.

Лікувально – профілактична ефективність препарату ексо при експериментальному пародонтиті (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
104 2548
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗСАХАНОВА ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА

УДК [615.038:547.814.5]:616.314-17-008.1:616.0924

Лікувально – профілактична ефективність препарату ексо при
експериментальному пародонтиті

14.03.05 – фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті стоматології АМН України.

Науковий керівник:

доктор біологічних наук, професор, чл. – кор. УААН

Левицький Анатолій Павлович, Інститут стоматології АМН України, м.Одеса
завідувач відділом біотехнології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор СОТНИКОВА Олена Петрівна,

Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України,
м.Одеса завідувач лабораторії фармакології і тканинної терапії

доктор біологічних наук, професор МАСЛОВА Наталія Федорівна,

ДП “Державний науковий центр лікарських засобів” МОЗ та НАН України,
м.Харків

завідувач лабораторії біохімічної фармакології

Провідна установа:

Інститут фармакології та токсикології АМН України, відділ патологічної
фізіології,

м. Київ

Захист відбудеться “16” березня 2005 р. о 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному
медичному університеті МОЗ України (65026, м. Одеса, пров. Валіховський,
2)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського державного
медичного університету

МОЗ України (65026, м. Одеса, пров. Валіховський, 3)

Автореферат розісланий “11” лютого 2005 р.

Вчений секретар
Годован В.В.

спеціалізованої вченої ради

к.мед.н., доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розробка нових методів лікування та профілактики
захворювань пародонта – актуальна проблема фармакології, оскільки
пародонтит – одне з найчастіших захворювань осіб зрілого й похилого
віку. За даними ВООЗ, поширення його коливається від 50 до 85 % в різних
регіонах (Вишняк Г.Н., 1999; Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., 2001).
Причиною виникнення і розвитку пародонтиту можуть бути різні місцеві та
загальні екзогенні й ендогенні чинники: від мікробної бляшки до
порушення мікроциркуляції і метаболізму тканин (Канканян А.П., Леонтьев
В.К., 1998; Герелюк В.І., 2001). Численні публікації вказують на
значущість у патогенезі генералізованого пародонтиту нейро-трофічних,
гормональних, генетичних порушень, радіаційного опромінення,
недостатнього надходження в організм вітамінів, мікро – та
макроелементів (Бобирев В.Н., 1998; Сухова Т.В., 2000).

Оскільки пародонтит супроводжується порушенням практично всіх видів
обміну речовин: білкового, ліпідного, вуглеводного, мінерального
(Поворознюк В.В., Мазур І.П., 2003), то створюються певні труднощі при
виборі методів і засобів адекватної фармакотерапії для усунення в
короткий термін запальних процесів, відновлення структури і функції
тканин пародонта. Нині запропоновано безліч різних медикаментозних
засобів, методів консервативного та хірургічного лікування пародонтиту,
при застосуванні яких не завжди вдається досягти тривалої ремісії й
стабілізації патологічного процесу в пародонті. Це зумовило необхідність
подальшого пошуку лікувально-профілактичних препаратів
пародонтопротекторної дії. Незважаючи на різноманітність метаболічних
збоїв при пародонтиті, пусковим механізмом розвитку патології, на думку
багатьох дослідників, вважається спалах ПОЛ і зниження АО захисту
(Бобирев В.Н., 1998).

Останнім часом увагу вчених привертають біофлавоноїди, Р-вітамінні
речовини, які синтезуються винятково в рослинах (Левицький А.П., 1996).
Доведено, що провідною ланкою в механізмі біологічної дії біофлавоноїдів
є їх антиоксидантна здатність, яка розглядається як важливіший регулятор
окиснювально – антиоксидантного гомеостазу (Левицький А.П., 2004;
Воскресенський О.М., 2000). До біофлавоноїдів відноситься група сполук,
які дістали назву ізофлавонів (Левицький А.П., 2001).

Найбагатшим і доступним джерелом ізофлавонів є соєві боби, у яких
ізофлавони представлені геністеїном, дайдзеїном і гліцитеїном. Геністеїн
є могутнім інгібітором продукції Н2О2 і інгібітором генерації
супероксидного аніона ксантиноксидазою (Cos P. et al., 1998; Narayan
M.S., Naidu K.A.,. Ravishankar G.A., 1999). Ізофлавони також володіють
остеотропною дією, опосередковано, як через естрогенні, так і не
естрогенні механізми (Fanti P et al, 1998). Однак у літературі відсутні
відомості про вплив соєвих ізофлавонів на важливі патогенетичні ланки
запальних та дистрофічно-запальних захворювань пародонту.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом науково-дослідної роботи Інституту стоматології
Академії медичних наук України “Дослідження регуляції остеогенезу в
зубах та кістках за допомогою фітоестрогенів для підвищення ефективності
профілактики стоматологічних захворювань”(№ держреєстрації -0101U1326).
Дисертант була співвиконавцем окремого фрагмента вищеназваної теми.

Мета і задачі дослідження – виявити наявність і встановити провідні
механізми пародонтопротекторної дії препарату соєвих ізофлавонів ЕКСО та
обгрунтувати доцільність його застосування в умовах експериментального
пародонтиту.

Відповідно до поставленої мети були сформульовані такі основні задачі
дослідження:

1. Дати комплексну оцінку нешкідливості препарату ЕКСО в умовах гострого
і хронічного експерименту.

2. Вивчити антирадикальні властивості препарату ЕКСО за умов in vitro та
дослідити його вплив на стан оксидантно-антиоксидантної системи тканин
пародонту інтактних тварин порівняно з дією синтетичних ізофлавонів і
кверцетину.

3. Дослідити вплив різних доз ЕКСО на інтегральні показники мінерального
обміну кісткової тканини інтактних тварин та встановити наявність і
механізми остеотропної дії цього препарату.

4. Прослідкувати морфологічні зміни органів репродуктивної системи
інтактних щурів, які отримували ЕКСО, та встановити наявність у
препарату естрогенної активності.

5. Вивчити лікувально-профілактичний вплив препарату ЕКСО і кверцетину
на порушення системи антиоксидантного захисту та мінерального обміну в
тканинах пародонту за умов експериментального пародонтиту.

6. Встановити приоритетні механізми позитивного впливу ЕКСО на стан
пародонту та визначити перспективи його застосування з метою
профілактики та лікування пародонтитів.

Об’єкт дослідження: порушення метаболізму в тканинах пародонту за

умов експерементального пародонтиту.

Предмет дослідження: лікувально-профілактична ефективність препарату
ЕКСО при експерементальному пародонтиті.

Методи дослідження: фармакологічні, біохімічні, морфометричні,
лабораторно-функціонувальні, морфологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше
проведено експериментальне вивчення пародонтопротекторних ефектів
препарату ЕКСО. Вперше в дослідах in vitro за реакцією зі стабільним
радикалом дифенілпікрилгідразилом виявлено антирадикальні властивості
соєвих ізофлавонів. Показано, що за антиоксидантними властивостями
препарат ЕКСО перевищує біофлавоноїд кверцетин, але поступається
аскорбіновій кислоті. Встановлено, що механізм антиоксидантної дії
препарату ЕКСО обумовлений наявністю в ньому ізофлавонів – геністеїну та
дайдзеїну. Вперше виявлено стимулюючу дію ЕКСО на ферменти
антиоксидантної системи організму та тканини пародонта (каталазу,
супероксиддисмутазу, глутатіонпероксидазу). Вперше вивчено вплив
препарату ЕКСО на тканини пародонта в умовах експериментального
пародонтиту у щурів і встановлена його виражена пародонтопротекторна
дія, яка обумовлена антиоксидантними, остеотропними, естрогенними
властивостями. Вперше показано, що остеотропні та антиоксидантні
властивості препарату ЕКСО перевищують його естрогенні ефекти.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного
дослідження стали обгрунтуванням щодо клінічного застосування препарату
ЕКСО для профілактики та лікування запальних і дистрофічно-запальних
захворювань пародонта.

Матеріали досліджень представлені в Державний фармакологічний центр МОЗ
України й отримано дозвіл на Й фазу клінічної апробації.

На підставі результатів дисертаційної роботи відділом захворювань
пародонта Інституту стоматології АМН України розроблена схема
профілактики та лікування пародонтитів.

Основні наукові і практичні положення дисертації використовуються
під

час практичних занять і лекцій при вивченні розділу “Захворювання
пародонта” на кафедрі терапевтичної стоматології Одеського державного
медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором проаналізована наукова література з
теми дисертації. Самостійно проведено патентно-інформаційний пошук,
обгрунтовано схему і методичні підходи досліджень, налагоджено
експериментальні моделі патології, виконано експериментальні
дослідження. Проведена математична обробка одержаних результатів,
оформлення їх у вигляді таблиць і графіків, проведений аналіз
результатів, сформульовані основні положення дисертації. Біохімічні
дослідження проведені особисто дисертантом в лабораторії біохімії
Інституту стоматології АМН України (зав. лаб. – к..б. н. Макаренко О.А).
Морфологічні дослідження проведені на кафедрі патологічної анатомії
Одеського державного медичного університету під керівництвом професора
Даниленка А.І.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися й обговорювалися на ІІІ національному конгресі геронтологів
і геріатрів України (Київ, 2000), науково-практичній конференції
“Сучасні проблеми фармацевтичної науки і практики” (Харків, 2001), VІІІ
Українському біохімічному з’їзді (Чернівці, 2002), науково-практичній
конференції молодих вчених (Харків, 2003), V Українській конференції
молодих вчених, присвяченій пам’яті академіка В.В. Фролькіса (Київ,
2004), засіданні Одеського відділення Українського біохімічного
товариства (Одеса, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 праць, серед них 12
статей в наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 – в збірнику
наукових праць та 5 тез у збірниках матеріалів наукових конференцій,
конгресів, з’їздів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 179 сторінках
машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури,
описання об’єктів і методів дослідження, 4 розділів власних досліджень,
аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, списку
використаних джерел. Фактичні дані наведені в 37 таблицях, ілюстровані
14 рисунками. Список літератури включає 370 джерел, зокрема 283
вітчизняних та російськомовних і 87 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні
дослідження

проведені на 924 білих щурах лінії Вістар масою 160-250 г, 36-кролях
породи Шиншила масою 2000-2400 г та 70-мишах лінії СВА масою 18-20 г,
які утримувалися в стандартних умовах віварію.

Препарат із бобів сої “ЕКСО”, в якому нормується вміст
ізофлавонів, розроблено в Інституті стоматології АМН України, виробник
– НВА “Одеська біотехнологія”. Таблетка ЕКСО (600 мг) містить 500 мг
субстанції до якої входять 1 мг ізофлавонів (геністеїн, дайдзеїн) у
глікозидній формі, а також: білок – 105 мг, цукор –128 мг, жири – 2,5
мг; вітаміни (мг): В1 – 0,033, В2 –0,016, В3 – 0,081, В5 – 0,19, В6 –
0,02; макроелементи (мг): кальцій – 5, фосфор – 6, магній – 4,5, калій –
40, натрій – 6, сірка – 3; мікроелементи (мг): залізо – 0,15, мідь –
0,018, цинк – 0,04, марганець – 0,035. Препарати порівніння: синтетичні
ізофлавоноїди – геністеїн (триоксиізофлавон), дайдзеїн
(діоксиізофлавон), аглікона форма ізофлавонів із вмістом основної
речовини більше 98 % (“Sigma”, Німеччина). Гранули кверцетину –
комплексна лікарська форма, що складається з кверцетину й пектину
яблучного (Борщагівський ХФЗ, Україна).

Дослідження нешкідливості препарату ЕКСО проводили на 120 – щурах, 36 –
кролях, 70 – мишах, обох статей, згідно методичних рекомендацій
“Доклінічні дослідження лікарських засобів” (Стефанов О.В., 2001).
Вивчали гостру, підгостру та хронічну токсичність препарату ЕКСО при
внутрішньошлунковому введенні.

Дослідження фармакодинаміки препарату ЕКСО проводили на 350 білих
щурах-самках 1,5- місячного віку, які були розділені на 35 серій (7
інтактних і 28 дослідних) по 10 тварин у кожній. Дослідним тваринам
перорально вводили препарат ЕКСО протягом 3, 8, 13, 23, 33, 43, 53 діб у
дозах 150, 300, 500 і 700 мг/кг. Після закінчення експерименту проводили
біохімічні дослідження тканин ясен, стегнових кісток та щелеп щурів. Для
гістологічних досліджень видаляли біоптати матки й яєчників.

Вивчення антиоксидантних властивостей різних ізофлавонів проводили на 80
щурах-самицях, 5-місячного віку з масою 250±8 г. Тварини були розділені
на 8 груп по 10 в кожній (2 інтактні та 6 дослідних). Дослідним тваринам
вводили геністеїн і дайдзеїн у дозі 0,3 мг/кг, а ЕКСО в дозі 300 мг/кг
маси тварин. Препарати вводили 15 і 30 діб, після чого проводили
біохімічні дослідження сироватки крові та тканин ясен.

Порівняльну антиоксидантну та пародонтопротекторну ефективність
препарату ЕКСО та гранул кверцетину проводили на 30 щурах-самицях,
двомісячного віку з масою 128±2 г. Тварин розділили на 3 групи (1
інтактна і 2 дослідні) по 10 у кожній. Щурам на протязі 30 діб вводили
препарат ЕКСО у дозі 300 мг/кг, а гранули кверцетину 100 мг/кг маси
тіла. Біохімічні та морфометричні дослідження проводили в сироватці
крові, тканинах ясен, блоках щелеп із зубами.

Вивчення профілактичної дії препарату проводили на 37 щурах-самцях
двомісячного віку з масою 123?3 г. Експериментальний пародонтит
відтворювали за допомогою моделі, запропонованої Євдокимовим О.І.
Досліджувані препарати вводили перорально у вигляді водної суспензії.
Тварини були розділені на 4 групи: 1 – інтактна; 2 – модель пародонтиту
70 діб; 3 – при моделюванні пародонтиту вводили ЕКСО (у дозі 300 мг/кг)
– 70 діб; 4 – при моделюванні пародонтиту вводили кверцитин (у дозі 100
мг/кг) – 70 діб. У тварин щотижня оцінювали стан тканин пародонта.
Біохімічні та морфометричні дослідження проводили у сироватці крові,
яснах і блоках щелеп.

Вивчення лікувальної дії препарату проводили на 49 щурах-самцях 1,5-
місячного віку з масою 76?3 г. Пародонтит моделювали за Євдокимовим О.І.
Всі щури були розділені на 5 груп: 1 – інтактна; 2 – пародонтит 90 діб;
3 – пародонтит 120 діб; 4 – пародонтит 90 діб + ЕКСО (у дозі 300 мг/кг)
протягом 30 діб; 5 – пародонтит 90 діб + кверцетин (у дозі 100 мг/кг) –
30 діб. Тварини інтактної групи при вивченні профілактичної і
лікувальної дії препарату перебували на стандартному раціоні віварію й
одержували 0,5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Щотижня у щурів
оцінювали стан тканин пародонта. Морфометричні та біохімічні дослідження
проводили у сироватці крові, тканинах ясен і щелепах щурів.

Іn vitrо антиоксидантні властивості кверцетину, аскорбінової кислоти і
ЕКСО визначали із стабільним радикалом дифенілпікрилгідразилом (ДФПГ)
(Портягин В.А. та ін., 1985 р.). Ізофлавони вилучали спиртовою
екстракцією із таблеток ЕКСО. Перевіряли концентрацію ізофлавонів у
екстракті за допомогою високоефективної рідинної хроматографії
(Левицький А.П., Богатов В.В., 2001). Антиоксидантну активність
вивчаємих препаратів досліджували в концентрації від 1,25 до 20,0
мкмоль/100 мл.

Біохімічні дослідження проводили в сироватці крові, біоптатах ясен,
альвеолярній та стегновій кістках. Активність кислої (КФ) та лужної
фосфатази (ЛФ) визначали за методом Левицького А.П. та співавт. (1973),
загальну протеолітичну активність (ЗПА) визначали казеїнолітичним
методом Барабаша Р.Д., Левицького А.П. (1973), активність еластази за
методом Visser L., Blauf E.R., (1972), вміст інгібітора трипсину (ІТ) за
методом Левицького А.П. (1973), вміст кальцію визначали титрометричним
методом із застосуванням мурексиду, вміст фосфору за методом з
утворенням фосфорномолібденової кислоти, вміст магнію за реакцією з
титановим жовтим (Меньшиков В.В., 1987). Вміст малонового діальдегіду
визначали (МДА), по реакції з тіобарбітуровою кислотою (Стальная И.Д.,
Гаришвили Т.Г., 1977), вміст гідроперекисів ліпідів (ГПЛ) за методом
Гаврилова В.Б., Мішкорудної М.І. (1983). Активність каталази визначали
за методом Королюка М.А., Іванової Л.І. (1988), активність
супероксиддисмутази (СОД) за методом Чевари С., Чаба И. (1985),
активність глутатіонредуктази (ГР) за методом Путилина Ф.Е., (1982),
активність глутатіонпероксидази (ГП) за методом Пахомової В.О. (1982).
Визначення ефективної антиоксидантної дози ЕДmin і ЕД50 проводили за
методом Лакіна Г.Ф. (1990). Оцінку ступеня атрофії альвеолярного
відростка щелеп проводили методом біометрії шляхом визначення лінійних
розмірів оголення коренів молярів (Ніколаєва А.В., 1965) за допомогою
бінокулярної лупи МБС – 1. Мінеральну щільність стегнової кістки
визначали за методом Леонтьєва В.К. (1976). Фрагменти тканин внутрішніх
органів тварин фіксували у 10 % нейтральному формаліні і занурювали в
парафін. Препарати готували із застосуванням традиційних методів
гістології (Меркулов Г.А., 1969). Зрізи забарвлювали гематоксилином і
еозином, мікроскопію проводили при збільшенні х 250. Всі отримані
результати оброблялися методами математичної статистики з використанням
t – критерію Ст’юдента на персональному комп’ютері ІВМ РС.

Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження
фармакодинамічних ефектів ЕКСО полягало у вивченні антиоксидантних,
остеотропних і естрогенних властивостей після перорального введення
препарату 39-денним щурам-самкам у дозах 150, 300, 500 і 700 мг/кг
впродовж 3, 8, 13, 23, 33, 43, 53 діб.

При вивченні рівня ПОЛ і активності ферментів АОС (каталази і СОД) у
сироватці крові інтактних щурів встановлено, що ці показники у тварин у
віці від 39 до 90 діб істотно не змінюються. При цьому в яснах щурів,
починаючи з 2,5-місячного віку і старше, вірогідно зростає рівень МДА
(р ізофлавони (ЕКСО) >
кверцетин.

В експерименті in vivo вивчали, зміни в системі ПОЛ – АОС, що
відбуваються під впливом перорального введення як препарату ЕКСО, так і
його ізофлавонів геністеїну і дайдзеїну. Проведені дослідження показали,
що геністеїн найбільш ефективно знижує рівень МДА як у сироватці крові,
так і тканинах ясен (на 15 добу).

Дайдзеїн зменшує концентрацію МДА в сироватці крові тільки через
30 діб уведення (р”, . 4 Z ? ? ¬ I 0 ^ E I I oe \. 2 4 Z I ?o±T?1/4?a?ae?e?e?i?i???o?o?oe?o?aaaaaaaAaaaaaaaaaaaa O O >o??»ться (р дайдзеїн > ЕКСО. Оскільки з таблетками ЕКСО тварини одержували
однакову кількість геністеїну й дайдзеїну (по 0,3 мг/кг маси), то слід
зробити висновок, що антиоксидантні властивості ЕКСО пов’язані, перш за
все, з наявністю геністеїну і меншою мірою – дайдзеїну.

Порівняльне вивчення пародонтопротекторних властивостей ЕКСО і гранул
кверцетину показало, що обидва препарати сприяють вірогідному зниженню
ступеня атрофії альвеолярного відростка нижніх щелеп щурів від 28,2±0,5
% до 24,8±0,4 % і 25,3±0,5 %, відповідно. Таким чином, препарат ЕКСО
стимулює процеси мінералізації в альвеолярній кістці і не поступається
гранульованому кверцетину, хоча вміст біофлавоноїду в останньому в 16
разів перевищує вміст ізофлавонів в ЕКСО.

Вивчення лікувально-профілактичної ефективності ЕКСО проводили в умовах
експериментального моделювання пародонтиту у щурів, що оцінювали на
підставі даних клінічного огляду порожнини рота щурів, біохімічних і
морфометричних досліджень. Як препарат порівняння використовували
гранули кверцетину.

Результати клінічного огляду порожнини рота щурів показали, що до
70-80-ої доби утримання тварин на дієті м’якої консистенції з високим
рівнем вуглеводів у 100 % тварин клінічна картина виявилася аналогічною
генералізованому пародонтиту середнього ступеня у людини (набряклість,
кровоточивість маргінального краю ясен).

Відтворення пародонтиту призводить до збільшення вмісту МДА –
у

сироватці крові щурів з 1,66±0,04 до 1,85±0,07 мкмоль/л (рдайдзеин>ЕКСО.

Сравнительное изучение антиоксидантных и пародонтопротекторных свойств
ЕКСО и гранул кверцетина показало, что ЕКСО проявляет более выраженную
антиоксидантную активность, определяемую по степени снижения уровня МДА
и повышению активности СОД и каталазы в сыворотке крови и тканях десны.
ЕКСО и гранулы кверцетина также достоверно снижают степень атрофии
альвеолярного отростка нижней челюсти, что свидетельствует о наличии
пародонтопротекторных эффектов изученных препаратов с определенным
преимуществом ЕКСО в 1,2 раза.

На модели пародонтита у крыс показана высокая лечебно-профилактическая
эффективность препарата ЕКСО, обусловленная антиоксидантным действием
(снижение в сыворотке и десне содержания МДА и рост активности каталазы,
СОД, глутатионредуктазы), противовоспалительным влиянием (снижение в
сыворотке и десне общей протеолитической активности, активности щелочной
и кислой фосфатаз, эластазы) и остеотропным эффектом (снижение степени
атрофии кости альвеолярного отростка на 21 %, увеличение плотности
бедренной кости на 20,7 % и увеличение содержания кальция и фосфата в
костной ткани в 1,3 раза). Результаты проведенного исследования служат
экспериментальным обоснованием для внедрения препарата ЕКСО в
стоматологическую практику с целью профилактики и лечения воспалительных
и дистрофически-воспалительных заболеваний пародонта.

Ключевые слова: препарат ЕКСО, фармакологические свойства,
экспериментальный пародонтит.

ANNOTATION

Rozsakhanova L.M. Therapeutic and prophylactic effect of the preparation
EKSO under experimental periodontitis. – Manuscript.

Thesis for scientific degree of the kandidat of biological sciences in
specialty 14.03.05 – pharmacology. – The Institute of Dentistry of AMS
of Ukraine, Odessa, 2005.

In the dissertation the theoretical substantiation and new decision of a
urgent scientific task directed on rising to efficiency treatment and
prophylaxis of inflammatory and dystrophic-inflammatory diseases of
periodontum with the help of a preparation of soya isoflavones – EKSO is
submitted. Carried out the toxical research of ЕКSО in acute, subacute
and chronic introduction testifies to absence of negative influence of a
preparation on the vital bodies of three kinds of animals. The
antiradical activity EKSO is investigated under conditions in vitro,
where is shown, that EKSO authentically exceeds the appropriate activity
of a preparation of comparison of Quercetinum. Thus in conditions in
vivo behind ability to stimulate antioxidant system in Serum of a blood
and rat gingiva tissues ЕКSО Quercetinum considerably prevails, but
concedes before synthetic isoflavones – genistein and daidsein. The
study of pharmacological effects ЕКSО has shown, that the given
preparation owns expressed antioxidant, osteotropic, estrogenic action.
Thus of osteotropic and antioxidant property exceed estrogenic effects
of a preparation. On model experimental periodontites at rat fixed
expressed periodontoprotectical action ЕКSО, that is caused by
antioxidant, membranostabilizing, antiinflammatory and osteotropic
properties. On the basis of definition of priority mechanisms of
periodontoprotectical action of a preparation ЕКSО its ability maximum
make correction different parts of a pathogeny experimental
periodontites fixed which is more expressive, than at preparations of
comparison of Quercetinum, that causes expediency of its preventive and
medical application at the given pathology.

Key words: preparation “EKSO”, pharmacology properties, experimental
periodontitis.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020