.

Гігієнічна оцінка аерококів у мікробіоценозах організму людини в умовах антропогенного забруднення навколишнього середовища (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
99 3925
Скачать документ

Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України

Риженко Сергій Анатолійович

УДК 613.16:612:576.8.095:504.504

Гігієнічна оцінка аерококів у мікробіоценозах організму людини в умовах
антропогенного забруднення навколишнього середовища

14.02.01 – гігієна

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2005Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Кременчуцький
Геннадій Миколайович, Дніпропетровська державна медична академія,
завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Волощенко Олег
Гнатович,

Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України,
завідувач лабораторії

доктор медичних наук, професор Салата Ольга В’ячеславівна, Національний
медичний університет ім. О.О. Богомольця, професор кафедри

доктор медичних наук, професор Пазиніч Володимир Михайлович,
Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри

Провідна установа Харківський державний медичний університет МОЗ
України, кафедра загальної гігієни та екології

Захист відбудеться “25”березня 2005 року о “10.00” годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.604.01 Інституту гігієни та медичної
екології ім. О.М. Марзеєва АМН України за адресою: м. Київ – 94, вул.
Попудренка, 50.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту гігієни та
медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України (м. Київ, вул.
Попудренка, 50).

Автореферат розіслано ” 23 ” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Селезньов Б.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Погіршення еколого-гігієнічних умов життя людини
призводить до зниження резистентності та імунологічної реактивності, що
і визначає стан її здоров’я. Паралельно виявляються зміни і у
мікробіоценозах (Кира Е.Ф. и соавт., 1994; Миронов А.Ю. и соавт., 2001;
Ногаллер A.M. и соавт.,1984). Багатьма дослідниками установлено важливу
роль нормальної мікрофлори організму у підтримці його фізіологічного
стану, забезпеченні гомеостазу і життєдіяльності, що особливо набуває
значення за умов проживання в антропогенно забрудненому середовищі
(Бондаренко В.М. и соавт.,1998; Грачева Н.М. и соавт.,1999;
Шендеров Б.А., 1998; Nyange P.M. et al., 1999).

А.А.Воробьев і Е.А. Лыкова (1999) підкреслюють, що порушення, зокрема у
складі кишкової мікрофлори, настають задовго до клінічних симптомів і
тому можуть служити провісниками патологічного процесу. Звідси виникає
необхідність у розробці критеріїв оцінки популяцій мікробіоценозів у
різних вікових, професійних і інших груп населення з урахуванням
регіональних екологічних умов (Веккер И.Р. и соавт., 2001; Онищенко
Г.Г., 2001; Сердюк А.М. и соавт., 1997).

Вивчення взаємодії мікробіоценозів і макроорганізму, взаємозв’язку
бактеріального спектру мікрофлори і шкідливих факторів довкілля особливо
актуальні сьогодні, коли на нормальну мікрофлору людини негативно
впливають еколого-гігієнічні умови життя, харчування та інші зовнішні
фактори (Бондаренко В.М., 2003; Бабин В.Н. и соавт.,1994), серед яких на
особливу увагу заслуговують важкі метали (ВМ). Останні за своєю
поширеністю, стійкістю у навколишньому середовищі і можливістю
одночасної дії на організм людини з повітрям, питною водою та харчовими
продуктами розглядаються як пріоритетні сполуки довкілля і потребують
комплексної гігієнічної оцінки при вирішенні питань небезпеки для людини
впливу антропогенних чинників та визначенні резистентності організму до
їх дії (Білецька Е.М., 1999; Ревич Б.А., 1992; Трахтенберг И.М. и
соавт., 1994).

Зважаючи на несприятливі еколого-гігієнічні умови життєдіяльності
населення, які склалися останнім часом, відбувається пошук ефективних і
доступних засобів підвищення адаптаційних можливостей організму і
формування загальної підвищеної стійкості його до шкідливих факторів.
Звідси зростаючий інтерес медичної громадськості до захисної ролі
мікробіоценозів організму людини та засобів корекції і профілактики
дисбіозу мікробіоценозів як одного із шляхів досягнення зазначеної мети
(Поспелова В.В. и соавт., 1991; Селькова Е.П. и соавт., 1998; Лобзин
Ю.В. и соавт.,2000; Онищенко Г.Г. и соавт., 2002).

У природних популяціях між співчленами асоціацій мікроорганізмів
відбувається, як відомо, інтенсивний обмін генетичною інформацією
(Danese P.N. et al., 2000; Watnіck P., Kolter R., 2000). У цьому аспекті
патологічні зміни, що виявляються в мікробіоценозах, постають як
наслідок порушень каскадних реакцій і інформаційних процесів. Важливу
роль у цих взаєминах відіграють фізико-хімічні і біохімічні фактори і
механізми (Бабин В.Н. и соавт., 1994), що реалізуються на метаболічному,
регуляторному, внутрішньоклітинному і молекулярно-генетичному рівнях.
Звідси важливість впливу на ці рівні ксенобіотиків, у т.ч. ВМ
навколишнього середовища.

Незважаючи на встановлення регуляторної функції активних форм кисню, у
т.ч. перекису водню, на міжпопуляційному рівні у мікробіоценозах
(Олескин А.В. и соавт., 1998, 2000), стан цих процесів вивчено
недостатньо.

Таким чином, уточнення біологічної ролі аерококів, що продукують перекис
водню, їх гігієнічного значення у мікробіоценозах організму людини
дозволить обґрунтувати реабілітаційне та профілактичне застосування
пробіотиків, зокрема виготовлених на основі A. viridans, для осіб, що
знаходяться в умовах антропогенного забруднення довкілля.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною
планової наукової програми кафедри загальної гігієни Дніпропетровської
державної медичної академії “Медичне обґрунтування та впровадження
харчових пектинних препаратів для профілактики, адаптації та
реабілітації здоров’я дітей промислового регіону”
(№ держреєстрації 0102V001318); частиною планової наукової програми
кафедри мікробіології, вірусології та імунології Дніпропетровської
державної медичної академії “Біотехнологія отримання асоційованого
препарату із A. vіrіdans і B.subtіllіs, які входять у склад А-бактерину
і Субаліну, та дослідження його біологічних властивостей іn vіtro і іn
vіvo” (№ держреєстрації 0100V003058).

Мета роботи – установити гігієнічне значення аерококів у мікробіоценозах
організму людини, їх біологічну роль за умов антропогенного забруднення
навколишнього середовища та дати наукове обґрунтування реабілітаційного
та профілактичного застосування пробіотиків.

У відповідності до поставленої мети дослідження були спрямовані на
вирішення наступних завдань:

Провести комплексну гігієнічну оцінку стану антропогенного забруднення
довкілля та визначити реальне техногенне навантаження на мешканців
індустріального міста ВМ.

Визначити внесок окремих об‘єктів навколишнього середовища у формування
загального добового навантаження пріоритетних сполук (ВМ) на населення.

Здійснити біомоніторингові спостереження за вмістом ВМ у людей критичних
груп, що проживають на території міст із різним ступенем забруднення.

Визначити кількісні та якісні показники присутності аерококів, що
продукують перекис водню, у мікробіоценозах макроорганізму.

Визначити зв’язок змін у системі “мікробіоценози – макроорганізм” з
умовами антропогенного забруднення довкілля.

Вивчити біологічні властивості аерококів, що продукують перекис водню, і
їх зміни при взаємодії з ВМ.

Дослідити взаємодію аерококів із патогенною мікрофлорою, їх токсинами і
ВМ у мікробіоценозах різних екологічних ніш організму людини.

Установити вплив аерококів на імунну систему та інші показники
гомеостазу.

Розробити критерії оцінки ступеня дисбіозу кишечника людини на підставі
кількісного визначення вмісту в ньому аерококів.

Обґрунтувати доцільність застосування пробіотиків, на прикладі
А-бактерину, для корекції дисбіозів із урахуванням еколого-гігієнічних
умов проживання населення.

Об’єкт дослідження – критеріальна значущість аерококів у мікробіоценозах
макроорганізму у нормі та за умов антропогенного забруднення
навколишнього середовища.

Предмет дослідження:

забруднення довкілля;

ВМ у навколишньому середовищі (атмосферне повітря, питна вода, харчові
продукти);

біосубстрати людини (кров, волосся, сеча);

мікробіоценози;

A.vіrіdans, що продукує перекис водню.

Методи досліджень: гігієнічні – для оцінки техногенного навантаження на
населення ВМ; фізико-хімічні – (атомно-адсорбційна спектрофотометрія)
для ідентифікації ВМ в об’єктах довкілля та біосубстратах організму
людини; мікробіологічні – для визначення співчленів мікробіоценозів
макроорганізму, у т.ч. A. viridans; імунологічні – для визначення
кількісної характеристики показників імунітету під впливом ВМ та
A.viridans; біохімічні – для визначення характеру впливу аерококів на
метаболічні реакції; математико-статистичні – для оцінки вірогідності
виявлених ефектів і визначення зв’язку між станом мікробіоценозів та
антропогенним забрудненням довкілля.

Наукова новизна роботи полягає у розробці теоретичних, методичних та
практичних питань оцінки техногенного навантаження на населення сучасних
міст на основі показників біомоніторингових спостережень за екологічно
небезпечними чинниками та змін у системі “мікробіоценози-макроорганізм”.

У результаті виконання запланованих досліджень вперше в нашій країні та
країнах СНД:

дано комплексну гігієнічну оцінку стану навколишнього середовища та
визначено реальне техногенне навантаження на мешканців індустріального
міста ВМ на основі визначення змін у системі
“мікробіоценози-макроорганізм”;

показано високу чутливість та інформативність біомоніторингових
спостережень, які засвідчили, що, незважаючи на низькі концентрації ВМ в
об‘єктах довкілля, в організмі людей відбувається їх накопичення на
рівнях, значно вищих за фізіологічні норми;

одержано нові дані щодо ролі мікробіоценозів та їх співчленів у
життєдіяльності організму людини у нормі та за умов антропогенного
забруднення довкілля, а також взаємозв’язку мікробіоценозів різних
мікроекологічних ніш організму людини;

обґрунтовано гігієнічне значення та показано біологічну роль аерококів,
що продукують перекис водню, у системах „мікробіоценози – макроорганізм”
і „фактори довкілля – мікробіоценози”; висвітлено роль перекису водню як
фактора стійкості мікробіоценозів до впливу ксенобіотиків;

запропоновано новий метод оцінки у людини донозологічних змін за умов
антропогенного забруднення довкілля за вмістом аерококів у
мікробіоценозах, зокрема ротовій порожнині;

установлено зв‘язок і показано пряму залежність стану мікробіоценозів
ротової порожнини і кишечника людини (за вмістом у них аерококів) від
ступеня антропогенного забруднення довкілля важкими металами.

Теоретична значущість роботи полягає у встановленні закономірностей
формування стану мікробіоценозів організму (на прикладі аерококів
ротової порожнини і кишечника) за умов антропогенного забруднення
довкілля та корекції дисбіозів пробіотиками, а також визначенні
характеру надходження, накопичення та елімінації антропогенних чинників
у біосубстратах людини.

Практична значущість роботи полягає у:

розробці методичних підходів до визначення небезпеки антропогенного
забруднення довкілля з використанням біологічних систем –
мікробіоценозів організму людини;

рекомендації використання A.vіrіdans як індикатора забруднення водойм за
умов додаткових досліджень їх властивості з високою частотою виділятися
з водойм із благополучною санітарно-гігієнічною характеристикою;

установленні змін у мікробіоценозах ротової порожнини та кишечника за
умов антропогенного забруднення довкілля, що дає підставу рекомендувати
лікарям включати у план обстеження хворих на екологозалежні захворювання
дослідження на дисбіоз із урахуванням вмісту аерококів, а при виявленні
порушень – проводити коригувальну терапію пробіотиками, у т.ч.
А-бактерином;

рекомендації застосовування на популяційному та індивідуальному рівнях
пробіотиків для профілактики і корекції дисбіозів мікробіоценозів та
порушень імунної системи в умовах антропогенного забруднення довкілля;

розробці та впровадженні схеми виробництва пробіотика А-бактерину
(на основі A.viridans) на Дніпропетровському фармацевтичному
підприємстві;

впровадженні у практику роботи Центральної бактеріологічної лабораторії
м. Дніпропетровська, бактеріологічних лабораторій, санітарно-гігієнічних
відділів Дніпропетровської обласної і міської санітарно-епідеміологічних
станцій прискореного та економічного методу мікробіологічної оцінки
стану мікробіоценозу кишечника за індикаторним мікроорганізмом —
A.viridans.

Основні положення дисертаційної роботи використовуються у лекційних,
семінарських та практичних заняттях кафедр загальної гігієни,
мікробіології, вірусології та імунології Дніпропетровської медичної
академії і кафедри екології Національного гірничого університету.

За результатами проведеного дослідження видано монографію “Роль
микроэкологии организма человека и принципы ее коррекции”, яка
використовується як учбово-методичний посібник, розроблено методичні
рекомендації із виконання дипломної роботи магістра НГУ за спеціальністю
“Екологія, охорона навколишнього середовища”.

Особистий внесок здобувача: самостійно провів пошук і аналіз
літературних даних; сформулював мету, задачі, визначив напрямки
досліджень, їх обсяги та методи; провів науковий аналіз та узагальнення
результатів досліджень, наукове обґрунтування застосування пробіотика
А-бактерину; організував та безпосередньо виконував дослідження,
викладені у розділах дисертації; особисто провів гігієнічну оцінку
вмісту ВМ у навколишньому середовищі та організмі жителів міст, в яких
проводилися дослідження; визначав чутливість досліджуваних штамів
мікроорганізмів до антибіотиків і пробіотиків, вплив A.vіrіdans на
імунологічні реакції макроорганізму, ліпідний і білковий обмін, провів
мікробіологічні дослідження та статистичну обробку матеріалу,
сформулював висновки і практичні рекомендації з дисертаційної роботи.
Матеріали досліджень, проведених разом із співробітниками кафедр
загальної гігієни та мікробіології Дніпропетровської медичної академії,
становлять не більше 15% обсягу роботи.

Апробація роботи. Наукові положення виконаного дослідження оприлюднені
та обговорені на:

– міжнародних наукових конференціях: “Стратегія і тактика боротьби з
інфекційними захворюваннями” – Харків, 2001; “Пробиотические
микроорганизмы – современное состояние вопроса и перспективы
использования” – Москва, 2002; ІХ Міжнародній конференції “Новые
информационные технологии в клинической нейрофизиологии, неврологии и
хирургии” – Гурзуф, 2001; ХІ Міжнародній конференції “Новые
информационные технологии в медицине, биологии, фармакологии, экологии”
– Гурзуф, 2003; “Актуальні питання боротьби з інфекційними хворобами” –
Харків, 2003; “Пробіотики – ХХІ сторіччя. Біологія. Медицина. Практика”
– Тернопіль, 2004; ХІІ Международной конференции “Новые информационные
технологии” – Гурзуф, 2004;

– науково-практичних конференціях: “До 100-річчя санепідслужби
Дніпропетровської області” – Дніпропетровськ, 2001; “Розвиток санітарної
мікробіології в Україні” – Чернівці, 2002; “Україна наукова” – Київ,
2002;

– XIV з’їзді гігієністів України – Дніпропетровськ, 2004.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 36 друкованих праць (три
монографії – з яких 1 одноосібна), 24 статті у фахових наукових журналах
(5 одноосібних), 9 публікацій у збірниках наукових праць і тез
конференцій), отримано 1 деклараційний патент.

Структура і об’єм дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, 7 розділів власних досліджень, обговорення результатів
дослідження, висновків та списку використаних джерел.

Робота викладена на 353 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 89
рисунками та 90 таблицями. Бібліографія містить 406 літературних джерел
(з яких 241 джерел із країн СНД та 165 – зарубіжних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали, методи та обсяги досліджень

Відповідно до мети і задач дослідження проводилися за розробленою
програмою у 4 етапи.

Перший етап – гігієнічна оцінка вмісту ВМ у навколишньому середовищі і
біосубстратах організму жителів міст із різним рівнем техногенного
навантаження цими сполуками.

Другий етап – дослідження змін мікробного пейзажу різних мікробіоценозів
організму людини під впливом антропогенного забруднення довкілля,
індикаторним показником якого були ВМ, ідентифікація і вивчення
біологічних властивостей виділених A. vіrіdans.

Третій етап – вивчення впливу аерококів на показники гомеостазу і
тканини макроорганізму, перебіг інфекційного процесу і стан
мікробіоценозів, установлення механізмів взаємовідношення і взаємодії
аерококів з умовнопатогенною і патогенною мікрофлорою, їхніми токсинами
і ксенобіотиками.

Четвертий етап – визначення біологічних властивостей аерококів при
взаємодії з біотичними та абіотичними факторами навколишнього
середовища.

Санітарно-гігієнічні дослідження були спрямовані на вивчення вмісту в
об‘єктах довкілля ВМ – свинцю, кадмію, нікелю, марганцю, хрому, цинку і
міді. В атмосферному повітрі обсяг досліджених проб склав 7167, у воді –
1189 проб, у харчових продуктах – 4039 проб.

Досліджено матеріал від 1435 людей: вміст мікробіоценозу ротової
порожнини, кишечника, піхви, цервікального каналу і шкіри промежини;
паличкоядерні лейкоцити, ферменти, ліпіди, білки і мононуклеари крові. У
990 тварин (безпородні і лінійні миші, кролі) досліджено мікробний
пейзаж вмісту кишечника, обсіменіння внутрішніх органів, 220
гістологічних препаратів шлунково-кишкового тракту, клітини периферичної
крові. Вивчено морфологічні і біохімічні властивості 162 штамів
умовнопатогенних і патогенних мікроорганізмів і 32 штами A.vіrіdans.

Об’єктами і матеріалами дослідження у роботі були: 32 штами A. vіrіdans
(референтний № 167, виділені з ротової порожнини № № 11, 205 і 29
резидентних культур з різних мікробіоценозів організму людини);
тест-мікроби патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів; токсин
стафілококів і ендотоксин сальмонел; вміст нестерильних порожнин
організму людини і тварин; змиви зі шкіри; ультратонкі зрізи
випробуваних мікроорганізмів, тканин і органів тварин; клітини і
сироватка крові людини і тварин; безпородні білі миші, миші лінії СВА і
кролі; хімічно чистий перекис водню (0,001% розчин).

Дослідження із залученням добровольців проводили відповідно до
Декларації Всесвітньої медичної асоціації 1964 р. зі змінами від 1975,
1983 і 1989 рр. із дотриманням усіх вимог біоетики. Роботу з
лабораторними тваринами проводили згідно з “Руководством по содержанию
лабораторных животных в питомниках и экспериментально-биологических
клиниках (вивариях)” (1993).

Виділення чистих культур мікроорганізмів та ідентифікацію їх щодо виду і
роду проводили за допомогою загальноприйнятих культуральних, біохімічних
і серологічних тестів (Меньшиков В.В., 1987; Приказ МЗ СССР № 535,
1985).

Стан кишкового біоценозу хворих на дисбактеріоз кишечника визначали за
методикою Р.В.Епштейн-Литвака і Ф.Л. Вильшанськой (1977). Аерококи
виділяли за методом М.Л. Горбуновой (1970) на елективному середовищі
(Кременчуцький Г.Н., 1989), ідентифікацію культур аерококів проводили
згідно з J.B. Evans (1986).

Чутливість тест-мікроорганізмів до A. vіrіdans і пробіотиків визначали
методом відстроченого антагонізму. Вивчення чутливості до антибіотиків
мікроорганізмів проводили за методом дифузії в агар із використанням
дисків (Методические указания по определению чувствительности
микроорганизмов к антибиотикам методом диффузии в агар с использованием
дисков. Утв. МЗ СССР № 2675-83, 1983).

Мутагенну обробку аерококів за допомогою етілениміну і
нітрозометилсечовини виконували за методом, запропонованим
Г.Н.Кременчуцким (1989), адгезивні властивості їх у різних
мікробіоценозах організму людини і тварин – розгорнутим пробірним
методом (Брилис В.И. и соавт., 1986).

Оцінку стану системи імунітету проводили за кількістю Т- і В-лімфоцитів,
а також субпопуляцій Т- лімфоцитів у периферичній крові (Лебедев К.А.,
Понякина И.Д., 1990).

Для виявлення у кишечнику штучно введених аерококів використовували
метод непрямої імунної флюоресценції за Кунсом (модифікація Барышникова
А.Ю., 1997) з переглядом у люмінесцентному мікроскопі марки МЛ-3
мазків-відбитків і зрізів. Кількість аерококів у перерахуванні на 1 мм2
слизової оболонки розраховували за формулою Виноградова-Брида.

Фагоцитарну функцію поліморфно-ядерних лейкоцитів (ПЯЛ) вивчали за
методом В.М. Бермана і Е.М. Славськой (1958).

Функціональний стан перитоніальних макрофагів визначали за їх
фагоцитарною активністю (ФА), фагоцитарним числом (ФЧ) та показником
завершеності фагоцитозу (ПЗФ), бактерицидні властивості – за допомогою
тесту з нітросинім тетразолієм (НСТ-тест) за методикою К.А. Войткевич
(1977) і Б.С. Нагоева (1983)

Вплив аерококів на імуногенез досліджували за допомогою реакції непрямої
гемаглютинації за Бойденом (Бюргер М.О., 1982), вплив A.vіrіdans на
систему комплементу сироватки крові – шляхом дослідження рівня
активності системи комплементу по 50% гемолізу за методикою
Е.В.Гембицкого (1987).

Вплив A.vіrіdans на летальні властивості токсину стафілокока, вірулентні
властивості S.typhіmurіum, антитоксичний ефект A.vіrіdans і перебіг
експериментальної сальмонельозної інфекції оцінювали за числом тварин,
що вижили у досліді, у порівнянні з контрольною групою.

Вміст молочної кислоти визначали за методом Баркера – Саммерсона (1941),
ступінь окиснення молочної кислоти аерококами – за показниками
поглинання кисню (О2) за 1 хв. на 1 мг білка і відновлення
2,6-дихлорфеноліндофенолу. Поглинання кисню при окисненні ферментним
комплексом молочної кислоти визначали за допомогою платинового електрода
закритого типу. Реєстрацію споживання кисню проводили на полярографі Р-7
(Чехія).

Кількісне визначення рівня загальних ліпідів, ліпідних фракцій і їхнього
співвідношення, ліпопротеїдів у сироватці крові проводили відповідно до
рекомендацій Г.В. Тананова (1983) і В.В. Меньшикова (1987). Перекис
водню визначали йодометричним методом, білок – біуретовою реакцією і
реакцією зв’язування білка з барвником – кумасі синім (Р.Скоупс, 1985).

Активність трансаміназ АлАТ, АсАТ і лактатдегідрогенази (ЛДГ) визначали
за допомогою наборів Біо-Ла-Тест чеської фірми “Лахема”, ізоферменти
ЛДГ- кількісним електрофоретичним методом (Юрков Ю.А., Алатырцев В.В.,
1966), каталазну активність (каталазне число) – за методом А.Н. Баха і
С.Р. Зубковой (1937).

Стан хворих на сальмонельоз у процесі застосування A.vіrіdans оцінювали
у динаміці за рівнем лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) і
гематологічного показника інтоксикації (ГПІ) (Васильев B.C., Комар В.И.,
1983; Сухоруков В.П., Захарищева Т.П., 1982). Ультратонкі зрізи готували
на улътрамікротомі фірми ЛКВ за методом Г. Гайера (1974), Б. Уикли
(1975) і C.F.Cullіng et al. (1973). Дослідження проводили за методом
E.S. Reunolds (1963) на електронному мікроскопі ЕМВ-100БР із збільшенням
у 5000-50000.

Матеріали досліджень обробляли із використанням методів варіаційної
статистики (Гублер Е.В., Генкин А.А., 1973; Лапач С.Н. и соавт., 2000;
Гланц С., 1998) з розрахунком відносних показників і середніх рівнів
(M), дисперсії (?2), середнього квадратичного відхилення (?), помилки
середніх і відносних величин (m).

Вірогідність розходжень середніх значень показників і відповідних
дисперсій оцінювали за параметричними критеріями Фішера (F) і Стьюдента
(t) і непараметричними Вілкоксона-Манна-Уїтні (U); при порівнянні
частотних характеристик використовували критерій Пірсона ?2, для
множинного порівняння декількох груп спостереження – методи одно – і
двофакторного дисперсійного аналізу з оцінкою сили впливу (?2) окремих
регульованих факторів на результативну ознаку, непараметричні критерії
Крускала-Уолліса і Фрідмана. Для оцінки зв’язків між різними факторами
застосовували методи кореляційного аналізу з розрахунком коефіцієнтів
рангової кореляції Спірмена і лінійної кореляції Пірсона (r).

Обробку результатів дослідження проводили за допомогою статистичного
пакета “Біостат” (Практика, 1998) і редактора електронних таблиць
Microsoft Excel-2000 для ПК.

Гігієнічна характеристика вмісту важких металів в об’єктах навколишнього
середовища промислового та непромислового міст Дніпропетровської
області. Узагальнено результати досліджень ВМ у повітрі житлової зони
трьох промислово забруднених адміністративних районів
м. Дніпропетровська (Ленінський, Індустріальний, Жовтневий) і менш
забрудненого міста порівняння –  Новомосковська.

Рис. 1. Порівняльна характеристика середньодобового вмісту важких
металів в атмосферному повітрі міст спостереження

Як видно із рис. 1, у приземному шарі атмосфери сельбищної зони
м. Дніпропетровська середньодобової концентрації ВМ (свинець, кадмій,
марганець, хром, нікель та мідь) у більшості випадків не перевищують
відповідних ГДК, однак максимальні величини для свинцю і міді вищі за
гігієнічні нормативи у 1,1 і 9,2 рази відповідно. Комплексна гігієнічна
оцінка свідчить про те, що середньомісячні концентрації цих ВМ у
повітряному середовищі міста значно коливаються, але середньорічні
величини досить стабільні і практично не перевищують ГДК, хоча значно
вищі за фонові (за винятком міді, вміст якої постійно вище допустимого).
В окремі роки мало місце перевищення вмісту свинцю і кадмію в
1,5-1,7 рази. Вміст усіх ідентифікованих ВМ в атмосферному повітрі міста
порівняння (м. Новомосковськ) значно і статистично достовірно (p0,05),
тоді як у дітей екологічно чистого міста цей показник був на 1,6±0,3 lg
КУО/мл вищим (р0,05

?2= 0,01

Примітка: p1, p2, p3, p4 eu& ? ph? & A A ph EHuy E O O O O › › › › O $ O O O › › O O › › O O › › O O O $ O O ????l?ся (рис.8). Рис. 8. Динаміка (логарифмічна шкала) зниження кількості стафілококів (штам № 37) при багаторазових контактах (послідовні генерації) з A.vіrіdans № 11 Значущої зміни динаміки кількості в МПБ стафілококів, вирощених у відсутності аерококів, не установлено. Підвищення при цьому питомої ваги штамів S.aureus, що не продукують плазмокоагулазу, зі збільшенням числа контактів з А.vіrіdans указує на зміну біологічних властивостей стафілокока. У всякому разі, навіть з урахуванням тільки одного критерію патогенності стафілококів - продукції плазмокоагулази - варто зазначити, що аерококи деякою мірою сприяють нейтралізації цієї фенотипової ознаки і, відповідно, знижують прояв патогенності стафілококової популяції. На підставі результатів попереднього досліду можна припустити, що у відповідь на вплив перекису водню у аерококів активізується один з основних механізмів антиоксидантного захисту стафілококів - продукція ферменту каталази. Це було підтверджено у наших подальших дослідженнях - у культурах стафілококів при спільному культивуванні з аерококами знижувалась каталазна активність із кожною наступною генерацією. Ця закономірність характерна для обох досліджуваних штамів S.aureus (№ 209 і № 37). При статистичній обробці даних вірогідність розходжень значень каталазної активності S.aureus між дослідом і контролем підтвердилася після шостої генерації (p0,05). Отже,
антитоксичний ефект виявлявся головним чином у групі тварин, захищених
живою добовою культурою аерококів.

Рис. 10. Вплив аерококів на виживання мишей:

а – захищених живою добовою культурою аерококів;

в – захищених інактивованими аерококами;

с – що одержали ізотонічний розчин хлориду натрію

Вивчено взаємовідносини мікоплазм (M.homіnіs, U.urealytіcum) з п’ятьма
музейними штамами A.vіrіdans (№ 167) і чотирма штамами, виділеними із
родових шляхів вагітних і породіль). Методом відстроченого антагонізму
установлено, що обидва випробувані штами мікоплазм чуттєві до дії
A.vіrіdans, виділених із різних джерел.

Вплив A.vіrіdans на тканини і показники гомеостазу макроорганізму. З
огляду на те, що A.vіrіdans продукує Н2О2, цікавим представляє вивчення
їх впливу на концентрацію водневих іонів (рН) вмісту кишечника при
штучному введенні аерококів. Концентрацію водневих іонів визначали на
11-й день від початку введення A.vіrіdans.

Дослідження показали, що величина водневого показника (рН) вмісту
шлунково-кишкового тракту у всіх обстежених тварин дослідних і
контрольних груп достовірно не відрізнялася (р>0,05) і коливалася у
межах: 6,5-7,1 для тонкого кишечника і 7,1-7,4 – для товстого. Не було
виявлено істотних відмінностей також в ультраструктурі слизової
дослідних і контрольних груп мишей, що свідчить про відсутність впливу
аерококів на цей показник.

У наступній серії дослідів вивчали вплив A.vіrіdans на деякі показники
гомеостазу організму хазяїна.

Дослід із вивчення впливу перорально введених аерококів на фагоцитарну
функцію ПЯЛ засвідчив, що усі показники фагоцитозу експериментальних
тварин (кролів) через добу після припинення введення A.vіrіdans істотно
(р0,05) на фагоцитарну активність ПЯЛ, однак сприяла підвищенню ФЧ і
ПЗФ після триразового її введення (р0,05). Отже, A.vіrіdans іn vіtro не впливають на
нормальні показники експресії рецепторів Т- і В-лімфоцитів у даному
експерименті, і тільки у випадках відхилення від норми можна коригувати
їх відносні величини.

Одночасно було установлено, що A.vіrіdans суттєво не впливають на
показники білкового і ліпідного обмінів організму людини. Спостереження
за добровольцями, які приймали A.vіrіdans, штам № 167, щодня протягом 10
днів, 2 рази на день, виявили, що показники ліпідного обміну сироватки
крові, рівень загального білка, його фракцій і їх співвідношення
вірогідно не відрізнялися від таких у осіб контрольної групи. Але при
цьому було відзначено достовірне (p0,05). У наступному
експерименті трохи змінили умови: аерококи вводили мишам не тільки після
зараження, але і протягом 5 днів перед введенням S.typhіmurіum № 5710.
Виявилося, що попереднє введення аерококів істотно підвищувало захисний
ефект – відсоток тварин, які вижили, у дослідній групі склав 75,4%, у
контрольній – 52,2% (p0,05).

При оцінці мікробіоценозу кишечнику обстежених виявлено, що у хворих,
які отримували додатково по 400 млн. життєздатних аерококів 2-3 рази на
день, у 2 рази рідше формувався дисбіоз у порівнянні з групою, що
отримувала стандартну антибактеріальну терапію, і виразність його була
значно меншою.

Таким чином, застосування A.vіrіdans у хворих на сальмонельоз зменшує
повторне бактеріовиділення, частоту і ступінь дисбіозу, знижує у хворих
рівень інтоксикації і поліпшує динаміку захворювання, що у підсумку
зменшує ризик і небезпеку формування бактеріоносійства.

Вплив абіотичних факторів на біологічні властивості аерококів.
Використання A.vіrіdans для розробки нового пробіотика вимагало вивчення
факторів і ступеня їх впливу на біологічні властивості аерококів.

При дослідженні спонтанної мінливості аерококів виявлено реверсію
мутантів до вихідного типу. Відзначено, що клітини мутанта на противагу
клітинам вихідної культури виявилися високочутливими до дії пеніциліну,
оксациліну, метициліну, з одного боку, і стійкими до дії лізоциму – з
іншого. У ревертантів A. vіrіdans у більшому чи меншому ступені
спостерігається відновлення вихідних властивостей. Установлено, що
зникнення антагоністичної активності у мутантів пов’язане із відсутністю
продукції перекису водню, а також внаслідок втрати активності незалежної
лактатдегідрогенази.

Вирішення ряду екологічних проблем біоіндикації забруднень навколишнього
середовища залежить, як відомо, від результатів дослідження їх токсичної
дії на мікроорганізми. Нами вивчено вплив важких металів – Cu, Fe, Ni,
Ti, Cr, Mn, Mo, Pb, Zr (у вигляді солей – CuSO4, FeCl2, NіCl2,
K[Tі(C2O4)2], K2Cr2O7, Mn(C3O6H8 P)2, Na2Mo5O4, Pb(C2O2H4)2, ZrOCl2) на
оксидну активність чистих культур A.vіrіdans у живильному середовищі,
об’єктами вивчення були чисті культури A. vіrіdans, штами № 167 і № 206.

Проведені дослідження дозволили встановити, що солі CuSO4, FeCl2, NіCl2,
К[TiO(C2O4)2] і K2Cr2O7 істотно не впливали на оксидну активність
аерококів, тоді як молібден, цирконій і свинець її підсилювали, що видно
на рис. 14.

Рис. 14. Порівняльна характеристика впливу металів на оксидну активність
аерококів, що продукують перекис водню

Порівняльна оцінка протимікробної дії перекису водню, утвореного у воді
електричними розрядами зниженого тиску, і еквімолярної кількості
перекису водню, що продукує A.vіrіdans № 167, показала, що остання має
більш сильну протимікробну дію у відношенні мікроорганізмів. Можливе
пояснення виявленого ефекту – у продукції аерококами додаткових
протимікробних факторів типу мікроцинів.

Пошук зручних модельних видів, які могли б застосовуватись як тест –
об’єкти забруднення навколишнього середовища – актуальна задача сучасної
медичної екології. Попередніми нашими дослідженнями було установлено, що
аерококи є індикаторами стану мікробіоценозів і можуть характеризувати
ступінь впливу на них шкідливих факторів довкілля.

Одними з мікроорганізмів, що характеризують ступінь забруднення стічними
водами, є ешерихії. У проведеному дослідженні установлювали
співвідношення проб води з наявністю аерококів і ешерихій: води
р. Дніпро у місці водозабору для Аульського водопроводу, що забезпечує
питною водою м. Новомосковськ, неочищених побутових стічних вод та води
у місці скидання їх після очищення. Дослідження проводили у
червні-вересні 2003 року. У результаті з води р. Дніпро аерококи
(A.vіrіdans) виділено у 32 пробах із 100 (32%), E.colі не виділяли, з
неочищених комунальних стічних вод у 20 пробах виділено E.colі (О1, О24,
О25, О44, О119, О151), аерококи не виділяли, з води р. Дніпро в місці
скидання стічних вод після очищення аерококи виділено у 12 (12%) пробах,
а E.colі – тільки в одній пробі (1%). Проведене дослідження дозволяє
розглядати можливість використання аерококів, які продукують перекис
водню, як індикатор забруднення води, для чого необхідно провести
додаткові дослідження.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове практичне
розв’язання наукового завдання щодо оцінки небезпеки антропогенного
навантаження на населення в екологічно несприятливих регіонах і
підвищення резистентності на основі стабілізації мікробіоценозів
організму.

1. Багаторічні спостереження за станом забруднення навколишнього
середовища пріоритетними для Придніпровського промислового регіону
сполуками класу важких металів засвідчують їх убіквітарну поширеність у
повітрі, воді, ґрунті і місцевих продуктах харчування, що потребує
комплексної оцінки їх небезпеки. Найбільша питома вага важких металів у
сумарному добовому надходженні до організму людини зумовлена
аліментарною дозою, яка складає 86,5-97% для дітей і 95,6-99,3% – для
дорослих.

2. Серед важких металів, що ідентифікуються у навколишньому середовищі,
постійно визначаються кадмій, свинець, нікель, мідь, хром, марганець,
максимальні разові концентрації яких в атмосферному повітрі міст
Дніпропетровська і Новомосковська знаходяться у межах 1-6 ГДК.
Середньорічні концентрації цих речовин не перевищують ГДК, а в останні
роки спостерігається їх зменшення у 3-5 разів.

У воді місцевих водопроводів (Дніпропетровськ, Новомосковськ) вміст
важких металів (кадмій, марганець, хром, нікель, мідь) за
середньомісячними і середньорічними концентраціями не перевищує
гігієнічних нормативів.

В основних харчових продуктах, які входять до раціону людини, середній
вміст важких металів складає: кадмію – 0,004-0,047 мг/кг, свинцю –
0,01-0,12 мг/кг, міді – 0,1-1,36 мг/кг, цинку 1,37-8,5 мг/кг. Харчові
продукти і сировина у м. Дніпропетровську статистично достовірно
відрізняються від міста порівняння більшим вмістом свинцю у рибі,
овочах, фруктах, жирах (на 17,83 і 114 мкг/кг), кадмію у м’ясі, овочах і
фруктах (на 37,5 і 7,5 мкг/кг) і зниженим у 1,3-1,8 рази вмістом міді в
овочах, фруктах і цукрі.

3. Доведено, що, незважаючи на те, що у навколишньому середовищі, і
зокрема атмосферному повітрі, вміст важких металів переважно
реєструється на рівні гігієнічних нормативів, при біомоніторингових
дослідженнях спостерігається стабільне накопичення їх у біосубстратах
(кров, волосся, сеча) організму людини. Рівень важких металів у
біосубстратах людини залежить від ступеня забруднення навколишнього
середовища досліджених міст. Так, вміст свинцю, кадмію, хрому і марганцю
у сечі і крові вагітних жінок м. Дніпропетровська у 6, 3,5, 2,2, і 1,5
рази вище, ніж у відповідної категорії жінок контрольного міста –
Новомосковська. У біосубстратах організму дітей м. Дніпропетровська
вміст свинцю та кадмію відповідно у 1,5-4 рази вищий за нормативи і
аналогічні показники контрольного міста.

4. Виявлені закономірності свідчать про високе інформативне значення
показників біомоніторингу у порівнянні із загальноприйнятими
санітарно-гігієнічними показниками стану якості навколишнього середовища
і потребують широкого впровадження у практику санітарно-епідеміологічної
служби.

5. Установлено, що дія абіотичних металів (Pb, Cd) на тлі дефіциту
мікроелементів (Zn, Cu) у добовому раціоні людини посилюється за рахунок
біологічного антагонізму, що сприяє розвитку дисбіозів та інших порушень
у системі “мікробіоценоз-макроорганізм”.

6. Проведено гігієнічну оцінку ролі аерококів, що продукують перекис
водню, у системі “фактори довкілля – мікробіоценоз-макроорганізм”.
Установлено системну роль аерококів у підтриманні гомеостазу організму,
яка проявляється у симбіозі і коменсалізмі з нормофлорою макроорганізму,
формуванні колонізаційної резистентності слизових, антагонізмі до умовно
патогенних і патогенних мікроорганізмів, запобіганні транслокації
потенційних патогенів у внутрішнє середовище організму, інактивації
мікробних токсинів та ксенобіотиків, стимуляції імунної системи
макроорганізму.

7. Установлено, що А.viridans, виділені із різних мікроекологічних ніш
макроорганізму, мають високу адгезивну активність (у штамах, виділених
із родових шляхів – 90 %; із кишечника – від 56,3% до 79,5%), що
забезпечує належну колонізацію слизових організму людини та сприяє
резистентності до дії біотичних та абіотичних токсикантів.

8. Показано, що А.viridans при спільному вирощуванні із патогенними та
умовно патогенними мікроорганізмами виявляли стосовно останніх
антагоністичну дію, змінюючи їх біологічні властивості. Так, аерококи
призводили до втрати вірулентності стафілококів, зниження утворення
екзотоксину (лейкотоксична активність складала 0,19 – 0,57 у дослідних
групах проти 0,84 – 0,75 у контрольних). А.viridans виявляли також
антитоксичний ефект до ендотоксину сальмонел, тим самим зменшуючи їх
вірулентність до 90 %.

9. Враховуючи вагому роль А.viridans у підтриманні гомеостазу та
мікробіозу організму за дії комплексу внутрішніх і зовнішніх факторів,
запропоновано новий підхід до діагностики дисбіозів різних еконіш за
концентрацією в них А.viridans. Рекомендовано кількісні критерії
визначення ступеня дисбіозу кишечника людини: концентрація А.viridans на
рівні 106-108 КУО/г – нормобіоз; 104-105 КУО/г – компенсований дисбіоз
(1-ий ступінь); СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Кременчуцкий Г.Н., Рыженко С.А., Вальчук С.И. Роль микроэкологии организма человека и принципы ее коррекции. - Днепропетровск: Пороги, 2003. – 230 с. (Аналіз літератури, формулювання основних принципів та узагальнення результатів досліджень). Рыженко С.А. Новый пробиотик А-бактерин. - Днепропетровск: Пороги, 2001. – 252 с. Лысый А.Е., Артюх В.М., Рыженко С.А. Экология Кривбасса: социально-гигиенические проблемы и перспективы оздоровления. - Кривой Рог: Кривбасс-автоматика плюс, 2002. – 226 с. (Аналіз літератури, збір та аналіз матеріалів з екологічних особливостей Кривбасу, формулювання теоретичного та практичного значення результатів досліджень). А-бактерин – пробіотик нового покоління / Риженко С.А., Кременчуцький С.Г., Ісаєв А.В., Юргель Л.Г., Кулішенко С.Г.// Буков. мед. вісн. - 2002. - Т. 6, № 3. - С. 232-234. (Ідея роботи, формулювання висновків, написання статті). Антагоністична активність пробітиків А-бактерину та біоспорину у відношенні N.meningitidis / Риженко С.А., Прядко Л.О., Дікленко Т.М., Хейлік О.Г. // Мед. перспективи. - 2003. – Т. 8, № 3. - С. 84-86. (Ідея роботи, проведення досліджень, формулювання висновків). Білецька Е.М., Риженко С.А., Головкова Г.А. Досвід екологічно-гігієнічної оцінки вмісту важких металів в об’єктах довкілля у взаємозв’язку з техногенним забрудненням промислових міст // Гігієна населених місць. – К., 2003. – Вип. 42. – С. 373-376. (Збір матеріалу та статистичний аналіз даних по вмісту важких металів в об’єктах довкілля, написання статті). Біологічні властивості А-бактерину / Риженко С.А., Кременчуцький С.Г., Черняєв С.А., Кулішенко С.Г. // Вісн. Сум. держ. ун-ту. -2001.- № 11(32) - С. 159-168. (Збір матеріалу та статистичний аналіз даних, написання статті). Використання A.viridans для профілактики урологічних ускладнень, обумовлених мікробною транслокацією / Кутовий А.Б., Риженко С.А., Молчанов Р.М., Вальчук С.І. // Урология. – 2003. – Т.7, № 1 - С. 23-25. (Проведення досліджень, статистичний аналіз даних та узагальнення результатів). Деякі гігієнічні аспекти утилізації твердих побутових відходів Кривбасу / Риженко С.А., Овчиннікова В.О., Переярченко П.В., Капшук В.Г., Грузін І.І., Лисий А.Ю., Покаленко Т.П., Місюра В.А., Погорєлова Л.А., Дьоміна С.В. // Одес. мед. журн. – 2004. - № 3 (83). – С. 108-110. (Аналіз літератури, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків). Ентерально-органна транслокація бактерій і генералізація інфекційного процесу в експерименті / Кутовий А.Б., Василишин Р.Й., Мешалов В.Д., Кременчуцький С.Г., Тєшина Т.Г., Риженко С.А. // Вісн. наук. досліджень. - 2002. - № 2. - С. 121-123. (Проведення досліджень, статистичний аналіз даних, узагальнення результатів дослідження). Кожушко М.Ю., Риженко С.А. Антитоксична дія А-бактерина у хворих на туберкульоз легень // Мед. перспективи. - 2003. – Т.8, № 2. - С. 69-71. (Ідея роботи, аналіз літератури, статистичний аналіз даних, написання статті). Риженко С.А. Вплив А-бактерину при пероральному прийомі на показники білкового і ліпідного обміну організму людини // Вісн. Вінниц. держ. мед. ун-ту. - 2002. - Т. 6, № 1. - С. 83-84. Риженко С.А. Зміна аглютинуючих властивостей N.meningitidis під впливом біотичних і абіотичних факторів // Мед. перспективи. - 2004. – Т.9, № 1. - С. 88-90. Риженко С.А. Корекція мікробіоценозу кишечнику пробіотиком А-бактерин у хворих на дизбактеріоз // Мед. перспективи. - 2001. - Т.6, № 4. - С. 75-77. Риженко С.А. Особливості антагоністичної дії Aеrососсus viridаns на Staphylococcus aureus in vitro при повторному контакті // Укр. мед. альманах. - 2003. - № 1. - С. 101-103. Риженко С.А. Про зміну чутливості до пеніциліну Staphylococcus aureus при спільному культивуванні з Aеrососсus viridаns in vitro // Дерматология, косметология, сексопатология. – 2002. - № 3-4(5). - С. 58-60. Риженко С.А., Вальчук С.І. Вплив живої культури Aerococcus viridans на фактори імунологічної реактивності організму людини in vitro // Одес. мед. журн. – 2003. - № 5 (79). – С.108-111. (Аналіз літератури, проведення досліджень, статистичний аналіз даних та узагальнення результатів дослідження). Риженко С.А., Вальчук С.І., Шарун О.В. Активність каталази Staphylococcus aureus при спільному культивуванні з Aеrососсus viridаns in vitro // Медицина сьогодні і завтра. - 2003. - № 1. - С. 40-42. (Аналіз літератури, проведення досліджень, написання статті). Риженко С.А., Чебанова О.В. Донозологічна діагностика впливу факторів навколишнього середовища по аерококам мікробіоценозу ротової порожнини // Мед. перспективи.-2004.-Т.9, № 4. - С. 97-99. (Ідея роботи, аналіз літератури, проведення досліджень, формулювання висновків). Риженко С.А., Черняєв С.А., Кременчуцький С.Г. Зміна біологічних властивостей усередині популяції Aerococcus viridans // Мед. перспективи. - 2002. - Т.7, № 2. - С. 18-21. (Аналіз літератури, проведення досліджень, написання статті). Риженко С.А., Юргель Л.Г., Шарун О.В. Динаміка показників мікробіоценозу піхви у вагітних і породілей // Мед. перспективи. - 2004. –Т.9, № 2. - С.79-81. (Ідея роботи, аналіз літератури, проведення досліджень, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків). Риженко С.А., Вальчук С.І., Шарун О.В. Дослідження лікувальної дії Aеrососсus viridаns на моделі стафілококової інфекції // Мед. перспективи. - 2003. – Т.8, № 1. - С.34-36. (Аналіз літератури, проведення досліджень, статистичний аналіз даних, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків). Риженко С.А., Кулішенко С.Г., Журило О.А. Імунні реакції організму людини на пробіотик А-бактерин // Вісн. фармації. - 2002. - № 4. - С. 78-80. (Ідея роботи, проведення досліджень, формулювання висновків, написання статті). Риженко С.А., Юргель Л.Г., Шарун О.В. Представництво A.vіrіdans у мікробіоценозі кишечнику //Мед. перспективи. - 2004. - № 3. - С. 85-88. (Ідея роботи, аналіз літератури, проведення досліджень, написання статті). Рыженко С.А. Влияние пробиотика А-бактерина на повторное бактериовыделение, выраженность интоксикации и течение сальмонеллезов // Вестн. гигиены и эпидемиологии. - 2002. - № 1. - С. 63-66. Сравнительная оценка антагонистически активных форм кислорода (АФК) физического и биологического происхождения / Кременчуцкий Г.Н., Юргель Л.Г., Никулина О.А., Шарун О.В., Кошевая И.П., Мединская О.Н., Кулишенко С.Г., Вальчук С.И., Рыженко С.А., Кременчуцкая Л.И. // Успехи соврем. естествознания. – 2004. - № 6. – С. 180-182. (Аналіз літератури, статистичний аналіз даних). Темник Н.И., Рыженко С.А., Волынец А.В. Урогенитальный микоплазмоз. Сравнительная характеристика диагностических тестов при урогенитальных инфекциях // Дерматология, косметология, сексопатология. - 2002. - Т.5, № 1-2. - С. 149-152. (Аналіз літератури, статистичний аналіз даних). Пат. 71103, UA, МПК7 А61К33/18, А23J3/04 Спосіб йодування органічних молекул /Г.М. Кременчуцький, С.І. Вальчук, С.А. Риженко (Україна). № заявки 2003054493; Заявл. 20.05.2003. Опубл. 15.11.2004. Бюл. № 11. - 8 с. (Аналіз літератури, проведення досліджень, оформлення патенту). Влияние живой культуры Aerococcus viridans на факторы иммунологической реактивности организма человека in vitro / Кременчуцький Г.Н., Кулишенко С.Г., Рыженко С.А., Вальчук С.И., Юргель Л.Г., Бицкий В.В., Лахтионова Н.Г., Шарун О.В. // Материалы XI мед. конф. “Новые информационные технологии в медицине, биологии, фармакологии, экологии”. – Гурзуф, 2003. – С. 370-374. (Аналіз літератури, статистичний аналіз даних). Изучение влияния профилактического приема А-бактерина детям раннего возраста с персистирующей бактериальной инфекцией носоглотки / Шарун И.Э., Шарун А.В., Мединская О.Н., Рыженко С.А. // Междунар. конф. “Новые информационные технологи в клинической нейрофизиологии неврологии и хирургии”. – Гурзуф, 2001. – С. 202-201. (Аналіз літератури, узагальнення результатів дослідження, формулювання висновків). Риженко С.А. Антагоністична активність пробіотиків у відношенні мікроорганізмів // Анали Мечніковського інституту. – 2004. – №6. – с. 39-42. Риженко С.А., Вайнер К.П. Про окремі екологічні фактори ризику здоров’я населення та шляхи їх зниження в Дніпропетровській області // Сб. науч. тр. Нац. горного ун-та. – Днепропетровск, 2003. - Т 2, № 17. – С. 457-460. (Ідея роботи, аналіз літератури, збір матеріалу та статистичний аналіз даних, написання статті). Риженко С.А., Вайнер К.П., Корнєв В.Ю. Про забруднення техногенними чинниками регіону та шляхи подолання екологічної кризи у Дніпропетровській області // Матеріали XIV з’їзду гігієністів України. – 2004. - Т.1. – С. 430-433. (Ідея роботи, аналіз літератури, формулювання висновків, написання статті). Рыженко С.А. Влияние А-бактерина на гомеостаз организма человека при различных патологических состояниях // Сб. материалов междунар. науч.-практ. конф. памяти Г.И. Гончаровой “Пробиотические микроорганизмы – современное состояние вопроса и перспективы использования” / Под ред. В.А. Алешкина. – М., 2002. – С. 41-42. Рыженко С.А., Кременчуцкий Г.Н. Эффективность А-бактерина при пероральном и наружном применении // Междунар. конф. “Новые информационные технологии в клинической нейрофизиологии, неврологии и хирургии”. – Гурзуф, 2001. – С. 99-100. (Аналіз літератури, проведення досліджень, написання статті).  Эколого-гигиенические проблемы охраны окружающей среды и здоровья населения и пути их решения / Деркачев Э.А., Огир Л.Б., Шевченко А.А., Колодочка А.М., Рыженко С.А. // Екологія і природокористування: Зб. наук. праць ін-ту проблем природокористування та екології НАН України. – Дніпропетровськ, 2002. – Вип. 4. – С. 98-105. (Збір матеріалу та статистичний аналіз даних). АНОТАЦІЯ Риженко С.А. Гігієнічна оцінка аерококів у мікробіоценозах організму людини в умовах антропогенного забруднення навколишнього середовища - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.01 – гігієна. - Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, Київ, 2005. Дисертація присвячена встановленню гігієнічного значення аерококів, що продукують перекис водню, у мікробіоценозах організму людини, їх біологічної ролі за умов антропогенного забруднення навколишнього середовища та науковому обґрунтуванню реабілітаційного та профілактичного застосування пробіотиків. У роботі наведено теоретичне узагальнення і нове практичне розв’язання наукового завдання щодо оцінки небезпеки антропогенного навантаження на населення в екологічно несприятливих регіонах і підвищення резистентності на основі стабілізації мікробіоценозів організму. Виявлені властивості А.viridans дозволяють розглядати його як один із вагомих чинників підтримання гомеостазу організму у нормі та за дії несприятливих факторів, а багатогранна дія пробіотика А-бактерину дає підставу вважати, що на даному етапі застосування вивчено лише частину його потенційних лікувальних та профілактичних можливостей. Ключові слова: антропогенне забруднення довкілля, мікробіоценози, A.viridans, пробіотики, перекис водню, гомеостаз. Рыженко С.А. Гигиеническая оценка аэрококков в микробиоценозах организма человека в условиях антропогенного загрязнения окружающей среды - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.02.01 – гигиена. - Институт гигиены и медицинской экологии им. А.Н. Марзеева АМН Украины. Киев, 2005. Диссертация посвящена установлению гигиенического значения аэрококков, продуцирующих перекись водорода, в микробиоценозах организма человека, их биологической роли в условиях антропогенного загрязнения окружающей среды и научному обоснованию реабилитационного и профилактического применения пробиотика А-бактерина. В работе дано теоретическое обобщение и новое практическое решение научной задачи относительно оценки опасности антропогенной нагрузки на население в экологически неблагоприятных регионах и повышение резистентности на основе стабилизации микробиоценозов организма. Проведена комплексная гигиеническая оценка состояния окружающей среды и определена реальная техногенная нагрузка на жителей индустриального города тяжелыми металлами на основе определения изменений в системе “микробиоценозы-макроорганизм”. Показана высокая чувствительность и информативность биомониторинговых наблюдений, которые подтвердили, что, несмотря на небольшое содержание тяжелых металлов в объектах окружающей среды, в организме людей происходит их накопление на уровнях, значительно выше физиологических норм. Получены новые данные относительно роли микробиоценозов и их сочленов в жизнедеятельности организма человека в норме и в условиях антропогенного загрязнения окружающей среды, а также взаимосвязи микробиоценозов различных микроэкологических ниш организма человека. Обосновано гигиеническое значение и показана биологическая роль аэрококков, продуцирующих перекись водорода, в системах “микробиоценозы - макроорганизм” и “факторы окружающей среды - микробиоценозы; показана роль перекиси водорода как фактора устойчивости микробиоценозов к влиянию ксенобиотиков. Предложен новый метод оценки у человека донозологических изменений в условиях антропогенного загрязнения окружающей среды по содержанию аэрококков в микробиоценозах, в частности ротовой полости; установлена связь и показана прямая зависимость состояния микробиоценозов ротовой полости и кишечника человека (по содержанию в них аэрококков) от степени антропогенного загрязнения окружающей среды тяжелыми металлами. Установлены закономерности формирования состояния микробиоценозов организма (на примере аэрококков ротовой полости и кишечника) в условиях антропогенного загрязнения окружающей среды и коррекции дисбиозов пробіотиками, в т.ч. А-бактерином, а также определен характер накопления антропогенных факторов в биосубстратах человека. Выявленные свойства А.viridans позволяют рассматривать его как один из весомых факторов поддержания гомеостаза организма в норме и при действии неблагоприятных факторов, а многогранное действие пробиотика А-бактерина, дает основание считать, что на данном этапе применения изучена лишь часть его потенциальных лечебных и профилактических возможностей. Ключевые слова: антропогенное загрязнение окружающей среды, микробиоценозы, A.viridans, пробиотики, перекись водорода, гомеостаз. Ryjenko S.A. Hygienic assessment of aerococci in the microbiocenosis of a human organism under conditions of anhpogenic pollution of the environment – Manuscript. Dissertation to obtain a doctor’s degree in medicine on speciality 14.02.01 – hygiene. – Institute of Hygiene and medical ecology named after O.M. Marzeyev of AMS of Ukraine, Kyiv, 2005. Dissertation is devoted to establishment of hygienic significance of aerococci, producing peroxide of hydrogen in the microbiocenoses of a human organism, their biological role under conditions of anthropogenic conditions and scientific justification of rehabilitative and preventive usage of probiotics A-bacterinum. In the work theoretic generalization and a new practical solution of a scientific problem concerning assessment of anthropogenic load danger on population in ecologically unfavorable regions and increase of an organism microbiocenoses is given. The revealed properties of A.viridans allow to consider it as one of the ponderable factors of homeostasis maintenance in the norm and under conditions of harmful factors action. Multilateral action of probiotics A-bacterinum gives ground to regard that at present moment of its application only a part of its potential medicinal and preventive possibilities has been studied anthropogenic pollution of the environment, microbiocenoses, A. viridans, probiotics, hydrogen peroxide, homeostasis. Key words: anthropogenous environmental contamination, microbiocenosis, A.viridans, probiotics, hydrogen peroxide, homeostasis. PAGE \* Arabic 36

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020