.

Тютюнопаління у осіб молодого віку (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
166 3764
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

ПОНОМАРЬОВ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

УДК 613.84: 616-092-071

Тютюнопаління у осіб молодого віку

(КЛІНІЧНЕ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

14.01.17 – наркологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Гавенко Володимир Леонідович,

Харківський державний медичний університет

МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології,
завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бітенський Валерій Семенович,

Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії,

наркології та медичної психології, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Пшук Наталія Григорівна,

Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України,

кафедра психіатрії, професор кафедри

Провідна установа: Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН
України, м.Харків

Захист відбудеться “03” лютого 2005 р. о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському
науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул.Фрунзе, 103

Автореферат розісланий “02” січня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Є.Г.ГриневичЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Однією з найактуальніших проблем сучасності є тютюнопаління, що є
причиною багатьох важких захворювань (World smoking and health, 1993;
Peto R. et al., 1994; Prokhorow A.V., 1997; Табачников С.И., 2002;
Москаленко В.Ф., 2002; Битенский B.C., Мельник Э.В., Панаетов А.И.,
2002; Сосин И.К., Чуев Ю.Ф., 2003; Минко А.И., Линский И.В., 2003).
Щорічно у світі помирають від хвороб, пов’язаних із тютюнопалінням,
близько 3,5-4 млн. осіб (Chollat-Traquet C., 1999; ВОЗ, 2000; Peto R.,
Lopez A., 2000; Чучалин А.Г., Сахарова Г.М., Новиков К.Ю., 2001; Пшук
Н.Г., 2002). У країнах Європи вживання тютюну та тютюнових виробів є
причиною 1,2 млн. смертей на рік, що складає 14% від їхньої сумарної
кількості, а в Україні гинуть 110 тис. людей щороку (Пушка П. и др.,
1999; ВООЗ, 2002). Негативний вплив тютюнового диму на тих, хто не
палить, особливо дітей, підвищує ризик передчасної смерті від
онкологічних, серцево-судинних, респіраторних та інших захворювань
(Yarnell S.W.G. et al., 1994; Rosanski A., Blumenthal J.A., Kaplan J.,
1999; Пидаев А.В., 2003). За даними літератури, в Україні 46,8%
підлітків палять тютюн, у Росії розповсюдженість тютюнопаління складає
серед підлітків 40%, серед юнаків – 80% (Ігнатов М.Ю, Маркова М.В,
2004).

Актуальність теми. На сьогодні доведено етіопатогенетичний вплив паління
на розвиток ряду серйозних захворювань центральної нервової,
серцево-судинної та дихальної систем, шлунково-кишкового тракту, а також
порушень сенсорних процесів, пам’яті та емоційної сфери (Гавенко В.Л.,
1991; Дмитриев В.Ю., Седень П.М., Худин В.А., 1991; Качаев А.К., Смирнов
В.К., 1991; Шамарин В.М., Петросян К.Ю., Тимофеева С.Г. та ін., 1991;
Гарницкая А.С., 1999; Merz C.B., Sabramanian R., 1999; Бабанов С.А.,
2000; Зыскин А.Ю., 2000; Чебаненко Н., 2003).

Нікотин входить до складу тютюнового диму та за своєю фармакологічною
дією є одним з головних факторів процесу формування залежності від
паління (Ovide F.P., Cynthia S. P., 1988; Murray J., 1991; Silagy C. et
al., 1994; Russell M., 1995; Rothman R., Ohuoha D., Keenan R., 1997;
Села Б.А., 1998; George T., 2000). Тютюнопаління має як стимулюючий, так
і релаксуючий вплив на організм та його функціональні системи, а це
частково допомагає курцям легше справлятися зі стресовими ситуаціями і
на короткий час затримує розвиток психологічних та фізіологічних
порушень, викликаних стресом. Однак такий антистресовий ефект призводить
до подальшого посилення тютюнової залежності (Александрова В.Ю., 1989;
Schneider N.G. et al., 1996; Schuh L. et al., 1996; Shimao T., 1997;
Gorbounova O. et al., 1997; Гарницкая А.С., 2002).

Очевидно, що ці дані вказують на зв’язок тютюноманії зі станом
емоціогенних механізмів мозку. Їх морфо–функціональним субстратом є
лімбіко-неокортикальна система, що має безпосереднє відношення до
забезпечення пристосувальних реакцій організму: підтримки внутрішнього
гомеостазу і станів сон–неспання, церебрального електрогенезу,
емоційного та соматовегетативного тонусу (Nordberg A., 1987; Воробьева
Т.М., Волошин П.В., Пайкова Л.Н., Берченко О.Г. та ін., 1994; Воробьева
Т.М., 2004). Дія нікотину спрямована на вузлові структури лімбічної
системи – гіпокамп, septum, мигдалеподібний комплекс, гіпоталамус,
мезенцефалічну ретикулярну формацію – та залежить від багатьох факторів:
дози, виразності мотивації до паління та ін. (Knoff V.J., 1988; Timothy
P.G., 1989; Stolerman J., 1990; Carmody T.P., 1992; Воробьева Т.М.,
2002).

Негативний вплив тютюнопаління на осіб молодого віку та необхідність
розробки відповідних профілактичних і корекційних програм розглядається
на державному рівні, що відображено в “Концепції реалізації державної
політики в сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів,
психотропних речовин та прекурсорів на 2002-2010 роки”, в Міжгалузевій
комплексній програмі “Здоров’я нації” на 2002-2011 рр. (постанові
Кабінету Міністрів №14 від 10.01.2002 р.), наказах Міністерства освіти і
науки України №57 від 12.02.2001р. “Про заборону тютюнокуріння в
навчальних закладах та установах Міністерства освіти і науки України”, і
№148 від 27.02.2002 р. “Про підвищення рівня профілактичної роботи
серед дітей та молоді по запобіганню незаконному вживанню наркотичних
засобів, психотропних речовин та прекурсорів” (Москаленко В.Ф.,
Горбань Є.М., Табачніков С.І., 2001; Ревенок О.А., 2002; Болотова
З.Н., Маркозова Л.М., 2002; Маркова М.В., Ченская А.В., Студзинский
О.Г., 2003).

Таким чином, тютюнопаління характеризуєтся широкою розповсюдженістю,
негативно впливає на стан соматичного та психічного здоров’я людини.
Саме це зумовило актуальність проведення наукових досліджень,
спрямованих на визначення факторів ризику, умов виникнення, механізмів
формування та клінічних особливостей тютюнопаління у осіб молодого віку,
що важливо для розробки методів профілактики тютюнопаління та лікування
тютюнової залежності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано відповідно до плану наукових досліджень Харківського державного
медичного університету МОЗ України за темою НДР: “Вивчення системних
механізмів індивідуальної неспецифічної стійкості до стресу” (№
держреєстрації 0198U002619).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – визначити
клініко-психопатологічні, психодіагностичні та
експериментально-фізіологічні особливості формування тютюнопаління.

Згідно із зазначеною метою були поставлені такі задачі:

Дослідити поширеність тютюнопаління серед осіб молодого віку.

Визначити клініко-психопатологічну структуру проявів тютюнопаління у
осіб молодого віку.

Проаналізувати роль соціально-психологічних факторів у формуванні
тютюнопаління серед молодих осіб.

Провести порівняльний аналіз особистісних властивостей осіб молодого
віку, які палять та не палять.

Дослідити поведінкові та електрофізіологічні особливості реагування
лімбіко-неокортикальних структур мозку при гострій та хронічній
інтоксикації тютюновим димом в експерименті.

Дослідити фізіологічні особливості мозкової системи позитивного
емоційного підкріплення при гострій і хронічній тютюновій інтоксикації
та у стані позбавлення тютюну в експерименті.

Об’єкт дослідження – тютюнопаління.

Предмет дослідження – клініко-психопатологічні, психодіагностичні та
експериментально-фізіологічні особливості формування тютюнопаління.

Методи дослідження. Клініко-епідеміологічний, клініко-психопатологічний,
клініко-анамнестичний, психодіагностичний, електрофізіологічний,
етологічний, статистичний.

Клініко-епідеміологічний метод застосовувався для визначення
розповсюдження тютюнопаління серед учнів старшх класів та студентів
медичного ВУЗу при проведенні скринуючого дослідження.

Клініко-психопатологічний метод базувався на загально прийнятих підходах
до психіатричного обстеження пацієнтів шляхом стандартизованого інтерв’ю
з ними. Проводилась кількісна та якісна оцінка скарг та виявлення
психопатологічних симптомів стосовно різних психічних сфер. Діагностика
тютюнопаління та тютюнової залежності проводилась згідно клінічних
критеріїв МКХ-10.

Клініко-анамнестичний метод використовувався для оцінки мікросоціальних
умов життя обстежених осіб за допомогою стандартизованого питальника, що
давало можливість в подальшому проаналізувати роль
соціально-психологічних факторів у формуванні тютюнопаління серед учнів
та студентів.

Психодіагностичний метод передбачав оцінку психологічних особливостей
особистості за методиками СБОО (Зайцев В.П., 1981), ТРАНС (Гавенко В.Л.,
Сінайко В.М., Соколова І.М., 2001), рівня конфліктності за тестом
“Незакінчені речення”, аналіз розумової працездатності за методикою
“Коректурна проба” (Гавенко В.Л., Сінайко В.М., Соколова І.М., 2001).

Електрофізіологічний метод включав дослідження електронегативності (ЕН)
ядер букального епітелію обстежених, яке проводилось за допомогою
вимірювача фізіологічного стану та біологічного віку людини “Біотест”
(Шахбазов В.Г., Набоков А.Л., Колупаева Т.В., 1985).

Експериментальне вивчення ролі лімбіко-неокортикальних структур мозку
при гострій і хронічній інтоксикації тютюновим димом було проведено на
24 нелінійних статевозрілих білих щурах (по 12 тварин обох статей) і 24
нелінійних статевонезрілих щуренятах (по 12 тварин обох статей).
Електричну активність мозку щурів реєстрували на 8-канальному
електроенцефалографі фірми ”Медикор” до та після прийняття чергової дози
тютюнового диму. Як модель позитивної емоційної поведінки
використовували самостимуляцію позитивних емоціогенних зон латерального
гіпоталамусу. Для спостереження за тваринами використано етологічний
метод, який передбачав візуальний контроль за поведінкою тварин під час
експерименту, її зміни під впливом гострої або хронічної тютюнової
інтоксикації. Після проведених дослідів на підготовлених гістологічних
препаратах фотоконтактним способом визначали локалізацію електродів в
структурах мозку.

Статистична обробка фактичного матеріалу проводилася на персональному
комп’ютері Pentium за допомогою програми Excel-2000 та включала оцінку
достовірностей розбіжностей за допомогою t-критерія Стьюдента.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані нові сучасні дані щодо
факторів, що сприяють формуванню тютюнопаління в осіб молодого віку
(учнів старших класів та студентів медичного ВУЗу), та їх
клініко-психопатологічних, психологічних та психофізіологічних
особливостей.

Уперше в експерименті досліджені лімбіко-неокортикальні механізми
формування залежності від тютюнового диму. Вперше показано вузлове
значення емоціогенних механізмів мозку у формуванні патологічного потягу
до тютюну. Вперше виявлено залежність особливостей формування потягу до
паління від рівня мотивації до позитивних емоцій, а також від
функціональної активності механізмів негативних емоційних реакцій.

Уперше експериментально доведено важливу роль успадкованої схильності у
формуванні тютюнової залежності.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати клінічних
і експериментальних досліджень поліпшують розуміння етіопатогенезу
тютюнопаління, його наслідків і сприяють розробці нових підходів до
профілактики тютюнопаління та лікування тютюнової залежності у осіб
молодого віку.

Розроблені модифіковані методики: „Спосіб діагностики типу патологічного
потягу до тютюну” (рацпропозиція ХДМУ № 231 (11) від 05.06.2003р.,
співавтори В.Л.Гавенко, В.М.Сінайко), „Спосіб виявлення компонентів
синдрому патологічного потягу до тютюну” (рацпропозиція ХДМУ № 235 (15)
від 05.06.2003 р., співавтори В.Л.Гавенко, В.М.Сінайко), „Спосіб
визначення клінічної форми тютюнової залежності” (рацпропозиція ХДМУ №
234 (14) від 05.06.2003 р., співавтори В.Л.Гавенко, В.М.Сінайко),
„Спосіб визначення форми конституціонального реагування на тютюн при
першій спробі паління” (рацпропозиція ХДМУ № 236 (16) від 05.06.2003 р.,
співавтори В.Л.Гавенко, В.М.Сінайко), що можуть бути застосовані при
ранній діагностиці тютюнової залежності в осіб молодого віку.

Результати дослідження впроваджені в навчальний процес Харківського
державного медичного університету МОЗ України, лікувальний процес
Харківської міської клінічної психіатричної лікарні №15 та Харківського
міського психоневрологічного диспансеру №3.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведені всі
клініко-епідеміологічні, клініко-психопатологічні, клініко-анамнестичні,
психодіагностичні та експериментально-фізіологічні дослідження,
статистична обробка, інтерпретація, аналіз та узагальнення отриманих
даних, сформульовано висновки та здійснено впровадження результатів
роботи в клінічну та педагогічну практику. Дослідження факторів
формування тютюнової залежності у експериментальних тварин проводилося
дисертантом самостійно у лабораторії нейрофізіології й імунології
Інституту неврології, психіатрії і наркології АМН України (зав.
лабораторією – д.біол.н., професор Т.М.Воробйова). Особистий внесок
здобувача у статті, написані у співавторстві (№ 5,6 згідно з переліком
наукових праць, що наведений наприкінці автореферату), полягяє в
наступному – статті виконані на підставі особисто отриманих, статистично
оброблених, проаналізованих і узагальнених здобувачем даних про клінічні
особливості формування тютюнопаління та його вплив на електричну
активність клітин букального епітелію в осіб молодого віку.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідалися
та обговорювалися на II Національному конгресі неврологів, психіатрів і
наркологів України (м. Харків, 2002 р.), конференції молодих вчених
(м.Харків, 2002, 2003; 2004 рр.; м.Полтава, 2002 р.), III міжнародній
науково-практичній конференції “Наука і соціальні проблеми суспільства:
медицина, фармація, біотехнологія” (м.Харків, 2003 р.), конференції
молодих психіатрів (м.Харків, 2003 р.), науковій конференції “Стрес,
шок, термінальні стани” (м.Донецьк, 2003 р.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 15 робіт,
в тому числі 8 статей у спеціалізованих журналах ВАК України, з них 6 –
одноосібних, 7 статей і тез у журналах і збірниках наукових праць.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 171 сторінці
машинопису (137 сторінок основного тексту). Робота складається із
вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, узагальнення
результатів дослідження, висновків, списку використаних літературних
джерел, що містить 270 найменувань (із них 117 зарубіжних), додатку.
Дисертація ілюстрована 14 таблицями і 19 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

В основу роботи покладено результати комплексного аналізу психічних
порушень при формуванні тютюнопаління у молодих осіб, а також
дослідження ролі соціальних, психологічних і біологічних факторів у його
виникненні. Обстежено 565 осіб, у тому числі 100 учнів 10-11 класів СШ
№116 м. Харкова, серед них 64 дівчинки (64%) і 36 хлопчиків (36%); та
465 студентів 3-4 курсів ХДМУ, серед них 318 дівчат (68,4%) і 147 юнаків
(31,6%). Вибір контингенту обстежених зумовлений насамперед прагненням
прослідити динаміку факторів ризику й особливостей формування
тютюнопаління в осіб молодого віку. Як показали результати раніше
проведених досліджень, саме студенти середніх курсів є найбільш
адаптованими до умов навчання у ВУЗі (Гавенко В.Л., 1991; Сінайко В.М.,
2002). Обстеження проводилося під час навчальних занять тільки при
добровільній згоді самих обстежених.

Як показали результати клініко-епідеміологічного дослідження,
поширеність паління серед старшокласників та студентів досить висока,
палять 22,2% школярів та 17,2% школярок, 39,5% студентів та 14,2%
студенток. Необхідно відзначити, що розповсюдженність епізодичного
паління серед учнів значно вища, але нерідко факт паління самими учнями
приховується через розуміння його соціально-негативного значення.
Випалювали до 5 цигарок на добу 22,2% студентів і 53,8% студенток, до 10
цигарок на добу – 40,7% студентів і 46,2% студенток, а більше 10 цигарок
– 37,1% студентів, а серед студенток таких виявлено не було.

Оцінка віку першої спроби паління в обстежених нами групах різна і
складає 10,8±2,4 років у школярів, 11,4±2,5 років у школярок, 14,9±2,5
років у студентів і 16,0±1,8 років у студенток. Як бачимо, жінки
починають палити в більш пізньому віці, ніж чоловіки. Серед мотиваційних
факторів початку паління ми виділили інтерес до нового (75,0±5,3%
школярів і 90,1±4,5% школярок (p0,05). У студентів
розходження у частоті паління батьків юнаків і дівчат, які палять та не
палять, недостовірні і складають 53,4±9,4% у юнаків і 57,8±7,4% у
дівчат, які палять, та 2,9±1,1% у юнаків і 47,3±2,7% у дівчат, які не
палять.

Фактором, що впливає на ризик формування тютюнопаління, є також його
поширеність в мікросоціумі, а саме: серед близьких друзів і знайомих
підлітка. Так, у всіх обстежених нами школярів, які палять, є друзі, які
страждають цією звичкою, що перевищує даний показник у хлопчиків
(74,1±8,9%) і дівчаток (58,5±4,4%, p0,05). У студентів зберігається ця ж
закономірність: засуджують паління сторонніх осіб 61,4±9,2% студентів і
40,9±4,5% студенток (p– 1/4 u hoL1/4 O J L ??????L e e e” – 1/4 ‡? " rkde ??? ??????????Аналіз рівня конфліктності старшокласників і студентів за допомогою методики “Незакінчені речення” показав, що у старшокласників середній рівень конфліктності нижчий, ніж у студентів, а у тих, хто палить він менший, ніж у їхніх однолітків, які не палять. У студенток тютюнопаління пов'язане зі зростанням середнього рівня конфліктності й емоційної напруженості у різних напрямках порівнянно з тими, хто не палить (0,73±0,07 і 0,54±0,03 бала відповідно, p0,05), і
68,2±2,4% у жінок, у порівнянні з 70,0±2,4 у тих, хто не палить
(p>0,05), а при тривалості паління тютюну, більше ніж 3 роки, вона
зменшилася і складала 46,8±4,7 у чоловіків (p0,05).

При експериментальному вивченні реакції організму на гострий вплив
тютюнового диму встановлено, що інгалювання тютюнового диму протягом 10
хвилин приводить до істотних змін поведінкових реакцій, електричної
активності мозку, реакцій самостимуляції і безумовного уникання. На ЕЕГ
лобно-тім’яних відділів кори спостерігалося домінування
повільнохвильової активності в тета-діапазоні амплітудою 50-70 мкВ, що
була модульована високоамплітудними (до 100 мкВ) гострими альфа–хвилями,
частотою 13Гц. У гіпокампі переважала тета-активність, амплітудою до 200
мкВ і частотою 5-6 кол/с, збагачена судомними коливаннями частотою 14-26
кол/с, так званою “амігдалярною” вибуховою активністю. Для ЕЕГ
латерального гіпоталамусу та мигдалеподібного комплексу також було
характерне збільшення повільнохвильових коливань у тета– і
дельта–діапазоні різної амплітуди і частоти. У деяких випадках в
активності мигдалеподібного комплексу реєструвався регулярний
мономорфний альфа-ритм високої частоти (12 кол/с) з амплітудою 80-100
мкВ, з формуванням альфа-веретен. Гострий вплив тютюнового диму викликав
також пароксизмальну активність із фокусом у гіпокампі та латеральному
гіпоталамусі. Тютюновий дим підсилював прояв пароксизмальної активності
у тих тварин, у яких вона реєструвалася у вихідному стані, особливо в
неокортексі, де до складу пароксизмальної активності входили
високоамплітудні (180-200 мкВ) гострі альфа-хвилі з частотою 8-10
кол/с. У дорослих тварин з високим потягом до позитивних емоцій
тютюновий дим викликав перебудову електричної активності мозку,
спрямовану вбік розвитку синхронізації, тоді як у вихідному стані
реєструвалася її десинхронізація.

Вивчення хронічного впливу тютюнового диму протягом 50–55 днів показало,
що у тварин з початково високим рівнем потягу до позитивних емоцій у
перші дні спостерігалася підвищена рухова активність з яскраво вираженою
орієнтовно-дослідницькою реакцією. До обкурювання на 5-й день
експерименту на ЕЕГ лобно-тім’яних відділів кори спостерігалася
активність з амплітудою до 30 мкВ, переважно в тета- й альфа–діапазонах,
реєструвалися поодинокі гострі високоамплітудні розряди до 100–120 мкВ.
ЕЕГ гіпокампа характеризувалася синхронізованим тета–ритмом, частотою
6-7 кол/с і амплітудою до 300–400 мкВ. Тета-хвилі в основному мали
гострі верхівки. У латеральному гіпоталамусі реєструвалася
низкоамплітудна до 20 мкВ тета- і альфа-активність, а у мигдалеподібному
комплексі – поліморфна дельта- й тета-активність з амплітудою 80 – 100
мкВ. Після обкурювання тютюновим димом тварини трохи заспокоювалися, але
при цьому в них часто виникав і оральний автоматизм, і екзофтальм. Уже
через 5 хвилин після інгалювання тютюновим димом виникала генералізована
пароксизмальна активність епохою 1-5 с., переважно повільних
тета–коливань. Надалі тварини рідше бігали у димовий відсік пристрою,
вони тікали в контрольну камеру, характерне було рухове занепокоєння
щурів. Зміни електричної активності мозку поєднувались із достовірним

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020