.

Клініко-гемодинамічні та метаболічні ефекти моксонідину у хворих на метаболічний синдром Х (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
103 2458
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Радченко Ольга Вікторівна

УДК 616.12-008.331.1-008.9-07-085.225

Клініко-гемодинамічні та метаболічні ефекти моксонідину у хворих на
метаболічний синдром Х

14.01.11 – кардіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Запоріжжя – 2005Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Целуйко Віра Йосипівна

Харківська медична академія післядипломної освіти

МОЗ України, завідувач кафедри кардіології та

функціональної діагностики.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Фуштей Іван Михайлович

Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач
кафедри терапії, клінічної

фармакології та ендокринології.

доктор медичних наук, професор,

Коваль Олена Акіндинівна

Дніпропетровська державна медична академія

МОЗ України, професор кафедри госпітальної терапії 2

Провідна установа: Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН

України, відділ симптоматичних гіпертензій, м. Київ.

Захист відбудеться 11.05.2005р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02 у Запорізькому державному
медичному університеті (69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 26).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного
медичного університету (69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 26).

Автореферат розісланий 09.04.2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02,

доктор медичних наук, професор Волошин М.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Згідно з сучасними уявленнями, пусковим фактором
розвитку МСХ є ожиріння, яке виникає за наявності спадкової схильності
та дії факторів зовнішнього середовища, й обумовлює розвиток
інсулінорезистентності, гіперінсулінемії, дисліпопротеїдемії і, як
наслідок цього, порушення толерантності до глюкози або
інсулінонезалежний цукровий діабет [Reaven 1988; N. Kaplan, 1989].
Зазначені патологічні процеси є факторами ризику атеросклерозу,
вірогідність розвитку якого при поєднанні декількох з них зростає в
багато разів та прискорює розвиток серцево-судинних захворювань, значно
підвищує сумарний ризик [S. Haffner, S. Lehto 1998; P.H. Stone, J.E.
Muller 1989; M .Epstein, J.R. Sowers 1992].

Дослідження останніх років свідчать, що особливістю гіпертензивного
серця у хворих на МСХ є значно виражена гіпертрофія лівого шлуночка,
неадекватна рівню артеріального тиску (АТ), що сприяє порушенню його
діастолічної функції [В.А. Діденко, Д.В. Сімонов 1999].

У доступній літературі залишаються недостатньо висвітленими питання
ймовірного зв’язку між ступенем вираженості порушення діастолічної
функції лівого шлуночка (ДФЛШ) та тяжкістю клінічного перебігу,
активністю ренін-ангіотензинової системи (РАС), порушенням вуглеводного
та ліпідного обмінів, показниками амбулаторного добового моніторування
АТ (ДМАТ) у хворих на метаболічний синдром Х.

В дослідженнях доведено, що зниження варіабельності серцевого ритму у
хворих на діабет є предиктором високого ризику смерті [D. Singer еt al.,
1995; M.S. Bosner et al., 1995; A.I. Camm et al., 1995]. В деяких
дослідженнях виявлено, що показники стандартної девіації RR-інтервалів;
TP, HF і LF були значно нижчими в групі хворих із синдромом
резистентності до інсуліну порівняно з групою без синдрому
інсулінорезистентності і нормотоніками [S.M. Pikkujamsa, H.V. Huikuri et
al. 1998, N. Takahashi, M. Nakagawa et al. 2001]. Тому є актуальним
вивчення показників варіабельності серцевого ритму у хворих на
метаболічний синдром.

Мало висвітлені питання впливу РАС, зокрема ангіотензинперетворюючого
ферменту (АПФ), на клінічний перебіг метаболічного синдрому, особливості
добового профілю АТ та діастолічну функцію лівого шлуночка.

Наявність АГ у хворих на МСХ обумовлює необхідність призначення
антигіпертензивної терапії, яка повинна забезпечити не тільки корекцію
АТ, але й сприяти поліпшенню вуглеводного та ліпідного обмінів.
Призначення моксонідину – препарату центральної дії, агоніста
імідазолінових рецепторів є обґрунтованим у хворих на метаболічний
синдром Х, оскільки він впливає на патогенетичну ланку розвитку, а саме
– знижує інсулінорезистентність та поліпшує чутливість периферичних
тканин до інсуліну [H. Lithel. 1998], має позитивний або нейтральний
вплив на показники ліпідного спектра [M.S. Elisaf, C. Petris et al.
1999].

Заслуговує уваги вивчення ефективності терапії моксонідином, як у
вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними
препаратами у хворих на метаболічний синдром Х за результатами
клінічного перебігу, даних ДМАТ, а також вивчення можливого впливу на
активність РАС, діастолічну функцію лівого шлуночка.

Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри кардіології та
функціональної діагностики Харківської медичної академії післядипломної
освіти “Вплив поліморфізму гена АПФ на клініко-гемодинамічні особливості
артеріальної гіпертензії та ефективність терапії” [№ державної
реєстрації 0103U004133]. Автором проведена порівняльна оцінка показників
варіабельності серцевого ритму в хворих на МСХ та у хворих на
есенціальну гіпертонію і здорових осіб; проаналізований стан
діастолічної функціїї лівого шлуночка у хворих на МСХ та виявлені
фактори, які впливають на неї.

Мета і завдання дослідження. Оптимізація лікування хворих із
метаболічним синдромом Х на підставі вивчення впливу моксонідину, як у
монотерапії, так і в комбінаціях з бетаксололом та індапамідом на
клініко-гемодинамічні та метаболічні показники, варіабельність серцевого
ритму, активність ангіотензинперетворюючого ферменту, агрегацію
тромбоцитів, діастолічну функцію лівого шлуночка.

Завдання дослідження:

Вивчити показники варіабельності ритму серця та їхню динаміку під
впливом терапії моксонідіном у хворих на метаболічний синдром Х.

Вивчити показники діастолічної функції лівого шлуночка у хворих на
метаболічний синдром Х.

Проаналізувати взаємозв’язок між діастолічною функцією лівого шлуночка
та клінічним перебігом, порушенням вуглеводного та ліпідного обмінів,
даними добового моніторування артеріального тиску у хворих на
метаболічний синдром Х.

Визначити зв’язок між станом РАС (за активністю
ангіотензинперетворюючого ферменту) та клініко-гемодинамічними,
метаболічними показниками, даними добового моніторування АТ, показниками
діастолічної функції лівого шлуночка у пацієнтів із метаболічним
синдромом Х.

Вивчити вплив моксонідину, а також комбінованої терапії з включенням
моксонідину, при МСХ на підставі аналізу клінічного перебігу, динаміки
АТ (за даними добового моніторування АТ), показників вуглеводного та
ліпідного обмінів, активності АПФ, агрегації тромбоцитів.

Об’єкт дослідження – пацієнти з метаболічним синдромом Х.

Предмет дослідження – діастолічна функція ЛШ, варіабельність ритму
серця, показники добового моніторування АТ, рівень імунореактивного
інсуліну (ІРІ), показники ліпідного і вуглеводного обмінів, ступінь
активності АПФ, аденозиндифосфат (АДФ)- та адреналін-індукована
агрегація тромбоцитів; обґрунтування застосування антигіпертензивної
терапії – агоніста імідазолінових рецепторів I1 моксонідину та його
комбінацій з бета-блокатором бетаксололом та діуретиком індапамідом –
при МСХ.

Методи дослідження – загально клінічні – аналіз скарг, даних анамнезу
та об’єктивного обстеження хворих, антропометричні – вимірювання зросту,
маси тіла, об’єму талії (ОТ), об’єму стегон (ОС), з подальшим
розрахунком індексу маси тіла (ІМТ), відношення ОТ/ОС; інструментальні –
аналіз даних електрокардіограми (ЕКГ), ехокардіографії (ЕхоКГ), ДМАТ та
добового моніторування ЕКГ, допплерехокардіографії (допплер-ЕхоКГ);
лабораторні – визначення рівня глюкози, агрегації тромбоцитів під
впливом індукторів агрегації (АДФ, адреналін); біохімічні –
ферментативне визначення показників ліпідного обміну, визначення рівня
імунореактивного інсуліну імуноферментним методом, оцінка активності АПФ
за даними спектрофотометрії.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що у хворих на МСХ
спостерігається значніше порушення ВРС порівнянно з хворими на
есенціальну АГ та здоровими особами, про що свідчить зниження часових
показників (SDNN, HRVti за добу та HRVti в денний період). Встановлено
зниження загальної потужності (ТР) спектра ВРС, падіння потужності LF
(низькочастотної) та HF (високочастотної) складових у хворих на МСХ та у
хворих на ессенціальну АГ у порівнянні із здоровими, причому зниження
потужності LF-компоненти у хворих на МСХ є найбільш вираженим.
Незважаючи на це, відношення LF/HF в денний та нічний періоди як при
МСХ, так і при ессенціальній АГ (ЕАГ) є вищим, ніж у здорових осіб.

У хворих з МСХ в 85 % випадків були виявлені порушення діастолічної
функції, переважно (71%) за гіпертрофічним типом, при цьому встановлено,
що ступінь вираженості діастолічної дисфункції залежить від наявності
гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), рівня АТ та від ступеня компенсації
інсулінорезистентностії. Встановлений вірогідний зв’язок між
показниками, що характеризують перебіг артеріальної гіпертензії (ступінь
АГ, показники добового моніторування АТ: варіабельність АТ, індекс часу
і площі, добовий індекс) та ступенем порушення діастолічної функції.
Більш значна діастолічна дисфункція спостерігалася у хворих з високим
ступенем АГ, підвищеною варіабельністю АТ в денний час, високим рівнем
індексів площі й часу та недостатнім зниженням АТ вночі.

Наявність інсулінорезистентності (ІР), про яку свідчить гіперінсулінемія
(ГІ), навіть без порушення рівня глікемії, супроводжується підвищенням
активності АПФ, при цьому рівень активності зростає відповідно до
прогресування порушень вуглеводного обміну.

Встановлена залежність між показниками діастолічної функції ЛШ та рівнем
активності АПФ, яка підвищується по мірі збільшення ступеня діастолічної
дисфункції.

Визначено сприятливий вплив агоніста I1-імідазолінових рецепторів
моксонідину та його комбінацій з бетаксололом та індапамідом на
клініко-гемодинамічні та метаболічні показники.

Практичне значення одержаних результатів.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що терапія
моксонідином та його комбінаціями з бетаксололом та індапамідом сприяє
корекції артеріальної гіпертензії з нормалізуючим впливом на добовий
профіль, варіабельність АТ, показники “навантаження міокарда тиском”,
встановлений вірогідний позитивний вплив на діастолічну дисфункцію
лівого шлуночка, деякі показники ліпідного обміну. Всі схеми терапії
призводили до зниження рівня глюкози в крові і підвищення індексу
чутливості до інсуліну, зниження підвищеної активності АПФ. Під впливом
моксонідину в монотерапії, і в комбінації з бетаксололом встановлене
вірогідне зниження АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів.

Моксонідин сприяє підвищенню ВРС, має коригуючий вплив на автономний
дисбаланс вегетативної нервової системи. Вибір оптимальної схеми
лікування повинен визначатися вихідними показниками інструментальних та
біохімічних методів дослідження.

Результати проведеного дослідження впроваджені в практику роботи
кардіологічних та терапевтичних відділень Харківської міської клінічної
лікарні №8, Полтавської міської клінічної лікарні №2 та міської
клінічної лікарні №5, а також в навчальний процес на кафедрі кардіології
та функціональної діагностики Харківської медичної академії
післядипломної освіти.

Особистий внесок дисертанта. Автор самостійно провела патентний пошук,
аналіз даних наукової літератури з проблеми, що вивчається, склала та
виконала програму дослідження. Самостійно проводила підбір тематичних
хворих, їх детальне обстеження, лікування та динамічне спостереження за
станом їхнього здоров’я. Самостійно оволоділа методами добового
моніторування АТ (ДМАТ) та добового моніторування ЕКГ, брала участь у
вивченні особливостей структурно-функціонального стану ЛШ та
допплерівському дослідженні внутрішньосерцевої гемодинаміки, брала
участь у імуноферментному визначенні рівня інсуліну в сироватці крові,
вивченні показників ліпідного та вуглеводного обмінів, агрегації
тромбоцитів. Проводила аналіз одержаних даних, їх статистичну обробку,
підготувала наукові результати до публікації.

Апробація результатів. Матеріали дисертації докладалися та
обговорювалися на науково-практичній конференції: “Атеросклероз та
атеротромбоз: патогенез, клініка, лікування” Інституту терапії АМН
України (м. Харків, 2003 р.) та на науково-практичній конференції:
“Профілактика і лікування артеріальної гіпертензії в Україні ” (м. Київ,
2004 р.). Апробація дисертаційної роботи відбулася на розширеному
засіданні кафедри кардіології та функціональної діагностики ХМАПО 30
червня 2004 р.

Публікації. За матеріалами роботи опубліковано 7 робіт (2 – без
співавторів), із них 5 наукових праць у виданнях, внесених до переліку
ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 188 сторінках
машинописного тексту, ілюстрована 37 таблицями і 3 рисунками,
складається зі вступу, огляду літератури, характеристики матеріалу та
методів дослідження, 5 розділів власних досліджень, заключної частини, а
також висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел,
що містить роботи, з яких написано 85 кирилицею, та 210 латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. Всього обстежено
111 хворих. З них до основної групи ввійшло 86 хворих на метаболічний
синдром Х у віці від 24 до 70 років (середній вік 53,20 ± 1,59), із них
58 чоловіків та 28 жінок. До контрольної групи ввійшло 25 хворих на
есенціальну артеріальну гіпертензію (ЕАГ), з ожирінням, без синдрому
інсулінорезистентності. Групи були порівняні за віком, статевим
розподілом, середніми значеннями АТ, тривалістю захворювання на АГ.

У дослідження не включали хворих з ФВ 130/80 мм.рт.ст., у хворих контрольної групи, якщо АТ
перевищував 140/90 мм.рт.ст.

У порівнянні з контрольною групою, в осіб із МСХ визначається вірогідне
підвищення рівня інсуліну, глюкози в крові, активності АПФ, ЗХС та ТГ
(табл.).

? – ступінь ожиріння (ІМТ 25-29,9 кг/м2) мав місце у 8 (9%) пацієнтів з
МСХ, ?? – ступінь – 30-34,9 кг/м2 – у 48 (56%), 35-40 кг/м2 – у 21 (24%)
хворого (всього 69), III ступінь (більше 40) – у 9 (11%). У контрольній
групі осіб з ожирінням I ступеня було 16 (64%) чоловік, II ступеня – 9
(36%) чоловік.

Таблиця

Основні характеристики хворих на МСХ та на ЕАГ (M ± m)

Основні характеристики хворих МСХ, n=86 ЕАГ, n=25

Стать (ч/ж) 58/28 17/8

Вік, роки 53,2 ± 1,59 52,1 ± 1,6

Тривалість захворювання АГ 11,6 ± 1,2 10,5 ± 1,3

САТ сер., мм рт.ст. 157,7 ± 1,9 152,5 ± 3,0

ДАТ сер., мм рт.ст. 89,7 ± 2,3 86,5 ± 2,1

Глюкоза крові, ммоль/л 6,2 ± 0,21 4,2 ± 0,2***

Інсулін крові, мкОд/мл 24,1 ± 1,5 10,4 ± 0,47***

Загальний холестерин (ЗХС), ммоль/л 6,1 ± 0,2 5,0 ± 0,3**

Тригліцериди (ТГ), ммоль/л 2,5 ± 0,1 1,5 ± 0,09***

ХС ЛПВЩ, ммоль/л 1,03 ± 0,04 1,3 ± 0,03

Активність АПФ, мкмоль*хв1Чл-1 38,2 ± 1,8 27,6 ± 1,2**

ОТ/ОС 0,98 ± 0,02 0,90 ± 0,01

ІМТ, кг/м2 34,5 ± 0,7 30,5 ± 1,1

Примітка: ** р >rr

?

U

$

0

2

O

U

(

?\

°

O

?rO6

r

U

@

O

@

O

p

O

X

O

°

O

O

O

@

O

ph

phFу інсулінорезистентних осіб з нормальним рівнем глюкози натще та
після цукрового навантаження. Між хворими з наявністю ПТГ і
верифікованим ІНЦД вірогідних відмінностей в показниках ТМК
гіпертрофічного типу виявлено не було. Отримані результати свідчать на
користь того, що у осіб із МСХ ступінь вираженості порушень діастолічної
функції пов’язаний з рівнем глікемії і залежить від компенсаторних
функціональних можливостей підшлункової залози в умовах
інсулінорезистентності.

При вивченні стану РАС (по рівню активності АПФ) визначено, що у
пацієнтів із МСХ (38,7 ± 2,2), є вірогідно більш висока активність АПФ в
порівнянні з хворими на ЕАГ (27,6 ± 1,2), р 0,05). При застосуванні комбінації моксонідину і бетаксололу STD
САТден. знизилося на 22 % (р0,05);
моксонідину та індапаміду STD САТен. знизилося на 11% (р0,05).

В третій групі вірогідно збільшилося відношення Е/А на 16% (р0,05).
Більш виражене зниження ступеня адреналін-індукованої агрегації
відбулося у 2-й групі (20,3%, р0,05) групами.

Таким чином, результати дослідження свідчать про позитивний вплив
препарату як в монотерапії, так і в комбінаціях з бетаксололом та
індапамідом на клініко-гемодинамічні та метаболічні показники у хворих
на МСХ та задовільну його переносність.

ВИСНОВКИ

У дослідженні вирішене конкретне наукове завдання щодо оцінки
ефективності моксонідину (як у монотерапії, так і в комбінаціях з
бетаксололом або індапамідом) у хворих на МСХ. Призначення даної терапії
у цієї групи пацієнтів забезпечує не тільки зниження АТ, але й збільшує
ВРС, покращує діастолічну функцію, метаболічні показники. Вибір
оптимальної схеми лікування слід визначати на підставі вихідних
показників інструментальних та біохімічних методів дослідження.

Встановлено, що у хворих на МСХ (SDNNдоб. 129,38 ± 3,92; SDNNден.
117,84± 2,0) визначаються вірогідно більш виражені порушення ВРС
порівнянно з хворими на ЕАГ (SDNNдоб. 138,0± 2,55; SDNNден. 126,77±
6,55) і здоровими особами (SDNNдоб. 143,88± 6,35; SDNNден. 129,11±
7,56), про що свідчить більш низька ВРС в денний період та за добу.
Встановлено вірогідне зниження загальної потужності (ТР) спектра ВРС,
падіння потужності LF (низькочастотної) і HF (високочастотної) складових
у хворих на МСХ (ТРдоб. 2475,04 ± 225,18; LFдоб. 552,92 ±67,85, HFдоб.
281,88 ±71,53) і при ЕАГ (ТРдоб. 3257,44 ± 167,37; LFдоб. 765,33 ±
46,58, HFдоб. 272,66 ±76,77) порівнянно зі здоровими (ТРдоб. 4917,22 ±
719,84; LFдоб. 1191,78 ± 218,01, HFдоб. 580,88 ±102,23), причому,
зниження потужності LF- компоненти у хворих на МСХ було самим значним за
всі періоди, відношення LF/HF в денний і нічний періоди як при МСХ, так
і при ЕАГ вищим, ніж у здорових осіб.

У хворих на МСХ зі збереженою систолічною функцією в 85 % випадків
виявляються порушення діастолічної функції, переважно (71%) за
гіпертрофічним типом. При цьому ступінь вираженості діастолічної
дисфункції залежить від наявності ГЛШ, цифр АТ, пов’язаний з рівнем
глікемії і залежить від компенсаторних функціональних можливостей
підшлункової залози в умовах інсулінорезистентності.

Встановлений вірогідний зв’язок між показниками, що характеризують
перебіг АГ (ступінь АГ, показники ДМАТ: варіабельність АТ, індекс часу і
площі, добовий індекс), і ступенем порушення діастолічної функції. Більш
значна діастолічна дисфункція у хворих на МСХ асоціюється з високим
ступенем АГ, підвищеною варіабельністю АТ в денний час, високим рівнем
індексів площі і часу та недостатнім зниженням АТ вночі. Порушення
параметрів ліпідного обміну у вигляді підвищення рівня загального ХС,
корелює з погіршенням діастолічної функції.

У хворих на МСХ виявлена більш висока активність АПФ порівнянно з
особами із ЕАГ. Найвищий рівень активності АПФ при МСХ асоціюється з
тяжким ступенем підвищення АТ, концентричним типом ГЛШ, більш високою
стадією серцевої недостатності. Виявлена залежність між метаболічними
порушеннями і активністю АПФ, про що свідчить взаємозв’язок між рівнями
ЗХС, ТГ, глюкозою – з одного боку, і активністю АПФ – з іншого.
Наявність гіперінсулінемії навіть без порушення рівня глікемії
супроводжується підвищенням активності АПФ, при цьому рівень активності
зростає із прогресуванням порушень вуглеводного обміну. Існує зв’язок
між активністю АПФ та станом ДФЛШ – визначається підвищення активності
АПФ зі зростанням ступеня діастолічної дисфункції.

Моксонідин, як у монотерапії, так і в комбінаціях з бетаксололом та з
індапамідом сприяє вірогідному зниженню АТ, поліпшенню діастолічних
показників ЛШ. Всі схеми терапії позитивно впливали на підвищену
варіабельність САТ, але комбінація моксонідину і бетаксололу найбільш
ефективно впливала на підвищену денну варіабельність САТ, а комбінація з
індапамідом – нічну варіабельність САТ. Моксонідин сприяв підвищенню
ВРС, мав коригувальний вплив на автономний дисбаланс вегетативної
нервової системи.

Всі вивчені схеми лікування сприяли зниженню підвищеної активності АПФ
(у 1-й групі – на 23,2%, у 2-й – на 24,6%, у 3-й – на 20,1%).
Моксонідин, як у монотерапії (на 23,7%), так і в комбінації з
бетаксололом (на 18,2%) сприяв вірогідному зниженню АДФ-індукованої
агрегації тромбоцитів.

Проведена терапія сприяла поліпшенню показників ліпідного і вуглеводного
обмінів у хворих на МСХ: зниженню загального ХС на 11,2% та рівня ТГ на
24% – при застосуванні комбінації моксонідину і бетаксололу, зниженню
рівня ЛПНЩ на 21,4% при застосуванні моксонідину з індапамідом. При всіх
схемах терапії спостерігалося зниження рівня глюкози (у 1-й – на 11,8%,
у 2-й – на 22,7%, у 3-й – на 15,6%) та інсуліну натще (у 1-й – на 21,5%,
у 2-й – на 25,5, у 3-й на 21,3%), підвищення чутливості тканин до
інсуліну.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У схеми обстеження хворих доцільно включати визначення ВРС, і при виборі
терапії віддавати перевагу препаратам, які сприяють збільшенню ВРС.

Необхідно враховувати початкову варіабельність АТ: хворим, у яких
переважає висока варіабельність АТ в денний час, при виборі терапії
треба надавати перевагу комбінації моксонідину та бетаксололу, тоді як
при підвищенні варіабельності АТ в нічний час – моксонідину та
індапаміду.

Корекція невиражених порушень вуглеводного обміну може забезпечуватися
використанням антигіпертензивних препаратів (моксонідин), які мають
позитивний вплив на рівень глікемії, завдяки підвищенню чутливості
тканин до інсуліну.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Радченко О.В. Диастолическая функция левого желудочка у больных с
метаболическим синдромом Х при антигипертензивной терапии // Проблеми
медичної науки та освіти.-2004.- №4.- С. 71-77.

Радченко О.В., Целуйко В.Й., Ляшенко А.В. Вариабельность сердечного
ритма у больных с метаболическим синдромом Х// Експерементальна і
клінічна медицина.- 2004.- №1.- С.118 – 121. (Автор самостійно провела
підбір, клінічне обстеження та лікування хворих, статистичне опрацювання
результатів, сформулювала висновки).

Целуйко О.В., Радченко О.В. Эффективность антигипертензивной терапии у
больных с метаболическим синдромом Х // Міжнародний медичний
журнал.-2004.-Т. 10.-№4.-С. 6-11. (Дисертант забезпечувала підбір,
клінічне обстеження та лікування хворих, статистичну обробку отриманих
даних, брала участь в обговоренні результатів та формулюванні
висновків).

Целуйко В.Й., Радченко О.В. Активность ангиотензинпревращающего
фермента у больных с метаболическим синдромом Х // Укр. кардіол. журн.
-2005.-№2. –С.25-30. (Дисертант забезпечувала підбір, клінічне
обстеження та лікування хворих, статистичну обробку отриманих даних,
формулювала висновки).

Целуйко В.Й., Радченко О.В., Киношенко К.Ю. Диастолическая функция
левого желудочка у больных с метаболическим синдромом Х // Укр. кардіол.
журн.- 2004.- № 3.-С.30-33. (Дисертант проводила підбір, клінічне
обстеження та лікування хворих, статистичну обробку отриманих даних,
брала участь в обговоренні результатів та формулюванні висновків).

Радченко О.В. Антигипертензивная эффективность моксонидина и его
комбинаций у больных с метаболическим синдромом Х // Матеріали
Української науково-практичної конференції “Профілактика і лікування
артеріальної гіпертензії в Україні”.- м. Київ.- 2004.-С. 121. (Автор
забезпечувала підбір, клінічне обстеження та лікування хворих,
статистичне опрацювання отриманих даних, аналізувала результати та
формулювала висновки).

Радченко О.В., Ляшенко А.В. Вариабельность сердечного ритма у больных с
метаболическим синдромом Х // Матеріали науково – практичної конференції
“Атеросклероз та атеротромбоз: патогегнез, клініка, лікування “.- м.
Харків, 2003.- С. 36.

АНОТАЦІЯ

Радченко О.В. Клініко-гемодинамічні та метаболічні ефекти моксонідину у
хворих на метаболічний синдром Х.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук зі
спеціальності 14.01.11 – кардіологія.- Запорізький державний медичний
університет МОЗ України, Запоріжжя, 2005.

Дисертація присвячена вивченню діастолічної функції ЛШ, варіабельності
серцевого ритму (ВРС), активності РАС та оцінці впливу моксонідину як у
монотерапії, так і в комбінаціях з бетаксололом та індапамідом на
клініко-гемодинамічні та метаболічні показники у хворих на МСХ.

Встановлено, що у хворих на МСХ значно знижена ВРС в порівнянні з
пацієнтами з ЕАГ та здоровими особами, також відмічається падіння
загальної потужності спектру, високочастотної та низькочастотної
компоненти, з відхиленням симпатовагального балансу вбік домінування
симпатичної ланки ВНС.

У 85% хворих на МСХ виявлено порушення ДФЛШ, переважно 71% за
гіпертрофічним типом. При цьому порушенні виявлена залежність між
ступенем діастолічної дисфункції та наявністю ГЛШ, підвищенням АТ та
його варіабельності, рівня глікемії, компенсаційних функціональних
можливостей підшлункової залози в умовах інсулінорезистентності.

Виявлено підвищення активності АПФ зі збільшенням ступеня діастолічної
дисфункції.

Доведена ефективність всіх схем терапії, з перевагою антигіпертензивної
дії комбінованої терапії. Проведена терапія позитивно впливала на
вуглеводний та деякі показники ліпідного обміну, активність АПФ.
Доведений позитивний вплив моксонідина в монотерапії та в комбінації з
бетаксололом на агрегаційні властивості тромбоцитів.

Ключові слова: метаболічний синдром Х, моксонідин, бетаксолол,
індапамід, добове моніторування АТ, варіабельність серцевого ритму,
діастолічна функція, ангіотензинперетворюючий фермент, тромбоцити.

АНОТАЦИЯ

Радченко О.В. Клинико-гемодинамические и метаболические эффекты
моксонидина у больных с метаболическим синдромом Х.- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.11 – кардиология.- Запорожский государственный
медицинский университет МОЗ Украины, Запорожье, 2005.

Диссертация посвящена оптимизации лечения больных с МСХ на основании
использования моксонидина в комбинациях с бетаксололом и индапамидом, а
также изучению показателей вариабельности ритма сердца, диастолической
функции ЛЖ, активности АПФ.

Обследовано 86 пациентов с МСХ, 25 лиц с ЭАГ ожирением без синдрома
инсулинорезистентности и метаболических нарушений (контрольная группа) и
15 здоровых лиц. В схему обследования больных включалось проведение
суточного мониторирования АД и ЭКГ (с определением показателей ВРС),
допплер-ЭхоКГ, определение активности АПФ, показателей липидного
(холестерин и его фракции), углеводного обменов (глюкоза,
иммунореактивный инсулин), агрегационных свойств тромбоцитов.

Установлено, что больные с МСХ имеют более низкие показатели ВРС, чем
пациенты с ЭАГ и здоровые лица. У лиц как с ЭАГ так и МСХ установлено
снижение общей мощности спектра (ТР), низкочастотного (LF, причем, при
МСХ более значительно, чем при ЭАГ) и высокочастотного (HF) компонент по
сравнению со здоровыми лицами, при этом отношение LF/ HF в группах выше,
чем у здоровых.

У больных с МСХ в 85% определяется нарушение ДФЛЖ, преимущественно 71%
по гипертрофическому типу и степень выраженности диастолической
дисфункции зависит от наличия ГЛЖ, цифр АД (его вариабельности,
суточного индекса, индексов площади и времени), уровня гликемии,
компенсаторных функциональных возможностей поджелудочной железы в
условиях инсулинорезистентности.

Выявлено, что активность АПФ повышается по мере увеличения степени
диастолической дисфункции.

Показано, что все исследуемые схемы терапии обеспечивают достоверное
снижение АД (более выраженное при использовании комбинированной терапии,
при этом комбинация моксонидина и бетаксолола более эффективно снижала
повышенную дневную вариабельность САД, а комбинация моксониидина и
индапамида – ночную вариабельность САД).

Моксонидин имел коррегирующее влияние на автономный дисбланс ВНС,
способствовал достоверному повышению ВРС.

Проводимая терапия оказывала достоверное снижение уровня активности АПФ,
глюкозы, инсулина крови и повышение индекса чувствительности тканей к
инсулину, но имели различное влияние на липидный обмен (моксонидин в
комбинации с бетаксололом достоверно снижал уровень общего холестерина,
ТГ, в комбинации с индапамидом – уровень ЛПНП) и показатели
тромбоцитарного звена (моксонидин в монотерапии и в комбинации с
бетаксололом достоверно снижал степень АДФ-индуцированной агрегации
тромбоцитов).

Ключевые слова: метаболический синром Х, моксонидин, бетаксолол,
индапамид, суточное мониторирование АД, вариабельность сердечного ритма,
диастолическая функция, ангиотензинпревращающий фермент, тромбоциты.

SUMMARY

Radchenko O.V. Сlinical-haemodinamical and metabolic effects of
moxonidine in the patients with metabolic-X syndrome.- Manuscript.

Dissertation for a Candidate’s of Medical Sciences degree by speciality
14.01.11 – cardiology.- Zaporozhskiy State Medical University, Ministry
of Health of Ukraine, Zaporozhye, 2005.

Dissertation is devoted to a study of left ventricular (LV) diastolic
functions, heart rate variability, renin-angiotensine system activity
and evaluation of the effects of moxonidine as a monotherapy and in
combined with betaxolol and indapamid in relation to the
clinical-haemodinamical and metabolic parameters at metabolic X –
syndrome patients.

It was established that the metabolic X – syndrome patients develop the
considerably reduсed heart rate variability as compared to the patients
with essential arterial hypertension and to the healthy persons. It was
also revealеd the decrease of the spectrum total power, high-frequency
and low- frequency components, with deviated sympathetic-vagal balance
towards dominated sympathetic link of vegetative nervous system.

It was registered in eighty five of per cent of metabolic X – syndrome
patients the LV diastolic function disorder, mainly 71% of hypertrophyc
type. This disorder demonstrated the dependents between the diastolical
dysfunctions degree and LV hypertrophy, increased arterial blood
pressure and its variability, glycemia level, compensative functional
possibilities of pancreas in the conditions of insulin-resistance.

It was revealed the increased angiotensine converting enzyme (ACE)
activity as the diastolic dysfunction grows.

It was proved the prevalence of all medical schemes and significance of
combined therapy.

The provided therapy influenced positively on carbohydrate and some
parameters of lipid metabolism, ACE activity. It was proved the positive
effect of moxonidine monotherapy and combined with betaxolol on the
aggregation properties on thrombocytes.

Key words: metabolic-X syndrome, moxonidine, betaxolol, indapamid,
arterial pressure 24 hrs monitoring, heart rate variability, diastolic
function, angiotensine convertine enzyme, thrombocytes.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТ – артеріальний тиск

ВРС – варіабельність серцевого ритму

ГІ – гіперінсулінемія

ГЛШ – гіпертрофія лівого шлуночка

ДАТ – діастолічний артеріальний тиск

ДІ – добовий індекс

ДМАТ – добове моніторування артеріального тиску

ДФЛШ – діастолічна функція лівого шлуночка

ЕАГ – есенціальна артеріальна гіпертензія

ЕКГ – електрокардіографія

ЕхоКГ – ехокардіографія

ІМТ – індекс маси тіла

ІНЦД – інсулінонезалежний цукровий діабет

ІП – індекс площі

ІР – інсулінорезистентність

ІХС – ішемічна хвороба серця

ІЧ – індекс часу

ЛПВЩ – ліпопротеїди високої щільності

ЛПНЩ – ліпопротеїди низької щільності

ММЛШ – маса міокарда лівого шлуночка

ОС – об’єм стегон

ОТ – об’єм талії

ПТГ – порушена толерантність до глюкози

РАС – ренін-ангіотензинова система

СН – серцева недостатність

ТЗСЛШ – товщина задньої стінки лівого шлуночка

ЧСС – частота серцевих скорочень

ФК – функціональний клас

SDNN – стандартне відхилення від середньої тривалості інтервалів RR

інтервалів на всіх 5-хвилинних сегментах всього
ЕКГ-запису

HRVti – триангулярний індекс

rMSSD – квадратний корінь середніх квадратів різниці між суміжними

інтервалами RR

рNN50% – % пар сусідніх RR-інтервалів, відмінних більш, ніж на 50 мс

SDANN – стандартне відхилення середніх RR

ТР (Total Power) – загальна потужність варіаційного спектру

LF(Low Frequency) – потужність спектру в ділянці низьких частот

HF(High Frequency) – потужність спектру в ділянці високих частот

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020