.

Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування кутикули шлуночків курей в комплексній терапії дампінг-синдрому (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
90 3035
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

СМАЧИЛО Ірина Володимирівна

УДК 616.33-089.873-06]-085.361:598.6

Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування кутикули шлуночків
курей в комплексній терапії дампінг-синдрому

14.01.36 – гастроентерологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Івано-Франківськ

2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Тернопільському державному медичному університеті

ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

ШВЕД Микола Іванович, Тернопільський державний медичний

університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України,

кафедра факультетської терапії, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

ВОЛОШИН Олександр Іванович, Буковинська державна

медична академія МОЗ України, кафедра пропедевтики

внутрішніх хвороб, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор

ВДОВИЧЕНКО Валерій Іванович, Львівський національний

медичний університет ім. Д. Галицького МОЗ України,

кафедра терапії № 1 факультету післядипломної освіти,

завідувач кафедри

Провідна установа: Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМН України,

відділ гастроентерології, м. Харків

Захист відбудеться “30” червня 2005 року о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при Івано-Франківській державній
медичній академії МОЗ України за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ,
вул. Галицька, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківської
державної медичної академії МОЗ України за адресою: 76000, м.
Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7.

Автореферат розісланий “27” травня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 20.601.01

доктор медичних наук, професор
ОРИНЧАК М.А.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Відомо, що після застосування радикальних методів
хірургічного лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки
у 10-60 % хворих розвиваються післярезекційні синдроми (В.І.
Вдовиченко, 2002; Т.Б. Ежова, 2002; Б.Б. Леськів і співавт., 2002).
Найбільш частим і тяжким післярезекційним ускладненням є
дампінг-синдром, частота якого коливається від 3,5 до 80,0 % (I.
Corsale. еt al., 2000; А.А. Курыгин и соавт., 2001; Л.Я. Ковальчук, І.Я.
Дзюбановський, 2002; С. Shibata et al., 2004; Т. Yamaguchi et al.,
2004).

Більшість вчених вважають, що виникнення дампінг-синдрому пов’язане з
порушенням адаптативно-компенсаторних механізмів. У першу чергу, це
виражене зниження чи повна відсутність секреторної активності шлунка як
регулятора секреції печінки і підшлункової залози, а також нормальної
моторики шлунково-кишкового тракту, що приводить до швидкої евакуації
хімусу з кукси шлунка і стрімкого пасажу його по кишечнику (В.А.
Петухов, П.Б. Калашов, 2000; А. Singh еt al., 2003). Крім того,
втрачається бактерицидна дія соляної кислоти шлункового соку і верхні
відділи тонкого кишечника заселяються мікрофлорою, що порушує
мікробіоценоз травної системи (Н.В. Харченко, 2000; П.Я. Григорьев, Э.П.
Яковенко, 2000). Дампінг-синдром викликає значні порушення загального
стану, зниження якості життя і майже в половині випадків інвалідизацію
пацієнтів, тому лікування його залишається складним питанням в сучасній
гастроентерології (Г.К. Жерлов и соавт., 2001). Особливо низькою є
ефективність лікування дампінг-синдрому тяжкого ступеня (Л.Я. Ковальчук
і співавт., 2000; Н. Itoh, 2002; J. Metzger et al., 2002). До
теперішнього часу залишається суперечливою і невирішеною проблема пошуку
адекватних способів консервативного лікування цієї патології (Л.Я.
Ковальчук, І.Я. Дзюбановський, 2002).

Сучасна медикаментозна терапія дампінг-синдрому передбачає застосування
великої кількості медикаментів: препаратів травних ферментів, засобів,
що корегують моторно-евакуаторні порушення кукси шлунка, проведення
антимікробної терапії тощо (П.Я. Григор’єв і співавт., 2000). В умовах
зростання резистентності бактерій до антибіотиків (М.Е. Street et al.,
2001), недостатнього формування вітчизняного фармацевтичного ринку
ферментних препаратів (В.М. Толочко і співавт., 1997; Н.Ф. Маслова,
1999) актуальним є створення нових ефективних і доступних засобів, які б
поєднували ферментативну й антимікробну активність із нормалізуючим
впливом на моторику кукси шлунка.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри
факультетської терапії Тернопільського державного медичного університету
ім. І.Я. Горбачевського “Клініко-патогенетичні та морфофункціональні
особливості ішемічної хвороби серця при супутньому хронічному бронхіті,
цукровому діабеті, експериментальному гіпертиреозі, гастродуоденальних
виразках та їх диференційована терапія”, № держреєстрації 0103U001017.
Здобувач є співвиконавцем даної науково-дослідної роботи.

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування хворих з
дампінг-синдромом на основі корекції морфо-функціональних порушень кукси
шлунка шляхом включення до комплексної терапії кутикули шлуночків курей.

Завдання дослідження:

1. Визначити антимікробну дію, ферментативні властивості кутикули
залежно від терміну зберігання, температури та рН середовища і розробити
оптимальний спосіб її стерилізації.

2. Вивчити вплив лікування із включенням кутикули на перетравлення їжі,
моторно-евакуаторну, кислотопродукуючу функції і структуру слизової
оболонки кукси шлунка у хворих з дампінг-синдромом.

3. Дослідити вплив лікування із включенням кутикули на мікрофлору кукси
шлунка і товстого кишечника.

4. Розробити спосіб корекції морфо-функціональних порушень кукси шлунка
у хворих з дампінг-синдромом.

Об’єкт дослідження: 120 хворих з дампінг-синдромом; кутикула шлуночків
курей.

Предмет дослідження: Клініко-експериментальне обґрунтування використання
кутикули шлуночків курей у комплексному лікуванні хворих на
дампінг-синдром.

Методи дослідження:

Загальноклінічні – для оцінки перебігу дампінг-синдрому;
балоноелектрографічний і рентгенологічний – для дослідження
моторно-евакуаторної функції кукси шлунка; уреазний тест, цитологічний,
гістологічний і бактеріологічний методи – для визначення мікрофлори
слизової оболонки кукси шлунка і товстого кишечника, дослідження
антимікробної дії кутикули та контролю її стерильності; морфологічний –
для вивчення структури слизової оболонки кукси шлунка; рН-метричний –
для дослідження кислотопродукуючої функції кукси шлунка; копрологічний –
для оцінки перетравлення їжі; біохімічні методи для визначення
активності пепсину (за Туголуковим, за дією пепсину на молочно-ацетатну
суміш), амілази (за Каравеєм), ліпази (за утворенням в результаті
гідролізу жиру жирних кислот) в кутикулі шлуночків курей, статистичні –
для оцінки достовірності отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Вперше розроблено
пріоритетний оптимальний спосіб стерилізації кутикули шляхом її
інкубації в розчині соляної кислоти (рН 1,68) при температурі 37 ?С
протягом 60 хвилин, що зберігає ферментативну активність та антимікробну
дію кутикули (деклараційний патент України на винахід 32908 А).

Вперше встановлено нормалізуючий вплив лікування із включенням кутикули
на перетравлення їжі з нормалізацією показників копрологічного
дослідження (припинення креатореї, амілореї, стеатореї, виділення
сполучної тканини); корегуючий вплив на моторно-евакуаторну функцію
кукси шлунка і відвідної петлі кишки зі зниженням амплітуди скорочень
при їх вихідній гіперкінезії і підвищенням амплітуди скорочень кукси
шлунка при початковій її гіпокінезії у хворих з дампінг-синдромом.

Відзначено достовірне зниження рН кукси шлунка при початковій помірній
та вираженій (рН 0,05)), з
дворічним – не більше 20 % (Р0,05) при різних ступенях тяжкості і
склала (10,43±0,47) мм вод.ст.

Досліджуючи скоротливу функцію ВП кишки гіперкінетичний тип її скорочень
фіксували у 61,67 % хворих, нормокінетичний – у 38,33 %. При цьому у
всіх пацієнтів із нормокінезією та в 56,76 % з гіперкінезією ВП кишки
відзначено безперервний тип її моторики, що визначає безперервність
випорожнення КШ (Л.Н. Хоромский, А.Н. Гонтарук, 1995). У решти 26,67 %
хворих спостерігали періодичний тип скорочень ВП кишки, проте в усіх
випадках хвилі кишкових скорочень були гіперкінетичними. При дослідженні
середньої амплітуди скорочень ВП кишки з’ясували, що у пацієнтів із
легким і середнім ступенем Д-С вона практично не відрізнялась, склавши
(43,95±1,30) мм вод.ст. і (46,98±1,47) мм вод.ст. відповідно (Р>0,05),
тоді як при тяжкому ступені була достовірно вищою (РX?Ae? oe ( 2 4 b e @ @ @ OJPJQJ h’P ???????алишався патологічний безперервний характер скорочень останньої, що зумовлювало швидке надходження непідготовленого хімусу з КШ у кишечник та прояви тяжкого Д-С. При дослідженні кислотоутворюючої функції КШ у 81,82 % нами зафіксовано гіпо-ахлоргідрію (у 28,41 % пацієнтів – анацидність, у 29,55 % – виражену гіпоацидність, у 23,86 % – помірну гіпоацидність), у 10,23 % – нормоацидність і лише в 7,95 % – помірну гіперацидність. Водночас, виражену гіперацидність КШ не зафіксовано в жодному випадку. Аналіз комп’ютерних рН-грам після лікування показав достовірні зміни кислотоутворюючої функції КШ в бік підвищення у пацієнтів з вихідною помірною і вираженою гіпоацидністю, при рН 5,0) зміни були не достовірні (Р>0,05). Варто зазначити,
що при гістологічному дослідженні слизової оболонки КШ цих хворих в усіх
випадках відзначено її атрофію, що призводило до виникнення незворотньої
ахілії.

Досліджуючи мікрофлору слизової оболонки КШ у 51,67 % хворих з Д-С
виявляли HР, у 61,67 % – іншу мукозну мікрофлору. У 10,00 % випадків
остання зустрічалась у монокультурах, в 16,67 % – асоціювалась з НР, у
46,67 % пацієнтів виділено різні види мукозної мікрофлори Домінуючим у
спектрі пристінкових мікроорганізмів КШ був HР. Серед іншої мукозної
мікрофлори найчастіше було виявлено кишкову паличку – в 48,33 %,
клебсієлу – у 21,67 %, фекальний стрептокок – у 15,00 % хворих. Рідше
висівали протей (6,67 %), лактобактерії (5,00 %), гриби роду Candida
(5,00 %), епідермальний стафілокок (3,33 %), цитробактер (3,33 %),
ентеробактер (3,33 %), анаеробний стрептокок (1,67 %), стрептокок
слинний (1,67 %). З підвищенням кислотності КШ зростала частота
виявлення і ступінь обсіменіння НР та знижувалась частота висівання
іншої мукозної мікрофлори та навпаки.

Після лікування з включенням кутикули у 86,67 % хворих відмічено повну
санацію слизової оболонки КШ, що на 11,67 % перевищувало аналогічний
показник контрольної групи. Поєднане застосування традиційної терапії і
кутикули забезпечило рівень ерадикації НР у 87,50 %, який на 14,17 % був
більшим порівняно з аналогічним показником у групі хворих, які
отримували традиційну терапію. Ерадикацію іншої мукозної мікрофлори
досягнуто у 89,47 % пацієнтів (що на 11,69 % перевищувало показник
контролю).

При дослідженні гістологічних препаратів із біоптатів слизової оболонки
КШ у всіх хворих виявлено ознаки запалення. При цьому спостерігали
зниження висоти епітелію, запальну інфільтрацію власної пластинки,
переважно лімфоплазмоцитарну та нейтрофільну, тощо. У більшості (51,67 %
хворих), при гістологічному дослідженні виявлено ознаки атрофічного
гастриту.

Проведені морфометричні дослідження показали, що у пацієнтів з Д-С
відзначаються статистично достовірні (Р0,05)), підвищенням рівня
умовно-патогенних мікроорганізмів: клебсієл ((5,24±0,16) при нормі
(3,85±0,09) lg КУО/г, Р0,05).

Лікування із включенням кутикули викликало достовірне зниження загальної
кількості кишкової палички (до (7,65±0,13) lg КУО/г, Р0,05) при разных
степенях тяжести и составила (10,43±0,47) мм вод.ст. При исследовании
сократительной функции отводящей петли кишки гиперкинетический тип ее
сокращений фиксировали в 61,67 % больных, нормокинетический – в 38,33 %.
При этом у всех пациентов с нормокинезией и в 56,76 % – с гиперкинезией
отводящей петли кишки отмечено непрерывный тип ее моторики.

Установлено, что комплексное лечение, включающее кутикулу желудочков
кур, оказывает нормализирующее влияние на моторно-эвакуаторную функцию
культи желудка и отводящей петли кишки: при гиперкинетических
сокращениях происходит понижение амплитуды сокращений культи желудка (на
(18,60±1,99) мм вод.ст. (Р?0,05)) и отводящей петли кишки (на
(15,97?1,67) мм вод.ст. (Р?0,05)), при начальной гипокинезии культи
желудка – повышение ее амплитуды. В 60,0 % случаев беспрерывный характер
сократительной деятельности отводящей петли кишки изменяется на
периодический.

Показано, что после проведения лечения с применением кутикулы достоверно
повышается кислотопродуцирующая функция культи желудка при начальной
умеренной и выраженной гипоацидности (рН

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020