.
The technique of simulation modelling of social processes and their
consequences in regions of the country is designed. That allows to
execute the factor analysis and to estimate quantitative influence of
factor sources of social shifts on an extending index of social
development. The concept is designed and the organizational mechanism of
regulation of social processes with usage of the essentially new
approach to installation of quality of social shifts at a regional level
is suggested.

Key words: the social state, market, socialization, region, social
development, estimation, theory, methodology, capability,
clusterization, regulation mechanism, factors, substantiation,
improvement.

PAGE \* Arabic 31

– проблемні

– проблемні

– лідери

– депресивні

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020