.

Клініко-експериментальне дослідження морфо-функціонального стану слизової оболонки гастродуоденальної зони при виразковій хворобі та хронічно

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
99 2733
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ

СУЛИМА ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 616.33 – 008.811.1 – 085:616.3-018.25

Клініко-експериментальне дослідження морфо-функціонального стану
слизової оболонки гастродуоденальної зони при виразковій хворобі та
хронічному гастриті

14.01.36 – гастроентерологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України та Інституті гастроентерології АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук Щербиніна Марина Борисівна,

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ

України, професор кафедри гастроентерології та терапії

факультету післядипломної освіти

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Доценко Микола Якович, Запорізька медична
академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри терапії,
клінічної фармакології та ендокринології;

доктор медичних наук, професор Катеренчук Іван Петрович, Українська
медична стоматологічна академія МОЗ України, завідувач кафедри
госпітальної терапії

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця МОЗ України
(м. Київ), кафедра госпітальної терапії №2

Захист дисертації відбудеться “ 06 ” вересня 2005 р. о “ 13.00 ” годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України та Інституту гастроентерології
АМН України (пр. Правди, 96, м. Дніпропетровськ, 49074)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії (вул. Дзержинського, 9, м. Дніпропетровськ,
49044)

Автореферат розісланий “ 04 ” серпня 2005 р.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук,

професор О.В. Курята

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідно визнати, що сьогодні проблема
кислотозалежних захворювань гастродуоденальної зони залишається однією з
найбільш пріоритетних не тільки в галузі гастроентерології, але й для
клінічної медицини в цілому. Відповідний стан речей обумовлюється низкою
передумов. По-перше, виразкова хвороба (ВХ) та хронічний гастрит
належать до патології, що традиційно має значне розповсюдження в
популяції людей та тенденцію до зростання захворюваності (Л.Т. Мала,
О.Я. Бабак, 2002; М.В. Голубчиков, 2000; Ю.О. Філіппов, З.М. Шмігель,
Г.П. Котельнікова, 2001). По-друге, викликає занепокоєність високий
рівень ускладнень кислотозалежних захворювань

(J. Houghton et al., 2002). По-третє, необхідно враховувати, що, окрім
власної клінічної, є також соціально-економічна складова, пов’язана з
необхідністю колосальних витрат державного бюджету на лікування та
спостереження хворих з хронічним гастритом та ВХ (А.В. Підаєв зі
співавт., 2003).

Протягом двох останніх десятиліть суттєво змінилися основні погляди на
патогенез переважної більшості захворювань гастродуоденальної зони.
Обґрунтування етіологічної ролі Helicobacter (Н.) pylori у їх виникненні
знайшло своє відображення в стратегії лікування (G. Tytgat, 1995; А.С.
Свинцицкий,

Г.А. Соловьева, 2000). Хоча значна кількість питань залишається ще не
вирішеними та потребують відповідних досліджень. Досить важливим є
визначення морфо-функціональних особливостей стану гастродуоденальної
зони та проведення аналізу його динаміки під впливом медикаментозної
терапії, а саме, застосування антиґелікобактерних схем та препаратів, що
знижують кислотопродукцію шлунка. Вважають, що відновлення гістологічної
структури та функцій слизової оболонки є запорукою для забезпечення
повноцінної тривалої ремісії кислотозалежних захворювань, а в окремих
випадках їх вилікування (Л.И. Аруин с соавт., 1998).

Загальноприйнятою у діагностиці ВХ та хронічного гастриту є
фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС) з морфологічним дослідженням
біоптатів. Однак, існують певні недоліки цих методик, зокрема,
суб’єктивність оцінки стану слизової оболонки гастродуоденальної зони
при ФЕГДС, довготривалість та трудомісткість морфологічного дослідження.
Виходячи з цього, є необхідним пошук нових методів дослідження
гастродуоденальної зони. Дуже перспективною є спектрофотометрія, яка
дозволяє визначитись з певними морфо-функціональними розладами у
слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), пов’язаними з
особливостями її кровопостачання при хронічному запаленні.

Наведені дані свідчать, що удосконалення методичних підходів щодо
поліпшення діагностики ВХ та хронічного гастриту, розробка адекватної
тактики їх лікування є одним з провідних завдань сучасної медичної науки
та практики. Таким чином, дана робота є актуальною та своєчасною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри
гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти
Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України “Вивчення
патогенетичних механізмів порушень функції гастродуоденальної зони та
розробка на їх основі нових методів діагностики, лікування та
профілактики захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки, гепатобіліарної
зони та кишечника” (державний реєстраційний №0103U003649) та
науково-дослідної роботи Інституту гастроентерології АМН України
„Розробити способи електронно-мікроскопічної та
імунноелектронно-мікроскопічної діагностики Н.pylori-позитивних форм
хронічного гастриту та ерозивно-виразкових захворювань
гастродуоденальної зони” (державний реєстраційний №0196U018066).

Мета дослідження – підвищити ефективність діагностики й лікування у
пацієнтів з виразковою хворобою та хронічним гастритом на підставі
визначення змін морфо-функціонального стану гастродуоденальної зони до
та при медикаментозному лікуванні, а також обґрунтування в умовах
експерименту та впровадження в клінічну практику спектрофотометрії.

Завдання дослідження:

Встановити взаємозв’язок клінічних проявів, ендоскопічної картини,
морфо-функціонального стану слизової оболонки шлунка, наявності інфекції
Н.pylori при виразковій хворобі, хронічному неатрофічному та атрофічному
гастритах.

Дослідити зміни кислотоутворюючої функції шлунка та ультраструктурної
організації парієтальних клітин при виразковій хворобі дванадцятипалої
кишки під час застосування блокатора Н2-гістамінових рецепторів
фамотидину та інгібіторів протонної помпи пантопразолу і рабепразолу
натрію.

Визначити стан кислотоутворюючої функції шлунка та залозистого апарату
слизової оболонки фундального відділу шлунка при виразковій хворобі
дванадцятипалої кишки та хронічному неатрофічному гастриті до та після
досягнення ерадикації H.pylori-інфекції.

Обґрунтувати діагностичні можливості спектрофотометрії для вивчення
морфо-функціонального стану слизової оболонки гастродуоденальної зони в
умовах експерименту.

Встановити кількісні спектрофотометричні параметри
гастродуоденоскопічних зображень у здорової людини та у пацієнтів з
виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, хронічним неатрофічним та
атрофічним гастритами.

Об’єкт дослідження: пацієнти з виразковою хворобою, хронічним гастритом;
експериментальні тварини (собаки).

Предмет дослідження: морфо-функціональний стан слизової оболонки шлунка
та ДПК, його динаміка під впливом антиґелікобактерних схем та
препаратів, що знижують кислотопродукцію шлунка; наявність H.pylori;
спектрофотометричні параметри морфо-функціонального стану слизової
оболонки гастродуоденальної зони.

Методи дослідження: загальноклінічні, ендоскопічний, внутрішньошлункова
рН-метрія, морфологічні методи дослідження біопсійного матеріалу, метод
електронної мікроскопії, індикація Н.pylori, експериментальні методи,
методи статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати роботи розширюють та
поглиблюють уявлення про особливості клініко-ендоскопічних та
морфо-функціональних проявів, частоту інфікування пацієнтів Н.pylori при
ВХ ДПК та ВХ шлунка (ВХШ), хронічному неатрофічному (ХНАГ) та
атрофічному гастритах (ХАГ). Встановлено кореляційні взаємозв’язки між
середнім рівнем мінімального рН шлунка та частотою виявлення
гастроезофагеального та дуоденогастрального рефлюксів, наявністю
атрофічних змін, частотою виявлення H.pylori-інфекції. Визначено
особливості відновлення рівня кислотопродукції та клітинного складу
залозистого апарату слизової оболонки фундального відділу шлунка у
пацієнтів з ВХ ДПК після ефективної ерадикації Н.pylori. Показано більш
потужний ефект зниження кислотопродукції шлунка та його тривалості в
інгібіторів протонної помпи (ІПП) пантопразолу та рабепразолу натрію у
порівнянні з блокатором Н2-гістамінових рецепторів фамотидином.
Встановлено різний напрямок змін ультраструктури парієтальних клітин на
фоні застосування блокатору Н2-гістамінових рецепторів фамотидину та ІПП
пантопразолу і рабепразолу натрію, та відсутність різниць за змінами
ультраструктури парієтальної клітини під час застосуванні препаратів з
групи ІПП. За результатами досліджень при моделюванні з різною
концентрацією гемоглобіну, а також при медикаментозному створенні у
собак гіперацидності та гіпоацидності шлунка обґрунтовано можливість
використання методу спектрофотометрії для спостереження
морфо-функціонального стану слизової оболонки гастродуоденальної зони.
Вивчено різні типи спектрограм в залежності від ступеня насичення тканин
гемоглобіном. Доведено, що чим вище концентрація гемоглобіну в тканинах,
тим сильніше поглинання світла у видимій частині спектру. Це знаходить
своє відбиття у розміщенні максимального піку кривої спектрограми,
збільшенні його висоти та площі. Визначено кількісні спектрофотометричні
параметри гастродуоденоскопічних зображень у здорової людини та у
пацієнтів з ВХ ДПК, ХНАГ та ХАГ.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження
засвідчують наявність характерних морфо-функціональних особливостей
стану гастродуоденальної зони при ВХ та хронічному гастриті, що є
суттєвим для діагностики та оцінки ефективності проведеної терапії. У
результаті клінічних спостережень та вивчення ультраструктури
парієтальної клітини на фоні застосування блокатору Н2-гістамінових
рецепторів фамотидину та ІПП пантопразолу і рабепразолу натрію
підтверджено перевагу кислотознижуючого ефекту останніх. Це є необхідним
для формування у лікаря чіткої позиції з питань секретолитичної терапії
та вибору конкретного лікарського засобу. Обґрунтовано доцільність
застосування методу спектрофотометрії для діагностики ВХ та хронічного
гастриту. За результатами досліджень отримано 1 деклараційний патент
(Пат. 67589 А Україна, Кл. G 01N33/49 Спосіб діагностики хронічного
гастриту методом спектрофотометрії / Степанов Ю.М., Залевський В.І.,
Щербиніна М.Б., Сулима В.В., Косинський О.В., Будзак І.Я. (Україна). –
№2003109780; Заявл. 31.10.2003; Опубл. 15.06.2004, Бюл.№6.) та 1
інформаційний лист (Спосіб оптимізації лікування ерозивно-виразкових
уражень слизової оболонки гастродуоденальної зони, асоційованих з
пілоричним хелікобактеріозом: Інформ. лист № 130-98. Про нововведення в
системі охорони здоров`я / Гриценко І.І., Щербиніна М.Б., Будзак І.Я.,
Сулима В.В., Мосійчук Л.М. – К., 1999. – 2 с.). Результати дослідження
використовуються у роботі клініки Інституту гастроентерології АМН
України (акт впровадження від 16.09.04), міської клінічної лікарні №6
(акт впровадження від 01.12.04), обласної клінічної дитячої лікарні

м. Дніпропетровська (акт впровадження від 24.03.05). Основні теоретичні
положення дисертації застосовуються у навчальному процесі кафедри
гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти
Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором здійснено інформаційно-патентний
пошук, результати якого свідчать про відсутність аналогів наукових
розробок. Здобувачем самостійно проведено відбір хворих, їх комплексне
обстеження та лікування. Здійснено експериментальну частину досліджень.
Виконано науковий аналіз та математичну обробку одержаних результатів.
Сформульовано основні положення, висновки та практичні рекомендації.
Основні публікації за темою носять оригінальний характер.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
висвітлені на Першому Українському конгресі гастроентерологів
(Дніпропетровськ, 1995); Республіканській науково-практичній конференції
“Гастроентерологія ХХІ століття: теперішнє і майбутнє” (Харків, 2002);
VІІ конгресі патологів України (Івано-Франківськ, 2003); міжнародній
науково-практичній конференції “Клінічна фармація: 10 років в Україні”
(Харків, 2003); науково-практичній конференції, присвяченої пам’яті
Л.Т.Малої (Харків, 2004); науково-практичній конференції, присвяченій
25-річчю кафедри гастроентерології та терапії Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України (Дніпропетровськ, 2004);
науково-практичній конференції співробітників Інституту
гастроентерології АМН України (Дніпропетровськ, 2004), Всеукраїнській
науково-практичній конференції „Новітні технології в діагностиці та
лікуванні внутрішніх хвороб” (Харків, 2004); засіданні кафедри
гастроентерології та терапії ФПО (Дніпропетровськ, 2005).

Публікації результатів дослідження. За темою дисертації опубліковано 14
наукових праць, з них 5 статей у наукових фахових виданнях, перелік яких
затверджений ВАК України, 1 стаття у збірнику наукових праць, 1
деклараційний патент, 7 тез.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 112
сторінках друкованого тексту, робота ілюстрована 12 таблицями і 29
рисунками та складається зі вступу, 5 розділів (огляд літератури,
матеріали та методи досліджень, 3 розділи власних досліджень), аналізу
та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних
рекомендацій. Список використаної літератури містить 184 джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. До дослідження було залучено

219 пацієнтів (122 чоловіка та 97 жінок віком від 20 до 70 років) з
кислотозалежними захворюваннями без домінуючої супутньої патології.
Спостерігали хворих з ХНАГ (перша група), ХАГ (друга група), ВХ ДПК
(третя група) та ВХШ (четверта група). При відборі пацієнтів проводилося
детальне клінічне та інструментальне обстеження для верифікації
діагнозу, у подальшому – щоденний клінічний моніторинг. Кислотоутворююча
функція шлунка оцінювалась за допомогою інтрагастральної рН-метрії за
методикою В.М.Чернобрового. ФЕГДС виконували з використанням ендоскопу
“Olympus” (Японія) та “Пучок” МТ-11 ВО “ЛОМО” (Росія). При візуалізації
слизової оболонки гастродуоденальної зони враховувалися поширення,
форма, ступінь вираження хронічного запалення, наявність
гастроезофагеального та дуоденогастрального рефлюксів. Під час ФЕГДС у
пацієнтів брали біоптати, які одержували зі слизової оболонки тіла та
антрального відділу шлунка, цибулини ДПК. Морфологічне визначення стану
слизової оболонки гастродуоденальної зони здійснювали при фарбуванні
гематоксиліном і еозином, за Романовським-Гімзою, толуїдиновим синім.
Оцінку змін слизової оболонки шлунка проводили за модифікованою системою
Сідней – Х’юстон (1996) з визначенням вираження запалення, його
активності, наявності атрофії, кишкової метаплазії, наявності Н.pylori.
Для оцінки стану шлункових залоз застосовували метод В.А.Самсонова з
підрахунком абсолютної кількості головних, парієтальних клітин та
додаткових мукоцитів, а також за відсотком середньої кількості клітин
окремого виду відносно загальної кількості клітин залози. Встановлювали
об’ємну площу парієтальних клітин стереометричним методом за Г.Г.
Автандиловим.

Виявлення та вивчення парієтальних клітин шлункових залоз проводили
також за методом електронної мікроскопії. Напівтонкі зрізи фарбували
толуїдиновим синім та вивчали у світловому мікроскопі. Ультратонкі
зрізи, що отримували з тих же блоків, контрастували ураніл ацетатом та
цитратом свинцю, вивчали та фотографували під електронним мікроскопом
“ЕМ-125” (Суми). Вимірювали площу цитоплазми парієтальної клітини (SЦИТ.
ПК), щільність у ній мітохондрій (NMХ/SЦИТ.), площу одиночної
мітохондрії (SОМХ), довжину її внутрішньої мембрани (LВМ), площу
цитоплазми парієтальної клітини, що зайнята тубуловезікулами (SЦИТ.ТВ),
щільність тубуловезікул на цій площі (NТВ/SЦИТ.ТВ), площу одиночної
тубуловезікули (SОТВ); обчислювали коефіцієнт функціональної активності
мітохондрій (КфаМХ) та коефіцієнт секреторної потенції парієтальної
клітини (КСП ПК) за відповідними формулами.

Усім хворим, залученим до дослідження, проводилась індикація Н.pylori
шляхом інвазивних методів до початку лікування та, як мінімум, через 4
тижні після його завершення. При цьому одночасно використовували не
менше двох методів індикації: швидкий уреазний тест та морфологічний
метод. Для визначення токсигенності штамів H.pylori використовували
полімеразно-ланцюгової реакцію. ДНК Н.pylori Vac+ та Cag+ виділяли з
біоптатів з використанням спеціальних наборів (“ДНК-технологія”,
Москва).

Спектрофотометрія слизової оболонки шлунка та ДПК проводилась за
допомогою спектрофотометричного комплексу, що складався з дифракційного
монохроматора, системи реєстрації на базі фотоелектронного помножувача,
блока живлення, безупинного джерела випромінювання світла (галогенова
лампа, гастродуоденоскоп), пристрою з’єднання з комп’ютером.

Для обґрунтування можливості застосування спектрофотометрії у клінічній
практиці виконані експериментальні дослідження на 6 статтевозрілих
безпородних собаках. Експериментальною моделлю було обрано шлунок з
фістулою за Басовим, що дозволило реєструвати кількісні показники
шлункової секреції. Контроль за станом слизової оболонки шлунка тварин
здійснювався за допомогою спеціального приладу, який надавав можливість
огляду внутрішньої поверхні шлунка та взяття гастробіоптатів. Проводили
запис спектрограм слизової оболонки шлунка в умовах медикаментозної
стимуляції або пригнічення шлункової секреції. У роботі дотримувались
міжнародних рекомендацій щодо проведення медико-біологічних досліджень з
використанням тварин згідно з Європейською конвенцією.

Особливості спектрограми слизової оболонки у пацієнтів вивчено одночасно
з діагностичною гастроскопію та взяттям біоптатів у цих же ділянках з
подальшою морфологічної оцінкою стану слизової оболонки
гастродуоденальної зони.

Статистична обробка отриманих даних досліджень здійснювалась із
застосуванням табличного редактора MS Excel та загальноприйнятих
статистичних методів з розрахунком середньої арифметичної варіаційного
ряду (M) та її стандартної помилки (m) й визначенням достовірності
різниць показників за допомогою t-критерії Стьюдента. Для порівняння
окремих показників було використано критерій згоди ?2. Зміни тієї чи
іншої ознаки розцінювали як достовірні у разі р0,05). Мітохондрії стали гетерогенними за розміром та в них було
зменшено кількість крист. При морфометричному аналізі в кожній з груп
було відзначено зменшення площі поодинокої мітохондрії: в 1-й, 2-й та
3-й відповідно на 13,5% (р>0,05), 60,8% (р0,05): в 1-й на 22,4%, в 2-й на 10,5%, в 3-й на 13,2%. Це
спостерігалось при незначному підвищенні щільності мітохондрій (р>0,05):
в 1-й групі на 15%, в 2-й групі – на 4,3%, в 3-й групі на 2,7%. Усе
зазначене вище призвело до зниження коефіцієнту функціональної
активності мітохондрій на фоні лікування, який становив по групах: в 1-й
– 3,82±0,51 (р>0,05), в 2-й – 1,81±0,84 (р0,05), в 3-й на 46,8%
(р>0,05). Середня площа поодинокої тубуловезікули зросла приблизно на
1/3 у кожної з груп (р>0,05). Щільність тубуловезікул було збільшено в
усіх групах та склало відсотковий приріст: в 1-й – 23,1%, в 2-й – 44,5%,
в 3-й – 48,9% (р>0,05). Коефіцієнт секреторної потенції парієтальних
клітин збільшився: в 1-й групі на 454,5% (р\ ? ¬ a ???I I X Z \ ^ ` x I ue th @ ph @ d?th - @ @ ??? бактерією слизової оболонки шлунка мають місце однотипні структурні зміни. Проте при наявності H.pylori tox+ спостерігався глибокий гастрит з гіперплазією ямкового епітелію та виразною гіперплазією лімфоїдних фолікулів: 2ст. – 12 осіб (43%), 3 ст. – 16 осіб (57%). При цьому всі випадки з 3 ст. активності гастриту припадали на ВХ ДПК. Запальні явища переважали у антральному відділі. У 2 хворих з ВХ ДПК тут же виявлено вогнищеву кишкову метаплазію. Лише у треті пацієнтів - 8 пацієнтів (29%) - була незмінена гістологічна будова слизової оболонки тіла шлунка. При оцінці гістологічних препаратів гастробіопсій при інфікуванні H.pylori tox- спостерігались менш виразні явища гастриту, збільшення деяких поодиноких лімфатичних фолікулів: 1ст. – 6 осіб (25%), 2 ст. – 18 осіб (75%). Разом з цим, при ВХ ДПК запалення завжди належало до 2 ст. активності процесу. Запальні явища були локалізовані у більшості випадків лише в антральному відділі шлунка. Незмінену гістологічну будову слизової оболонки тіла шлунка зареєстровано у 15 пацієнтів (63%). Усі пацієнти протягом 7 днів приймали стандартну потрійну терапію (контролок 40 мг, кларитроміцин 500 мг, амоксицилін 1000 мг двічі на добу). Виявлено, що в групі з H.pylori tox+ частота ерадикації H.pylori склала 82,1%, в групі з H.pylori tox- – 91,7% (р>0,05 за критерієм
згоди ?2 ).

Було також проведено визначення морфо-функціонального стану залозистого
апарату слизової оболонки фундального відділу шлунка при ХНАГ та ВХ ДПК
до та після ерадикації Н.pylori. Обстежено 66 осіб (28 пацієнтів з ХНАГ,
22 пацієнта з ВХ ДПК та 16 практично здорових осіб – добровольців). Усі
пацієнти протягом 1 тижня приймали стандартну потрійну терапію
(контролок 40 мг, кларитроміцин 500 мг, амоксицилін 1000 мг двічі на
добу).

У практично здорових осіб середній внутрішньошлунковий рНmin складав
2,1±0,16, що свідчить про переважання нормоацидності. Вивчення складу
фундальних шлункових залоз показало, що загальна кількість екзокринних
епітеліоцитів (без шийкових клітин) була 86,7±0,71, з них в порядку
зменшення чисельності головні клітини – 41,49±1,12 (48%), парієтальні –
21,7±0,28 (25%) та додаткові мукоцити – 23,51±0,36 (27%), кількісне
співвідношення між ними відповідно було 1,9 : 1 : 1,1.

У групах пацієнтів до початку антиґелікобактерної терапії найвища
кислотність визначена при ВХ ДПК (рНmin 1,64±0,11, р0,05). Кількість парієтальних клітин повернулась до норми
при обох захворюваннях, проте кількість головних клітин залишилась
декілька збільшеною при ВХ ДПК, зокрема, до 45,75±1,63 (рАНОТАЦІЯ Сулима В.В. Клініко-експериментальне дослідження морфо-функціонального стану слизової оболонки гастродуоденальної зони при виразковій хворобі та хронічному гастриті. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.36 – гастроентерологія. – Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, Інститут гастроентерології АМН України, Дніпропетровськ, 2005. Дисертацію присвячено питанням удосконалення діагностики та лікування виразкової хвороби, хронічного неатрофічного та атрофічного гастриту. Результати роботи розширюють та поглиблюють уявлення про особливості клініко-ендоскопічних та морфо-функціональних проявів у цих пацієнтів, частоту інфікування Нelicobacter (H.) pylori. Визначено особливості відновлення рівня кислотопродукції та клітинного складу залозистого апарату слизової оболонки фундального відділу шлунка у пацієнтів з виразковою хворобою після ефективної ерадикації Н.pylori. Показано більш потужний ефект зниження кислотопродукції шлунка та його тривалості в інгібіторів протонної помпи (ІПП) пантопразолу та рабепразолу натрію у порівнянні з блокатором Н2-гістамінових рецепторів фамотидином. Встановлено різний напрямок змін ультраструктури парієтальних клітин на фоні застосування блокатору Н2-гістамінових рецепторів фамотидину та ІПП пантопразолу і рабепразолу натрію, та відсутність різниць за змінами ультраструктури парієтальної клітини під час застосуванні препаратів з групи ІПП. Обґрунтовано можливість використання спектрофотометрії для спостереження морфо-функціонального стану слизової оболонки гастродуоденальної зони, що вказує на перспективи застосування цього методу в діагностиці хвороб шлунка та дванадцятипалої кишки. Ключові слова: виразкова хвороба, хронічний гастрит, фундальні залози шлунка, шлункова секреція, антисекреторні препарати, спектрофотометрія. АННОТАЦИЯ Сулима В.В. Клинико-экспериментальное исследование морфо-функционального состояния слизистой оболочки гастродуоденальной зоны при язвенной болезни и хроническом гастрите. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.36 – гастроэнтерология. – Днепропетровская государственная медицинская академия МЗ Украины, Институт гастроэнтерологии АМН Украины, Днепропетровск, 2005. Диссертация посвящена вопросам оптимизации диагностики и лечения кислотозависимых заболеваний гастродуоденальной зоны. С этой целью проведено комплексное наблюдение за 219 пациентами, страдающими язвенной болезнью, хроническим атрофическим и неатрофическим гастритом. Результаты работы расширяют и углубляют представления об особенностях клинико-эндоскопических и морфо-функциональных изменений у этих пациентов, частоту инфицирования Нelicobacter (H.) pylori. Показано, что заболевания сопровождаются комплексом клинических синдромов с преобладанием абдоминальной боли и желудочной диспепсии. Клинические проявления во многом зависят от наличия или отсутствия язвенного дефекта, выраженности воспалительных и атрофических изменений слизистой оболочки гастродуоденальной зоны. При исследовании желудочной кислотности максимальные показатели отмечались при дуоденальной язве, минимальные – при хроническом атрофическом гастрите. Установлены корелляционные взаимосвязи между средним уровнем внутрижелудочного рНmin и частотою выявления гастроэзофагеального (r= –0,95) и дуоденогастрального (r= –0,79) рефлюксов, наличием атрофических изменений (r=0,93), частотою инфекции H.pylori (r= –0,88 при использовании быстрого уреазного теста, r= –0,95 при использовании морфологического метода). Оценка кислотоснижающего действия антисекреторных препаратов указывает на преимущество ингибиторов протоновой помпы (ИПП) контролока и париета над блокатором Н2-гистаминовых рецепторов фамотидином. Применение ИПП вызывало увеличение среднего рНmin желудка в 1,46-1,51 раза, а продолжительность эффективного действия в 1,90-2,21 раза по сравнению с блокатором Н2-гистаминовых рецепторов, при этом латентный период в 1,16-1,65 раза дольше у ИПП. Проведена также оценка действия этих двух групп препаратов на ультраструктуру париетальной клетки. Установлено, что на ультраструктурном уровне вышеуказанные ИПП, кроме блокады Н+-К+-АТФазы, преобладающе влияют на митохондриальный аппарат, что приводит к снижению энергетического потенциала париетальной клетки. Однако влияние разных представителей группы ИПП не имеет различий в изменениях ультраструктуры париетальной клетки. Блокатор Н2-гистаминовых рецепторов фамотидин вызывает перераспределение мембранных структур в сторону образования тубуловезикул, что повышает секреторный потенциал париетальной клетки. Изучение клеточного состава фундальных желез при хроническом неатрофическом гастрите и язвенной болезни двенадцатиперстной кишки, ассоциированных с H.pylori, выявило нарушения соотношения между клетками фундальных желез в сторону увеличения количества главных клеток, в меньшей степени, увеличения количества париетальных клеток, и уменьшения количества добавочных мукоцитов. После эрадикации Н.pylori отмечалась тенденция к восстановлению количества и соотношения клеток, в большей степени выраженная при хроническом неатрофическом гастрите. Использование спектрофотометрии показало, что характер спектрограмм во многом отличается при различной функциональной активности желудка. Выявлено, чем выше концентрация гемоглобина в тканях, тем сильнее поглощения света в видимой части спектра. Это отражается в размещении максимального пика кривой спектрограммы, увеличении его высоты и площади. Спектрофотометрические исследования установили различия в соотношении коэффициентов насыщения гемоглобином разных отделов гастродуоденальной зоны при различных заболеваниях желудка и двенадцатиперстной кишки. Таким образом, спектрофотометрия существенно дополняет визуальную оценку морфо-функциональных изменений слизистой оболочки гастродуоденальной зоны, полученную при стандартной гастродуоденоскопии, и может найти свое применение в клинической практике. Ключевые слова: язвенная болезнь, хронический гастрит, фундальные железы, желудочная секреция, антисекреторные препараты, спектрофотометрия. ANNOTATION Sulima V.V. Clinical and experimental investigation of morpho-functional state of gastroduodenal mucosa in patients with peptic ulcer and chronic gastritis. - Manuscript. Thesis for a сandidate's degree by speciality – 14.01.36 – gastroenterology. – Dniepropetrovsk State Medical Academy, Ministry of Health of Ukraine, The Institute of Gastroenterology of Academy of Medical Sciences of Ukraine, Dniepropetrovsk, 2005. The thesis is devoted to questions of advancing diagnostics and treatment of peptic ulcer, chronic non-atrophic and atrophic gastritis. The results of the work make wider and deeper knowledge concerning the peculiarities of clinical, endoscopic, morphologic and functional signs in these patients as well as the frequency of Нelicobacter (H.) pylori infection. There were determined the peculiarities of regeneration of acid production level and cell contents of glandular apparatus of mucosa in fundal part of stomach in patients with peptic ulcer after effective eradication of H.pylori. There were shown stronger effect of decreasing acid production in proton pump inhibitors (PPI) pantoprazole and rabeprazole natrii in comparison with H2-histamine receptors blocker famotidin. There was established the different direction of changes in parietal cells ultrastructure on the background of using H2-histamine receptors blocker famotidin and PPI pantoprazole and rabeprazole natrii as well as the absence of difference in changes of parietal cells ultrastructure in case of using drugs from PPI group. The possibility to use spectrophotometry for the observation of morpho-functional state of gastroduodenal zone mucosa was justified that showed the prospect of using this method in diagnostics of gastric and duodenal diseases. Key words: peptic ulcer, chronic gastritis, fundal glands of stomach, gastric secretion, antisecretory drugs, spectrophotometry. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ВХ – виразкова хвороба ВХШ – ВИРАЗКОВА ХВОРОБА ШЛУНКА ДПК – дванадцятипала кишка ХНАГ – хронічний неатрофічний гастрит ХАГ – хронічний атрофічний гастрит ІПП – інгібітор протонної помпи ФЕГДС – фіброезофагогастродуоденоскопія Н. – Helicobacter Сулима Василь Васильович КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ЗОНИ ПРИ ВИРАЗКОВІЙ ХВОРОБІ ТА ХРОНІЧНОМУ ГАСТРИТІ (Автореферат) Підписано до друку 20.07.05. Формат 60х84 1/16. Папір друкарський, друк плоский. Ум. друк. аркушів – 1. Тираж 120 примірників. Замовлення №1411. Друкарня Дніпропетровського національного університету вул. Наукова, 5, м. Дніпропетровськ, Україна, 49050

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020