.

Хіміко-токсикологічне дослідження лоратадину (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
81 3007
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПОЛЯК ОЛЬГА БОГДАНІВНА

УДК 54.06:615.218:615.9

Хіміко-токсикологічне дослідження лоратадину

15.00.02 – фармацевтична хімія та фармакогнозія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фармацевтичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі токсикологічної хімії Національного
фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий керівник: доктор фармацевтичних наук, професор

БОНДАР Володимир Степанович

Національний фармацевтичний університет,

завідувач кафедри токсикологічної хімії

Офіційні опоненти: доктор хімічних наук, професор

БОЛОТОВ Валерій Васильович

Національний фармацевтичний університет,

завідувач кафедри аналітичної хімії

кандидат фармацевтичних наук, доцент

ЧУБЕНКО Олександр Владкорович

Харківська медична академія післядипломної освіти, доцент кафедри
клінічної біохімії та судово-медичної токсикології

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра фармацевтичної хімії та фармакогнозії

Захист відбудеться 14 жовтня 2005 року о 10 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.605.01 при Національному
фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул.
Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного
фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4).

Автореферат розісланий “_7 вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, проф. Малоштан Л.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Алергічні захворювання відносяться до найпоширеніших
хвороб – до них схильні 10 % населення планети. В наш час відомо понад
150 антигістамінних препаратів. Інтоксикації препаратами даної групи
займають одне з провідних місць серед отруєнь лікарськими засобами.
Відомі випадки отруєнь антигістамінними препаратами, що виявляють
седативну та холінолітичну дію (димедрол, піпольфен, супрастин, тавегіл
та ін.). В останнє десятиліття з’явилося ІІ покоління
Н1-гістаміноблокуючих препаратів, які не проникають через
гематоенцефалічний бар’єр і не мають вираженої холінолітичної
активності, тому широко використовуються в медичній практиці
(терфенадин, астемізол, лоратадин). Фармакодинаміка цих препаратів має,
мабуть, інший напрямок. Так, в літературі описані неодноразові випадки
отруєнь даними препаратами, в тому числі й лоратадином.

В хіміко-токсикологічному відношенні лоратадин практично не вивчений. В
літературі відсутні відомості про методи ідентифікації, кількісного
визначення та ізолювання лоратадину з біологічного матеріалу та
оптимальні умови екстракції препарату з водних розчинів, його розподіл в
органах та біологічних рідинах організму, зберігання в біологічному
матеріалі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Національного
фармацевтичного університету з проблеми МОЗ України “Хімічний синтез,
виявлення та аналіз нових фармакологічно активних речовин, встановлення
зв’язку “структура–дія”, створення нових лікарських препаратів” (1998 –
2002), номер держреєстрації 0198U007011 в УкрІНТЕІ.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – розробка ефективних та
експресних методів ізолювання лоратадину з біологічного матеріалу та
очищення від домішок; методів його виявлення та кількісного визначення,
придатних для хіміко-токсикологічного та фармацевтичного аналізу,
вивчення розподілу в органах тварин і терміну зберігання в біологічному
матеріалі.

Для досягнення поставленої мети слід було вирішити задачі:

провести ТШХ-скринінг лоратадину та дезлоратадину;

запропонувати чутливі кольорові, осадові та мікрокристалоскопічні
реакції для ідентифікації лоратадину, виділеного з біологічного
матеріалу;

розробити чутливі методики виявлення лоратадину методом хроматографії в
тонких шарах сорбенту, електрофорезу на папері та спектроскопії в ІЧ- та
УФ-областях спектра, що дозволяють відрізнити його від структурних
аналогів та препаратів, що можуть використовуватись разом із ним;

вивчити можливість застосування методу хроматографії в тонких шарах
сорбенту для ідентифікації та очищення лоратадину від співекстрактивних
речовин у витяжках з біологічного матеріалу, відділення від метаболіту;

розробити методики кількісного визначення лоратадину, придатні для
хіміко-токсикологічного та фармацевтичного аналізу
(УФ-спектрофотометрія, екстракційна фотометрія);

розробити методики виявлення та кількісного визначення лоратадину та
його активного метаболіту – дезлоратадину методом високоефективної
рідинної хроматографії;

вивчити вплив природи органічних розчинників та рН середовища на
екстракцію лоратадину та дезлоратадину з водних розчинів;

порівняти ефективність загальноприйнятих у хіміко-токсикологічному
аналізі методів ізолювання органічних речовин основного характеру (О.О.
Васильєвої – виділення водою, підкисленою кислотою оксалатною;
В.П. Крамаренка – виділення водою, підкисленою кислотою сульфатною;
Стаса-Отто – виділення етанолом, підкисленим кислотою оксалатною)
стосовно лоратадину;

розробити ефективну та експресну індивідуальну методику ізолювання
лоратадину з біологічного матеріалу;

запропонувати методики виділення лоратадину з біологічних рідин
організму (кров, сеча);

вивчити розподіл лоратадину в органах тварин, отруєних препаратом;

дослідити зберігання лоратадину в трупному матеріалі при його гнитті;

на підставі виконаних досліджень розробити схему хіміко-токсикологічного
аналізу біологічного матеріалу на лоратадин.

Об’єкт дослідження. Високоактивний блокатор гістамінових Н1-рецепторів –
лоратадин, який широко використовується в медичній практиці для
лікування різних алергічних захворювань та його активний метаболіт –
дезлоратадин.

Предмет дослідження. Ідентифікація лоратадину та дезлоратадину,
кількісне визначення, виділення з біологічного матеріалу та біологічних
рідин (кров, сеча), розподіл в органах тварин, зберігання в трупному
матеріалі.

Методи дослідження. Для ідентифікації лоратадину у водних розчинах та
витяжках з біологічного матеріалу використовували методи тонкошарової
хроматографії, високоефективної рідинної хроматографії, УФ- та
ІЧ-спектроскопії, кольорові та осадові реакції, електрофорез на папері;
для кількісного визначення – УФ-спектрофотометричний,
екстракційно-фотометричний методи, метод високоефективної рідинної
хроматографії. Для ізолювання лоратадину з біологічного матеріалу
використовували загальноприйняті методи О.О. Васильєвої, В.П.
Крамаренка, Стаса-Отто, а також методику ізолювання хлороформом.
Вивчення розподілу лоратадину проводили на піддослідних щурах, після їх
отруєння. Терміни зберігання лоратадину визначали в секційному матеріалі
(печінці).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виконано систематичні
хіміко-токсикологічні дослідження лоратадину.

Проведено ТШХ-скринінг лоратадину і дезлоратадину. Запропоновано осадові
реакції, методи високоефективної рідинної хроматографії, хроматографії в
тонкому шарі сорбенту, ІЧ- та УФ-спектроскопії, електрофорезу на папері
для виявлення лоратадину, виділеного з біологічного матеріалу. Вказані
методи і реакції дозволяють ідентифікувати лоратадин у присутності його
метаболіту та інших антигістамінних препаратів, що можуть
застосовуватись разом з ним.

Розроблено нові методики кількісного визначення лоратадину та
дезлоратадину, придатні для хіміко-токсикологічного, фармацевтичного та
криміналістичного аналізу, методами УФ-спектрофотометрії, екстракційної
фотометрії, високоефективної рідинної хроматографії.

Вивчено умови (природа органічного розчинника, рН середовища) екстракції
лоратадину та його метаболіту з водних розчинів органічними
розчинниками, на основі чого розроблена методика їх ізолювання з
біологічного матеріалу для хіміко-токсикологічних досліджень.

Вперше проведено порівняльне вивчення загальноприйнятих у
хіміко-токсикологічному аналізі методів ізолювання органічних речовин
основного характеру стосовно лоратадину. Розроблено ефективну та
експресну індивідуальну методику ізолювання лоратадину з біологічного
матеріалу хлороформом.

Запропоновано методики виділення лоратадину з біологічних рідин (крові,
сечі).

Вперше вивчено розподіл лоратадину в органах отруєних тварин, що
дозволяє вибрати оптимальні об`єкти для проведення
хіміко-токсикологічного аналізу; досліджено зберігання лоратадину в
біологічному матеріалі при його гнитті.

На підставі виконаних досліджень запропоновано схему
хіміко-токсикологічного дослідження біологічного матеріалу на вміст у
ньому лоратадину.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені методики виявлення
та кількісного визначення лоратадину, виділеного з біологічного
матеріалу, можуть використовуватись на практиці при
судово-токсикологічних дослідженнях для вирішення питань про отруєння
лоратадином, в клінічних лабораторіях з метою визначення лоратадину в
біологічних рідинах, а також у фармацевтичному аналізі.

Розроблені методики хіміко-токсикологічного дослідження лоратадину
впроваджені в практику лабораторій Державної інспекції з контролю якості
лікарських засобів в Тернопільській обл. (акт від 24.02.04.),
Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи (акт від
19.05.04.), Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи (акт
від 21.02.05), ДП “Дослідний завод ДНЦЛЗ” (акт від 03.06.04.), а також у
навчальний процес Тернопільської медичної академії (акт від 18.05.04.),
Львівського медичного університету (акт від 21.10.04.), Запорізького
медичного університету (акт від 11.06.04.) та кафедри клінічної біохімії
й судово-медичної токсикології Харківської медичної академії
післядипломної освіти (акт від 15.06.05).

Особистий внесок здобувача:

проведено аналіз літературних даних з методів виявлення та кількісного
визначення, фармакологічних та токсикологічних властивостей
антигістамінного препарату лоратадину та його метаболіту –
дезлоратадину;

проведено ТШХ-скринінг лоратадину та дезлоратадину;

розроблено методи ідентифікації та кількісного визначення лоратадину та
дезлоратадину у витяжках з біологічного матеріалу та біологічних рідин
(кольорові та осадові реакції, методи електрофорезу на папері,
тонкошарової, високоефективної рідинної хроматографії; ІЧ-,
УФ-спектроскопії та екстракційної фотометрії);

вивчено умови екстракції лоратадину і дезлоратадину з водних розчинів
органічними розчинниками залежно від рН середовища та підібрано
оптимальні умови ізолювання препаратів з об’єктів біологічного
походження;

досліджено розподіл лоратадину в органах отруєних тварин, а також
зберігання препарату в біологічному матеріалі;

розроблено схему хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу
на лоратадин.

Персональний внесок у всіх опублікованих наукових працях зі співавтором
Бондарем В.С. вказується за текстом дисертації.

Апробація результатів. Основні результати дисертаційної роботи викладені
та обговорені на Міжнародній науково-практичній конференції молодих
вчених “Вчені майбутнього” (Одеса, 2002), Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Фармація ХХІ століття” (Харків, 2002),
ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і соціальні
проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія” (Харків, 2003),
II Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових
досліджень 2003” (Дніпропетровськ, 2003), XLVII підсумковій
науково-практичній конференції “Здобутки клінічної і експериментальної
медицини” (Тернопіль, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції
“Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономіка лікарських
засобів та біологічно активних добавок” (Тернопіль, 2004),
Науково-практичній конференції “Проблеми діагностики, профілактики та
лікування екзогенних та ендогенних інтоксикацій” (Чернівці, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з них 4
статті та 7 тез доповідей.

Структура дисертації. Робота викладена на 156 сторінках, містить 34
таблиці, 19 рисунків, 1 схему. Складається зі вступу, 6 розділів,
загальних висновків, списку використаних джерел (211 пунктів, з яких 102
– іноземних авторів) та додатків.

На захист виносяться наступні результати експериментальних випробувань і
їх теоретичне обгрунтування:

методи виявлення лоратадину та дезлоратадину осадовими, кольоровими
реакціями, електрофорезом на папері, ТШХ, ВЕРХ, УФ-спектроскопії;

методики кількісного визначення лоратадину та дезлоратадину
екстракційно-фотометричними, УФ-спектроскопічними та ВЕРХ-методами;

умови екстракції лоратадину та дезлоратадину органічними розчинниками;

методики ізолювання лоратадину з органів трупа та біологічних рідин
організму;

результати розподілу лоратадину в органах отруєних ним тварин та його
зберігання в біологічному матеріалі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Лоратадин (І) (кларитин, лорфаст, флонідан, еролін, агістам, кларотадин,
веро-лоратадин, ломісан) – етиловий ефір
4-(8-хлор-5,6 дигідро-11Н-бензо[5,6]циклогепта[1,2-в]пірі-дин-11-іліден)
-1-піперидин-карбоно-вої кислоти. Загальна формула – C22H23ClN2O2,
молекулярна маса 382,89.

Дезлоратадин (ІІ) (дезкарбоетоксилоратадин, еріус) –4-(8-хлор-5,6
дигідро-11Н-бензо[5,6]циклогепта[1,2-в]піридин-11-іліден)-1-піперидин.
Загальна фор-мула – C19H19ClN2, молекулярна маса 310,83.

Лоратадин та його активний метаболіт – дезлоратадин – блокатори
гістамінових Н1-рецепторів.

Об’єкти та методи досліджень

Для хіміко-токсикологічного дослідження як об`єкти вибрані лоратадин,
дезлоратадин та деякі інші антигістамінні препарати (димедрол, дипразин,
діазолін, фенкарол, терфенадин, супрастин, тавегіл, астемізол), які при
лікуванні алергії можуть використовуватись сумісно; об`єкти біологічного
походження (печінка, кров, сеча, мозок, нирки, легені, селезінка, серце,
кишечник та шлунок із вмістом).

З методів, обраних для дослідження, використовувались загальноприйняті у
хіміко-токсикологічному аналізі методи ізолювання О.О. Васильєвої,
В.П. Крамаренка, Стаса-Отто, осадові, кольорові, мікрокристалоскопічні
реакції, електрофорез на папері, ТШХ, УФ-, ІЧ-спектроскопія,
екстракційна фотометрія, ВЕРХ, та дослідження на тваринах.

Виявлення лоратадину та дезлоратадину

В хіміко-токсикологічному аналізі для ідентифікації речовин, виділених з
біологічного матеріалу, проводять комплекс досліджень, який включає
різні методи аналізу, що значно підвищує надійність одержаних
результатів.

В нашій роботі ідентифікацію лоратадину і дезлоратадину ми проводили
хімічними (осадові, мікрокристалоскопічні, кольорові реакції) та
фізико-хімічними методами (електрофорез на папері, ТШХ, УФ-,
ІЧ-спектроскопія, ВЕРХ).

При проведенні осадових реакцій ми встановили, що з більшістю реактивів
лоратадин та дезлоратадин утворюють аморфні осади. Найчутливішими серед
осадових реактивів для обох препаратів виявились реактиви Драгендорфа в
різних модифікаціях, які дозволяють виявити 1 мкг препарату в пробі
(граничне розведення 1:50000). Реактиви Бушарда та Вагнера, 1 % розчини
калій перманганату і амоній дихромату мають меншу чутливість (межа
виявлення 2 мкг в пробі).

Кристалічні осади спостерігаються з піридин-роданідним комплексом та 5 %
розчином купрум (ІІ) сульфату, але кристалізація проходить повільно і
мікрокристалоскопічна картина нехарактерна.

З кольоровими реактивами лоратадин та дезлоратадин не дають чутливих
реакцій (забарвлення не виникає і не змінюється).

При ненаправленому дослідженні лоратадину та його метаболіту ми
проводили ТШХ-скринінг речовин, що ізолюються полярними розчинниками, за
схемою, розробленою на кафедрі клінічної біохімії та судово-медичної
токсикології Харківської медичної академії післядипломної освіти, із
внесенням власних підтверджуючих ТШХ-досліджень лоратадин та
дезлоратадину (часткова система розчинників – хлороформ, проявник –
бромтимоловий синій). В результаті проведених досліджень в біологічному
матеріалі можна визначити лоратадин і дезлоратадин в присутності інших
отруйних речовин кислотного і основного характеру.

Вивчено умови виявлення лоратадину та дезлоратадину методом
хроматографії в тонких шарах сорбенту з використанням різних
шарів-носіїв (пластинки Силуфол, Сорбфіл та ВЕТШХ). Запропонований метод
дозволяє ідентифікувати і розділити лоратадин та дезлоратадин при їх
сумісній присутності і в присутності інших антигістамінних препаратів,
які можуть застосовуватися разом з ними.

Оптимальні значення Rf лоратадин має в системах хлороформ – ацетон (8:2)
(пластинка Сорбфіл, Rf = 0,53) та н-бутанол – оцтова кислота – вода
(4:1:5) (пластинка Силуфол, Rf = 0,46); дезлоратадин – в системах
н-бутанол – оцтова кислота – вода (1:1:1) (пластинка Сорбфіл, Rf = 0,48)
та етанол – оцтова кислота –вода (5:3:2) (пластинка ВЕТШХ, Rf = 0,51).
Найефективніше здійснюється розділення лоратадину, дезлоратадину та
інших препаратів аналогічної дії в системах хлороформ – ацетон (8:2),
метанол – амоніак (25%) (100:1,5) (пластинка Сорбфіл, Силуфол, ВЕТШХ),
н-бутанол – оцтова кислота – вода (1:1:1) (пластинка Сорбфіл).

Для проявлення плям лоратадину та дезлоратадину на хроматографічних
пластинках використовували реактиви Драгендорфа в різних модифікаціях
(чутливість 1 мкг для обох препаратів), пари йоду (чутливість 1 мкг для
обох препаратів), бромфеноловий синій (чутливість для лоратадину –
1 мкг, для дезлоратадину – 5 мкг), бромтимоловий синій (чутливість 1 мкг
для обох препаратів). Плями дезлоратадину, на відміну від лоратадину,
проявляються в УФ-світлі (чутливість 1 мкг).

Досліджено застосування розроблених умов хроматографування лоратадину
для його виявлення у витяжках з біологічного матеріалу та очищення від
співекстракивних речовин. Встановлено, що придатною для цієї мети є
система хлороформ – ацетон (8:2) та хлороформ.

Вивчено можливість ідентифікації лоратадину та його метаболіту методом
УФ-спектроскопії в різних розчинниках: етанолі, 0,1 М розчині кислоти
хлоридної, хлороформі. Встановлено, що спектри досліджуваних препаратів
характеризуються наявністю однієї смуги поглинання (в етанолі для
лоратадину ?max=244 нм, для дезлоратадину ?max=246 нм; в 0,1 М розчині
кислоти хлоридної для лоратадину ?max=272 нм, для дезлоратадину
?max=280 нм; в хлороформі для лоратадину ?max=260 нм, для дезлоратадину
?max=248 нм) і практично збігаються, що не дозволяє їх використовувати
для ідентифікації і розділення лоратадину та його метаболіту в
присутності один одного.

Методом електрофорезу на папері вдалося ідентифікувати і розділити
лоратадин та дезлоратадин. Довжина шляху форезу (ДШФ) лоратадину
становила 60±0,5 мм, дезлоратадину – 95±0,5 мм.

Встановлено характерні смуги коливання лоратадину в ІЧ-області спектра,
см-1: 3036 (? С–Н аром. ), 2860 – 2900 (? С-Н аліф.), 1703 (? С=О ).

Крім наведених методів для ідентифікації лоратадину та дезлоратадину
використовували метод високоефективної рідинної хроматографії.
Хроматографічний аналіз проводили на рідинному хроматографі “Hewlett
Packard” MP 1100 (США) з використанням УФ-детектора. Умови
хроматографування: колонка Exslipse XDB C8 довжиною 150 мм, діаметром
4,6 мм, заповнена октасилілсилановим сорбентом з розміром частинок 5
мкм. Рухома фаза – метанол–фосфатний буферний розчин з рН 3,0 (70: 30).
Швидкість рухомої фази – 1,5 мл/хв. Температура термостату колонки 40
оС. Детектування при довжині хвилі 220 нм. Об’єм проби 10 мкл.

Для ідентифікації препаратів використовували абсолютний час утримування
(для лоратадину tабс.=5,226 хв, для дезлоратадину tабс.=2,469 хв) та
абсолютний об’єм утримування (для лоратадину Vабс.=7,839 мл, для
дезлоратадину Vабс.=3,704 мл) (рис. 1).

Вивчені методи можуть бути використані для виявлення лоратадину та
дезлоратадину, виділених з біологічного матеріалу, при чому
УФ-спектроскопія – після додаткового хроматографічного очищення.

Рис. 1. ВЕРХ–хроматограма лоратадину та дезлоратадину при їх сумісній
присутності: 1 – дезлоратадин, 2 – лоратадин

t, хв..

Кількісне визначення лоратадину та дезлоратадину

Для кількісного визначення лоратадину та дезлоратадину розроблено
екстракційно-фотометричну, УФ-спектрофотометричну та ВЕРХ – методики,
придатні у хіміко-токсикологічному аналізі.

Екстракційно-фотометричне визначення лоратадину здійснювали на
фотоелектроколориметрі КФК-2 (світлофільтр з ?еф=540?10 нм, товщина
кювети 20 мм). Методику розроблено на основі утворення іонного асоціату
з метиловим оранжевим, який при рН 4,6 екстрагується хлороформом
(відносна помилка 1,89 %, підпорядкування основному закону
світлопоглинання – в межах 5,0–200,0 мкг/мл). Розрахунок вмісту
лоратадину в досліджуваних розчинах проводили за градуювальним графіком.

Розроблено методику УФ-спектрофотометричного кількісного визначення
лоратадину в етанолі та в 0,1 М розчині кислоти хлоридної. Оптичну
густину отриманих розчинів вимірювали на спектрофотометрі СФ-46, у
кюветі з товщиною шару рідини 10 мм. Визначено, що світлопоглинання
спиртових та кислотних розчинів лоратадину підкоряється закону
Бугера-Ламберта-Бера в межах концентрацій від 2,0 до 25,0 мкг в 1 мл
обох розчинів. Відносна помилка методів складає ±1,60 % і ±1,46 %
відповідно.

Розроблено УФ-спектрофотометричну методику кількісного визначення
дезлоратадину в етанолі (відносна помилка 1,18%, підпорядкування
основному закону світлопоглинання знаходиться в межах 2,0 – 22,0
мкг/мл).

Запропоновано методики кількісного визначення лоратадину та
дезлоратадину методом ВЕРХ, відносні помилки 0,82 % та 1,05 %
відповідно. Межі визначення лоратадину від 1,0 до 200,0 мкг/мл,
дезлоратадину від 1,0 до 190,0 мкг/мл. Розрахунок вмісту препаратів в
досліджуваних розчинах проводили за градуювальним графіком, побудованим
в координатах площа піку препарату – концентрація препарату.

Методики можуть застосовуватись для кількісного визначення лоратадину та
дезлоратадину у витяжках з біологічного матеріалу, причому
УФ-спектроскопія – після додаткової очистки методом ТШХ.

Вивчення умов екстракції лоратадину та дезлоратадину

У хіміко-токсикологічному аналізі метод екстракції органічними
розчинниками часто використовують для ізолювання лікарських речовин з
біологічного матеріалу, їх очищення і концентрування.

Для розробки оптимальних умов ізолювання лоратадину та дезлоратадину з
біологічного матеріалу, попередньо вивчено екстракцію препаратів з
водних розчинів деякими органічним розчинниками залежно від рН
середовища.

При вивченні екстракції лоратадину та дезлоратадину використовували
універсальну буферну суміш Бріттона-Робінсона. Кислотність буферних
розчинів контролювали потенціометрично. Використовували розчини з рН від
2,0 до 12,0. Як органічні розчинники (екстрагенти) використовували
свіжоперегнані хлороформ, діетиловий етер, гексан, бензол та
тетрахлорметан.

Рис. 2. Залежність ступеня екстракції лоратадину з водних розчинів від
рН середовища та природи органічного розчинника:

1 – хлороформ; 2 – діетиловий етер; 3 – бензен; 4 – тетрахлор-метан; 5 –
гексан. Рис. 3. Залежність ступеня екстракції дезлоратадину від рН
середовища та природи органічного розчинника:

1 – хлороформ; 2 – діетиловий етер; 3 – гексан.

Як видно з рис. 2, лоратадин екстрагується використаними органічними
розчинниками з кислого і лужного середовища. Максимальна екстракція для
більшості розчинників спостерігається при рН 5 – 6.

Одержані дані свідчать про те, що оптимальними розчинниками для
екстракції лоратадину в процесі виділення його з об’єктів біологічного
походження є бензол та хлороформ. Кількість лоратадину, виділеного
бензолом та хлороформом становить 97,5% (при рН 5) та 88,0% (при рН 5)
відповідно. В подальших дослідженнях ми використовували хлороформ,
оскільки бензол виявляє токсичні властивості.

Враховуючи те, що гексан не екстрагує лоратадину з водних розчинів, які
мають рН 2, його можна застосовувати для очистки водних витяжок, що
містять препарат.

Як видно з рис. 3, екстракція дезлоратадину відбувається в кислих
розчинах. Так, при рН 2,0 ступінь одноразової екстракції хлороформом
становить 17 %, діетиловим етером – 9,5 %. У випадку з гексаном,
екстракція дезлоратадину практично не залежить від рН середовища і
становить 7 – 11 %. Максимальна ступінь екстракції дезлоратадину
хлороформом (83 – 94 %) має місце при рН 7 – 8, діетиловим етером (78 %)
– при рН 11.

Таким чином, найбільш придатним розчинником для виділення дезлоратадину
з водних розчинів є хлороформ. Гексан зручно використовувати для
очищення витяжок з біологічного матеріалу від співекстрактивних речовин
в кислому середовищі.

ae

’4

6

Z

 

Oe

?ae

Z’ae4

6

 

Oe

EHuy

(

1/4

????th?????кстрагується. Дані властивості препаратів можна
використовувати для їх екстракційного розділення в присутності один
одного.

Виділення лоратадину та дезлоратадину з біологічного матеріалу

Досліджено умови ізолювання лоратадину з об’єктів біологічного
походження методами, загальноприйнятими у хіміко-токсикологічному
аналізі: В.П. Крамаренка, О.О. Васильєвої, Стаса-Отто. При цьому
використовували модельні суміші препарату з печінкою.

Встановлено, що методом В.П. Крамаренка вдається виділити 39,6 %
препарату, методом О.О. Васильєвої – 45,26 %, а методом Стаса-Отто –
10,40 %.

Результати виділення лоратадину з біологічного матеріалу
загальноприйнятими у хіміко-токсикологічному аналізі методами свідчать
про їх задовільну, але недостатньо високу ефективність. В літературі
описано високоефективний метод ізолювання органічних речовин основного
характеру хлороформом. У зв’язку з цим вивчено можливість використання
його стосовно лоратадину та дезлоратадину.

Метод базується на елююванні лоратадину хлороформом зі скляної колонки з
біологічним матеріалом, розтертим із потрійною кількістю безводного
натрій сульфату. Через колонку пропускають хлороформ (100 мл) із
швидкістю 60-80 крапель/хв. За цих умов утворюється до 100 мл
хлороформного елюату. Оскільки працювати далі з цим об’ємом елюату
недоцільно, а упарювання призводить до великих втрат препарату,
вимірювали об’єм хлороформної витяжки і відбирали у ділильну лійку
третину, збовтували тричі по 10 мл з новими порціями 0,1М кислоти
хлоридної протягом 5 – 7 хв. У верхніх водних шарах утворювалась пінна
емульсія, яку руйнували центрифугуванням (протягом 5 хв. зі швидкістю
6000 об./хв). Кислу водну витяжку (рН ? 2) відокремлювали ділильною
лійкою, двічі збовтували протягом 5 хв з новими порціями гексану (по 10
мл). Гексанові шари відокремлювали і далі не досліджували. Кислу водну
витяжку підлужнювали 25 % розчином амоніаку до рН 5 – 6 за універсальним
індикатором і тричі збовтували з новими порціями хлороформу (по 10 мл).
Хлороформні витяжки об’єднували та аналізували. Паралельно проводили
контрольний дослід.

Даний метод ізолювання підходить і для виділення дезлоратадину з
біологічного матеріалу. Всі операції проводили як і у випадку виділення
лоратадину хлороформом. Кислу водну витяжку (рН ? 2) відокремлювали
ділильною лійкою та підлужнювали 25 % розчином амоніаку до рН = 8 за
універсальним індикатором і тричі збовтували з новими порціями
хлороформу (по 10 мл). Хлороформні витяжки об’єднували та аналізували.
Паралельно проводили контрольний дослід.

Результати кількісного визначення лоратадину та дезлоратадину свідчать,
що застосований метод ізолювання хлороформом ефективніший і дозволяє
виділити з біологічного матеріалу до 70 % та до 50 % препаратів
відповідно.

Ізолюванням хлороформом зроблено спробу виділити лоратадин з
біологічного матеріалу в присутності дезлоратадину. Для цього
біологічний матеріал, що містив суміш двох препаратів, розтирали з
безводним натрій сульфатом, а далі поводилися, як описано вище. Кислу
водну витяжку (рН ? 2) розділяли ділильною лійкою, підлужнювали 25 %
розчином амоніаку до рН 5 – 6 за універсальним індикатором і тричі
збовтували з новими порціями гексану (по 10 мл). Гексанові витяжки
об’єднували та аналізували. Водну витяжку підлужнювали 25 % розчином
амоніаку до рН = 8 за універсальним індикатором і тричі збовтували з
новими порціями хлороформу (по 10 мл). Хлороформні витяжки об’єднували
та аналізували. Паралельно проводили контрольний дослід.

При цьому лоратадин переходив у витяжку, отриману при елююванні
гексаном, а дезлоратадин – у лужну хлороформну витяжку. При аналізі
гексанової витяжки, крім лоратадину знаходили також сліди дезлоратадину
(4 – 5 %), у хлороформній витяжці знаходили тільки дезлоратадин, тому,
при проведенні хіміко-токсикологічного аналізу і для отримання точніших
результатів, рекомендовано ізолювати лоратадин та його метаболіт з двох
наважок біологічного матеріалу. З однієї наважки виділяють лоратадин, з
іншої – дезлоратадин.

Виявлення лоратадину та дезлоратадину у витяжках з біологічного
матеріалу

Лоратадин та дезлоратадин, виділені з біологічного матеріалу, виявляли
методом ТШХ, УФ-спектрофотометрії та осадових реакцій, а для кількісного
визначення препаратів використовували УФ-спектрофотометричний,
екстракційно-фотометричний та ВЕРХ методи. Останні два методи дозволяють
проводити визначення препаратів без попередньої очистки хлороформних
витяжок з біологічного матеріалу.

Для виявлення лоратадину та дезлоратадину, виділених з біологічного
матеріалу методом УФ-спектрофотометрії, а також для кількісного
визначення даним методом необхідне додаткове очищення витяжок методом
ТШХ. При цьому використовували пластинки Сорбфіл. Системою розчинників
для лоратадину є хлороформ. Після висушування та проявлення пластинок
спостерігали задовільний розподіл плям лоратадину та співекстрактивних
речовин (плями домішок були нижче та вище від плям лоратадину).

У випадку дезлоратадину пластинки з нанесеними пробами вміщували в
хроматографічну камеру і тричі елюювали хлороформом. При цьому плями
дезлоратадину залишалися на старті, а плями співекстрактивних речовин
мігрували у бік фінішу. Після цього пластинки висушували і поміщали в
камеру із системою розчинників етанол–оцтова кислота–вода (5:3:2). За
цих умов був задовільний розподіл плям дезлоратадину і співекстрактивних
речовин.

Для виявлення і кількісного визначення лоратадину та дезлоратадину
методом УФ-спектрофотометрії проводили попереднє хроматографічне
очищення, як зазначено вище. Після цього ретельно елюювали препарат із
фрагменту шару сорбенту, що відповідав плямам лоратадину чи
дезлоратадину хлороформом. Екстракт відфільтровували і упарювали. Сухий
залишок розчиняли в етанолі. Проводили ідентифікацію і кількісне
визначення лоратадину чи дезлоратадину в отриманому розчині методом
УФ-спектрофотометрії.

Виділення лоратадину з біологічних рідин

Крім секційного матеріалу запропоновано методики виділення лоратадину з
біологічних рідин організму – крові та сечі. Методика базується на
осадженні формених елементів крові та сечі розчином кислоти хлоридної,
екстракційній очистці кислих витяжок гексаном, підлужненню 25 % розчином
амоніаку до рН 5,0 – 6,0 та екстрагуванні лоратадину хлороформом.
Методика дозволяє виділити до 40 % лоратадину з крові з відносною
помилкою 2,78 % та до 70 % препарату з сечі з відносною помилкою 2,9 %.

Виявлення лоратадину у витяжках із крові та сечі проводили методом ТШХ,
УФ-спектрофотометрії, кількісне визначення – екстракційно-фотометричним
та УФ-спектрофотометричним методами. Вміст препарату у витяжках
визначали за градуювальним графіком. Результати ізолювання лоратадин з
біологічних об’єктів (печінка, кров, сеча) за розробленими методиками
наведено на рис. 4.

Рис. 4. Результати ізолювання лоратадину з біологічних об’єктів за
розробленими методиками:

1 – УФ-спектрофотометрія;

2 – екстракційна фотометрія

Вивчення розподілу лоратадину в органах отруєних ним тварин

При вивченні розподілу лоратадину в органах отруєних тварин (щурів)
після перорального введення досліджено ряд органів і біологічних рідин
(кров, серце, мозок, печінку, нирки, легені, шлунок та кишечник із
вмістом, селезінку, сечу). Для цього використовували щурів масою 170 –
230 г, яких не годували протягом доби.

Результати досліджень показали, що найбільшу кількість лоратадину можна
знайти в кишечнику із вмістом, шлунку із вмістом, печінці, мозку та сечі
(рис. 5).

Рис. 5. Розподіл лоратадину в органах отруєних ним тварин (у % до
знайденого)

Вміст лоратадину в біологічному матеріалі, що піддався гнильним змінам

Вивчено термін зберігання лоратадину в трупному матеріалі при його
гнитті. Встановлено, що через 30 діб зберігання біологічного матеріалу
(тканина печінки) можна ізолювати хлороформом 5 % лоратадину, а через 40
діб – тільки сліди останнього. При більш тривалому зберіганні
біологічного матеріалу лоратадин не виявляли.

На основі проведених досліджень запропонована схема
хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на лоратадин
(рис. 6).

Рис. 6. Схема хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу на

лоратадин

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Запропоновано осадові та мікрокристалоскопічні реакції, а також методи
ТШХ, УФ-спектрофотометрії, ВЕРХ, електрофорезу на папері, які придатні
для виявлення лоратадину та дезлоратадину, виділених з біологічного
матеріалу.

Методами електрофорезу на папері, ТШХ та ВЕРХ розділено лоратадин та
дезлоратадин. Метод ТШХ дозволяє ідентифікувати та розділити препарати в
присутності інших антигістамінних засобів (дезлоратадин, димедрол,
дипразин, діазолин, фенкарол, терфенадин, супрастин, тавегіл,
астемізол), що можуть застосовуватися разом із ними.

Проведено ТШХ-скринінг лоратадину і дезлоратадину, При ненаправленому
дослідженні біологічного матеріалу даним методом, можна визначити обидва
препарати в присутності інших отруйних речовин кислотного і основного
характеру. Для підтверджуючого ТШХ-дослідження використовували часткову
систему розчинників – хлороформ, проявник – бром тимоловий синій.

Розроблено доступні і чутливі методики кількісного визначення лоратадину
у водних розчинах та у витяжках з біологічного матеріалу:

а) екстракційно-фотометричну, що базується на утворенні іонного асоціату
лоратадину з метиловим оранжевим; оптична густина забарвлених розчинів
підпорядковується основному закону світлопоглинання в межах концентрацій
від 5 до 200 мкг/мл лоратадину; відносна помилка методики становить 1,89
%;

б) УФ-спектрофотометричні: в етанолі (оптична густина підпорядковується
основному закону світлопоглинання в межах концентрацій від 2 до 25
мкг/мл; відносна помилка методу – 1,60 %) та в 0,1 М розчині кислоти
хлоридної (оптична густина підпорядковується основному закону
світлопоглинання в межах концентрацій від 2 до 25 мкг/мл; відносна
помилка методики – 1,46 %);

в) ВЕРХ: межі визначення препарату 1 – 200 мкг/мл, відносна помилка
методики – 0,82%.

5. Розроблено доступні і чутливі методики кількісного визначення
дезлоратадину у водних розчинах та у витяжках з біологічного матеріалу:

а) УФ-спектрофотометричну: оптична густина етанольних розчинів
дезлоратадину підпорядковується основному закону світлопоглинання в
межах концентрацій від 2 до 22 мкг в 1 мл, відносна помилка методики –
1,18 %;

б) ВЕРХ: межі визначення препарату 1 – 190 мкг/мл, відносна помилка
методики – 1,05%.

6. Вивчено умови екстракції лоратадину та дезлоратадину з водних
розчинів в залежності від рН середовища. Встановлено, що оптимальним
розчинником для екстракції лоратадину зі слабкокислих водних розчинів є
хлороформ (ступінь одноразової екстракції – 88%). Гексан зручно
використовувати для екстракційного очищення водних витяжок з
біологічного матеріалу від співекстрактивних речовин у кислому
середовищі (рН = 2). Для екстракції дезлоратадину з слабколужних водних
витяжок краще використовувати хлороформ (ступінь одноразової екстракції
складає 94%), гексан зручно застосовувати для очищення кислих водних
витяжок з біологічного матеріалу від співекстрактивних речовин.

Вперше проведено порівняльну оцінку виділення лоратадину з біологічного
матеріалу загальноприйнятими в хіміко-токсикологічному аналізі методами,
а також розроблено більш ефективну і експресну індивідуальну методику
ізолювання лоратадину та дезлоратадину за допомогою хлороформу, який
дозволяє виділити з біологічного матеріалу до 70 % та до 50 % препаратів
відповідно.

Вивчено умови виявлення лоратадину та дезлоратадину у витяжках із
біологічного матеріалу методами ТШХ та УФ-спектроскопії. Для кількісного
визначення препаратів у витяжках із біологічного матеріалу застосовані
екстракційно-фотометрична, УФ-спектрофотометрична та ВЕРХ методики.

Запропоновано методики виділення лоратадину з біологічних рідин
організму (крові і сечі), які дозволяють виділити препарат до 40 % з
крові, та до 70 % з сечі.

Вивчено розподіл лоратадину в органах отруєних тварин при пероральному
введенні препарату. Встановлено, що найбільша кількість лоратадину
знаходиться в шлунку та кишечнику з вмістом, печінці, мозку і серці. Ці
органи рекомендовано відправляти на судово-хімічні дослідження
біологічного матеріалу в разі летальних отруєнь препаратом.

Вивчено зберігання лоратадину в біологічному матеріалі при його гнитті.
Встановлено, що методом ізолювання хлороформом через 30 діб з тканини
печінки, що піддалася гнильним змінам, можна виділити біля 5 %
лоратадину, а через 40 діб – лише сліди останнього.

На основі проведених досліджень запропоновано схему
хіміко-токсикологічного дослідження біологічного матеріалу на лоратадин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Поляк О.Б., Бондар В.С. Розробка методів ідентифікації лоратадину.//
Вісник фармації. – 2003. – № 4 (36). – С. 40–44. Особистий внесок
здобувача: експериментальні дослідження, статистична обробка даних,
написання статті.

Поляк О.Б., Бондар В.С. Кількісне визначення та екстракція лоратадину
органічними розчинниками з водних розчинів в залежності від рН
середовища. // Вісник фармації. – 2004. – № 1 (37). – С. 28–31.
Особистий внесок здобувача: експериментальні дослідження, статистична
обробка даних, написання статті.

Бондар В.С., Поляк О.Б. ТШХ-скринінг лоратадину та його виділення з
біологічних рідин. // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки
та практики. – ХІІ випуск. – 2004. – Т. 3. – С. 4–8. Особистий внесок
здобувача: експериментальні дослідження, статистична обробка даних,
написання статті.

Поляк О.Б., Бондар В.С. Порівняльна оцінка методів виділення лоратадину
з біологічного матеріалу. // Медична хімія. – 2004. – № 1. – С. 106–110.
Особистий внесок здобувача: експериментальні дослідження, статистична
обробка даних, написання статті.

5. Поляк О.Б., Бондар В.С. Ідентифікація лоратадину за допомогою
хімічних і фізико-хімічних методів аналізу. // Тез. доп. Міжнародної
наук.-практ. конф. молодих вчених “Вчені майбутнього”. – Одеса, 2002. –
С.10.

6. Поляк О.Б., Бондар В.С. Екстракція лоратадину органічними
розчинниками з водних розчинів при різних значеннях рН. // Тез. доп.
Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Фармація ХХІ століття”. – Харків,
2002. – С. 118-119.

Поляк О.Б., Бондар В.С. Екстракційно-фотометричне та спектрофотометричне
визначення лоратадину. // Тез. доп. ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф.
“Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація,
біотехнологія”. Ч. 1. – Харків, 2003. – С. 245.

Поляк О.Б., Бондар В.С. Виділення лоратадину з біологічного матеріалу.
// Тез. доп. ІІ Міжнародної наук.-практ. конф. “Динаміка наукових
досліджень 2003”. Т. 15. – Дніпропетровськ, 2003. – С. 40-41.

Поляк О.Б., Бондар В.С. Вивчення розподілу лоратадину та збереження його
в органах після токсичного його введення в експерименті. // Матеріали
XLVII підсумкової наук.-практ. конф. “Здобутки клінічної і
експериментальної медицини”. – Тернопіль, 2004. – С. 134-135.

Поляк О.Б., Бондар В.С. Застосування високоефективної рідинної
хроматографії для аналізу лоратадину та його метаболіту. // Матеріали
наук.-практ. конф. з міжнародною участю “Створення, виробництво,
стандартизація, фармакоекономіка лікарських засобів та
біологічно-активних добавок”. – Тернопіль, 2004. – С. 303-305.

Поляк О.Б., Бондар В.С. Хіміко-токсикологічний аналіз лоратадину. //
Тез. доп. наук.-практ. конф. “Проблеми діагностики, профілактики та
лікування екзогенних та ендогенних інтоксикацій”. – Чернівці, 2004. – С.
113-114.

Поляк О.Б. “Хіміко-токсикологічне дослідження лоратадину”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата фармацевтичних наук за
спеціальністю 15.00.02 – фармацевтична хімія та фармакогнозія.
Національний фармацевтичний університет, Харків, 2005.

Дисертаційна робота присвячена хіміко-токсикологічному дослідженню
антигістамінного препарату лоратадину.

У роботі представлені результати ТШХ-скринінгу, виявлення лоратадину та
дезлоратадину осадовими реакціями, електрофорезом на папері, ТШХ,
методами УФ- та ІЧ-спектроскопії, ВЕРХ. Запропоновано умови розділення
лоратадину в присутності інших антигістамінних препаратів методами ТШХ
та ВЕРХ. Розроблено методики кількісного визначення лоратадину
(екстракційно-фотометричну, УФ-спектрофотометричну, ВЕРХ) та
дезлоратадину (УФ-спектрофотометричну, ВЕРХ).

Вивчено умови екстракції лоратадину та дезлоратадину з водних розчинів
органічними розчинниками залежно від рН середовища. Проведено виділення
лоратадину з біологічного матеріалу загальноприйнятими в
хіміко-токсикологічному аналізі методами. Застосовано ефективну
індивідуальну методику ізолювання лоратадину та дезлоратадину
хлороформом, яка дозволяє виділити з біологічного матеріалу до 70 % та
50 % препаратів відповідно.

Розроблено методики ізолювання лоратадину з біологічних рідин організму
(крові, сечі). Вивчено розподіл лоратадину в органах отруєних тварин та
його зберігання в біологічному матеріалі. Запропоновано схему
дослідження біологічного матеріалу на лоратадин.

Ключові слова: лоратадин, дезлоратадин, осадові реакції, тонкошарова
хроматографія, спектрофотометрія, високоефективна рідинна хроматографія,
екстракційна фотометрія, ізолювання, біологічний матеріал,
хіміко-токсикологічний аналіз.

Поляк О.Б. “Химико-токсикологическое исследование лоратадина”. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата фармацевтических наук
по специальности 15.00.02 – фармацевтическая химия и фармакогнозия.
Национальный фармацевтический университет, Харьков, 2005.

Диссертационная работа посвящена химико-токсикологическому исследованию
антигистаминного препарата лоратадина.

В диссертации представлены результаты ненаправленного исследования
(ТСХ-скрининга) лоратадина, методы обнаружения препарата и его активного
метаболита –дезлоратадина осадочными и микрокристаллоскопическими
реакциями (установлены наиболее чувствительные реактивы для обнаружения,
а также их чувствительность), электрофорезом на бумаге, тонкослойной
хроматографией (ТСХ) (на различных слоях-носителях и в различных
системах кислого, нейтрального и щелочного характера), ИК- и
УФ-спектроскопией (в различных растворителях), высокоэффективной
жидкостной хроматографией (ВЭЖХ).

Предложены условия разделения лоратадина при совместном присутствии с
некоторыми другими антигистаминными препаратами (дезлоратадин, димедрол,
дипразин, диазолин, фенкарол, терфенадин, супрастин, тавегил,
астемизол), которые могут использоваться вместе с ним, методами ТСХ и
ВЭЖХ.

Разработаны доступные и чувствительные методики количественного
определения лоратадина методами экстракционной фотометрии на основе
образования ионных ассоциатов с кислотным индикатором метиловым
оранжевым (пределы обнаружения препарата – от 5 до 200 мкг/мл,
относительная ошибка метода – ±1,89 %) и УФ-спектрофотометрии для
этанольного раствора и раствора препарата в 0,1 М кислоте
хлористоводородной (предел обнаружения препарата – 2 – 25 мкг/мл для
обоих растворов, относительная ошибка метода ±1,60% и ±1,46 %
соответственно).

Разработана методика количественного УФ-спектрофотометрического
определения для раствора дезлоратадина в этаноле (пределы обнаружения
препарата – от 2 до 22 мкг/мл, относительная ошибка метода – ±1,18 %).
Также разработаны методики количественного определения лоратадина и
дезлоратадина методом ВЭЖХ (пределы обнаружения препаратов – 1 –
200 мкг/мл для лоратадина и 1 – 190 мкг/мл для дезлоратадина,
относительные ошибки метода ±0,82% и ±1,05% соответственно).

Разработанными методиками количественного определения можно определять
лоратадин и дезлоратадин в водных растворах и извлечениях из
биологического материала.

Исследованы условия экстракции лоратадина и дезлоратадина из водных
растворов органическими растворителями в зависимости от рН среды.
Показано, что максимум экстракции лоратадина хлороформом имеет место при
рН 5,0 (степень однократной экстракции около 88%), дезлоратадина – при
рН 8,0 (степень однократной экстракции около 94%), а гексан удобно
использовать для очистки кислых водных вытяжек, содержащих препараты.

Изучены условия изолирования лоратадина из биологического материала
общепринятыми в химико-токсикологическом анализе методами А.А.
Васильевой (водой, подкисленной кислотой щавелевой), В.Ф. Крамаренко
(водой, подкисленной кислотой серной), Стаса-Отто (этанолом,
подкисленным кислотой оксалатной). Установлено, что методы Васильевой и
Крамаренко позволяют изолировать 39 –45 % препарата из биологического
материала, а метод Стаса-Отто – около 10 %.

Применено эффективную и экспрессную частную методику изолирования
лоратадина и дезлоратадина хлороформом, которая позволяет выделить из
биологического материала около 70 % и 50 % препаратов соответственно.

Предложены методики изолирования лоратадина из биологических жидкостей
организма (крови и мочи), которые позволяют выделить около 40 %
препарата из крови, и около 70 % из мочи.

Изучено распределение лоратадина в органах отравленных животных.
Установлено, что через 24 ч после внутрижелудочного введения лоратадина
крысам, наибольшее количество препарата содержится в желудке и кишечнике
с содержимым, печени, мозге, сердце.

Исследована сохраняемость лоратадина в биологическом материале при его
гнилостном разложении. Показано, что методом изолирования хлороформом
после 30 суток хранения (при 5 °С) из биологического материала (ткань
печени) можно выделить около 5 % лоратадина, а после 40 суток хранения –
только следы последнего.

На основе проведенных исследований предложена схема
химико-токсикологического анализа биологического материала на лоратадин.

Ключевые слова: лоратадин, дезлоратадин, осадочные реакции, тонкослойная
хроматография, спектрофотометрия, высокоэффективная жидкостная
хроматография, экстракционная фотометрия, изолирование, биологический
материал, химико-токсикологический анализ.

Polyak O.B. “The chemical and toxicological investigation of
Loratadine”. – Manuscript.

The thesis on reception of a Phylosophy Doctor degree in pharmaceutical
sciences on a speciality 15.00.02 – pharmaceutical chemistry and
pharmacognosy. National Pharmaceutical University, Kharkiv, 2005.

The thesis is devoted to chemical and toxicological analysis of
antihistaminic preparation Loratadine.

In this work the results of TLC-scrining are represented, the methods of
loratadine and dezloratadine identification and determination by
sedimentary reactions, electroforez on a paper, TLC, by UV- and
ІR-spectroscopies, HPLC. The terms of division of loratadin in the
presence of other antihistaminic preparations are offered by methods of
TLC and HPLC. The methods of quantitative determination of loratadine
(extraction-photometric, UV-spectrofotometric, HPLC) and dezloratadine
have been developed (UV-spectrofotometric, HPLC).

The terms of extraction of loratadine and dezloratadine from water
solutions by organic solvents depending on a pH medium have been
studied. The isolation of loratadine from biological material methods
has been conducted by generally accepted in the chemico-tocsicologcal
analysis. The effective individual method of loratadine and
dezloratadine isolation by has been elaborated chloroform is applied.
This method allows to isolate from biological material nearly 70 % and
50 % preparations accordingly.

The methods of loratadine isolation from the biological liquids of
organism (blood, urine) have been developed. Distribution of loratadine
in organs of poisoned animals and its saving in biological material have
been studied. The scheme of loratadine toxicological analysis in
biological material has been offered.

Key words: Loratadine, Desloratadine, sedimentary reactions, thin-layer
chromatography, spectrophotometry, high-pressure liquid chromatography,
extraction-photometry, isolation, biological material,
chemico-toxicological analysis.

PAGE \* Arabic 1

Хроматографічне очищення хлороформом (пластинки Сорбфіл), з наступним
елююванням хлороформом

Ізолювання хлороформом

10г подрібнених органів, розтертих з 30 г Na2SO4 (безв.)

Екстракція 0,1 М розчином HCl

Органічний

розчин не

досліджують

Гексановий розчин не досліджують

Екстракційне очищення гексаном

Підлужують 25% NН4OH до pH 5-6

Екстракція хлороформом

Слабкокисла водна витяжка

Слабкокислий водний розчин не досліджують

Ідентифікація

(1/3 витяжки)

Кількісне визначення (2/3 витяжки)

ТШХ в системі хлороформ-ацетон (8:2); хлороформ

ВЕРХ

УФ-спектроскопія

1. етанольний розчин

2. розчин в 0,1M HCl

УФ-спектрофотометрія

(визначають в етанольному розчині)

Екстракційна фотометрія з використанням метилового оранжеваго

Органічна витяжка

Кисла водна витяжка

Кисла водна витяжка

Органічна витяжка

ВЕРХ

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020