.

Зміни кардіогемодинаміки, гуморальної регуляції та ефективність їх корекції у хворих на серцеву недостатність похилого і старечого віку

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
96 3188
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ

СОЯ ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 616.12-008.331.1-036.1:612.018/-07-085-053.84/.88

Зміни кардіогемодинаміки, гуморальної регуляції та ефективність їх
корекції у хворих на серцеву недостатність похилого і старечого
віку

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор КУРЯТА Олександр Вікторович,

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України

завідувач кафедри госпітальної терапії №1 та профпатології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор ПОЛИВОДА Сергій Миколайович,

Запорізький державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри госпітальної терапії №2 з курсом клінічної
алергології, імунології і профпатології

доктор медичних наук, професор ФУШТЕЙ Іван Михайлович,

Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України,

завідувач кафедри терапії, клінічної фармакології та ендокринології

Провідна установа:

Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України, м. Київ,
відділ серцевої недостатності

Захист відбудеться ”02” червня 2005 р. о 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 при Дніпропетровській державній
медичній академії МОЗ України та Інституту гастроентерології АМН України
(проспект Правди, 96, м. Дніпропетровськ, 49074).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України (вул. Дзержинського, 9,
м.Дніпропетровськ, 49001).

Автореферат розісланий ”30” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук
М.Б. Щербиніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічна серцева недостатність (ХСН) є найбільш
поширеним та прогностично несприятливим ускладненням захворювань
серцево-судинної системи (Г.В. Дзяк, 2000; Л.Г. Воронков, 2003). Згідно
літературних даних, розповсюдженість ХСН серед осіб старше 65 років
сягає 6-17% (Л.Т. Малая, 1997; Ю.Н. Беленков, 2000; S.A. Ibrahim, 2003)
і залишається головним чинником смертності в цій віковій групі.
Незважаючи на те, що більшість наукових праць у кардіології присвячено
саме ХСН, 2-річна смертність від неї становить не менш 40%, а 5-річна –
близько 65%, включно з початковими стадіями ХСН (A.J. Coates, 2000; M.
Packer, 2001; W. Boggs, 2003; Л.Г. Воронков, 2003).

Традиційно ХСН пов’язують з погіршенням скоротливої функції міокарду.
Але за сучасними уявленнями про патофізіологію ХСН систолічна дисфункція
розглядається тільки як один з факторів поряд з порушенням структури
діастолічного наповнення лівого шлуночка (ЛШ) і розвитком діастолічної
дисфункції (ДД) (О.Й. Жарінов, 1998; D.W.Kitzman, 2002;

M.R. Zile, 2002). Нещодавно завершене популяційне дослідження
„ЭПОХА-О-ХСН” підтвердило той факт, що погіршення систолічної функції та
зниження фракції викиду (ФВ) ЛШ перестало бути обов’язковим критерієм
ХСН (В.Ю. Мареев, 2004). За даними багатьох досліджень, у літніх
пацієнтів структура серцевої недостатності зміщується в бік діастолічної
дисфункції і відсоток хворих на діастолічну ХСН становить від 30-40%
серед пацієнтів старше 65 років, до 80% в групі 80-річних осіб (Д.В.
Преображенский, 2001; M. Packer, 2002; D.W. Baker, 2003).

Тактика лікування ХСН із збереженою фракцією викиду на сьогоднішній день
остаточно не розроблена. Одними із останніх до стандартів лікування ХСН
були залучені ?-блокатори, але необхідність їх призначення при ДД
залишається суперечною, оскільки зменшення симпатичного впливу
супроводжується погіршенням процесу активної релаксації і може викликати
погіршення діастолічного наповнення ЛШ (В.Ю. Мареев, 2002; D.E. Forman,
2003).

Завдяки проведеним багатоцентровим дослідженням, таким як MERIT-HF,
CIBIS II, COPERNICUS, остаточно доведено ефективність ?-блокаторів та
іАПФ в лікуванні хворих на ХСН, але відкритими залишаються ряд запитань.
По-перше, ефективність цих фармакологічних засобів є незаперечною для
хворих з низькою ФВ (75 років (Дж.М. Рибера-Касадо,
2000; M.R. Cowie, 2001). Нещодавно проведене дослідження SENIORS також
залишило відкритим питання щодо ефективності призначення ?-блокаторів у
хворих на ХСН, старших 75 років із збереженою ФВ (M. Packer, A. Coats,
2004).

Аналіз літературних даних свідчить, що на сьогоднішній день не існує
чітких критеріїв прогнозу ефективності та переносимості ?-блокаторів.
Загальновизнаною ланкою в патогенезі ХСН є гіперактивація
симпато-адреналової системи (САС), дія нейромедіаторів якої сприймається
та підсилюється за допомогою трансмембранної ?-адренорецепторної системи
(Т.Л. Краснікова, 2000; M. Bristow, 2000). Саме тому в нашому
дослідженні вивчався стан ?-адренорецепторів, що розташовані
безпосередньо в товщі клітинної мембрани, поліпептидний склад якої став
наступним об’єктом дослідження.

У зв’язку с недостатньою ефективністю та відсутністю єдиного протоколу
лікування ХСН з ФВ>45% певну зацікавленість представляють нові мішені –
ендотелій, мікроальбумінурія, тканинна ренін-ангіотензин- альдостеронова
система (РААС) – їх участь в патогенезі та можливість корекції за
допомогою базисних препаратів. З метою дослідження функціонального стану
РААС головного мозку, яка локалізована переважно в астроцитах (гліа)
(J.P. O’Callaghan, 1992; S. Morimoto, 2001) був обраний гліальний
фібрилярний кислий білок (ГФКБ), який є маркерним білком гліальних
клітин.

Отже, визначення у хворих на ХСН похилого і старечого віку характеру
зрушень кардіогемодинаміки, гуморальної регуляції, функціонального стану
?-адренорецепторів (?-АРМ), ендотелію судин та вивчення можливості їх
корекції під час проведення терапії є перспективним для підвищення
ефективності та запобігання виникнення ускладнень при лікуванні ХСН.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась відповідно до основного плану науково-дослідних робіт
кафедри госпітальної терапії №1 та профпатології Дніпропетровської
державної медичної академії, затвердженого МОЗ України, і є фрагментом
теми: “Клініко-патогенетичні механізми і терапевтичні аспекти
гіпертонічної хвороби та ІХС на етапах розвитку серцевої недостатності у
хворих різних вікових груп” (№ держреєстрації 0199V002116).

Мета роботи – підвищити ефективність лікування хворих на серцеву
недостатність, старших 65 років, з використанням еналаприла та
метопролола на підставі визначення характеру змін внутрішньосерцевої
гемодинаміки, функціонального стану ендотелію судин, адренорецепторного
апарату еритроцитів.

Для досягнення мети сформульовано такі завдання дослідження:

Встановити характер змін внутрішньосерцевої гемодинаміки,
функціонального стану ендотелію судин та рівень альбумінурії при
серцевій недостатності серед хворих, старших 65 років.

Визначити рівень функціональної активності ?-адренорецепторів
еритроцитів та спектр цитоскелетних білків мембран еритроцитів у літніх
хворих на ХСН.

Вивчити взаємозв’язок між структурно-функціональним станом міокарда і
змінами з боку ендотелія та адренорецепторного апарата еритроцитів в
старших вікових групах при серцевій недостатності.

Визначити динаміку параметрів інтракардіальної гемодинаміки,
ендотеліальної функції, активності ?-адренорецепторів еритроцитів під
впливом лікування у літніх хворих на ХСН зі збереженою систолічною
функцією.

Розробити диференційований підхід до призначення метопрололу з метою
запобігання виникнення ускладнень у літніх хворих на серцеву
недостатність на підставі визначення рівня функціональної активності
?-адренорецепторів.

Об`єкт дослідження: хворі на серцеву недостатність І-ІІА ст.,
(М.Д.Стражеско-В.Х.Василенко), ІI-III ф.к. (NYHA) похилого і старечого
віку (65-85 років).

Предмет дослідження: серцева недостатність в старших вікових групах
65-85 років, кардіогемодинаміка, функція ендотелія судин,
?-адренорецепторний апарат, альбумінурія та структурно-функціональний
стан мембран еритроцитів.

Методи дослідження: для визначення стадії ХСН – загально-клінічні
дослідження (загальний аналіз крові, сечі, біохімічне дослідження крові,
реєстрація ЕКГ, УЗД нирок і надниркових залоз, рентгенографія органів
грудної порожнини); визначення морфофункціонального стану міокарду,
внутрішньосерцевої та центральної гемодинаміки методом
доплер-ехокардіографії; визначення ендотеліальної функції судин методом
реактивної гіперемії; визначення щільності ?-адренорецепторів
еритроцитів біохімічним методом; дослідження рівня екскреції альбумину з
сечею проводили методом гетерогенного твердофазного одностадійного
конкурентного аналізу; для вивчення поліпептидного складу мембран
еритроцитів проводили електрофорез у поліакриламідному гелі; для
визначення рівня ГФКБ використовували імуноблотинг з використанням
специфічної кролячої антисироватки проти білку гліальних ПФ (anti GFAP –
29).

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі знайшло подальший
розвиток дослідження ролі нейрогуморальних систем в розвитку ХСН в віці
старше 65 років.

Визначено, що у хворих, старших 65 років, формування серцевої
недостатності відбувається переважно за умов збереженої систолічної
функції. Виявлено взаємозв’язок між погіршенням функції ендотелію та
стадією серцевої недостатності. Виявлено, що відбувається достовірне
зростання кількості хворих із гіперкінетичним типом кровообігу в віковій
групі 75-89 років. Встановлена взаємозалежність ендотеліальної
дисфункції та мікроальбумінурії з гемодинамічним варіантом серцевої
недостатності.

Доведено, що у хворих на ХСН похилого і старечого віку зі збереженою
систолічною функцією спостерігається десенситізація ?-адренорецепторів
та гетерогенність їх функціональної активності, яка асоційована з
подальшою реакцією на введення ?-блокатора та його ефективність.

Встановлені предиктори адекватної клініко-гемодинамічної реакції на
введення ?-блокатору у хворих на ХСН похилого і старечого віку та
запропоновані рекомендації щодо індивідуалізації вибору
?-адреноблокаторів.

Вперше було досліджено рівень гліального фібрилярного кислого білку та
його динаміку під впливом терапії іАПФ та ?-блокатором у літніх хворих
на ХСН, встановлено наявність кореляційного зв’язку з ендотеліальною
дисфункцією.

Визначені переваги використання комбінованої терапії іАПФ (еналаприл)
+?-блокатор (метопролол) порівняно із терапією іАПФ у хворих на ХСН
похилого і старечого віку із збереженою ФВ та ендотеліальною
дисфункцією. Уточнено, що максимального ефекту в корекції діастолічної
та ендотеліальної дисфункції вдається досягнути вже в перші три місяці
лікування.

Практичне значення одержаних результатів. Доведена ефективність та
безпечність призначення метопрололу (середня доза 55,7±2,7 мг/доб) у
осіб, старших 65 років з ХСН ІІ-ІІІ ф.к. по NYHA із збереженою
систолічною функцією. Визначені прогностичні маркери клінічної
ефективності та безпечності метопролола на основі рівня функціональної
активності ?-адренорецепторів еритроцитів (деклараційний патент України
№ 60698 А від 15.10.2003). Рекомендовано перед призначенням метопрололу
попереднє визначення у пацієнтів рівня ?-АРМ та його контроль раз на
місяць протягом перших трьох місяців лікування. Для запобігання розвитку
гемодинамічних ускладнень при зниженні в процесі терапії рівня ?-АРМ
більш ніж на 35% від початкового рекомендовано припинити підвищення дози
метопрололу.

Результати проведених досліджень впроваджені в практику у
Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.І.Мечнікова,
Дніпропетровському обласному госпіталі інвалідів ВВВ, Інституті
геронтології АМН України, Запорізькій обласній клінічній лікарні,
Чернівецькій комунальній медичній установі №1, у навчальний процес
кафедр терапевтичного профілю Дніпропетровської державної медичної
академії.

Особистий внесок здобувача полягає у виборі обсягу і методів
дослідження, встановлення мети і завдань, проведенні
патентно-інформаційного пошуку, клінічного та інструментального
обстеження хворих на ХСН, і їх лікування; плануванні біохімічного
дослідження. Всі доплер-ехокардіографічні дослідження та визначення
функціонального стану ендотелію судин повністю виконані автором.
Самостійно проведена статистична обробка, аналіз і узагальнення
отриманих даних. Особисто підготовлені результати дослідження до
публікації і оформлена дисертаційна робота.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
обговорені на Об’єднаному пленумі правлінь українських наукових
товариств кардіологів, ревматологів та кардіохірургів з міжнародною
участю „Серцева недостатність – сучасний стан проблеми” (Київ, 2002),
VIIIВсеросійському з’їзді серцево-судинних хірургів (Москва, 2002), 10-й
Науково-практичній конференції „Актуальні проблеми терапії” (Вінниця,
2003), доповідались на Конгресі кардіологів країн СНД “Фундаментальные
исследования и прогресс в кардиологии” (Санкт-Петербург, 2003),
науково-практичній конференції „Актуальні питання кардіології та
ревматології” (Київ, 2003), науково-практичній конференції „Сучасні
аспекти клініки, діагностики та лікування серцевої недостатності
(Запоріжжя, 2003), на VII Національному Конгресі кардіологів України
(Дніпропетровськ, 2004), науково-практичній конференції „Сучасні питання
кардіології” (Чернівці, 2004), науково-практичній конференції „Сучасні
питання геронтології” (Київ, 2004). Апробація дисертації проведена на
спільному засіданні кафедр госпітальної терапії № 1 та профпатології,
госпітальної терапії № 2, факультетської терапії та ендокринології
Дніпропетровської державної медичної академії (31 січня 2005р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 наукових праць, в тому
числі 6 статей в журналах, рекомендованих ВАК України, 11 – тез
доповідей у збірках, 1 деклараційний патент України на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені
українською мовою на 144 сторінках машинописного тексту і складаються із
вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження,
п’яти розділів власних досліджень з обговоренням одержаних даних,
підсумку, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел. Дисертація ілюстрована 17 таблицями та 25 рисунками.
Бібліографічний перелік містить 211 літературних джерел, з них 102
кирилицею та 109 латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. У дослідження включено 163 хворих (157
чоловіків, 6 жінок) в віці 64-92 роки (середній вік 78,8±1,2 роки) на
ХСН I-IIА стадії (за класифікацією М.Д.Стражеска-В.Х.Василенка) ІІ-ІІІ
функціонального класу (по NYHA) з тривалістю захворювання 1-7 років, які
перебували на обстеженні та лікуванні в Дніпропетровському обласному
госпіталі для ІВВ. У всіх хворих була ІХС: стабільна стенокардія
напруження ІІ-ІІІ ф.к. (за Канадською класифікацією). У 145 хворих
діагностовано АГ: у 91 хворого (62,8%) ІІ стадії, у 53 (36,6%) – ІІІ
стадії; 28 пацієнтів (31,7%) мали в анамнезі (1-7 років) інфаркт
міокарду, 9 (6,4%) – порушення мозкового кровообігу. Контрольну групу
склали 23 хворих від 65 до 92 років (середній вік 78,6±1,3 роки) без
об’єктивних даних за наявність ознак АГ та ХСН. Групу порівняння
становили 34 хворих від 69 до 91 року (середній вік 75,2±1,4 роки) на
ІХС та АГ без клінічних та об’єктивних даних за наявність ХСН. Не
залучались у дослідження хворі на гострий інфаркт міокарда, на
ендокринні порушення (цукровий діабет, гіпотіреоз), з мітральними
вадами, з аритміями, які обумовлюють порушення гемодинаміки та
потребують корекції антиаритмічними засобами (шлуночкові екстрасистолії,
миготіння та мерехтіння передсердь, синдром брадисистолії,
пароксизмальні тахікардії).

ХСН визначали при наявності об’єктивних та суб’єктивних ознак,
притаманних цьому клінічному синдрому, даних анамнезу, фізікального
обстеження та обов`язкових лабораторно-інструментальних методів, стадію
ХСН визначали за класифікацією М.Д.Стражеска-В.Х.Василенко з
використанням класифікації ХСН Українського наукового товариства
кардіологів, що прийнята у лютому 2002 р., функціональний клас визначали
за критеріями Нью-Йоркської асоціації серця. Діагноз АГ та її стадію
оцінювали за класифікацією, яка прийнята в Україні згідно з наказом №
247 від 01.08.1998р. Артеріальний тиск вимірювали за методом
Н.С.Короткова тричі. Діагноз ІХС встановлювали відповідно до стандартних
клінічних критеріїв (наявність типових нападів стенокардії, ішемічних
змін на ЕКГ, ЕКГ-ознак перенесеного інфаркту міокарду).

Групу спостереження становили 95 хворих. Всі хворі отримували
інгібітори АПФ (100%), додатково призначались нітрати у 73 хворих
(76,8%), діуретики – у 62 (65,2%), аспірин – у 68 (71,6%), кордарон – у
4 (4,2%). Для визначення впливу ?-адреноблокаторів на стан
кардіогемодинаміки і гуморальний профіль обстежені пацієнти розподілені
на дві групи залежно від варіанту терапії. Першу групу склали 47 хворих
на ХСН, які щоденно приймали еналаприлу малеат в дозі від 10 до 20 мг на
добу (середня доза 15,9±1,1 мг/доб) на протязі шести місяців. Препарат у
дозі 10 мг/доб отримували 19 (40,4%) пацієнтів, в дозі 20 мг/доб – 28
(59,6%) пацієнтів. До другої групи увійшло 48 хворих, яким додатково до
еналаприла був призначений метопролол шляхом титрування в дозі 25-100 мг
на добу (середня доза – 55,7±2,7 мг/доб). Еналаприл в дозі 10 мг/доб
отримували 23 пацієнта (47,9%), в дозі 20 мг/доб – 25 пацієнтів (52,1%).
Всі пацієнти після перенесеного інфаркту міокарда увійшли до другої
групи. У хворих з ФВ40% початкова доза метопрололу становила 12,5мг на добу з
поступовим підвищенням кожні 5-7 днів за умов задовільного самовідчуття
пацієнта. Порівняно невелика ініціююча доза метопрололу у хворих із
збереженою ФВ була обумовлена, в першу чергу, похилим та старечим віком
пацієнтів і мала за мету уникнути ускладнень на початковому етапі
титрування. Якщо при підвищенні дози виникали гіпотензія, брадикардія
або підсилювалися ознаки затримки рідини, повертались до попередньої
дози метопрололу ще на 2 тижні. При поновленні ускладнень під час другої
спроби підвищити дозу, титрування припиняли.

Показники внутрішньосерцевої гемодинаміки оцінювали на апараті
„HDI-1500” (Philips, USA) за стандартною методикою перед початком
терапії, потім через один, три та шість місяців терапії. Визначали КДР,
КСР, товщину МЖП та ТЗС ЛЖ, діаметр аорти та лівого передсердя (d Ао, d
ЛП в см), ФВ за формулою Teichgolz. Масу міокарду ЛШ (ММЛШ)
підраховували за формулою R.B. Devereux з співав. (1986). Фазовий аналіз
серцевого циклу проводили в режимі імпульснохвильового та
безперервнохвильового доплера з визначенням трансмітрального та
транстрикуспідального потоків із чотирьохкамерної позиції при розміщенні
контрольного об’єму на рівні стулок клапанів (мітрального – МК та
трикуспідального – ТК, відповідно). Реєстрували наступні показники:
максимальну швидкість раннього діастолічного наповнення (Е, см/с),
максимальну швидкість пізнього діастолічного наповнення (А, см/с),
максимальну швидкість потоку в виносному тракті ЛШ (VAo, см/с), час
уповільнення швидкості раннього наповнення (DTE, мс), період
ізоволюметричного розслаблення ЛШ (IVRT, мс), розраховували
співвідношення швидкісних характеристик (Е/А, у.о.). Діастолічну
дисфункцію діагностували згідно з рекомендаціями робочої групи
Європейського товариства кардіологів (1998). Оцінку трансмітрального
діастолічного спектру проводили з врахуванням вікових нормативів.

Для вивчення функціонального стану ендотелію судин використовували
дуплексне ультразвукове сканування правої плечової артерії на 2-4 см
вище від ліктьового суглобу лінійним датчиком 5-12 МГц на апараті
HDI-1500 за методикою D. Celermajer, (1992). Всім хворим проводили пробу
с реактивною гіперемією та нітрогліцеринову пробу. Післяішемічний
приріст діаметра судини (?d1%) розцінювали як ендотелійзалежну дилятацію
судини (нормою вважалось приріст діаметру артерії на 10% і більше).
Нітрогліцерин-індуковане зростання діаметру плечової артерії
розглядалось як ендотелійнезалежна вазодилятація судини з приростом
діаметру судини на 20% від початкового (?d2%).

Для дослідження активності САС вивчали щільність ?-адренорецепторів
еритроцитів біохімічним методом з використанням набору реактивів
“?-АРМ-АГАТ” (Росія). Дослідження рівня екскреції альбумину з сечею
проводили методом гетерогенного твердофазного одностадійного
конкурентного аналізу за допомогою реактивів “Микроальбумин ЛРАП”/
“Ольвекс диагностикум” (Росія) з використанням біохімічного аналізатору
“Backman” (USA). За мікроальбумінурію (МАУ) приймали рівень екскреції
альбумину з сечею 30-300 мг/доб. Для вивчення поліпептидного складу
мембран еритроцитів проводили електрофорез у поліакриламідному гелі,
який здійснювали за методикою U.Laemmli у модифікації на пластині
градієнтного поліакриламідного гелю Для визначення рівня ГФКБ
використовували імуноблотинг, який проводили за методикою Towbin (1979),
з використанням розведеної (1:2000) специфічної кролячої антисироватки
проти білку гліальних ПФ (anti GFAP – 29). Електрофорез мембранних
білків та дослідження ГФКБ проводили в лабораторії кафедри біохімії та
біофізики Національного університету. Висловлюємо щиру вдячність за
консультативну допомогу кандидату біологічних наук, доценту
В.С.Недзвецькому.

Одержані результати дослідження статистично оброблялись за допомогою
методів варіаційної статистики з визначенням середніх арифметичних
величин, оцінювали відмінність сполучених середніх. Перевіряли
достовірність різниці даних за допомогою параметричного критерію
Стьюдента, також проводили кореляційний аналіз, розраховували
?2-критерій К. Пірсона. Обчислювання матеріалу проводили за допомогою
ліцензійного пакету програм Statistic for Windows (2000) StatSoft Int.,
Microsoft Excel 2000.

Результати дослідження та їх обговорення. Серед осіб контрольної групи
(середній вік 78,6±2,4 роки) діастолічна дисфункція ЛШ, як наслідок
порушення процесів розслаблення міокарду та підвищення ригідності стінок
ЛШ спостерігалась у 12 пацієнтів (37,8%) і проявлялась зниженням
співвідношення Е/А0,05), але
спостерігалося зростання частоти реєстрації діастолічної дисфункції ЛШ
до 73 випадків (76,8%; p40%-60%60%. Тобто, переважна кількість
літніх хворих на ХСН була із збереженою систолічною функцією, що є
підтвердженням того, що діастолічна дисфункція у осіб старших вікових
груп з’являється на більш ранніх етапах розвитку ХСН і передує розвитку
систолічної дисфункції ЛШ. Крім того, спостерігалось вірогідне зростання
на 38,5% кількості хворих із гіперкінетичним типом кровообігу з ФВ>60% в
віковій групі 75-89 років, порівняно із хворими в віці 64-74 роки. Одним
із можливих пояснень такої ехокардіографічної картини є етіологічна
особливість хворих на ХСН, яка пов’язана з переважною кількістю
пацієнтів з АГ. Внаслідок цього формування ХСН відбувається на моделі
гіпертензівного серця, що викликає першочергові зміни саме діастолічної
функції міокарда при збереженій систолічній функції ЛШ. Кальциноз
аортальних клапанів І-ІІ ст. був виявлений у 8 пацієнтів (34,8%) з
контрольної групи, та у 42 (44,2%) хворих на ХСН.

Виявлено вірогідне підвищення розповсюдженості ЕД в групі порівняння та
серед хворих на ХСН, відносно до групи контролю (82,3% і 82,2% проти
34,8%, р0,05), маркером систолічної дисфункції ФВ (r=0,54; р0,05). В залежності від значень
ФВ, найбільш високий відсоток реєстрації МАУ та ЕД знаходився серед
типових для ХСН у похилому віці гемодинамічних варіантів – з ФВ60%, відповідно

Для визначення ступеню десенситізації ?-рецепторів при ХСН проводили
оцінку ?-адренорецепції клітинних мембран (?-АРМ). Рівень ?-АРМ в
контрольній групі знаходився в діапазоні 20-40 ум.од. (в середньому
25,1±1,3 ум.од.), в групі порівняння значення ?-АРМ знаходились в
діапазоні 20-73 ум.од. (в середньому 38,5±3,7 ум.од.) і вірогідно
зміщувались в бік більш високих значень, порівняно з контролем, що
відображає процес десенситізації ?-адренорецепторів у хворих на ІХС та
АГ. У хворих на ХСН значення ?-АРМ знаходились в межах 19-75 ум.од. (в
середньому 54,3±3,4 ум.од.), таким чином рівень ?-АРМ перевищував
нормативні показники на 110% (p0,05), які обумовлюють
біофізичні властивості клітини: пластичність, стійкість до деформації, а
також мікров’язкість мембран. Крім того спостерігалось підвищення
фракцій ?-спектрину на 16,4% (р>0,05), ?-спектрину на 24,1% (р0,05), що свідчить про зменшення стабільності
цитоскелета еритроцитарної мембрани.

В процесі лікування із 95 пацієнтів до кінця 6-го місяця під
спостереженням залишилось 64 особи – 33 пацієнта в 1-й групі и 31 в
другій. Три пацієнта з першої групи і два з другої померли від гострої
серцево-судинної недостатності через 1-4 місяці спостереження, по одному
пацієнту з кожної групи вибуло внаслідок гострого порушення мозкового
кровообігу, 5 пацієнтів з другої групи припинили прийом метопрололу
внаслідок побічних ефектів (головний біль, брадикардія, підсилення
задишки). Решта пацієнтів вибула з дослідження з різних обставин,
загалом внаслідок типової для геріатрії проблеми – зменшення
зацікавленості хворих у лікуванні, переважно за рахунок зниження пам’яті
і/або інтелекту.

Цільової дози метопрололу 100 мг на добу, що рекомендована робочою
групою Європейського товариства кардіологів, вдалося досягти у 9 хворих
(18,8%), 50 мг – у 28 хворих (58,3%), і у 11 пацієнтів (22,9%) дозу
препарату не вдалося збільшити вище 25 мг на добу із-за побічних
реакцій, що виникли на початковому етапі титрування. Клінічно виражена
гіпотензія виявлена у 2 (4,1%) пацієнтів, переважно при збільшенні дози
метопрололу більш ніж 25 мг на добу. У 5 (10,4%) пацієнтів гіпотензія
стала причиною припинення титрування при перевищенні дози метопрололу 50
мг. Чотири пацієнта (8,2%) не досягли цільової дози препарату із-за
виникнення брадикардії при застосуванні метопрололу в дозі більше 25 мг,
і 10 пацієнтів (20,8%) – при застосуванні в дозі більше 50 мг на добу.

TH

>U

@

z

8

:

>@OU

z

e

?яця у пацієнтів, що лікувались з використанням ?-блокатора. У хворих на
ХСН з ФВ в межах від 40 до 60% спостерігалось незначне зростання ФВ ЛШ в
обох групах, але ці зміни не досягли рівня статистичної достовірності. В
групі хворих із ФВ>60% навпаки зареєстровано зниження рівня ФВ на 16,4%
під впливом іАПФ (р0,05) під впливом комбінації іАПФ
з ?-блокатором.

Таким чином, можна вважати, що під впливом терапії відбувається
нормалізація значень ФВ за рахунок її підвищення в групі хворих з
систолічною дисфункцією, та зниження її значень в групі з
гіперкінетичним типом гемодинаміки.

Трансмітральний діастолічний потік зазнав змін у вигляді зростання
співвідношення Е/А та скорочення IVRT і DTE в обох групах, хоча у
пацієнтів, що отримували метопролол, зазначені зміни не досягли рівня
статистичної значимості. Протягом перших 3-х місяців терапії в обох
групах було виявлено достовірне скорочення IVRT на 9,9% (p0,05), відповідно. Подібна тенденція зберігалась і протягом
наступних 3-х місяців терапії і проявлялась в обох групах достовірним
скороченням IVRT на 29,3% і 20,0%, (p0,05), що
відповідає літературним даним про відсутність впливу іАПФ на
?-адренорецепторний апарат.

В другій групі у 43 пацієнтів (91,2%) на тлі прийому метопрололу в дозі
25-100 мг/доб (середня доза 55±2,7 мг/доб) відзначалась позитивна
динаміка з боку клінічного стану, суб’єктивне поліпшення самовідчуття
пацієнтів та зменшення рівня градації функціонального класу ХСН, що
відповідало рівню значень ?-АРМ в діапазоні 19-75 ум.од. У 3 пацієнтів
(6,3%) після одноразового прийому метопрололу в дозі 6,25 мг
зареєстровано різке зниження АТ та уповільнення ЧСС, в зв’язку з чим
препарат було відмінено. Початкові значення ?-АРМ у цих хворих були
менше 19 та більше 75 ум.од., що дозволило нам використати ці дані як
предиктор неадекватної реакції на ?-блокатор.

При розподіленні хворих на групи в залежності від рівня ?-АРМ було
визначено наступну тенденцію: відбулося зниження кількості пацієнтів в
групі з високими значеннями ?-АРМ в бік більш низьких значень, що
підтверджено критерієм Пірсона, який дорівнював 14,8 (p0,05). Це дозволяє дійти висновку, що
підвищення чутливості адренорецепторів, яке досягнуте в процесі
лікування, залишається стабільним на підтримуючих дозах ?-блокатору на
протязі, щонайменше, від 3-х до 6-ти місяців лікування.

Спостерігалось підсилення кореляційного зв’язку в процесі лікування
?-блокатором між значенням ?-АРМ та показниками систолічної (ФВ, КДР) та
діастолічної (Е/Амк, Е/Атк) функції, товщиною МШП та розміром ЛП, що
підтверджує позитивний вплив метопрололу на параметри інтракардіальної
гемодинаміки.

В першій групі початкова МАУ була визначена у 3 пацієнтів (25,0%), в
другій – у 4 пацієнтів (26,7%), при чому під впливом терапії
відзначалось зниження частоти реєстрації МАУ на 66,8% и 50,2%,
відповідно (p0,05) та ТЗС (r=0,22;
p>0,05), який значно підсилився в процесі лікування. Навпаки,
кореляційний зв’язок між рівнем ?-АРМ та мікроальбумінурією (r=0,2;
p>0,05) практично зник на тлі лікування.

Під впливом терапії у хворих на ХСН похилого віку спостерігалось
зростання вмісту фракцій білка смуги 3 на 14,6% (p0,05). При цьому кількісні значення вищезгаданих фракцій
практично відновились до нормативних показників, що представлені у
контрольній групі. Отримані результати є свідченням підвищення
стабільності цитоскелету еритроцитарної мембрани. Рівень цитоскелетного
білка астроцитів – ГФКБ – після 3-х місячного курсу терапії з
використанням еналаприлу і метопрололу практично не змінився (47,9±0,8
та 44,2±0,6 нг/мл; р>0,05), але через 6 місяців лікування спостерігалось
достовірне зниження рівня ГФКБ, порівняно з початковим станом і
наближенням його значень до середньогрупових в контрольній групі
(47,9±0,8 та 23,3±0,8 нг/мл; р60% в категорії хворих, старших 75
років. Формування ХСН в цій віковій категорії асоційовано з розвитком
ендотеліальної дисфункції в 82,1% випадків, за умов вазоспастичної
реакції у 11,5% пацієнтів. Мікроальбумінурія визначалась у 25,9% хворих
при рівні екскреції альбуміну 24,5±1,9 мг/доб.

2. У хворих на ХСН похилого віку виявлена захисна десенситізація
клітинних мембран, яка проявлялась підвищенням рівня ?-адренорецепції
клітинних мембран еритроцитів на 110% (p60%.
Дисфункція ендотелію мала щільний кореляційний зв’язок із значенням
?-АРМ (r=0,84; p45%), старших 65 років, з наявністю ендотеліальної
дисфункції та мікроальбумінурії комбінація еналаприл+метопролол має
переваги над використанням еналаприлу.

З метою зниження вірогідності виникнення побічних реакцій та оптимізації
режиму використання ?-адреноблокатора у хворих на ХСН І-ІІ А стадії
ІІ-ІІІ ф.к. зі збереженою систолічною функцією рекомендовано визначення
рівня функціональної активності ?-АРМ перед призначенням ?-блокатору.
Доцільне застосування метопрололу при значеннях ?-АРМ в межах 19-75
ум.од. При зниженні в процесі лікування рівня ?-АРМ більше, ніж на 35%
від початкового, рекомендовано припинення підвищення дози для
запобігання виникнення гемодинамічних ускладнень.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Соя Е.В. Микроальбуминурия и ее взаимосвязь с функциональным состоянием
эндотелия у больных сердечной недостаточностью пожилого возраста //
Запорожский медицинский журнал. – 2003. – №6. – Т.2 – С. 151-152.

Курята А.В., Соя Е.В. Состояние интракардиальной гемодинамики у больных
старческого возраста с сердечной недостаточностью в зависимости от
выраженности неревматического аортального стеноза // Проблемы старения и
долголетия. – 2003. – 12. – №2. – С. 177-184. Здобувачу належить ідея
статті, їм особисто проведений підбір тематичних хворих, їх клінічне
обстеження, статистична обробка отриманих наукових даних. Здобувач
самостійно виконував всі доплер-ехокардіографічні дослідження.

Курята А.В., Соя Е.В., Дудник С.П. Характер изменений функционального
состояния эндотелия сосудов у больных хронической сердечной
недостаточностью пожилого и старческого возраста // Вісник Вінницького
державного медичного університету. – 2003. – № 2(1). – С. 527-528.
Здобувачу належить ідея статті, їм особисто проведений підбір тематичних
хворих, їх клінічне обстеження, статистична обробка отриманих наукових
даних. Здобувач самостійно виконував всі дослідження функціонального
стану ендотелію судин.

Курята А.В., Соя Е.В. Уровень активности ?-адренорецепторов, состояние
функции эндотелия и мембран эритроцитов у больных сердечной
недостаточностью старших возрастных групп и их изменение под влиянием
лечения // Укр. кардіол. журнал. – 2004. – №3. – С. 60-65. Здобувач є
автором ідеї статті, виконавцем клінічного обстеження пацієнтів і
статистичної обробки отриманих наукових даних.

Курята А.В., Соя Е.В. Влияние метопролола и эналаприла на
кардиогемодинамику и функцию эндотелия у больных сердечной
недостаточностью старших возрастных групп // Буковинський медичний
вісник. – 2004. – Т.8. – №3-4. – С. 48-52. Здобувачу належить ідея
статті, особисто проведен підбір тематичних хворих, їх клінічне
обстеження, лікування, статистична обробка отриманих наукових даних.
Здобувач самостійно виконував всі доплер-ехокардіографічні дослідження
та дослідження функціонального стану ендотелію судин.

Курята А.В., Соя Е.В., Недзвецкий В.С. Состояние интракардиальной
гемодинамики, функции эндотелия и уровня глиального фибриллярного
кислого белка как предиктора развития сердечной недостаточности в
пожилом и старческом возрасте // Проблемы старения и долголетия. – 2004.
– 12. – №4. – С. 528-535. Здобувачу належить ідея статті, особисто
проведен підбір тематичних хворих, їх клінічне обстеження, статистична
обробка отриманих наукових даних. Здобувач самостійно виконував всі
доплер-ехокардіографічні дослідження та дослідження функціонального
стану ендотелію судин.

Курята А.В., Соя Е.В. Характер гемодинамических нарушений у больных ИБС
старших возрастных групп с сердечной недостаточностью в зависимости от
развития стеноза устья аорты // Тезисы докладов и сообщений VIII
Всероссийского съезда сердечно-сосудистых хирургов, Москва, 18-22 ноября
2002г. Бюллетень НЦССХ им. А.Н. Бакулева РАМН. – Т.3. – №11. – С. 183.
Здобувачем проведений підбор тематичних хворих, їх клінічне обстеження,
статистична обробка отриманих наукових даних.

Курята А.В., Соя Е.В. Особенности кардиогемодинамики у больных с
хронической сердечной недостаточностью пожилого и старческого возраста
// Матеріали об’єднаного пленуму правлінь Українських наукових товариств
кардіологів, ревматологів та кардіохірургів з міжнародною участю
„Серцева недостатність – сучасний стан проблеми”. – Київ. – 2002. – С.
75-76. Здобувачу належить ідея тез, особисто проведений підбір
тематичних хворих, їх клінічне обстеження, статистична обробка отриманих
наукових даних. Здобувач самостійно виконував всі
доплер-ехокардіографічні дослідження.

Курята А.В., Соя Е.В. Характер изменений эндотелиальной дисфункции у
больных хронической сердечной недостаточностью пожилого и старческого
возраста // Вісник Вінницького державного медичного університету. –
2003. – № 1/1. – С. 140. Здобувачу належить ідея тез, особисто
проведений підбір тематичних хворих, їх клінічне обстеження, статистична
обробка отриманих наукових даних. Здобувач самостійно виконував всі
дослідження функціонального стану ендотелію судин.

Курята А.В., Соя Е.В., Коробка П.В. Возможности коррекции эндотелиальной
дисфункции у больных старших возрастных групп с ИБС, осложненной
сердечной недостаточностью // Матеріали пленуму правління Українського
наукового товариства кардіологів. – Київ. – 2003. – С. 100. Здобувачу
належить ідея тез, особисто проведений підбор тематичних хворих, їх
клінічне обстеження, лікування, статистична обробка отриманих наукових
даних. Здобувач самостійно виконував всі дослідження функціонального
стану ендотелію судин.

Курята А.В., Соя Е.В. Взаимосвязь органов-мишеней с изменениями
кардиогемодинамики и функциональным состоянием ?-адренорецепторов у
больных сердечной недостаточностью старших возрастных групп //
Запорожский медицинский журнал. – 2003. – №6. – Т.2 – С. 202. Здобувачу
належить ідея тез, особисто проведений підбір тематичних хворих, їх
клінічне обстеження, статистична обробка отриманих наукових даних.

Курята А.В., Соя Е.В. Функциональное состояние ?-адренорецепторов и их
взаимосвязь с ранними гемодинамическими реакциями у больных сердечной
недостаточностью старших возрастных групп при использовании ?-блокатора
// Материалы научно-практической конференции “Актуальні питання
кардіології та ревматології”. – Київ. – 2003. – С. 64. Здобувач є
автором ідеї тез, особисто проведений підбір тематичних хворих, їх
клінічне обстеження, статистична обробка отриманих наукових даних.

Курята А.В., Соя Е.В., Сокуренко С.С. Прогнозирование и оценка
эффективности использования ?-блокаторов у больных сердечной
недостаточностью старших возрастных групп // Научно-практический журнал
„Кардиология СНГ”. – Т.1. – 2003, приложение сборник тезисов Конгресса
ассоциации кардиологов стран СНГ „Фундаментальные исследования и
прогресс в кардиологии”, С.-Петербург. – С. 157-158. Здобувачем особисто
проведений підбір тематичних хворих, їх клінічне обстеження, статистична
обробка отриманих наукових даних. Здобувач самостійно виконував всі
доплер-ехокардіографічні дослідження та дослідження функціонального
стану ендотелію судин.

Дудник С.П., Сиротенко А.Е., Соя Е.В., Куделя И.В. Функція ендотелію у
хворих похилого віку при хронічній серцевій недостатності обумовленій
артеріальною гіпертензією // Матеріали науково-практичної конференції
“Артеріальна гіпертензія і вікзалежна патологія”. – Київ. – 2004. – С.
14. Здобувачу належить ідея тез, особисто проведений підбір тематичних
хворих, їх клінічне обстеження.

Курята А.В., Соя Е.В. Изменение функционального состояния
?-адренорецепторов и полипептидного спектра мембран эритроцитов у
больных сердечной недостаточностью старших возрастных групп на фоне
комбинированной терапии // Матеріали VII Національного Конгресу
кардіологів України. – Дніпропетровськ. – 2004. – С. 222. Здобувачу
належить ідея тез, аналіз літературних даних по проблемі, написання
статті.

Курята А.В., Соя Е.В. Диастолическая дисфункция и глиальный фибриллярный
кислый белок у больных сердечной недостаточностью старших возрастных
групп// Матеріали VII Національного Конгресу кардіологів України. –
Дніпропетровськ. – 2004. – С. 223. Здобувачу належить ідея тез, особисто
проведений підбір тематичних хворих, їх клінічне обстеження, статистична
обробка отриманих наукових даних.

Курята А.В., Соя Е.В., Дудник С.П. Изменение функции эндотелия у больных
старших возрастных групп с артериальной гипертензией и ИБС, осложненных
сердечной недостаточностью под влиянием метопролола и эналаприла//
Матеріали науково-практичної конференції “Артеріальна гіпертензія і
вікзалежна патологія”. – Київ. – 2004. – С. 27-28. Здобувачу належить
ідея тез, особисто проведений підбор тематичних хворих, їх клінічне
обстеження, лікування, статистична обробка отриманих наукових даних.
Здобувач самостійно виконував всі дослідження функціонального стану
ендотелію судин.

Пат. 60698 А України, МПК 7 А 61Р9/00, 9/04 Спосіб лікування серцевої
недостатності, переважно у хворих похилого і старечого віку /

Курята О.В., Соя О.В. – № 2003020960; Заявл. 04.02.2003; Опубл.
15.10.2003, Бюл.№10. Здобувач брав участь у підборі тематичних хворих,
їх клінічному обстеженні, аналізі патентних джерел.

АНОТАЦІЯ

Соя О.В. Зміни кардіогемодинаміки, гуморальної регуляції та їх корекція
у хворих на серцеву недостатність похилого і старечого віку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. Дніпропетровська державна медична
академія МОЗ України та Інститут гастроентерології АМН України. –
Дніпропетровськ, 2005.

Дисертація присвячена питанню встановлення характеру змін
внутрішньосерцевої гемодинаміки, функціонального стану ендотелію судин
та адренорецепторного апарату еритроцитів у хворих на серцеву
недостатність, старших 65 років, і обґрунтуванню оптимальних підходів
щодо їх лікування з використанням іАПФ та ?-блокаторів.

Визначено, що у хворих на хронічну серцеву недостатність І-ІІА стадії
ІІ-ІІІ ф.к. у віці 65-92 років (середній вік 78,8±1,2 роки) її
формування відбувається переважно за умов збереженої систолічної функції
з підвищенням частоти реєстрації гіперкінетичного типу кровообігу серед
хворих, старших 75 років. Виявлена залежність ендотеліальної дисфункції
та мікроальбумінурії від гемодинамічного варіанту ХСН – найбільший
рівень розповсюдженості спостерігався серед хворих з фракцією викиду
60%.

Виявлена захисна десенситізація клітинних мембран та неоднорідність
реакції на ?-блокатор. Визначено, що клінічна ефективність ?-блокаторів
асоційована з рівнем функціональної активності ?-адренорецепторів
мембран еритроцитів в діапазоні 19-75 ум.од.

На тлі терапії як іАПФ, так і комбінації іАПФ з ?-блокатором,
відбувалось поліпшення клінічного стану хворих, зниження систолічного та
діастолічного артеріального тиску, зменшення функціонального класу ХСН.
Визначені переваги комбінації еналаприлу та метопролола по відношенню до
діастолічної дисфункції під впливом 6-ти місячного лікування порівняно з
терапією еналаприлом.

Показано потенціювання впливу на функцію ендотелію судин, за умов
зменшення десенситізації ?-адренорецепторів та наближенням значень ?-АРМ
до вікових нормативів при застосуванні комбінованої терапії.
Максимального ефекту з боку ендотелія та підвищення чутливості
адренорецепторів вдалось досягнути вже в перші три місяці, який
зберігався протягом 6-ти місяців лікування. Комбінована терапія сприяла
мембранопротекторному ефекту, відновлюючи співвідношення мембранних
білків еритроцитів.

Ключові слова: серцева недостатність, похилий і старечій вік,
діастолічна дисфункція, еналаприл, метопролол

АННОТАЦИЯ

Соя Е.В. Изменения кардиогемодинамики, гуморальной регуляции и их
коррекция у больных сердечной недостаточностью пожилого и старческого
возраста. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.11 – кардиология. Днепропетровская государственная
медицинская академия МЗ Украины и Институт гастроэнтерологии АМН
Украины. – Днепропетровск, 2005.

Диссертация посвящена вопросу установления характера изменений
кардиогемодинамики, функционального состояния эндотелия сосудов и
?-адренорецепторного аппарата эритроцитов у больных сердечной
недостаточностью пожилого и старческого возраста и обоснованию
оптимальных подходов к их лечению с использованием иАПФ и ?-блокаторов.

Обследовано 95 пациентов с хронической сердечной недостаточностью І-ІІА
стадии ІІ-ІІІ ф.к. в возрасте 65-92 лет (средний возраст 78,8±1,2 года).
Группу сравнения составили 34 пациента с ИБС и артериальной гипертензией
без признаков сердечной недостаточности. В группу контроля вошли 23
пациента сопоставимого возраста без объективных данных в пользу
манифестной сердечно-сосудистой патологии. В первую группу были включены
47 пациентов с сердечной недостаточностью, которым был назначен
эналаприл в дозе от 10 до 20 мг в сутки (средняя доза 15,9±1,1 мг/сут) в
течение 6-ти месяцев. Во вторую группу были включены 48 больных, в
лечении которых дополнительно использовался метопролол в дозе 25-100 мг
в сутки (средняя доза – 55,7±2,7 мг/сут). Все пациенты после
перенесеного инфаркта миокарда вошли во вторую группу.

Установлено, что у пациентов данной возрастной группы формирование ХСН
происходит преимущественно в условиях сохраненной фракции выброса (ФВ)
(у 78% больных) с повышением частоты регистрации гиперкинетического типа
кровообращения в категории больных, старше 75 лет. Эндотелиальная
дисфункция (ЭД) наблюдается в 82,1% случаев при развитии
вазоспастической реакции у 11,5% пациентов. Развитие ХСН в пожилом и
старческом возрасте сопровождается повышением частоты регистрации
микроальбуминурии до 25,9% при среднегрупповом уровне экскреции
альбумина 24,5±1,9 мг/сут.

Показано, что пациентов с ХСН старше 65 лет развивается защитная
десенситизация клеточных мембран, которая проявляется повышением уровня
?-адренорецепции клеточных мембран эритроцитов на 110%, по сравнению с
контолем, и сдвигом распределения среднегрупповых величин в сторону
высоких значений (?2-крітерій=28,5; p60%. Уточнены
патогенетические взаимосвязи, отражающие негативное влияние васкулярного
ремоделирования, которое сопровождается изменениями рецептороного
аппарата и развитием ЭД. Установлена корреляционная взаимосвязь между ЭД
и значениями ?-адренорецепции мебран (r=0,84; pПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АГ – артеріальна гіпертензія АПФ – ангіотензинперетворюючий фермент ГЛШ – гіпертрофія лівого шлуночка ГФКБ – гліальний фібрилярний кислий білок ДД – діастолічна дисфункція ЕД – ендотеліальна дисфункція ІХС – ішемічна хвороба серця ЛП – ліве передсердя ЛШ – лівий шлуночок МАУ – мікроальбумінурія МШП – міжшлуночкова перетинка РААС – ренін-ангіотензин-альдостеронова система САС – симпатоадреналова система ФВ – фракція викиду ХСН – хронічна серцева недостатність ?-АРМ – ?-адренорецепція клітинних мембран еритроцитів СОЯ ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА ЗМІНИ КАРДІОГЕМОДИНАМІКИ, ГУМОРАЛЬНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ КОРЕКЦІЇ У ХВОРИХ НА СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТНІСТЬ ПОХИЛОГО І СТАРЕЧОГО ВІКУ

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020