.

Поширення, біологічні властивості збудника та удосконалення профілактики сальмонельозу свиней (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
136 3386
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

ТІТАРЕНКО Олена Вікторівна

УДК.
619:616.981.49.616-084:636.4:579.62

Поширення, біологічні властивості збудника та удосконалення профілактики
сальмонельозу свиней

16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник – доктор ветеринарних наук, професор

БЕРДНИК Василь Петрович, Полтавська державна аграрна академія
Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри анатомії і
фізіології сільськогосподарських тварин.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

РУХЛЯДА Валентин Васильович,

Білоцерківський державний
аграрний університет

Міністерства аграрної політики
України,

завідувач кафедри мікробіології
та вірусології,

дійсний член Ньюйоркської
академії наук;

кандидат ветеринарних наук

БАБКІН Михайло Валерійович,

Інститут експериментальної і
клінічної

ветеринарної медицини УААН,

завідувач відділу вивчення хвороб
свиней.

Провідна установа – Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

кафедра мікробіології, вірусології
та біотехнології, м.Київ

Захист відбудеться “ 12 ” квітня 2005 р. о 1200 годині на
засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 в Інституті експериментальної і
клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м.Харків,
вул.Пушкінська, 83

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту
експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою:
61023, м.Харків, вул.Пушкінська, 83

Автореферат розісланий “ 11 ” березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук, професор ______________________
А.Ф.Бабкін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Тваринницькі господарства України несуть значні
економічні збитки через захворювання різної етіології. Значна частка
від них припадає на сальмонельоз свиней. Сальмонельоз має значне
поширення у свинарських господарствах України та за кордоном і завдає
значних економічних збитків. Нині відомо більше 2500 серологічних
варіантів сальмонел. На території України виділено близько 300
сероварів, з яких більше 20 є дуже небезпечними для здоров’я тварин і
людей.

Від часу виявлення першого представника роду Salmonella дослідженнями
багатьох вітчизняних та закордонних вчених накопичено великий досвід по
виділенню, ідентифікації, вивченню властивостей сальмонел, діагностиці,
епізоотології та епідеміології сальмонельозу [Притулин П.И., 1975; Reed
W.M., 1985; Покровский В.И., 1989; Фотіна Т.І., 1992; Малахов Ю.А.,
1996; Павленко М.С., 1997; Бортнічук В.А., 1999; Паникар И.И., 1988;
Дідок Ю.В., 2001; Волинець Л.К., 2001; Головко А.М., 2001; Ушкалов В.О.,
2001], впровадженню різноманітних засобів і методів лікування та
профілактики [Загаевский И.С., 1976; Sholl W., 1980; Малахов Ю.А., 1990;
Прудников В.С., 1990; Жуков А.И., 1991; Сидоров М.А., 1992; Шустер Б.Ю.,
1994; Максимович В.В., 1995; Ярцев М.Я., 1996; Головко А.М., 2001;
Ушкалов В.О., 2001]. Проте, незважаючи на більш ніж 50-річний досвід
боротьби з сальмонельозом, захворюваність свиней та загибель від нього
не зменшується. Не знижується також і захворюваність людей
сальмонельозом.

У неблагополучних щодо сальмонельозу господарствах одним з головних
засобів боротьби з цим захворюванням залишається вакцинопрофілактика
поголів’я. При застосуванні вакцин ефективність профілактики залежить
від ступеню антигенності певного біопрепарату і від імунореактивності
щепленого організму [Головко А.Н., 1998]. Протисальмонельозні вакцини не
завжди є ефективними в силу відмінності морфологічних, біохімічних,
антигенних та біологічних властивостей вакцинних штамів сальмонел і
польових (епізоотичних) культур — безпосередніх збудників захворювання
[Селиванов А.В., 1980] чи через надмірне антигенне навантаження на
організм молодих тварин, не здатних ще належним чином відповідати на
антигенний подразник, що веде до розвитку у них імунологічної
толерантності [Панин А.Н., 1996]. Постійне використання живих вакцин
збільшує концентрацію збудника у зовнішньому середовищі, його
багаторазове пасажування на ослаблених тваринах призводить до реверсії
вірулентності і спалахів хвороби; а інактивовані вакцини не завжди є
достатньо імуногенними [Сидоров М.А., 1992]. Використання
хіміотерапевтичних препаратів та антибіотиків сприяє виникненню
антибіотикорезистентних штамів та вторинних дисбактеріозів [Апатенко
В.М., 1994; Стегній Б.Т., 2002].

За минуле десятиріччя в науковій літературі з’явилося чимало
повідомлень про використання у якості імуностимулятора багаторічної
лікарсько-кормової рослини з роду айстрових ехінацеї пурпурової (Е.п.
(Echinacea (L.) Moench) в тваринництві [Мироненко Е.И., 1998; Колесник
Н.Д., 2001; Бегма А.А., 2003] та ветеринарній медицині [Бусол В.О.,
1996; Іздепський В.Й., 2003].

Нашу увагу привернуло також використання природнього мінералу –
бішофіту, сам розсіл якого позитивно впливав на фізіологічні показники
організму тварин при нашкірному [Бердник В.П., 1998; Адамова О.Б.,
1999], внутрішньому його застосуванні [Саломатин В.В., 1995; Куликов
В.М., 1997; Дикусаров В.Г., 1999; Бердник В.П., 2000; Адамова О.Б.,
2000; Титова В.В., 2000], в складі препарату санобіт [Довгопол В.Ф.,
2000; Киричко Б.П., 2001], біпол [Аранчій С.В., 2002; Нєдуєв Ю.М., 2002]
та в гуманній медицині [Зборовский А.Б., 1991; Боряк В.П., 1997].

Досить часто виникненню захворювань на сальмонельоз сприяють порушення
мінерального обміну у тварин [Вишняков С.И., 1967]. До того ж має місце
недостатнє забезпечення України йодом, Полтавської області – кобальтом і
невисокий вміст в грунтах марганцю, цинку та міді. Тому ми у своїх
дослідженнях вирішили застосувати в якості добавок до раціону засоби,
багаті на макро- та мікроелементи, такі як бішофіт і ехінацея.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження
проводили у відповідності з аспірантською темою, яка була включена у
науково-дослідну програму кафедри анатоміії і фізіології с.-г. тварин
Полтавської державної аграрної академії протягом 1997 — 2004 років,
номер державної реєстрації 0105V001042.

Мета і задачі досліджень. Метою роботи було визначення поширення,
біологічних властивостей збудника та удосконалення профілактики
сальмонельозу свиней.

Для досягнення цієї мети були визначені такі задачі:

– вивчити епізоотичну ситуацію щодо сальмонельозу свиней у
господарствах Полтавської області;

– вивчити епідемічну ситуацію щодо сальмонельозу людей згідно звітів
санепідемстанції;

– вивчити біологічні властивості ізольованих від свиней культур
сальмонел в порівнянні з властивостями вакцинних штамів;

-удосконалити заходи профілактики сальмонельозу свиней.

Об’єкт дослідження: захворювання свиней на сальмонельоз та засоби, що
підвищюють ефективність вакцинопрофілактики сальмонельозу.

Предмет дослідження: поширення сальмонельозу свиней; серологічні
варіанти та біологічні властивості збудника сальмонельозу; способи та
засоби, що підвищують ефективність вакцинопрофілактики сальмонельозу;
гематологічні, біохімічні, серологічні, імунологічні показники крові
поросят, щеплених проти сальмонельозу.

Методи дослідження: ретроспективний епізоотологічний та епідеміологічний
аналіз, епізоотологічний експеримент, біологічний експеримент,
клініко-епізоотологічний, патологоанатомічний, бактеріологічний,
гематологічний, серологічний, біохімічний, імунологічний та
статистичний методи.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації вперше проведений
порівняльний ретроспективний аналіз епізоотичної та епідемічної ситуацій
щодо сальмонельозу в Полтавській області; детально вивчені серологічний
спектр та біологічні властивості сальмонел, що циркулюють серед свиней у
регіоні; проаналізовані зв’язки між захворюваністю людей та свиней на
сальмонельоз.

В роботі вперше приведені експериментальні дані по застосуванню
біологічно активних добавок до раціону поросят: настою з відсівів
сім’янок ехінацеї пурпурової разом з рослинною масою, розсолу бішофіту
полтавського та мінеральних солей (цинку сульфату, марганцю сульфату,
кобальту хлориду, міді сульфату і калію йодиду) з метою формування
повноцінної імунної відповіді при щепленні їх проти сальмонельозу; при
цьому вивчено вікову динаміку показників неспецифічних та специфічних
факторів захисту організму.

Практичне значення одержаних результатів.

– Встановлено тенденцію до поширення сальмонельозу серед свиней в
Полтавській області та визначений спектр домінуючих сероварів збудника у
неблагополучних господарствах.

– Розроблені та затверджені Полтавським обласним управлінням державної
ветеринарної медицини практичні “Методичні рекомендації по профілактиці
сальмонельозів свиней та боротьбі з ними”.

– Укладена та затверджена науково-методичною радою Державного
департаменту ветеринарної медицини “Інструкція щодо профілактики і
боротьби з сальмонельозом тварин”.

– Рекомендовано при розробці нових протисальмонельозних вакцин та
сироваток враховувати велике епізоотичне значення (86,0%) S.typhisuis.

– Впроваджена в господарствах Полтавської області з метою підвищення
ефективності вакцинопрофілактики сальмонельозу схема додавання до
раціону поросят біологічно активних добавок: настою з відсівів сім’янок
ехінацеї пурпурової разом з рослинною масою, розсолу бішофіту
полтавського та мінеральних солей (сульфатів цинку, марганцю і міді,
хлориду кобальту та йодиду калію).

– Рекомендовано вакцинацію поросят проти сальмонельозу проводити на
фоні застосування зазначених добавок.

– Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі на
кафедрах мікробіології, вірусології та біотехнології НАУ (м.Київ),
вірусології, патанатомії і ветсанекспертизи Сумського НАУ.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведений аналіз
літературних даних за темою дисертаційної роботи; розроблені схеми
проведення експериментів; виконані експериментальні та аналітичні
дослідження; проведено статистичну обробку отриманих даних; узагальнені
результати досліджень та сформульовані висновки.

Підготовку “Методичних рекомендацій по профілактиці сальмонельозів
свиней та боротьбі з ними” проведено спільно з науковим керівником,
доктором ветеринарних наук, професором Бердником В.П., начальником
Полтавського обласного управління державної ветеринарної медицини,
кандидатом ветеринарних наук Аранчієм С.В., аспірантом ІВМ УААН
Єрмаченко О.О.

Затверджена “Інструкція щодо профілактики і боротьби з сальмонельозом
тварин”, укладачами якої є д.в.н. Ушкалов В.О., Трускова Т.Ю., д.в.н.
Герман В.В., Петренчук Е.П., Обуховская О.В., Бондар Л.О., Ребро К.І.,
Калашников В.О., д.в.н. Головко А.М., Скрипник В.Г., Павленко М.С.,
Олійник Л.В., д.в.н. Волинець Л.К., Єрмаченко О.О., д.в.н. Бердник В.П.,
Тітаренко О.В., к.в.н. Аранчій С.В.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень,
викладені у дисертації, були повідомлені та обговорені на щорічних
конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Полтавської
державної аграрної академії (1998 — 2004 рр.); науково-практичній
конференції “Екологічні проблеми регіону: суть і шляхи вирішення”
(Полтава, 1999 р.); конференції “200 років Полтавській аграрній науці”
(Полтава, 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції,
присвяченій 10-річчю відкриття факультету ветеринарної медицини
Полтавської ДАА (Полтава, 2002 р.); міжнародній науково-практичній
конференції “ІЕКВМ – 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки”
(Харків, 2002 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “С
эхинацеей в третье тысячелетие” (Полтава, 2003 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 8 наукових праць,
із яких 6 статей (5 особистих) – у фахових виданнях, затверджених
переліком ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із переліку
умовних скорочень, вступу, огляду літератури, матеріалів і методів
досліджень, результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення
отриманих результатів, висновків, практичних пропозицій, списку
використаних джерел, додатків. Робота викладена на 162 сторінках тексту
комп’ютерного набору, має 18 таблиць, 19 рисунків. Список використаних
літературних джерел включає 232 найменування, у т.ч. 31 – іноземних
авторів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконана у період з 1997 по 2004 роки на базі наукової
лабораторії кафедри анатомії і фізіології с.-г. тварин Полтавської
державної аграрної академії, лабораторії епізоотології Полтавського
філіалу Інституту ветеринарної медицини (м. Київ), бактеріологічних
відділів Полтавської обласної державної лабораторії ветеринарної
медицини і В.-Багачанської районної лабораторії ветеринарної медицини та
свинарських господарств Полтавської області, де було зареєстровано
захворювання свиней на сальмонельоз. При цьому застосовували
ретроспективний епізоотологічний та епідеміологічний аналіз,
епізоотологічний і біологічний експеримент, клінічний,
патологоанатомічний, бактеріологічний, гематологічний, біохімічний,
серологічний та імунологічний методи досліджень.

При вивченні епізоотичної та епідемічної ситуацій щодо сальмонельозу
з’ясовували його поширення та спектр домінуючих сероварів збудника серед
тварин і людей у Полтавській області протягом 1980 — 2000 років. Для
цього були використані дані звітності державних установ і лабораторій
ветеринарної медицини і Полтавської обласної державної
санітарно-епідеміологічної станції та матеріали власних епізоотологічних
та бактеріологічних досліджень, проведених у господарствах області за
1997 – 2000 роки.

Проби органів і патологічного матеріалу для бактеріологічних досліджень
відбирали на свинофермах господарств Полтавської області, які були
зареєстровані у звітній документації державних установ ветеринарної
служби як неблагополучні щодо сальмонельозу свиней. При цьому наявність
захворювання в цих господарствах підтверджували результатами власних
клініко-епізоотологічних, патологоанатомічних та лабораторних
досліджень.

Бактеріологічні дослідження здійснювали за прийнятими методиками
[Антонов Б.Н., 1986; Коротченко Н.В., 1987; Черкасский Б.Л., 1990].

При проведенні бактеріологічнх досліджень були використані такі живильні
середовища: МПБ, МПА, МПЖ, Ендо, Плоскірєва, ВСА, Олькеницького,
Кіліана, магнієве середовище, жовчний бульйон, цитратний агар Симонса,
середовище з малонатом натрію, Кларка, Гіса з цукрами: глюкозою,
сахарозою, лактозою, мальтозою, арабінозою, рамнозою, рафінозою,
галактозою і багатоатомними спиртами: манітом, дульцитом, сорбітом,
інозитом, гліцерином, середовища з амінокислотами: лізином, аргініном,
орнітином, фенілаланіном.

Ступінь патогенності (вірулентність) епізоотичних культур сальмонел
визначали шляхом підшкірного введення білим мишам живою масою 18-22 г
0,1-0,2 мл зависі добової агарової культури у фізіологічному розчині з
концентрацією 50 – 100 млн. мікробних тіл/см3, використовуючи скляний
стандарт каламутності.

Чутливість виділених культур сальмонел до антибіотиків визначали методом
дифузії в агар із застосуванням дисків, що містять антибіотики.

Біологічні властивості 12 епізоотичних культур сальмонел порівнювали з
властивостями 2 вакцинних (референтних) штамів: S.choleraesuis штам 370
та S.typhimurium штам 371, які ми одержали із Національного центру
штамів мікрорганізмів КФДНДКІ ветпрепаратів і кормових добавок (зараз
ДНКІБШМ).

Досліди по удосконаленню профілактики сальмонельозу свиней проводили у
ТОВ “Довіра” В.-Багачанського району Полтавської області на клінічно
здорових поросятах-сисунах (546 голів), з яких було сформовано по 5 груп
за методом аналогів. При цьому щеплення поросят формолвакциною проти
сальмонельозу (паратифу) проводили на фоні застосування біологічно
активних добавок до раціону: настою з відсівів сім’янок ехінацеї
пурпурової (Е.п.) разом з рослинною масою, розсолу бішофіту полтавського
(Б.п.) і мінеральних солей (М.с.): цинку сульфату, марганцю сульфату,
міді сульфату, кобальту хлориду та калію йодиду) згідно схеми, наведеної
у таблиці 1.

В першому досліді ми застосували в якості джерела вітамінів групи В
хлібні дріжджі у вигляді суспензії, прогрітої протягом 30 хвилин при
80°С.

Добавки згодовували груповим методом, починаючи з 18 – 23-добового віку
протягом 14 діб. У другому досліді дріжджі не застосовували.

Перше щеплення вакцини проти сальмонельозу проводили через 7 діб від
початку дачі добавок поросятам у віці 25 – 30 діб; другий раз вакцину
вводили через 7 діб після 1-го щеплення. У 2-му досліді поросят 5-ї
групи не вакцинували.

Впродовж дослідів (з 18 — 23-ї доби до 6-місячного віку) за поросятами
було встановлене постійне клінічне спостереження, при якому визначали
захворюваність та загибель тварин від сальмонельозу при спонтанному
зараженні. Діагноз підтверджували мікробіологічними дослідженнями. В
1-му досліді визначали середню живу масу тіла поросят у віці 18 — 23 та
60 діб.

Економічні збитки, спричинені сальмонельозом, та економічну ефективність
заходів профілактики сальмонельозу на фоні застосування добавок до
раціону поросят визначали у ТОВ “Довіра” В.-Багачанського району
Полтавської області [Панасенко А.К., 1977].

Таблиця 1

Схема застосування біологічно активних добавок до раціону

та вакцинації поросят проти сальмонельозу

1-й дослід 2-й дослід

гру-пи

тва-рин кіль-кість

го-лів вак-ци-на-ція назви добавок термін

застосування і дози добавок

7 діб до першого

щеп-лення

7 діб після

першого

щеп-лення

гру-пи

тва-рин кіль-кість го-лів вак-ци-на-ція назви добавок термін
застосування і дози добавок

7 діб до першого

щеп-лення

7 діб після

першого

щеп-лення

1

50

+ 1.Ехінацея пурпурова (настій відсівів сім’янок разом із рослин-ною
масою)

2.Дріжджі хлібні

2 г/кг маси тіла

5 г/гол

2 г/кг маси тіла

10 г/гол

1

63

+ Ехінацея

пурпурова (настій відсівів сім’янок разом із рослин-ною масою)

2 г/кг маси

тіла

2 г/кг маси

тіла

2

62

+ 1.Бішофіт

пол-тавський

2.Дріжджі хлібні 0,35 мл/кг маси

тіла

5 г/гол 0,4 мл/кг маси

тіла

10 г/гол

2

59

+ Бішофіт

пол-тавський

– 0,35 мл/кг маси

тіла 0,4 мл/кг маси

тіла

3

68

+ 1.Солі мікро-елементів:

-цинку сульфат

-марганцю сульфат

– міді сульфат

-кобальту хлорид

– калію йодид

2.Дріжджі хлібні

250 мг/гол

220 мг/гол

10 мг/гол

1 мг/гол

0,3 мг/гол

5 г/гол

450 мг/гол

440 мг/гол

20

мг/гол

2 мг/гол

0,65 мг/гол

10 г/гол

3

57

+ Солі мікро-елементів:

-цинку сульфат

-марганцю сульфат

– міді сульфат

-кобальту хлорид

– калію йодид

250 мг/гол

220 мг/гол

10 мг/гол

1 мг/гол

0,3

мг/гол

450 мг/гол

440 мг/гол

20 мг/гол

2 мг/гол

0,65 мг/гол

4 54 + Дріжджі хлібні 5 г/гол 10 г/гол 4(к) 44 + Без добавок – –

5(к) 60 + Без добавок – – 5(к) 47 – Без добавок – –

В крові та сироватці тварин у першому досліді визначали: концентрацію
(вміст) гемоглобіну – гемоглобінцианідним методом; кількість еритроцитів
та лейкоцитів – методом підрахунку у лічильній камері Горяєва;
швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) – за методом Панченкова;
лейкоцитарну формулу – методом підрахунку у пофарбованих за
Романовським-Гімза препаратах [Кудрявцев А.А., Кудрявцева Л.А., 1974;
Кондрахин И.П., 1985]; вміст загального білку – рефрактометричним
методом [Кондрахин И.П., 1985]; вміст білкових фракцій – нефелометричним
методом [Чумаченко В.Е., Сичкарь В.С., Оленич Ю.В., 1985]; фагоцитарну
активність нейтрофілів, фагоцитарний індекс та фагоцитарне число
визначали з використанням у якості об’єкта, що фагоцитується, мікробної
зависі з добової агарової культури Staphilococcus aureus штам 209-Р
[Чернушенко Е.Ф., Когосова Л.С., 1987]; лізоцимну активність сироватки
крові – фотоелектрокалориметрично за методом В.Г.Дорофейчука у
модифікації відділу зоогігієни УНІЕВ з використанням тест-культури
Micrococcus lysodeikticus штам 2665 [Чумаченко В.Е., Сичкарь В.С.,
Оленич Ю.В., 1985]; бактерицидну активність сироватки крові –
фотоелектрокалориметрично за методикою О.В.Смирновой та Т.А.Кузьминой з
використанням у якості тест-культури Escherichia coli, штам 675
[Артеменко Ю.Г., Артеменко Л.П., Пономар С.І., 1993]; активність
комплементу у сироватці крові визначали по 50%-му гемолізу
[Л.С.Резникова, 1967]; титри специфічних протисальмонельозних антитіл у
сироватці крові – за допомогою реакції аглютинації з використанням
сальмонельозних антигенів.

У другому досліді в крові та сироватці тварин визначали: вміст
гемоглобіну; кількість еритроцитів та лейкоцитів; кількість (абсолютну
та відносну) Т- і В-лімфоцитів – методом утворення розеток (Е-РУК) та
(ЕАК-РУК) з еритроцитами барана; функціональну активність Т- та
В-лімфоцитів – методом РБТЛ (реакції бласттрансформації лімфоцитів) з
використанням у якості мітогенів фітогемаглютинину — ФГА та
ліпополісахариду бактерій — ЛПС [Собко А.И., Квачев В.Г., 1987]; титри
специфічних антитіл.

Статистичну обробку одержаних даних проводили з використанням методів
варіаційної статистики, достовірність різниці обчислювали за критерієм
Ст’юдента [Г.Ф.Лакин, 1980].

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Результати вивчення розповсюдження сальмонельозу та серологічного
спектру сальмонел у Полтавській області. В результаті аналізу
ветеринарної звітності нами з’ясовано, що за 1993 — 1998 роки у
Полтавській області зареєстровані випадки сальмонельозу у 366
господарствах, в тому числі у 160 – серед свиней, 156 – птахів, та у 51
– серед телят. Найбільшу кількість неблагополучних щодо сальмонельозу
свиней пунктів було зареєстровано у Хорольському – (22),
В.-Багачанському – (21), Зінківському, Семенівському – (по 14),
Диканському та Глобинському р-нах (по 12).

Вцілому, епізоотичний стан щодо сальмонельозу у Полтавській області у
1990 — 1998 роках, порівняно з 1980 — 1989 роками, значно ускладнився
(рис.1).

Рис.1. Динаміка захворюваності свиней на сальмонельоз за 1980 — 1998
роки

Частка сальмонельозу у загальній інфекційній захворюваності свиней за
1980—1998 роки в середньому склала 6,25%; індекс захворюваності в
середньому дорівнював 0,11% або 10,78/10 тис. поголів’я; летальність
становила 38,47%.

У 1990-1998 рр., порівняно з 1980-1989 рр., захворюваність свиней на
сальмонельоз збільшилася у 2,7 рази; найвищі її показники було
зареєстровано: у 1993 р. – 22,65; у 1994 – 78,41; у 1995 – 41,56 на 10
тисяч голів; летальність серед свиней за 1990-1998 рр., порівняно з
1980-1989 рр., зросла у 1,9 рази.

Від свиней за 1993 — 2000 роки в умовах лабораторій ветеринарної
медицини було ізольовано 1314 культур сальмонел, в тому числі:
S.choleraesuis — 1047 (79,22%); S.typhimurium — 72 (5,47% );
S.enteritidis — 66 (5,57% ); нетипованих — 129 (9,74% (рис.2).

Рис. 2. Серологічні варіанти сальмонел, виділених від свиней

за 1993 – 2000 роки

Епідемічний стан щодо сальмонельозу людей у Полтавській області у 1990 —
1998 роках, порівняно із 1980 — 1989 роками, значно ускладнився.

Протягом 1990 — 1998 років, порівняно із 1980 — 1989 роками,
захворюваність серед людей на сальмонельоз зросла у 1,6 рази. При цьому
найвищі показники зареєстровано у 1994 (25,0), 1995 (30,4) та 1996 (25,6
на 100 тис. населення) роках, найменший — (5,2/100 тис.) — у 1984 році.

Більша кількість населення хворіла у м.Полтаві — (39,9); м.Комсомольську
— (19,4); м.Кременчуці — (17,0); а також Котелевському — (32,4),
Гребінківському — (20,2) та Лохвицькому — (18,4 /100 тис.) районах.

Від хворих людей та носіїв частіше ізолювали S.typhimurium (65,1% ) та
S.enteritidis (30,3%), рідко – S.anatum (2,1%) (рис.3). У поодиноких
випадках (2,5%) реєстрували виділення: S.java, S.heidelberg, S.essen,
S.mission, S.infantis, S.glostrup, S.abony, S.virchow, S.newport,
S.moskow, S.newlands, S.rottbus, S.coeln, S.thshionque, S.montevideo,
S.sentenberg, S.stenleyville, S.sandrow.

Рис.3. Серологічні варіанти сальмонел, виділених від хворих людей та
носіїв за 1994 — 1998 роки

f

l

O

O

Ue

o

DF|~¦??

Ae

h

j

l

??????l

O

Oe

O

U

Ue

o

???????OeOL

?

O

O

$

O

Z ¦ ? I

I

I

O

U

Ue

?іджень. В результаті власних досліджень, проведених у свинарських
господарствах Полтавської області протягом 1997 — 2000 років,
з’ясовано, що характер перебігу сальмонельозу свиней був обумовлений
віковими особливостями та серологічними варіантами збудника, які
викликали хворобу. Так, гострий перебіг сальмонельозу спостерігали у
13,7 % випадків (від тварин, які захворіли) серед поросят віком 2 – 3
міс. з ізолюванням S.typhimurium та S.choleraesuis var. america;
підгострий (з виділенням S.choleraesuis var. america та S.typhisuis) та
хронічний (з ізолюванням S.typhisuis — у 86,3 % випадків серед
підсвинків у віці 3 – 5 міс.; бактеріоносійство — у 11,5 % досліджених
свиноматок, обумовлене сероваріантом S.typhisuis.

Всього нами були досліджені проби патматеріалу від 149 свиней, в тому
числі від 108 свіжих трупів, 25 забитих із діагностичною метою хворих
тварин і 16 – на Полтавському м’ясокомбінаті та бойнях господарств; а
також 200 проб фекалій, 15 – носового слизу і 22 проби крові.

В результаті лабораторних досліджень за 1997—2000 роки від свиней
виділено та ідентифіковано 107 культур сальмонел, з яких віднесли до
S.typhisuis — 92 (85,98%) культури, S.choleraesuis var.america — 4
(3,74%) та до S.typhimurium — 11 (10,28%) культур (рис.4).

Рис.4. Серологічні варіанти сальмонел, виділених від свиней в результаті
власних досліджень за 1997 – 2000 роки

Результати вивчення патогенних властивостей сальмонел та чутливості їх
до антибіотиків. Епізоотичні культури сальмонел викликали загибель
протягом 10 діб 50 % білих мишей вагою 18 — 22 г при введенні підшкірно
від 10 до 25 млн. мікробних тіл. ЛД50 при зараженні культурами
S.choleraesuis var. аmerica в середньому становила 17,5±1,44 млн.
мікробних тіл, S.typhisuis – 22,9±0,74, S.typhimurium – 15,0±2,89 млн.
мікробних тіл. При вивченні чутливості сальмонел до антибіотиків
виявлено, що 87,5% досліджених культур S.typhisuis, 100% культур
S.choleraesuis та 100% S.typhimurium були високочутливими до байтрилу.
До левоміцетину мали виражену чутливість (були високочутливими та
чутливими) 100% всіх ізольованих культур, до неоміцину — 89,7% культур
S.typhisuis, 100% — S.typhimurium та 75,0% — S.choleraesuis. До
поліміксину були чутливими 89,7% культур S.typhisuis, 100% S.typhimurium
та 75,0% S.choleraesuis. До тетрацикліну мали виражену чутливість 89,7%
культур S.typhisuis, 100% — S.typhimurium та 75,0% — S.choleraesuis.

Результати вивчення та порівняння властивостей вакцинних штамів та
епізоотичних культур сальмонел. Більшість виділених культур сальмонел
мали характерні для роду Salmonella ознаки (табл.2).

Таблиця 2

Біохімічні властивості епізоотичних культур у порівнянні з вакцинними
штамами сальмонел

Ферментація

Штами,

культури вуглеводнів багатоатомних спиртів амінокислот інших
субстратів утво-рення

глю-

ко-

за лак-

то-

за са-

ха-

роза ара-

бі-

ноза кси-

ло-

за маль

то-

за рам-

но-

за ра-

фі-

ноза га-

лак-

тоза ма-

ніт сор-

біт дуль-

цит іно-

зит глі-

це-

рин лізин орні-

тин аргі

нін феніл-

аланін

цит-

рат малонат жела-

тина сечо-

вина сір-

ко-

вод-

ню ін-до-

лу

Епізоотичні:

S.choleraesuis

var. america 203

++

– –

– –

x

+

x

x

++

+

+

+

+

+

x

S.choleraesuis

var. america 252

++

– –

– –

x

+

x

x

++

+

+

+

+

+

x

S.choleraesuis

var. america 254

++

– –

– –

x

+

x

x

++

+

+

+

+

+

x

S.choleraesuis

var. america 257

++

– –

– –

x

+

x

x

++

+

+

+

+

+

x

S.typhisuis 170 + – – – – – + + + + – + – – – x – + + + + – – – – – – –

S.typhisuis 180 + – – – – – + + + + – + – – – x – + + + + – – – – – – –

S.typhisuis 255 + – – – – – + + + + – + – – – – – + + + + – – – – – – –

S.typhisuis 260 + – – – – – + + + + – + – – – – – + + + + – – – – – – –

S.typhimurium

(біовар 14) 15

++

– –

– –

+

+

+

++

+

+

+

+

+

+

+

+

S.typhimurium

(біовар 14) 16

++

– –

– –

+

+

+

++

+

+

+

+

+

+

+

+

S.typhimurium

(біовар 15) 225

++

– –

– –

+

+

+

+

++

+

+

+

+

+

+

+

S.typhimurium

(біовар 15) 228

++

– –

– –

+

+

+

+

++

+

+

+

+

+

+

+

Вакцинні:

S.choleraesuis

штам 370

+ –

– –

– –

+

+

+

+

+ –

+

+

+

+

+

+

S.typhimurium

штам 371

++

– –

– –

+

+

+

+

++

+

+

+

+

+

+

+

Примітки: 1. / + / — позитивна реакція; 2. / – / — негативна реакція;
3. /++ / — утворення кислоти та газу;

4. / +- / — утворення кислоти без газу; 5. / х / —
уповільнена реакція.

Виділені культури S.typhimurium належали до біоварів 14 та 15.
Епізоотичні культури S.choleraesuis уповільнено ферментували ксилозу і
галактозу (на 2-3 добу), рамнозу (на 2-5 добу) та цитрат у середовищі
Симонса (на 3-4 добу). Епізоотичні культури S.typhisuis 170 та
S.typhisuis 180 уповільнено (на 7 добу) розщеплювали дульцит, а інші
культури його не ферментували.

Референтний штам S.choleraesuis 370, порівняно з епізоотичними
культурами, ферментував глюкозу та маніт з утворення кислоти, але без
газу; на відміну від епізоотичних культур, розщеплював через 24 години
ксилозу, рамнозу, галактозу та цитрат у середовищі Симонса.

Референтний штам S.typhimurium 371 проявляв біохімічні властивості,
ідентичні епізоотичним культурам, на відміну від сальмонел біовару 14,
він розщеплював арабінозу.

Результати вивчення зв’язку захворюваності на сальмонельоз свиней та
людей у Полтавській області. В результаті аналізу захворюваності у
Полтавській області свиней та людей на сальмонельоз з урахуванням
серологічного спектру збудників було з’ясовано, що найбільша частка
сальмонел, які були ізольовані від свиней в лабораторіях ветеринарної
медицини області та при власних бактеріологічних дослідженнях, не
відповідає більшості сероваріантів сальмонел, ізольованих від людей
медичною службою. Так, ветеринарна служба виділяла від свиней у 79,7%
випадків S.choleraesuis, у 5,5% – S.typhimurium та 5,6% –
S.enteritidis.

В результаті власних досліджень ізолювали S.typhisuis (у 85,98%
випадків), S.choleraesuis var.america – (3,74%) і S.typhimurium –
(10,28%). В той час, як від хворих на сальмонельоз людей та
бактеріоносіїв медична служба найчастіше виділяла S.typhimurium (65,1%)
та S.enteritidis (30,3%), а випадків ізолювання S.typhisuis та
S.choleraesuis зареєстровано не було.

Невідповідність між більшістю сероваріантів сальмонел, які викликали
спалахи сальмонельозу серед свиней та людей свідчить про те, що
збільшення захворюваності на сальмонельоз людей в області не залежить
від збільшення числа хворих свиней у господарствах.

Результати дослідів по застосуванню ехінацеї пурпурової, бішофіту
полтавського і мінеральних солей (цинку сульфату, марганцю сульфату,
міді сульфату, кобальту хлориду та калію йодиду) в системі
протисальмонельозних заходів. В результаті дослідів було з’ясовано, що
поросята, яких щеплювали проти сальмонельозу на фоні додавання до
раціону годівлі ехінацеї, бішофіту та мінеральних солей, мали
достовірно більші, порівняно з контролем, середньодобові прирости та
живу масу тіла на 60-у добу життя на 4,95 – 5,78% (Р?0,05). У тварин
всіх груп спостерігали динаміку рівнів гематологічних, біохімічних та
імунологічних показників крові. Застосування Е.п., Б.п. та М.с.
забезпечувало їх підтримку на достовірно вищих, порівняно з контролем,
рівнях (Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020