.

Імунна реактивність організму та система гемостазу у хворих з гострим коронарним синдромом, поєднаним з порушенням гіпофізарно-наднирникової системи(а

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
106 2559
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

імені П.Л.ШУПИКА

Слаба Наталія Анатоліївна

УДК 616.12-005.4-036.11-092.19-06:(616.432+616.45)

Імунна реактивність організму та система гемостазу у хворих з гострим
коронарним синдромом, поєднаним з порушенням гіпофізарно-наднирникової
системи

14.01.02 – внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Львівському національному медичному університеті імені
Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор

Заремба Євгенія Хомівна,

Львівський національний медичний

університет імені Данила Галицького

МОЗ України, завідувач кафедри

сімейної медицини

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Жарінов Олег Йосипович,

Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ
України, професор кафедри кардіології та функціональної діагностики

доктор медичних наук, професор Вакалюк Ігор Петрович,

Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, професор
кафедри госпітальної терапії №1

Провідна установа: Національний медичний університет імені акад.
О.О.Богомольця МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться „_8_” червня_2005р. о _11___ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.613.06 при Київській медичній академії
післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м. Київ,
вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий „_7__”__травня_____2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент
Бенца Т.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одне з провідних місць у структурі загальної
смертності населення України посідає смертність від хвороб системи
кровообігу (Шумаков В.О., 2002), а гострі коронарні синдроми (ГКС) –
нестабільна стенокардія (НС) та гострий інфаркт міокарда (ІМ) є одним з
головних чинників смертності, непрацездатності та інвалідизації
населення (Амосова Е.Н., 2001).

Згідно сучасних поглядів, механізм виникнення і прогресування ішемічної
хвороби серця (ІХС) є складним процесом, при якому відбуваються зміни
багатьох функцій і систем організму. Особливе значення має вивчення
функціонального стану гіпофізарно-наднирникової системи, яка в значній
мірі визначає захисно-пристосувальні реакції організму при
дестабілізації ІХС (Климов А.Д., 1991). Здійснюючи протягом всього життя
постійний контроль за збереженням гомеостазу, гормональна система
знаходиться у строгій взаємодії з іншими функціональними системами
(імунітету, гемостазу та ін.). Численні дані літератури вказують на
тісний функціональний взаємозв’язок між цими системами як в нормі
(Кэттайл В.М., Арки Р.А., 2001; Шарафан В.А. та ін., 1997), так і при
патології (Каменев В.Ф., Братчик А.М., 1997). Проте, ми не знайшли робіт
по комплексному дослідженню гіпофізарно-наднирникової системи, імунітету
та гемостазу при ГКС. Не знайдено праць, в яких вивчався вплив порушень
гіпофізарно-наднирникової системи на клінічний перебіг, імунний статус
та гемостазіологічні показники у пацієнтів з ГКС. Це спонукало нас до
вивчення механізмів патогенезу гострих форм ІХС на міжсистемному рівні,
що дало б можливість покращити діагностику, прогнозувати перебіг
захворювання, розробити нові методи корекції, попередити розвиток
ускладнень, покращити прогноз захворювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом науково-дослідної роботи кафедри сімейної медицини факультету
післядипломної освіти Львівського національного медичного університету
(ЛНМУ) ім. Данила Галицького “Вплив професійних шкідливостей на
клінічний перебіг, систему імунітету, зсідання крові і фібриноліз у
хворих з гострими формами ІХС працездатного віку” (№ державної
реєстрації 0101И009230).

Мета дослідження: покращання діагностики ГКС на основі вивчення ролі
порушень гіпофізарно-наднирникової системи у перебігу ГКС та формуванні
змін імунологічної реактивності та гемостазу.

Задачі дослідження:

Дослідити динаміку рівнів гормонів (адренокортикотропного гормону
(АКТГ), кортизолу, альдостерону, дегідроепіандростерону сульфату (ДГЕАс)
і тестостерону) в плазмі крові хворих на ГКС в залежності від клінічної
форми, важкості захворювання та фракції викиду (ФВ) лівого шлуночка.

Встановити взаємозв’язок між функціональним станом
гіпофізарно-наднирникової системи, імунною реактивністю та системою
гемостазу у хворих на НС та різні форми ІМ.

Оцінити стан імунної реактивності організму у пацієнтів з різними
клінічними формами ГКС та різним станом гіпофізарно-наднирникової
системи.

Вивчити динаміку показників системи гемостазу в залежності від клінічної
форми ГКС та стану гіпофізарно-наднирникової системи.

Об’єкт дослідження. Хворі з нестабільною стенокардією та інфарктом
міокарда (138 осіб).

Предмет дослідження. Клінічні дані, параметри функції
гіпофізарно-наднирникової, імунної та гемостазіологічної систем, а також
параметри ФВ лівого шлуночка.

Методи дослідження. Розпитування (скарги, анамнез захворювання та
життя); об’єктивні (огляд, пальпація, перкусія, аускультація);
лабораторні (загальноклінічні, біохімічні, імунологічні,
гемостазіологічні, радіоімунні) та інструментальні
(електрокардіографічне дослідження серця, ультразвукове дослідження
серця) методи досліджень. Для аналізу результатів дослідження
використовувалися статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведена комплексна
оцінка функції гіпофізарно-наднирникової системи, стану імунної
реактивності та гемостазу у хворих на ГКС. Виявлено дискортицизм, який
характеризується низьким рівнем андрогенів та підвищенням
глюкокортикоїдної і мінералокортикоїдної активності. Встановлено
взаємозв’язок між гормонами кори наднирників і ФВ лівого шлуночка.

Проведено кореляційний аналіз функціонального взаємозв’язку між
гіпофізарно-наднирниковою, імунною та гемостазіологічною системами у
хворих на ГКС.

Вперше вивчено вплив порушень гіпофізарно-наднирникової системи на
показники імунної реактивності та гемостазу у хворих на НС та ІМ.
Встановлено, що зниження рівня андрогенів і підвищення активності глюко-
та мінералокортикоїдів у хворих на ГКС асоціюються з розвитком
Т-клітинного імунодефіциту, гіперкоагуляцією, активацією
тромбоцитарно-судинного гемостазу, пригніченням фібринолітичної та
антитромбінової активності крові.

Практичне значення роботи. Обгрунтовано доцільність раннього вивчення
рівня гіпофізарно-наднирникових гормонів (АКТГ, кортизолу, альдостерону,
ДГЕАс, тестостерону) у хворих на ГКС. Отримані результати свідчать про
високу прогностичну цінність дослідження вихідного рівня
гіпофізарно-наднирникових гормонів у хворих на ГКС і можливість їх
використання для оцінки важкості стану хворого, прогнозування ускладнень
госпітального періоду захворювання.

Виявлений тісний кореляційний взаємозв’язок між показниками
гіпофізарно-наднирникової системи, імунітету і гемостазу при ГКС
дозволяє зменшити обсяг досліджень у хворих.

Результати дослідження впроваджені у лікувальну роботу Луцької міської
та обласної клінічної лікарень, Дорожньої лікарні м.Одеси, 7 МКЛ
м.Дніпропетровська.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно здійснено
патентно-інформаційний пошук з обґрунтуванням актуальності теми наукової
роботи, проведено комплексне обстеження хворих, сформовано групи
спостереження. Дисертантом самостійно виконано дослідження гемостазу у
обстежених хворих. Самостійно проведено аналіз, систематизацію та
статистичну обробку отриманих результатів, написані та підготовлені до
друку всі розділи дисертації та зроблені конкретні висновки.

Апробація роботи. Основні положення дисертації були представлені та
обговорені на науково-практичній конференції молодих вчених за
міжнародною участю „Кардіальний, церебральний та периферійний
атеросклероз. Актуальні питання діагностики та лікування”
(Івано-Франківськ, 2003); пленумі асоціації ендокринологів України,
присвяченому 25-річчю кафедри ендокринології Львівського державного
медичного університету ім. Данила Галицького (Львів, 2003);
Всеукраїнській науково-практичній конференції „Терапевтичні читання
пам’яті академіка Л.Т.Малої” (Харків, 2004); Х Конгресі світової
федерації українських лікарських товариств (Чернівці, 2004); засіданні
обласного терапевтичного товариства (Львів, 2004); на VІІ Національному
конгресі кардіологів України (Дніпропетровськ, 2004).

Публікації. Результати проведених досліджень викладено у 14 наукових
працях, три з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК
України (у тому числі 1- самостійна), 11 тез.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 5 розділів власних
досліджень, обговорення одержаних результатів, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаних джерел, що нараховує 222 джерела
кирилицею та 144 латиницею. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає
206 сторінок машинописного тексту, включаючи 40 таблиць і 45 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційної
роботи і вирішення поставлених задач обстежено 138 хворих на ГКС, які в
період з 2002 по 2004 рр. перебували на стаціонарному лікуванні в
інфарктному та кардіологічному відділеннях Львівської комунальної
клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, яка є клінічною базою
кафедри сімейної медицини ЛНМУ. Серед них було 106 чоловіків (77%), і 32
жінки (23%) віком від 35 до 74 років (середній вік-52,6±8,0).

Контрольну групу склали 28 практично здорових осіб (без ознак ІХС). За
віком і статтю особи контрольної групи відповідали обстежуваним хворим.

Пацієнти були розподілені на 3 основні групи. До першої групи ввійшли 38
хворих на НС, до другої – 32 на ІМ без патологічного зубця Q (не Q-ІМ),
до третьої – 68 на ІМ з наявністю патологічного зубця Q (Q-ІМ).

Діагноз ІМ і НС встановлювали згідно рекомендацій Комітету експертів
ВООЗ (1976 р.) на підставі характерних клінічних, біохімічних
(ензимологічних), електрокардіографічних та ехокардіографічних даних, що
узгоджується з клінічною класифікацією ІХС, запропонованою експертами
Українського наукового товариства кардіологів (2000).

У дослідження не включали хворих з ендокринною патологією та супутніми
захворюваннями, які могли вплинути на клініко-імунологічну симптоматику
захворювання та викликати каскад імунозапальних реакцій, зокрема з
гострими простудними захворюваннями, гострими (чи загостреннями
хронічних) запальними процесами, онкологічними та системними
захворюваннями сполучної тканини, а також з порушеннями видільної
функції нирок та з важкими захворюваннями печінки.

У 103 (74,6%) пацієнтів ГКС розвинувся на фоні гіпертонічної хвороби. У
73 (52,8%) пацієнтів захворювання мало неускладнений перебіг. Серед
ускладнень, які виникали в динаміці захворювання, переважали порушення
серцевого ритму і провідності, які були наявні у 64 (46,4%) осіб. Рання
постінфарктна стенокардія спостерігалась у 58 (42,0%) пацієнтів,
рецидиви ІМ розвинулись у 23 (16,6%) хворих, кардіогенний шок і гостра
лівошлуночкова недостатність діагностовані у 10 (7,2%) та 14 (10,1%)
хворих відповідно. Один пацієнт помер від розриву міокарда. У 117
(84,8%) пацієнтів ГКС супроводжувався серцевою недостатністю (СН) І-ІІА
стадії, у 21 (15,2%) – ІІБ-ІІІ стадії.

Хворим проводили загальноклінічне дослідження крові та сечі, біохімічне
дослідження крові, електрокардіографічне та ультразвукове дослідження
серця за загальноприйнятими методиками.

При вивченні гормонального гомеостазу визначали рівень АКТГ, кортизолу,
альдостерону, тестостерону та ДГЕАс в плазмі крові за допомогою методу
радіоімунного аналізу з використанням діагностичних наборів фірми
„Immunotech” (Франція). Вираховували співвідношення кортизол/АКТГ.

Стан імунітету оцінювали на основі визначення абсолютної та відносної
кількості лімфоцитів та їх субпопуляцій непрямим флюоресцентним методом
(Пинчук В.П., 1990) з використанням моноклональних антитіл до
лейкоцитарних агентів СD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD19+. Вираховували
імунорегуляторний індекс (ІРІ). Визначали рівень малих, середніх та
великих циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові (Гриневич
Ю.А., 1981). Вміст сироваткових імуноглобулінів (Ig) А, М, G визначали
методом радіальної імунодифузії в гелі (Mancini Е.А., 1965).

Для оцінки стану судинно-тромбоцитарного гемостазу визначали кількість
тромбоцитів (Brecker G. еt all., 1951), агрегацію та дезагрегацію
тромбоцитів (Борн В.Р. в модифікації Захарії Е.А., Кінах М.В., 1986),
ретракцію кров’яного згустка (Іванов Є.П., 1977, 1983). Методи вивчення
коагуляційного гемостазу включали: визначення протромбінового часу (ПЧ)
і протромбінового індексу (ПІ) (Quickc A.J., 1966), автокоагуляційний
тест (АКТ) (Bercard В. et all., 1937, 1965), фібриноген в плазмі крові
(Rudberg, 1961), толерантність плазми до гепарину (Сигга С. в
модифікації Захарія Е.А., Кінах М.В., 1965), визначення активності
фактора ХІІІ (Балуда В.П., Жукова Н.А., Руказенкова Ж.Н., 1965),
активований час рекальцифікації (АЧР) (Бергергоф У. і Рок Л., 1954). Для
дослідження стану протизгортальної системи проводилось визначення
антитромбіну ІІІ (АТІІІ) (Марбет, Вінтерштайн в модифікації Кацадзе
Ю.Л., Котовщикової М.А., 1980). Фібринолітичний потенціал крові
оцінювали за рівнем спонтанного фібринолізу (Іванов Є.П., 1977, 1983).
Забір крові для лабораторних досліджень проводили до початку
медикаментозної терапії та на 14 день лікування.

Статистична обробка здійснювалась методами варіаційної статистики із
застосуванням t-критерію Стьюдента та параметричної кореляції з
визначенням лінійного коефіцієнта кореляції Пірсона (r).

Результати дослідження та їх обговорення. Вивчення гормонального
гомеостазу свідчить про те, що у більшості хворих на ГКС рівень
гормонів у крові мав суттєві відхилення від норми. При НС концентрація
кортизолу в плазмі крові при поступленні в стаціонар була підвищена, по
відношенню до контрольної групи, на 17%, при не Q-ІМ – на 30%, при Q-ІМ
– на 58,7%. На 14 добу лікування при НС наступила відносна нормалізація
глюкокортикоїдного гомеостазу, при ІМ рівень кортизолу залишався
підвищеним. Для прогнозування важкості захворювання вивчені зміни
кортизолу в плазмі крові в залежності від розвитку ускладнень і стадії
СН. Виявлено достовірне підвищення рівня кортизолу на 1 добу
захворювання в усіх групах хворих з ускладненим перебігом захворювання.
Достовірно вищі значення кортизолу у хворих на Q-ІМ виявлені при
кардіогенному шоці, гострій лівошлуночковій недостатності, гострих
порушеннях ритму і провідності. Встановлено, що хворі з важчою СН
(ІІБ-ІІІ стадії) мали вищі рівні кортизолу, ніж з легкою СН (І-ІІА
стадії).

Рівень АКТГ у крові хворих змінювався аналогічно динаміці рівня
кортизолу: при НС рівень АКТГ перевищував значення контролю на 55,2%,
при не Q-ІМ – на 75,6%, при Q-ІМ – на 93,5%. Проте, темпи секреції АКТГ
перевищували темпи секреції кортизолу, на що вказує низький показник
співвідношення кортизол/АКТГ і свідчить про наявність поломки регуляції
гіпофізарно-наднирникової системи при ГКС. Ускладнений перебіг
захворювання, в порівнянні з неускладненим, супроводжувався достовірно
вищим рівнем АКТГ. Підвищення рівня АКТГ асоціювалося з наявністю
кардіогенного шоку, набряку легень, порушень серцевого ритму і
провідності.

Рівень альдостерону у хворих на НС та не Q-ІМ у 1 добу захворювання
перевищував контрольні дані на 25%, а на 14 добу – практично не
відрізнявся від контролю. Рівень альдостерону при Q-ІМ був вищим, ніж у
групах з НС і не Q-ІМ як при поступленні, так і на 14 день лікування.
Виявлено достовірно вищі показники альдостерону на 1 добу захворювання у
пацієнтів з ускладненим перебігом. Високі рівні альдостерону у хворих з
Q-ІМ зумовлені наявністю гострої лівошлуночкової недостатності. У хворих
на НС достовірно вищий рівень альдостерону визначали при порушенні
серцевого ритму та провідності. Між ступенем важкості СН і рівнем
альдостерону в крові існує певний зв’язок – більш вираженому порушенню
кровообігу відповідає вищий рівень альдостерону.

Рівень ДГЕАс в день поступлення в клініку був знижений при НС на 15,2%,
при не Q-ІМ – на 33%. На 14 добу лікування рівень ДГЕАс в плазмі крові
підвищувався до норми. Динаміка рівня тестостерону аналогічна змінам
рівня ДГЕАс, проте кількісно ці зміни виражені в більшій мірі. Рівень
андрогенів при Q-ІМ був істотно нижчим, ніж у групах з НС і не Q-ІМ, як
в день поступлення, так і в кінці періоду спостереження. У всіх хворих
на ГКС з ускладненим перебігом спостерігались достовірно нижчі рівні
ДГЕАс і тестостерону, у порівнянні з пацієнтами зі сприятливим
перебігом. У хворих зі сприятливим перебігом захворювання в динаміці
спостерігали підвищення рівня андрогенів в циркулюючій крові до
контрольних величин. На 14 день ускладненого Q-ІМ концентрація
андрогенів залишалась достовірно нижчою, в порівнянні як з даними
контролю, так і з показниками пацієнтів з неускладненим ГКС.

Вивчення взаємозв’язку між рівнем гормонів в плазмі крові і
функціональною здатністю міокарда при ГКС вказує на достовірний
зворотній кореляційний зв’язок між рівнем кортизолу та альдостерону в
крові і ФВ лівого шлуночка. При ГКС між ФВ лівого шлуночка і
концентрацією андрогенів існує достовірний прямий кореляційний зв’язок.
Це свідчить про взаємозалежність між рівнем гормонів і функціональним
станом міокарда як в групах з некрозом міокарда, так і в групі з НС.

При аналізі результатів імунологічних досліджень при ГКС відмічено зміни
як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету. У всіх групах хворих
виявлено лімфоцитопенію, найбільш виражену при Q-ІМ, і Т-клітинний
імунодефіцит, який поглиблюється з наростанням важкості захворювання.
Дисбаланс серед субпопуляцій Т-лімфоцитів полягав у підвищенні рівня
Т-хелперів (CD4+) при Q-ІМ, та зниженні Т-лімфоцитів
цитотоксичних/супресорів (CD8+) з наростанням важкості захворювання.
Дані зміни вплинули на зростання ІРІ. Виявлено зростання рівнів
В-лімфоцитів і NK-клітин при ГКС. Дисімуноглобулінемія проявлялась
тенденцією до зниження IgM та підвищенням IgА і G. ЦІК підвищувалися за
рахунок усіх трьох фракцій. На 14 добу при не Q-ІМ і, особливо, при Q-ІМ
спостерігали зростання напруження гуморального імунітету, що проявлялося
високими показниками В-лімфоцитів, збільшенням рівня Ig та ЦІК.

Зміни тромбоцитарного гемостазу полягали у підвищенні кількості
тромбоцитів та зростанні їх агрегаційної активності. Значне зниження
дезагрегації тромбоцитів на 1 добу спостерігалось в усіх групах хворих.
На 14 добу лікування при НС і не Q-ІМ виявили достовірне зростання, а
при Q-ІМ подальше зниження індексу дезагрегації тромбоцитів (ІДТ). За
допомогою АКТ виявлено надлишок факторів внутрішнього механізму
утворення протромбінази (XII, XI, IX, VIII), Х, V і ІІ факторів
згортання, а також нестачу швидкодіючих антикоагулянтів – гепарину,
АТІІІ та ін. Зовнішній механізм зсідання крові, який ми оцінювали за
змінами ПЧ і ПІ, був одинаково активований в усіх групах. Про активність
коагуляційного гемостазу при ГКС свідчить також достовірне підвищення
рівня фібриногену, фактора XIII, толерантності плазми до гепарину та
зниження показників АЧР. Пригнічення антикоагулянтної активності крові
проявлялось зниженням АТІІІ. При НС на 1 день захворювання
спостерігалась активація спонтанного фібринолізу. Втрата цієї здатності
при ІМ вказує на зрив компенсаторно-пристосувальних реакцій у гемостазі,
наслідком чого виступає формування ішемічних і некротичних вогнищ
міокарда.

З метою вивчення взаємозв’язку гормональної та імунної систем при ГКС
були вивчені кореляційні зв’язки показників даних систем. Найбільшу
кількість достовірних кореляційних зв’язків виявлено між рівнем
кортизолу і показниками імунітету. Так, виявлено сильну причинну
залежність кортизолу з рівнем Т-лімфоцитів (рA ?????????? гіпофізарно-наднирникової системи, імунітету і гемостазу при ГКС як на першу, так і на 14 добу захворювання. З метою проведення аналізу клінічного перебігу, гемостазіологічних та імунологічних показників у хворих на ГКС в залежності від вихідного рівня гормонів, пацієнти першої, другої та третьої груп були поділені на три підгрупи з достовірно різним середнім рівнем гормонів. До першої підгрупи (А) ввійшли пацієнти з найнижчими, до другої (В) – з середніми, до третьої (С) – з найвищими рівнями гормонів. Встановлено, що з наростанням важкості захворювання спостерігається збільшення відсотку хворих з підвищеним рівнем кортизолу (при НС-52,6%, при не Q-ІМ-62,5%, при Q-ІМ-66,2%), АКТГ (при НС-63,2%, при не Q-ІМ-68,7%, при Q-ІМ-67,6%), альдостерону (при НС-42,1%, при не Q-ІМ-56,3%, при Q-ІМ-60,3%) та зниженим рівнем тестостерону (при НС-69,7%, при не Q-ІМ-75%, при Q-ІМ-83%) і ДГЕАс (при НС-63,3%, при не Q-ІМ-70%, при Q-ІМ-86,6%). На 14 добу захворювання відмічено збільшення відсотку хворих з нормальним рівнем досліджуваних гормонів як у групі з НС, так і з ІМ. У хворих з найвищими рівнями кортизолу достовірно частіше, ніж у підгрупах А, реєструвався розвиток ранньої постінфарктної стенокардії (58,7% у порівнянні з 26,3%, р0,05).

У підгрупах хворих з високим рівнем альдостерону виявлено достовірно, у
порівнянні з підгрупами А, вищий рівень фібриногену (при НС-4,76±0,33;
при не Q-ІМ-5,07±0,79; при Q-ІМ-5,45±0,27 г/л), нижчий рівень АТІІІ і
спонтанного фібринолізу.

Суттєве порушення показників гемостазу спостерігалося при дефіциті
андрогенів. У групах хворих з гіпотестостеронемією виявлено достовірне
підвищення рівня фібриногену, збільшення кількості тромбоцитів,
підвищення ІАТ та ІША, зниження ІДТ, що вказує на підвищену тромбогенну
активність крові у даних хворих. При низькому рівні тестостерону
пригнічення активності АТІІІ більше виражене (при НС-44,96±8,62; при не
Q-ІМ-40,61±4,32; при Q-ІМ-40,74±4,94%), рівень спонтанного фібринолізу
достовірно нижчий (при НС-16,2±2,79; при не Q-ІМ-16,46±3,74; при
Q-ІМ-15,70±1,28%), ніж в інших підгрупах. Співвідношення рівня ДГЕАс і
гемостазіологічних показників були аналогічні взаємовідношенню рівня
тестостерону та показників гемостазу. Отже, порушення гормонального
гомеостазу при ГКС супроводжується значним порушенням системи гемостазу.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі наведено нові науково-обгрунтовані результати,
які вирішують актуальне питання покращання діагностики ГКС на основі
вивчення патогенетичної ролі порушень гіпофізарно-наднирникової системи
у перебігу ГКС та формуванні змін імунної реактивності та гемостазу.

У хворих з ГКС спостерігаються зміни гормонального гомеостазу, які
проявляються підвищенням активності АКТГ, глюкокортикоїдної (кортизол) і
мінералокортикоїдної (альдостерон) функції кори наднирників при
андрогенному дефіциті як наднирникового (ДГЕАс), так і тестикулярного
(тестостерон) походження. Вираженість цих змін поглиблюється з
наростанням важкості клінічної форми захворювання.

Перебіг ГКС, ускладнений кардіогенним шоком, гострою лівошлуночковою
недостатністю та порушеннями ритму і провідності, характеризується
підвищеними рівнями АКТГ, кортизолу, альдостерону та зниженням рівня
андрогенів як на початку захворювання, так і після лікування. Хворі з
важчою СН (ІІБ-ІІІ стадії) мають вищі рівні кортизолу і альдостерону,
ніж при СН І-ІІА стадії.

Виявлено взаємозв’язок між концентрацією гіпофізарно-наднирникових
гормонів в плазмі крові і функціональною здатністю міокарда при ГКС: ФВ
лівого шлуночка серця позитивно корелює з рівнем андрогенів та негативно
– з рівнем АКТГ, кортизолу і альдостерону.

У хворих на НС та ІМ встановлено тісний кореляційний взаємозв’язок між
функціональним станом гіпофізарно-наднирникової системи, імунною
реактивністю та активністю системи гемостазу.

Імунологічні зміни при ГКС проявляються депресією Т-клітинної ланки
імунітету з розвитком дисбалансу субпопуляцій Т-лімфоцитів, збільшенням
рівня NК-клітин та активацією гуморального імунітету, вираженість яких
залежить від клінічного варіанту захворювання. Порушення гормонального
гомеостазу при ГКС супроводжується суттєвим поглибленням імунного
дисбалансу: пригніченню Т-системи імунітету сприяють підвищення рівнів
кортизолу та АКТГ, стимуляції В-клітинної ланки імунної системи сприяють
зростання рівнів альдостерону та андрогенів. Високі рівні АКТГ
супроводжуються зниженням ІgG, гіперальдостеронемія – підвищенням
NK-клітин, гіперкортизолемія – зниженням кількості СD4+, зростанням
рівня ІgG та ЦІК С.

Розвиток ГКС супроводжується значними порушеннями тромбогенної,
коагулянтної, фібринолітичної та антикоагулянтної активності крові,
вираженість яких залежить від клінічного варіанту захворювання.
Порушення гіпофізарно-наднирникової системи впливає на
гемостазіологічний потенціал крові у хворих на НС та ІМ:
гіперкортизолемія та гіпоандрогенемія супроводжується достовірною
активацією тромбогенного і коагуляційного потенціалу крові та
пригніченням антикоагулянтних і фібринолітичних властивостей плазми
крові; при підвищеному рівні альдостерону виявлено пригнічення, при
високому рівні АКТГ – стимуляцію антикоагулянтної і фібринолітичної
систем крові та високі рівні фібриногену.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для оцінки ризику розвитку ускладнень госпітального періоду хворим на
ГКС показано вимірювання рівня кортизолу на момент надходження у
стаціонар. Підвищення рівня кортизолу ?518,82 нмоль/л рекомендовано
використовувати для визначення групи хворих з найбільшим ризиком
розвитку ранньої постінфарктної стенокардії протягом госпітального
періоду.

У хворих на ГКС рекомендовано визначати вихідний рівень альдостерону та
використовувати його значення ?98,58 пг/мл для виділення пацієнтів з
високим ризиком розвитку гострої лівошлуночкової недостатності.

У хворих на ГКС для визначення групи високого ризику розвитку рецидивів
ІМ під час госпітального періоду рекомендовано визначати вихідний рівень
андрогенів та використовувати значення показників ?135,91 пг/дл для
ДГЕАс і ?2,9 пг/мл для тестостерону.

У хворих на ГКС зі зниженим рівнем андрогенів і високими показниками
кортизолу потрібно проводити більш детальне дослідження гемостазу для
визначення потреби і агресивності антиагрегантної та антикоагулянтної
терапії.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Слаба Н.А. Гормональний гомеостаз при гострому коронарному синдромі
// Acta medica leopoliensia. – 2004. – №3-4. – С.22-26.

2. Заремба Є.Х., Слаба Н.А. Зв’язок між гормональним гомеостазом і
гемостазіологічними показниками у хворих з гострим коронарним синдромом
// Вісник наукових досліджень. – 2004. -№. 4 – С.16-19.

Здобувачем проведено пошук і огляд літератури, узагальнено результати
власних досліджень, зроблено висновки.

3. Заремба Є.Х., Слаба Н.А., Копчак Л.М. Особливості імунних змін при
гострих формах ішемічної хвороби серця // Сімейна медицина. – 2004. –
№2. – С.52-53.

Здобувачем проведений огляд літератури, представлено результати власних
досліджень імунологічних змін при ГКС, зроблено висновки.

4. Заремба Є.Х., Левчук Н.А. До питання підвищення фібринолітичної
активності крові у пацієнтів з ішемічною хворобою серця // Матеріали
об’єднаного пленуму правління українського наукового товариства та
асоціації лікарів-інтерністів “Нові напрямки профілактики і лікування
ішемічної хвороби серця і артеріальної гіпертензії”. – Київ, 2001. –
С.38.

Здобувач самостійно виконала дослідження фібринолітичної активності
крові, проаналізувала результати спостереження, зробила висновки.

5.Заремба Є.Х., Левчук Н.А., Топілко О.Ю. Корекція імунологічних змін у
хворих з гострим коронарним синдромом // ІХ Конгрес світової федерації
українських лікарських товариств, присвячений 25-річчю СФУЛТ: Тези
доповідей. – Луганськ-Київ-Чикаго, 2002. – С.185. Здобувачем самостійно
проведено відбір обстежуваних та узагальнення отриманих результатів.

6. Заремба Є.Х., Левчук Н.А., Заремба-Федчишин О.В. Вплив „Полізиму-3”
на систему зсідання крові у хворих з гострим коронарним синдромом //
Результаты апробаций и применение БАД “Полизим” в клинической и
практической медицине. – Сімферополь, 2003. – С.12-14.

Здобувачем представлено результати власних спостережень впливу
„Полізиму-3” на зміни системи гемостазу при ГКС, зроблено висновки.

7. Заремба Є.Х., Соломенчук Т.М., Скибчик В.А., Молчко О.Ю., Левчук Н.А.
The peculiaritiients of the immune status of young-aged patients with
acute myocardial infarction // The Journal of Coronary Artery Disease.
Abstracts 5th International Congress on Coronary Artery Disease – From
Prevention to Intervention – ICCAD. – Florence, Italy, 2003. – P.411.

Здобувачем взято участь в аналізі та обговоренні результатів досліджень,
формуванні висновків.

8. Кияк Ю.Г., Соломенчук Т.М., Левчук Н.А., Федечко М.Й. Вплив
професійних шкідливостей на імунний статус осіб молодого віку, хворих на
гострий інфаркт міокарда // Атеросклероз і ішемічна хвороба серця:
сучасний стан проблеми. Артеріальна гіпертензія як фактор ризику ІХС;
профілактика ускладнень: Тези наукових доповідей. – Київ, 2003. –
С.83-84.

Здобувачем взято участь в аналізі та обговоренні результатів досліджень,
формуванні висновків.

9. Левчук Н.А. Показники імунологічної реактивності організму у хворих з
гострим коронарним синдромом // Матеріали науково-практичної конференції
молодих вчених із міжнародною участю „Кардіальний, церебральний та
периферійний атеросклероз. Актуальні питання діагностики та лікування”.
– Івано-Франківськ, 2003. – С.25-27.

10. Заремба Є.Х., Левчук Н.А., Заремба О.В., Смачило О.М. Динаміка
показників функціонального стану кори наднирників в процесі лікування
хворих на стабільну стенокардію // Матеріали пленуму асоціації
ендокринологів України присвячений 25-річчю кафедри ендокринології
Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького та
підсумкова нарада головних ендокринологів обласних управлінь охорони
здоров’я держадміністрацій України. – Львів, 2003. – С.38-42.

Здобувачем проведений огляд літературних джерел, взято участь в аналізі
та обговоренні результатів дослідження, сформовано висновки.

11. Заремба Є.Х., Кияк Ю.Г., Соломенчук Т.М., Скибчик В.А., Левчук Н.А.,
Медведик Л.О. Вплив професійних шкідливостей на виникнення гострого
інфаркту міокарда // Матеріали ХV з’їзду терапевтів України. – Київ,
2004. – С.48.

Здобувачем взято участь в аналізі та обговоренні результатів досліджень,
формуванні висновків.

12. Слаба Н.А. Показники чоловічих статевих гормонів при гострих
коронарних синдромах // Х Конгрес світової федерації українських
лікарських товариств: Тези доповідей. – Чернівці-Київ-Чикаго, 2004. –
С.233.

13. Заремба Є.Х., Слаба Н.А., Копчак Л.М. Альдостерон при гострих формах
ішемічної хвороби серця // Матеріали VІІ Національного конгресу
кардіологів України. – Дніпропетровськ, 2004. – С.164.

Здобувач самостійно провела відбір хворих, проаналізувала результати
дослідження рівня альдостерону при ГКС, зробила висновки.

14. Слаба Н.А., Копчак Л.М., Лаповець Л.Є. Імунологічна реактивність
організму у хворих з інфарктом міокарда і нестабільною стенокардією //
Матеріали VІІ Національного конгресу кардіологів України. –
Дніпропетровськ, 2004. – С.258.

Здобувачем самостійно проведено відбір обстежуваних, проаналізовано
результати спостереження, зроблено висновки.

АНОТАЦІЯ

Слаба Н.А. Імунна реактивність організму та система гемостазу у хворих з
гострим коронарним синдромом, поєднаним з порушенням
гіпофізарно-наднирникової системи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.02. – внутрішні хвороби. – Київська медична академія
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена вивченню функції гіпофізарно-наднирникової системи
при ГКС. Оцінено частоту гормональних порушень при НС та ІМ. Досліджено
динаміку рівнів АКТГ, кортизолу, альдостерону, ДГЕАс і тестостерону в
плазмі крові хворих в залежності від клінічної форми ГКС, важкості
перебігу захворювання та ФВ лівого шлуночка серця. Розроблено
діагностичні критерії прогнозування важкості захворювання в залежності
від рівня досліджуваних гормонів. Встановлено тісний взаємозв’язок між
функціональним станом гіпофізарно-наднирникової системи, імунітету та
гемостазу при ГКС. Оцінено вплив порушень гіпофізарно-наднирникової
системи на формування змін імунної реактивності та гемостазу при НС та
ІМ.

Ключові слова: гострий коронарний синдром, гіпофізарно-наднирникова
система, імунна реактивність, система гемостазу.

АННОТАЦИЯ

Слаба Н.А. Имунная реактивность организма и система гемостаза у больных
с острым коронарным синдромом, в сочетании с нарушением
гипофизарно-надпочечниковой системы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук за
специальностью 14.01.02. – внутренние болезни. – Киевская медицинская
академия последипломного образования им. П.Л. Шупика МОЗ Украины, Киев,
2005.

Диссертация посвящена вопросам улучшения диагностики острых коронарных
синдромов (ОКС) на основе изучения роли нарушений
гипофизарно-надпочечниковой системы в протекании ОКС и формировании
изменений иммунной реактивности и гемостаза.

Было обследовано 138 больных с ОКС в возрасте от 35 до 74 лет (средний
возраст – 52,6±8,0). Контрольную группу составили 28 практически
здорових человек. Пациенты были разделены на 3 основные группы. В первую
группу вошли 38 больных с НС, во вторую – 32 с ИМ без патологического
зубца Q (не Q-ИМ), в третью – 68 с ИМ с патологическим зубцом Q (Q-ИМ).

Больным проводили общеклиническое исследование крови и мочи,
биохимическое исследование крови, електрокардиографическое и
ультразвуковое обследование сердца по общепринятой методике. Кроме
стандартных методов нами были использованы современные
лабораторно-клинические обследования гормонального гомеостаза, системы
иммуннитета и гемостаза. Забор крови для лабораторных обследований
проводили до начала медикаментозной терапии и на четырнадцатый день.

Оценено распространение и характер гормональных нарушений у больных с
НС и ИМ. Обследовано динамику уровней гормонов (АКТГ, кортизола,
альдостерона, ДГЭАс и тестостерона) в плазме крови больных с ОКС в
зависимости от клинической формы, тяжести течения и фракции выброса
левого желудочка. У больных с ОКС наблюдаются изменения гормонального
гомеостаза, которые проявляются повышением активности АКТГ,
глюкокортикоидной (кортизол) и минералокортикоидной (альдостерон)
функции коры надпочечников при андрогенном дефиците как надпочечникового
(ДГЭАс), так и тестикулярного (тестостерон) происхождения. Выраженность
этих изменений углубляется с наростанием тяжести клинической формы
заболевания. Установлено, что протекание ОКС, осложненного кардиогенным
шоком, острой левожелудочковой недостаточностью и нарушением ритма и
проводимости, характеризуется более высокими уровнями АКТГ, кортизола,
альдостерона и более низкими уровнями андрогенов как в начале
заболевания, так и в процессе лечения. Больные с более тяжелой СН
(ІІБ-ІІІ стадии) имеют более высокие уровни кортизола и альдостерона,
чем при СН І-ІІА стадии.

В работе дальнейшего развития получило изучение иммунных и
гемостазиологических изменений при острых формах ИБС. С помощью
корреляционного анализа установлено тесную взаимосвязь между
функциональным состоянием гипофизарно-надпочечниковой системы, иммунной
реактивностью и системой гемостаза у больных с ОКС.

С целью проведения анализа клинического течения гемостазиологических и
иммуннологических показателей у больных с ОКС в зависимости от исходного
уровня гормонов, пациенты первой, второй и третьей групп были разделены
каждая на три подгруппы с достоверно разным средним уровнем гормонов. К
первой подгруппе (А) вошли пациенты с самыми низкими, ко второй (В) – со
средними, к третьей (С) – с самыми высокими уровнями гормонов.
Установлено, что с наростанием тяжести заболевания наблюдалось
увеличение процента больных с повышенным уровнем кортизола, АКТГ,
альдостерона и сниженным уровнем тестостерона и ДГЭАс. На 14 день
заболевания отмечено увеличение процента больных с нормальными уровнями
обследуемых гормонов как в группе с НС, так и при ИМ.

Разработано диагностические критерии прогнозирования тяжести
заболевания в зависимости от уровня обследуемых гормонов.

Оценено влияние нарушений гипофизарно-надпочечниковой системы на
формирование изменений иммунного и гемостазиологического потенциалов у
больных с отдельными клиническими формами ОКС. Установлено, что
нарушения гормонального гомеостаза при ОКС сопровождаются существенным
углублением иммунного дисбаланса: угнетению Т-системы иммунитета
способствуют повышение уровня кортизола и АКТГ, стимуляции В-клеточного
звена иммунной системы способствуют повышение уровня альдостерона и
андрогенов. Высокие уровни АКТГ сопровождаются снижением ІgG,
гиперальдостеронемия – повышением NK-клеток, гиперкортизолемия –
снижением количества СD4+, повышением уровня ІgG и ЦИК С. Нарушения
гипофизарно-надпочечниковой системы влияют на гемостаз у больных с НС и
ИМ: гиперкотизолемия и гипоандрогенемия сопровождаются достоверной
активацией тромбогенного и коагуляционного гемостаза, угнетением
антикоагулянтных и фибринолитических свойств плазмы крови; при
повышенном уровне альдостерона выявлено угнетение, при высоком уровне
АКТГ – стимуляцию антикоагулянтной и фибринолитической систем крови и
высокие уровни фибриногена.

Ключевые слова: острый коронарный синдром, гипофизарно-надпочечниковая
система, иммунная реактивность, система гемостаза.

ANNOTATION

Slaba N.A. Immune reactivity of the organism and hemostasis system in
patients with acute coronary syndrome combined with disorders of
hypophysial-adrenal system. – Manuscript.

Thesis for obtaining the academic degree of a Candidate of Medical
Science in speciality 14.01.02. – Internal Diseases. – P.L. Shupyk Kyiv
Medical Academy of Post-Graduate Education, Ukrainian Ministry of Public
Health, Kyiv, 2005.

The dissertation deals with the problems of the role of disorders of
hypophysial-adrenal system in the course of acute coronary syndrome
(ACS). Frequency of disorders ACTH, cortisone, aldosterone, DHEAs and
testosterone depending on the clinical form of ACS, gravity of the
course of disease and the fraction of the ejection of the left ventricle
investigates. Close relationship has been established between the
functional condition of hypophysial-adrenal system, immune reactivity
and hemostasis system in patient with ACS. Influence of the disorders of
hypophysial-adrenal system has been evaluated on the formation of change
of immune reactivity and hemostasis by ACS.

Key-words: acute coronary syndrome, hypophysial-adrenal system, immune
reactivity, hemostasis system.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АКТГ адренокортикотропний гормон

АТІІІ антитромбін ІІІ

АЧР активований час рекальцифікації

ГКС гострий коронарний синдром

ДГЕАс дегідроепіандростерон сульфат

ІАТ індекс агрегації тромбоцитів

ІДТ індекс дезагрегації тромбоцитів

ІМ інфаркт міокарда

ІХС ішемічна хвороба серця

ІША індекс швидкості агрегації

НС нестабільна стенокардія

не Q-ІМ інфаркт міокарда без патологічного зубця Q

ПІ протромбіновий індекс

ПЧ протромбіновий час

СН серцева недостатність

ЦІК циркулюючі імунні комплекси

ФВ фракція викиду

Ig імуноглобуліни

Q-ІМ інфаркт міокарда з наявністю патологічного зубця Q

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020