.

Комплексне патогенетичне лікування дітей з бронхообструктивним синдромом (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
117 4578
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ПРОХОРОВА МАРІЯ ПЕТРІВНА

УДК : 616.233-002
+616.248?-053.4/.5-092-08

Комплексне патогенетичне лікування дітей з бронхообструктивним
синдромом

14.01. 10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному медичному університеті ім.

О.О. Богомольця МОЗ України

Науковий доктор медичних наук, професор

консультант: ВОЛОСОВЕЦЬ Олександр Петрович

Національний медичний університет ім.
О.О.Богомольця

завідувач кафедри педіатрії № 2 з
курсами медичної

генетики та неонатології

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ : доктор медичних наук, професор ТЯЖКА

Олександра Василівна,
Національний

медичний університет
ім. О. О. Богомольця

МОЗ України, завідувач
кафедри педіатрії № 1

доктор медичних наук,
професор ЮЛІШ

Євген Ісаакович,
Донецький державний

медичний університет
ім. М. Горького

завідувач кафедри
пропедевтики дитячих

хвороб

доктор медичних наук,
професор ЛАПШИН

Володимир Федорович,
Інститут педіатрії,

акушерства та
гінекології АМН України,

керівник відділення
реабілітації дітей і

вагітних жінок

Провідна установа: Київська медична академія
післядипломної

освіти ім. П.Л.Шупика
МОЗ України,

м. Київ

Захист дисертації відбудеться ” 17 ” березня 2005 року о 13 30 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.04 Національного
медичного університету ім. О. О. Богомольця МОЗ України (01004, м.
Київ, вул. Льва Толстого, 10).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця (01057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий ” 15″ лютого 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
А. Я. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останнє десятиріччя однією із найбільш
актуальних проблем в пульмонології стала проблема бронхообструктивного
синдрому (БОС). Бронхіальна обструкція у дітей є одним із найбільш
розповсюджених клінічних станів в педіатричній практиці. За
статистичними даними БОС зустрічається у 25% дітей, госпіталізованих з
приводу ГРВІ. За даними С.В.Рачинського і В.К. Татотченко [1997] у
значної частини хворих (30-50%) обструктивним бронхітом БОС повторюється
і в подальшому. У віці 5-10 років у 25% спостерігається виздоровлення, у
25% – трансформація в РБ, у 47,6% – бронхіальну астму [В. В. Мещеряков
та співав.,1994].

Проблема БА є однією із актуальних в сучасній клінічній медицині
в зв?язку з її зростанням та розповсюдженістю, тяжким перебігом у
дитячому віці, труднощами у діагностиці, складністю вибору адекватної
індивідуальної терапії і підвищенням летальності [І.І.Балабалкін,1997;
Л.О. Безруков, 1998; О.І.Ласиця ,1998].

За даними ВООЗ, розповсюдженість БА у світі коливається в
середньому від 4 до 8%, серед дитячого населення складає від 2 до 15%.
За даними епідеміо-логічного дослідження проведеного в Києві в рамках
міжнародного прогнозування ISAAC 1999-2000 рр., поширеність БА склала
6,1-8,1% [А.З.Акопян,2000; І.В.Васи-левський,1997]. Перші прояви
захворювання за результатами даного дослідження відмічалися у 54,1%
хворих у ранньому віці, а у 14,3 % з них – на першому році життя. Рання
діагностика відмічена лише у 9,5% випадків. Таким чином, безпе-речним є
факт пізньої діагностики хвороби.

В Україні цей відсоток в дитячій популяції складає 5-10% [Л.В.Беш,
О.І.Ласиця,1997; І.І.Єкімова,1995; М.П.Ковальчук,1998]. За даними МОЗ
України інвалідизація дітей внаслідок хвороб органів дихання становить
5,3% від загального рівня і зумовлена, головним чином, бронхіальною
астмою. Порівняно з 1992 роком інвалідизація дітей бронхіальною астмою
збільшилася в 3 рази. Розповсюдженість БА в місті Києві на 1000 дітей
складає 8,75 в 2002 році, 9,32 в 2003 році та 9,43 в 2004 році. На
сьогодні за даними дитячого алерголога м. Києва в місті нараховується
4317 дітей, які страждають на БА .

Частота БОС в різні епідемічні сезони коливається від 26 до 55%
випадків. Бронхіальна обструкція при гострих респіраторних інфекціях у
дітей є однією із найбільш розповсюджених клінічних станів в
педіатричній практиці [О.І. Ласиця,1995]. Патогенез бронхіальної
обструкції у таких дітей оснований на дії респіраторних вірусів на
різноманітні патохімічні та інші механізми, які патофізіологічно
реалізуються у запаленні, набряку і інфільтрації слизової оболонки
бронхів, бронхоспазму, дизкринії і порушенню мукоціліарного кліренсу
[Г.Б. Федосеєв, 1995].

У 30-50 % дітей, не зважаючи на проведену терапію, обструктивний синдром
за невивченими до кінця причинами стає рецидивуючим. Багаточисельними
дослідженнями підтверджено, що ГРВІ сприяють гіперреактивності бронхів
(ГРБ), котра, в свою чергу, обумовлює повторні епізоди
бронхообструкції. Формується свого роду ”порочне коло” взаємоіндукції,
коли кожна наступна ГРВІ при наявності ГРБ реалізується у вигляді
синдрому бронхіальної обструкції, котрий, зі свого боку, веде знову до
виникнення ГРБ і т.д. [В.М.Глейзер, 1993].

При БОС виявляються ознаки порушення імунного гомеостазу і
характерні риси аутоімунного процесу. У підтримці процесу безсумнівну
роль відіграє мікрофлора, особливо різноманітні мікробні,
мікробно-мікоплазменні, мікробно-вірусні асоціації. Імунодефіцитні стани
створюють ситуацію, при котрій організм не може відповісти повноцінною
імунною реакцією на антигени, що полегшує інфікування слабопатогенними
мікроорганізмами, аутобактеріями або грибами. Досить часто традиційне
лікування кортикостероїдами, антибіотиками і сульфаніламідами широкого
спектру дії, антигістамінними препаратами і особливо їх комбінацією не
покращує, а посилює імунологічну недостатність, порушує
“колонієрезистентність”, переводить хворих в стан “компрометуючих”
[О.В.Караулов, А. М. Земсков, В.М. Земсков, 2002].

Розвиток БОС характеризується посиленими процесами перекисного окислення
ліпідів (ПОЛ) і послабленням антиоксидантного захисту (АОЗ). Ремісія
захворювання не супроводжується нормалізацією співвідношень у системі
ПОЛ-АОЗ, що свідчить про послаблення антиоксидантного захисту і потребує
корекції препаратами антиоксидантної дії [Н.Ю.Іченська, 2000;
Г.А.Трубніков,1998].

Складність клінічного розмежування варіантів бронхіальної обструкції, що
мають різний генез, особливо при повторних його випадках, свідчить про
недостатню вивченість патофізіологічних механізмів цього стану, і, в
першу чергу, порушень регуляції бронхомоторного тонусу. Особливого
значення, в зв?язку з цим, набувають дослідження рецепторного апарату,
тонусу і реактивності вегетативної нервової системи, які зможуть
уточнити природу бронхіальної гіперреактивності, визначити шляхи її
фармакологічної корекції.

Проблема реабілітації хворих з БОС не втрачає своєї актуальності і в
наші дні. Своєчасна діагностика та лікування БА в лікувальних закладах
веде до зниження прогресування захворювання, однак для повного
медико-соціального вирішення цієї проблеми необхідним компонентом є
проведення відновлювального лікування, що дозволяє попередити
загострення і покращити якість життя хворих.

Вивчення особливостей перекисного окислення ліпідів і антиоксидантного
захисту, стану рецепторного апарату бронхів, вегетативного гомеостазу та
стану імунної системи у хворих з БОС лягли в основу розробки
комплексного патогенетичного лікування та реабілітації дітей з
бронхообструктивним синдромом і визначили вибір напряму, мети та
завдання даного дослідження.

З в? я з о к р о б о т и з н а у к о в и м и п р о г р а м а м и ,
п л а н а м и, т е м а м и

Дана дисертаційна робота пов?язана з науковою тематикою кафедри
педіатрії № 2 з курсами медичної генетики та неонатології Національного
медичного університету ім. О. О. Богомольця “ Стан серцево-судинної,
дихальної та травної системи у дітей, які народились та проживають в
умовах екологічного неблагополуччя (клініко-експерементальне
дослідження), № державної реєстрації 0196U004709 та “Стан
кардіореспіраторної системи у дітей з алергічними захворюваннями“, №
держреєстрації 100 U003114 від 1.03.2000р.). Автор є відповідальним
виконавцем останньої теми.

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікувальних і реабілітаційних
заходів у дітей, хворих на обструктивний і алергічний бронхіти,
дерматореспіраторний синдром та бронхіальну астму на основі вивчення
патогенетичних механізмів обструктивного синдрому, що супроводжує
перелічені захворювання.

Завдання дослідження :

1. Вивчити клінічні особливості обструктивного синдрому у дітей з
обструктивним і алергічним бронхітами, дерматореспіраторним синдромом,
бронхіальною астмою.

2. Дослідити особливості ліпідного обміну на основі вивчення
перекисного окислення ліпідів в конденсаті видихнутого повітря і поту у
здорових дітей і хворих з бронхообструктивним синдромом.

3. Вивчити стан рецепторного апарату бронхів на основі дослідження
гіперчутливості та гіперреактивності бронхіального дерева у дітей з
бронхообструктивним синдромом.

4. Визначити особливості вегетативної нервової системи у хворих
з бронхообструктивним синдромом.

5. Вивчити стан імунного гомеостазу на основі дослідження
клітинної, гуморальної та місцевої ланки імунітету у дітей з
бронхообструктивним синдромом.

6. Розробити шляхи терапевтичної корекції та реабілітації дітей
з бронхо-обструктивним синдромом.

Об’єкт дослідження : діти віком 1-15 років з БОС.

Предмет дослідження : комплексне патогенетичне лікування і реабілітація
дітей з БОС.

Методи дослідження. Загальноклінічні, анамнестичні, клінічні (об?єктивне
обстеження), біохімічні ( визначення жирно-кислотного спектру ліпідів в
конденсаті видихнутого повітря і поту), імунологічні (дослідження рівнів
цитокинів ІЛ-1?, ІЛ-4 у сироватці крові, визначення фенотипу основних
популяцій та субпопуляцій лімфоцитів, вивчення імунограм, показників
клітинного та гуморального імунітету, визначення фагоцитарного індексу,
НСТ-тесту, концентрації ЦІК,ІgG,ІgА,ІgМ, загального і специфічного ІgЕ,
секреторного ІgА, вмісту поверхневих ІgG, ІgА, ІgМ), мікробіологічні та
цитологічні дослідження бронхіального вмісту, серологічні дослідження
крові для виявлення інфікованості внутрішньоклітинними патогенами,
інструментальні (виміри показників функції зовнішнього дихання,
пікфлоуметрії, електрокардіографії, кардіоінтервалографії).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлені
спільні механізми виникнення бронхообструктивного синдрому у дітей з
обструктивним і алергічним бронхітами, дерматореспіраторним синдромом,
бронхіальною астмою. Вперше вивчений стан імунної системи у дітей з БОС
з визначенням чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів, що дозволило
адекватно і диференційовано призначити їх хворим і сприяло підвищенню
ефективності імунореабілітації.

Встановлено, що при БОС має місце колонізація бронхолегеневої системи
різноманітними мікроорганізмами, що є підставою для виникнення
вторинного інфекційного процесу, який ускладнює перебіг БОС у 62%
обстежених і потребує призначення антибактеріальної терапії. На підставі
серологічного обстеження виявлено “атипові “ патогени: Chlamydia
pneumoniae у 64,58% дітей з ОБ, 69,38% – з АБ, у 70,36% випадків з БАЛП,
72,9 % обстежених з БАСТП, 82,5% хворих з БАТП; Mycoplasma pneumoniae
у 20,8 % дітей з ОБ, 26,53% – з АБ, у 44,4% випадків з БАЛП, 52 %
хворих з БАСТП, 62,5% обстежених з БАТП.

Визначено клініко-параклінічні особливості респіраторної
інфекції, яка викликана Chlamydia pneumoniae та Mycoplasma pneumoniae
на фоні БОС. Доведено, що найважливішою ознакою бронхолегеневої
інфекції, яка ускладнює БОС, є підвищення кількості нейтрофілів в
бронхіальному вмісті, розвиток імунних розладів різного ступеня
вираженості, що потребує призначення імунокоригуючої терапії.

Вперше вивчено особливості перекисного окислення ліпідів в конденсаті
видихнутого повітря і поту у хворих з БОС і залежність його від
перебігу та стадії захворювання. Обгрунтована клінічна ефективність
застосування текому ? препарату, який має антиоксидантну, протизапальну
дії та впливає на ліпідний обмін при лікуванні БОС.

Вперше вивчено ефективність лікування в умовах КШМСШ на
вільнорадикальні процеси в бронхолегеневій системі, місцевий імунітет,
гіперреактивність та гіперчутливість бронхів у дітей з БОС.

Вперше на підставі отриманих результатів визначено критерії
для призначення антибактеріальної терапії у хворих з БОС.

Практичне значення одержаних результатів. Вперше, на
підставі вивчення показників клітинної та гуморальної ланки імунітету і
чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів та ступеню імунних розладів
розроблено схеми диференційного призначення імунокоректорів у дітей з
БОС (“Спосіб диференційного призначення імунокоректорів у дітей з
бронхообструктивним синдромом” Патент України №37068 А, 2001, Бюл.№ 3).

Вперше встановлено, що лікування дітей з БОС в умовах КШМСШ
сприяє реабілітації та подовженню ремісії до 1 року та зменшенню
трансформації обструктивного і алергічного бронхіту в бронхіальну астму.
(“Спосіб лікування бронхообструктивного синдрому у дітей “ Патент
України № 37072 А, 2001, Бюл.№3).

Розроблено інформативний неінвазивний спосіб діагностики
порушень ліпідного обміну при БОС у дітей (“ Спосіб виявлення порушень
ліпідного обміну при бронхообструктивному синдромі у дітей” Патент
України № 34972 А, 2001, Бюл. №2), що має велике практичне значення.

Доведено, що “атипові“ патогени негативно впливають на перебіг
основного захворювання, сприяють розвитку імунних розладів, обумовлюють
резистентність до базисної терапії і потребують застосування
антибактеріальних засобів та імуномодуляторів. Диференційне призначення
імунокоректорів, раціональний підхід до використання антибактеріальних
засобів дозволяє підвищити ефективність базисної терапії і сприяє
подовженню ремісії.

Показано, що застосування низькоінтенсивного лазерного опромінення в
комбінації з препаратами для корекції вегетативного гомеостазу дозволяє
підвищити ефективність реабілітаційних заходів.

Апробовано і запропоновано для широкого використання препарат
антиоксидантної дії теком, який сприяє нормалізації вільнорадикальних
процесів в бронхолегеневій системі у дітей з БОС.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практичну
роботу Київської МДКЛ №2, Київського міського дитячого алергоцентру,
Центральні дитячі поліклініки Дніпровського, Деснянського, Харківського
районів м. Києва та міської дитячої лікарні м. Запоріжжя. Висновки та
практичні рекомендації роботи використовуються у педагогічному процесі
при навчанні студентів та лікарів-інтернів на кафедрі педіатрії з
курсами медичної генетики та неонатології Національного медичного
університету ім. О.О.Богомольця.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено аналіз
вітчизняної та зарубіжної літератури за обраною темою, визначено мету та
завдання роботи. Проведено клінічні спостереження та обстеження хворих
дітей. Особисто проаналізовано результати загальноклінічних,
мікробіологічних, біохімічних, цитологічних, імунологічних та
інструментальних досліджень у дітей з БОС. Самостійно проведена
експертна оцінка історій хвороб дітей, які перебували на стаціонарному
лікуванні в алергологічному відділенні та напівстаціонарному
відділенні відновлювального лікування. Особисто проведена статистична
обробка цифрових даних. Зроблено відповідно до теми дисертації висновки,
написано текст дисертації. Визначено показання для диференційованого
призначення імуномодуляторів та антибактеріальних препаратів. Самостійно
проведено катамнестичне спостереження за дітьми протягом 2 років,
проведено обстеження групи здорових дітей.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались на І Міжнародній електронній конференції “Нові технології в
медицині” (Донецьк, 1999р.), УІІ Міжнародній конференції і дискусійному
клубі “Нові інформаційні технології в медицині і екології “ (Київ,
1999), ІУ Українській науково-практичній конференції з актуальних питань
алергології та клінічної імунології (Київ, 1999), Х з?їзді педіатрів
Украіни (Київ, 1999), ІІІ науково-практичній конференції дитячих
гастроентерологів України (Одеса, 1999), науково-практичній конференції
“Актуальні проблеми педіатрії” (Київ, 2000), Европейському конгресі по
астмі (Москва, 2001), УІІ Міжнародному конгресі по імунореабілітації
(Нью-Йорк, 2001), І Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Питання імунології в педіатрії”(Київ, 2001), У науково-практичній
конференції Українського товариства фахівців з імунології, алергології
та імунореабілітації (Київ, 2001), Конгресі педіатрів з міжнародною
участю (Київ, 2001), Науково-практичній конференції “Сучасні підходи до
лікування та санаторно-курортної реабілітації дітей з хронічними
захворюваннями бронхо-легеневої системи” (Ялта, 2001), Міжнародній
науково-практичній конференції “Санаторно-курортна реабілітація дітей,
які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС” (Євпаторія,2001), І з?їзді
алергологів України (Київ, 2002), УІ науково-практичній конференції
Українського товариства фахівців з імунології, алергології та
імунореабілітації (Київ, 2002), ІУ науково-

практичній конференції “Актуальні проблеми експерементальної медицини”
до 40-річчя НДЛЦ (Київ, 2002), науково-практичній конференції “Харчова
та медикаментозна алергія: якість життя” (Київ, 2002),
науково-практичній конференції “Профілактика та реабілітація найбільш
поширених захворювань у дітей та удосконалення їх диспансеризації (Київ,
2002), ІУ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні
питання педіатрії” (Київ, 2002), науково-практичній конференції “Наукові
та практичні питання педіатрії та шляхи їх вирішення” (Київ, 2003),
конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми реабілітації дітей
із регіонів антропогенного забруднення” (Євпаторія, 2003), І
Всеросійській конференції по імунотерапії з міжнародною участю (Сочі,
2003), конференції “Сучасні протиалергічні препарати, в лікуванні
алергічних захворювань” (Київ, 2003), науково-практичній конференції
“Актуальні проблеми клінічної пульмонології (Київ, 2003), УІІ з?їзді
Всеукраїнського лікарського товариства (Тернопіль, 2003),
науково-практичній конференції “Особливості бронхіальної астми у дітей
раннього віку” (м. Чернівці , 2004).

Публікації . Результати дисертації опубліковані у 50 друкованих працях,
з них у фахових виданнях – 21 стаття, у матеріалах та тезах конференцій
– 25. За результатами дисертації одержано 4 Патенти України, видано 1
інформаційний лист, 1 методичні рекомендації.

Структура дисертації . Робота викладена на 331 сторінках машинописного
тексту і складається зі вступу, огляду літератури, 10 розділів власних
спостережень, аналізу та обговорення результатів, висновків, практичних
рекомендацій, переліку літературних джерел, який нараховує 456 видань
вітчизняних та російськомовних авторів та 186 – іноземних, які займають
60 сторінок. Дисертація ілюстрована 53 таблицями, 28 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали та методи дослідження. Для виконання поставленої мети і
завдань нами було проведено клініко-інструментальне обстеження 420 дітей
у віці від 1 до 15 років. З них: 58 дітей з обструктивним бронхітом, 92
хворих з алергічним бронхітом, 34 дітей з дерматореспіраторним
синдромом, 236 хворих з бронхіальною астмою. Контрольну групу склали 60
дітей того ж віку. Дослідження проводились на базі Київської міської
дитячої клінічної лікарні № 2 та алергоцентру з 1997 по 2003 роки.

Алергологічне обстеження містило збір даних анамнезу, постановку
шкірних скарифікаційних проб із харчовими, пилковими, епідермальними і
побутовими алергенами, а також визначення рівнів загального та
специфічних ІgЕ-антитіл за допомогою ІФА. До плану клініко –
лабараторного обстеження надходили дослідження функції зовнішнього
дихання, провокаційні тести з ацетилхоліном, гістаміном, фізичним
навантаженням, сальбутамолом для виявлення гіперреактивності бронхів,
індивідуальна пікфлоуметрія, клінічний аналіз крові, загальний аналіз
сечі, рентгенографічне обстеження органів грудної клітини і додаткових
пазух носа, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини.
Електрокардіографія проводились за стандартною методикою в 12
відведеннях із швидкістю 50 мм/с. Кардіоінтервалографія проводилась на
апаратно-комп?ютерному комплексі “Cardio” у положенні лежачи, а потім
при вертикалізації на першій хвилині.

При імунологічному обстеженні проводилося визначення фенотипу
популяцій та субпопуляцій лімфоцитів (СD3+, СD4+, СD8+, СD16+, СD22+) з
використанням моноклональних антитіл (ЗАТ”Сорбент”, м. Москва),
функціональної активності Т- лімфоцитів за допомогою реакції
бласттрансформації з ФГА по методиці [І.І.Копелян і співав.,1972],
визначення кількості активних Т-лімфоцитів [Kerman et al.,1976],
фагоцитарної активності нейтрофілів з підрахунком фагоцитарного індексу
та спонтанного НСТ-тесту [B.H.Park et al., 1969], рівня ЦІК в сироватці
крові [Г.Фрімель,1987], рівня імуноглобулінів класів А, М, G, sIgA [
G.Mancini et al., 1965], вмісту поверхнево фіксованих ІgА, ІgМ, ІgG на
слизовій зіву методом прямої імунофлюоресценції згідно рекомендацій В.Х.
Хавінсона та співав., [1989]. Імунологічні дослідження виконувались в
лабораторії імунодіагностики (зав. головний наук. спів роб., доктор
біол. наук Н.Г.Бичкова) НДЛЦ НМУ ім. О. О. Богомольця.

Рівень загального імуноглобуліну Е у сироватці крові визначали
імунофер-ментним методом (“Delfia”,Фінляндія), специфічний ІgЕ
імунохемолюмі-нісцентним методом комплексом антигенів “Імунолог”.

Рівень ІЛ-І? у сироватці крові визначали за допомогою твердофазного
методу імуноферментного аналізу з використанням набору ”Biotract”
виробництва Франції.

Рівень ІЛ-4 тим же методом з використанням набору для ІФА виробництва
ТОВ “Протеїновий контур”(м. Санкт-Петербург).

Кортизол у сироватці крові визначався імуноферментним методом
стандартним набором фірми “Wallac”Фінляндія.

HLA фенотипова характеристика проводилась по методу Terassaku
(1974).

Визначення титру антихламідійних антитіл ІgG проводилось методом
імуноферментного аналізу за допомогою наборів фірми “Organics”
(Ізраїль), виявлення антигенів Сhlamydia pneumoniae – методом прямої
імунофлюоресценції “Хламіскан” м. Москва, антигенів Mycoplasma
pneumoniae – методом прямої імунофлюоресценції з використанням наборів
“Мікопневмо” флюоскрін (м. Москва). Діагностично значимим титром до
хламідій вважався 1:8. Всі серопозитивні діти були обстежені після
лікування через 1-2 місяця.

Стан ліпідного комплексу сироватки крові, конденсату видихнутого
повітря (КВП) і поту у дітей вивчали методом газорідинної хроматографії
(ГРХ). В основі збору КВП лежить атравматична та безпечна методика,
запропонована [Г.І.Сидоренко та співавт., 1979].

Визначення дисбактеріозу шкіри проводилось за методом
Н.Н.Клемпарської (1997). Дослідження мокротиння проводили
індукованим методом з інгаляцією розчину натрію хлориду [С.Н. Авдеев та
співав.,1998]. При мікробіологічному дослідженні мокротиння визначали
кількість мікробних тіл і концентрацію клітинних елементів в
бронхіальному вмісті (БВ).

Результати особистих досліджень та їх
обговорення

Для виконання поставлених завдань нами було проведено
клініко-інструментальне, імунологічне, серологічне та мікробіологічне
дослідження дітей з бронхообструктивним синдромом.

При встановленні діагнозу обструктивного бронхіту (ОБ), алергічного
бронхіту (АБ), бронхіальної астми (БА) користувались міжнародною
класифікацією хвороб (МКХ-10). Для виділення ступенів тяжкості
бронхіальної астми використовували прийняту в Україні клінічну
класифікацію бронхіальної астми за ступенем тяжкості, при цьому
враховується комплекс клінічних та функціональних ознак бронхіальної
обструкції (Наказ № 311 від 30.12.1999 р. МОЗ України).

Практично у всіх досліджуваних групах з БОС спостерігається перевага
хлопчиків над дівчатами, за винятком групи з дерматореспіраторним
синдромом, що співпадає з даними інших дослідників [І.І Балаболкін,2003;
І.С.Сміян,1995].

За тяжкістю перебігу захворювання більшість становили діти із легким
перебігом -128 (30,4%); з середньотяжким було 68 (16,2%); з тяжким – 40
(9,5%). Хворих з ОБ було 58 (13,8%), АБ-92 (21,9%), ДРС- 34 (8,1%).

Перебіг бронхіальної астми у більшості хворих визначали не лише
вираженість багатьох клінічних проявів тяжкості захворювання, але і
характер супутньої патології.

Тривалість захворювання на момент звернення коливалась від 1 до 6 років,
але у більшості хворих із БОС вона становила від 1 до 3 років, лише у
дітей із БАТП у 17,5% тривалість була 5 років.

Звертав на себе увагу той факт, що практично у кожної хворої дитини
спостерігалась поєднана дія декількох факторів ризику.

Аналіз анамнестичних даних показав, що обтяжена спадковість була у
більшого відсотка дітей з БАСТП, БАТП, ДРС (77,6; 79,5 та 68,7%)
випадків відпо-відно порівняно з хворими ОБ, АБ, БАЛП (50,0; 62,3 і
53,7%) випадків. Наявність алергічних захворювань у батьків виявлена у
більшого відсотка дітей з БАСТП, БАТП, АБ, ДРС (74,6; 78,6; 65,5 і
62,5%) випадків відповідно порівняно з хворими ОБ, БАЛП (50,0 і 55,2%)
випадків, у тому числі: бронхіальна астма – у 99 (23,5%), алергічний
діатез у дитячому віці – у 40 (9,5%), алергічний дерматит – у 30
(7,14%), кропив?янка – у 33 (7,85%), мігрень – у 47 (11,19%), алергічний
та вазомоторний риніт – у 42 (10,0%), набряк Квінке – у 15 (3,57 %),
харчова алергія – у 26 (6,2 %), медикаментозна алергія – у 70 (16,6 %),
полінози – у 17 (4,04%). Таким чином, спадкова схильність до алергічних
захворювань має суттєве значення при формуванні бронхообструктивного
синдрому.

Патологія перинатального періоду спостерігалась у більшого відсотка
дітей з БАТП, БАСТП, АБ, БАЛП (49,8; 40,3; 57,6 та 34,3 %) випадків
порівняно з обстеже-ними ОБ, ДРС (32,7 і 21,8 %) випадків відповідно.
Народження при патологічних пологах було у найбільшого відсотка хворих з
ОБ, АБ, БАЛП, БАСТП, БАТП (15,5; 14,1; 14,8; 14,7 і 15,7 %) випадків
порівняно з групою дітей з ДРС.

На ранньому штучному вигодовуванні перебувало більший відсоток дітей з
АБ, ДРС, БАТП (49,2; 46,8 і 54,7%) випадків порівняно з обстеженими ОБ,
БАЛП, БАСТП. Про значення штучного вигодовування як важливого фактору
сенсибілізації організму, яке є за своєю суттю нефізіологічним,
достатньо антигенним та імунологічно дефіцитним харчуванням для дітей
грудного віку вказують і інші дослідники [О.І.Ласиця,1991;
І.С.Сміян,1995].

Часті гострі респіраторні вірусні інфекції перед дебютом БОС мали місце
у більшого відсотка дітей з ОБ, БАТП, БАСТП, БАЛП (89,6; 93,3; 86,5 і
82,7% порівняно з хворими АБ, ДРС (77,6 і 59,4%) випадків відповідно.
Найбільший відсоток перенесених гострих бронхітів виявлено при БАЛП,
БАСТП, БАТП (96,5; 90,0 і 82% випадків) порівняно з хворими ОБ, ДРС
(68,9 і 53,1 %) випадків. Пневмонії зустрічались у більшості дітей з
БАТП, БАСТП, ОБ (66,6; 34,3 і 36,2 %) порівняно з хворими АБ, ДРС, БАЛП
(31,2; 31,2 і 29,5%) випадків відповідно. Стенозивні ларингіти
виявлялись у більшості хворих з БАТП, АБ, БАСТП (50,0; 40,98 і 29,4 %)
порівняно з обстеженими ОБ, ДРС, БАЛП (17,2; 6,25 і 14,7%) випадків
відповідно.

Найбільший відсоток дітей перехворіло вітряною віспою та краснухою з
БАТП, АБ, БАСТП, ДРС (33,3 і 23,3; 16,4 і 6,5; 13,2 і 4,4; 12,5 і 6,2 %)
порівняно з хворими ОБ, БАЛП ( 9,7 і 6,3 % ) випадків. Причиною появи
першої обструкції у дітей з БОС була ГРВІ у всіх групах обстежених.

У найбільшого відсотка хворих загострення виявлено в осінньо-зимовий та
весняний період року при БАТП, БАСТП, БАЛП, ОБ (92,5; 74,6; 89,0 і
82,7%) порів-няно з обстеженими АБ, ДРС (66,2 і 55,8 %) випадків
відповідно.

Діагноз алергічного риніту та фарингіту установлено у більшості дітей з
БАТП, БАСТП, БАЛП та ДРС (55,0 і 77,5; 41,79 і 77,0; 46,26 і 75,62;
40,62 і 55,8 %) порівняно з хворими ОБ, АБ ( 24,13 і 50,0 %; 27,86 і
42,62 %) випадків.

Хронічний тонзиліт спостерігався у більшого відсотка обстежених з БАТП,
БАСТП, БАЛП, ОБ (45,0; 34,3; 37,8 і 38,8 %) випадків відповідно
порівняно з хворими ДРС, АБ (35,3 і 29,8 %). Аденоїдні вегетації
виявлені у більшості дітей з БАТП, ДРС, АБ, ОБ (17,5; 14,7; 9,8 і 11,1%)
випадків порівняно з хворими БАСТП, БАЛП (4,47 і 3,0 %).

Супутні захворювання, такі як дискінезія жовчновивідних шляхів та
диспанкреатизм характерними були у найбільшого відсотка дітей з ДРС,
БАТП, БАСТП ( 50,0 і 68,75 ; 37,5 і 35,0 ; 34,32 і 22,38 %) випадків
порівняно з хворими БАЛП, АБ, ОБ (26,36 і 19,4; 29,5 і 13,1; 24,13 і
24,13 %) випадків відповідно. Гельмінтози виявлені у більшого відсотка
обстежених з БАТП, ДРС, АБ, ОБ (45,0; 44,1; 44,2 і 38,8 %) порівняно з
хворими БАСТП, БАЛП (36,7 і 36,8%) випадків відповідно. Кишковий дисбіоз
спостерігався у більшості дітей з ДРС, БАТП, БАСТП, БАЛП (85,2; 82,5;
77,6 і 77,1 %) порівняно з обстеженими АБ і ОБ ( 75,4 і 72,4 %) випадків
відповідно.

В усіх групах хворих з БОС найчастіше реєструвалась синусова аритмія при
ДРС, БАТП, ОБ, АБ (47,0; 45,0; 36,2 і 35,8%) випадків порівняно з
обстеженими БАЛП, БАСТП. Синусова брадикардія спостерігалась у більшого
відсотка дітей з БАТП, ДРС, ОБ, АБ (37,5; 34,4; 29,4 і 21,8 %) порівняно
з хворими БАСТП, БАЛП (13,6 і 8,4 %). Дисметаболічні порушення виявлені
у значної більшості дітей з АБ, БАТП, БАСТП, ДРС (70,5; 67,5; 61,6 і
58,8 %) випадків порівняно з хворими БАЛП, ОБ (47,2 і 36,2 %). Порушення
процесів реполяризації характерним було у більшого відсотка хворих із
БАТП, БАСТП, АБ (75,0; 63,0 і 57,6 %) порівняно з обстеженими ОБ, ДРС,
БАЛП (56,8; 55,8 і 53,2 %) випадків відповідно. Подовження електричної
систоли виявлено у найбільшого відсотка хворих з БАТП, ДРС, ОБ, АБ
(35,0; 35,2; 21,4 і 20,5 %) порівняно з обстеженими БАСТП, БАЛП (10,9 і
13,0%) випадків. Укорочення інтервалу Р- Q спостерігалося у більшості
обстежених з БАТП, ДРС, БАСТП, АБ (27,5; 29,4; 23,2 і 26,9%) порівняно з
хворими БАЛП, ОБ (17,9 і 15,5 %) випадків відповідно. Неповна блокада
ПНПГ характерною була у більшого відсотка дітей з БАТП, ДРС, БАСТП, БАЛП
(40,0; 32,3; 30,1 і 22,8 %) порівняно з обстеже-ними АБ, ОБ (19,2 і 15,5
%) випадків.

При обстеженні дітей на виявлення специфічного ІgЕ спостерігався високий
його рівень при стимуляції алергенами домашнього пилу у найбільшого
відсотка дітей із БАТП, БАСТП, БАЛП (80,0; 73,13 і 70,5 %) порівняно з
хворими АБ, ДРС (52,6 і 29,4 %) випадків відповідно, харчовими – у
обстежених ДРС, БАТП, АБ (41,17; 32,5 і 25,4 %) порівняно з хворими
БАЛП, БАСТП (24,5 і 23,88 %) випадків відповідно, епідермальними – у
дітей із БАТП, БАЛП, БАСТП (30,0; 22,5 і 19,4 %) порівняно з хворими АБ,
ДРС (17,9 і 12,5 %), пилковими – у обстежених БАТП, БАСТП, БАЛП (37,5;
22,3 і 24,5 %) у порівняні з хворими АБ, ДРС (21,7 і 12,5 %) випадків,
що вказує на наявність полівалентної сенсибілізації у хворих з БОС.

Підвищення рівня загального ІgЕ характерним було у більшого відсотка
хворих з БАТП, БАСТП, БАЛП (83,0; 69,2 і 56,1%) порівняно з обстеженими
ДРС, АБ, ОБ (55,5; 50,0 і 36,36 %) випадків відповідно, що свідчить про
сенсибілізацію організму алергенами і інфекційними агентами у дітей з
БОС.

При дослідженні мікробного пейзажу харкотиння спостерігалася перевага
стрептокока пневмонія, гемофільної палички, стафілокока, ентеробактерій
у хворих ОБ, АБ. В групі дітей з БАЛП переважають гемофільна паличка,
пневмокок та М. сatarrhalis. Особливостями мікробного пейзажу БВ при
БАСТП є зменшення частоти виявлення гемофільної палички, пневмококів та
М. сatarrhalis і ентеробактерій. Характерним при БАСТП є те, що у
більшого відсотка дітей не виявлено домінуючого мікроорганізму, але при
подальшому обстеженні у цих хворих виявлено респіраторні інфекції,
обумовлені внутрішньоклітинними патогенами. Для БАТП характерним є
значне підвищення ролі грамнегативної флори – ентеробактерій та
синьогнійних паличок та виявлення грибів роду Саndida і гемофільної
палички. Грампозитивні мікроорганізми (пневмокок, золотистий стафілокок)
відіграють значно меншу роль у виникненні респіраторної інфекції при
БАТП.

При обстеженні дітей з БОС було виявлено високий рівень протихламідійних
антитіл ІgG Chlamуdia pneumonia у найбільшого відсотка хворих із БАСТП,
БАТП, АБ, ОБ (45,83; 50,0; 69,38 і 64,58 %) порівняно з обстеженими
БАЛП, ДРС (37,03 і 32,35 %) випадків відповідно, антигени Chlamуdia
pneumonia виявлялись у більшості хворих із БАТП, БАЛП, БАСТП, ДРС (32,5;
33,33; 27,08 і 35,2 %) порівняно з групами дітей ОБ, АБ (16,66 і 12,24
%) випадків, антигени до Mycoplasma pneumonia характерними були у
більшого відсотка дітей із БАТП, БАСТП, БАЛП, ДРС (62,5; 52,0; 44,4 і
32,35 %) порівняно з хворими ОБ, АБ (20,8 і 26,53 %) випадків
відповідно, антигени до обох атипових збудників у більшості обстежених
із БАТП, БАСТП, ДРС, БАЛП (37,5; 27,0; 29,4 і 23,45 %) порівняно з
хворими ОБ, АБ (14,58 і 18,36 % ) випадків. Таким чином, атипові
збудники є значущим алергеном у розвитку та перебігу БОС у дітей
порівняно з грампозитивною, грамнегативною флорою і грибами роду
Саndida.

При дослідженні жирнокислотного спектру ліпідів КВП у дітей з БОС нами
виявлено вірогідно підвищену насиченість ліпідного комплексу КВП
(рxz|~?‚„ox o o oe o u ue th O O 8 : d f ~ ? ? ? ’ ” ? ¬ Ae AE OJPJQJWІТ, ПШВ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р?0,001), що вказує на прихований бронхоспазм. Вентиляційна недостатність по обструктивному типу І ступеня спостерігалася у більшого відсотка дітей з ОБ, АБ, ДРС (54,5; 40,0 і 42%) порівняно з пацієнтами БАТП, БАСТП, БАЛП (20,0; 27,0 і 35%) випадків, ІІ ступеню характерною була у більшості хворих з БАТП, БАСТП, БАЛП (55,0; 52,0 і 46%) порівняно з обстеженими АБ, ДРС, ОБ (44,0; 40,0 і 37%), ІІІ ступеню у пацієнтів з БАТП, БАСТП, БАЛП (25,0; 21,0 і 19%) випадків відповідно, а у дітей з АБ, ДРС, ОБ її не виявлено. Різко виражений бронхоспазм виявлявся у більшості хворих з БАТП, БАСТП, БАЛП (54,0; 53,0 і 46,0%) порівняно з хворими АБ, ДРС, ОБ (40,0; 33,3 і 30 %) випадків відповідно. Значно виражений бронхоспазм у найбільшого відсотка дітей з АБ, ДРС, ОБ (35,0; 43,3 і 40%) порівняно з пацієнтами БАТП, БАСТП, БАЛП (33,0; 35,0 і 28%) відповідно. Нами виявлено виражений бронхоспазм у більшості обстежених з БАЛП, БАСТП, ДРС (25,0; 18,0 і 16,6 %) порівняно з пацієнтами АБ, БАТП, ОБ (15,0; 13,0 і 14,5 %). У дітей з БОС спостерігався позитивний тест з ацетилхоліном у більшого відсотка з БАТП, БАСТП, БАЛП, ДРС (94,2; 87,7; 79,1 і 83,3) порівняно з хворими АБ, ОБ (77,7 і 62,85%) випад(р?0,05), що вказує на напруження регуляторних механізмів організму. Після проведення КОП спостерігалося вірогідне зниження моди (р?0,001) і амплітуди моди (р?0,01), індексу напруги Баєвського та підвищення варіаційного розмаху, що свідчить про неповноцінність системи регуляції і неспроможність механізмів адаптації . У хворих з БАСТП, БАТП вихідний вегетативний тонус мав ваготонічну направленість у 25,4 і 20 %, симпатикотонічну - у 43,2 і 55%, ейтонічну - у 37,2 і 25 %. Вегетативна реактивність обстежених мала асимпатикотонічний характер у 43,2 і 55,0% випадків з БАСТП, БАТП, гіперсимпатикотонічний – у 25,4 і 25,0%, нормосимпатикотонія – у 37,2 і 25,0% випадків відповідно, що вказує на перебудову вегетативного тонусу з переважною симпатикотонією на фоні виснаження резервних можливостей симпатикоадреналової системи і напруження адаптаційно-пристосувальних механізмів. Таким чином, вивчення вегетативного гомеостазу виявило однонаправленість в таких показниках як мода, амплітуда моди , варіаційний розмах, індекс напруги Баєвського у дітей з ОБ, АБ, ДРС, БАЛП та відмінності вище перерахованих показників у хворих з БАСТП, БАТП. Враховуючи вище вказані зміни в імунному статусі, жирнокислотному спектрі ліпідів КВП, функції зовнішнього дихання, вегетативного гомеостазу, нами було рекомендовано комплексне лікування з призначенням імуномодуляторів в залежності від чутливості лімфоцитів і ступеню імунних розладів. При виявленні антигенів до "атипових" патогенів хворим включали макроліди (спіраміцин, кларитроміцин, азитроміцин, джожаміцин на протязі 10 -14 днів), з дисбіозом - лінекс, біфіформ, біфілакт екстра, симбітер, при ваготонії - магне В6, екстракт елеутерокока, женьшеню, при симпатикотонії - персен, новопасит, антистрес та НІЛО (низькоінтенсивне лазерне опромінення), дітям з атопічним анамнезом - базисну терапію (інтал – 4 місяці, флютіказон –1-2 місяці), лікування в умовах КШМСШ - 2 курси. При наявності хронічного тонзиліту -бронхо-мунал П або імудон - 1 місяць та НІЛО-2 курси, алергічного риніту - НІЛО, ренітал - 4-6 тижнів, кромогексал в ніс-2 місяці. При імунних розладах І ступеня призначали манакс, при ІІ ступені – манакс, тималін, при наявності хронічних вогнищ інфекції - бронхо-мунал-П), ІІІ ступеню – манакс, бронхо-мунал-П, тималін. Хворим з ОБ в І і ІІ групі призначали манакс з І ступенем імунних розладів в періоді ремісії по 1 таблетці на добу – 1 місяць. Катамнестичний нагляд проводили на протязі 1 року. Відмічено позитивну динаміку після прийому манаксу -покращення загального стану хворих, на протязі року діти не хворіли ГРІ і не було загострень обструктивного бронхіту. Після проведеного лікування в І та ІІ групах хворих ми спостерігали вірогідне підвищення абсолютного і процентного вмісту СD3+ -лімфоцитів до 62,40?0,56% і 2,40? 0,13 ?109/л та 61,53? 0,95%, 1,25?0,06 ? 10 9 /л відповідно в ІІ групі порівняно з контролем і до лікування (р?0,001), субпопуляції СD4+-клітин до 37,40?0,35% та 42,30?0,45% (р?0,001) і СD8+-клітин до30,20?0,35% та 32,30?0,42% (р?0,001) і Т -“активних” лімфоцитів до 25,54?0,49% і відповідно 34,35?0,73 % (р?0,001). Функціональна активність Т-лімфоцитів і фагоцитарна активність нейтрофілів в обох групах вірогідно підвищилась (р?0,001). Кількість СD22+-лімфоцитів вірогідно зменшилась до 24,75?0,74% та вірогідно підвищилась в ІІ групі до 29,65?0,6 % (р?0,01). Після лікування в обох групах відмічено вірогідне підвищення концентрації ІgG, ІgА, ІgМ (р?0,001), що вказує на нормалізацію гуморальної ланки імунітету у дітей з ОБ (табл.3,4). Нами встановлено також вірогідне зниження концентрації ЦІК в обох групах обстежених після лікування до 41,25?0,24 ум. од. та 40,45?0,22 ум. од. відповідно (р?0,001), що вказує на зникнення патогеності і алергійного запалення. Після ІІ курсів лікування в КШМСШ у дітей з ОБ спостерігалося вірогідне зниження рівня стеаринової та пальмітинової кислот (р?0,05) та вірогідне підвищення рівню олеїнової ЖК до 33,9 ? 3,9% порівняно з її рівнем до лікування. Рівень ПНЖК достовірно зменшувався за рахунок зниження вмісту арахідонової кислоти, порівняно з її рівнем до лікування, що свідчить про позитивний ефект лікування в КШМСШ. Відношення насичених ЖК до ненасичених досягає 0,84. Чутливість бронхів до ?-адреноміметиків вірогідно підвищилась після І курсу лікування (р?0,01), зниження високих середніх показників КБ і підвищення ІБП. В цій же групі хворих характерним було вірогідне підвищення чутливості до ?2-адреноміметиків на ІІ курсі лікування. Це може свідчити про збільшення числа функціонуючих ?2-адренорецепторів і про підвищення їх функціональної активності (зниження рефрактерності) під впливом мікроклімату сольових шахт. Аналізуючи показники гіперчутливості бронхів до ацетилхоліну і гістаміну у обстежених дітей в залежності від курсів лікування видно, що вони вірогідно знизились тільки на ІІ курсі лікування в КШМСШ (ІБП 0,03?0,02, р? 0,01). Аналізуючи середньоста-тистичні показники функції зовнішнього дихання після лікування в КШМСШ, слід відмітити вірогідне покращання, яке проявляється збільшенням показників ФЖЄЛ (91,1?2,82), ЖЄЛ (89,1?3,57),ОФВ1 (99,1?36,6), ІТ (105,6?2,51), ПШВ (77,9?4,34), МОШ25 (103,7?9,13), МОШ50 (91,6?4,12), МОШ75 (93,6?3,51). В групі дітей з ОБ спостерігалося після І курсу лікування в КШМСШ “значне покращання” у 77,7% хворих, “покращання” - у 22,3%. Після ІІ курсу лікування в КШМСШ характерним було “значне покращання” у 80,0% хворих, “покращання” - у 20,0%. Після ІІІ курсу лікування в КШМСШ виявлено “значне покращання” у 92,0% хворих, “покращання”-8,0%. Під “значним покращанням” ми розуміли таку ефективність лікування, при якій в катамнезі спостерігалась відсутність БОС протягом року після лікування в камері мікроклімату соляних шахт, нормалізація показників функції зовнішнього дихання (ФЗД), імунного стану, вегетативного гомеостазу, зникнення позитивних тестів на ацетилхолін та гістамін. “Покращання” - зменшення частоти рецидивів БОС до 1-2 разів на рік, поліпшення показників ФЗД, імунного стану, вегетативного гомеостазу, зниження або зникнення гіперчутливості бронхів хоча б до однієї речовини Таким чином, комплексне лікування дітей з ОБ сприяє реабілітації цих хворих та покращує якість життя. Комплексне лікування дітей з АБ включало корекцію імунного статусу, вегетативного гомеостазу, перекисного окислення ліпідів, функції зовнішнього дихання. Хворим на АБ з І ступенем імунних розладів в І і ІІ групах перевагу надавали манаксу, при наявності хронічних вогнищ інфекції – бронхо-муналу П. Враховуючи наявність антигенів Chlamуdiae pneumonia у хворих з АБ в терапію включали призначення макролідів тривалістю від 10 до 14 днів. Через 1-2 місяці ці хворі були обстежені повторно. Дітям з явищами кишкового дисбіозу призначали пробіотики в залежності від видового складу кишкової мікрофлори -ацидофілус, біфіформ, біфідум - бактерин, симбітер, біфілакт екстра, при наявності умовно-патогенної флори - ніфуроксазид, бактеріофаги. При ІІ ступені імунних розладів хворим з АБ призначали манакс, тималін, бронхо-мунал П при наявності хронічних вогнищ інфекції і патогенної флори в мокроті. Хворим на АБ при ІІІ ступені імунних розладів призначали манакс, тималін, ербісол, бронхо-мунал П - при наявності хронічних вогнищ інфекції. Після лікування спостерігалося вірогідне підвищення вмісту субпопуляції СD3+-, СD4+-, СD8+-, СD16+-клітин порівняно з контролем і до лікування в обох групах (р?0,001). Характерним було також вірогідне підвищення в ІІ групі СD22+- лімфоцитів (p?0,001). Функціональна активність Т-лімфоцитів і фагоцитарна активність нейтрофілів в обох групах підвищилась (р?0,001). Концентрація сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ в І і ІІ групі вірогідно підвищилась порівняно з контролем і до лікування (табл.3,4). Після ІІ курсів лікування в КШМСШ відмічається нормалізація у ЖК спектрі ліпідів КВП внаслідок вірогідного зниження насиченості ліпідного комплексу за рахунок зниження рівня пальмітинової та стеаринової ЖК порівняно з їх вмістом до лікування. Рівень ПНЖК вірогідно зменшується за рахунок зниження вмісту арахідонової ЖК порівняно з її рівнем до лікування (р?0,05). Це, в свою чергу, має значення в процесі пероксидації ліпідів, де ПНЖК виконують роль субстратів переокислення. В групі хворих з АБ після лікування спостерігалося вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ІТ, ПШВ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р?0,001) порівняно до лікування. Після проведення тесту на зворотність бронхіальної обструкції виявлено вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ОФВ1 (р?0,01), МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р?0,05) порівняно до лікування. Після лікування характерним було вірогідне зниження чутливості до ацетилхоліну і ФН у 27,1% і 15% дітей відповідно, у 43,5% хворих ?-адрено-рецепторів, до гістаміну – у 17,1%. Показники гіперчутливості до ацетихоліну у обстежених дітей з АБ вірогідно зменшились тільки на ІІІ курсі лікування в КШМСШ ІБП (0,02?0,01). У хворих з АБ нами виявлено після І курсу лікування в КШМСШ “значне покращання” у 33,3% дітей, “покращання”-66,7%. Після ІІ курсу лікування спостері- лося “значне покращання” у 55,0% хворих, “покращання” - 45,0%. Після ІІІ курсу лікування в КШМСШ характерним було “значне покращання” у 88,0% хворих, “покращання”-12,0%. Базисну терапію після І курсу лікування в КШМСШ одержувало 43,33 % хворих, після ІІ курсу-10%. Комплексне лікування хворих БАЛП включало корекцію імунного статусу в залежності від чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів, перекисного окислення ліпідів, вегетативного гомеостазу, супутніх захворювань. В залежності від ступеню імунних розладів та чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів (Деклараційний патент на винахід №37068, Бюлетень 2001, №3) призначали при І ступені імунних розладів - манакс, ІІ ступені імунних розладів хворим в обох групах призначали манакс, спіруліну і бронхо-мунал П при наяності хронічних вогнищ інфекції, при ІІІ ступені - манакс, спіруліну, тималін. Після лікування характерним було вірогідне підвищення в І і ІІ групі обстежених дітей субпопуляції СD3+-, СD4+-, СD8+- і Т -“активних” лімфоцитів. Вміст СD22+–клітин в І групі хворих вірогідно зменшився порівняно з контролем, а в ІІ групі - вірогідно підвищився (р?0,001). Функціональна активність Т-лімфоцитів і фагоцитарна активність нейтрофілів в обох групах вірогідно підвищилась (р?0,001). Спостерігалося також вірогідне підвищення в обох групах концентрації сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ (р?0,001). Концентрація ЦІК достовірно зменшилась порівняно з контролем і даними до лікування (р?0,001) (табл.3,4). Після ІІІ курсів лікування у КШМСШ характерним є вірогідне зменшення насиченості ліпідного комплексу за рахунок зниження рівня пальмітинової кислоти (43,5?0,4%) порівняно з її вмістом до лікування та зниження рівня арахідонової ЖК (4,3?0,5%). Спостерігається вірогідно знижений вміст олеїнової ЖК (22,3?0,4%) та підвищений рівень лінолевої ЖК(10,3?1,1%) порівняно з контролем, що свідчить про незавершеність репараційних процесів у ліпідному комплексі; при цьому клінічне покращення випереджає нормалізацію обмінних процесів у мембранах легеневої тканини. Враховуючи вищевказані зміни в групі хворих на БАЛП призначали препарат теком, який перевершує зарубіжні аналоги за кількістю омега-3 ПНЖК (43% і більше і за своїм якісним складом (вміст омега-6 ПНЖК, що мають конкурентну дію, значно менший). Курс лікування складав 1 місяць по 1 капсулі 2 рази на добу. Фармакодинаміка препарату теком, який містить ейкозапентаєнову і докозагек-саєнову кислоти, в основному пов?язана з їх впливом на метаболізм арахідонової кислоти. Після лікування характерним було вірогідне зниження вмісту арахідонової ЖК до 1,9 ?0,2% порівняно з її рівнем до лікування. При обстеженні хворих з БАЛП спостерігалося вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ (р?0,01), ЖЄЛ, ОФВ1, ІТ, ПШВ (р?0,001), МОШ25, МОШ50 (р?0,05), МОШ75 (р?0,01) порівняно з даними до лікування. Після проведення тесту на зворотність бронхіальної обструкції після лікування виявлено вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ОФВ1, МОШ25 (р? 0,001), ІТ (р? 0,05), ПШВ, МОШ50, МОШ75 (р? 0,01). Після лікування в КШМСШ спостерігалось вірогідне зниження гіперчутливості бронхів до ацетилхоліну і гістаміну у хворих з БАЛП на ІІ курсі лікування (р?0,01). Чутливість бронхів до ? - адреноміметиків у дітей з БАЛП вірогідно підвищилась на ІІІ курсі лікування (р? 0,001). При обстеженні хворих з БАЛП після І курсу лікування в КШМСШ спостерігалося “значне покращання” у 73 (52,14%) дітей, “покращання” - 67 (47,85%). Після ІІ курсу лікування в КШМСШ нами виявлено “значне покращання” у 68 (82,92%) дітей, “покращання” - у 14 (17,07%). Після ІІІ курсу лікування характерним було “значне покращання” у 91,5% хворих, “покращання” - у 8,5%. Базисну терапію після І курсу лікування одержувало 31,42% хворих, після ІІ курсу лікування –24,39% дітей. Таким чином, після проведеного комплексного лікування спостерігалася стійка ремісія на протязі року, що вказує на досягнення реабілітації хворих та покращання якості життя дітей з БАЛП. Лікування хворих з БАСТП включало корекцію імунних розладів в залежності від чутливості лімфоцитів до імунокоректорів, вегетативного гомеостазу, перекисного окислення ліпідів, супутніх захворювань. При виявленні антигенів атипових збудників хворим призначали макроліди 10-14 днів. Повторне обстеження цим дітям проводили через 1-2 місяці. Результати були від?ємними. Дітям з БАСТП при І ступені імунних розладів в І і ІІ групі призначали манакс, ІІ- ступені манакс, тималін, ІІІ ступені - манакс, тималін, спіруліну, при хронічних вогнищах інфекції -бронхо-мунал П. Після лікування в І і ІІ групі спостерігалося підвищення вмісту СD3+-, СD4+-, СD8+-, Т -“активних” лімфоцитів та зниження кількості СD16+- клітин. Рівень субпопуляції СD22+ - лімфоцитів вірогідно підвищився порівняно з контролем і рівнем до лікування (р?0,001). Функціональна активність Т-лімфоцитів, як і фагоцитарна активність нейтрофілів, в обох групах підвищилась . Концентрація сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ в обох групах вірогідно підвищилась порівняно з контролем і даними до лікування (р?0,001). Рівень ЦІК у хворих на БАСТП вірогідно зменшився в І і ІІ групах порівняно з контролем і їх вмістом до лікування (р?0,001) (табл.3,4). У хворих на БАСТП в КВП характерним було вірогідне зменшення рівня пальмітинової ЖК до 37,4?1,3% і олеїнової ЖК до 24,7?1,2%, що вказує на значне гальмування процесів вільнорадикального окислення ліпідів в біомембранах бронхолегеневої системи. По відношенню вмісту ПНЖК виявлено вірогідне підвищення рівня арахідонової ЖК (р?0,05), а рівень лінолевої ЖК не піднявся до норми. У хворих з БАСТП нами виявлено вірогідне підвищення порівняно з даними до лікування показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ ,ОФВ1, ІТ, ПШВ (р?0,01), МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р?0,001). Після проведення тесту на зворотність бронхіальної прохідності характерним було вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1 (р?0,001), ІТ, ПШВ (р?0,01), МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р?0,001). У дітей з БАСТП виявлено зниження чутливості до ацетилхоліну вже на І курсі лікування (КБ з 10,95?4,2% до 0,9?0,8% і ІБП з 0,57?0,2 до 0,04?0,03) з поступовим зниженням показників КБ і ІБП до 0 до ІІІ курсу лікування в КШМСШ. Зниження показників гіперчутливості до гістаміну спостерігалося під час ІІ курсу лікування в КШМСШ. Нами відмічено вірогідне зниження показників КБ і підвищення ІБП при визначенні чутливості бронхів до ?2-адреноміметиків до кінця І курсу лікування в КШМСШ (р?0,01) і спостерігалося вірогідне підвищення чутливості до ?2-адреноміметиків на ІІІ курсі лікування. В групі хворих з БАСТП після І курсу лікування характерним було “значне покращання” у 29 (52,72 %) дітей, “покращання”- у 26 (47,27%). Після ІІ курсу лікування в КШМСШ нами виявлено “значне покращання” у 73,68% хворих, “покращання” - у 26,31%. Після ІІІ курсу лікування в КШМСШ спостерігалося “значне покращання” у 89,4% дітей, “покращання” - у 11,6%. Після І курсу лікування в КШМСШ базисну терапію отримало 43,63 % хворих, після ІІ курсу –18,42 %. Комплексне лікування включало корекцію імунних розладів в залежності від чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів та ступеня імунних розладів, вегетативних розладів, перекисного окислення ліпідів, серопозитивним хворим призначали макроліди. Повторне обстеження цим дітям проводилось через 1-2 місяці. Результат був негативний. При І ступені імунних розладів в обох групах дітей з БАТП призначали манакс, ІІ ступені – манакс, тималін, ІІІ ступені – манакс, тималін, спіруліну; при наявності супутніх хронічних вогнищ інфекції і патологічної флори в БВ – бронхо-мунал П. Після курсу лікування в обох групах хворих на БАТП спостерігалося вірогідне підвищення вмісту СD3+-, СD4+-, СD8+-, СD22+-, Т- “активних” лімфоцитів і зменшення кількості СD16+-клітин. Характерним було вірогідне підвищення фунціональної активності Т- лімфоцитів і фагоцитарної активності нейтрофілів (р?0,001). Рівень сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ в обох групах дітей з БАТП вірогідно підвищився порівняно з контролем і даними до лікування. Концентрація ЦІК у дітей раннього і старшого віку вірогідно зменшилась (р?0,001) (табл.3,4). Мікроклімат соляних шахт сприяє нормалізації жирнокислотного спектру ліпідів КВП при БАТП у дітей, що виражається у зниженні до норми вмісту пальмітинової та нижче норми олеїнової кислот (38,3+2,6% та 11,9+1,3% відповідно), що свідчить про значне гальмування окислювальних процесів в ССЛ. Цим хворим після лікування в КШМСШ призначали теком на протязі 1 місяця. Після лікування спостерігалося вірогідне підвищення рівня арахідонової ЖК до 2,4?0,5 % і лінолевої до 12,9 ?1,5%, що вказує на репарацію біомембран. Після лікування спостерігалася позитивна динаміка основних клінічних ознак та вегетативних скарг (покращення сну, зникнення головного болю, головокружіння, нестачі повітря, серцебиття, кардіалгій, підвищення настрою та загального психоемоційного тонусу. Після лікування характерним було вірогідне збільшення ейтоній у дітей з БАТП (р?0,001). При обстеженні хворих з БАТП спостерігалося вірогідне підвищення порівняно з даними до лікування показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ПШВ, ІТ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р? 0,001). Після проведення тесту на зворотність бронхіальної прохідності характерним було вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ПШВ, ІТ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р?0,001) . У хворих з БАТП виявлено зниження чутливості до ацетилхоліну, гістаміну на ІІІ курсі лікування в КШМСШ (р?0,05) та вірогідне підвищення чутливості бронхів до ?2-адреноміметиків на ІІ курсі лікування (р? 0,01). У обстежених хворих на БАТП після І курсу лікування в КШМСШ нами виявлено “значне покращання” у 32,4% дітей, “покращання” - у 67,6%. Після ІІ курсу лікування спостерігалося “значне покращання” у 53%, “покращання” - у 47%. Після ІІІ курсу лікування в КШМСШ характерним було “значне покращання” у 79,6% хворих, “покращання” - у 20,4%. Після І курсу лікування в КШМСШ базисну терапію одержувало 57,6% дітей, після ІІ курсу – 35,7% дітей. Таким чином, комплексне лікування дітей з БАТП сприяє стійкій реабілітації хворих та покращує якість їх життя. Комплексне лікування при ДРС включало корекцію імунних розладів в залежності від чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів, вегетативного гомеостазу, перекисного окислення ліпідів. Серопозитивним хворим призначали макроліди (спіраміцин, кларитроміцин, азітроміцин, джожаміцин) при дисбіозі кишківника - бактеріофаги, біфілакт екстра, біфіформ, симбітер, біокоректин, окарин; при ДЖВП - гепабене, хофітол, холівер; при панкреатопатії – креон, екстралакт; лямбліозі – флагил . При І ступені імунних розладів у хворих на ДРС призначали манакс, при хронічних вогнищах інфекції і виявленні дисбіозу шкіри (у 76% дітей висівався Staph.aureus, при загостренні дерматиту і у 48% хворих в періоді ремісії) бронхо-мунал П; при ІІ ступені - манакс і тималін, при наявності дисбіозу шкіри - бронхо-мунал П, при ІІІ ступені - в лікування включали манакс, тималін, спіруліну, при наявності дисбіозу шкіри - бронхо-мунал П. Після курсу лікування характерним було в обох групах вірогідне підвищення кількості СD3+-, СD4+-, СD8+-, СD22+-, Т- “активних” лімфоцитів. Функціональна активність лімфоцитів, як і фагоцитарна активність нейтрофілів вірогідно підвищилась в обох групах хворих на ДРС (р?0,001). Рівень сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ у дітей з ДРС вірогідно підвищився порівняно з контролем і рівнем до лікування. Концентрація ЦІК у хворих обох груп вірогідно зменшилась порівняно з контролем і їх кількістю до лікування (р?0,001) (табл.3,4). У дітей з ДРС в жирнокислотному складі ліпідів поту після лікування в КШМСШ спостерігалося вірогідне зниження рівня пальмітинової ЖК і стеаринової порівняно з контролем і вмістом до лікування (р?0,05). Вміст олеїнової ЖК вірогідно підвищився порівняно з рівнем до лікування, але до вмісту контролю не досяг. Характерним було вірогідне підвищення вмісту лінолевої ЖК порівняно з контролем та її рівня до лікування (р?0,05). Спостерігалося вірогідне зниження вмісту полієнових ЖК і ейкозатрієнової (до 6,9?0,7% і 21,3 ?1,3% відповідно) порівняно з їх рівнем до лікування після І курсу лікування в КШМСШ. Нами виявлено вірогідне зменшення ПНЖК порівняно з їх рівнем до лікування за рахунок підвищення вмісту лінолевої ЖК та арахідонової ЖК, яка була відсутня до лікування (р?0,05), що вказує про інгібірування процесів вільнорадикального окислення ліпідів в біомембранах. Характерною була нормалізація відношення насичених ЖК до ненасичених порівняно з їх вмістом до лікування (р?0,05), що має суттєве значення для забезпечення функціонального стану клітин. В групі дітей з ДРС спостерігалося вірогідне підвищення порівняно з даними до лікування показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ПШВ, ІТ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р?0,01). Після проведення тесту на зворотність бронхіальної обструкції характерним було вірогідне підвищення показників бронхіальної прохідності ФЖЄЛ, ЖЄЛ, ОФВ1, ПШВ, ІТ, МОШ25, МОШ50, МОШ75 (р? 0,01). У хворих з ДРС спостерігалося вірогідне зниження чутливості до ацетилхоліну, гістаміну на ІІ курсі лікування в КШМСШ із зниженням показників КБ і ІБП до 0 на ІІІ курсі лікування (р?0,001). Чутливість бронхів до ?2-адреноміметиків вірогідно підвищилась після І курсу лікування (р? 0,01) і вірогідне підвищення чутливості бронхів до ?2-адреноміметиків виявлено на ІІІ курсі лікування (р? 0,05). В групі дітей з ДРС після І курсу лікування в КШМСШ спостерігалося “значне покращання” у 22 (64,71%), “покращання” - у 12 (35,29%). Після ІІ курсу лікування в КШМСШ характерним було “значне покращання” у 77,78% хворих, “покращання” - у 22,2%. Після ІІІ курсу лікування в КШМСШ виявлено “значне покращання” у 85,7% хворих, “покращання” - у 14,3%. Базисну терапію після І курсу лікування в КШМСШ одержувало 45,8% хворих, після ІІ курсу – 20,5%. Отже, комплексне лікування хворих з ДРС сприяє реабілітації пацієнтів, подовжує ремісію до 1 року та покращує їх якість життя. Таким чином, комплексне вивчення стану імунної системи, перекисного окислення ліпідів, гіперчутливості бронхіального дерева, вегетативного гомеостазу із проведенням кореляційного аналізу дало можливість оцінити стан здоров'я пацієнтів, виявити порушення в різних ланках організму і, виходячи з цього, адекватно призначити медикаментозну терапію на стаціонарному і поліклінічному етапах і розробити критерії цієї терапії. В результаті проведеної диференційної терапії відмічено позитивну динаміку показників клітинної та гуморальної ланок імунітету, функції зовнішнього дихання, вегетативної нервової системи і гіперчутливості бронхіального дерева, що дає можливість рекомендувати вказану терапію для лікування і профілактики у дітей з обструктивним синдромом при таких захворюваннях як обструктивний та алергічний бронхіти, бронхіальна астма як патогенетично обгрунтовану і підтверджену результатами клінічних спостережень. В И С Н О В К И У дисертації наведено патогенетичні механізми виникнення бронхообструктивнвчуого синдрому при обструктивному і алергічному бронхітах, дерматореспіраторному синдромі, бронхіальній астмі легкого, середньотяжкого та тяжкого перебігу, теоретичне обгрунтування і сучасне вирішення наукової проблеми патогенетичного лікування хворих перелічених груп з бронхообструктивним синдромом завдяки розробці алгоритму діагностики та їх лікування. Алгоритм включає диференційоване призначення імуномодуляторів, корекцію вегетативного гомеостазу, перекисного окислення ліпідів, лікування в КШМСШ. Призначене лікування сприяє реабілітації хворих та зменшує вірогідність трансформації обструктивного та алергічного бронхіту в бронхіальну астму. 1. У патогенезі бронхообструктивного синдрому у дітей мають значення обтяжена спадковість у 89,8%, гіперпродукція ІgЕ, наявність респіраторної інфекції в бронхіальному дереві, зміни в імунному статусі (зниження показників клітинної, гуморальної та місцевої ланки імунітету), порушення процесів перекисного окислення ліпідів (виражені порушення метаболізму поліненасичених жирних кислот) та вегетативного гомеостазу. На тлі вихідної парасимпатичної та симпатикотонічної спрямованості вегетативного тонусу переважала гіперсимпатикотонічна , асимпатикотонічна і нормосимпатикотонічна реактивність. 2. Клінічними особливостями перебігу бронхообструктивного синдрому, що супроводжує обструктивний та алергічний бронхіти, бронхіальну астму у дітей є наявність сухого приступоподібного кашлю, який тривало утримується, а потім його трансформація у вологий з відходженням слизово-гнійного мокротиння. Подовженість клінічно вираженої обструкції у більшості випадків складає 4-5 днів при обструктивному та алергічному бронхітах, 7-10 днів при бронхіальній астмі та резистентність до призначеної базисної терапії. 3. У 81,5% хворих з бронхообструктивним синдромом спостерігається гіперчутливість та гіперреактивність бронхів, в основі якої лежить підвищення чутливості рецепторів бронхіального дерева внаслідок запального процесу бронхіального епітелію, порушення мембранно-рецепторного комплексу та розлади вегетативної регуляції бронхомоторного тонусу, пов?язані з підвищенням парасимпатичної активності. Найбільш виражені дані розлади у хворих з бронхіальною астмою середньотяжкого та тяжкого перебігу. 4. У 72,8 % хворих з бронхообструктивним синдромом виявлено порушення вегетативного гомеостазу. У дітей з обструктивним та алергічним бронхітами, дерматореспіраторним синдромом, бронхіальною астмою легкого перебігу переважала на тлі вихідної парасимпатикотонічної спрямованості вегетативного тонусу гіперсимпатикотонічна і нормосимпатиконічна реактивність. У хворих з бронхіальною астмою середньотяжкого та тяжкого перебігу спостерігалася симпатикотонія на тлі виснаження резервних можливостей симпатоадреналової системи і напруження адаптаційно-пристосовних механізмів, що потребує призначення вегетокоригуючої терапії. 5. У 97,5% хворих з бронхообструктивним синдромом спостерігаються зміни клітинної ланки імунітету, які проявляються вірогідним зниженням вмісту СD3+ , СD4+ , СD8+- клітин, Еа -РУК і функціональної активності лімфоцитів, фагоцитарної активності нейтрофілів та підвищення рівня СD16+,СD22+ – лімфоцитів; гумораль-ної - вірогідне зниженння рівня сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ та місцевої - за рахунок зниження sIgA. Вище перераховане та підвищення концентрації ЦІК може свідчити про прояви імунних розладів різного ступеня вираженості і потребує призначення імунокоригуючої терапії. 6. Диференційоване призначення імуномодуляторів в залежності від чутливості до них лімфоцитів сприяє вірогідному підвищенню вмісту СD3+ - лімфоцитів, їх імунорегуляторних субпопуляцій - СD4+ та СD8+- клітин, Еа - РУК: функціональної активності лімфоцитів, рівня сироваткових імуноглобулінів ІgG, ІgА, ІgМ, що свідчить про ефективність застосованих нами методів імунореабілітації в комплексному лікуванні бронхообструктивного синдрому у дітей . (Патент 37068А, 16.04.2001. Бюл.№3). 7. Для хворих з бронхообструктивним синдромом характерно вірогідне підвищення насиченості ліпідного комплексу до 65,36 ? 2,31% за рахунок зростання вмісту пальмітинової (46,43 ? 2,41%) і стеаринової ЖК (18,5 ?2,91%). Зниження рівня олеїнової (25,1 ?2,91%) і лінолевої ЖК (5,35 ?1,33 %), яка є попередником арахідонової, а підвищений вміст останньої до 3,5 ? 0,90 % обумовлює стале порушення метаболізму поліненасичених жирних кислот на етапі утворення ейкозаноїдів, що свідчить про важкість перебігу та більш глибоку стадію захворювання. 8. Лікування хворих на бронхообструктивний синдром в камері штучного мікроклімату соляних шахт сприяє нормалізації жирнокислотного спектру ліпідів внаслідок вірогідного зниження насиченості ліпідного комплексу, вмісту поліненасичених жирних кислот у 98,5% дітей з обструктивним та алергічним бронхітами, а у хворих з бронхіальною астмою легкого, середньотяжкого та тяжкого перебігу в комбінації з текомом і призводить до подовження ремісії та поліпшення якості життя у 92,5% хворих. (Патент № 37072А, 16.04.2001. Бюл.№3). 9. Мікроклімат соляних шахт виявляє опосередковану позитивну дію на гіперчутливість бронхів до ацетилхоліну у 42,7% дітей після першого курсу лікування; у 82,4%- після повторних курсів та гістаміну - у 38,7% хворих після першого курсу лікування; у 78,6%- після повторних курсів, що сприяє зменшенню сенсибілізації організму та активності запального процесу. 10. При комплексному лікуванні дітей з бронхообструктивним синдромом в камері штучного мікроклімату соляних шахт спостерігається позитивний клінічний ефект у 82,7% випадків, при повторних курсах ефективність лікування складає 92,7%. 11. У дітей з бронхообструктивним синдромом виявлена інфікованість атиповими збудниками Chlamуdia pneumonia та Mycoplasma pneumoniae. У 16,66% хворих з обструктивним бронхітом, 12,24% дітей з алергічним бронхітом, 33,33% хворих з бронхіальною астмою легкого перебігу, 27,08% дітей з бронхіальною астмою середньотяжкого перебігу, 32,5% обстежених з бронхіальною астмою тяжкого перебігу, 35,2% дітей з дерматореспіраторним синдромом діагностована хламідійна інфекція; у 20,8% дітей з обструктивним бронхітом, 26,53% хворих з алергічним бронхітом, 44,4% дітей з бронхіальною астмою легкого перебігу, 52% хворих з бронхіальною астмою середньотяжкого перебігу, 62,5% обстежених з бронхіальною астмою тяжкого перебігу, 32,35% дітей з дерматореспіраторним синдромом –мікоплазменна інфекція; антигени до обох збудників виявлено у 14,58% хворих з обструктивним бронхітом, 18,36% дітей з алергічним бронхітом, 23,45% хворих з бронхіальною астмою легкого перебігу, 27% пацієнтів з бронхіальною астмою середньотяжкого перебігу, 37,5% обстежених з бронхіальною астмою тяжкого перебігу, 29,4% дітей з дерматореспіраторним синдромом, що є підставою для включення в комплексне лікування дітей з бронхообструктивним синдромом антибактеріальних препаратів групи макролідів. 12. Наявність високого прямого негативного кореляційного зв?язку між титром антитіл ІgG до Chlamуdia pneumonia і вмістом СD4+ -клітин, кількістю СD8+ - лімфоцитів, вмістом Т-“активних” лімфоцитів, концентрацією сироваткових ІgG, ІgА, ІgМ свідчить про імунні розлади в організмі дітей з бронхообструктивним синдромом і потребує додаткового включення в комплексну терапію імунокоригуючих засобів. 13. У дітей з бронхообструктивним синдромом після лікування в камері штучного мікроклімату соляних шахт спостерігалося підвищення рівня sIgA в 3 рази порівняно з даними до лікування, що сприяє подовженню ремісії і зменшенню кількості рецидивів у 92,7% хворих. 14. Розроблена схема реабілітації дітей з бронхообструктивним синдромом, яка включає базисну терапію, диференційовану імунокорекцію в залежності від ступеню імунних розладів, корекцію вегетативного гомеостазу, призначення антиоксидантів, лікування в камері штучного мікроклімату соляних шахт, дозволяє в 95,7% випадків подовжити ремісію, покращити якість життя та у 98 % випадків значно зменшити вірогідність трансформації обструктивного і алергічного бронхітів в бронхіальну астму. П Р А К Т И Ч Н І Р Е КО М Е Н Д А Ц І Ї 1. Дітям з обструктивним бронхітом при наявності атопічного анамнезу показано застосування базисної терапії (інгаляційних глюкокортикоїдів, пролонгованих симпатоміметиків, протизапальних препаратів), імунокоректорів, лікування в умовах КШМСШ, що сприяє реабілітації цих хворих і зменшує трансформацію в бронхіальну астму. 2. Хворим з БОС при І ступені імунних розладів показано призначення манаксу по 1 таблетці 1 раз на добу 1 місяць, при ІІ ступені – манаксу, тималіну по1-2 мг дітям у віці 1-3 роки, 2-3 мг в 4-6 років, 7-14 років-3-5 мг, при ІІІ ступені - манаксу, тималіну і спіруліни (по1/3 таблетки 2 рази на добу 1 місяць у віці 1-3 роки, 3-6 років 1таблетка 1 раз на добу і 1/2 таблетки 1 раз на добу, 7-12 років по1 таблетці 2 рази на добу на протязі 1 місяця, 12-14 років по 1 таблетці 3 рази на добу 1 місяць) (враховуючи чутливість лімфоцитів до імуномодуляторів). При наявності в БВ патогенної флори і супутніх хронічних вогнищ інфекції – бронхомунал П (по 1 капсулі 1 раз на добу на протязі 10 днів в місяць. Курс лікування 3 місяці. 3. Дітям з бронхообструктивним синдромом, у яких діагностована респіраторна інфекція, викликана внутрішньоклітинними патогенами в терапію рекомендується включати антибактеріальні препарати ( спіраміцин 1,5 млн. МЕ 2 рази на добу 10 – 14 днів, азитроміцин 10 мг/кг маси на добу –7-10 днів, джозаміцин по 30-50 мг/кг маси на добу 10–14 днів), кларитроміцин до 1 року 7,5 мг на 1 кг маси 2 рази на добу; після 1 року 125-250 мг 2 рази на добу. Курс лікування 7-10 днів. 4. Порушення вегетативного гомеостазу у хворих з бронхообструктивним синдромом потребує корекції: при ваготонії - призначення магне В6, настоянки елеутерокока та женьшеню; симпатикотонії ? новопаситу, персену, антистресу (у вікових дозах 3 рази на добу на протязі 1 місяця) в комбінації з низькоінтенсивним лазерним опроміненням . 5. Для корекції перекисного окислення ліпідів у хворих з бронхообструктивним синдромом показано лікування в умовах КШМСШ хворих з ОБ, АБ та в комбінації з текомом по 1 капсулі 2-3 рази на добу на протязі 1 місяця у дітей з БАЛП, БАСТП, БАТП, ДРС. 6. При наявності хронічного тонзиліту у дітей з бронхообструктивним синдромом показано призначення низькоінтенсивного лазерного опромінення 2-3 курси, бронхомуналу П або імудону – 1 місяць, тонзилотрену чи тонзилгону - по 1 таблетці 3 рази на добу сублінгвально – 1 місяць, аденоїдних вегетаціях ? лімфоміозоту у віковій дозі 3 рази на добу на протязі 1 місяця, еуфорбіуму композітуму по 1 вприскуванню 3 рази на добу в ніс-1 місяць. СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ По темі дисертаційної роботи опубліковано 50 робіт, основними з яких є наступні: Прохорова М.П., Срібний М.М., Брюзгіна Т.С., Хоменко В.Є. Особливості жирнокислотного спектру ліпідів конденсату видихуваного повітря у дітей з бронхітами // Педіатрія, акушерство і гінекологія.-1994.-№ 6.-С17-19. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження і здійснено статистичний аналіз отриманих результатів. Прохорова М.П. Влияние микроклимата соляных шахт на жирно-кислотный спектр липидов в КВВ у детей с БОС. Матеріали науково-практичної конференції , присвяченої 75-річчю Українського науково-дослідного інституту охорони здоров?я дітей і підлітків. Харків,1997.-С.159-161. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження та обґрунтування призначеної терапії. Прохорова М.П., Срібний М.М., Брюзгіна Т.С., Рибакова О.В. Лікування дітей з обструктивними та рецидивуючими бронхітами в КМСШ. Тези доповідей У конгресу СФУЛТ.-Дніпропетровськ,1994.-С.152. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження та обґрунтування призначеної терапії. Прохорова М.П., Срібний М.М. Ефективність лікування бронхіальної астми у КМСШ Тези доповідей ІХ з?їзду педіатрів України.-Одеса.-1996.-С.57. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження та оцінка ефективності проведеної терапії. Прохорова М.П., Брюзгина Т.С., Уманец Т.Р., Соколова Я.В., Рева С.Н. Применение неинвазивных биологических сред в оценке липидов у детей// Клиническая лабораторная диагностика.-1998.-№7.-С.13-15. Здобувачем особисто проведено призначення комплексу обстеження і статистичний аналіз отриманих даних. Прохорова М.П., Брюзгина Т.С., Уманец Т.Р., Яковлева Н.Ю., Соколова Я.В., Рева С.Н. Перспективність використання неінвазивних об?єктів при вивченні ліпідів у дітей. //Педіатрія, акушерство і гінекологія.-1998.-№ 1. –С.44-46. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження і здійснено статистичний аналіз отриманих результатів. Прохорова М.П., Соколова Я.В., Мінченко Л.П. Комплексне лікування дітей з атопічними захворюваннями //Педіатрія, акушерство і гінекологія.-1998.-№ 5. –С.34-35. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих та призначення терапії. Вплив мікроклімату соляних шахт на ліпідний обмін у дітей з БОС /Прохорова М.П., Соколова Я.В., Срібний М.М. // Тези доповідей Х з?їзду педіатрів України. Київ, 1999.-С.145. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих , призначення терапії, проаналізовано терапевтичну ефективність. Оценка липидного комплекса неинвазивных биологических сред методом газожидкостной хроматографии при различных патологических состояниях / Коляденко В.Г., Брюзгіна Т.С., Гичка С.Г., Андрашко Ю.В., Прохорова М.П., Сулима А.Г. //І Міжнародна електронна конференція “Високі технології в медицині”. Донецьк, 1999.-С.80. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих і здійснено статистичний аналіз отриманих результатів. Перспектива изучения липидов в неинвазивных биологических средах для оценки патологического состояния / Коляденко В.Г., Брюзгіна Т.С., Прохорова М.П., Сулима А.Г., Чугунова Л.В., Кравченко Е.В.// УІІ Междунородная конф. и научный дискус.клуб “Новые информационные технологии в медицине и екологии” .Киев,1999.-С.83-84. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих та статистичний аналіз отриманих результатів. Комплексне лікування дітей з дерматореспіраторним синдромом /Прохорова М.П., Соколова Я.В., Срібний М.М.// ІУ Українська науково-практична конференція з актуальних питань алергології та клінічної імунології.Київ,1999.-С.36. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих, призначення терапії та статистичний аналіз отриманих результатів. Прохорова М.П. Порушення ліпідного обміну в дітей із бронхолегеневою патологією //Медична хімія.-2000.-Т.2, № 2.-С.56-58. Здобувачем особисто проведено призначення комплексу обстеження та статистичний аналіз отриманих результатів. Волосовець О.П., Прохорова М.П., Соколова Я.В. Лікування дітей з бронхообструктивним та дерматореспіраторним синдромами в умовах КШМСШ // Вестник физиотерапии и курортологии.-2000.-№ 4.С.23-25. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих, призначення терапії та статистичний аналіз отриманих результатів. Эффективность дифференцированного назначения иммуномодуляторов у детей с бронхообструктивным синдромом / Прохорова М.П., Бычкова Н.Г., Соколова Я.В.// Материалы УІІ Международного конгресса по иммунореабилитации “Аллергия, иммунология и глобальная сеть: взгляд в новое тысячелетие” Нью-Йорк, США,2001.-С. 211. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих , призначення терапії, проаналізовано терапевтичну ефективність. Диагностика и лечение бронхиальной астмы у детей, ассоциированной с Chlamydia pneumoniае / Прохорова М.П., Бычкова Н.Г., Соколова Я.В.// Европейский конгресс по астме. Москва, 2001.Т.2.№ 1.-С.120. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих , призначення терапії і статистичний аналіз отриманих даних. Прохорова М.П. Вплив мікроклімату соляних шахт на ліпідний обмін у дітей з бронхообструктивним синдромом // Медичні перспективи.-2000.-Т.5.-№ 3.-С.105-108. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих, призначення терапії і статистичний аналіз отриманих даних. Диференційне призначення імуномодуляторів у дітей з БОС / Прохорова М.П., Бичкова Н.Г.// Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика.Київ,2001.-Книга 3.-Випуск 10.-С.1157-1160. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження хворих , призначення терапії і статистичний аналіз отриманих результатів. Патент на винахід № 37072 А. Спосіб лікування бронхообструктивного синдрому у дітей. /Прохорова М.П., Брюзгіна Т.С.Бюл.2001.-№3.-ч.2.-С.1.158.Автор здійснювала підбір та обстеження хворих, проводила математичну обробку отриманих результатів. Патент на винахід № 37068 А. Спосіб диференційного призначення імунокоректорів у дітей з бронхообструктивним синдромом. /Прохорова М.П., Бичкова Н.Г. Бюл.2001.-№3.-ч.2.-С.1.157. Автор здійснювала підбір та обстеження хворих, аналіз літературних джерел, аналіз імунологічних показників, статистичний аналіз ефективності лікування. Патент на винахід №34970 А. Спосіб виявлення порушень ліпідного обміну при бронхообструктивному синдромі у дітей. /Прохорова М.П.Бюл.2001.-№2.-С.1. 105. Здобувачем особисто проведено клініко-лабораторне обстеження, статистична обробка результатів та оформлення результатів. Патент на винахід №37759 А. Спосіб лікування атопічного дерматиту у дітей. /Прохорова М.П., Соколова Я.В., Волосовець О.П., Брюзгіна Т.С. Бюл.2001.-№4.-С.1.63. Автором проведено клінічне обстеження, аналіз імунологічних показників, статистична обробка результатів та оформлення матеріалів. Волосовець О.П., Прохорова М.П., Царьова Н.М. Ефективність лікування дітей з бронхообструктивним синдромом в умовах мікроклімату соляних шахт. // Труды Крымского Государственного мед. университета им.С.И. Георгиевского. Симферополь, 2001.-Т.137.-Ч.1.-С.69-72. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження, запропоновані терапевтичні схеми, проведено аналіз їх ефективності Волосовець О.П., Прохорова М.П., Бичкова Н.Г., Курганова Л.В. Лікування БОС у дітей, асоційованого з атиповими збудниками.// Матеріали конгресу педіатрів з міжнародною участю. Київ, 2001 . – С.156-157. Дисертантом особисто проведено клінічне обстеження, призначення терапії, проаналізовано терапевтичну ефективність. Волосовець О.П., Прохорова М.П., Бичкова Н.Г. Імунний статус у дітей з бронхо-обструктивним синдромом і його корекція.// Матеріали наукових праць І з?їзду алергологів України. Київ, 2002.-С.32. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження, аналіз імунологічних показників. Андрашко Ю.В., Коляденко В.Г., Брюзгина Т.С., Прохорова М.П. Оценка жирнокислотного состава липидов пота у детей и взрослых при кожных заболеваниях //Клиническая лабораторная диагностика.-2002.-№ 1.-С.19-20. Автор здійснювала підбір та обстеження хворих, проводила аналіз та математичну обробку отриманих результатів. Прохорова М.П. Порушення імунітету та біоценозу кишківника у дітей з алергічними дерматитами, дерматореспіраторним синдромом і їх корекція // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.П.Л.Шупика.Київ,2002.-Випуск 11.-Книга 2.-С.558-562. Автор повністю самостійно виконала роботу. Волосовець О.П., Прохорова М.П. Лікування і діагностика бронхообструктивного синдрому у дітей, асоційованого з атиповими збудниками // Інфекційні хвороби.-2002.-№ 2.-С.23-26. Автор забезпечувала аналіз літературних джерел, підбір та обстеження хворих, проводила аналіз та математичну обробку отриманих результатів. Прохорова М.П. Ефективність препарату кошачий кіготь при лікуванні дітей з бронхообструктивним синдромом // Педіатрія, акушерство та гінекологія.-2003.-№ 4.-С.43-47. Автор повністю самостійно виконала роботу. Прохорова М.П., Кузьменко А.Я. Корекція функціональних порушень серцево-судинної системи у дітей з бронхообструктивним синдромом // Педіатрія,акушерство та гінекологія.-2003.-№ 5.-С.26-28. Автор забезпечувала аналіз літературних джерел, підбір та обстеження хворих, проводила аналіз та математичну обробку отриманих результатів. Бичкова Н.Г., Прохорова М.П. , Сонькін В.М., Храмова Н.С., Циганюк І.О., Воронова О.С. Стан імунної системи у дітей з алергійними захворюваннями // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми клінічної пульмонології”.Київ,2003.-С.14-18. Автор здійснювала підбір та обстеження хворих, проводила математичну обробку отриманих результатів. Прохорова М.П., Бичкова Н.Г. Сучасні підходи до лікування бронхообструктивного синдрому у дітей // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми клінічної пульмонології”. Київ, 2003.-С.72-74. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження, призначення терапії, проаналізовано терапевтичну ефективність. Волосовець О.П., Прохорова М.П. Корекція вегетативної дисфункції у дітей з бронхообструктивним синдромом // Вестник физиотерапии и курортологии.-2003.-№ 2.-С.88-89. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження, призначення терапії та аналіз статистичних даних. Волосовець О.П., Прохорова М.П. Реабілітація дітей з БОС// Тези конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми реабілітації дітей із регіонів антропогенного забруднення”. Євпаторія, 2003.-С.57. Автор здійснювала підбір та обстеження хворих, проводила математичну обробку отриманих результатів. Прохорова М.П. Сучасні підходи до лікування бронхіальної астми у дітей раннього віку.//Тези матеріалів науково-практичної конференції "Особливості бронхіальної астми у дітей раннього віку".Чернівці,2004.-С.53-54. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження, призначення терапії, проаналізовано терапевтичну ефективність. Прохорова М.П., Волосовець О.П., Бичкова Н.Г. Ефективність диференційного призначення імуномодуляторів у дітей з БОС // Імунологія і алергологія.-2004.-№ 1.С.17-20. Автор здійснювала підбір та обстеження хворих, призначення терапії, проводила математичну обробку отриманих результатів. Волосовець О.П., Прохорова М.П., Бичкова Н.Г. Диференційне призначення імуномодуляторів у лікуванні дітей з бронхообструктивним синдромом // Інформаційний лист. Випуск 11.- №87.-2004.-С.1-4. Здобувачем особисто проведено клінічне обстеження, призначення терапії, проаналізовано терапевтичну ефективність. Прохорова М.П., Бичкова Н.Г. Цитокіновий і імунологічний статус у дітей з бронхообструктивним синдромом. // Педіатрія, акушерство та гінекологія.-2004.-№ 6.-С.10-15. Автор забезпечувала аналіз літературних джерел, підбір та обстеження хворих, проводила аналіз та математичну обробку отриманих результатів. АНОТАЦІЯ Прохорова М.П. Комплексне патогенетичне лікування дітей з бронхообструктивним синдромом.- Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.10 – педіатрія.- Національний медичний університет ім.. О.О.Богомольця, Київ,2005. В роботі вивчені клінічні особливості, імунний статус, стан перекисного окислення ліпідів, вегетативний гомеостаз, мікробіологічний склад бронхіального вмісту, гіперчутливість бронхів у хворих з бронхообструктивним синдромом. Вивчений стан імунної системи у дітей з БОС з визначенням чутливості лімфоцитів до імуномодуляторів, що дозволило адекватно і диференційовано призначити їх хворим і сприяло підвищенню ефективності імунореабілітації . Встановлено, що при БОС має місце колонізація бронхолегеневої системи різноманітним мікроорганізмами, що є підставою для виникнення вторинного інфекційного процесу, який ускладнює перебіг БОС у 62% обстежених і потребує призначення антибактеріальної терапії. На підставі серологічного обстеження виявлено “атипові “ патогени: Chlamydia pneumoniae у 64,58% дітей з ОБ, 69,38% - з АБ, у 70,36% випадків з БАЛП, 72,9 % обстежених з БАСТП, 82,5% хворих з БАТП; Mycoplasma pneumoniae у 20,8 % дітей з ОБ, 26,53% - з АБ, у 44,4% випадків з БАЛП, 52 % хворих з БАСТП, 62,5% обстежених з БАТП. Визначено клініко- параклінічні особливості респіраторної інфекції, яка викликана Chlamydia pneumoniae та Mycoplasma pneumoniae на фоні БОС. Доведено, що найважливішою ознакою бронхолегеневої інфекції, яка ускладнює БОС, є підвищення кількості нейтрофілів в бронхіальному вмісті, розвиток імунних розладів різного ступеня вираженості, що потребує призначення імунокоригуючої терапії. Вперше вивчено особливості перекисного окислення ліпідів в конденсаті видихнутого повітря і поту у хворих з БОС і залежність його від перебігу та стадії захворювання. Обгрунтована клінічна ефективність застосування текому ? препарату, який має антиоксидантну, протизапальну дії та впливає на ліпідний обмін при лікуванні БОС. Вперше вивчено ефективність лікування в умовах КШМСШ на вільнорадикальні процеси в бронхолегеневій системі, місцевий імунітет, гіперреактивність та гіперчутливість бронхів у дітей з БОС. Вперше на підставі отриманих результатів визначено критерії для призначення антибактеріальної терапії у хворих з БОС. Ключові слова : бронхообструктивний синдром у дітей, імунокоригуюча терапія, теком, імунореабілітація, антибактеріальна терапія, лікування в КШМСШ. АННОТАЦИЯ Прохорова М.П. Комплексное патогенетическое лечение бронхообструктивного синдрома у детей. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.10 – педиатрия.- Национальный медицинский университет им. А. А.Богомольца, Киев, 2005. Диссертация посвящена изучению патогенетических механизмов возникновения бронхообструктивного синдрома, разработке комплексов патогенетической терапии и реабилитации больных с обструктивным и аллергическим бронхитами, бронхиальной астмой. Проведено клиническое, биохимическое, иммунологическое, микробиологи-ческое, функциональное обследование 420 детей - 58 пациентов с обструктивным бронхитом, 92 - с аллергическим бронхитом, 34 – с дерматореспираторным синдромом, 236 - с бронхиальной астмой. На основании изучения показателей клеточного и гуморального звена иммунитета и чувствительности лимфоцитов к иммуномодуляторам, а также степени иммунных расстройств разработаны схемы дифференцированного назначения иммуномодуляторов у детей с БОС. Изучена распостраненность бактериальных и "атипичних" респираторных инфекций среди детей с БОС. Доказано, что "атипичные" патогены отрицательно влияют на течение основного заболевания, способствуют развитию иммунных расстройств, обуславливают резистентность к базисной терапии , что требует назначения антибактериальных препаратов и иммуномодуляторов. Дифференцированное назначение иммунокоректоров, рациональный подход к назначению антибактериальных средств позволяет повысить еффективность базисной терапии и способствует удлинению ремиссии. Разработан информативный неинвазивный способ диагностики нарушений липидного обмена при БОС у детей. Апробировано и предложено для широкого использования препарат антиоксидантного действия теком, который способствует нормализации свободнорадикальных процессов в бронхолегочной системе у детей с БОС. Доказано, что комплексное лечение детей с БОС в условиях КШМСШ способствует реабилитации и продлению срока ремиссии, а также уменьшает трансформацию обструктивного и аллергического бронхита в бронхиальную астму. У больных с БОС выявлено нарушения вегетативного гомеостаза. У детей с обструктивным, аллергическим бронхитами, дерматореспираторным синдромом, бронхиальной астмой легкого течения преобладала гиперсимпатикотоническая и нормосимпатикотоническая реактивность, БАСТТ и БАТТ - асимпатикотоническая реактивность. Использование низкоинтенсивного лазерного излучения в комбинации с препаратами для коррекции вегетативного гомеостаза позволяет повысить эффективность реабилитационных мероприятий. Разработанная схема реабилитации детей с бронхообструктивным синдромом, которая включает базисную терапию, дифференцированную иммунокоррекцию в зависимости от степени иммунных расстройств, коррекцию вегетативного гомеостаза, назначение антиоксидантов, лечение в КШМСШ позволяет в 95,7 % случаев продлить ремиссию, улучшить качество жизни. Ключевые слова: дети, бронхообструктивный синдром, реабилитация, иммунокорекция, антиоксиданты, антибактериальная терапия , лечение в КШМСШ. ANNOTATION Prochorova M.P. Complex pathogenesis threatment of children with BOS.- Manuscript. The doctoral thesis stand for doctor of medicine degree speciality 14.01.10-pediatrics.-A.A.Bogomolets National Medical University, Kyiv, 2005. This article about pathogenesis mechanism of BOS, complex pathogenesis therapy and illness with obstructiv and allergic bronchitis, bronchial asthma. The inspection 462 children with BOS by clinical, biochemical, immunology, microbiology, functionary method. According cellular and humore index and lymphocyte sensivity for immune response modifier work out differentiate for children with BOS. Morbidity study respirator infection diversity between children with BOS. Atypical pathogen negative influence on morbidity, promote immunology disturbance contioneo resistance of basic therapy it necessary to preseription antibacterial preparation and immune response modifier. Differentiate prescription immunocorector, prescription antibacterial preparation can elevate effective of threatment. Treatment children with BOS depenols immune disorder it is neseaccary to threatment immune corection, correction vegatative homeostasis, treatment antioxidant can in 95,7 % case improve our life, prolong remisson. Key words: children , BOS, rehabilitation, antioxidant, antibacterial therapy, immunocorector. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АБ - алергічний бронхіт БА - бронхіальна астма БАЛП - бронхіальна астма легкий перебіг БАСТП - бронхіальна астма середньотяжкий перебіг БАТП - бронхіальна астма тяжкий перебіг БОС - бронхообструктивний синдром БВ - бронхіальний вміст ДРС - дерматореспіраторний синдром ДП - дисметаболічні порушення ЖК - жирна кислота ЖЄЛ - життєва ємкість легень ІТ - індекс Тифно ІЛ - інтерлейкін ІБП - індекс бронхіальної прохідності ІНБ - індекс напруження по Баєвському КБ - коефіцієнт бронхоспазму КВП - конденсат видихнутого повітря КОП - кліно-ортостатична проба КШМСШ - камера штучного мікроклімату сольових шахт МОШ25 - максимальна об?ємна швидкість на рівні 25% ЖЕЛ МОШ50 - максимальна об?ємна швидкість на рівні 50% ЖЕЛ МОШ75 - максимальна об?ємна швидкість на рівні 75% ЖЕЛ НЖК - насичені жирні кислоти ННЖК - ненасичені жирні кислоти ПОЛ - перекисний окис ліпідів ПШВ - пікова швидкість видиху ППР - порушення процесів реполяризації ПНЖК - поліненасичені жирні кислоти ОБ - обструктивний бронхіт ОФВ1 - об?єм форсованого видиху за 1сек НІЛО - низькоінтенсивне лазерне опромінення ФЖЄЛ - форсована життєва ємкість легень

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020