.

Удосконалення методів лікування деструктивних форм періодонтиту із застосуванням циклофосфану (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
120 2940
Скачать документ

ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

СКОТАРЕНКО Андрій Васильович

УДК 616.314.17-008.1-036.12:616

Удосконалення методів лікування деструктивних форм періодонтиту із
застосуванням циклофосфану

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України.

Науковий керівник:

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор,
Мащенко Ігор Сергійович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович,
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця МОЗ України,
завідувач кафедри терапевтичної стоматології

– доктор медичних наук, старший науковий співробітник Дєньга Оксана
Василівна, Інститут стоматології АМН України, завідувач відділенням
стоматології дитячого віку та ортодонтії

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України

Захист дисертації відбудеться “ 23 ” січня 2006 р. о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Інституті
стоматології АМН України за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,
11.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту стоматології АМН
України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 11)

Автореферат розісланий “ 23 ” грудня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Чумакова Ю.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема лікування деструктивних форм хронічного
верхівкового періодонтиту залишається пріоритетним напрямком практичної
стоматології. Це пов?язано з поширеністю хронічних періодонтитів з
тенденцією до росту (Л.М. Лукиных, Ю.Н. Лифшиц, 1999; В.Г. Сай із
співавт., 2004), багатобічним негативним впливом тривало існуючих вогнищ
запалення в ділянці верхівок коренів зубів на організм людини (Н.А.
Чукаева, 1992; Г.Д. Овруцкий, 1993; Л.В. Леонова с соавт., 1996; И.К.
Луцкая, 1999) та високим рівнем частоти загострень в найближчі та
віддалені строки після традиційного ендодонтичного лікування (С.Ш.
Зарипова, 1997; А.К. Ніколішин, 1998; В.И. Гречишников с соавт., 2002;
S. Timpawat et al., 2001).

Останнім часом досягнуті певні успіхи в пошуках нових та в удосконаленні
відомих способів лікування хронічного періодонтиту. Проте, багато питань
етіотропної і патогенетичної терапії вимагають подальшої розробки. Усе
ще залишаються невирішеними питання, що стосуються відновлення структури
і функції періапікальних тканин після лікування деструктивних форм
захворювання.

Серед сучасних засобів, що сприяють стимуляції процесів регенерації
структурних компонентів періодонту, найбільш ефективними є різні форми
гідроксиапатиту, як матеріалу, який наближається за своїм складом до
мінерального компонента кісткової тканини та має остеоіндуктивні
властивості (В.А. Дубок, В.Н. Ульянчик, 1998; А.С. Григорян с соавт.,
2003; T. Kawakami et al., 1987; U. Heise et al., 1990; M. Yoshikawa et
al., 1996).

Але нема сумніву, що з метою оптимального лікувального впливу на
запально-деструктивне вогнище в періодонті необхідно, щоб препарати, які
застосовуються для медикаментозної обробки кореневих каналів зубів і
періапікального простору, поряд з антибактеріальною, протизапальною та
стимулюючою дією виявляли також цитостатичний вплив на структурно
змінені тканини періодонтальної щілини та альвеолярної кістки.

З цієї точки зору, на наш погляд, значний інтерес представляє
використання циклофосфану при лікуванні гранулюючої та гранулематозної
форм хронічного періодонтиту. Це протипухлинний препарат з
цитостатичним, антиоксидантним та протизапальним ефектом (А.В. Олейник,
1985; Е.Б. Бененсон с соавт., 1987; В.М. Бобирєв із співавт., 1996).

У доступній літературі відсутня інформація про застосування
цитостатичних засобів при лікуванні хронічного верхівкового
періодонтиту.

Підтвердження на підставі сучасних клініко-функціональних методів
дослідження теоретичних передумов нового наукового напрямку в лікуванні
деструктивних форм хронічного періодонтиту, що передбачає використання
на першому етапі лікування засобів, які пригнічують грануляційну,
сполучну та епітеліальну тканини в ділянці верхівкового періодонту, і на
другому (традиційному) етапі – засобів, які підсилюють фізіологічні
репаративні процеси, покладено в основу даної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри
терапевтичної стоматології Дніпропетровської державної медичної академії
МОЗ України “Розробка та удосконалення методів діагностики та
етіопатогенетичного лікування запальних захворювань пародонту, карієсу
зубів і його ускладнень” (№ДР0100U002316). Здобувач був безпосереднім
виконавцем окремого фрагмента наукових досліджень зазначеної теми.

Мета дослідження – підвищення ефективності комплексного лікування
деструктивних форм хронічного періодонтиту шляхом розробки модифікованої
технології ендодонтичних утручань, яка передбачає іригацію кореневого
канала антисептичним препаратом хіноксидином, вплив на періапікальне
вогнище деструкції циклофосфаном та гідроксиапатитовим силером
“Остім-100”.

Мета дослідження досягалась вирішенням наступних завдань:

1. Вивчити інформативність результатів біоелектрометричного методу
дослідження для оцінки структурно-функціонального стану тканин
верхівкового періодонту.

2. Виявити можливість застосування термометрії як об’єктивного тесту для
вивчення інтенсивності і глибини запального процесу в періапікальній
ділянці та динаміки його перебігу в найближчий і віддалений терміни
після лікування деструктивних форм хронічного періодонтиту.

3. Обґрунтувати доцільність застосування 2% розчину циклофосфану в
комплексному лікуванні деструктивних форм хронічного періодонтиту.

4. Розробити оптимальний метод ендодонтичного лікування деструктивних
форм хронічного періодонтиту з використанням циклофосфану, хіноксидину і
гідроксиапатитового силера „Остім-100”.

5. Провести порівняльний аналіз ефективності розробленого методу
лікування деструктивних форм хронічного періодонтиту і традиційного
методу на підставі результатів клініко-рентгенологічних та
функціональних досліджень.

6. Визначити переваги та недоліки методики обтурації верхівкового отвору
кореневого каналу гідроксиапатитовою пастою в порівнянні із заапікальною
терапією цим силером у хворих з деструктивними формами хронічного
періодонтиту в залежності від особливостей ендодонтичних утручань.

Об’єкт дослідження – тканини верхівкового періодонту зубів хворих з
деструктивними формами хронічного періодонтиту.

Предмет дослідження – розробка та оцінка ефективності методу
ендодонтичного лікування деструктивних форм хронічного верхівкового
періодонтиту.

Методи дослідження: для порівняльної оцінки ефективності традиційного і
розробленого лікувального комплексу, об’єктивізації та аналізу отриманих
результатів використані клінічні, рентгенологічні, біоелектрометричні,
термометричні та статистичні методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Розроблено, опрацьовано в клініці
та впроваджено новий метод комплексного ендодонтичного лікування
деструктивних форм хронічного верхівкового періодонтиту, який дозволяє
одночасно здійснювати антибактеріальний, протизапальний, цитостатичний
та остеотропний вплив на тканини, показана його ефективність.

Вперше проведено комплексне вивчення показників термометрії і
біоелектрометрії тканин пародонту при гранулюючій та гранулематозній
формах хронічного верхівкового періодонтиту у зіставленні з кількісним
показником рентгенологічних змін.

Вперше на підставі клініко-рентгенологічних і функціональних досліджень
доведена висока ефективність застосування при ендодонтичному лікуванні
деструктивних форм хронічного періодонтиту 2% розчину циклофосфану.

Доведено клінічну доцільність заапікального введення гідроксиапатитового
силера на фоні традиційного лікування деструктивних форм хронічного
періодонтиту, та вперше виявлена оптимальна результативність методики
при поєднанні із заапікальною терапією циклофосфаном.

Вперше запропоновано альтернативний метод прискорення репаративних
процесів у періодонті, який передбачає заапікальну терапію циклофосфаном
та обтурацію кореневого каналу гідроксиапатитовим силером до
верхівкового отвору.

Практичне значення одержаних результатів. За результатами проведених
досліджень розроблені практичні рекомендації з застосування
високоінформативного комплексу рентгенологічного і функціональних
методів для діагностики та оцінки ефективності лікування деструктивних
форм хронічного верхівкового періодонтиту.

Установлено високу ефективність і доцільність використання розробленого
методу ендодонтичного лікування деструктивних форм хронічного
періодонтиту, що включає застосування 2% розчину циклофосфану, 1%
розчину хіноксидину і гідроксиапатитового силера „Остім-100”.
Запропонований метод дозволяє значно підвищити відсоток сприятливих
результатів у найближчий і віддалений терміни після лікування, скоротити
кількість відвідувань пацієнтів, сприяє відновленню кісткової тканини в
ділянці верхівкового періодонту в 91,9%, що майже на 30% вище, ніж при
традиційній терапії (інструментальна обробка кореневих каналів,
ендоканальне використання антибактеріальних засобів і
гідроксиапатитового силеру).

Розроблений метод лікування деструктивних форм хронічного верхівкового
періодонтиту впроваджено у практику роботи обласної клінічної
стоматологічної поліклініки м. Дніпропетровськ і міської стоматологічної
поліклініки № 1 м. Кривий Ріг.

Матеріали дисертації використовуються в лекціях та на практичних
заняттях зі студентами стоматологічного факультету і слухачами ФПО
Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням. Автором особисто проведені тематичний
патентно-інформаційний пошук та аналіз літератури з даної проблеми,
клініко-рентгенологічна оцінка стану 267 зубів із гранулюючою та
гранулематозною формами періодонтиту та їх лікування, функціональні
дослідження, формулювання основних положень і висновків дисертації,
статистична обробка отриманих результатів і їх інтерпретація,
впровадження розробленого методу лікування в практику стоматологічних
поліклінік та в навчальний процес.

Разом із науковим керівником здійснено вибір напрямку дослідження,
визначені мета і завдання, розроблено новий метод ендодонтичного
лікування деструктивних форм хронічного періодонтиту.

Робота виконана на базах кафедри терапевтичної стоматології (зав. каф. –
проф. І.С. Мащенко) і кафедри стоматології ФПО (зав. каф. – проф. Н.М.
Гордіюк) Дніпропетровської державної медичної академії, міської
стоматологічної поліклініки №1 м. Кривий Ріг (гол. лікар – М.І. Боць).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
повідомлені й обговорені на І (VІІІ) з’їзді Асоціації стоматологів
України (Київ, 1999) та науково-практичній конференції, присвяченій
40-річчю стоматологічного факультету Дніпропетровської державної
медичної академії (Дніпропетровськ, 2003).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 11 наукових праць, з яких 6
статей у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України, 3 Деклараційних
патенти України на винаходи, 1 стаття в журналі і 1 тези доповіді на
з’їзді.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 142 сторінках
принтерного тексту і складається із вступу, огляду літератури, 3-х
розділів власних досліджень, розділу аналізу та узагальнення отриманих
результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел, що містить 242 першоджерела (167 – кирилочною графікою, 75 –
латинською). Фактичні дані наведені у 14 таблицях, ілюстровані 1
малюнком, 1 схемою та 27 рентгенограмами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Для виконання поставлених завдань
проведено обстеження і лікування 160 хворих (56,9% жінок і 43,1%
чоловіків) з деструктивними формами верхівкового періодонтиту, серед
яких переважали особи у віці від 21 до 50 років (70,6%). З огляду на
специфіку застосованих функціональних методів діагностики, у число
обстежуваних цілеспрямовано не включалися хворі з патологією пародонту.

Усього дослідженню і лікуванню піддалися 267 зубів, з них 138 (51,9%)
зубів із хронічним гранулюючим періодонтитом і 129 (48,3%) зубів – із
хронічним гранулематозним періодонтитом. Хронічний перебіг захворювання
діагностовано в 63,1% і 69% випадків, загострений – в 36,9% та 31%
випадків відповідно. При встановленні діагнозу використовували
класифікацію періодонтитів І.Г. Лукомського.

Усіх пацієнтів обстежували за єдиною схемою, що включала
загальноприйняті клініко-рентгенологічні та функціональні методи
діагностики.

Для підвищення інформативності рентгенологічного дослідження зубів на
рентгенограмах при збільшенні за допомогою лупи негатоскопа (х3)
визначали наявність і виразність ознак остеопорозу, остеосклерозу і
деструкції в ділянці верхівок коренів зубів, форму і лінійні розміри
вогнищ деструкції, наявність резорбції цементу і дентину кореня, а потім
обчислювали кількісний індекс ступеня деструкції верхівкового періодонту
(СДВП), відповідно до схеми бальної оцінки стану періапикальних тканин
(D. Orstavic, 1988).

Структурно-функціональний стан тканин пародонту і верхівкового
періодонту, зокрема в ділянці уражених зубів, оцінювали за показниками
біоелектромагнітної реактивності (БЕМР) та напруги каналу зворотного
зв’язку. Дослідження проводили на лікувально-діагностичному апараті
“Малахіт-ОІОП” відповідно до інструкції до апарата і рекомендацій (В.И.
Баньков, 1994; Н.М. Батюков, 1995).

В основу методу біоелектрометрії покладений принцип одержання інформації
про БЕМР тканин в зоні ураження, що є відображенням
гемомікроциркуляторних та трофічних розладів, за рахунок здатності
останніх змінювати спектр та величину зворотного сигналу при взаємодії з
тканинами специфічного подразника. Усього у хворих періодонтитом та осіб
контрольної групи було здійснено по 691 виміру БЕМР тканин та напруги
каналу зворотного зв’язку у ділянці 168 зубів з деструктивними формами
хронічного періодонтиту.

Як інтегральний показник динаміки трофічних порушень і ступеня
кровопостачання тканин періодонтальної щілини, інтенсивності і глибини
запального процесу використовували результати термометрії ясен в ділянці
проекції верхівок коренів уражених зубів, проведеної за допомогою
автоматичного потенціометра типу КСП-4, згідно рекомендацій (А.Ф.
Коваленко, Г.М. Варава, 1986; П.П. Беликов, А.В. Столяров, 1987).

Динамічні термометричні дослідження були проведені в ділянці 188
уражених зубів. Усього зафіксовано 2230 вимірів температури.

Для виміру біоелектрометричних показників і поверхневої температури
тканин пародонту в ділянці уражених зубів з деструктивними формами
періодонтиту були обрані симетричні точки на верхній (6531?1365) і
нижній (6531?1356) щелепах. Дослідження проводилися в один і той же час
доби і при однаковій температурі в приміщенні (22-230С) після
попередньої адаптації пацієнтів до зовнішніх умов кабінету (у середньому
через 15-20 хвилин).

Обстеження хворих проводили в перше відвідування, безпосередньо після
лікування і у віддалені терміни після лікування – через 6, 9, 12 і 18
місяців. Аналізували залежність біоелектрометричних та температурних
показників від ступеня деструкції верхівкового періодонту.

Для оцінки результатів функціональних методів дослідження
використовували показники, отримані у 25 практично здорових осіб при
обстеженні в ділянці зубів з інтактним пародонтом і періодонтом.

Схеми традиційного та запропонованого методів лікування деструктивних
форм хронічного верхівкового періодонтиту. В основу лікування зубів із
гранулюючим та гранулематозним періодонтитом були покладені загальні
принципи лікування хронічного верхівкового періодонтиту (В.Г. Сай,
2004).

З метою порівняльної оцінки ефективності розробленого методу лікування
деструктивних форм періодонтиту і визначення оптимальної методики
традиційного та апробуємого методів виділили 4 групи зубів.

В І та ІІ групах (60 і 58 зубів відповідно) проводилося традиційне
лікування періодонтиту, що передбачало ретельну механічну обробку
кореневих каналів з промиванням каналів водним розчином ЕДТА (15%) та
гіпохлориту натрію (5%), медикаментозну обробку системи макро- і
мікроканалів і заверхівкового простору 1% розчином хіноксидину,
пломбу-вання каналів гідроксиапатитовим силером (“Остім-100”) і
гутаперчевими штифтами. Відрізнялися групи тільки рівнем пломбування
кореневих каналів: в І групі – до апікального отвору, в ІІ групі – з
виведенням у невеликій кількості “Остім-100” за верхівку кореня зуба.

В ІІІ та ІV групах (86 і 63 зуба відповідно) апробувався запропонований
метод лікування. Його принципова відмінність від традиційного полягала в
тім, що поряд із загальноприйнятими механічними і медикаментозними
втручаннями здійснювалася заапікальна терапія 2% розчином циклофосфану.
Препарат уводили в тканини періодонту за допомогою ультразвуку протягом
5 хвилин. В ІІІ групі застосовувалася методика пломбування кореневих
каналів до апікального отвору, в ІV групі – гідроксиапатитовий силер
виводили в заверхівковий простір.

Одним з істотних переваг апробуємого методу є те, що він дозволяє
розширити показання до лікування верхівкових періодонтитів в один сеанс.
Крім традиційних показань, на фоні заапікального введення циклофосфану
односеансовому лікуванню підлягали однокореневі зуби з хронічним
перебігом власне гранулюючого періодонтиту (без наявності свищевого
ходу) і гранулематозного періодонтиту за умови достатньої прохідності
кореневих каналів.

Оцінку найближчих результатів лікування зубів здійснювали в середньому в
терміни від 1 до 7 днів після пломбування кореневих каналів. До
найближчих ускладнень лікування відносили появу самостійного болю в
області вилікуваного зуба, біль і набряклість перехідної складки,
білатеральний набряк м’яких тканин обличчя, болісні відчуття при
доторкуванні до зуба, реакцію на перкусію.

Немаловажне значення надавали рентгенологічним критеріям оцінки
найближчих (безпосередніх) і віддалених результатів лікування. До
першого відносили глибину заповнення кореневого каналу силером (до
апікального отвору, заапікальне виведення силера) і ступінь обтурації
каналу гутаперчевим штифтом, до других – наявність чи відсутність ознак
відновлення зони деструкції кісткової тканини та визначення збереження
пломбувального матеріалу в кореневому каналі і за його межами.

Отримані дані оброблені методом варіаційної статистики з використанням
t-критерію Ст?юдента на комп?ютері Pentium II MMX за допомогою
програмного засобу Microsoft Excel. Кореляційний аналіз показників
виконан непараметричним методом рангової кореляції Спірмена. Для
математичної обробки результатів вимірів розмірів заверхівкових
патологічних вогнищ (за даними рентгенограм) застосовували метод
найменших квадратів.

Результати досліджень та їх обговорення. Порівняння клінічної
ефективності лікувальних комплексів, застосованих в різних клінічних
групах зубів із гранулюючою та гранулематозною формами хронічного
періодонтиту, показало істотні розходження щодо частоти виникнення
загострень запально-деструктивного процесу в періодонті після
традиційного лікування та в разі використання розробленого методу.

Так, при традиційному лікуванні гранулюючої форми періодонтиту з
хронічним перебігом захворювання загострення виникло в 6 з 39 (15,4%)
випадків, з початково загостреним перебігом – в 11 з 22 (50%) випадків.
Найгірші результати (у середньому 36,7% ускладнень) визначені в ІІ групі
зубів, де проводили заапікальну терапію силером.

Після короткочасного впливу на вогнище деструкції кісткової тканини 2%
розчином циклофосфану загострення періодонтиту з’явилося тільки при
лікуванні 2 з 32 (6,2%) зубів ІV групи з ідентичною методикою
пломбування кореневого каналу.

Треба відзначити, що при застосуванні розробленого методу лікування
виражене запалення тканин купувалося, як правило, протягом 2-3 днів. В
І та ІІ групах зубів для ліквідації явищ гострого запалення був
потрібний значно більший термін (у середньому від 3-4 до 5-6 днів).

У більшості випадків (54,5%) виведення силера за верхівку кореня (ІІ
група) викликало різке загострення періодонтиту та вимагало хірургічних
утручань (розріз по перехідній складці), що підтверджує відомі дані про
виражену запальну реакцію тканин періодонту на дію пломбувального
матеріалу в найближчий період після ендодонтичного лікування.

Звертає на увагу висока частота ускладнень традиційного лікування
гранулематозного періодонтиту. В І групі констатували розвиток
загострення при лікуванні 6 з 29 (20,7%) зубів, в ІІ групі – 12 з 28
(42,8%) зубів. Причому, однаково часто ускладнювалося лікування зубів з
хронічним і загостреним перебігом захворювання. І знову більш виражені
ознаки запалення спостерігалися після виведення силера в періапікальну
область, у цих випадках частіше надавалась хірургічна допомога (в 33,3%
проти 16,7% в І групі).

Результати, отримані в ІІІ та ІV групах зубів із гранулематозним
періодонтитом, підтверджують клінічну ефективність заапікальної терапії
циклофосфаном. При лікуванні зубів із хронічним перебігом захворювання
безпосередні ускладнення були відсутні, із загостреним перебігом вони
розвивалися в 2 з 22 (2,8%) випадків.

Оцінюючи безпосередні результати лікування деструктивних форм хронічного
періодонтиту різними методами, слід відзначити, що при заапікальному
виведенні силера на фоні попереднього короткочасного впливу на
періапікальні тканини 2% розчином циклофосфану загострення виникають
дуже рідко (в 4,8% проти 39,6% при традиційному лікуванні). Це можливо
пояснити тим, що циклофосфан проявляє імунодепресивні властивості і
пригнічує гостру фазу запального процесу (В.М. Бобирєв та співавт.,
1996).

Ускладнення, які виникали у найближчий термін після пломбування
кореневих каналів, потребували більшої кількості відвідувань хворих для
повторного проведення терапевтичних втручань і завершення комплексу
ендодонтичного лікування. Так, традиційне лікування деструктивних форм
хронічного періодонтиту завершувалося в середньому за 2,81 відвідувань,
а заапікальна терапія циклофосфаном скоротила термін лікування до 1,82
відвідувань.

Об’єктивну оцінку динаміки змін у тканинах пародонту і верхівкового
періодонту визначали за допомогою термометричних і біоелектрометричних
показників.

Відразу після лікування зубів із хронічним перебігом періодонтиту не
визначено значних коливань температури ясен в ділянці проекції верхівок
коренів (у середньому 34,11±0,090 С проти 33,99±0,090 С до лікування,
р>0,05), однак у випадках успішного результату лікування в усіх групах
зубів спостерігалася слабка тенденція до нормалізації показників.

Більш виразні зміни температури ясен зафіксовано після лікування
загостреного періодонтиту (у середньому 34,11±0,080 С проти 35,07±0,100
С до лікування, р0,05) на фоні традиційного
лікування, при початково загостреному перебігу – 1,25±0,04 ум.од. проти
1,31±0,03 ум.од. (р>0,05). При цьому яких-небудь розходжень у динаміці
середніх показників напруги каналу зворотного зв’язку виявити не
вдалося.

Звертає на увагу неоднозначна спрямованість показника напруги каналу
зворотного зв’язку при гранулюючій та гранулематозній формах хронічного
періодонтиту (0,62±0,02 В і 0,89±0,02 В відповідно при умовній нормі
0,78±0,01 В, рtF l ® e ? ? ? ? B D F l ????th??????   th $ ? ? O aAaaF†af O ??????????лення періодонтальної щілини після пломбування кореневих каналів строго до апікального отвору реєстрували в 21,6%, 33,2% і 50% випадків відповідно, що було на 20-24% рідше, ніж при виведенні силера в періодонт (в 41,6%, 55,6% і 73,8% відповідно). Звичайно, роздратування тканин періодонту викликає збільшення частоти ускладнень безпосередньо після лікування, але, як правило, при призначенні протизапальної терапії спостерігається швидка ліквідація запальної реакції. Таблиця 1 Віддалені результати лікування хронічного гранулюючого періодонтиту по рентгенологічним даним Досліджувані групи Строки дослідження (в міс.) Кількість досліджуємих зубів Позитивні результати лікування повне відновлення кісткової тканини часткове відновлення кісткової тканини Вогнище деструкції без змін Збільшення вогнища деструкциії абс. % абс. % абс. % абс. % I група 6 9 12 18 26 24 22 20 ? 6 8 10 ? 25,0 36,4 50,0 9 10 10 8 34,6 41,7 45,5 40,0 15 8 3 2 57,7 33,3 13,6 10,0 2 ? 1 ? 7,7 4,5 II група 6 9 12 18 26 24 22 20 5 12 13 15 19,2 50,0 59,1 75,0 18 12 9 5 69,2 50,0 40,9 25,0 3 ? ? ? 11,6 ? ? ? ? III група 6 9 12 18 28 26 23 22 8 14 17 19 28,6 53,8 73,9 86,4 19 12 6 3 67,8 46,2 26,1 13,6 І ? ? ? 3,6 ? ? ? ? IV група 6 9 12 18 26 23 22 20 8 13 16 19 30,8 56,5 72,7 95,0 18 10 6 1 69,2 43,5 27,3 5,0 ? ? ? ? ? ? ? ? Таблиця 2 Віддалені результати лікування хронічного гранулематозного періодонтиту по рентгенологічним даним Досліджувані групи Строки обстеження (в мес.) Кількість досліджуємих зубів Позитивні результати лікування повне відновлення кісткової тканини часткове відновлення кісткової тканини Вогнище деструкції без змін Збільшення вогнища деструкції абс. % абс. % абс. % абс. % I група 6 9 12 18 26 22 20 20 ? 4 6 10 18,2 30,0 50,0 7 8 10 7 26,9 36,9 50,0 35,0 18 8 4 3 69,2 36,4 20,0 15,0 І ? ? ? 3,9 II група 6 9 12 18 26 24 23 22 7 8 12 16 26,9 33,3 52,2 72,7 16 12 11 6 61,6 50,0 47,8 27,3 3 4 ? ? 11,5 16,7 ? ? ? ? III група 6 9 12 18 32 26 24 22 9 12 16 20 28,1 46,2 66,7 90,9 21 13 8 2 65,6 50,0 33,3 9,1 2 1 ? ? 6,3 3,8 ? ? ? ? IV група 6 9 12 18 26 22 22 22 8 12 15 21 30,8 54,5 68,1 95,5 18 10 7 1 69,2 45,5 31,9 4,5 ? ? ? ? ? ? ? ? Проведені дослідження показали, що через 6 місяців після лікування зубів за розробленою методикою майже в 30% випадків проти 11,5% при традиційній терапії визначалась повна регресія вогнищ деструкції кісткової тканини, через 9 місяців – в 52,7% проти 34,6%, через 12 місяців – в 70,4% проти 44,4%, через 18 місяців – в 91,9% проти 61,9 %. Звертає на увагу висока результативність заапікальної терапії циклофосфаном незалежно від рівня кореневої пломби. Позитивні результати при пломбуванні кореневих каналів до апікального отвору констатувалися в різний термін спостереження в 28,4%, 50%, 70,3% і 88,6% випадків відповідно проти 30,8%, 55,5%, 70,4% і 95,2% відповідно при виведенні гідроксиапатитової пасти в тканини періодонту. Тобто, рівень пломбування кореневого каналу не має істотного значення при використанні заапікальної терапії циклофосфаном. Тому, безсумнівно, апробуємий метод лікування деструктивних форм хронічного періодонтиту є альтернативою традиційного лікування, яке передбачає виведення силера у вогнище деструкції з метою підвищення репаративних процесів у кістковій тканині. Ефективність комбінації циклофосфану, хіноксидину і "Остім-100" при лікуванні хронічного періодонтиту наочно підтверджувалася позитивною динамікою індексу СДВП. Зниження середнього значення показника в усі терміни спостереження після лікування запропонованим способом випереджало зміни індексу після традиційної терапії захворювання. Так, значення індексу СДВП через 6 місяців склало в середньому 2,25±0,17 балів проти 3,57±0,22 балів при традиційному лікуванні (р0,05, і
34,37±0,080 С, р>0,05, відповідно). Після традиційного лікування в цей
термін локальна температура залишалася помітно нижче норми (34,26±0,110
С, р0,01). Купування
запалення при загостренні періодонтиту приводило до вираженої позитивної
динаміки показника у випадках несприятливого результату лікування
захворювання тільки безпосередньо після лікування (34,12±0,090 С після
лікування проти 35,08±0,050 С до лікування, р0,5).

Через 12 місяців після лікування запропонованим методом відзначалася
нормалізація локальної температури, у той час, як у перших двох групах
традиційного лікування середні показники наближалися до нижчої границі
умовної норми.

Дослідження показали, що строки нормалізації біоелектромагнітної
реактивності тканин пародонту в області зубів з деструктивними формами
періодонтиту і показників напруги каналу зворотного зв’язку також
залежали від використаного методу лікування. При вивченні
біоелектрометричних показників через 6 місяців після лікування було
виявлено, що середні значення індексу БЕМР і показника напруги каналу
зворотного зв’язку в ІІІ і ІV групах вірогідно відрізнялися від
вихідних. Так, індекс БЕМР при хронічному перебігу періодонтиту досягав
1,01±0,02 ум.од., а при загостренні – 1,19±0,02 ум.од. проти 0,86± 0,03
ум.од. (р0,05), при загостренні захворювання зниження показника
наближалося до статистично достовірної величини (1,27±0,04 ум.од. проти
1,37±0,03 ум.од., р=0,05).

Динаміка показників напруги каналу зворотного зв’язку підтверджувала
ефективність розробленого лікувального комплексу. Середні значення
показника після заапікальної терапії циклофосфаном уже через 6 місяців
вірогідно відрізнялися від вихідних, складаючи при гранулюючій формі
періодонтиту 0,72±0,02 В проти 0,62±0,02 В до лікування (р0,05, і
0,80±0,01 В, р>0,05, при гранулюючому та гранулематозному періодонтиті
відповідно).

Багатофакторний кореляційний аналіз дозволив виявити залежність
показників термометрії і біоэлектрометрії від ступеня деструкції
верхівкового періодонту. Між індексом СДВП і локальною температурою ясен
в області проекції верхівок коренів уражених зубів існує пряма
залежність (r = +0,415) при загостренні періодонтиту і зворотна
залежність (r = – 0,396) при хронічному перебігу захворювання. При цьому
індекс СДВП зв’язаний з рівнем біоелектромагнітної реактивності
негативним кореляційним зв’язком (r = -0,504) при хронічному перебігу
періодонтиту і позитивним кореляційним зв’язком (r = +0,480) у випадках
загострення. В індексу СДВП із рівнем напруги каналу зворотного зв’язку
реєструється позитивний взаємозв’язок (r = +0,432).

Таким чином, представлений у дисертації матеріал свідчить про високу
ефективність впливу на патологічно змінені тканини періодонту 2%
розчином циклофосфану, що переконливо підтверджується результатами
функціональних методів дослідження. Тому, безсумнівно, упровадження
розробленого методу лікування деструктивних форм хронічного періодонтиту
підвищить ефективність лікування і реабілітації хворих з цією
патологією.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення
актуальної наукової задачі, спрямованої на підвищення ефективності
комплексного лікування деструктивних форм хронічного періодонтиту на
підставі розробки й обгрунтування технології ендодонтичних утручань, що
включає іригацію кореневого канала антисептиком хіноксидином, вплив на
періапікальне вогнище деструкції циклофосфаном та гідроксиапатитовим
силером “Остім-100”. Доведена перевага розробленого комплексного методу
ендодонтичного лікування хворих з гранулюючої та гранулематозною формами
хронічного періодонтиту в порівнянні з традиційним методом.

1. Порівняльний аналіз кількісного показника ступеня деструкції тканин
верхівкового періодонту і біоелектрометричних показників у хворих з
деструктивними формами хронічного періодонтиту свідчить про високу
інформативність результатів біоелектрометрії для оцінки тяжкості
структурно-функціональних змін у періапікальних тканинах і при
диференціальній діагностиці гранулюючої і гранулематозної форм
періодонтиту.

2. Поверхнева температура ясен в області проекції верхівок коренів зубів
з деструктивними формами хронічного періодонтиту є об’єктивним
термофункціональним показником, що характеризує динаміку інтенсивності і
глибини запально-деструктивного процесу в тканинах верхівкового
періодонту.

3. Традиційна інструментальна і антисептична обробка системи кореневих
каналів 1% розчином хлоргексидину і наступна їх обтурація гутаперчевими
штифтами з використанням гідроксиапатитового силера “Остім-100” є
недостатньою для профілактики найближчих ускладнень (у 29,8% випадків) і
не сприяє значному прискоренню процесів остеогенезу в періапікальних
вогнищах деструкції. Заапікальне виведення силера викликає в найближчий
термін зріст частоти загострень запального процесу на 19,7 %, але в той
же час потенціює у віддалений термін повне відновлення кісткової тканини
у 73,8% хворих гранулюючим і гранулематозним періодонтитом.

4. При лікуванні деструктивних форм хронічного періодонтиту показаний
одноразовий вплив на патологічні періапікальні тканини 2% розчином
циклофосфану з подальшою загальноприйнятою технологією пломбування
кореневих каналів, що запобігає загостренню запального процесу у 97,3%
хворих, приводить до швидкого регресу вогнища деструкції і до побудови
зрілої кісткової тканини у 91,9% пацієнтів з гранулюючим та
гранулематозним періодонтитом.

5. При застосуванні розробленого методу лікування деструктивних форм
хронічного періодонтиту найближчі та віддаленні результати лікування
були ідентичними незалежно від рівня пломбування кореневих каналів (до
чи в заапікальний простір), що є підставою розглядати запропонований
спосіб як альтернативний традиційній заапікальній терапії силером.

6. Висока ефективність запропонованого способу комплексного лікування
деструктивних форм верхівкового періодонтиту, відсутність ускладнень при
його використанні дозволяє рекомендувати розроблену технологію
ендодонтичного лікування до широкого застосування в клінічній практиці.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для об’єктивної оцінки стану тканин верхівкового періодонту в хворих
хронічним періодонтитом при обстеженні та на етапах лікування
рекомендується використовувати:

– кількісний показник ступеня деструкції альвеолярної кістки,
визначаємий за рентгенологічними ознаками;

– вимір поверхневої локальної температури ясен в області проекції
верхівок коренів уражених зубів.

2. З огляду на високу діагностичну цінність і нескладність технічного
виконання вимірів біоелектрометричних показників (біоелектромагнітної
реактивності тканин пародонту в області уражених зубів і показника
напруги каналу зворотного зв’язку) рекомендується впровадження методу
біоелектрометрії в клінічну практику стоматологічних установ.

3. Для ендодонтичного лікування деструктивних форм хронічного
періодонтиту рекомендується застосовувати лікувальний комплекс, що
включає медикаментозну обробку кореневих каналів і заверхівкової області
1% розчином хіноксидину, введення у вогнище періапікальної деструкції за
допомогою ультразвуку 2% розчину циклофосфану і пломбування кореневих
каналів силером на основі гідроксиапатиту.

Розроблений лікувальний комплекс ендодонтичних утручань, у порівнянні
з традиційним, дозволяє знизити в 1,6 рази кількість відвідувань хворих
з хронічним періодонтитом, зменшити частоту виникнення ускладнень після
лікування на 26,9% і збільшити число випадків повного відновлення тканин
періодонтальної щілини на 30%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Мащенко И.С., Скотаренко А.В. Ближайшие результаты лечения
деструктивных форм периодонтита циклофосфаном, хиноксидином и
гидроксилапатитовой пастой // Вісник стоматології. – 2001. – № 4. – С.
23-25. Дисертанту належать клінічні спостереження та аналіз отриманих
результатів, написання статті.

2. Скотаренко А.В. Использование гидроксиапатита ультравысокой
дисперсности “Остим-100” и циклофосфана при лечении деструктивных форм
хронического периодонтита // Современная стоматология. – 2002. – № 3
(19). – С. 25-30.

3. Мащенко И.С., Скотаренко А.В. Лечение деструктивных форм хронического
периодонтита с использованием 2% раствора циклофосфана и силера на
основе гидроксиапатита // Современная стоматология. – 2005. – № 2. – С.
30-32. Участь здобувача в клінічному обстеженні і лікуванні хворих,
аналізі отриманих даних, написанні статті.

4. Мащенко И.С., Скотаренко А.В. Отдаленные результаты консервативного
лечения деструктивных форм верхушечного периодонтита циклофосфаном и
гидроксилапатитовой пастой // Вісник стоматології. – 2001. – № 4. – С.
25-28. Дисертанту належить збір клінічного матеріалу, його узагальнення,
статистична обробка та формулювання висновків.

5. Мащенко І.С., Скотаренко А.В. Лікування деструктивних форм хронічного
періодонтиту з використанням циклофосфану // Вісник стоматології. –
2001. – № 1. – С. 20-23. Дисертантом особисто проведено лікування
хворих, аналіз результатів, написання статті.

6. Скотаренко А.В. Шляхи підвищення ефективності лікування деструктивних
форм хронічного періодонтиту композицією препаратів антибактеріальної та
цитостатичної дії // Медичні перспективи. – 2001. – Т. VI, № 2. – С.
84-87.

7. Деклараційний патент на винахід № 38930 А, Україна, МПК 7 А61К6/ 02,
А61С5/00. Спосіб лікування періодонтиту /Скотаренко А.В., Мащенко І.С. –
Заявка №2000116707; Заявл. 27.11.2000; Опубл. 15.05.2001. – Бюл. № 4.

8. Деклараційний патент на винахід № 33970 А, Україна, МПК 6 А61К6/ 02,
А61С5/00. Спосіб лікування періодонтиту /Скотаренко А.В. – Заявка №
99052545; Заявл. 05.05.1999; Опубл. 15.02.2001. – Бюл. № 1.

9. Деклараційний патент на винахід № 39659 А, Україна, МПК 7 А61К6/ 02.
Спосіб лікування зубів /Скотаренко А.В. – Заявка №2000126877; Заявл.
01.12.2000; Опубл. 15.06.2001. – Бюл. № 5.

10. Скотаренко А.В. Лікування хронічного гранулематозного періодонтиту
із застосуванням циклофосфану та гідроксиапатитової пасти // Матеріали I
(VIII) з?їзду Асоціації стоматологів України. – К., 1999. – С. 155-156.

11. Скотаренко А.В. Совершенствование методов заапикальной терапии в
комплексе эндодонтических вмешательств // Тюменский медицинский журнал.
– 2000. – № 1. – С. 42-44.

АНОТАЦІЯ

Скотаренко А.В. Удосконалення методів лікування деструктивних форм
періодонтиту із застосуванням циклофосфану. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. – Інститут стоматології АМН
України, Одеса, 2005 р.

Дисертація присвячена питанню оптимізації ендодонтичного лікування
деструктивних форм хронічного верхівкового періодонтиту. Розроблено,
науково обгрунтовано та впроваджено в практику консервативний метод
лікування гранулюючої та гранулематозної форм періодонтиту, який поряд
із традиційними втручаннями (іригація кореневого каналу 1% розчином
хіноксидину та пломбування гідроксиапатитовим силером) включає
короткочасний вплив на верхівкове вогнище деструкції кісткової тканини
2% розчином циклофосфану. На підставі запропонованого
високоінформативного комплексу клініко-рентгенологічних і функціональних
методів досліджень показані суттєві переваги нового підходу до лікування
періодонтиту над традиційним, а саме, скорочення строків лікування на 1
відвідування, зниження числа безпосередніх ускладнень майже на 27% та
збільшення випадків відновлення періодонтальної щілини на 30%.

Використання при діагностиці та в процесі диспансерного нагляду індексу
ступеня деструкції періапікального вогнища, термометрії та
біоелектрометрії дозволяє уточнити форму хронічного періодонтиту та
прогнозувати у віддаленні терміни після лікування інтенсивність процесів
відновлення кісткової тканини в заапікальному просторі.

Ключові слова: хронічний верхівковий періодонтит, методи діагностики та
контролю, ендодонтичне лікування, циклофосфан.

АННОТАЦИЯ

Скотаренко А.В. Совершенствование методов лечения деструктивных форм
периодонтита с использованием циклосфана. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.22 – стоматология. – Институт стоматологии АМН
Украины, Одесса, 2005 г.

Диссертация посвящена вопросу оптимизации диагностики и
эндодонтического лечения деструктивных форм хронического верхушечного
периодонтита. В результате выполненных многоплановых клинических,
рентгенологических и лабораторных исследований у 160 больных с
периапикальными очагами деструкции показано, что клиническую диагностику
различных проявлений деструктивных форм периодонтита можно расширить
путем использования таких дополнительных методов, как термометрия и
биоэлектрометрия.

Исследования подтвердили, что при планировании эндодонтического лечения
деструктивных форм периодонтита необходимо предусматривать воздействие
на патологически измененные периапикальные ткани цитостатическим
препаратом циклофосфаном.

Для повышения эффективности лечения периодонтита и регресса
деструктивного очага разработан, научно обоснован и внедрен в практику
метод лечения гранулирующего и гранулематозного периодонтита, включающий
наряду с традиционными вмешательствами (ирригация корневого канала 1%
раствором антибактериального препарата хиноксидина с последующим
пломбированием гидроксиапатитовым силером) кратковременное воздействие
на заверхушечный очаг деструкции костной ткани 2% раствором
циклофосфана. На основании результатов проведенного комплекса
диагностических исследований (рентгенологическое с вычислением индекса
степени деструкции верхушечного периодонта, термо- и биоэлектрометрия)
показано преимущество апробируемого метода лечения над традиционным.

Исследованию и лечению подвергались 267 зубов с деструктивными формами
хронического периодонтита, которые были разделены на 4 группы в
зависимости от метода лечения и уровня пломбирования корневого канала
(до апикального отверстия или с выведением небольшого количества силера
за верхушку корня).

Установлено, что заапикальное введение с помощью ультразвука
циклофосфана, предшествующее обтурации корневого канала
гидроксиапатитовым силером, позволяет сократить на 1 день количество
посещений пациентов и почти на 27% снизить число ближайших осложнений.

Диспансерное клинико-рентгенологическое наблюдение подтвердило высокую
терапевтическую эффективность нового подхода в лечении деструктивных
форм периодонтита. Выявлено, что применение комбинации циклофосфана и
гидроксиапатитового силера на фоне активного воздействия на микрофлору
корневого канала и заверхушечного пространства хиноксидином у больных
гранулирующим и гранулематозным периодонтитом через 18 месяцев по
завершении лечения приводит к полной регрессии очага деструкции в 91,9%
случаев. В то же время при применении традициционного лечения
восстановление костной ткани очага деструкции имело место у 62% больных.

Проведеное сопоставление результатов традиционного лечения в зависимости
от уровня пломбирования корневого канала показало клиническую
целесообразность выведения небольшого количества силера в очаг
деструкции костной ткани с целью усиления процессов остеогенеза: число
случаев полного восстановления костной ткани в периапикальном очаге
деструкции увеличивалось при хроническом гранулирующем периодонтите на
25%, при гранулематозном – на 22,7%.

Отсутствие заметных отличий результатов лечения при заапикальной терапии
циклофосфаном у больных с различным уровнем корневой пломбы (увеличение
случаев регрессии очага деструкции на 8,6% по сравнению с 4,6%)
позволяет рассматривать предлагаемый метод лечения как альтернативный
метод заапикального лечебного воздействия силером на патологически
измененные структурные компоненты периодонта.

Динамический анализ показателей индекса степени деструкции
периапикального очага, термометрии и биоэлектрометрии позволяет
прогнозировать в отдаленные сроки после лечения уровень интенсивности
восстановления костной ткани в заапикальном пространстве.

Таким образом, предложенный способ лечения деструктивных форм
периодонтита с использованием цитостатического препарата циклофосфана
повышает эффективность лечения периапикальных очагов деструкции и
рекомендуется к широкому применению в стоматологической практике.

Ключевые слова: хронический верхушечный периодонтит, методы диагностики
и контроля, эндодонтическое лечение, циклофосфан.

ANNOTATION

Scotarenko A.V. Improvement of methods of treatment of destructive forms
of apical periodontitis with application cyclophosfanum. – A manuscript.

Dissertation for the candidate of medical sciences degree in speciality
14.01.22 – Stomatology. – Institute of Dentistry of Academy of Medical
Sciences Ukraine, Odessa – 2005.

Dissertation covers a question of optimization endodontic treatment of
destrucrive forms of chronic apical periodontitis. The conservative
method of treatment of granulated and granulematosis forms of apical
periodontitis developed, scientifically proved and entered into dentist
practike, that alongside with traditional procedures (an root canal
irrigation 1% hynoxidinum solution and root canal filling of
hydroxylapatite siler) includes short-term influence on the apical
center of bone destruction 2% cyclophosfanum solution. On the basis of
the informative a complex of clinic-radiological and functional research
receptions essential advantages of the new approach to treatment of
chronic apical periodontitis above traditional, namely, reduction of
terms of treatment on 1 visiting, decrease of number of direct
complications almost on 30 % and increase of cases of restoration
periodontal cracks on 29,6 % are shown.

Use at diagnostics and in process of supervision of an index of a degree
of destruction periapical the center, thermometry and bioelectrometric
allows to specify the form of chronic apical periodontitis and to
predict in the remote terms after treatment intensity of processes of
restoration of bone tissue in periradicular space.

Key words: chronic apical periodontitis, methods of diagnostic and the
control, endodontic therapy, cyclophosfanum.

PAGE \* Arabic 30

10

11

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020