.

Причини та мотиви протестної поведінки працівників промислових підприємств донецької області (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
110 2474
Скачать документ

Національна академія наук України

Інститут соціології

Панькова Оксана Володимирівна

УДК 316.485.22: 338.45 (477.62)

Причини та мотиви протестної поведінки працівників промислових
підприємств донецької області

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості Національної
академії наук України.

Науковий керівник – доктор філософських наук, професор

Суїменко Євген Іванович,

Інститут соціології НАН України,

головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук

Стегній Олександр Григорович,

Інститут соціології НАН України,

старший науковий співробітник

кандидат соціологічних наук

Міщенко Михайло Дмитрович,

Український Центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова,
заступник директора соціологічної служби

Провідна установа: Харківський національний університет

ім. В.Н.Каразіна, кафедра соціології управління та соціальної роботи,
м. Харків

Захист відбудеться 10.06.2005 р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН
України за адресою: 01021, вул. Шовковична 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології НАН
України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Автореферат розіслано 05.05.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення ринкових відносин в Україні обумовило
трансформацію усіх сфер життєдіяльності українського суспільства, його
економічних, політичних, соціальних, культурних основ, призвело до
порушення соціальної стабільності суспільної системи, до складного
соціально-економічного становища. Воно характеризується низьким рівнем
життя, неефективною системою соціального захисту, різким розшаруванням
населення за рівнем доходів, руйнуванням трудового потенціалу країни
тощо. Ринкові реформи, зорієнтовані в основному на економічну парадигму,
недостатньо враховують соціальну основу та людський фактор, що стає
значною перешкодою для соціально-економічного розвитку України в цілому
та її регіонів зокрема. Негативні наслідки соціально-економічних,
політичних трансформацій в Україні призводять до загострення
суперечностей між потребами населення та можливостями їх задоволення,
обумовлюють нестабільність і глибоке незадоволення населення різними
сторонами суспільного життя, що проявляється у зростанні соціальної
напруженості, протестних настроїв населення, у загостренні
соціально-трудових конфліктів. Необхідність забезпечення конструктивного
і якісного управління соціально-трудовими процесами обумовлена потребою
сучасного суспільства в реалізації пріоритетного національного інтересу
України у досягненні національної злагоди, політичної й соціальної
стабільності.

Дослідження протестної поведінки працюючих, причин та мотивів, що її
обумовлюють, пов‘язане з потребами у соціальній стабільності в
суспільстві, у забезпечені конструктивної взаємодії роботодавців та
найманих працівників, а також із необхідністю надання якісної й
достовірної інформації органам державного та регіонального управління
при прийнятті управлінських рішень щодо зниження соціальної напруженості
в соціально-трудовій сфері.

Оскільки Донецька область, як регіон із розвиненою соціально-економічною
базою, виконує одну з провідних ролей в Україні й через наявність
гострих соціальних проблем має високий рівень соціальної напруженості,
що переростає на протестні дії працюючих, останні потребують ретельного
дослідження для забезпечення адекватного реагування на них з боку
власників і державних органів влади, для попередження і розв’язання
соціально-трудової конфліктності.

У дисертації міститься аналіз конфліктологічних концепцій тих авторів,
зміст положень яких має відношення до теми дослідження. Особливу увагу
приділено роботам Г. Зіммеля, К. Маркса, М. Вебера, Р. Дарендорфа,
Л. Козера, Ч. Міллса, Дж. Рекса, А. Рапопорта, К. Боулдінга та ін.
Поглиблювали розробку цієї проблеми С. Ліпсет, Е. Марш, Т. Гурр,
X. Кріманскі, Л. Крісберг та ін. У межах конфліктологічного підходу
аналіз робіт було здійснено за двома напрямами: діалектичному та
функціональному.

Серед авторів соціально-психологічних розробок соціальної конфліктності
та протестної активності індивіда чи соціальної групи найбільш
прийнятними для теми дисертації є положення, викладені в роботах
Е. Фромма, А. Адлера, Е. Еріксона, Н. Міллера, Л. Берковиця, К. Хорні,
К. Роджерса, П.К. Анохіна та ін.

Суттєвий науково-практичний внесок у розробку проблеми дослідження
соціальних конфліктів і протестів у трудовій, економічній, соціальній та
політичній сферах суспільства здійснили Є. Головаха, Н. Паніна,
Є. Суїменко, О. Стегній, М. Міщенко, В. Казаков, В. Врублевський,
О. Новікова, Е. Клюєнко, І. Бекєшкіна, В. Небоженко, С. Барматова
К. Грищенко, Л. Герасіна, А. Бандурка, А. Дмитрієв, В. Танчер, В. Ядов,
А. Анцупов, Л. Цой, А. Шипілов, І. Задорін, Д.Стребков та ін.

Теоретико-методологічні засади вивчення проблем типологізації,
мотивації, адаптації поведінки, її ціннісно-нормативного регулювання
містяться в роботах П. Анохіна, В. Верховіна, М. Ільїна, Н. Грішиної,
О. Злобіної, А. Колота, С. Москвічова, Є. Подольської, А. Ручки,
Х. Хекхаузена, А. Маслоу, В. Ядова, О. Якуби та ін.

Проте аналіз і узагальнення наукових праць конфліктологічної
спрямованості свідчать про недостатній рівень концептуалізації поняття
протестної поведінки та пов’язаних із ним понять соціального протесту як
такого, його зв’язку з соціальним конфліктом, а також з аналізом причин,
умов, мотивації та можливих наслідків соціального протесту й протестної
поведінки різних категорій працюючого населення. Розробка саме цих
аспектів протестної поведінки й робить актуальною обрану тему
дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
пов’язана з темами Інституту економіки промисловості НАН України, в яких
автор є співвиконавцем: “Дослідження організаційно-економічних проблем
соціальної політики України” (0195U015611), “Дослідження проблем
соціальної безпеки України та шляхи їх вирішення” (0198U002206),
“Регіональні аспекти національної безпеки (в економічній та соціальній
сферах)” (0101U001123), “Механізм забезпечення та розвитку людського
потенціалу (організаційно-управлінській, соціально-економічний та
правовий аспекти)” (0104U003431).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є дослідження причин і
мотивів протестної поведінки працівників промислових підприємств
Донецької області й розробка на цій підставі пропозицій щодо її
профілактики та мінімізації деструктивних наслідків.

Реалізація мети вимагала розв’язання завдань:

здійснити теоретичну експлікацію ключових понять, зокрема: соціального
протесту, протестної поведінки, її причин та мотивів;

визначити структуру та послідовність розгортання соціального протесту,
основних форм його прояву в суспільних відносинах;

розкрити сутність, роль, характерні ознаки та функціональний зміст
протестної поведінки;

систематизувати фактори та причини протестної поведінки, виявити й
проранжувати їх за ступенем поширеності серед працівників промислових
підприємств залежно від об’єктивних і суб’єктивних характеристик;

визначити місце протестної поведінки працюючих серед інших типів
соціально-економічної поведінки;

з’ясувати структуру мотивів протестної поведінки працюючих, визначити її
мотиваційне ядро;

здійснити порівняльний аналіз причин протестної поведінки працівників
промислових підприємств Донецької області та України в цілому;

проаналізувати пріоритетність методів відстоювання трудових прав при
порушеннях у сфері праці на основі результатів регіонального та
всеукраїнських досліджень;

розробити пропозиції та рекомендації щодо попередження та
конструктивного розв’язання соціально-трудових конфліктів на промислових
підприємствах Донецької області, в Україні в цілому.

Об’єкт дослідження – протестна поведінка працівників промислових
підприємств Донецької області.

Предмет дослідження – причини та мотиви протестної поведінки працівників
промислових підприємствах Донецької області.

Методи дослідження. Застосовувалися методи стандартизованого інтерв’ю,
анкетування, статистичного аналізу; узагальнення інформації, аналогій та
порівнянь, аналіз статистичних матеріалів та інших документів.

Емпіричну базу дисертації становлять результати соціологічного
дослідження причин і мотивів протестної поведінки працівників
промислових підприємств Донецької області, проведеного у 2002 р. при
безпосередній участі автора. У вибіркову сукупність увійшло
37 підприємств різної форми власності чотирьох основних галузей
промисловості Донецької області – вугільної, металургійної,
машинобудівної та хімічної (n=1170). Також результати соціологічних
обстежень із Базової захищеності населення України, проведених
Держкомстатом України у межах Проекту технічної допомоги “Вимірювання
бідності: розробка індикаторів соціально-економічної захищеності
населення України” (у 2002 р. – 9400, у 2003 р. – 9398 осіб, серед них
працюючих – 6400 та 6399 осіб), у Донецькій області опитано відповідно
1030 та 1028 осіб, серед них працюючих – 740 та 739 респондентів).

Науково-методичною частиною дисертації виступали чинні
законодавчо-правові, нормативні акти з досліджуваних питань, а також
програма емпіричного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше здійснено
спробу створення цілісної концептуальної картини протестної поведінки –
її сутності, змісту, співвідношення зі спорідненими явищами (соціального
конфлікту, соціального протесту), а також її функцій, ролі, форм прояву,
причин і мотивів, що її активізують. Проведені дослідження дають
можливість сформулювати ті положення, що містять наукову новизну й
виносяться на захист:

– доведено, що на відміну від поширеного тлумачення соціального протесту
(взаємної протидії) як однієї з форм соціального конфлікту (відносин
протидії), соціальний протест є однією зі складових, активною стадією
соціального конфлікту, реакцією на порушення прав та інтересів або на
нереалізованість потреб у гідному рівні життя та відповідних умов
життєдіяльності;

– з’ясовано, що не кожен протест є свідченням наявності соціального
конфлікту, оскільки останній є більш широким поняттям;

– уперше визначено змістовну різницю між поняттями соціального протесту
та протестної поведінки: соціальний протест є зовнішньо подійним явищем,
яке проявляється в груповій чи особистісній протидії, протестна ж
поведінка інтегрує зовнішні дії та внутрішні суб’єктивні їх механізми;
виступає соціально-особистісною, суб’єктивною формою прояву акцій
протесту;

– з’ясовано особливості функціонування протестної поведінки серед інших
типів соціально-економічної поведінки, яка є більш плинною, витонченою і
варіативною щодо своїх проявів, носить хвилеподібний, короткотерміновий,
нестабільний характер;

– систематизовано причини виникнення соціально-трудових конфліктів
(соціально-економічні; соціально-статусні; організаційно-виробничі), а
також визначено структуру й пріоритетність мотивів протестної поведінки
працівників промисловості (мотиви самодостатності, солідарності, відчаю
та особистісного самовдоволення; типологізовано мотиви участі та
неучасті працюючих в акціях протесту;

– виявлено, що на ранжування основних причин протестної поведінки перш
за все впливає галузева приналежність підприємств: для працівників
вуглевидобувної та металургійної галузей промисловості Донецької області
пріоритетними є соціально-економічні причини протестної поведінки, а для
працівників машинобудування та хімічних підприємств –
соціально-статусні;

– доведено, що мотиваційне ядро протестної поведінки працівників
промисловості Донецької області складається з мотивів самодостатності та
солідарності; протестна поведінка не мотивована впливом ні політичних
партій, ні офіційних установ, які покликані захищати інтереси
працівників.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження має
теоретико-методологічне та науково-практичне значення. Положення роботи,
які викладені на основі результатів емпіричного дослідження в Донецькій
області, доведено до рівня конкретних пропозицій та рекомендацій при
прийнятті управлінських рішень на регіональному та національному рівнях
управління.

Одержані наукові розробки використовуються в практичній діяльності
керівними органами Донецької області та України, що підтверджується
відповідними довідками: Управління праці та зайнятості населення
Доноблдержадміністрації № 01-7-878 від 30.12.1998 р.; Міністерства праці
та соціальної політики України № 20-1322 від 12.04.2000 р.,
№ 03-3/616-015-1 від 08.02.2002 р., № 06/2-4180 від 13.05.2003 р.,
№ 03-3/827-015-8 від 17.02.2003 р., а також № 015-3 від 16.01.2004 р.;
Федерації профспілок України № 03-33-267 від 05.03.2002 р.; Комітету з
питань соціальної політики та праці Верховної Ради України № 06-312-82
від 06.03.2002 р.; Міністерства економіки та з питань європейської
інтеграції України № 58-31/108 від 12.02.2003 р.; Національної ради
соціального партнерства при Президентові України № 11/04 від
06.02.2004 р.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особисто виконаною науковою
працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукових задач
щодо обґрунтування, класифікації та виявлення причин і мотивів
протестної поведінки працівників промислових підприємств.

У публікації “Новикова О.Ф., Панькова О.В. Социальное самочувствие
народа Украины и его готовность к преобразованиям / Социальные проблемы:
оценка и пути решения. – Кн. 2. Социальная политика. – К.: Наук. думка,
1995. – С.41-61” особисто автором визначено основні ціннісні орієнтири
населення України, оцінено здатність людей до подолання перешкод, їх
можливості підвищувати якість власного життя, прагнення населення до
участі в соціальному управлінні, визначено основні ідеї, які спроможні
об’єднати народ України. У публікації “Панькова О.В., Новак И.Н. Оценка
уровня трудовой активности и мотивации к труду / Региональные аспекты
социальной политики (Результаты социологического опроса населения
Украины). – Ч.2. Содержание и механизм реализации социальной политики. –
Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. – С.29-37” особистий внесок здобувача є
таким: визначено та систематизовано причини зниження трудової активності
населення, обґрунтовано напрями вдосконалення соціально-трудових
відносин в Україні. У публікації “Новікова О.Ф., Панькова О.В.
Концептуальні засади розвитку трудового потенціалу //
Социально-экономические аспекты промышленной политики. – Донецк: ИЭП НАН
Украины. – 1999. – С.327-333” особисто автором визначено причини, які
обумовлюють недосконалість соціально-трудових відносин та запропоновано
напрями забезпечення соціального партнерства у цій сфері. У публікації
“Ходачкова Н.І., Панькова О.В. Соціальне партнерство у трудовій сфері:
становлення та розвиток // Социально-экономические аспекты промышленной
политики. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2000. – С.335-344” особистий
внесок здобувача полягає у визначенні напрямів розвитку законодавчого
регулювання соціально-трудових відносин в Україні, які спрямовані на
скасування чинників соціальної напруженості та запобігання виникненню
протестної поведінки у трудовій сфері. У публікації “Новикова О.Ф.,
Панькова О.В. Развитие отраслей социальной сферы // Концепция программы
“Донецкая область 2010”. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. – С.75-93”
особисто автором визначено та обґрунтовано соціальні проблеми Донецької
області, які обумовлюються зростанням соціальної напруженості та
наявністю значного конфліктного потенціалу, неефективністю договірного
регулювання соціально-трудових відносин, і запропоновано пріоритетні
напрями розв‘язання цих проблем.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації були оприлюднені
на міжнародних науково-практичних конференціях “Прикладна соціальна
політика: проблеми використання та розповсюдження” (Донецьк, 2002),
“Региональная экономика: современное состояние и перспективы” (Воронеж,
2002), “Соціально-трудові відносини та соціальна політика в сучасних
економічних умовах” (Донецьк, 2003), “Управління людськими ресурсами:
держава, регіон, підприємство” (Донецьк, 2004); на Всеукраїнській
соціологічній конференції “Трансформація соціальних інститутів та
інституціональної структури суспільства” (Київ, 2003); на всеукраїнських
науково-практичних конференціях “Соціально-економічна захищеність
населення України” (Київ, 2003), “Регіональні проблеми зайнятості і
ринку праці” (Тернопіль, 2004); на IV Міжнародній соціологічній
конференції “Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в
Україні” (Київ, 2004).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 3 статтях у фахових
виданнях, 3 монографіях, 15 статтях, 6 тезах доповідей.

Структура дисертації. Робота містить вступ, 3 розділи, висновки, список
використаних джерел, 2 додатки. Обсяг основної частини дисертації – 191
с., на яких розміщено 10 рис., 31 табл. Список джерел (204
найменування), додатки займають 19 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, указано її зв’язок із науковими
планами, визначено мету й завдання роботи, наукову новизну одержаних
результатів та їх практичне значення, наведено інформацію про особистий
внесок здобувача, апробацію результатів дисертації та публікації.

Перший розділ “Концептуальні засади дослідження протестної поведінки,
причин і мотивів, що її обумовлюють” має теоретико-методологічний
характер. У ньому розкрито зміст основних понять і категорій дисертації:
соціальний протест, соціальний конфлікт, протестна поведінка. Автором
обґрунтовується систематизація основних причин виникнення протестної
поведінки в системі соціально-трудових відносин, а також типологізація
мотивів протестної поведінки працівників промислових підприємств.

Серед проаналізованих теоретичних підходів визначальними для розв’язання
задач дисертації є конфліктологічна парадигма (позиції К. Маркса,
Р. Дарендорфа, Л. Козера, Й. Галтунга, С. Ліпсета, Л. Крісберга), яка
пояснює значення соціальних конфліктів і протестів у контексті
саморозвитку соціуму.

У межах соціально-психологічного напряму дослідження соціальних
конфліктів найбільш прийнятними для аналізу соціальних протестів у
системі соціально-трудових відносин є мотиваційний підхід (концепція
відносної депривації Л. Берковиця), положення авторів гуманістичного
напряму (К. Хорні, К. Роджерса, В. Франкла та ін.), а також теорія
функціональної системи П. Анохіна.

У розділі дається теоретична експлікація основних понять дисертації:
соціальний конфлікт, соціальний протест, протестна поведінка, а також їх
змістовне співвідношення. Соціальний протест є протидією одних
соціальних суб’єктів (осіб, соціальних груп) у відповідь на дії, заходи
чи наміри інших, що утискають чи дискримінують їх соціально-економічні,
трудові, політичні, культурні, етнічні інтереси й права. З’ясовано та
обґрунтовано відмінності між поняттями “соціальний конфлікт” і
“соціальний протест”: перше з них є більш широким поняттям, уособлює
відносини протиборних сторін, де мають місце як дія, так і протидія,
друге, більш вузьке, поняття має значення тільки протидії, відповідної
реакції на дискримінацію прав, інтересів тощо.

Є певні відмінності щодо змісту понять “соціальний протест” і “протестна
поведінка”. На відміну від соціального протесту протестна поведінка
виступає соціально-особистісною, суб’єктивною формою прояву соціального
протесту. Соціальний протест вичерпує себе в акціях реальних протидій, а
протестна поведінка не обов’язково проявляється безпосередньо у таких
акціях – вона має перманентно хвилеподібний, короткотерміновий,
нестабільний, потенційний характер.

Систематизація причин соціальної конфліктності в трудовій сфері
складається з комплексу об’єктивних і суб’єктивних причин. Об’єктивними
причинами соціально-трудових конфліктів і протестної поведінки працюючих
виступає сукупність причин економічного, правового, соціального,
трудового, організаційно-виробничого та управлінського характеру.
Суб’єктивними причинами соціально-трудових конфліктів є сукупність
особистісних, індивідуально-психологічних чи характерологічних
внутрішніх чинників. Вони складаються з двох основних груп: особистісні
та соціально-психологічні.

Об’єктивні та суб’єктивні причини соціально-трудових конфліктів і
протестної поведінки працюючих мають безпосередній зв’язок з її
мотивацією. Причини соціально-трудової конфліктності являють собою в
основному зовнішні детермінанти поведінки, тоді як мотиви складають
внутрішні механізми її прояву. Синтез внутрішніх і зовнішніх
детермінант, причин і мотивів дій у конкретній ситуації визначають форми
прояву протестної поведінки соціального суб’єкта.

Структура мотивів протестної поведінки складається з мотивів:
1) самодостатності; 2) відчаю і запобігання; 3) солідаризації;
4) особистісного самовдоволення. Також визначено мотиви неучасті в
акціях протесту. Основними серед них є такі мотиви: 1) зневіри в
ефективності протестних дій; 2) побоювання негативних наслідків від
участі у протестних акціях; 3) десолідаризованості, відсутності лідера;
4) неприйняття протестних форм і методів поведінки на користь примирних;
5) пасивної терплячості.

Другий розділ „Програма емпіричного дослідження з виявлення причин і
мотивів протестної поведінки працівників промислових підприємств
Донецької області” складається з теоретико-методологічного та
методичного розділів, в яких викладено розробку питань методології,
методики, техніки соціологічного дослідження з причин і мотивів
протестної поведінки працюючих на промислових підприємствах.

Теоретико-методологічний розділ програми емпіричного дослідження містить
визначення об’єкта, предмета, проблемної ситуації, мети, завдань,
основних гіпотез дослідження, а також операціоналізацію основних понять
дослідження.

Попередній аналіз предмета та проблеми дослідження засвідчує тривале
існування протестних настроїв і протестної поведінки працівників
промисловості в Донецькій області. Аналіз статистичних даних
регіонального й національного рівнів дав підстави припустити, що
основними об’єктивними причинами протестної поведінки (страйкового руху)
є соціально-економічні, соціально-статусні та організаційно-виробничі
причини. Основними мотивами протестної поведінки працівників промислових
підприємств є передусім ті, які були з’ясовані нами в попередньому
розділі.

Виходячи з попереднього аналізу предмета дослідження протестного руху в
Україні та Донецькій області, було сформульовано основні гіпотези
дослідження, а також гіпотези-слідства.

Основні гіпотези дослідження:

1. Страйковий рух в Україні та окремих її регіонах, у тому числі й у
Донецькій області має хвилеподібний характер, за яким активне зростання
страйкових виступів перманентно змінюється їх згасанням.

2. Основними чинниками активізації протестної поведінки є вплив
об’єктивних соціально-економічних причин, а також мотивів, викликаних
потребами матеріального виживання.

3. Рівень соціальної напруженості на промислових підприємствах Донецької
області є більш високим на підприємствах вуглевидобувної галузі
порівняно з підприємствами інших галузей промисловості.

Гіпотези-слідства дослідження:

,

.

0

Ue

TH

a

(

0

p

?

,

0

?0

a

a

d

¬

i

O

N

O

O

O

$

O

O

O

O

O

O

O

их методів захисту прав та інтересів.

Домінуючим мотивом протестної поведінки, що також обумовлює її
конструктивність, є прагнення працюючих до повсюдного впровадження в
систему соціально-трудових відносин принципів соціальної справедливості.

Цілком вірогідною є тенденція переростання протестної поведінки
працівників промислових підприємств Донецької області на партнерську
модель соціально-економічної поведінки.

Методичний розділ програми регіонального емпіричного дослідження з
причин та мотивів протестної поведінки працівників промисловості містить
визначення основних методів збору соціологічної інформації – методу
анкетування, інтерв’ю, методу аналізу статистичних та ділових
матеріалів, а також особливостей побудови інструментарію дослідження. У
розділі міститься обґрунтування вибіркових сукупностей емпіричних
досліджень, які були покладені в основу дисертації, а також особливості
побудови інструментарію дослідження, пропонується модель функціонування
протестної поведінки працівників промислових підприємств.

Третій розділ “Аналіз основних чинників протестної поведінки працівників
промисловості та її конструктивна роль у розв’язанні соціально-трудових
конфліктів” містить емпіричний вимір змісту основних причин та мотивів
виникнення протестної поведінки працюючих.

Розкрито емпіричний аналіз соціально-економічних, соціально-статусних та
організаційно-виробничих причин виникнення трудових конфліктів на
промислових підприємствах Донецької області. Виявлено, що на протестну
активність працюючих найбільшою мірою впливають соціально-економічні
причини (заборгованість із заробітної плати, незадоволеність потреб у
справедливій оцінці, оплаті праці та стабільній зайнятості).

Результати емпіричних досліджень указують на те, що пріоритетність і
ранжування основних груп причин більшою мірою залежать від галузевої
специфіки підприємств, ніж від соціально-демографічних. Так, для
працівників металургійної галузі найбільшу актуальність набули причини,
пов’язані з економічними зловживаннями на рівні підприємства:
приховуванням керівництвом реального прибутку підприємства, його
присвоєнням, несправедливим розподілом (продажем) акцій підприємства,
перетворенням підприємства на предмет розкрадання, привілейованим
положенням верхівки й окремих категорій працівників тощо.

У вуглевидобувній галузі гостро стоять проблеми, пов’язані зі значними
боргами із заробітної плати; заборгованістю з виплат відшкодування шкоди
постраждалим на виробництві; небезпечними, шкідливими для здоров’я
умовами праці основної маси робітників, прояви людського егоїзму та
низький рівень трудової й виконавчої дисципліни.

Максимальна кількість обачливих респондентів зафіксована на
підприємствах машинобудівної галузі. Для них актуальними виявлено
причини, пов’язані з несправедливою оцінкою й оплатою праці. Позитивним
фактом є те, що тут соціально-статусна взаємодія по вертикалі має
конструктивні ознаки: недостатнє розуміння дирекцією та робітниками тут
є мінімальними, як і прояви людського егоїзму. На підприємствах
машинобудівної галузі трудова конфліктність зосереджується переважно у
горизонтальному напрямі й викликається небажанням працівників працювати
по-новому, на ринкових засадах, а також конкуренцією за робочі місця,
кращу посаду.

На підприємствах хімічної промисловості проблеми із зайнятістю набувають
першочергового значення, як і проблеми недостатнього розуміння дирекцією
та працівників один одного через велику різницю в оплаті праці, а також
зосередження економічної влади в руках дирекції.

Основними організаційно-виробничими причинами соціальної напруженості на
промислових підприємствах є незабезпеченість виробничих завдань
ресурсами, перебої із забезпеченням сировиною, матеріалами та недоліки в
організації праці, неритмічність роботи.

Визначено, що структура мотивів протестної поведінки працюючих має
ранговий вигляд і складається з мотивів самодостатності; солідарності;
відчаю та особистісного самовираження. Мотиваційне ядро протестної
поведінки утворює мотив конструктивної самодостатності, в основі якого –
переконаність працівників промисловості у тому, що лише шляхом протесту,
рішучих дій можна домогтися поліпшення свого становища. Конструктивність
цього мотиву виявляється в прагненні працівників промисловості
протестувати заради захисту своїх прав, людської гідності, встановлення
відносин соціальної справедливості. Фактор матеріального виживання є
ключовим у мотиваційній структурі протестної поведінки працівників
промисловості.

У розділі розкрито методи захисту прав та інтересів працівників. Серед
основних порушень прав у трудовій сфері найбільше невдоволення та
захисну реакцію у працюючих викликають тривала невиплата заробітної
плати, яка залишається основним джерелом доходів працюючих; порушення
роботодавцем трудового договору, а також несправедливе звільнення колег
по роботі. Спостерігається стала тенденція у виборі працівниками
промисловості таких методів захисту прав та інтересів, як звернення до
суду, до урядових структур влади, до профспілок. Протестні дії
залишаються крайніми методами відстоювання трудових прав. Ефективність і
позитивне ставлення до протестних акцій працюючими в Донецькій області
оцінена вище, ніж опитаними в Україні, що свідчить про більш високий
протестний потенціал і моральний престиж протестної поведінки опитаних у
Донецькій області, ніж в Україні в цілому.

У висновках роботи підсумовуються результати дослідження. На підставі
концептуалізації основних понять та попереднього аналізу предмета
дослідження були верифіковані основні гіпотези дослідження.

З трьох основних гіпотез була підтверджена перша основна гіпотеза про
перманентність, хвилеподібність страйкового руху в Україні та в окремих
її регіонах; вірною виявилася також друга основна гіпотеза дослідження
про те, що активізація протестної поведінки обумовлена об’єктивними
соціально-економічними причинами й мотивами, пов’язаними з
незадоволенням потреб матеріального виживання. Але основні причини та
мотиви протестної поведінки мають варіативний характер залежно від
регіональної, галузевої специфіки, а також від соціально-демографічних
характеристик респондентів (вікових, гендерних, соціально-статусних).

Третя основна гіпотеза дослідження щодо найвищого рівня соціальної
напруженості на підприємствах вугільної галузі не підтвердилася. На
момент проведення соціологічного дослідження в Донецькій області
найбільш високу соціальну напруженість було зафіксовано на підприємствах
металургійної галузі. Це пов’язано з об’єктивними причинами
соціально-економічного стану металургійної галузі у 2002 р.

Знайшла емпіричне підтвердження гіпотеза-слідство про те, що протестна
поведінка працюючих у Донецькій області носить конструктивний характер,
що має позначитися на виборі протестуючими легітимних методів захисту
прав та інтересів. Виявлено залежність в оцінках ефективності діяльності
соціальних інститутів від регіональної, галузевої специфіки, а також від
особистісних характеристик опитаних.

Гіпотеза-слідство про тенденції переростання протестної поведінки
працівників промислових підприємств Донецької області на партнерську
модель соціально-економічної поведінки знайшла часткове підтвердження.
За результатами соціологічних досліджень протестна поведінка працівників
промислових підприємств тяжіє до партнерської не шляхом затухання
соціального протесту, не шляхом примирення та взаємних поступок, а
шляхом активізації протесту, що стимулює відносини до встановлення
реального соціального партнерства між роботодавцями та найманими
працівниками.

Список публікацій

Панькова О.В. Протестна поведінка у сучасному українському суспільстві
та проблеми її регулювання (на прикладі Донецького регіону) // Грані. –
2001. – № 2(16). – С. 106-111.

Панькова О. Соціальний протест: сутність, ознаки, різновиди // Соціальні
виміри суспільства. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2003. – Вип. 6. –
С.103-115.

Панькова О. Мотивація протестної поведінки працівників промислових
підприємств Донецької області // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.
– 2003. – №3. – С.107-120.

4. Новикова О.Ф., Панькова О.В. Социальное самочувствие народа Украины и
его готовность к преобразованиям / Социальные проблемы: оценка и пути
решения. – Кн. 2. Социальная политика. – К.: Наук. думка, 1995. –
С.41-61.

Особистий внесок здобувача: визначено основні ціннісні орієнтири
населення України, оцінено здатність людей до подолання перешкод,
визначено основні ідеї, які спроможні об’єднати народ України.

5. Панькова О.В. Отношение к социальным конфликтам и формам протеста //
Региональные аспекты социальной политики (Результаты социологического
опроса населения Украины). – Ч.1. Оценка и условия формирования
социальной политики. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 1995. – С.13-17.

6. Панькова О.В. Оценка вероятности социального взрыва // Региональные
аспекты социальной политики (Результаты социологического опроса
населения Украины). – Ч.1. Оценка и условия формирования социальной
политики. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 1995. – С.17-21.

7. Панькова О.В., Новак И.Н. Оценка уровня трудовой активности и
мотивации к труду // Региональные аспекты социальной политики
(Результаты социологического опроса населения Украины). – Ч.2.
Содержание и механизм реализации социальной политики. – Донецк: ИЭП НАН
Украины. – 1995. – С.29-37.

Особистий внесок здобувача: визначено та систематизовано причини
зниження трудової активності населення в Україні та її регіонах,
обґрунтовано напрями вдосконалення соціально-трудових відносин в
Україні.

8. Новікова О.Ф., Панькова О.В. Концептуальні засади розвитку трудового
потенціалу // Социально-экономические аспекты промышленной политики. –
Донецк: ИЭП НАН Украины. – 1999. – С.327-333.

Особистий внесок здобувача: визначено причини, які обумовлюють
недосконалість соціально-трудових відносин та запропоновано напрями
забезпечення соціального партнерства у цій сфері.

9. Панькова О.В. Трудова мотивація в системі ціннісних орієнтацій //
Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. –
Донецк: ИЭП НАН Украины. – 1999. – Т.2.– С.87-92.

10. Ходачкова Н.І., Панькова О.В. Соціальне партнерство у трудовій
сфері: становлення та розвиток // Социально-экономические аспекты
промышленной политики. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2000. – С.335-344.

Особистий внесок здобувача: визначено напрями розвитку законодавчого
регулювання соціально-трудових відносин в Україні, які спрямовані на
скасування чинників соціальної напруженості та запобігання виникненню
протестної поведінки у трудовій сфері.

11. Панькова О.В. Від соціального протесту до соціального партнерства:
проблеми, пошуки, шляхи вирішення // Экономические проблемы и
перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. –
2000. – Т. 2. – С.176-184.

12. Новикова О.Ф., Панькова О.В. Развитие отраслей социальной сферы //
Концепция программы “Донецкая область 2010”. – Донецк: ИЭП НАН Украины.
– 2000. – С.75-93.

Особистий внесок здобувача: визначено та обґрунтовано соціальні проблеми
Донецької області, які обумовлюються зростанням соціальної напруженості
та наявністю значного конфліктного потенціалу, неефективністю
договірного регулювання соціально-трудових відносин, запропоновано
пріоритетні напрями розв’язання цих проблем.

13. Панькова О.В. Гарантії волевиявлення та соціальна активність //
Соціальна захищеність населення України. – Донецьк; Київ: Держкомстат
України, ІЕП НАН України. – 2001. – С.196-250.

14. Панькова О.В. Оцінка можливостей захисту прав найманих працівників в
Україні // Социально-экономические аспекты промышленной политики. –
Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2001. – Т.1. – С.230-239.

15. Панькова О.В. Соціальний протест. Аналіз теоретичних концепцій
західних і вітчизняних соціологів. Класифікація соціально-політичних
протестів і особливості їх причин // Экономические проблемы и
перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. –
2001. – Т.2. – С.212-224.

16. Панькова О.В. Состояние социально-трудовых отношений в восточных
областях Украины: оценка, мотивация протестной активности, пути к
партнерству (социологический анализ) // Регіональна панорама. – 2002. –
№1. – С.13-19.

17. Панькова О.В. Структура та особливості мотивів протестної поведінки
працівників промислових підприємств Донецької області //
Социально-экономические аспекты промышленной политики. – Донецк: ИЭП НАН
Украины. – 2002.– С.148-160.

18. Панькова О. Гарантії волевиявлення та соціальна активність //
Спостереження та вимірювання соціальної захищеності населення України:
проблеми становлення/ О.Г. Осауленко, О.Ф. Новікова, О.І. Амоша,
Н.С. Власенко та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк;
Київ. – 2003. – С.207-234.

19. Панькова О.В. Класифікація соціально-трудових конфліктів та шляхи
спрямування протестної поведінки працюючих у конструктивному руслі //
Социально-экономические аспекты промышленной политики
(социально-трудовые отношения в современных экономических условиях). –
Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2003. – Т.1 – С.183-193.

20. Панькова О.В. Партнерська модель поведінки працівників промислових
підприємств Донецької області – шлях до стабілізації ситуації в регіоні
// Соціальне партнерство – шлях до злагоди. – Київ: Нац. рада соц.
партнерства. – 2003. – С.97-101.

21. Панькова О.В. Оцінка можливостей реалізації соціальної активності та
захисту трудових прав працюючих /Інформаційне забезпечення державного та
регіонального соціального управління: Монографія / О.Г. Осауленко,
О.Ф. Новікова, Н.С. Власенко та ін. / НАН України. Ін-т економіки
пром-сті; Держкомстат України. – Київ; Донецьк, 2004. – С.290-325.

22. Панькова О.В. Социальная защищенность граждан Украины – гарант
социальной стабильности общества // Прикладна соціальна політика:
проблеми розповсюдження і використання /МОН України, TACIS, ДонДУЕіТ ім.
М.Туган-Барановського: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (29-30
жовтня 2002 р.). – Донецьк. – 2002. – Т.2. – С.81-86.

23. Панькова О.В. Смягчение социальных последствий структурной
перестройки: региональный аспект // Региональная экономика: современное
состояние и перспективы развития: Материалы междунар. науч.-практ. конф.
– Воронеж: ВРЭУ. – 2002. – С.251-252.

24. Панькова О.В. Становлення інституту соціального партнерства у
трудовій сфері // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація
соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства:
Наукові доповіді і повідомлення ІІІ Всеукраїнської соціол. конф. /
Соціологічна асоціація України, Ін-т соціології НАН України; За ред.
М.О. Шульги, В.М. Ворони. – К. – 2003. – С.341-343.

25. Панькова О.В. Пріоритетні адаптаційні стратегії працюючих в Україні
// Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление
человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие. – Донецк: ИЭП
НАН Украины. – 2004. – Т.1. – С.321-329.

26. Панькова О.В. Соціальне партнерство в національній моделі
соціально-трудових відносин в Україні // Регіональні проблеми зайнятості
і ринку праці: Матеріали всеукраїнської наук.-практ. конф.(13-14 травня
2004 р.). – Тернопіль: Екон. думка. – 2004. – С.243-244.

27. Панькова О.В. Причини соціально-трудової конфліктності в Україні //
Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні:
Наукові доповіді і повідомлення ІV Всеукраїнської соціол. конф. /
Соціологічна асоціація України. – Київ: САУ, Ін-т соціології НАН
України. – 2004. – С.

Панькова О.В. Причини та мотиви протестної поведінки працівників
промислових підприємств Донецької області. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за
спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Інститут
соціології Національної академії наук України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню концептуальних засад
соціально-трудової конфліктності, аналізу причин і мотивів протестної
поведінки працівників промисловості за їх емпіричним виміром. Визначено
теоретико-методологічну основу та змістовне співвідношення основних
понять дослідження: соціального протесту, соціального конфлікту,
протестної поведінки. Визначено функціональний зміст, інституційні
засади, місце та роль протестної поведінки в системі суспільних
відносин, соціально-трудовій сфері зокрема. Систематизовано й
обґрунтовано структуру причин і мотивів протестної поведінки працівників
промислових підприємств Донецької області, зафіксовано їх регіональну
специфіку. Основні результати дослідження мають практичне впровадження
на державному та регіональному рівнях управління.

Ключові слова: соціальний протест, соціальний конфлікт, протестна
поведінка, причини та мотиви протестної поведінки працюючих,
соціально-трудова конфліктність.

Панькова О.В. Причины и мотивы протестного поведения работников
промышленных предприятий Донецкой области. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук
по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии. –
Институт социологии Национальной академии наук Украины, Киев, 2005.

Диссертационная работа посвящена исследованию концептуальных основ
социально-трудовой конфликтности, анализу основных причин и мотивов
протестного поведения работников промышленных предприятий в их
эмпирическом измерении. В диссертации впервые предпринята попытка
создания целостной концептуальной картины протестного поведения – его
сущности, содержания и функционального значения в системе общественных
отношений. Определены институциональные основы, особенности, место и
роль протестного поведения в социально-трудовой сфере.

Сформирована теоретико-методологическая основа и определено содержание
основных понятий исследования: социального протеста, социального
конфликта, протестного поведения, а также их взаимосвязь и соотношение.
Обосновано, что в отличие от распространенного толкования социального
протеста (взаимного противодействия) как одной из форм социального
конфликта (отношений противодействия) социальный протест является
активной стадией социального конфликта, поведенческой реакцией на
нарушения прав и интересов социального субъекта, а также на
нереализованность его потребностей в качестве жизни и достойном труде.

Определено различие между понятиями социального протеста и протестного
поведения: социальный протест является внешне событийным явлением,
которое проявляется в групповом и личностном противодействии; протестное
же поведение интегрирует и внешние, и внутренние субъективные его
механизмы; выступает социально-личностной, субъективной формой
проявления протеста.

Систематизированы и обоснованы структура причин и мотивов
социально-трудовых конфликтов и протестного поведения работников
промышленных предприятий; типологизированы мотивы участия и неучастия в
акциях протеста. Оценена эффективность деятельности социальных
институтов по защите трудовых прав работающих в Донецкой области, в
Украине, определены тенденции выбора методов этой защиты, их
приоритетность и региональная специфика.

В диссертационной работе выявлено, что активизация протестного поведения
на макро-(государство) и мезо-(регион) уровнях обусловлена прежде всего
влиянием объективных социально-экономических причин (задолженностью по
выплатам заработной платы, несправедливостью при вознаграждении за
труд), а также мотивами, связанными с неудовлетворенностью
первоочередных потребностей. На ранжирование основных причин протестного
поведения работников прежде всего влияет отраслевая специфика
промышленных предприятий: для работников угледобывающей и
металлургической отраслей промышленности Донецкой области приоритетными
являются социально-экономические причины протестного поведения; а для
работников машиностроения и химических предприятий –
социально-статусные.

Определено, что основная структура мотивов протестного поведения
работающих на промышленных предприятиях состоит из мотивов
самодостаточности, солидарности; отчаяния и мотива личностного
самовыражения. Мотивационное ядро протестного поведения образует мотив
конструктивной самодостаточности, в основе которого – убежденность
работников в том, что лишь протестом, решительными действиями можно
добиться улучшения своего положения. Конструктивность этого мотива
проявляется в стремлении работников промышленности протестовать ради
защиты своих прав, человеческого достоинства, установления отношений
социальной справедливости. Фактор материального выживания является
ключевым в мотивационной структуре протестного поведения работников
промышленных предприятий. Обосновано, что вариативность и
дифференцированность мотивов протестного поведения работников
промышленных предприятий Донецкой области обусловлены региональной и
отраслевой спецификой, социально-профессиональным статусом работников,
материальным положением их семей, возрастом и уровнем образования.

На активизацию протестного поведения работающих влияют общие
социально-экономические условия, эффективность социальной политики,
уровень развития социально-трудовых отношений, реализация системы
социального партнерства, уровень правовой, социально-экономической,
социально-политической культуры, а также эффективность деятельности
судов, органов исполнительной власти, профсоюзов и других общественных
организаций.

Основные результаты исследования имеют практическое внедрение и
использованы на государственном и региональном уровнях управления.

Ключевые слова: социальный протест, социальный конфликт, протестное
поведение, причины и мотивы протестного поведения работающих,
социально-трудовая конфликтность.

Pankova O.V. Reasons for and motives of a protest behaviour of
industrial enterprises’ workers in the Donetsk region. – Manuscript.

Thesis for a Gandidate’ s degree in sociological sciences in speciality
22.00.04 – Special and Branch Sociology. – Institute of Sociology under
National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.

The thesis is devoted to investigation of the conceptual principles of
the social and labour conflictness and to analysis of the reasons for
and motives of a protest behaviour of industrial workers in their
empirical measurement. The theoretical and methodological background is
defined, as well as the essential relationship between such notions as a
social protect, a social conflict and a protest behaviour. The
functional essence, institutional base, place and role of the protest
behaviour in the system of social relations and in particular, in the
social and labour sphere are determined. The structure of reasons for
and motives of the protest behaviour of the workers at industrial
enterprises in the Donetsk region is systemized and well grounded, and
their specific character in the region is marked. The main results of
the investigation have found a practical application at the level of
government and regional administration.

Key words: social protest, social conflict, protest behaviour, social
and labour conflictness, social partnership.

Підписано до друку “____” ___________2005 р. Формат 60х90 1/16

Папір офс. Друк цифровий мультиплікатор.

Гарнітура “Times New Roman Cyr”.

Ум.-друк. арк. 1,1. Обл.-вид. арк. 1,08

Наклад 100 прим. Зам. №_____

(Вказати назву та адресу типографії)

PAGE \* Arabic 24

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020