.

Система діагностичних, профілактичних, психокорекційних та реабілітаційних заходів при невротичних розладах у дітей (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
134 4234
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

СЕДНЄВ Владислав Володимирович

УДК 616.85 + 616.89] – 053.2

Система діагностичних, профілактичних, психокорекційних та
реабілітаційних заходів при невротичних розладах у дітей

14.01.16 – психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Науковий консультант доктор медичних наук, професор, Табачніков
Станіслав Ісакович, Український науково-дослідний інститут соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України, директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Булахова Лідія Олександрівна, Український
науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології
МОЗ України, відділ медико-соціальних проблем терапії психічних
розладів, сектор медико-соціальної реабілітації дітей та підлітків з
психічними і поведінковими розладами, головний науковий співробітник

доктор медичних наук, професор Юр’єва Людмила Миколаївна,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, факультет
післядипломної освіти, кафедра психіатрії, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Мішиєв В’ячеслав Данилович, Київська
медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Щупика, кафедра дитячої,
соціальної та судової психіатрії, професор кафедри

Провідна установа

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, м.Харків

Захист відбудеться ?26? травня 2005 року о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському
науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, М.Київ, вул.Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, М.Київ, вул.Фрунзе, 103

Автореферат розісланий ?22? квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник

Гриневич Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Узагальнення клінічного досвіду дитячої і підліткової
психіатрії свідчить про неухильне зростання психогенних, при збереженні
стабільних показників поширеності ендогенних захворювань (Б.В.Михайлов,
1995; B.C.Підкоритов, 1995; Н.Е.Буторина, Г.Г.Буторин, 1996; A.M.Сердюк,
Є.М.Горбань, П.В.Волошин, I.I.Кутько, 1996; А.И.Захаров, 1998;
Ю.А.Александровский, С.И.Табачников, 2003 та ін.). В докладі комітету
ВООЗ по проблемах охорони здоров’я дітей і підлітків (ВООЗ, Женева,
1979) наголошується, що в 30-ті роки виявлялося до 30 випадків
невротичних порушень на 1000 осіб, а у 70-х роках вже – 63 на 1000. За
даними низки авторів (ВООЗ, 1979; С.А.Овсянников, 1995; Б.Д.Петраков,
Б.Д.Цыганков, 1996) цей показник варіював в 15 капіталістичних країнах
від 1,2-3,7 на 1000 населення в 1900-1929 рр. до 88,5 – в 1960-1969 рр.
На початку 90-х років Д.Н.Крилов (1993), встановив, що поширеність
основних форм психічних розладів зростає на 10% кожне десятиріччя і, що
неврози й неврозоподібні стани відмічаються приблизно у половини дітей і
підлітків.

Невротичні розлади (НР) у дітей в 70-80 рр. XX століття виявлялися в
27-45% випадків від числа хворих із нервово-психічними порушеннями
(Г.В.Козловская, С.В.Лебедев, 1977; Г.В.Козловская, Л.Ф.Кремнева, 1981).
В той же час, не можна погодитися з тим, що мова йдеться переважно про
поліпшення виявлення (В.Н.Арбузова, Н.Г.Михановская, И.В.Жданова, 1995).
Значною мірою збільшення числа пограничної патології пов’язано з
наростаючою розповсюдженістю шкідливих впливів, що призводять до
постійної емоційної напруги. Нестача інформації про сучасне та майбутнє
сприяє невизначеності положення й амбівалентності, суперечливому
сімейному і соціальному стану, а також виявляє чинники, що підвищують
частоту виникнення неврозів. В світі, що все ускладнюється, в період
інформаційної революції у людини, особливо в дитячому віці, нерідко
виникають конфлікти через переживання власної неповноцінності і спроб її
подолання шляхом асоціального самоствердження.

В дослідженнях Е.А.Михайлової і Т.Ю.Проськуріної (2001) встановлена
наявність пограничних психічних порушень у 38% школярів, ще у 58% –
психічна і соціальна дезадаптація на фоні преневротичних поведінкових
паттерн-феноменів. Автори відзначають триразове зростання доклінічних
форм невротичних розладів у дітей і збільшення в 2,5 рази клінічно
оформлених нозологічних одиниць за 10 років.

В докладі робочої групи ВООЗ “Служба охорони психічного здоров’я в
Європі” мова йде про незадовільний стан рєєстрації розповсюдженості
психічної патології, особливо у дитячого контингенту.

Дані психіатричного обліку, як загальновизнано, не відображають наявного
стану речей, оскільки розходяться з реальними показниками, на думку
Д.Н.Крилова (1993) в три – п’ять разів у бік зменшення, а за даними
В.С.Підкоритова (1995) відмінності досягають десятиразового масштабу.
М.А.Лебедев (1987) вказує, що при суцільному обстеженні дітей, з числа
виявлених розладів психіки тільки 1/5 спостерігалися у психоневролога.
О.К.Напрєєнко та В.В.Домбровська (2003), аналізуя сучасний стан
психіатричної допомоги в України, вказують на низький рівень виявлення
психічних розладів у дітей.

Комітет експертів ВООЗ із психічного здоров’я відзначає, що ?психічні
порушення, яки впливають на соціальне функціонування, зустрічаються у
одного з кожних дванадцяти дітей? (ВООЗ, Женева, 1979). Там же
наголошується, що в європейських країнах ця цифра істотно вище, що
пояснюється одночасно двома чинниками: наявністю існуючих відмінностей в
рівні організації психіатричної допомоги і відсутністю єдиних критеріїв
психічного здоров’я.

При цьому ідентифікація клінічної картини, зокрема, своєчасна
діагностика, а також проведення адекватних психокорекційних і
реабілітаційних заходів, мають певні перешкоди, особливо на
донозологічному рівні (Д.Н.Крылов, 1993; Ю.А.Александровский, 1993;
И.И.Кутько, 1995; В.Л.Гавенко, Г.О.Самардакова, О.В.Смиков із співавт.,
1996; А.П.Чуприков, 1996; В.С.Подкорытов, 2002 та ін.).

Деяка частина вказаних питань обумовлена процесом формування психіки в
дитячому віці, який суттєво впливає на феноменологію зазначеної
патології (Г.Е.Сухарева, 1955; В.В.Ковалев, 1995; В.И.Гарбузов, 1995;
Д.Н.Исаев, 1996; Л.С.Выготский, 1997; Ю.В.Антропов, Ю.С.Шевченко, 2000
та ін.). Інша – пов’язана з недосконалістю існуючих діагностичних
заходів (В.М.Блейхер, И.В.Крук, С.Н.Боков, 1996; Л.Ф.Бурлачук,
С.М.Морозов, 1999). Крім того, соціальні і економічні зміни, що
відбулися в останні десятиріччя, призвели до патопластики психогенних
захворювань, яку лише фрагментарно відображено в літературі (Н.С.Полька,
А.Г.Глушенко, Г.М.Нессен, 1994; Н.П.Гребняк, В.В.Машинистов,
І.Я.Смоленська, 1995; Д.Н.Исаев, 1996; Н.О.Марута, Т.В.Панько,
О.Е.Семікіна, Н.В.Рижиков, А.В.Стадник, 2001 та ін.).

Стратегічним підходом до усунення цих проблем є гармонійне поєднання
притаманних вітчизняної психіатрії та медичної психології,
клініко-психопатологічного і патопсихологічного напрямів в діагностиці
та корекції даних розладів. При цьому слід враховувати вікову динаміку
клінічних феноменів, як в діагностичному, так й в психокорекційному і
реабілітаційному аспектах.

Все вищезазначене підкреслює актуальність і своєчасність проведення
теоретичного та системного аналізу проблеми НР у дітей
(клініко-епідеміологічний, медико-біологічний, патопсихологічний,
соціальний аспекти), розробки, впровадження комплексу діагностичних,
профілактичних, психокорекційних та реабілітаційних заходів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Українського
науково – дослідного інституту соціальної і судової психіатрії і
наркології МОЗ України за темою “Розробка диференційованої системи
лікувально – профілактичних, реабілітаційних та організаційних заходів
щодо надання спеціалізованої психологічної, психіатричної та
психотерапевтичної допомоги постраждалим внаслідок аварій та катастроф
(на прикладі небезпечних видів промисловості України)”, (номер державної
реєстрації 0102 U000 098), а також відповідає міжвідомчої комплексної
програмі “Здоров’я нації”, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів
України від 10.01.2002 року № 14 (розділи IV (пп. 1, 5, 11), XVI (пп. 2,
4, 7)) і Європейському плану дій по охороні психічного здоров’я,
прийнятого на Європейській конференції ВООЗ на рівні міністрів по
охороні психічного здоров’я у Хельсінкі, 12-15.01.2005 року (розділи 1
(пп. i, ii, iii, vi, xi), 4 (пп. i, ii, v, vii, ii), 6 (п. iii), 9 (п.
i)).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – на основі комплексного
теоретичного, системного аналізу проблеми невротичних розладів у дітей
(клініко-епідеміологічний, медико-біологічний, патопсихологічний,
соціальний аспекти) розробити, впровадити та оцінити результативність
системи діагностичних, профілактичних, психокорекційних й
реабілітаційних заходів.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:

1. Оптимізувати та провести клініко-епідеміологічне дослідження
невротичних розладів у дітей, які мешкають у крупному промисловому
регіоні.

2. Проаналізувати специфіку надання медико-психологічної допомоги дітям
з невротичними розладами на рівні первинної її ланки.

3. Визначити вплив соціально-психологічних, медико-біологічних факторів
на формування невротичних розладів у дітей.

4. Дослідити взаємозв`язок та питому вагу клініко-психопатологічних,
патопсихологічних, вегетативних характеристик у клінічної структурі
невротичних розладів у дітей.

5. Визначити механізми несприятливого дрейфу донозологічних форм в
невротичні розладі у дітей.

6. Розробити та теоретично обґрунтувати структуру вікової динаміки
патопсихологічних регістр-синдромів.

7. Розробити, впровадити та оцінити результативність системи
діагностичних, профілактичних, психокорекційних та реабілітаційних
заходів при невротичних розладах у дітей.

Об’єкт дослідження – невротичні розладі у дітей.

Предмет дослідження – причини, механізми розвитку і клінічні прояви
невротичних розладів у дітей.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний, клініко-епідеміологічний,
експериментально-психологічний, клініко-інструментальний,
клініко-патопсихологічний, математико-статистичний.

Клініко-психопатологічний базувався на загальноприйнятих підходах до
психіатричного обстеження дітей шляхом інтерв’ю та спостереження.
Проводилась кількісна та якісна оцінка скарг і виявлення
психопатологічних порушень стосовно різних психічних сфер. Дослідження
вегетативного гомеостазу (клініко-інструментальний метод) передбачало
вивчення динаміки артеріального тиску; індексу Кетле; стану статевого
розвитку; соматограм фізичного розвитку; електрокардіограм;
кардіоінтервалограм; шкіряно-гальванічного потенціалу (у тому числі в
умовах навантаження та з використанням закону ?вихідного рівня?
Уайдлера); вегетативного показнику ритму; клиноортостатичної проби;
індексу напруги Баєвського (1984). Клініко-епідеміологічний метод
проводили шляхом комплексного скринінгового обстеження дітей
репрезентативної виборки. Цей метод застосовували для визначення
розповсюдження НР (як нозологічно окреслених, так й доклінічних форм),
факторів ризику їх формування. Експериментально-психологічний
використано для вивчення якісних показників особливості й поведінки
обстежених за допомогою спеціального розроблених й захищених патентами
України клінічного опросника “Дитячий опитувальник неврозів” та методики
“Оцінка якості життя” (патент на винахід (11) 63821 А (51) 7 А61В5/16
15.01.2004. Бюл. № 1, патент на винахід (11) 63820 А (51) 7 А61В5/16
15.01.2004. Бюл. № 1).

Крім того нами спеціально для завдань данного дослідження розроблені й
впроваджені соціально – психолого – демографічна карта; анкета вивчення
шкільної адаптації-дезадаптації дитини; анкета для вивчення стану
шкільних психологічних служб. Також застосовували методики вивчення
акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека (1998); особистої і ситуативної
тривоги Спілбергера-Ханінна (1998); тест опису поведінки К.Томаса, який
теж було модифіковано (1996); соціометрію за Дж.Морено (1998).
Клініко-патопсихологічний метод призначали для дослідження кількісних
характеристик психічних процесів (уваги, пам’яті, емоцій), за загально
прийнятими методиками.

Для статистичної обробки даних використовували процедури первинної та
вторинної (насамперед кореляційної та варіаційної) статистики. Метод
полягав у проведенні порівняльного дослідження за t-критеріем за
традиційною методикою для параметричної статистики й критеріем
Вілкоксона для непараметричної. Математична обробка даних проводилась на
персональному комп’ютері за допомогою прикладного пакету програм
Statistica 5.0 for Windows.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше здійснено комплексне
дослідження по вивченню невротичних розладів у дітей, механізмів
формування їх окремих клініко-патогенетичних типів, включаючи
клініко-епідеміологічну, експериментально-психологічну, клінічну,
параклінічну їх оцінку. Вперше сформульовані теоретичні положення
вікової динаміки патопсихологічних регістр-синдромів у дітей. Уперше
розроблені сучасні методичні підходи щодо вдосконалення
клініко-епідеміологічного дослідження НР, враховуючи вікові особливості.
Вперше запропонована клініко-орієнтована типологія сімейного
неблагополуччя, в основі якої полягає негативний вплив цього чинника на
психічне здоров’я дитини. Вперше упроваджено підхід до інтеграційної
оцінки клініко-епідеміологічної ситуації. Вперше зроблено
систематизований доказовий аналіз клініко-параклінічної
(психопатологічна, патопсихологічна та вегетативна складова в їх
взаємозв’язку з урахуванням клініко-епідеміологічних даних) картини
невротичних розладів у дітей і їх доклінічних форм, із встановленням
механізму переходу донозологічних форм в клінічно окреслені. Вперше
доведено наявність кореляції між типами вегетативних порушень та
несприятливою динамікою НР у дітей. Вперше розроблено методичне
забезпечення системи зміцнення та збереження психічного здоров’я дітей
(відповідні схеми, алгоритми, тощо). Вперше виявлені та проаналізовані
характеристики вікової динаміки об’єкту психотерапії у дітей. Вперше
здійснено систематизований аналіз, розроблено та обгрунтовано регламент
щодо встановлення взаємодії з дитиною в ході психокорекції залежно від
фаз комунікативного процесу. Вперше розроблена сучасна
медико-психолого-соціальна оцінка результативності діагностичних,
психокорекційних, профілактичних і реабілітаційних заходів, що базується
на встановлені та інтерпретації значень показників якості життя дитини.

Практичне значення отриманих результатів. Практична значущість
результатів дисертаційного дослідження полягає у реальній можливості
поліпшення якості діагностики та допомоги дітям, які страждають
невротичними розладами, з метою вдосконалення надання кваліфікованої,
спеціалізованої медичної допомоги дитячому населенню. В ході
дисертаційної роботи розроблено та впроваджено у клінічну практику
методи комплексного діагностичного дослідження різних форм і типів НР.
Проаналізовано та використано у лікувально-діагностичній роботі методи
системного аналізу факторів ризику формування невротичних розладів.

Вдосконалено методику комплексного клініко-епідеміологічного дослідження
НР у дітей, запропоновано нові методичні (розрахунок індексу
невротизації, ?дитячий опитувальник неврозів? – патент на винахід (11)
63821 А (51) 7 А61В5/16 15.01.2004. Бюл. № 1) підходи.

Отримані в результаті клініко-епідеміологічного дослідження дані про
поширеність, структуру і закономірності формування невротичних розладів
у дітей, дозволили розробити та впровадити комплексну систему
діагностичних, профілактичних, психокорекційних і реабілітаційних
заходів, спрямованих на зміцнення, збереження і забезпечення психічного
здоров’я дітей (патент на винахід (11) 56479 (51) 7 А61В5/16 15.05.2003.
Бюл. № 5).

Вдосконалена методика оцінки результативності профілактичних,
психокорекційних і реабілітаційних заходів та запропоновано оригінальний
методичний підхід (патент на винахід (11) 63820 А (51) 7 А61В5/16
15.01.2004. Бюл. № 1).

Розроблені у межах дисертаційного дослідження методи діагностики,
психокоррекції невротичних розладів у дітей впроваджено у роботу:
відділу кардіоревматології Інституту охорони здоров’я дітей і підлітків
АМН України, м.Харків; обласної дитячої клінічної лікарні, м.Харків;
першого міського дитячого клінічного об’єднання, м.Сімферополь;
обласного центру роботи з жінками, м.Луганськ; обласного центру
соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх, м.Луганськ.

За результатами дисертаційного дослідження підготовлено методичні
посібники: “Использование рисуночных техник в психологической
диагностике у детей” (1997), “Соціальна робота з дівчатами-підлітками”
(1997), “Соціально-психологічний патронаж шкільної дезадаптації” (1998),
“Проблеми сексуального здоров’я молодої родини” (1998), “Тестология”
(1998), “Медико-социальная работа с подростками” (2001), та розділів
“Утрата ребенка”, “Основные методики и техники психотерапии” клінічного
посібника “Психотерапия и медицинская психология в реабилитации женщин”
(2003), а також впроваджено у навчальний процес факультету психології
державного педагогічного університету, м. Слов’янськ.

Результати роботи можуть бути використані в діяльності
лікувально-профілактичних, наукових установ, а також в учбовому процесі
медичних і педагогічних ВУЗ’ів України.

Особистий внесок здобувача. Всі ідеї та розробки, використані в даному
дисертаційному дослідженні, належать особисто автору. Дисертантом
заплановані і здійснені приведені в рукопису дослідження. Здобувачем
самостійно виконано аналітичний огляд джерел науково-медичної інформації
у відповідності до теми роботи. Особисто розроблено відповідний
інструментарій дослідження, сформовано бази даних, їх аналіз та
інтерпретацію. Автором самостійно проведено клінічне,
клініко-епідеміологічне, експериментально-психологічне,
клініко-патопсихологічне, клініко-психопатологічне дослідження, виконано
системний, теоретичний, науковий аналіз та інтерпретацію отриманих
результатів, розроблено, запропоновано та впроваджено систему
діагностичних, профілактичних, психокорекційних і реабілітаційних
заходів та оцінки її результативності.

Особистий внесок здобувача у публікації в наукових фахових виданнях,
затверджених ВАК України, які написані у співавторстві, полягав у
наступному: у роботі № 23 (згідно списку праць, наведених наприкінці
автореферату), написаної спільно з С.І.Табачніковим автором поставлено
мету та завдання дослідження, здійснено основний аналіз існуючих даних,
зроблено інтерпретацію отриманих даних, розроблено теоретичний і
методологічний базис до основних положень статті.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались та обговорювались на науково – практичної конференції
“Медико-соціальні аспекти стану здоров?я дітей і підлітків” (Харків,
1998), 7 Міжнародної науково – практичної конференції “Екология человека
в постчернобыльский период” (Мінськ, 1999), Всеукраїнської науково –
практичної конференції “Педагогічна наука – сучасній школі” (Кременець,
1999), Міжнародної науково – практичної конференції (Донецьк, 2003),
Першому Національному конгресі з соціальної психіатрії (Москва, 2004),
VII Міжнародної науково – практичної конференції “Наука і освіта 2004”
(Дніпропетровськ, 2004), апробаційної ради Українського НДІ соціальної
і судової психіатрії та наркології (протокол № 1 від 22.02.2005р.).

Публікації. За матеріалами дисертації отримано 3 патенти на винахід,
опубліковано 41 роботу, у тому числі 21 статтю в наукових журналах, з
яких 20 у фахових виданнях (згідно переліку ВАК, з них 19 одноосібних),
1 стаття в збірнику наукових праць, 8 – в матеріалах наукових
конференцій, у тому числі 2 міжнародних. Також опубліковано 6 методичних
посібників, оформлено 1 раціоналізаторську пропозицію.

Структура і обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 517 сторінках
машинопису (основний текст складає 288 стор.). Структурно складається з
вступу, огляду літератури, розділу, який включає опис дослідженого
контингенту і методів його обстеження, чотирьох глав власних досліджень,
закінчення, висновків. Робота містить 31 таблицю і 52 ілюстрації, список
літератури містить 406 джерел.

ОСНОВНІЙ ЗМІСТ

Дисертаційне дослідження проводили в 1997 – 2002 роках, у декілька
етапів, хід яких послідовно відображено в главах дисертації.
Клініко-епідеміологічне дослідження здійснювали на репрезентативній
вибірці учнів 5 – 7 класів (11-13 років) 21 загальноосвітньої школи м.
Донецька. Всього обстежено 778 осіб, з них – 233 учні 5-х класів, 286 –
6-х, 259 – 7-х. Розподіл по статі, у межах генеральної сукупності (серед
дітей віку 11-13 років всіх районів міста) був наступним: дівчатка –
48,51%, хлопчики – 51,49%, а в обстеженій репрезентативній вибірці –
48,71% і 51,29% (відповідно). Комплексне клініко-параклінічне
(психопатологічне, експериментально-психологічне, патопсихологічне,
вегетативне) обстеження базувалось на даних дослідження 208 дітей, які
під час проведення клініко-епідеміологичного дослідження були віднесені
до групи наявності клінічно окреслених симптомокомплексів (1 група,
основна, ОГ) і групи високого ризику формування невротичних розладів
(2-а, зіставляння, ПГ). Всі діти були обстежені
експериментально-психологічним, клініко-психопатологічними,
параклінічними, клініко-патопсихологічними методами. До основної групи
увійшли 156 дітей, група порівняння – 52 дитини. Критеріями відбору були
клінічна синдромальна незавершеність НР в першій групі та нозологічна
окресленість в другій. Критеріями виключення з подальшого обстеження
(згідно до мети дослідження) були: тривалість розладу понад 6 місяців,
наявність екзогенно-органічної симптоматики (“ланцюжок” екзогенних
ушкоджень в анамнезі, специфічна психопатологічна й патопсихологічна
симптоматика та ін.), “системні неврози” (енурез, енкопрез, заїкання та
ін.).

Дослідження проходило в три етапи, які умовно визначались як:
клініко-епідеміологічний; клінічний (експериментальних досліджень);
організаційно-реабілітаційний і корекційно-профілактичний.

На першому етапі (1997 р.) було розроблено карту медико – соціально –
психологічного скринінгового обстеження невротичних розладів у дітей.
Вона включала: соціально – психолого – демографічний розділ; анкету яку
заповнював класний керівник; тест “Дитячий опитувальник неврозів”,
призначений для виявлення структури і глибини невротичного стану у
дитини по 6-ті шкалах; опитувальник Леонгарда – Шмішека, що дозволяє
оцінити основну акцентуацію характеру у дітей; методика вивчення рівня
особистої та ситуативної тривоги; тест опису поведінки К. Томаса, який
було нами модифіковано. Програма дослідження передбачала вивчення
специфіки шкільного режиму, педагогічного процесу, умов навчання,
відпочинку, харчування і гігієни школярів.

На другому етапі (1998-2001 рр.) проводили клінічне,
експериментально-психологічне, клініко-психопатологічне,
клініко-патопсихологічне дослідження (методика діагностики міжособових і
міжгрупових відносин – соціометрія Дж.Морено; метод анкетування;
методики дослідження психічних процесів) дітей ОГ і ПГ. Для вивчення
вегетативного гомеостазу використовували комплексну методику його оцінки
(динаміка артеріального тиску, індекс Кетле, стан статевого розвитку,
соматограма фізичного розвитку, електрокардіограми,
кардіоінтервалограми, шкіряно-гальванічний потенціал (у тому числі в
умовах навантаження та з використанням закону ?вихідного рівня?
Уайдлера), вегетативний показник ритму, клиноортостатична проба, індекс
напруги Баєвського).

На третьому етапі (1998-2002 рр.) розроблені і впроваджені
організаційні, психокорекційні, профілактичні і реабілітаційні заходи,
оцінка результативності яких проводилася повторним
експериментально-психологічним, клініко-патопсихологічним обстеженням.
Крім того, використано метод оцінки якості життя, проведений тричі – до
початку проведення лікувально – реабілітаційних заходів, під час їх
проведення і після.

В ході обстеження досліджували як клінічно обкреслені форми НР у дітей,
так і їх доклінічні прояви.

Результати проведених досліджень.

Клініко-епідеміологічний етап. Встановлено, що 1/3 обстеженого
контингенту дітей має невротичну симптоматику того або іншого
(доклінічного, тобто нозологічно незавершеного або клінічно
обкресленого) ступеню вираженості. Репрезентативність нашої вибірки
дозволяє екстраполювати ці дані на дитяче населення крупного
промислового міста Донбасу. При цьому даний показник відносно стабільний
в різних його районах. Нами розроблено, запропоновано (патент на винахід
(11) 63821 А (51) 7 А61В5/16 15.01.2004. Бюл. № 1) інтегративний
стандартизуючий показник поширеності НР – ?індекс невротизації? (частка
суми середніх балів усіх шкал методики “Дитячий опитувальник неврозів”
та кількості обстежених – ІН), якій придатний не тільки для оцінки
територіальних одиниць, але і окремих організованих контингентів. Для
комплексної клініко-епідеміологічної ?атестації? регіону використовували
дані про соціальну, екологічну характеристику району, а також
розроблений нами ІН.

Доведено, що показник екологічного неблагополуччя перебуває в прямому
причинному зв’язку з кількісною вираженістю і якісними проявами
невротичних розладів у дітей. При цьому показники рівня невротизації
дитячого населення прямо корелюють з показниками ступеня урбанізації й
екологічного неблагополуччя, тобто має місце опосередкована каузальна
залежність, яка пов’язана із загальним ослабленням організму дитини
умовами його мешкання. Слід зазначити, що в районах із значно
превалюючим приватним сектором клініко-епідеміологічні показники є більш
позитивними на загальному фоні.

Нами визначена залежність щодо частоти розповсюдженості різних
симптомокомплексів НР по районах із різною соціальною та екологічною
характеристикою. Результати розрахунку загального індексу невротизації
обстежених по м. Донецьку з урахуванням стандартного відхилення склали
45,57 ± 9,86. Його було зіставлено з показниками по районах, що
дозволило оцінити рівень поширеності НР стосовно певної територіальної
одиниці (табл.1).

Отримані дані свідчать, що невротичні розлади у дітей формуються як
сумарна відповідь на поєднання біологічних, мікросоціальних і
психологічних чинників. Отримані дані свідчать про незадовільний стан
дитячого психічного здоров’я в крупному промисловому регіоні Донбасу –
поширеність вивчених нами розладів склала 26,74%. В районах
Ворошиловськом і Київському, які мають задовільну екологічну обстановку
ІН був низький у порівнянні з загальним (р

~

O

O

O

>

~

Dі, лабільні і стабільні форми гіпертензивного і гіпотензивного типів, а
в кардіальному типі – з рідкісними і частими кардіалгіями. У 75,0% дітей
з клінічно окресленими і доклінічними формами НР існували вегетативні
порушення судинної регуляції (з них 73,7% ОГ) і у 25,0% вегетативні
порушення регуляції серцевої діяльності (з них 78,9% діти з ОГ). Розлади
судинної регуляції представлені приблизно рівною мірою у вигляді станів
гіпертензії і гіпотензії.

Групу дітей з гіпертензивним типом вегетативних порушень склали 78 дітей
(58 з ОГ і 20 з ПГ). Доведено, що при гіпертензивному типі вегетативних
порушень, ознаками несприятливої динаміки доклінічних форм НР в
нозологічно окреслені були: стабілізація підвищення тиску, поява
безпричинного субфебрилітету, гіперсімпатикотонія, зміни ЕКГ.

При гіпотензивному типі вегетативних порушень (57 дітей ОГ і 21 ПГ)
стабілізація пониження тиску, гіперваготонія, зміни ЕКГ є показниками
діагностично несприятливими.

В групу дітей з кардіальним типом вегетативних порушень було віднесено
52 дитини (41 ОГ і 11 ПГ). Нами встановлено, що при несприятливій
клінічній динаміці НР були значущими: поява виразного дискомфорту в
кардіальній області більш 2-х разів на тиждень, ваготонія з
гіперсимпатикотонічною реактивністю, зміни ЕКГ.

Таблиця 2

Взаємовідношення типів невротичних розладів

і вегетативного гомеостазу у дітей

Стан вегетативного гомеостазу

Невротичний розлад симпатикотонія з гіперсимпатикотонічною реактивністю
парасимпатикотонія з гіперпарасимпатикотонічною реактивністю ваготонія з
гіперсимпатикотонічною реактивністю

емоційно – лабільний (астенічний) – – –

депресивний – р ?????? –

обсессивно – компульсивний – р ? ????? –

дисоціативний р ? ????? – –

іпохондричний – – р ? ?????

Доведена наявність клінічних і вегетативних маркерів несприятливого
дрейфу зазначених НР (тобто від нозологічно незавершених до клінічно
окреслених форм) за умов впливу певних епідеміологічних чинників. При
цьому негативна динаміка НР полягає в диференційованому причинному
зв’язку з цими факторами ризику (рис. 1).

Так, емоційно – лабільний (астенічний) нозологічно незавершений НР, під
впливом гігієнічного і шкільного чинників, за умови посилювання
психічної і фізичної стомлюваності і прояви утруднень інтеграційного
усвідомлення, на фоні загальних, недиференційованих вегетативних
порушень, формує клінічно окреслений астенічний розлад.

Несприятливі чинники

гігієнічний

особовий

сімейний

сімейно-побутовий

соціальний

шкільний

Динаміка

психічна і фізична виснажуваність, утруднення інтеграційного
усвідомлення

характерні моторні порушення, посилювання тімічного компоненту

формування фіксованості на здоров’ї з помисливістю оформленням
сенестопатій

оформлення умовної ?бажаності? розладів, поява конверсійної симптоматики

посилення нав’язливо-насильного компоненту

Стан вегетативного гомеостазу

симпатикотонія з гіперсимпатикотонічною реактивністю

гіперсимпатікотонія з ваготонічною реактивністю

ваготонія з гіперсимпатикотонічною реактивністю

Невротичний розлад

емоційно – лабільний (астенічний)

депресивний

іпохондричний

дисоціативний

обсессивно-компульсивний

Доклінічні форми невротичних розладів

емоційно-лабільні

афективні

іпохондричні

істеріформний

обсессивно-компульсивні

Рис. 1. Схема несприятливого дрейфу психопатологічної симптоматики від
доклінічних форм до нозологічно окреслених з урахуванням стану
вегетативного гомеостазу.

Афективний доклінічний розлад, під впливом дії чинника сімейного
неблагополуччя, наростання типових моторних порушень і посилення
тімічного компоненту, гіперсимпатікотонії з ваготонічною реактивністю,
переходить у депресивний НР.

За умови впливу особистостного і сімейно – побутового факторів та
формування фіксованості на питаннях здоров’я з помисливістю і
оформленням сенестопатій, ваготонії з гіперсимпатикотонічною
реактивністю іпохондричний нозологічно незавершений розлад
трансформується в іпохондричний НР.

Істеріформний донозологічний розлад, за умов дії особистісного і
соціального чинників, появи таких психопатологічних феноменів як
оформлення ?умовної бажаності? порушень, прояв конверсійної
симптоматики, на фоні симпатикотонії з гіперсимпатикотонічною
реактивністю, переходить у дисоціативний НР.

Для нозологічно неокреслених обсесивних порушень саме
нав’язливо-вимушенного компоненту, на фоні гіперсимпатікотонії з
ваготонічною реактивністю у сукупності з особистісним фактором, формує
обсессивно – компульсивний НР.

У ході системного аналізу клініко-параклінічної структури НР у дітей,
уточнено ряд теоретіко-методологічних положень щодо вікової
психопатології і патопсихології. У якості системообразуючих використані
теорії рівнів нервово – психічного реагування і патопсихологічних
регістр – синдромів, а також проведено формально – організаційну
реструктуризацію. При цьому ряд патопсихологічних розладів, специфічних
для дитячого віку введені самостійно як відсутні в класифікаціях інших
авторів.

Запропонована нами концептуальна організація патопсихологічних синдромів
виділяє сім системообразуючих кругів, кожний з яких відображає вікову і
загальнопатологічну динаміку розладів:

Афективно-обумовлені порушення поведінки, що складаються з трьох
регістрів: психогенно-невротичний, афективно-ендогенний і
психогенно-психотичний.

Непроцесуальні, відносно нестійкі порушення поведінки, що включають до
себе симптомокомплекси, пов’язані із специфічними дитячими і
підлітковими характеро- й патохарактерологічними реакціями,
патологічними звичними діями і проявом регресивних форм поведінки.

Непроцесуальні стійкі дисгармонії особистості, у структурі яких
віделений особистостно – аномальний регістр.

Процесуально-ендогенні стійкі дисгармонії особистості, що містять два
елементи – шизофренічний і ендогенно – органічний.

Непроцесуальні відносно стійкі дисгармонії інтелекту, включаючи
специфічні парціальні порушення шкільних навичок.

Загальна психічна ретардація, яку складає олігофренічний регістр.

Екзогенно-процесуальні стійкі аномалії особистості й поведінки, що
включають екзогенно-органічний регістр-синдром.

Запропонована нами класифікація є більш психологічною за своїм змістом,
ніж представлені іншими авторами та містить три принципові рівні:

Порушення поведінки, включаючий 1, 2 і 7 круги.

Порушення особистості – 3, 4 і 7 круги.

Порушення інтелекту – 5, 6 і 7 круги.

Розлади в них розташовані відповідно до закономірності наростання
глибини і тяжкості дезорганізації психіки. Розроблена нами класифікація
відповідає принципам побудови структури регістрів в психопатології:
динамічності, комбінування синдромів усередині круга, поглинання більш
?важкими? кругами більш ?легких? і відображає різні рівні типового в
патопсихології.

Організаційно-реабілітаційний і корекційно-профілактичний етап. Отримані
нами результати дослідження постали основою для розробки, впровадження
програми лікувально – реабілітаційних заходів і оцінки їх
результативності. Клінічна орієнтованість даної роботи призвела до
розуміння центральної ролі шкільної медичної служби в проведенні
відповідних заходів. Логічним завершенням проведених досліджень
з’явилася розробка, впровадження і оцінка результативності системи
профілактики і психокорекції НР у дітей.

Нами були сформульовані основні вимоги до цієї системи, а саме:

– етапність – надання такого роду допомоги повинне проходити через ряд
послідовних заходів. При цьому нами виділено її вектори: по горизонталі,
тобто послідовно-планомірну зміну заходів, починаючи від діагностичних
процедур і закінчуючи видачею психолого-соціальних гігієнічних
рекомендацій та по вертикалі – висхідна зміна рівнів діагностичної,
консультативної, лікувальної і профілактичної допомоги.

– спадкоємність – двосторонній обмін інформацією по вертикалі
діагностичних, лікувальних і профілактичних заходів, що відображає, по
суті, зворотний зв’язок елементів системи.

– доступність – максимальна наближеність як діагностичного, так і
реабілітаційно-профілактичного комплексу безпосередньо до дитини, що
досягається дислокацією більшого числа елементів в школі.

– системність – тобто орієнтація всіх елементів на досягнення кінцевого
результату самим оптимальним способом.

Крім того, було розроблено алгоритм ухвалення рішень шкільним лікарем по
профілактиці і психокорекції НР у дітей. Упроваджені рекомендації по
організації кабінету психологічного розвантаження, проведенню
психотерапевтичних і психокорекційних заходів.

Основою корекційно-профілактичних методів була психотерапія. Нами
встановлено, що в дитячому віці психотерапевтичні заходи спрямовані не
тільки на ліквідацію патологічної симптоматики, але і на гармонізацію
розвитку особистості й поведінки дитини. Об’єкт психотерапії в дитячому
віці включає батьків дитини, а достатньо часто і інших емоційно значущих
осіб його оточення (вчителів, членів його референтної групи). По-друге,
він, включаючи як еволютивні, так і диссолютивні елементи психічного
реагування, трансформується з розвитком дитини.

Виходячи з отриманих результатів дослідження, розроблені і упроваджені
корекційні програми для загальноосвітніх шкіл м. Донецька, включаючі
тренінги: упевненої поведінки; спілкування; формування “Я-концепції”;
культури емоцій; культури волі; навчання прийомам саморегуляції. Для
кожного тренінгу розроблені програми занять, ключові поняття і алгоритми
виконання.

Крім того ми модифікували варіант аутогенного тренування стосовно осіб
дитячого віку, який складався з 10 занять (гетеро- і аутосуггестія з
елементами ?імаго? яки включені в образні і сюжетні композиції,
переважно казково-ігрового характеру). Структура кожного заняття
включала: формування позитивної психоемоційної установки на проведення
суггестії, занурення дитини в стан релаксації, власне суггестії і
виведення із стану релаксації з загальною психофізіологічною активацією.
Техніка використовування формул психоемоційного тренінгу включала
своєчасне введення музичних образів в текст словесної дії, що створювало
символічну аналогію змісту мови і посилювало психологічний вплив.

Задача психологічної корекції в цілях профілактики НР у дітей
розглядалась як особливим чином організована психологічна дія,
здійснювана по відношенню до груп підвищеного ризику, що направлена на
перебудову, реконструкцію тих несприятливих психологічних новоутворень,
які визначаються як фактори ризику. Відтворення гармонійних відносин
дитини включало вдосконалення учбового процесу відповідно до
психогігієнічних рекомендацій, а також організацію консультацій батьків
з лікарями відповідного профілю, активним залученням батьків в
профілактичну і психокорекційну роботу.

Комплексна оцінка результативності проведених заходів складалася з
вивчення двох її рівнів – загального та індивідуального. Обидва показали
позитивні результати.

Загальний вимір результативності полягав в проведенні повторного
дослідження методиками оцінки невротичних станів і типів совладаючої
поведінки на початку 1-й четверті, потім йшло формування комплексу
заходів щодо профілактики і корекції НР. Далі проводилося повторне
дослідження в кінці 4-й четверті.

Діагностикою і психокорекцією було охоплено в ОШ № 6 (Калінінській
район) 94,1% школярів 11 – 13 років; в ОШ № 45 (Ленінський район) –
97,6%; в ОШ № 95 (Калінінській район) – 95,6% учнів 5 – 7 класів.

Поліпшення стану дітей об’єктивно виявлялося в зниженні індексів по всіх
шкалах проведеного повторно експериментально-психологічного дослідження
(табл. 3).

Отримані дані свідчать і про статистично значуще формування більш зрілих
механізмів психологічного захисту у обстеженого контингенту (див.
табл.3).

Таблиця 3

Дані щодо оцінки результативності заходів психокорекції

Показники до проведення заходів

Індекси методики “дитячий опитувальник неврозів” Дані тесту Томаса
(поведінка в конфліктній ситуації)

Загальноосвітня школа депресії астенії порушень

поведінки вегетативних порушень порушень сну тривоги змагання співпраця
компроміс уникнення пристосування

6 8,92 8,82 8,92 9,08 8,88 8,02 3,60 4,00 4,40 3,00 4,40

45 8,77 8,29 8,51 8,60 8,47 7,11 4,15 4,15 4,18 3,00 4,13

95 8,92 8,82 8,92 9,08 8,88 8,02 3,60 4,00 4,40 3,00 4,40

Показники після проведення заходів

Індекси методики “дитячий опитувальник неврозів” Дані тесту Томаса
(поведінка в конфліктній ситуації)

Загальноосвітня школа депресії астенії порушень поведінки вегетативних
порушень порушень сну тривоги змагання співпраця компроміс уникнення
пристосування

6 6,45* 7,24 6,01 * 5,89* 6,34 5,52* 4,25 5,14 * 4,69 2,18 3,07 *

45 5,29* 6,97 5,94 * 6,02* 6,76 4,82* 4,75* 4,96 4,09 2,61 * 2,38 *

95 5,95* 6,23 * 6,01 * 6,12* 7,45 6,00 3,98 4,85 * 3,82 * 2,72 3,57

Примітка: * – показники зміни статистично достовірні (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020