.

Обґрунтування діагностики та вибору хірургічної тактики при мультифокальному раку нирки (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
124 2602
Скачать документ

ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

Шусь Артур Всеволодович

УДК 616.61-006.6-07-089-036.8

Обґрунтування діагностики та вибору хірургічної тактики при
мультифокальному раку нирки

14.01.06 – урологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти

МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Переверзєв Олексій Сергійович,

Харківська медична академія післядипломної освіти

МОЗ України, завідувач кафедри урології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Клименко Іван Олександрович,

Інститут урології АМН України,

завідувач відділу онкоурології;

доктор медичних наук, професор

Серняк Юрій Петрович,

Донецький державний медичний університет

МОЗ України, завідувач курсу урології.

Провідна установа: Одеський державний медичний університет

МОЗ України, кафедра урології та нефрології,

м. Одеса.

Захист відбудеться “ 7 ” лютого 2006 р. о 13-00 годині на
засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 в Інституті урології АМН України

за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту урології АМН
України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-а.

Автореферат розісланий “ 23 ” грудня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Старцева Л.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нирково-клітинний рак (НКР) складає близько 3% серед
злоякісних пухлин дорослого населення. В онкоурології цей вид
новоутворень займає третє місце після раку передміхурової залози і
сечового міхура.

Останнім часом помітного соціального значення набуває проблема НКР, що
пояснюється ростом числа вперше виявлених випадків даного захворювання.
Тільки за останні п’ять років захворюваність населення Україні на рак
нирки зросла на 13,3% і у 2002 р. становила 8,5 на 100 тисяч населення
(О.Ф. Возіанов та співавт., 2002). Ріст захворюваності НКР сприяв
освоєнню нових підходів у діагностиці та лікуванні цього виду злоякісних
пухлин.

Донедавна єдиним методом радикального лікування раку нирки залишалася
нефректомія. Ріст пухлини в єдиній уродженій нирці або нирці, що
залишилася після нефректомії, при білатеральному раку або у випадках
функціональної неспроможності контралатеральної, обумовили необхідність
розробки імперативних показань до виконання органозберігаючих операцій.
Позитивні віддалені результати (більш 80% 5-літньої виживаності) після
органозберігаючого хірургічного втручання за імперативними показаннями
сприяли активному дослідженню можливостей даного виду лікування для
пацієнтів з нормальною контралатеральною ниркою.

Цьому сприяло і збільшення питомої ваги безсимптомних пухлин нирок,
завдяки широкому впровадженню в практику УЗД, КТ і МРТ. За минулі 25
років кількість випадково виявлених пухлин нирок збільшилася з 23 до 70%
(A. Schlichter et al., 2000). У цьому зв’язку роль радикальної
нефректомії як “золотого стандарту” лікування НКР при виявленні пухлин
малих розмірів піддавалася ґрунтовному перегляду.

Проте, органозберігаюча хірургія несе в собі небезпеку розвитку
локальних рецидивів через явну або приховану мультифокальність
пухлинного процесу. За даними численних досліджень, частота
мультифокальності НКР варіює від 3 до 25% (D. Chinaglia et al., 1997; M.
Whang et al., 1995).

В літературі дотепер немає єдиної думки про істинну частоту
мультифокальності й оптимальний розмір новоутворення, при якому безпечно
проводити органозберігаючі втручання.

Суперечливі літературні дані щодо вибору оптимального методу
хірургічного лікування хворих на НКР послужили підставою для проведення
наших досліджень. Основним напрямком наукового пошуку було вивчення
клініко-діагностичних характеристик та анатомо-гістологічних
особливостей мультифокального раку нирки. На даний час не розроблена
тактика лікування хворих із мультифокальним НКР, що вимагає детального
вивчення проблеми планування хірургічного лікування і динамічного
спостереження за пацієнтами даної групи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри урології
Харківської медичної академії післядипломної освіти “Сучасна діагностика
і лікування пухлин нирок” (№ Державної реєстрації 0100U004264). Автором
вивчено особливості перебігу мультифокального раку нирки, проведено
оцінку інформативності УЗД, КТ і МРТ у виявленні мультифокальних пухлин
нирок в доопераційному періоді. Розроблена тактика хірургічного
лікування хворих на мультифокальний рак нирки.

Мета дослідження. Встановлення клініко-діагностичних характеристик
мультифокального раку нирки та розробка показань до проведення
органозберігаючих і радикальних хірургічних втручань.

Задачі дослідження:

Виявити частоту і визначити анатомо-гістологічні особливості
мультифокального раку нирки.

Вивчити діагностичну інформативність УЗД, КТ і МРТ у виявленні
мультифокального НКР.

Провести порівняльний аналіз віддалених результатів нефректомії у
пацієнтів з мультифокальним і монофокальним НКР на підставі оцінки
виживаності, розвитку локальних рецидивів і віддаленого метастазування.

Оцінити результати органозберігаючих хірургічних втручань у хворих на
рак нирки.

Розробити та обґрунтувати тактику хірургічного лікування хворих на
мультифокальний рак нирки.

Об’єкт дослідження: хворі на рак нирки.

Предмет дослідження: клінічна ефективність діагностики та хірургічних
методів лікування мультифокального раку нирки.

Методи дослідження: в роботі застосовувались медико-статистичний,
аналітико-синтетичний, ретроспективний, патогістологічні методи
дослідження та контент-аналіз. Обсяг діагностичних досліджень включав
ультразвукове сканування, комп’ютерну і магнітно-резонансну томографію.
Оцінювались критерії інформативності даних методів у виявленні
мультифокальних пухлин до операції, наявності або відсутності венозної
інвазії, стан регіонарного лімфатичного колектора. Для оцінки видільної
функції нирок використовувалась екскреторна урографія. З метою виявлення
легеневих метастазів проводилась оглядова рентгенографія органів грудної
клітки. Для встановлення частоти мультифокального НКР проводилось
патогістологічне дослідження макропрепаратів нирок, видалених з приводу
пухлини. З метою оцінки вірогідності результатів дослідження
використовувався коефіцієнт Стьюдента.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведена оцінка ступеню
злоякісності мультифокального НКР на підставі порівняльного аналізу
клініко-діагностичних і патогістологічних даних. Встановлена частота та
визначені анатомо-гістологічні особливості мультифокального НКР.

Вперше визначено ступінь інформативності УЗД, КТ і МРТ у детекції
мультифокальності раку нирки. Доведено, що найбільш інформативним
методом доопераційної діагностики мультифокальних пухлин є комп’ютерна
томографія, яка дозволяє виявляти сателітні утворення до 15 мм у
діаметрі.

Досліджені віддалені результати оперативного лікування пацієнтів з
мультифокальним і монофокальним НКР та встановлені прогностичні аспекти
виживаності пацієнтів після нефректомії.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені критерії
інформативності УЗД, КТ і МРТ переконливо доводять обмеженість
ефективності доопераційної діагностики дрібних сателітних вогнищ при
НКР. Результати дослідження дозволили розробити та обґрунтувати тактику
хірургічного лікування хворих на мультифокальний рак нирки в залежності
від розмірів, локалізації сателітних пухлин та їх гістологічного типу і
градації.

Встановлено, що органозберігаючі операції є ефективним методом лікування
локалізованого раку нирки при розмірах пухлини до 40 мм з низьким
ризиком розвитку локальних рецидивів. При виявленні мультифокальності в
доопераційному періоді або інтраопераційно, показане виконання
радикальної нефректомії (за умови відсутності патології
контралатеральної нирки). При зниженій функціональній здатності
останньої або сполученні мультифокальності і білатеральності пухлинного
процесу можливе виконання органозберігаючої хірургії. Запропонована
методика органозберігаючого хірургічного втручання при мультифокальному
раку нирки дозволяє звести до мінімуму ризик розвитку локальних
рецидивів.

Результати дослідження впроваджені в повсякденну клінічну практику
урологічних стаціонарів м. Харкова. На підставі проведених досліджень
розроблені учбово-методичні рекомендації для лікарів, які навчаються на
циклах підвищення кваліфікації кафедри урології Харківської медичної
академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Особисто автором зроблено глибокий
інформаційний пошук, сформульовані мета і задачі дослідження. Проведено
обстеження більшості хворих. Самостійно виконані секційні дослідження
видалених нирок. Проведена обробка одержаних результатів, їх аналіз і
інтерпретація. На підставі оцінки клініко-діагностичних і
патогістологічних даних розроблена та обґрунтована тактика хірургічного
лікування хворих на мультифокальний рак нирки. Узагальнення отриманих
результатів, обґрунтування висновків здійснено разом з науковим
керівником.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались на IX
науково-практичній конференції урологів (м. Харків, 2001),
науково-практичній конференції молодих учених ХМАПО (м. Харків, 2001), X
ювілейній міжнародній науково-практичній конференції урологів (м.
Харків, 2002), підсумковій науково-практичної конференції молодих учених
(м. Харків, 2002), XI міжнародній науково-практичній конференції
урологів (м. Харків, 2003), V Всеросійській науковій конференції за
участю країн СНД (м. Обнінськ, 2003).

Апробація дисертації проведена 29 червня 2005 року на засіданні кафедри
урології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, у тому
числі 4 в фахових виданнях (згідно з переліком ВАК України).

Структура дисертації. Робота викладена на 153 сторінках друкованого
тексту і складається з вступу, аналітичного огляду літератури,
матеріалів і методів дослідження, трьох розділів власних досліджень,
узагальнення отриманих результатів, висновків та практичних
рекомендацій. Дисертація містить 26 таблиць, 33 ілюстрації.
Бібліографічний матеріал містить 195 літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведено в клініці
урології Харківської медичної академії післядипломної освіти на базі
Харківського обласного клінічного центру урології і нефрології ім. В.І.
Шаповала в період з 1998 по 2002 рік. Об’єктом дослідження були 152
пацієнти, які знаходились на стаціонарному лікуванні з приводу
нирково-клітинного раку. Усім пацієнтам проведене хірургічне втручання з
наступною морфологічною верифікацією діагнозу. Першу групу дослідження
склали 102 пацієнта, яким виконувалась нефректомія. Другу групу склали
50 пацієнтів, яким виконувались органозберігаючі хірургічні втручання.

Вік 152 пацієнтів коливався від 33 до 76 років. Середній вік у групі
нефректомії і групі органозберігаючої хірургії склав 57,4±1,9 і 54,8±2,6
років відповідно (р>0,05). Серед пацієнтів обох груп переважали чоловіки
в співвідношенні 1,4:1.

Симптоматика захворювання значно відрізнялась у пацієнтів в групах
нефректомії та органозберігаючої хірургії. Так, у першому випадку
вірогідно превалював больовий синдром (69,6%), гематурія (37,3%),
прискорена ШОЕ (43,1%). У 30 пацієнтів (29,4%) пальпаторно визначалося
об’ємне утворення в нирці.

Друга група пацієнтів характеризувалася слабко вираженими симптомами
захворювання, і вірогідно частішим (32±6,5% проти 16,7±3,7%; р0,05). Статистичні розходження розмірів
пухлини в обох групах недостовірні, що дозволило провести їх порівняльну
оцінку.

Проведені дослідження дозволили оцінити показники інформативності УЗД,
КТ і МРТ при виявленні мультифокального раку нирки.

В доопераційному періоді за допомогою УЗД обстежені всі 102 пацієнти,
яким виконувалась нефректомія. У жодному спостереженні при
мультифокальному процесі не виникло утруднень детекції основного
пухлинного вузла, оскільки дані утворення мали розмір більший від 30 мм.
Сателітні пухлини демонстрували зворотну тенденцію, тобто в 76,5%
спостережень додаткові пухлини мали розмір до 20 мм, що приводило до
значних труднощів у розпізнаванні даних новотворів.

Показники інформативності УЗД у виявленні мультифокальності раку нирки
склали: точність – 86,3%, чутливість – 23,5%, специфічність – 98,8%.

Комп’ютерна томографія виконана 41 пацієнту. В 75,6% спостережень
проводилась КТ із контрастним підсиленням. Комп’ютерна томографія
дозволила вірогідно визначити істинні розміри пухлинних вузлів, їх чітку
локалізацію по відношенню один до іншого, відношення до фіброзної
капсули і порожнинної системи нирки. Ця інформація мала важливе значення
при плануванні виду та обсягу хірургічного втручання. Показники
інформативності КТ при виявленні мультифокальності раку нирки склали:
точність – 87,8%, чутливість – 28,6%, специфічність – 100%. В нашому
дослідженні при оцінці інформативності КТ при виявленні мультифокального
раку не було зафіксовано жодного помилково позитивного результату.

Магнітно-резонансна томографія в доопераційному періоді виконана 25
пацієнтам. Структура пухлин була неоднорідною в 17(68%) з 25
спостережень. Ця особливість була обумовлена наявністю вогнищ некрозу,
крововиливів, фіброзної дегенерації та кальцифікації.

На магнітно-резонансних зображеннях некротичні зміни в пухлинному вузлі
виглядали як ділянка зниженого сигналу на Т1-ЗЗ і підвищеного на Т2-ЗЗ.
Зони крововиливів характеризувалися високою інтенсивністю сигналу на Т1-
і Т2-ЗЗ на відміну від вогнищ фіброзної дегенерації, що демонстрували
низьку інтенсивність сигналу. Пухлинна псевдокапсула на МР-зображеннях
була представлена ободком сигналу низької інтенсивності та чітко
визначалася на Т1-ЗЗ в 77,8% спостережень.

Новоутворення менше від 30 мм у діаметрі на МР-томограмах виглядали
гомогенно і демонстрували ізоінтенсивний сигнал на Т1– і Т2 – ЗЗ, що
утрудняло їх діагностику.

Показники інформативності МРТ при виявленні мультифокальності раку нирки
склали: точність – 68%, чутливість – 25%, специфічність – 88,2%. Шість
помилково негативних результатів пояснюється перевагою в дослідженні
сателітних пухлин малих розмірів. При цьому пухлини не деформували
нирковий контур, не мали вогнищ некрозу і крововиливів і були
ізоінтенсивні нирковій паренхімі. Наші результати підтверджують
літературні дані, що вказують на недостатню інформативність МРТ при
діагностиці пухлинних вузлів в нирці розмірами меншими від 30 мм.

Отримані дані дозволили зробити висновок, що в доопераційному періоді
поєднання ультразвукового дослідження і комп’ютерної томографії є
найбільш інформативним при діагностиці мультифокального раку нирки,
оскільки демонструють високі показники точності та специфічності (табл.
1).

Таблиця 1

Показники інформативності різних діагностичних методів у детекції
мультифокального раку нирки

Методи

дослідження

Показники

інформативності, % УЗД КТ МРТ

Точність 86,3 87,8 68

Чутливість 23,5 28,6 25

Специфічність 98,8 100 88,2

Слід зазначити, що більшість виявлених до операції додаткових пухлинних
вузлів мали розмір більший від 20 мм і знаходились на значній відстані
від основної пухлини, тоді як більше ніж у 70% спостережень розмір
сателітних вузлів складав менше 20 мм, що пояснює низьку чутливість усіх
використовуваних діагностичних модальностей.

Таким чином, проведені дослідження показали, що сателітні дрібні вогнища
при НКР дуже важко виявити в доопераційному періоді.

Результати клінічних досліджень показали, що пацієнти з мультифокальним
раком мали більш виражену симптоматику, ніж пацієнти з монофокальним
НКР. Безсимптомний перебіг хвороби в першій групі відзначався у 11,8%, у
другій групі – в 17,6% спостережень. Безсимптомні пухлини, як правило,
виявлялися при профілактичних ультразвукових дослідженнях.

Больовий синдром у пацієнтів з мультифокальним НКР мав місце в 76,5%
спостережень і був різної інтенсивності – від гострого,
приступоподібного до постійно ниючого болю. Пальпаторно пухлина нирки
визначалася у 9 пацієнтів (52,9%).

Порівняльна оцінка лабораторних показників у пацієнтів обох груп
свідчила про вірогідну перевагу в групі мультифокального раку пацієнтів
з підвищеними рівнями сечовини і креатиніну сироватки крові та
підвищенням ШОЕ. Анемія зафіксована у 1 пацієнта (5,9%) з
мультифокальним і у 2 (2,4%) з монофокальним НКР. У всіх хворих з
анемією відзначалась тривала та інтенсивна гематурія.

Отримані нами клініко-лабораторні дані свідчать про те, що для
мультифокального раку найбільш характерними є виражена симптоматика
захворювання і зміни лабораторних показників, характерних для
розповсюдженого пухлинного процесу.

Після оперативного втручання всі видалені нирки обстежувались на
наявність мультифокальності за запропонованою методикою. В результаті
дослідження 102 видалених нирок, мультифокальність виявлена в 17
препаратах, що склало 16,7%.

Таким чином, в 17 препаратах нирок з мультифокальністю знайдено всього
49 окремо розташованих один від одного пухлинних вузлів. Середній розмір
основного пухлинного вузла склав 81 мм (від 31 до 140 мм). Діаметр
додаткових пухлин варіював від 2 до 60 мм.

При макроскопічній оцінці видалених нирок у 9 спостереженнях (52,9%)
мультифокальні пухлини локалізувалися на поверхні паренхіми, що
дозволяло навіть без розкриття нирки виявити мультифокальність Ця
особливість має важливе діагностичне значення, оскільки поверхнева
локалізація мультифокальних вузлів дає можливість інтраопераційно
встановити діагноз мультифокального раку нирки. Найбільша сателітна
пухлина в нирці була меншою ніж 10 мм у 6 спостереженнях, від 10 до 20
мм – у 7, і більше ніж 20 мм – у 4 спостереженнях.

Із 17 нирок з мультифокальним процесом в одному препараті (5,9%) розмір
основного пухлинного вузла складав менше ніж 40 мм, у чотирьох (23,5%) –
від 41 до 70 мм, і в 12 препаратах (70,6%) був більше ніж 70 мм.

Представлені дані свідчать про те, що чим більша пухлина в паренхімі,
тим частіше виявляються додаткові пухлинні вузли.

При гістологічному аналізі в 4 спостереженнях (23,5%) виявлене
проростання пухлиною фіброзної капсули нирки, що дозволяло констатувати
стадію рТ3а. При цьому не всі пухлини, що поширювались екстраренально,
інфільтрували паранефральну клітковину.

При вивченні будови основної пухлини добре виражена псевдокапсула
виявлена при дослідженні 88,2% макропрепаратів. З них в 12
спостереженнях (80%) відзначалося руйнування пухлиною цієї структури.
Додаткові пухлинні вузли менші від 10 мм у діаметрі, як правило, не мали
псевдокапсули.

При аналізі відстані між основною пухлиною і усіма додатковими вузлами в
нирці було виявлено, що в 22 препаратах (68,8±8,2%) ця відстань
коливалась від 11 до 40 мм.

l t A

th

0

j

g,guegRn&o6o8oXodopououaeUuouououOuOuOuOuOuououEuEuEuouEuEuEuououAuAuAuo
uEuououououououEuEuEuEuEu

ph

P

??????P

R

?

th

jAe(

j

°

o

oieioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioi
oioioioioioioioioioi

?oioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioioaUaU
aUIAE

@

@

@

??????????а в одному випадку (5,9%) мультифокальний вузол локалізувався
безпосередньо в стінці солітарної кісти.

При порівняльній оцінці будови основної пухлини і сателітних вузлів, у
13 спостереженнях (76,5%) всі пухлинні вузли в нирці були ідентичні за
гістологічною структурою.

Проведені патогістологічні дослідження дозволили встановити залежність
мультифокального росту раку нирки від гістологічної будови і ступеня
гістопатологічної диференційованості пухлини. Саркомоподібний НКР є
вірогідно частішим гістологічним типом при мультифокальному його виді
(17,7±9,2% проти 5,9±2,5% – при монофокальному), імовірність розвитку
мультифокальності достовірно вища при низькій диференційованості
пухлинних клітин (G3).

Інвазія пухлинної псевдокапсули при мультифокальному процесі виявлена в
80% спостережень, що свідчить про високу агресивність мультифокального
НКР.

Найбільш об’єктивними характеристиками ступеня злоякісності раку нирки є
показники канцерспецифічної виживаності, частота розвитку локальних
рецидивів і віддалених метастазів. Нами проведено аналіз виживаності,
рівню локальних рецидивів і віддаленого метастазування у 94 пацієнтів
після нефректомії (16 хворих мультифокальним і 78 монофокальним НКР).
Вивчити результати оперативного лікування 8 пацієнтів не вдалося.
Середній період спостереження після оперативного втручання склав 38,7
місяців.

Розвиток локального рецидиву раку нирки після нефректомії є
несприятливим прогностичним фактором в плані виживаності пацієнтів. В
нашому дослідженні локальний рецидив в ложі видаленої нирки
діагностовано у 4 пацієнтів (3,9%). З них 1 (5,9±5,7%) в групі
мультифокального НКР і 3 (3,5±2,0%) в групі монофокального раку (різниця
статистично не достовірна). Всі локальні рецидиви виявлені при
ультразвуковому дослідженні. Середній період виявлення рецидивів склав
10 місяців (варіював від 3 до 18 місяців).

У 3 пацієнтів локальний рецидив поєднувався з віддаленими метастазами.
Розвиток метастатичної хвороби після нефректомії протягом всього періоду
спостереження виявлений у 6 пацієнтів (37,5±5,0%) групи мультифокального
НКР і у 16 (20,5±4,1%) – монофокального раку (р0,05).

Незважаючи на відмінні віддалені результати консервативної хірургії раку
нирки намір провести органозберігаючу операцію повинен бути чітко
аргументований в доопераційному періоді за допомогою візуальних методів
діагностики. Основними моментами планування органозберігаючої хірургії
за елективними показаннями є доказ локального поширення пухлини,
відсутність мультифокальності та можливість її технічного здійснення.

Результати клінічних досліджень дозволяють стверджувати, що
органозберігаючі операції є ефективним методом лікування локалізованого
раку нирки при розмірах пухлини до 40 мм з низьким ризиком розвитку
локальних рецидивів. При виявленні мультифокальності в доопераційному
періоді або інтраопераційно, показане виконання радикальної нефректомії
(за умови відсутності патології контралатеральної нирки). У разі
зниженої функціональної здатності останньої або сполученні
мультифокальності і білатеральності пухлинного процесу можливе виконання
органозберігаючого хірургічного втручання. Найбільш адекватним видом
оперативного втручання є енуклеорезекція, яка містить в собі елемент
радикальності видалення пухлини і дозволяє зберегти максимальний обсяг
функціональної ниркової тканини.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення результатів вивчення
клініко-діагностичних характеристик та анатомо-гістологічних
особливостей мультифокального раку нирки і нове вирішення наукової
задачі – підвищення ефективності лікування хворих на рак нирки шляхом
розробки показань до проведення органозберігаючих і радикальних
хірургічних втручань.

У хворих на рак нирки частота мультифокальності сягає 16,7%. Ризик
розвитку мультифокальності при розмірах пухлинного вузла до 40 мм
мінімальний і вірогідно зростає при пухлинах більших від 70 мм.
Встановлено, що саркомоподібний НКР є вірогідно частішим гістологічним
типом при мультифокальному його виді (17,7±9,2% проти 5,9±2,5% – при
монофокальному), імовірність розвитку мультифокальності достовірно вища
при низькій диференційованості пухлинних клітин (G3). Сателітні пухлини
в 52,9% спостережень локалізуються на поверхні паренхіми.

Найбільш інформативним методом детекції мультифокальності в
доопераційному періоді є комп’ютерна томографія, яка дозволяє виявити
сателітні пухлинні вузли до 15 мм у діаметрі (точність – 87,8%,
чутливість – 28,6%, специфічність – 100%). Ультрасонографія, яку слід
вважати скринінг-методом діагностики раку нирки, здатна виявляти
мультифокальні вузли розмірами більше 20 мм (точність – 86,3%,
чутливість – 23,5%, специфічність – 98,8%). МРТ є допоміжним методом при
виявленні мультифокального раку нирки, оскільки демонструє недостатню
інформативність в діагностиці сателітних пухлинних вузлів розмірами
меншими від 30 мм (точність – 68%, чутливість – 25%, специфічність –
88,2%). Проведення МРТ доцільне при плануванні розширених хірургічних
втручань.

Мультифокальний НКР характеризується більшою агресивністю перебігу у
порівнянні з одиничними пухлинами нирки. Трирічна канцерспецифічна
виживаність після нефректомії при мультифокальному і монофокальному НКР
складає 53,3%±17,6 і 81,1±5,0% відповідно (р АНОТАЦІЯ Шусь А.В. Обґрунтування діагностики та вибору хірургічної тактики при мультифокальному раку нирки. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 – урологія. Інститут урології АМН України, Київ, 2005. Дисертація присвячена вивченню особливостей діагностики та хірургічного лікування мультифокального раку нирки. В роботу включено 152 пацієнта, яким проводилось хірургічне втручання з приводу нирково-клітинного раку (НКР). Проведені дослідження дозволили оцінити показники інформативності УЗД, КТ і МРТ при виявленні мультифокального НКР до операції. Встановлено, що поєднання ультразвукового дослідження і комп'ютерної томографії є найбільш інформативним при діагностиці мультифокального раку нирки, оскільки демонструє високі показники точності та специфічності. Виконане патогістологічне дослідження видалених нирок дозволило виявити частоту і визначити анатомо-гістологічні особливості мультифокального НКР. Проведено порівняльний аналіз віддалених результатів нефректомії у пацієнтів з мультифокальним і монофокальним раком нирки, визначені прогностичні аспекти виживаності пацієнтів після хірургічного лікування. Проведено оцінку результатів органозберігаючих операцій у хворих на рак нирки, удосконалені показання до проведення органозберігаючих і радикальних хірургічних втручань. На підставі отриманих даних розроблена та обґрунтована тактика хірургічного лікування мультифокального раку нирки. Ключові слова: рак нирки, мультифокальність, діагностика, радикальна нефректомія, органозберігаюча хірургія. АННОТАЦИЯ Шусь А.В. Обоснование диагностики и выбора хирургической тактики при мультифокальном раке почки. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06 – урология. Институт урологии АМН Украины, Киев, 2005. Диссертация посвящена изучению особенностей диагностики и хирургического лечения мультифокального рака почки. В работу включено 152 больных раком почки, которым было проведено хирургическое вмешательство. Пациенты разделены на две группы: первую составили 102 пациента, которым выполнялась нефрэктомия; вторую – 50 больных, перенесших органосохраняющие операции. Проведенные исследования позволили оценить показатели информативности УЗИ, КТ и МРТ в выявлении мультифокального почечно-клеточного рака (ПКР). Установлено, что в дооперационном периоде сочетание ультразвукового исследования и компьютерной томографии является наиболее информативным в диагностике мультифокального рака почки, поскольку демонстрирует высокие показатели точности и специфичности. МРТ является вспомогательным методом в выявлении мультифокального рака почки. Проведение МРТ целесообразно при планировании расширенных хирургических вмешательств. Результаты диагностики сопоставлялись с данными патогистологического исследования удаленных почек. Исследовано 102 макропрепарата почек, в 17 из которых обнаружена мультифокальность (16,7%). В одном препарате (5,9%) размер основного опухолевого узла составлял меньше 40 мм, в четырех (23,5%) - от 41 до 70 мм, и в 12 препаратах (70,6%) был больше чем 70 мм. Установлена зависимость развития мультифокального ПКР от гистологического строения и градации опухоли. Более высокий риск мультифокальности отмечается при саркомоподобном ПКР. Вероятность развития мультифокальности достоверно выше при низкой дифференциации опухолевых клеток (G3). Проведенные исследования позволили охарактеризовать мультифокальность как состояние, отличающееся агрессивным ростом и ранним метастазированием. Трехлетняя канцерспецифическая выживаемость в группе мультифокального ПКР составила 53,3±17,6%. В группе монофокального ПКР уровень выживаемости составил 81,1±5,0% (р ANNOTATION Shus A.V. Substantiation of diagnostic and choice of surgical approach to patients with multifocal renal cancer. – A manuscript. Dissertation for the candidate of medical sciences degree. Specialty 14.01.06 – urology. Institute of urology, AMS of Ukraine, Kyiv, 2005. Dissertation is dealing with the study of the specific features of diagnostic and surgical treatment of multifocal renal cancer. The survey pool included 152 patients with surgical treatment of renal cancer. The performed tests allowed us to estimate the self-descriptiveness indices of ultrasound diagnostic, computerized tomography (CT) and magnetic resonance tomography (MRT) in the multifocal renal cancer revelation before operation. It was established that the combination of ultrasound diagnostic and computerized tomography is the most informative method for revelation of multifocal renal cancer because of high precision and specificity indices. There was performed the pathohistological study of removed kidneys, determined the frequency of occurrence of multifocal tumors and their anatomohistological features. The comparative analysis of late fate nephrectomy results in patients with multifocal and monofocal renal cancer has been carried out and the forecasting aspects of patients’ survivability after surgical treatment have been determined. There were estimated the nephron-sparing surgery in patients with renal cancer and the indications for organ saving and radical operations have been improved. Basing on our findings, there was developed and proved the approach to surgical treatment of multifocal renal cancer. Key words: renal cancer, multifocality, diagnostics, radical nephrectomy, nephron-sparing surgery.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020