.

Психотерапія подружньої дезадаптації при спинномозковій травмі у чоловіків (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
116 2662
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ
ТА НАРКОЛОГІЇ

Риткіс Іванна Сергіївна

УДК 616.89 – 008.442

Психотерапія подружньої дезадаптації при спинномозковій травмі у
чоловіків

14.01.16 – психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Табачников Станіслав
Ісакович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової
психіатрії та наркології МОЗ України, директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, доцент Чабан Олег Созонтович, Український
науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології
МОЗ України, сектор пограничних станів та психосоматичних розладів
відділу соціальної та екстремальної психіатрії, завідувач сектору

доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра
сексології та медичної психології, завідувач кафедри

Провідна установа:

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, м.
Дніпропетровськ

Захист відбудеться “09” червня 2005 р. о 10.00 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.620.01 в Українському науково-дослідному
інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за
адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

Автореферат розісланий “05” травня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник

Гриневич Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Травматичні ушкодження хребта та спинного мозку
досить широко розповсюджені. На сьогоднішній день, за даними
статистичних досліджень, на 10 млн населення щороку припадає близько 150
ушкоджень спинного мозку, і їх частота у зв’язку з підвищенням рівня
промислового й транспортного травматизму постійно зростає. До того
спинномозкова травма у переважній більшості випадків – до 99%
(Г.С.Васильченко, 1990) – спричиняє виникнення сексуальних розладів.
Порушення сексу-альної функції чоловіків унаслідок травматичного
ураження спинного мозку посідає особливо суттєве місце у структурі
сексуальної патології у молодих людей, які перебувають у найактивнішому
періоді життя (Г.С.Васильченко, 1983; Н.Н.Яхно, Д.Р.Штульман, 2001).
Сексуальна неспроможність тяжко переживається потерпілими і значною
мірою поглиблює невротичні й особистісні розлади, що супроводять травму.

Тим часом сексуальні порушення в чоловіків при спинальній травмі на
поперековому та крижовому рівні, хоч і розглядаються в окремих працях
(В.І.Самойлов, 1997; О.В.Коган, 2004), але без урахування парного
характеру та багатофакторного забезпечення сексуальної функції і
можливості їх компенсації вивчено зовсім недостатньо. Останнє
десятиріччя активно розробляється й висвітлюється в літературі проблема
подружньої дезадаптації, у тому числі при різних соматичних та психічних
захворюваннях у одного з подружжя (Г.Т.Сонник, 2001; В.В.Кришталь,
С.Р.Григорян, 2002; В.С.Рожков, 2002; Є.М.Харченко, 2003), проте
сексуальна дезадаптація подружньої пари, що неминуче виникає при
травматичному ураженні спинного мозку в чоловіків, механізми її розвитку
та клінічні прояви взагалі не були предметом наукового аналізу. Мало
вивчено також особистісні реакції самих хворих та їхніх дружин, що, як
правило, супроводять порушення сексуального здоров’я подружжя при травмі
спинного мозку у чоловіка. Не розроблено, у зв’язку з цим, і методи
ефективної психотерапевтичної корекції сексуальної дезадаптації
подружньої пари при цій тяжкій патології, що, безперечно, перешкоджає
сексуальній та психологічній адаптації хворих, поліпшенню якості їхнього
життя й нормалізації сімейних стосунків.

Та обставина, що подружня дезадаптація в зазначених умовах підриває
міцність шлюбу, а нерідко загрожує існуванню сім’ї хворих, визначає не
лише медичну, а й соціальну вагомість розглядуваної проблеми.

Необхідність збереження сім’ї й відновлення сексуального здоров’я як
найважливіших ланок реабілітації хворих із травматичним ушкодженням
спинного мозку зумовлюють актуальність теми цього дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за темою “Розробка диференційованої системи
лікувально-профілактичних, реабілітаційних та організаційних заходів
щодо надання спеціалізованої психологічної, психіатричної та
психотерапевтичної допомоги постраждалим внаслідок техногенних аварій та
катастроф (на прикладі небезпечних видів промисловості України)” (№
державної реєстрації 0102U000098).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – на основі системного
дослідження механізмів порушення сексуального здоров’я при травматичному
ураженні спинного мозку у чоловіків розробити систему психотерапевтичної
корекції подружньої дезадаптації при даній патології у чоловіка.

Поставлена мета визначила необхідність вирішення таких завдань:

Дослідити клінічні прояви сексуальної дисфункції у чоловіків при
ураженні спинного мозку на крижовому рівні.

Дослідити клініку сексуальних розладів, що виникають у чоловіків при
спинномозковій травмі на поперековому рівні.

Виявити спричинені спинальною травмою у чоловіків невротичні й
особистісні розлади у хворих та їхніх дружин, а також роль цих розладів
у розвитку подружньої дезадаптації.

Виявити відмінності особистості та міжособистісних стосунків подружжя
при спинномозковій травмі у чоловіка.

Дослідити механізми розвитку, перебіг та прояви сексуальної дезадаптації
подружньої пари, у якій чоловік зазнав спинномозкової травми.

Розробити систему психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації з
урахуванням специфіки порушення сексуального здоров’я при спинальній
травмі у чоловіків.

Об’єкт дослідження – подружня дезадаптація при спинномозковій травмі у
чоловіка.

Предмет дослідження – клініка сексуальної дисфункції при різних рівнях і
формах ураження спинного мозку у чоловіків та механізми розвитку
подружньої дезадаптації при даній патології.

Методи дослідження. Усім подружжям проведено комплексне всебічне
обстеження – клінічне (у тому числі спеціальне сексологічне,
клініко-психопатологічне та психодіагностичне); вивчення соматичного
стану подружжів (неврологічного статусу, урологічного статусу чоловіків,
гінекологічного статусу жінок); психічного стану хворих та їхніх дружин.

З метою виявлення механізмів розвитку порушень сексуального здоров’я при
спинальній травмі у чоловіків на крижовому й поперековому рівнях було
використано розроблений В.В.Кришталем (2002) системний аналіз
сексуального здоров’я.

Психосексуальні типи чоловіка і жінки та ступінь їх відповідності у
подружжя досліджували за методикою С.С.Лібіха (1983), сексуальну
мотивацію – за В.В.Кришталем (1985).

Психодіагностичні дослідження проводили за метою здобуття об’єктивних
даних про особистісні відмінності хворих чоловіків та їхніх дружин,
рівень подружньої адаптації, характер стосунків подружжя. Застосовували
методику багатобічного дослідження особистості (ММРІ) в модифікації
Ф.В.Березіна зі співавт., 1976), використовуючи як показники за окремими
шкалами середні значення по групах у Т-балах. З метою оцінки тенденцій,
характерних для кожної групи, проводили інтерпретацію усереднених
профілів чоловіків та жінок, а також порівняльний аналіз цих профілів. З
метою визначення типів ставлення до хвороби застосовували особистісний
опитувальник Бехтеревського інституту – ЛОБІ (1983).

У процесі психодіагностичного обстеження подружжів для характеристики
маскулінних та фемінінних рис особистості на соціогенному рівні (рівні
Я-концепції) було застосовано статеворольову шкалу ACL A.B.Heilbrun
(1981). Під час використання цієї шкали маскулінність та фемінінність
розглядалися у рамках андрогінної статеворольової моделі. Маскулінність
була концептуалізована як інструментальність (діловитість,
цілеспрямованість, наполегливість, агресивність та ін.), фемінінність –
як експресивність (емоційність, міжособистісна чутливість та
комунікативна компетентність).

Подружню комунікацію вивчали за допомогою опитувальника Bienvenu (цит.
за О.С.Кочаряном, 1996), для дослідження рівня соціально-психологічної
та сексуально-поведінкової адаптації подружньої пари застосовували
опитувальник, розроблений В.В.Кришталем (1999). Використовували також
шкалу сексуальності W.E.Snell, D.R.Papini (1989), яка дає змогу
визначити самооцінку подружжям своїх сексуальних можливостей та
наявність у них сексуальної заклопотаності та сексуальної депресії.

Дані, здобуті в результаті клінічних досліджень, було оброблено методом
математичної статистики критеріїв знаків за табли-цями відсотків та їх
помилок В.С.Генеса, результати психодіагностичних досліджень – за
допомогою кореляційного аналізу, t-критерію Стьюдента.

Наукова новизна одержаних результатів. Новим у роботі є системний підхід
до вивчення клініки сексуальних розладів при різних формах травматичного
ураження спинного мозку у чоловіків, механізмів розвитку та перебігу
зумовленої цією патологією подружньої дезадаптації.

Вперше виявлено роль окрім соматогенних, психологічних,
соціально-психологічних, інформаційних, соціокультурних чинників у
формуванні сексуальної дезадаптації подружньої пари, у якій чоловік
зазнав спинномозкової травми, і клінічних варіантів та форм подружньої
дезадаптації, що розвиваються при цьому.

Новими є результати дослідження невротичних та особистісних розладів у
хворих та їхніх дружин і визначений взаємозв’язок виявленої
психопатології із подружньою дезадаптацією.

Вперше показано роль особистості потерпілих у подоланні сексуальної
неспроможності як наслідку спинальної травми і значення поведінки
дружини для нівелювання сексуальної дезадаптації. Уперше на основі
виявлених у дослідженні закономірностей запропоновано нову систему
психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації при травматичному
ураженні спинного мозку у чоловіків з урахуванням усіх патогенних
чинників, які беруть участь у її генезі.

Практична значущість одержаних результатів. Суттєве значення для
клінічної практики мають розроблені диференційно-діагностичні критерії
порушення сексуальної функції чоловіків при різних рівнях та формах
спинномозкової травми, програма діагностики порушення сексуального
здоров’я подружжя при даній патології у чоловіка та запропонована на її
основі система патогенетично спрямованої психотерапевтичної корекції
подружньої дезадаптації й реабілітації хворих чоловіків.

Практичне значення має також спеціальна методика сексуально-еротичного
тренінгу, розроблена з урахуванням специфіки сексуальних можливостей
хворих з ураженням спинного мозку.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи відділення
нейротравматології Донецької обласної травматологічної лікарні, м.
Донецьк, та відділення сімейного психоневрологічного консультування
Донецького обласного клінічного територіального об’єднання, м. Донецьк,
а також у педагогічний процес кафедр травматології та ортопедії;
психіатрії, психотерапії, медичної психології з курсом сексології
Донецького державного медичного університету ім. Горького МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведено
клініко-психопатологічні, патопсихологічні, сексологічні,
психодіагностичні дослідження, виявлено механізми розвитку, перебігу і
прояви подружньої дезадаптації при травматичному ураженні спинного мозку
у чоловіків, виконано наукову інтерпретацію результатів дослідження.
Автором самостійно розроблено програму діагностики та систему
психотерапевтичної корекції дезадаптації подружжів, зокрема проведено
курси інформаційної, раціональної психотерапії, комунікаційний та
сексуально-еротичний тренінг подружніх пар, проаналізовано безпосередні
та віддалені результати проведеної психотерапевтичної корекції, виконано
статистичну обробку здобутих у дослідженнях даних. Усі результати
проведених досліджень опубліковано у наукових статтях без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися
та обговорювалися на науково-практичній конференції “Психіатрія,
наркологія, медична психологія сьогодні” (Луганськ, 2004), на
конференції науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та
наркологів України “Якість життя хворих на психоневрологічні розлади та
їх родин” (Донецьк – Харків, 2005), на секції сексопатологів та
психотерапевтів Харківського науково-медичного товариства
психотерапевтів (Харків, 2004), а також на науково-практичній лікарняній
конференції ОКПБ (Донецьк, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 статей у наукових
фахових виданнях (згідно з “Переліком” ВАК України) та дві тези
доповідей. Всі публікації моноосібні.

Обсяг і структура дисертації. Текст роботи викладено на 178 сторінках
машинопису, основний текст – на 144 сторінках. Дисертація складається зі
вступу, огляду літератури, п’яти глав власних досліджень, узагальнення
результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел.
Матеріали дисертації ілюстровано 12 таблицями й 4 рисунками.
Бібліографічний список містить 268 джерел, із них 41 – іноземних і 227 –
країн СНД.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Характеристика обстежених подружжів. Під спостереженням перебувало 97
одружених чоловіків-шахтарів віком від 25 до 46 років, які зазнали
травми поперекового й крижового відділів спинного мозку. Дружини хворих
у кожній подружній парі входили до однієї вікової групи з чоловіками, що
не перевищувала 5 років.

Давність травми в чоловіків у період обстеження складала від 1 до 4
років. Серед хворих було виділено дві групи. До першої увійшов 41
чоловік з ураженням спинного мозку на рівні крижового відділу (SII –
SIV), до того у 19 з них позначався провідниковий синдром (1-а
підгрупа), а у 22 – сегментарний синдром (2-а підгрупа). Другу групу
склали 56 хворих, у яких мало місце травматичне ушкодження поперекового
відділу спинного мозку (LI – LIII); серед цих пацієнтів провідниковий
синдром відзначався у 21 (1-а підгрупа), сегментарний (2-а підгрупа) – у
35 осіб.

Переважна більшість хворих та їхніх дружин мали середню спеціальну
освіту. У шлюбі подружжя перебували від 5 до 15 років. У всіх подружніх
пар були діти, частіше по одній дитині, рідше – по двоє дітей.

У всіх подружніх пар діагностовано сексуальну дезадаптацію, яка у 14?4%
випадках спостерігалася й до захворювання чоловіків.

Як контрольна група було обстежено 30 подружніх пар (дві підгрупи по 15
пар), у яких у чоловіків була аналогічна травма і також спостерігалася
сексуальна дисфункція, але не було подружньої дезадаптації.

Результати досліджень. Клінічне обстеження показало, що в жодного з
подружжів не було будь-яких соматичних захворювань, крім травматичного
ураження спинного мозку у чоловіків, які могли б послабити сексуальну
функцію. У неврологічному статусі чоловіків було виявлено симптоматику
спинномозкової травми, на підставі якої поставлено діагноз
провідникового або сегментарного синдрому при ураженні на рівні
крижового або поперекового відділу спинного мозку. У хворих із синдромом
поперекового потовщення мало місце сполучення периферичного парезу ніг
із розладами чутливості в ділянці поперекових та крижових сегментів,
випадінням колінних та ахіллових рефлексів. При синдромі епіконуса
спинного мозку симетричні периферичні парези стоп сполучалися з
відсутністю ахіллових рефлексів та розладами чутливості на
задньозовнішній поверхні стегна, гомілки і зовнішнього краю стопи; при
синдромі конуса спинного мозку симетричні дисоційовані розлади
чутливості у промежині сполучалися з відсутністю анального рефлексу. У
всіх хворих спостерігалися порушення функцій тазових органів. Серед
дружин хворих у жодної не було виявлено якоїсь суттєвої неврологічної
симптоматики.

Під час дослідження психічного стану у всіх хворих та більшості їхніх
дружин (76?4%) виявлено невротичні розлади або специфічні розлади
особистості. У чоловіків переважали неврастенія (23?4%), іпохондричний
розлад (16?4%) та переважно нав’язливі думки й міркування (14?4%), рідше
відзначалися ізольовані фобії, а також пролонгована депресивна реакція;
із специфічних розладів особистості спостерігалися залежний та
ананкастний розлад. У жінок найчастіше мали місце іпохондричний розлад,
демонстративний, рідше – емоційно нестійкий. Наявні порушення психічного
стану сприяли міжособистісному конфлікту подружжя й посилювали їх
сексуальну дезадаптацію.

Аналіз сексуального здоров’я за його інтегральними критеріями показав,
що соматичний розвиток подружжя був здебільшого нормальним, тоді як
психосексуальний розвиток нерідко (у 1/3 чоловіків і жінок) був
затриманим. У такої ж самої кількості тих та інших були сукупні
асинхронії статевого розвитку. Статеворольова поведінка до травми у
більшості чоловіків (76?4%) була маскулінною, а у 82?4% їхніх дружин –
фемінінною. Клінічно, проте, в період обстеження спостерігалася
трансформація статеворольової поведінки хворих – її фемінізація в
результаті хвороби.

У всіх подружжів була недостатньою інформованість у питаннях сексу і в
переважній більшості подружніх пар відзначалося несприятливе сполучення
типів сексуальної мотивації, мотивів статевого акту, а у 2-й підгрупі
першої групи – і типів статевої конституції подружжів (тож, сильна
статева конституція була у 41?11% жінок і лише у 18?8% чоловіків). У
чоловіків здебільшого були генітальний та шаблонно-регламентований типи
сексуальної мотивації, а більш ніж у половини жінок – ігровий її тип.
Мотивом статевого акту в чоловіків було переважно виконання подружнього
обов’язку (42?12%) й сексуальне самоствердження (34?10%), а в жінок –
лише отримання оргазму (100-5%). В жодного з чоловіків не було
сексуальних фантазій, серед жінок вони спостерігалися у 24?4%
обстежених. Взаємну любов зберегли лише близько половини чоловіків і
жінок.

Адекватні ерекції повністю були відсутні у 100-5% чоловіків першої
підгрупи першої групи або знижені у 91?6% у чоловіків другої підгрупи
тієї ж групи, тобто при ураженні крижового відділу хребта, а еякуляція
занепадала у хворих другої групи, особливо часто (у 81?9% пацієнтів)
спостерігався анеякуляційний синдром у 1-й підгрупі другої групи, тобто
у хворих із провідниковим синдромом при ураженні поперекового відділу
спинного мозку. Лібідо було збережено у більшості чоловіків 1-ї підгрупи
першої групи й у всіх жінок, у переважної більшості решти хворих (до
86?6%) воно було знижено. Більш ніж у половини чоловіків другої групи
мала місце аноргазмія, жінки першої групи зазнавали оргазму лише під час
мастурбації, жінки другої групи – в статевому акті.

Усі хворі зі спинномозковою травмою та їхні дружини зазнавали
психосексуальної незадоволеності.

Аналіз сексуального здоров’я за його компонентами та складовими дав
змогу визначити сукупне їх порушення у обстежених подружжів. Найбільше
був уражений біологічний компонент, особливо (p2v°? ? o aaAccccccA†h- @ ” ????? ????????????ктерними для осіб із вираженими тривожно-помисливими рисами особистості. При другому варіанті підвищення показників шкал схильності до формування надцінних ідей, іпохондрії, депресії, шкали психопатії та зниження шкали чоловічих рис характеру відбиває підвищену стійкість афективно забарвлених переживань, схильність до конфліктів, роздратованість, нестриманість, вибухи агресивності. У статеворольовій поведінці чоловіків, вивченій нами на рівні Я-концепції (табл.1), досить висока маскулінність відзначалася у обстежених 1-ї підгрупи першої групи, у решти поведінка була переважно фемінінною, і ця трансформація зумовлювалася хворобою. Таблиця 1 Середні значення маскулінної (М) та фемінінної (Ф) Я-концепції у чоловіків (у балах) Я-концепція Групи обстежених перша, підгрупи друга, підгрупи 1-а, n=19 2-а, n=22 1-а, n=21 2-а, n=35 контрольна, n=30 X S X S X S X S X S М 79,1 0,64 70,3 0,36 72,4 0,62 75,3 0,84 83,5 1,01 Ф 77,2 1,23 91,7 0,93 88,4 1,34 80,2 1,23 74,8 1,21 Примітка. М – маскулінна, Ф – фемінінна "Я"-концепція. Певна трансформація відбувалася й у психосексуальних типах обстежених: чоловіки належали до типу чоловік-син або до пасивно-підкорюваного варіанта чоловіка, а жінки – до типу жінка-мати або до агресивного варіанта жінки. Ці типи виробилися в чоловіків унаслідок хвороби, а в їхніх дружин – через необхідність опікувати хворих чоловіків та доглядати за ними, про що свідчили клінічні спостереження. У процесі вивчення міжособистісної та сексуальної комунікації подружжя за інтегральний показник багатомірного феномена адаптації вибрано рівень подружнього щастя. Він був низьким у всіх чоловіків та жінок, причому в чоловіків вірогідно нижчий, ніж у дружин (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020